Geum.ru

Курсовой проект по предмету Педагогика

  • 41. Акцентуация характера как одна из предпосылок формирования девиантного поведения у подростков
    Курсовые работы Педагогика

    Подростковый период развития охватывает возраст от 12 до 15 лет (± 2 года), характеризуется началом перестройки организма ребенка: ускоренным физическим развитием и половым созреванием. В организме возникают резкие перемены в связи с деятельностью желез внутренней секреции, в частности, половых желез. Интенсифицируется обмен веществ. Нарушение прежней слаженности в деятельности организма и еще не отрегулированная новая система его функционирования являются основой общей неуравновешенности подростка, его раздражительности, взрывчатости, резких колебаний настроения от бурной активности к вялости и апатии. Особенность подросткового возраста в том и состоит, что внешне и по своим притязаниям это взрослый, а по внутренним особенностям и возможностям это во многом еще ребенок. Отсюда сохраняющаяся у подростка потребность в ласке, внимании, интерес к играм, забавам, возне друг с другом. Наряду с этим, вместе с чувством взрослости у подростка пробуждается и активно формируется самосознание, обостренное чувство собственного достоинства, осознание половой принадлежности. Подростку свойственна повышенная критичность. Если, будучи ребенком, он на многие события в окружающем мире не обращал внимания или был снисходителен в своих оценках, то став подростком, он начинает переоценивать давно знакомое и привычное, вынося собственные суждения, нередко очень прямолинейные, категоричные и бескомпромиссные.

  • 42. Алгоритмизация процесса обучения младших школьников
    Курсовые работы Педагогика

    Литература

    1. Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников./Ш. А. Амошошвили - М., 1984.,с.427
    2. Амонашвили Ш. А, Обучение. Оценка. Отметки. / Ш. А Амонашвили - М.:Знание, 1980.с. 376
    3. Амтаниус М. Психолого-педагогические основы контроля в учебном процессе. / М Амтаниус - М.: Изд-во МГУ, 1978, с.184
    4. Баранов С. П. Принципы обучения. - М.: Просвещение, 1981.с.354
    5. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. / В. П. Баранов М.: Педагогика, 1989.
    6. Берг А.И. Кибернетика и обучение // Природа. - 1966. - №11. с.34
    7. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения. /В.П. Беспалько - М., 1995.
    8. Беспалько В.П. Программированное обучение. Дидактические основы. / В.П. Беспалько - М-,1971.с.34.
    9. Беспалько В.П. Элементы теории управления процессом обучения. /В.П Беспалько - М.,1971.с.132.
    10. Болдырев Н. И.. Педагогика. / Н. И Болдырев - М.: Просвещение, 1968.с.147
    11. Болотпина Л. Р. Педагогика. / Л. Р Болотпина - М.: Просвещение, 1987 с.261.
    12. Воронцов А.Б. Некоторые подходы к вопросу контроля и оценки учебной деятельности учащихся // Начальная школа, 2003 - № 7.- с.25
    13. Гальперин П.К. К теории программированного обучения. /П.К Гальперин - М.,1967.
    14. Лайда Л. Н. Алгоритмизация в обучении. / Л. Н. Лайда - М.: Просвещение, 1966.
    15. Молибог А.Г. Программированное обучение. / А.Г. Молибог - М., 1967.
    16. Педагогика / Под ред. П.И.Пидкасистого. / - М.: РПА, 1996.
    17. Пеннер Д. И. и др. О методике составления программированных заданий // Физика в школе. -1973. - № 2 с.76.
    18. Розенберг Н.М. Информационная культура в содержании общего образования // Советская педагогика. - 1991. №3. с.24.
    19. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии. / Г. К Селевко М., 1998- с.256
    20. Талызина Н.Ф. Контроль и его функции в учебном процессе - /Советская педагогика -1989. - №3. с.5.
    21. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. / Н.Ф Талызина. - МГУ, 1975.с.97.
    22. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников. / Н.Ф Талызина - М., 2002 c.348.
  • 43. Альтернативные формы обучения в дошкольном образовании
    Курсовые работы Педагогика

    1. Количество посещений в неделю5 дней в неделю в течение полного дня2. Педагогические кадрыВоспитатели, имеющие специальную профессиональную подготовку для работы с детьми старшего дошкольного возраста3. Преемственность с более низкой ступенью образованияВ дошкольных образовательных учреждениях существует естественная преемственность между образованием детей старшего дошкольного возраста и образованием в младшем дошкольном возрасте4. Преемственность с системой начального общего образованияПреемственность между дошкольным образовательным учреждением и начальной школой заложена на уровне реализуемых образовательных программ, которые предусматривают, что дети старшего дошкольного возраста должны быть подготовлены к систематическому школьному обучению.5. Особенности предметно-развивающей средыСреда предполагает возможности для организации различных видов деятельности детей дошкольного возраста, а'также включает условия для их полноценного питания и отдыха.5.1. Для обучающих занятийСуществуют специально организованные места для проведения обучающих занятий.5.2. Для организации совместной (партнерской) деятельности взрослого с детьмиПространство группы детского сада располагает возможностями для гибкой организации предметной среды, постоянно подстраиваемой под развивающие задачи и инициативу детей.5.3. Для организации самостоятельной деятельности детейВсе ДОУ располагают пространством для организации самостоятельной деятельности детей дошкольного возраста6. Особенности образовательного процессаОбразовательный процесс строится в соответствии с существующими образовательными программами для детей старшего дошкольного возраста. Составляющие образовательного процесса в группах старшего дошкольного возраста уравновешены и составляют гармоничное единство.6.1. Учебный блокПредставлен обучающими занятиями, соответствующими возрасту детей и организуемыми в соответствии с дошкольными образовательными программами; отличаетсявысокой технологичностью, доступностью любому профессионально обученному педагогу6.2. Блок совместной (партнерской) деятельности взрослого с детьмиСовместная деятельность занимает ведущее место в образовательном процессе. Данный блок предъявляет очень высокие требования к общей культуре, гибкости, творческому потенциалу и интуиции взрослого, без которых модель просто не работает.6.3. Блок самостоятельной (свободной) деятельности детейОрганизация самостоятельной деятельности детей направляет усилия воспитателя на создание предметной среды, в его функции входит подбор развивающего материала. Данный блок ограничивает образовательную среду только предметным материалом и ставка на "саморазвитие" ребенка приводит к исчезновению систематичности образовательного процесса и резко сужает культурные горизонты ребенка. При этом, данный блок образовательного процесса технологичен и не требует творческих усилий от взрослого.7. Особенности образовательных программДошкольные образовательные программы, предназначенные для реализации в ДОУ.7.1. Комплексные программыКомплексные программы определяют основное содержание образовательной деятельности детского сада.7.2. Парциальные программыПарциальные программы способствуют углублению образовательного процесса по определенным направлениям образования и развития детей старшего дошкольного возраста, позволяют расширить возможности организации образовательного процесса за счет расширения форм взаимодействия воспитывающего взрослого с детьми.8. Возможности полноценного развития детей (широта охвата сфер развития детей)Происходит многостороннее развитие детей дошкольного возраста, охватывающее практически все основные сферы.10. Охрана здоровья детейФизическое развитие, формирование здорового образа жизни и охрана здоровья детей - приоритетные задачи.«Дошкольные образовательные группы кратковременного пребывания детей на базе образовательных учреждений, учреждений культуры и родительских сообществ».

  • 44. Анализ влияния физической рекреационной активности на самореализацию личности школьников
    Курсовые работы Педагогика

    Понятие "досуг" как самостоятельная или организованная форма отдыха еще четко не определено, нет единого понимания соотнесения понятий "досуг" и "рекреация". Состоявшийся в 1964 г. в Осаке (Япония) I Международный конгресс по рекреации не внес существенных уточнений о месте рекреации в сфере досуга человека. Известный французский социолог Дюмазедье определяет досуг как определенные занятия, которые индивид осуществляет по собственной воле - отдых, развлечение, самосовершенствование знаний, повышение своей квалификации, участие в общественной жизни - после того как он выполнит свои профессиональные и общественные обязанности [11]. Согласно мнению отечественного социолога А.С. Орлова, рекреация является одной из функций досуга, она всегда есть деятельность, основа физической рекреации - двигательная деятельность с использованием физических упражнений [5]. Мы придерживаемся точки зрения указанного автора, что следует отличать биологическую форму рекреационного поведения человека от его социальной рекреационной деятельности. Биологически активное поведение и творческая социальная деятельность - две плоскости анализа физической рекреации. В современном понятии физической рекреации явно просматривается действие социально -психологических и культурных факторов, влияющих на возникновение потребностей в организации своего досуга за счет использования двигательной активности. По мнению американского ученого Дж. Келли, рекреация в сфере досуга всегда связана с восстановлением сил - физических и духовных, т.е. ей должна предшествовать какая-то деятельность, после которой необходима рекреация. Но она не должна ограничиваться только восстановлением сил, истраченных в процессе труда, мы должны восстанавливать свои силы для более широких целей. Только тот человек, который живет созидательно и творчески выше среднего уровня эффективности, использует свой потенциал сполна и приближается к состоянию максимального здоровья. Здоровье само по себе не может быть целью физической рекреации, оно является лишь таким состоянием человека, которое позволяет ему жить творческой жизнью. Физическая рекреация в сфере досуга - один из аспектов этой жизни [12]. В психологической литературе здоровье рассматривается не только как объективно регистрируемое состояние человека, но и как субъективно оцениваемое самочувствие, определяемое и физическим, и духовным, душевным состоянием. Биологический адаптивный компонент физической рекреации, таким образом, является важным, но не единственным ее элементом.

  • 45. Анализ деятельности в организации женщины-руководителя на примере школы
    Курсовые работы Педагогика
  • 46. Анализ ошибок заочной математической школы
    Курсовые работы Педагогика

    Анализ ошибки: Стоит упомянуть то, что перед данной задачей разобрана следующая : сколько существует восьмизначных чисел, цифры которых идут в убывающем порядке? Подробно рассмотрено решение, суть которого состоит в установлении взаимнооднозначного соответствия между восьмизначными и двузначными числами. Количество двузначных чисел нам уже известно. Авторы хотели тем самым дать образец решения. Хорошо выделили этапы доказательства: каждому двузначному сопоставлено ровно одно восьмизначное; каждому восьмизначному сопоставлено ровно одно двузначное; установлено взаимноооднозначное соответствие, следовательно, и тех и других чисел одинаковое число. Предполагалось, что школьники будут действовать аналогично. Действительно, многие ученики привели полностью обоснованное решение, но есть и те, кто не написал его, посчитав излишним приводить обоснования, аналогичные изложенным в методическом пособии. Необязательно требовать от ученика полностью приводить все доказательство, но в чем отличие рассуждений с семизначными числами от рассуждений с восьмизначными и почему действия будут аналогичными ученик должен написать. Иначе это необоснованная аналогия и решением не является. Одного ответа в данной задаче недостаточно, ученик должен понимать суть подсчета и уметь его осуществлять в подобных ситуациях. Ссылаться на соответствующий результат можно лишь после того, как показано, что решение при этом будет действительно аналогичное. Для убедительности надо привести задачу, в которой действия по аналогии приводят к неверному ответу. Можно привести задачу на поиск количества девяток в числах от 1 до 100. Рассуждаем следующим образом. От 1 до 10 одна девятка, от 11 до 20 также одна, получается в каждом десятке по одной девятке. Так как десятков десять, то девятка в числах от 1 до 100 встречается 10 раз. Все вроде бы верно, за исключением того, что в каждом числе от 90 до 99 включительно девятка встречается еще и в разряде десятков (в других десятках она встречается лишь в разряде единиц), поэтому аналогия на этот десяток неверная. В результате вместо верного результата 20 мы получили всего лишь 10.

  • 47. Анализ проблем реформирования курса физики
    Курсовые работы Педагогика

    Актуальность рассмотрения исторического аспекта проблемы детерминирована, прежде всего, тем, что в течение десятилетий государство, общество, непосредственно представители педагогической науки и практики выражали неудовлетворенность качеством и уровнем эффективности функционирования системы отечественного образования в целом и каждым её структурным звеном в отдельности. Рассмотрение избранной проблемы вызвано необходимостью исторической преемственности поколений и важностью обращения к историко-педагогическому наследию, особенно в условиях вступления страны в третье тысячелетие и его первый век «век образования» (Б.С. Гершунский, Е.Б. Захарова, В.В. Краевский и др.). Среди широкого комплекса инновационных подходов, личностно-ориентированных методик и информационных технологий особую ценность представляют те из них, с помощью которых будут подготовлены высококвалифицированные специалисты-инженеры, соответствующие требованиям современной социокультурной ситуации и учитывающие, что выпускник университета обладает особыми качествами. Одим из отличий университетского образования указал еще в XIX в. Дж. Ст. Миль «это умение ориентироваться в поле человеческого знания, умение схватывать взаимосвязи между отдельными предметами, особый математический взгляд на вещи, который позволяет действовать с новым и неизвестным, исходя из знания целого». Фактически в этой цитате выражена мысль о важной роли фундаментальной компоненты в содержании любого образования. Не составляет исключения и инженерное образование. В последние годы о фундаментализации высшего инженерного образования говорят на всех уровнях, особенно через призму физического знания, т.к. физика является не только «прародительницей» большинства технических наук, но и представляет собой одну из тех немногих учебных дисциплин, которые формируют научное мышление и научное мировоззрение.

  • 48. Анализ психолого-педагогической литературы
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. Андреева И.М., Зубов Ю.С. Информационная культура как новая учебная дисциплина и новое направление культурологических исследований. // Информатизация и проблемы гуманитарного образования: Междунар. науч. конф. Краснодар-Новороссийск, 14-15 сент. 1995.: Тезисы докл. - Краснодар, 1995.
    2. Антонова С.Г. Информационная культура личности: Вопросы формирования. // Высшее образование в России, 1994, № 11.
    3. Буркхард Я. Культура Италии в эпоху Возрождения. Т.1. СПб, 1905.
    4. Воробьев Г.Г. Твоя информационная культура. - М.: Мол. гвардия, 1988.
    5. Вохрышева М.Г. Информационная культура в системе культурологического образования специалиста. // Проблемы информационной культуры: Сб. статей. М., 1994.
    6. Гендина Н.И. Дидактические основы формирования информационной культуры // Материалы областной научно-практической конференции, г. Кемерово, 26-28 ноября 2001 г. / Под общ. ред. Н.И. Гендиной, Г.А. Стародубовой. Кемерово, 2001.
    7. Гендина Н.И. Основы информационной культуры // Основы информационной культуры: Сборник методических материалов. Кемерово, 1999.
    8. Гендина Н.И. Повышение информационной культуры потребителей информации как условие успеха информатизации региона./ Информационная культура в структуре новой парадигмы образования: Сб. статей Кемерово: Кемеровская гос. академия культуры и искусств, 1999.
    9. Гендина Н.И., Колкова Н.И., Скипор И.Л. Информационная культура личности: диагностика, технология формирования: Учебно-методическое пособие. Ч. 1. Кемерово: КемГАКИ, 1999.
    10. Горлова И.И. Информационная культура и проблемы культурной политики. // Проблемы информационной культуры: Сб. статей. М., 1994.
    11. Гречихин А.А. Информационная культура.(Опыт определения и типологического моделирования) // Проблемы информационной культуры: Сб. статей. - М.,1994.
    12. Ефимов АН. Информационный взрыв: Проблемы реальные и мнимые - М.: Наука, 1985.
    13. Журин А.А. Информационная безопасность как педагогическая проблема // Педагогика. 2001. № 4.
    14. Зиновьева Н.Б. Информационная культура личности: Введение в курс: Учеб. пособие для вузов Краснодар: Краснодар. гос. акад. Культуры, 1996.
    15. Игра воображалка. // Миша.-1995. № 8.
    16. Игра запоминалка. // Миша.-1995. № 7.
    17. Информатика и научно-технический прогресс. - М.: Наука, 1987.
    18. Информация и научные исследования культуры: Сб. науч. тр. - М., 1988.
    19. Как укрепить свою память. (Семь простых приемов). //Пять углов .- 1996. 15 февраля.
    20. Каракозов С.Д. Информационная культура в контексте общей теории культуры личности // Педагогическая информатика. 2000. № 2.
    21. Книга для чтения по истории древнего мира: Пособие для уч-ся. / Под ред. А.И. Немировского. - М.:Просвещение,1981.
    22. Копылов В.А. Единое информационное пространство в современном информационном обществе: Проблемы формирования, функционирования, совершенствования. // НТИ. - Сер.2, 1994. № 9.
    23. Красовский С.В. Информация в современном цивилизационном процессе. // Науч. и техн. б-ки, 1992. № 6.
    24. Краткий словарь по социологии. М., 1988.
    25. Кудрина Е.Л., Гендина Н.И. Новая парадигма образования и необходимость формирования информационной культуры личности. / Информационная культура в структуре новой парадигмы образования: Сб. статей Кемерово: Кемеровская гос. академия культуры и искусств, 1999.
    26. Немировская Л.З. Культурология: История и теория культуры Учеб. пособие. - М.,1992.
    27. Парахин А.А. О понятии «Информационная культура личности». / Информационная культура в структуре новой парадигмы образования: Сб. статей Кемерово: Кемеровская гос. академия культуры и искусств, 1999.
    28. Семенюк Э.П. Технологический этап НТР и информатика. // НТИ, - Сер.1, 1995. № 1.
    29. Суханов А.Л. Информация и прогресс. Новосибирск, 1988.
    30. Узелки на память. //А почему.-1995. №8.
    31. Философский словарь. / Под ред. И.Т. Фролова. Изд. 5-е. М., 1987.
    32. Цыганкова Л.М. Школьная библиотека как центр формирования информационно-библиографической культуры. / Информационная культура в структуре новой парадигмы образования: Сб. статей Кемерово: Кемеровская гос. академия культуры и искусств, 1999.
    33. Цымбаленко С.Б., Шариков А. В., Щеглова А. В. Подростки в информационном мире // Педагогика. 2001. № 4.
    34. Чамокова Э.А. Культурологический подход в информатике. // Информация и научные исследования культуры. М., 1988.
    35. Черемошкина Л.В. Развитие внимания детей: Популярное пособие для родителей и педагогов/ Черемошкина Л.В. - Ярославль: Академия развития, 1997.
  • 49. Анализ своеобразия речевого развития детей младшего школьного возраста, имеющих легкую степень умственной отсталости
    Курсовые работы Педагогика
  • 50. Анализ состояния проблемы использования мультимедийных технологий в средней школе при обучении иностранным языкам
    Курсовые работы Педагогика

    На сегодняшний день наиболее универсальным техническим средством обучения являются электронные интерактивные доски, например SMART Board. Электронные интерактивные доски - это эффективный способ внедрения электронного содержания учебного материала и мультимедийных материалов в процесс обучения. Материал урока четко вырисовывается на экране интерактивной доски и нацеливает каждого ребенка к активной плодотворной деятельности. Заранее подготовленные тематические тексты на английском языке, обучающие и проверочные упражнения, красочные картинки различного характера, материал англоязычных мультимедийных дисков, аудио-, видеоматериалы служат для введения или активизации материала урока, повторения или закрепления лексических единиц и грамматической структуры языка, контроля и самоконтроля знаний. Интерактивная доска позволяет работать без использования клавиатуры, «мыши» и монитора компьютера. Все необходимые действия можно проделывать непосредственно на экране посредством специального маркера или даже пальца. Учитель не отвлекается от урока для проведения необходимых манипуляций за компьютером. Это положительно сказывается на качестве подачи учебного материала. Вместе с интерактивной доской SMART Board поставляется программное обеспечение SMART Notebook. Оно позволяет создавать записи, которые могут включать различные виды информации (тексты, видео, схемы, таблицы, знаки, рисунки). Программное обеспечение обладает такими возможностями:

  • 51. Анализ форм и методов работы педагога с родителями в дошкольных учреждениях, необходимых для воспитания педагогической культуры родителей
    Курсовые работы Педагогика
  • 52. Аналитико-синтетический метод в обучении современных первоклассников чтению
    Курсовые работы Педагогика

    1)развитие речевой деятельности (раскрываются линии работы по развитию устной и письменной речи, по формированию навыков чтения и графики). В период обучения грамоте особое внимание уделяется осознанию детьми средств устного общения, установлению общего и особенного в различных речевых ситуациях. Для этого необходимо, прежде всего, "разговорить" детей. Данной цели служат специальные задания по инсценированию, но, прежде всего - организация учителем заинтересованного, содержательного общения детей в процессе поиска решения проблем на разных учебных предметах, а также при непосредственном, во время экскурсий, ознакомлении школьников с окружающим миром. Поэтому программа обучения грамоте реализуется в теснейшей взаимосвязи с программой по математике и программой "Мы и окружающий мир". Обсуждения, дискуссии, в целом разнообразие отношений и ситуаций на уроках и вне уроков способствуют возникновению у школьников опыта монологической и диалогической речи, речи разговорной и научной, воспитывают ответственность за сказанное слово, умение доказать свою точку зрения, выразить согласие и несогласие. Поэтому на самом начальном этапе школьной жизни необходимо помочь детям овладеть средствами устного общения: голосом, жестами, мимикой, движением. Примером интеллигентного общения является учитель. В этот же период начинается систематическая работа по адекватному восприятию чужого высказывания (текста) на слух и зрительно. Через инсценирование прочитанного, иллюстрирование, придумывание к тексту названия, вопросов и другие многообразные задания дети подводятся к осознанию признаков текста и умению его анализировать. Таким образом, при освоении детьми устной и письменной речи косвенный путь учения доминирует над прямыми путями. Основной способ усвоения - самостоятельная речевая деятельность ребенка в вариантных условиях и анализ соответствия речевых средств конкретной ситуации. На дальнейших этапах обучения не столько увеличивается объём материала, сколько изменяется степень глубины, сложности и многоаспектности его анализа. Техника чтения и письма формируется в период обучения грамоте. Обучение чтению строится на принятом в русской методике аналитико-синтетическом звукобуквенном методе. Он предполагает последовательное неразрывное озвучивание каждой буквы с учетом мен их звуков. Порядок изучения букв ориентирован на осознание учениками мен звуков - основу способа чтения и письма. Вначале вводятся однозвучные гласные и сонорные согласные. В этот период дети на коротких, простых по составу словах осваивают способ чтения и письма, наблюдают букву и как показатель мягкости согласных. Затем изучаются все парные согласные по глухости - звонкости и, наконец, когда у детей появляется достаточный опыт чтения, вводятся наиболее трудные случаи: двузвучные гласные буквы (е,ё,ю,я), непарные согласные, мягкий и твердый знаки. Постепенно, от этапа к этапу, нарастает длина слов, появляется стечение согласных, расхождение звукового и буквенного состава, расхождение количества звуков и количества букв. Такой подход к порядку изучения букв и постепенному усложнению слов позволяет детям самостоятельно открыть правила чтения; вывести правила написания звонких согласных и проверяемых безударных гласных в корне; осознать написание гласных после шипящих, отсутствие мягкого знака в сочетаниях букв ч и щ с другими согласными, кроме л, и проч., т.е. вполне естественно войти в грамматическую систему языка. Существенно ускоряют навык качественного чтения и письма включение в программу позиций по смысловому анализу текста, смысловому и грамматическому анализу предложений и слов, что обеспечивает естественное многократное возвращение ребенка к прочитанному, а также введение работы по развитию психофизиологических функций, которые лежат в основе процедур чтения и письма.

  • 53. Аналогии и модели - один из методов обучения физики средней школы
    Курсовые работы Педагогика

    Какие методы научного познания можно отнести к столь привилегированной группе? Это, прежде всего, общефилософские методы познания, такие как анализ, синтез, моделирование и т. д. Остановимся более подробно на методе моделирования. Итак, для качественного усвоения знаний по физике школьникам необходимо в полной мере раскрыть суть метода моделирования, но если это общефилософские методы познания, не раскрываются ли они в достаточной степени на других школьных предметах? Все школьные предметы химия, природоведение, биология, русский язык и даже физкультура работают с моделями или со знаниями, полученными с помощью метода моделирования, но даже термин "модель" встречается более-менее часто только в биологии, да и там он употребляется не в научно-познавательном смысле, а в смысле демонстрационного увеличенного макета. Предмета "методы научного познания" в основной школьной программе, пока, не существует. Остается информатика. Авторских программ по информатике существует большое количество, и в некоторых из них проблеме моделирования уделяется действительно достойное внимание, и метод моделирования рассматривается в довольно большом объеме. Основным недостатком подобных программ является, пожалуй, то, что метод моделирования изучается в старших классах, обычно в десятом или даже одиннадцатом.

  • 54. Англійська граматика
    Курсовые работы Педагогика

    На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. ГС, які учні мають лише розпізнавати і зрозуміти у процесі аудіювання і читання (пасивний граматичний мінімум), починають зявлятися на середньому ступені, а на старшому вони становлять переважну більшість граматичного матеріалу, що вивчається. Під час аудіювання і читання учень насамперед сприймає форму ГС (звукову або графічну) і має співвіднести її з відповідним значенням. Це означає, що у процесі роботи з граматичним матеріалом пасивного мінімуму вчитель має навчити учнів швидко розпізнавати ту чи іншу ГС за її формальними ознаками, відрізняти її від схожих ГС та співвіднести її формальні ознаки (граматичні сигнали) з певним комунікативним значенням, тобто сформувати рецептивні граматичні навички, які, так само, як і репродуктивні, повинні характеризуватися автоматизованістю, гнучкістю і стійкістю.

  • 55. Античная психология: развитие знаний о душе как сущности и критический анализ взглядов
    Курсовые работы Педагогика

    Для образного описания взаимоотношений между "Я" и "Оно" Фрейд прибегает к аналогии отношений между всадником и лошадью, подобно тому как ранее А.Шопенгауэр использовал эту же аналогию для раскрытия взаимоотношений между интеллектом и волей. Движется всадник только благодаря энергии лошади, но формально управляет ею именно он. Всадник должен сдерживать и направлять лошадь, иначе есть вероятность погибнуть. И все же есть отдельные моменты, когда лошадь не только дает энергию передвижения, но и сама определяет путь и направление (всадник заснул или тяжело болен). Положение "Я" существенно сложнее, чем положение лошади ("Оно"). Во-первых, "Я" должно учитывать требования и условия реального окружающего мира, т.е. следовать принципу реальности. Во-вторых, "Я" испытывает постоянное давление со стороны мощного "Оно", и этот конфликт между требованиями внешнего мира ("Сверх-Я") и потребностями глубинных уровней личности ("Оно") порождает у "Я" постоянную внутреннюю тревогу и беспокойство. В-третьих, "Я" подвергается отдельному нажиму "Сверх-Я", как моральному прессу, совести. И это, в свою очередь, вызывает у человека глубинное чувство вины. Эти конфликтные взаимоотношения уровней личности, по мнению Фрейда, являются по сути неразрешимыми, и именно в них лежит ключ ко всем психологическим и патологическим проблемам как личности, так и общества. По своему положению и функциям в психике человека "Сверх-Я" призвано осуществлять сублимацию бессознательных влечений, т.е. переключение антикультурных порывов "Оно" в социально приемлемые виды деятельности "Я". Согласно Фрейду, "Сверх-Я" является "наследником Эдипова комплекса и, следовательно, выражением самых мощных движений "Оно" и самых важных судеб его".

  • 56. Антропологический подход к воспитанию личности ребенка
    Курсовые работы Педагогика

    Между прочим, по тому, кто является для конкретного человека воспитателем, можно судить о его истинной зрелости. Так, маленький ребенок в силу своей эмоциональности, неопытности, некритичности, физически и психологически зависит от взрослых, доверяет им, идеализирует их. Он готов воспринимать в качестве воспитателя практически любого взрослого, независимо от нравственного и умственного развития последнего. Чем старше становится ребенок, тем самостоятельней он оказывается во многих сферах жизни, тем избирательней относится к людям, тем требовательней относится к взрослым. Воспитателем подростка, юноши становится тот, кто может стать другом, кто непохож на окружающих, кто добивается успеха и признания окружающих и т.п. В зрелые годы человек не осознает себя в качестве воспитанника. И все же выдающиеся, наиболее авторитетные в обществе, в микросреде люди, наиболее популярные вымышленные герои реально являются «властителями дум», образцами для подражания, стимулами для самосовершенствования взрослых, т.е. их воспитателями. В качестве воспитателя взрослого человека может выступать и ребенок, особенно свой собственный. Старый человек из-за сужения и обеднения пространства и времени своего бытия, из-за отягощенности своим жизненным опытом, из-за возрастания некритичности и безапелляционности претендует быть воспитателем всех, а сам ориентирован, как правило, лишь на себя в прошлом. Эффективность его как воспитателя чаще всего невысока.

  • 57. Аппликация из бумаги как средство эстетического воспитания детей среднего дошкольного возраста
    Курсовые работы Педагогика

     

    1. Б.П. Никитин. Развивающие игры. - 5-е изд. доп. - М.: Знание, 2004.
    2. Димитр Павлов. Методические разработки по использованию аппликации в образовании. - Челябинск: Челябинский областной институт усовершенствования учителей, 1992.
    3. А. Зарецкий, А. Труханов, Л. Зарецкая. Энциклопедия профессора Фортрана.
    4. З. М. Бугуславская, Е.О. Смирнова. Развивающие игры для детей среднего дошкольного возраста.
    5. З.А. Михайлова. Игровые занимательные задачи для дошкольников. Книга для воспитателя детского сада. - М.: Просвещение, 1990.
    6. Т.И. Ерофеева, Л.Н. Павлова, В.П. Новикова. Математика для дошкольников. Книга для воспитателя детского сада. - М.: Просвещение, 1992
    7. Березина В. Г., Викентьев И. Л., Модестов С. Ю. Детство творческой личности. - СПб.: издательство Буковского, 1994. 60 с.
    8. Безуглая Т. И. Система комплексной оценки психосоциальных характеристик дошкольника. Калининград, 1998. 93 с.
    9. Богат В., Нюкалов В. Развивать творческое мышление (ТРИЗ в детском саду). // Дошкольное воспитание. 1994. № 1. С. 17-19.
    10. Венгер Н. Ю. Путь к развитию творчества. // Дошкольное воспитание. 1982. № 11. С. 32-38.
    11. Венгер А. Л., Цукерман Г. А. Схема индивидуального обследования детей дошкольного возраста. Томск: Пеленг, 1993. 563 с.
    12. Веракса Н. Е. Диалектическое мышление и творчество. // Вопросы психологии. 1990. № 4. С. 5-9.
    13. Выготский Л. Н. Воображение и творчество в дошкольном возрасте. СПб.: Союз, 1997. 92 с.
    14. Выготский Л. С. Педагогическая психология. М.: Педагогика Пресс, 1996. 536 с.
    15. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. М., 1982. 536 с.
    16. Годфруа Ж. Психология, изд. в 2 т., том 1. М.: Мир, 1992. С. 435-442.
    17. Лихачев Д.Б. «Теория эстетического воспитания школьников» - М.:Педагогика 2002, с.183
    18. Руковицын М.М. «Эстетическое воспитание детей» - М.: Знание 2002, с.432
  • 58. Арифметические задачи как средство развития у детей логического мышления
    Курсовые работы Педагогика

    В процесс математического и общего умственного развития детей старшего дошкольного возраста существенное место занимает обучение их решению и составлению простых арифметических задач. В детском саду проводится подготовительная работа по формированию у детей утерянных навыков вычислений при сложении и вычитании однозначных чисел и быстрых устных вычислений с двузначными числами с целью подготовки их к обучению в начальной школе. Если в школе обучение вычислениям ведется при решении примеров и арифметических задач, то в практике работы дошкольных учреждений принято знакомить детей с арифметическими действиями и простейшими приемами вычисления на основе простых задач, в условии которых отражаются реальные, в основном игровые ситуации. Каждая арифметическая задача включает данные и искомые. Числа в задаче характеризуют количество конкретных групп предметов или значения величин; в структуру задачи входят условие и вопрос. В условии задачи указываются связи между данными числами, а также между данными и искомыми. Эти связи и определяют выбор арифметического действия [18].

  • 59. Асоціальна поведінка підлітків
    Курсовые работы Педагогика

    Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

    • виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;
    • проаналізувати асоціальну поведінку підлітків як психологічну проблему;
    • розкрити поняття, сутність та види асоціальної поведінки;
    • охарактеризувати психологічні особливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціальної поведінки;
    • проаналізувати причини асоціальної поведінки особи;
    • провести експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків.
    • Обєктом дослідження для даної курсової роботи є асоціальна поведінка.
    • Предметом є дослідження особливостей асоціальної поведінки підлітків.
    • Методи дослідження: обумовлені обєктом і предметом курсової роботи: аналіз психологічних та педагогічних джерел; анкетування; методи математичної обробки експериментальних даний. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.
    • Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про особливості асоціальної поведінки підлітків, розкрити її сутність та види, експериментально досліджені психологічні особливості асоціальної поведінки підлітків.
    • Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.
    • Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаної літератури та додатків. Основна частина складається з двох розділів.
    • У першому розділі розглядається поняття, сутність та види асоціальної поведінки, характеризується психологічні особливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціальної поведінки. У другому розділі проводиться експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків, їх ціннісних орієнтацій.
    • Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та обєкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження і висвітлюють подальші тенденції розробки теми.
    • РОЗДІЛ 1. АСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
    • 1.1 Поняття, сутність та види асоціальної поведінки
    • У процесі соціалізації людина постійно стикається з необхідністю вибору однієї з альтернатив поведінки. Від неї завжди очікується («соціальні очікування») прояв нормальних реакцій у взаємодії з іншими та соціумом. Більшість індивідів соціальні вимоги сприймають як стимул для подальшого вдосконалення й досягнення гармонії із соціальним оточенням. Натомість частина людей проявляє негативну реакцію на вимоги суспільства, що призводить до відхилень у поведінці. Отже, на противагу соціалізації, яка показує єдність людини із суспільством та його вимогами, виникає асоціалізація, де префікс «а» означає антигромадський характер такого зв'язку. Йдеться про соціалізацію з динамікою «мінус», яка має місце в масштабах іноді не менших, ніж соціалізація із знаком «плюс». Сутність асоціалізації полягає в засвоєнні особистістю антисоціальних норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, які призводять до деформації суспільних зв'язків, до дисгармонії людини і суспільства.
    • Поряд із поняттям «асоціалізація» особистості широко використовується термін «соціальна дезадаптація, який означає порушення процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища за наявності хибного або недостатньо розвиненого уявлення людини про себе та свої соціальні зв'язки [11, с. 211]. Соціально-психологічна дезадаптація передбачає збої в процесі оволодіння особистістю відповідної ролі під час входження в нову соціальну ситуацію. Процес соціально-психологічної дезадаптації супроводжується зниженням самооцінки людини, розмиванням індивідуальності, зростанням незадоволеності своїм становищем у соціальному оточенні. Зазвичай у такої особистості наявний внутрішній конфлікт між її статусом і домаганнями. Факт соціально-психологічної дезадаптації вимагає від індивіда реалізації власного комунікативного потенціалу в іншій спільноті - такій, де б його особливості були прийнятними й, у міру можливості, корисними та цінними. Саме тому людина вливається в особливі групи собі подібних, де вона проявляє та демонструє свої якості, значущі для тих угруповань. На основі цього визначаються її статус, роль і позиція та відбувається інтеграція особистості в означену групу, в якій часто підтримку отримують такі якості індивіда, котрі суспільство з тієї чи іншої причини не сприйняло (агресивність, жорстокість тощо). Особистість, яка інтегрувалася в такого роду групи, розпочинає діяльність у напрямку, що не відповідає усталеним суспільним нормам, її поведінка різною мірою різниться від загальноприйнятої, а деколи спрямована проти даних норм і стереотипу поведінки. Таку поведінку прийнято називати асоціальною та антисоціальною, де остання вважається небезпечнішою, оскільки має тенденцію до переростання в протиправну і злочинну. Дезадаптація супроводжується незадоволенням особистості своїм становищем, причини якого можуть мати прямий та опосередкований характер [11, с. 214]. В першому випадку незадоволення виникає у зв'язку з неприйнятністю для індивіда певних умов життя взагалі, у другому - незадоволення виникає внаслідок порівнювання людиною свого соціального становища із становищем представників інших соціальних груп, хай то будуть громадяни іншої країни чи представники вищого прошарку суспільства. Усе це спричинює виникнення в індивіда завищених вимог до безпосереднього середовища існування із подальшою незадоволеністю.
    • Соціальна дезадаптація в педагогічному аспекті - особливий вид поведінки, що не відповідає основним суспільним нормам, визнаним як обовязкових [11, с. 216].
    • Соціальні відхилення бувають:
    • - корисної орієнтації - правопорушення, проступки, повязані з бажанням отримати матеріальну, грошову, майнову користь (крадіжки, пограбування, спекуляції, протекція);
    • - агресивної орієнтації - дії, спрямовані проти особистості (образа, хуліганство, побої, зґвалтування);
    • - соціально-пасивного типу - бажання самоусунутись від активного способу життя, ухилитись від громадянських обовязків, небажання вирішувати особисті і соціальні проблеми (ухилення від праці, бродяжництво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, суїцид) [8, с. 35].
    • Проявом асоціалізації є девіантна поведінка - система вчинків, що відхиляються та різняться від загальноприйнятих норм суспільства в галузі права, культури чи моралі [5, с. 6]. До основних видів девіантної поведінки належать злочинність та аморальність. Зв'язок між ними полягає в тому, що скоєнню злочину часто передує не-протиправна поведінка (розбещеність у сфері сексуальних стосунків, систематичне пияцтво тощо). Коли антисоціальні вчинки загрожують соціумові та караються в кримінальному порядку, їх називають злочинами й відповідно говорять про злочинну поведінку та особистість правопорушника, тобто суб'єкта, який скоїв злочин і визнаний винним у ході судового розгляду.
    • Отже, соціальна поведінка, яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка буває трьох видів:
    • а) аморальна - порушення норм моралі і правил людського співжиття;
    • б) протиправна - правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному;
    • в) злочинна - порушення кримінально-правових норм [9, с. 37].
    • Асоціальна поведінка поділяється на девіантну та делінквентну.
    • Девіантна поведінка - система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення від прийнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, не обумовлене психічними захворюваннями.
    • Виділяють девіації:
    • - за направленістю: позитивні (героїзм), нейтральні (колекціонування), негативні;
    • - за мотивацією: корисні і агресивні;
    • - за субєктом: індивіди, соціальні групи, соціальні організації;
    • - за масштабністю прояву: індивідуальні, групові; - за орієнтацією: екстраверти (спрямовані на інших людей: сімейні чвари, насильство), інтроверти (спрямовані на себе: пянство, суїцид, наркоманія);
    • - за формою прояву: хуліганство, агресія, злодійство, алкоголізм [7, с. 24].
    • Рівні девіації - вираженість відхилень у поведінці. Виділяють:
    • - докримінальний рівень - рівень поведінки, коли людина ще не стала субєктом злочинів і соціальні відхилення проявляються у вигляді дрібних правопорушень, недотримання норм моралі, правил поведінки в громадських місцях, ухилення від суспільно корисної праці, зловживання алкоголем, немедичного вживання наркотичних, токсичних засобів, які негативно впливають на психіку;
    • - кримінальний рівень - рівень поведінки людини, коли соціальні відхилення виражаються в злочинних діях, які підлягають кримінальній відповідальності та розглядаються органами слідства і суду.
    • Девіантність буває:
    • - імпульсивна - порушення норм поведінки, які виникають неочікувано, непередбачувано і в порівняно незначний проміжок часу (агресія, суїцид);
    • - первинна - дії, які дозволяють робити висновок про наявність девіантної поведінки;
    • - вторинна - вчинки особи як відповідь на визначення девіанта;
    • - субкультурна - поведінка, якою людина відхиляється від норм оточуючого суспільства шляхом попадання піл вплив норм субкультури [6, с. 22].
    • Фактори, які обумовлюють девіацію:
    • - індивідуальні - обумовлені психо-біологічними і виховними передумовами девіантної поведінки, які утруднюють адаптацію індивіда до середовища, її самореалізацію;
    • - особистісні - фактори самої особистості, які проявляються в її активно-вибірковому відношенні до середовища існування, до норм і правил поведінки, ціннісних орієнтацій в житті та діяльності, самооцінці;
    • - соціальні - фактори соціального середовища, які негативно впливають на формування і розвиток індивіда;
    • - соціально-психологічні - обумовлені несприятливими особливостями взаємодії індивіда з своїм найближчим оточенням у сімї, шкільному колективі, середовищі ровесників, друзів;
    • - психолого-педагогічні - обумовлені недоліками виховання в сімї, дошкільному закладі, школі [21, с. 36].
    • Делінквентна поведінка (англ. провинність) - це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів [18, с. 56].
    • До протиправних дій відносять проступки (провини), правопорушення та злочини. Серед типових проступків виокремлюють лихослівя, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, кидання з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб). Правопорушення - це порушення адміністративних та правових норм, які проявляються через дрібні крадіжки, здирництво, хуліганство. Злочин - протиправне, суспільно небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (згвалтування, вбивство, нанесення тяжких тілесних пошкоджень).
    • Передумовою девіантної поведінки є важковиховуваність. Термін важкий учень, важковиховуваний характеризує дітей з негативним ставленням до навчання та норм моральної поведінки.
    • Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1) індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушують правові норми [6, с. 25].
    • Адиктивна поведінка - це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійні фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. У результаті такої поведінки людина існує у своєрідному і віртуальному світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистому розвитку, навіть деградує. Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки:
    • - нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), компютерна адикція, трудоголізм);
    • - проміжні форми адикції (анорексія - відмова від їжі, булумія - прагнення до постійного споживання їжі);
    • - хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії) [9, с. 55].
    • Адиктивну поведінку непонолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла психічної та фізичної залежності, тобто, захворювання на наркоманію, алкоголізм і токсикоманію.
    • 1.2 Психологічні особливості підліткового віку як фактор ризику формування асоціальної поведінки
    • Підлітковий, або середній шкільний вік, - один з станів становлення особистості, період особливо активного формування духовного багатства людини, її моральної чистоти, фізичної досконалості, готовності до праці, здатності бути активним громадським діячем.
    • Формування особистості - процес становлення людини під впливом тих суспільних відносин, в які він вступає; опанування людиною системою знань, уявлень про світ, трудовими навиками [7, с. 18].
    • Підлітковий вік - один з найбільш складних періодів розвитку людини. Не дивлячись на відносну короткочасність, він практично багато в чому визначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці переважно відбувається формування характеру і інших основ особи. Ці обставини: перехід від опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільного навчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональна перебудова організму - роблять підлітка особливо уразливим і податливим до негативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властиве підліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів і інших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовних цінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, все більш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливо значущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім'ї, збільшений рівень розлучень.
    • Підлітковий вік - один із кризових етапів у становленні особистості. Він характеризується рядом специфічних особливостей. Це вік кардинальних змін у сфері свідомості, діяльності і системи взаємовідносин. Цей етап характеризується бурхливим ростом людини, формуванням його організму у процесі статевої зрілості, що помітно впливає на психологічні особливості підлітка.
    • Однією з причин виникнення відхилень у поведінці є ігнорування особливостей підліткового віку, недооцінювання дорослими глибоких вікових суперечностей розвитку підлітка [7, с. 24].
    • Саме в цей період відбувається значний стрибок у психологічному розвиткові. Розпочинається процес самооцінювання та самовиховання. Аналізуючи моральні стосунки між людьми, підліток висуває вимоги до інших, а потім до себе. Описуючи цей вік, слід вказати на такі суперечності:
    • непримиренність до зла, кривди - з одного боку - готовність
      стати до боротьби з найменшими відхиленнями від істини, з іншого
      боку - невміння розібратися у складних життєвих явищах;
    • підліток хоче бути хорошим, прагне до ідеалу і водночас не любить, щоб його виховували, не терпить «оголеності ідей»;
    • бажання самоствердитись і невміння це зробити;
    • велика необхідність у пораді й допомозі дорослого, і водночас -
      відсутність бажання звернутися до старших;
    • суперечність між кількістю бажань - з одного боку, та обмеженістю сил, досвіду, можливостей їх здійснення - з іншого;
    • заперечення авторитетів, захоплення ідеальним, та сумнів у тому,
      що ідеальне може існувати в нашому буденному житті [7, с. 39].
    • Провідним протиріччям підліткового віку є прагнення до дорослості й неможливість адекватно його реалізувати. Це протиріччя розуміється як прагнення підлітка самоствердитися. Сучасний підліток не має умов для самореалізації, для вияву самостійності в суспільно корисній діяльності, тому прагне досягнути успіху в асоціальній діяльності.
    • Намагання бути і вважатися дорослим - головна особливість підлітка, яка виражає його нову життєву позицію щодо людей, довкілля, визначає зміст і спрямованість соціальної активності, систему прагнень, переживань [7, с. 45].
    • Соціальна активність підлітка виявляється в більшій сприйнятливості до засвоєння норм, цінностей, способів поведінки, які є у світі дорослих і взаєминах між ними. Для підлітка стає дуже важливим ставлення до нього як до рівного з боку дорослих і батьків. З цього випливає загострене відчуття власної гідності, тому будь-які дрібниці: навіть невеликі зауваження, а тим більше нетактовність, ставлення до підлітків як до маленьких можуть боляче поранити самолюбство. Звідси й виникає багато конфліктних ситуацій, різних форм протесту (неслухняність, упертість, негативізм, опір виховному впливу).
    • Згадані суперечності викликають неадекватність поведінки та відхилення від норми в моральному розвитку.
    • Неадекватність поведінки може виявлятися через так звані атрибути дорослості: паління, уживання алкогольних напоїв, лихослів'я, бродяжництво тощо. Дорослі своїми невмілими діями (жорстокістю, брутальністю тощо) можуть глибоко травмувати душу дитини, призвести до відчуження, яке потім буде нелегко усунути. За таких умов виникає деформація моральних стосунків.
    • У підлітка виникає напруження у стосунках із дорослими і прагнення подолати, компенсувати переживання своєї неповноцінності. Однак йому, як правило, не вдається знайти для цього адекватні засоби. Якщо дорослі в цей момент не виявляють чуйності до підлітка, можуть виникнути гострі, тривалі конфлікти. Виникають негативні афективні переживання й відповідні форми поведінки: образливість, упертість, негативізм, замкненість, емоційна нестійкість.
    • Т.С. Гурлєва афективні переживання дитини пов'язує з переживаннями, в основі яких лежить незадоволеність базових потреб підлітка або конфлікт між ними:
    • потреба в позитивному оцінюванні дорослих;
    • потреба в самоповазі;
    • потреба у спілкуванні з ровесниками;
    • прагнення набути сприятливого статусу в системі міжособистісних стосунків у колективі класу [12, с. 64].
  • 60. Аспекты развития и нарушения речи у детей
    Курсовые работы Педагогика

    Мы выбрали из высказываний Никиты (6 лет, 2 мес.) этот пример потому, что он представляет наиболее энергичную общественную деятельность, на которую он способен: он рисует за одним столом с Антоном, своим неразлучным другом, и беспрестанно разговаривает с ним. В этом случае было бы естественно, если бы единственной функцией речи было сообщение мысли. Но присмотримся поближе. Наоборот, оказывается, что с социальной точки зрения эти фразы или обрывки фраз имеют крайне разнообразное значение. Когда Никита говорит: «У них нет…» и т.д. (2) или: «Я делаю…» и т.д. (12), он ни к кому не обращается. Он просто думает вслух перед своим рисунком. Тут налицо первая категория речи - монолог. Когда Никита говорит Полине или Диме: «Это - трамвай» и т.д. (3) или «У этого трамвая…» и т.д. (4), то кажется, что в этом случае он хочет, чтобы его поняли, но при ближайшем рассмотрении мы видим, что, с одной стороны, ему мало интересен собеседник (он переходит от Полины к Диме, чтобы сказать то же самое), а с другой стороны, для него неважно, слушает ли его собеседник или нет. Он уверен, что его слушают. Точно так же, когда Полина дает ему ответ, абсолютно не связанный с тем, что он только что сказал (7), он не делает попыток ни к тому, чтобы его поняли, ни к тому, чтобы самому понять. Они оба останавливаются каждый на своих собственных мыслях, и этим удовлетворяются (7-9). Собеседник здесь играет только роль возбудителя. Никита говорит сам для себя, как если бы он произносил монолог; но к этому еще прибавляется удовольствие, которое он испытывает, думая, что он представляет интерес для других. Это будет новая категория, которую мы упоминали в классификации - коллективный монолог. Она отличается от предыдущей, но также - и от настоящего обмена мыслями и сведениями. Последний составит отдельную категорию, которую мы назовем адаптированной информацией, к которой можно отнести фразы 1 и 11. Ребенок в этом случае обращается к определенным собеседникам, и говорит для того, чтобы собеседники слушали и понимали. Наряду с этим обменом констатирующего, или объективного порядка можно еще отметить обмен более императивного, или субъективного порядка, состоящий в приказаниях (10), или в насмешках, критике, подтверждении собственного превосходства и т.д.(14). Кроме того, можно отметить простые повторения, лишенные смысла (4), вопросы и ответы.