Geum.ru

Информация по предмету Педагогика

  • 181. Використання додаткового матеріалу на уроках природознавства
    Другое Педагогика

    Добре знаючи клас, вчитель може проконтролювати й оцінити за один урок знання багатьох учнів. Це дає змогу уникнути черговості в оцінці знань, що мобілізовує всіх учнів до систематичної роботи. Проте вчитель повинен враховувати, що при фронтальному опитуванні позитивні наслідки дає лише така бесіда, коли запитання не тільки напружують пам'ять, а й збуджують думку, змушують встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Так, учитель пропонує учням не тільки показати на таблиці сосну, а й розповісти, що їм відомо про це дерево, порівняти її з ялиною, зробити висновки про їхні природні особливості (відношення до світла, вологи, ґрунту). Це розвиває не тільки пам'ять, а й логічне мислення, спостережливість. Однак фронтальне опитування має певні недоліки, зокрема не сприяє формуванню в учнів умінь будувати свою відповідь у певній логічній послідовності, узагальнювати особливості предметів чи явищ. Тож доцільно поряд з фронтальною бесідою застосовувати метод індивідуального опитування, коли на кожне із заздалегідь підготовлених запитань дає відповідь один учень, який викликається до таблиці, карти або столу. Для індивідуального опитування добираються запитання, відповіді на які відбиватимуть найсуттєвіші ознаки виучуваного. Сформулювати запитання необхідно так, щоб вони не вимагали відтворення змісту прочитаного, а спонукали до мислення, порівнянь, зіставлень, доповнення відповіді прикладами власних спостережень, спрямовували на встановлення взаємозв'язків між предметами і явищами, між компонентами природи тощо. Саме таким чином можна розвинути бажання дитини до використання додаткового матеріалу. Під час відповіді на запитання учень може використати різні види унаочнення (натуральні об'єкти, таблиці, карту, глобус, гербарії тощо), прилади (термометр, компас, телурій та ін.), продемонструвати і пояснити певний дослід, замалювати і підписати схематичний малюнок тощо.

  • 182. Використання матеріалів і приладдя на уроках вивчення натюрморту
    Другое Педагогика

     

    1. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. М.: Педагогика, 1984. 254 с.
    2. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты в начальной школе. - М.: Просвещение, 1981. 124 с.
    3. Беседы о живописи в школе. М.: Искусство, 1966. 96 с.
    4. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. К.: Рад. школа, 1975. 224 с.
    5. Єрьоміна О., Сердюк І. Формування естетичного сприйняття творів мистецтва: З досвіду роботи // Мист. та освіта. 2000.- №1.- С.39-41.
    6. Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва. 1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.
    7. Парнах М. Уроки изобразительного искусства // Искусство в школе. 2001. №3. С. 57-60.
    8. Проців В.I., Кириченко М.А. Уроки образотворчого мистецтва в 1-3 класах. - К.: Рад. шк., 1984. - 188 с.
    9. Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва. 1 клас. - Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2007. 112 с.
    10. Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва. 2 клас. - Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2007. 96 с.
    11. Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва. 3 клас. - Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2007. 104 с.
    12. Трач С.К. Уроки образотворчого мистецтва. 4 клас. - Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2005. 120 с.
  • 183. Використання психологічних способів впливу в процесі навчання
    Другое Педагогика

    Розглянемо форми навіювання, які найчастіше зустрічаються в педагогічній практиці. Досить типовим, особливо для шкіл, є використання навмисного відкритого навіювання (яке також називають прямим навіюванням), що реалізується через такі форми, як команди. Накази й установки, що навіюють, сприяють виробленню в тих, хто навчається, дій, що виконуються автоматично, тобто без контролю свідомості. У цьому разі учні ніби цілком довіряють учителю щодо доцільності здійснення необхідних дій. Подібні словесні впливи, розраховані на автоматизм виконання, широко використовуються в спорті, іграх, ситуаціях наведення порядку («устати», «кроком руш» тощо), лаконічних наказах, які застосовують вчителем для дисциплінування учнів («закрити підручники»). Однак треба памятати, що командні накази як особливі форми вербального впливу, виражені в короткій формі, беззастережно виконуватимуться тільки тоді, коли вони не суперечать сформованим традиціям чи чинним нормативним указівкам. А якщо ні, то беззастережного виконання не буде.

  • 184. Використання сучасних технічних засобів в процесі вивчення іноземної мови
    Другое Педагогика

    Щодо першого напрямку, то в навчальних закладах всього світу активно вирішується проблема створення компютерних класів з можливістю дистанційного управління учнівськими станціями та вільної передачі й отримання аудіо- та відеоінформації. Така мультимедійна лабораторія має бути оснащена персональними компютерами та спеціальним апаратним або програмно-апаратним забезпеченням. Це оснащення дає викладачу такі основні можливості:

    1. відображати у реальному часі лекційний матеріал, що демонструється на викладацькому комп'ютері, на моніторах студентів;
    2. здійснювати інтерактивне спілкування студента з викладачем під час роботи на своєму робочому місці за допомогою гарнітур мікрофонів з навушниками, що істотно підвищує ефективність навчання;
    3. здійснювати поточний контроль за роботою кожного студента не покидаючи свого місця.
  • 185. Вимоги до сучасного уроку
    Другое Педагогика

    2. Галузевий компонент. Формується він з урахуванням державного компонента, включає освітньо-кваліфікаційну характеристику (встановлює професійне призначення й умови використання випускників, відображає мету, узагальнює зміст освіти і професійної підготовки у формі переліку умінь, визначає місце і роль фахівця у соціальній структурі суспільства, вимоги до нього, встановлює вимоги до загальноосвітнього рівня і галузеві кваліфікаційні вимоги до випускника вузу) й освітньо-професійну програму (визначає нормативну частину змісту освіти, встановлює вимоги до змісту, обсягу, рівня освіти і професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня конкретної спеціальності. Подається у формі структурованої системи навчальних елементів, що формують інформаційний обсяг і рівень засвоєння знань у процесі підготовки відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики).

  • 186. Виробнича практика як важлива форма набуття кваліфікації в професійному навчанні
    Другое Педагогика

    Робочими місцями, що розраховані на тривалий час, бригади забезпечуються у період розгортання будівництва і на великих за масштабом будівництвах. Отже, перевагу слід надавати більш масштабному будівництву і по можливості не включати учнів у бригади, які беруть участь у завершенні будівництва. Форми організації навчання визначаються змістом професії і залежать від видів і складу робіт, що виконуються учнями. Суттєво впливає на їх вибір прийнята організація праці на базовому підприємстві. Найхарактернішими формами організації навчально-виробничого процесу у період практики є: виконання учнями завдань у складі спеціалізованих або комплексних бригад кваліфікованих робітників, навчання учнівськими бригадами на окремих виробничих ділянках, на індивідуальних робочих місцях. Кожна з перелічених форм суттєво впливає на характер, зміст навчання учнів і діяльність майстра виробничого навчання у цей період.

  • 187. Виховання бережливого ставлення до природи
    Другое Педагогика

    Зародження сучасних тенденцій виховання бережливого ставлення до природи і виховання в початковій школі можна віднести до початку 70-х років, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема введення в учбовий план нового предмету «природознавство». Чітко виражена екологічна спрямованість нового курсу, яка в наші дні іменується традиційною, створила у вчителів певне місцезнаходження його в екологічній освіті, на досягнення його цілі в однонаочній моделі, що виявилися малоефективними. Основні причини малоефективності криються в тому, що кінцева мета екологічної освіти відповідальне відношення до навколишнього середовища складна комплексна освіта, і у зв'язку з цим, один учбовий предмет, що формує в основному природно-наукові знання по біологічній екології, справиться з формуванням багатогранного відношення молодших школярів до природного і соціального середовища не може. На порядок денний постало питання про залучення інших шкільних предметів в процес екологічної освіти. Виникла ідея багатопредметної моделі, в якій кожен учбовий предмет розкриває свій аспект взаємин людини з навколишнім середовищем. Поки ж використання міжнаочного змісту і форми навчання носить в основному стихійний характер, що багато в чому визначає якість навчання і виховання молодших школярів. Сучасні тенденції розвитку виховання бережливого ставлення до природи в практиці показують, що оптимальні можливості для становлення екологічної культури молодших школярів представляє змішана модель, при якій всі учбові предмети зберігають свої специфічні учбово-виховні цілі. Таким чином, типологія моделей в руслі екологізації пройшла певний шлях становлення: від однонаочної до змішаної. Проте пошук в цьому напрямі продовжується дотепер.

  • 188. Виховання патріотизму на прикладах звичаїв козацтва
    Другое Педагогика

    Як суспільне свято, на Уралі відзначався день Покрова Пресвятої Богородиці. У цей день улаштовували перегони, змагання й обов'язково організовували поминальний обід з випивкою й піснею на згадку про всіх загиблих козаків. До свята Покрова Пресвятої Богородиці козаки управлялися з усіма польовими роботами. Після чого звичайно починали грати весілля. Весілля посідали перше місце в побутовій обрядовості козаків. З XIX століття весільний ритуал перетворилося в струнку систему, що включила в себе елементи спільнослов'янського весілля в сполученні з місцевими обрядами. Весільний ритуал поєднував безліч компонентів - ритуальних дій символічного, магічного й ігрового характеру; елементів матеріальної культури (одяг, головні убори, весільні візки, прикраси жител); словесного й музичного фольклору. Заручини одне з дій весільного циклу. Вони проходила в кілька етапів. Спочатку проходили оглядини. У будинку нареченої наречений і його батьки знайомили - «оглядали» наречену. Якщо наречена сподобалася, до неї через кілька днів засилали сватів. Обряд засилання сватів мав велике значення у всіх заручинах - на ньому врочисто й офіційно домовлялися про умови шлюбу У цей же вечір, як символ успішного закінчення переговорів, майбутніх нареченого й наречену зводили (підводили друг до друга) посередині світлиці (зводи). Із цього моменту вони ставали нареченим і нареченою. До вінчання йшла активна підготовка до весілля. У будинку нареченої збиралися подружки й готовили додане до весілля. За кілька днів до весілля додане переносилося в будинок нареченого. Все додане: перину, подушки, великі речі, прикрашені штучними квітами й червоними стрічками гості брали в руки й несли по вулицях з метою показати додане як можна більшому числу кітелів станиці. Демонстрація доданого супроводжувалася піснями й примовками. Після переносу доданого до нареченого хлопець і дівчина одержували в будинку нареченої офіційна згода на створення родини. Із цього часу в будинку нареченої збиралася молодь на вечори, де прославляли майбутнього чоловіка й жінки. У день вінчання наречений із загоном близьких друзів (верхи на конях) і родичами в бричках (у візках) «викуповував» у молодшої сестри або брата нареченої її косу в червоному (біля ікони) куту хати й віз майбутню дружину в церкву. Після церкви молоду дружину везли в будинок молодого чоловіка, де за традицією повивали жіночим головним убором. Як правило, цей обряд робили свахи з боку обох молодят. Під час обряду подруги нареченої тримали шаль, за його свахи розчісували одну дівочу косу на дві жіночі коси. Існувало повір'я, чия сваха швидше заплете косу, той із чоловіка й жінки й буде очолювати в родині. Обидві коси закріплювалися на потилиці, на них надівався ковпак. Ковпак дарувала майбутній невістці свекруха. Після цього обряду повивання починався весільний бенкет. Традиційно на бенкеті були, поздоровлення, звучали тости, підносили подарунки. На весіллі сама шановна людина вимовляла привітальний тост. Наступного дня після вінчання веселощі тривали. Обов'язково були гості, одягнені ведмедем, козлом, циганом. Вони на всьому шляху величали молодих і пригощали всіх зустрічних. Весілля закінчувалося ввечері в будинку нареченого кликаним обідом. За традицією, всіх рідних і знайомих, хто не був на весіллі, молоді повинні були відвідати вдома.

  • 189. Виховання у сім’ї як першооснова розвитку дитини як особистості
    Другое Педагогика

    Стадії родиниОсновні функції родиниБатьківські функціїФункції дитини1.Етап формування родиниУсвідомлення партнерських відносин, зміцнення взаємин між чоловіками; створення сексуальних відношень, що задовольняють обох; розвинуто взаєморозуміння, що дозволяє кожному вільно виявляти свої почуття, налагодження відношенні з батьками та іншими родичами, що задовольняють обидві сторони; розподіл часу між будинком і роботою; вироблення порядку прийняття рішень, що задовольняють обидві сторони; бесіди між чоловіками про майбутнє родиниII. Родина, що чекає дитину, родина з дитиноюЗвикання до думки про вагітність та народження дитини; підготовка до материнства і батьківства, звикання до ролі батька і матері; звикання до нового життя, пов'язане з появою дитини; створення в родині атмосфери, сприятливої і для родини, і для дитини; турбота про потреби дитини; розподіл обов'язків по будинку і наглядом за дитиною, що не перевантажує жодного з батьківДитина залежна від матері і починає довіряти їй; поява прихильностей; оволодіння навичками найпростішої соці-альної взаємодії; пристосування до чекань інших людей; розвиток координації рухів рук та очей; перебування зручного ритму зміни спокою і дії; оволодіння словами, короткими фразами, мовоюIII.Родина з дитиною дошкільного вікуРозвиток інтересів та потреб дитини; подолання почуття пересичення материнством (батьківством) і роздратування з приводу хронічного недоліку часу для власних потреб: пошук квартири, що відповідає потребам родини; розподіл обов'язків та відповідальності між батьками в постійно мінливих ситуаціях; підтримка сексуальних відносин, що задовольняють обох, і бесіди про майбутніх дітей; подальший розвиток взаємин у родині - відкритих, що дозволяють дружинам говорити на самі різні теми; розвиток відношень з батьками в зв'язку з появою дитини і виконанням ними нової ролі; збереження колишнього кола друзів і своїх захоплень поза будинком (у залежності від можливостей родини); вироблення способу життя родини, формування сімейних традицій, бесіди батьків про виховання дітейПодолання протиріччя між бажанням бути завжди об'єктом своєї прихильності і неможливістю цього; звикання до самостійності; виконання вимог дорослого по дотриманню чистоти (охайність під час їжі, гігієна полових органів): прояв інтересу до товаришів по іграх; прагнення бути як мати та батькоIV. Родина школяраВиховати в дітей інтерес до наукових і практичних знань; підтримка захоплень дитини; подальший розвиток взаємин у родині (відкритість, відвертість); турбота про подружні відносини й особисте життя батьків; співробітництво з батьками інших школярівОтримання навичок, необхідних для шкільного утворення; прагнення бути повноправним і готовим до співробітництва членом родини; поступовий відхід від батьків, усвідомлення себе як особистості, яку люблять і поважають; включення в групу однолітків, спільна з ними діяльність; знайомство з правилами поведінки і мораллю групи; розширення словникового запасу і розвиток мови, що дозволяють чітко викладати свої думки: усвідомлення значення причинно-наслідкових зв'язків і формування наукової картини світуV. Родина з дитиною старшого шкільного вікуПередача відповідальності і волі дії дитині в міру дорослішання і розвитку його самостійності; підготовка до нового періоду життя родини; визначення функцій родини, розподіл обов'язків і поділ відповідальності між членами родини; підтримка відкритості у взаєминах між різними поколіннями в родині; виховання підростаючих дітей на гідних зразках, на власному прикладі дорослої людини, що любить іншу людину, але знаючого міру батька (дорослої жінки, дружини, матері); розуміння і прийняття індивідуальності дитини, довіра і повага до нього як до унікальної особистостіПозитивне відношення до власної статі та фізіологічних змін, що відбуваються; прояснення для себе ролі чоловіка і жінки; відчуття приналежності до свого покоління; досягнення емоційної незалежності, відхід від батьків; вибір професії, прагнення до матеріальної незалежності; підготовка до дружби з однолітком протилежної статі, шлюбу, створенню родини; поступове формування власного світоглядуVI. Родина з дорослою дитиною, що входить у світВідрив від підростаючої дитини, здатність відмовитися від колишньої влади над ним; впевнення дитині, що в будь-яких життєвих ситуаціях вона завжди одержить розраду і допомогу під батьківським дахом; створення доброзичливих умов для нових членів родини, що прийшли в неї через шлюбні зв'язки; турбота про подружні відносини при новій структурі родини; спокійний вступ у нову стадію шлюбу і підготовка до виконання ролі бабусі та дідуся: створення гарних відносин між власною родиною і родиною дитиниУсвідомлення свого положення як положення самостійної людини, що може відповідати за свої вчинки; створення міцних і в той же час гнучких відносин, що задовольняють обох, зі своїм можливим майбутнім чоловіком (дружиною); позитивне відношення до власної сексуальності і її задоволення у відносинах з партнером; створення власної системи цінностей, світогляду, свого укладу життя; знайомство із задачами розвитку партнерських відношень при формуванні родиниПартнерські функціїVII. Родина середнього віку (“порожнє гніздо”)Відновлення подружніх відносин; пристосування до вікових фізіологічних змін; творче, радісне використання великої кількості вільного часу; зміцнення взаємин з родичами і друзями; входження в роль бабусі (дідуся)VIII. Престаріла родинаУсвідомлення власного відношення до смерті і самотності; зміна будинку відповідно до потреб людей похилого віку; пристосування до життя на пенсії; виховання готовності в міру зменшення власних сил прийняти допомогу інших людей; підпорядкування своїх захоплень і справ своєму віку; підготовку до неминучого кінця життя, знаходження віри, що допоможе спокійно дожити роки і спокійно вмертиПоряд з функціями, що стосуються розвитку власного сімейного життя прояв турботи про старих батьків; допомога їм, якщо це необхідно, матеріальна і духовна; підготовка до остаточного відходу батьків: підготовка своїх дітей до втрати бабусі (дідуся)

  • 190. Виховання учнів у науковій літературі
    Другое Педагогика

    Виходячи з аналізу науково-педагогічної літератури, можна зробити такі висновки:

    1. Проблема, якій присвячена робота, має давню історію, але на сучасному етапі наповнюється новим змістом і потребує подальшого дослідження.
    2. Теоретичним обґрунтуванням поняття “естетична культура особистості” присвячені праці філософів М.С.Каган, А.А.Біляєва, А.В.Гулиги; психологів К.К.Платонова, В.К.Віслюнаса, В.А.Крутецького, П.В.Симонова, А.С.Никифорова та ін.; педагогів Б.Т.Ліхачова, В.О.Сластьоніна, І.Ф.Ісаєва, О.І.Міщенко, Є.М.Шляпова.
    3. Існує багато визначень поняття “естетична культура особистості”, а ми зупинимось на такому: “Естетична культура особистості це органічна єдність розвитку естетичної свідомості людини і її здібностей до естетичної творчості у різних видах життєдіяльності”.
    4. Структурними компонентами естетичної культури є естетична свідомість та естетичні здібності до творчості.
    5. Критеріями естетичної культури є естетична свідомість (почуття красивого, потворного, трагічного, комічного; допитливість, радість від своєї діяльності; естетичне ставлення до оточуючого світу і т. ін.); естетичний інтелект (потреба у пізнанні, естетичній насолоді; естетичні переконання; естетичний ідеал, фантазія; теоретичні концепції, припущення); естетичні здібності (уміння бачити, чути, спостерігати, зіставляти, порівнювати, наявність естетичних норм, образне мислення, уміння давати естетичну оцінку, воля, витримка, творчі здібності).
    6. За яскравістю вираженості показників естетичної культури визначено три рівні сформованості естетичної культури: високий, достатній, низький.
    7. Естетичне виховання і шляхи його здійснення вивчали такі педагоги, як Д.Ю.Кучерук, Л.Т.Левчук, М.Ю.Русина, Б.Т.Ліхачов, О.В.Гулига, М.В.Гончаренко, А.Б.Щербо, Д.М.Джола. Кінцеву мету естетичного виховання вони вбачають у високому рівні сформованості естетичної культури особистості учня. Вчений-педагог Г.П.Шевченко підкреслює, що естетичне виховання слід розглядати комплексно, бо воно дуже тісно пов`язане з моральним, трудовим, розумовим, фізичним вихованням.
    8. Особливий вплив літератури як частини мистецтва вивчають у своїх роботах Б.П.Ліхачов, К.М.Казимирська, К.М.Гавриловець, А.В.Гулига.
    9. Аналіз наукової теорії, спрямований на визначення шляхів і методів підвищення естетичного виховання, переконує у тому, що вирішення проблеми потребує застосування активних форм і методів у навчально-виховному процесі.
    10. “Виховувати через навчання” це оптимальний шлях вирішення проблеми.
    11. Методичні розробки з проблем естетичного виховання у процесі вивчення літератури визначають завдання, що вирішують на уроці української літератури; тут проголошується принципи й методи їх реалізації; підкреслюється, що на уроках важливо, щоб учні вчились аналізувати, співставляти, порівнювати. Естетично сприйняти літературний образ значить сприйняти його в усій повноті й багатогранності.
    12. Аналіз психолого-педагогічної літератури та методичних праць дає змогу зробити висновок про те, що успішність формування естетичної культури, як кінцевого результату естетичного виховання вимагає:
    13. гуманізації навчально-виховного процесу;
    14. врахування індивідуальних та вікових особливостей учнів;
    15. прогнозування й моделювання естетичної реакції учнів;
    16. поєднання репродуктивної і пошукової діяльності учнів.
  • 191. Вища освіта у Естонії. Порівняльна характеристика з Україною
    Другое Педагогика

    Проблема української вищої освіти - це засилля малих вишів, які не відповідають своєму високому статусу і не можуть готувати кваліфікованих фахівців, вважає Френсіс Кернкрос, ректор коледжу Екзетер Оксфордського університету. За даними Міністерства науки та освіти, в Україні зараз нараховується 350 вищих навчальних закладів, і, вітчизняні чиновники також вважають, що цю кількість необхідно скоротити як мінімум втричі. Ще одна проблема, яка відсуває українські виші на "освітянські задвірки" - це сама якість навчального процесу та кваліфікація викладачів. На думку Френсіс Кернкрос, викладачі українських університетів не бажають займатися самоосвітою, зокрема, не читають сучасної іноземної літератури зі свого фаху, студенти ж - не гребують списуванням. "В українських ВНЗ занадто багато випадків, коли студенти дозволяють собі списувати на екзаменах. В Америці чи Англії за такі речі відраховують. В Україні ж можливо взяти мобільний телефон на пару, або просто навіть здати чужу роботу замість своєї! Виходить, тут списування це просто-таки принцип університетського життя. Українці мають зрозуміти - навчання в університеті робить вас багатшими, це досвід. Спершу ви вкладаєте гроші у навчання, а потім ці гроші дуже швидко повертаються до вас у вигляді хорошої зарплати. Українці мають звикнути до думки, що освіта - це дорога справа", - впевнена пані Кернкрос.

  • 192. Вклад монастырей в совершенствование отечественной педагогики
    Другое Педагогика

     

    1. Бордовская Н.В. Педагогика. Учебник для вузов Н.В. Бордовская, А.А. Реан. - СПб: Питер,2000. - 304 с.
    2. Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики: Учебн. пособие для вузов / А.Н.Джуринский. - М.: ФОРУМ - ИНФРА-М, 1998. - 272 с.
    3. Джуринский А.Н. История педагогики / А.Н.Джуринский. М.: Владос, 2000. 189 с.
    4. Золин П.М. Истоки педагогики в России. Глубины отечественного образования П.М. Золин // Высшее образование в России. 1998. - №1.
    5. Истоки нашего высшего. Годовщина уникальной находки // Новгородский университет. 2001. - №31-32.
    6. История педагогики в России: Хрестоматия / Сост. С.Ф.Егоров. - Изд. 2-е. М.: Академия, 2001. 557 с.
    7. Культура и образование наших пращуров (от античности к средневековью). 2001. - №5.
    8. Маслов Н.В. Обращение к читателям // Журнал «Русский инок». 2005. - №1.
    9. Маслов Н.В. Истоки русской педагогики. Глинские чтения / Н.В.Маслов Журнал «Русский инок». - 2005. - №7-8.
    10. Сластенин В.А. и др. Педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В.А. Сластенин, И.Ф.Исаев, Е.Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 576 с.
  • 193. Вклад отечественных психологов в развитие психологической науки
    Другое Педагогика

    Огромным вкладом И. М. Сеченова была его концепция психических процессов. И. М. Сеченов пришел к радикальному заключению нельзя обособлять центральное, мозговое звено психического акта от его естественного начала и конца. Это принципиальное положение служит логическим центром соотношения основных категорий концептуального аппарата сеченовской рефлекторной теории психических процессов. "Мысль о психическом акте как процессе, движении, имеющем определенное начало, течение и конец, должна быть удержана как основная, во-первых, потому, что она представляет собой в самом деле крайний предел отвлечении от суммы всех проявлений психической деятельности предел, в сфере которого мысли соответствует еще реальная сторона дела; во-вторых, на том основании, что и в этой общей форме она все-таки представляет удобный и легкий критерий для проверки фактов; наконец, в-третьих, потому, что этой мыслью определяется основной характер задач, составляющих собою психологию как науку о психических реальностях... [Эта мысль]... должна быть принята за исходную аксиому, подобно тому, как в современной химии исходной истиной считается мысль о неразрушимости материи" (Сеченов, 1952).

  • 194. Влияние внутрисемейных отношений на совершенствование личности глухих младших школьников
    Другое Педагогика
  • 195. Влияние воспитания в семье на самооценку ребенка. Последствия.
    Другое Педагогика

    Завышенная самооценка - результат многочисленных "поглаживаний", поощрений, лишенных органичности и, возможно, являющихся манипуляцией со стороны родителей. Например, ребенку не отказывают ни в чем материальном, однако и не участвуют эмоционально в его в судьбе, не оценивают его поведение, не воспитывают. Он вырастает с ощущением, что все жизненные блага ему даны от природы, однако они никак не связаны с тем, каков он на самом деле. Он знает, что он абстрактно хороший ребенок. А вот за что можно хвалить - он не знает, и плохо отличает свои достижения от чужих. Так, ему начинает казаться, что:

    1. ему все доступно, можно не озадачиваться поиском средств для достижения цели (не нужно учиться, не нужно стараться понравиться друзьям), и
    2. все происходящее направлено на доставление радостей именно ему. Итог - присвоение чужих достижений и хвастовство. С таким ребенком сложно сосуществовать, поскольку им движет эгоцентризм, а переоценка себя и своих возможностей приводит к манипуляциям и малоприятному взаимодействию.
  • 196. Влияние инновационной деятельности на повышение профессиональной компетенции педагога дополнительного образования
    Другое Педагогика

    Включение педагогов в инновационную деятельность отразилось на качестве образовательного процесса в Центре детского творчества. Воспитанники творческих объединений, занимающиеся под руководством педагогов проектной и исследовательской деятельностью, вступили в научное общество "Познание". Занимаясь данным видом деятельности, они стали интеллектуально богаче, творчески активнее и самостоятельнее. У них повысилась самооценка и уверенность в себе. Они научились обсуждать и анализировать, отстаивать свою гражданскую позицию, приобрели полезные умения и навыки, которые несомненно пригодятся им в будущем, помогут легче адаптироваться в социуме.

  • 197. Влияние Интернета на культуру и образование
    Другое Педагогика

    Важной составляющей системы образования России является организация системы образования в течение всей жизни, т.е. непрерывного образования независимо от специализированной подготовки специалистов в рамках традиционных учебных заведений. Бурное развитие современных компьютерных и телекоммуникационных технологий открывает новые возможности и перспективы для самообучения с помощью технологий дистанционного обучения. При этом информатизация выступает не только и не столько как процесс овладения информационно-коммуникационными технологиями или его результат, но и как фактор изменения системных качеств системы непрерывного образования, как одна из ценностей современного общества и его перспективного развития, как необходимая составляющая совершенствования системы образования России. Особенно возросла роль информатизации для произвольного обучения, поскольку современные информационные средства и СМИ стали играть значительную роль в жизни современного человека. Глобальная сеть Интернет практически проникла как в производственные, учебные заведения, так и в повседневный быт человека и вызывает особый интерес у подрастающего поколения. А ведь именно благодаря произвольному обучению человек в течение своей жизни приобретает наибольшую часть знаний и навыков. Таким путем он осваивает родной язык, основные культурные ценности, общие установки и модели поведения, передаваемые через семью, общественные организации, средства массовой информации, музеи, игры и все другие культурные институты общества. Бурное развитие и в рост влияния современных средств массовой информации, особенно, таких как телевидение и Интернет, имеющих широкие возможности воздействия на процессы становления личности, становятся ощутимыми в процессах произвольного и непрерывного образования личности. Необходимо взять эти процессы под контроль педагогической науки и по возможности заняться их координацией для более целевого создания информационных культурно-образовательных ресурсов и их эффективного использования при формировании процессов становления и развития личности современного информационного общества.

  • 198. Влияние кислорода на воду, безалкогольные напитки
    Другое Педагогика

    слабощелочную реакцию. Кроме того, смещение рН межклеточной и внутриклеточной среды в сторону более щелочного состояния затрудняет размножение болезнетворных микробов и благоприятствует восстановлению дружественных организму бактерий, в частности бифидобактерий, а также обеспечивает иммунной системе возможность эффективно поддерживать оптимальную защиту. ОВП внутренней среды организма человека (измеренный на платиновом электроде относительно хлорсеребряного электрода сравнения) обычно находится в пределах от +100 до -200 милливольт (мВ), т.е. внутренние среды человеческого организма находятся в восстановленном состоянии. ОВП обычной питьевой воды (вода из под крана, питьевая вода в бутылках и пр.), измеренный таким же способом, практически всегда больше нуля и обычно находится в пределах от +150 до +360 мВ (см. таблицу). В течение всей жизни человек подвергается воздействию различных вредных внешних факторов плохая экология, неправильное и зачастую некачественное питание, применение некачественной питьевой воды, стрессовые ситуации, курение, злоупотребление алкоголем, применение лекарственных препаратов, болезни и многое другое. Все эти факторы способствуют разрушению окислительно-восстановительной системы регуляции организма, в результате чего процессы окисления начинают преобладать над процессами восстановления, защитные силы организма и функции жизненно важных органов человека начинают ослабевать и уже не в состоянии самостоятельно противостоять различного рода заболеваниям. Замедлить преобладание окислительных процессов над восстановительными можно с помощью антиокислителей (антиоксидантов). Нормализовать баланс окислительно-восстановительной системы регуляции (с тем, чтобы укрепить защитные силы организма и функции жизненно важных органов и позволить организму самостоятельно противостоять различного рода заболеваниям) можно с помощью антиоксидантов. Чем сильнее антиоксидант, тем более ощутим его протйвоокислительный эффект. Доказано, что антиоксидантные свойства воды с отрицательным ОВП многократно сильнее обычных антиоксидантов, поскольку молекулярная масса воды существенно меньше, чем у других антиоксидантов, и поэтому общее количество молекулярных единиц восстановительного (электронодонорного) действия в объеме воды намного больше по сравнению с эквивалентным объемом обычных антиоксидантов. Более того, все известные антиок-сиданты при определенных условиях могу превращаться в прооксиданты, т.е. могут усиливать действие окислительных процессов как при избытке антиоксидантов в организме, так и при их недостатке.

  • 199. Влияние никотина на организм подростка
    Другое Педагогика

    Язва. Для человека, пристрастившегося к табаку, выкурить сигарету все равно, что утолить жажду или пообедать. Заядлому курильщику обед покажется неполным, если после еды он не закурит. Хроническое отравление никотином вызывает расстройство деятельности вегетативной нервной системы, следствием чего является нарушение нормального функционирования желудочно-кишечного тракта. Каждый раз после выкуренной сигареты возникают симптомы гастрита: уменьшается, а при определенной дозе, наоборот, резко возрастает двигательная активность желудка, тормозится продукция желудочного сока, вследствие чего падает аппетит. Меняется и кислотность желудочного сока. Именно поэтому курящие считают, что табак утоляет чувство голода. Все эти гастритические явления влекут за собой спазматическое сокращение мышечных слоев стенки желудка, из-за чего пища в нем задерживается, возникают боли в животе, тошнота, а иногда и рвота. Курение, как правило, ведет к сужению кровеносных сосудов, нарушая кровоснабжение внутренних органов, создавая тем самым благоприятные условия изъязвления слизистых оболочек желудка и двенадцатиперстной кишки. В большинстве случаев язвы этих органов возникают в связи с курением. В дальнейшем, с развитием язвенного процесса, курение приводит к задержке рубцевания язвы. У курящих язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки встречается в 2-3 раза чаще, чем у некурящих. Смертность от этих заболеваний у курящих в 4 раза выше, чем у некурящих. Нарушения работы внутренних органов объясняются тем, что никотин, дым, частички табака во время курения вместе со слюной попадают в желудок и оказывают постоянное раздражающее действие на его нейросекреторную и моторную активность. Наш желудочно-кишечный тракт привык к периодическому поступлению пищи, определенной ритмичности работы. Поступление табачного яда нарушает ритм деятельности желудочно-кишечного тракта. Поскольку вместе с никотином в желудок поступают и канцерогенные вещества, нередко появление злокачественных опухолей. Давно известна связь заболеваний печени с курением. Экспериментальные доказательства этой связи получены на кроликах. У животных, которых регулярно окуривали дымом, возникали изменения клеток печени, напоминающие картину цирроза (сморщивания) печени у человека. У курящих нередко (30-40% случаев) регистрируется расстройство двигательных функций желчных путей, что приводит к застою желчи. Особенно сильно это проявляется при одновременном злоупотреблении табаком и алкоголем.

  • 200. Влияние предметной деятельности на развитие детей
    Другое Педагогика

    Перенос действия на новые предметы приводит к тому, что ребенок начинает действовать и с такими предметами, которые вообще не могут быть использованы для получения реального результата: «моет» руки кубиком, «измеряет температуру» палочкой. Это игровые заместители реальных вещей. Постепенно ребенок начинает в изобразительной игре ставить себя на место другого человека, принимает на себя роль. Сначала ребенок выполняет действия другого человека, но называет себя своим именем. Потом возникает словесное обозначение роли, но только после того, как ребенок уже изобразил действия другого человека. Ребенок сначала играет, а затем как бы узнает в своих действиях действия взрослого и называет себя его именем. Переход изобразительной игры в сюжетно-ролевую полностью завершается в дошкольном возрасте.