Geum.ru

Информация по предмету Юриспруденция, право, государство

  • 841. Державний лад України в роки Другої світової війни
    Другое Юриспруденция, право, государство

    На початку війни Президія Верховної Ради СРСР утворила ряд нових наркоматів: у вересні 1941 року наркомат танкової промисловості, в листопаді 1941 року наркомат мінометного озброєння. Було проведено перебудову структури наркомату шляхів сполучення, наркомату зв'язку. Для проведення мобілізації працездатного населення в червні 1941 року при РНК СРСР створюється Комітет з обліку і розподілу робочої сили, а при обласних виконкомах бюро з обліку і розподілу робочої сили. В 1942 році при РНК СРСР створюється Головне управління з постачання вугіллям, а в 1943 році Головне управління з постачання нафтою, лісом, штучним паливом і газом. Треба підкреслити, що введення надзвичайних органів не скасувало діяльності конституційних органів влади і управління, але завдання воєнного часу викликали необхідність внесення структурних змін у ці органи, перебудову їх діяльності. Була ліквідована сесійна робота Рад всіх рівнів. Фактично, працювали тільки президії Верховних Рад СРСР та УРСР. Зросла роль виконавчо-розпорядчих органів. Раднаркоми СРСР і УРСР працювали в межах повноважень, наданих їм ДКО, який розробляв найбільш важливі рішення, а Раднаркоми забезпечували їх виконання. Отже, вся діяльність державного апарату була спрямована на забезпечення потреб функції оборони.

  • 842. Державний моніторинг навколишнього природного середовища
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Залежно від функціонального призначення розрізняють 3 основні типи моніторингу:

    • загальний (стандартний), що здійснюється систематично за стандартними параметрами на базовій мережі спостережень з метою виявлення фактичного екологічного стану, вироблення та прийняття ефективних управлінських рішень на всіх рівнях;
    • оперативний (кризовий), тобто система додаткових спостережень у зонах підвищеного ризику, що здійснюється як через державну мережу пунктів спостережень, так і через тимчасову мережу, під час виникнення несанкціонованих чи аварійних забруднень і стихійного лиха, з метою оповіщення та розроблення оперативних заходів щодо ліквідації їх наслідків та захисту населення, екосистем і власності;
    • фоновий (науковий), тобто система спостережень за природними ресурсами, природними об'єктами та природними системами, які не зазнають прямого антропогенного впливу, з метою одержання інформації для оцінок і прогнозування змін стану природних об'єктів внаслідок господарської діяльності (здійснюються через мережу біосферних і природних заповідників, спеціальних наукових станцій) [6].
  • 843. Державно-правовий механізм протидії корупції
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Організаційне забезпечення протидії корупції, з одного боку, є надзвичайно важливим, з іншого, - надзвичайно розгалуженим, оскільки передбачає заходи управлінського, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, інформаційного та науково-методичного характеру, у звязку з чим, можна зробити висновок про його систему. Як у чинному законодавстві, так і у науковій літературі такі заходи не визначаються взагалі або визначаються однин або декількома з них (не більше трьох). Наприклад, у Законі України „Про боротьбу з корупцією заходи із організаційного забезпечення протидії корупції невизначені [5]. У Законі України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю регламентовані інформаційне, фінансове, матеріально-технічне та науково-дослідне забезпечення боротьби з організованою злочинністю [3], однією із форм якої є корупція. В Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 24 квітня 1998 року №367, система забезпечення боротьби з корупцією визначена як сукупність кадрово-професійного, інформаційно-аналітичного, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення [8]. У Національній програмі боротьби з корупцією, затвердженій Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. №319, йдеться лише про інформаційно-аналітичне забезпечення боротьби з корупцією та повязаною з нею злочинністю [9].

  • 844. Державобудівнича діяльність Богдана Хмельницького
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Історичну роль Хмельницького розуміли вже сучасники. “Виною синів Володимирових Росія (Русь) упала, - за Хмельницьких, при Богдані, на ноги встала", - віршував панегірист з академічної школи. Державу, яка занепала в князівських часах, Хмельницький спорудив на нових основах. Упродовж сторіч ішла боротьба з Польщею, але вона завжди мала тільки оборонний характер, - Хмельницький повернув усі сили народу до могутнього наступу; козацькі повстання повторювалися що кілька років, але ніколи не могли осягнути успіху - Хмельницький здобував перемогу за перемогою. Він зосереджував у собі всі надії і задуми свого часу. Свій шлях, свої майбутні діла він бачив перед собою у великій, яскравій перспективі. “Стіна з стіною зудариться - одна впаде, друга встоїться”, - в такому образі він уявляв собі наступ на Польщу. Мав жест володаря і полководця. При величезній своїй уяві не був фантастом, а кожну справу проводив з холодним реалізмом. Мав глибоке знання людей, умів добирати собі співробітників із різних кіл громадянства - з козаків, шляхти, міщан, навіть з чужинців. Діставав завжди докладні відомості з усіх сторін держави, а добре зорганізована розвідка інформувала його про ситуацію в країнах, ворожих Україні. Власними зусиллями збудував державу з новим устроєм і соціальними відносинами, з упорядкованими фінансами, з великою армією, ввійшов у звязки з усіма сусідніми і дальшими державами і вмів приєднати їх до своїх планів. Підняв свій нарід з вікового занепаду і забезпечив йому волю і самостійність. Поклав не чать свого духа на дальший розвиток України. [3; c. 200-201] Визвольна боротьба висунула цілий ряд визначних індивідуальностей, що визначилися як військові старшини, полководці, адміністратори, дипломати - згадати тільки Кричевського, Богуна, Джалалія, Зарудного, Тетерю, Виговського, - незвичайні таланти, що спільно з Хмельницьким вели будову Української Держави. Життя й діяльність великого гетьмана назавжди вкарбувалася в історичну память українського народу, знайшли відображення в десятках пісень і дум. Відомо, що за часів польського панування на правобережній Україні до кінця XVIII ст. українцям часто заборонялося співати пісень про нього, оскільки Б. Хмельницький залишався символом боротьби за волю, незалежність і територіальну цілісність Вітчизни. Один з найкращих дослідників тієї доби О. Оглоблін писав: “Найбільше місце Богдана Хмельницького в історії України - не як полководця, хоч би й великого, не як дипломата, хоч би й блискучого, а як державного діяча, фундатора й будівничого Української Козацької Держави. Яку б ділянку громадсько-державного життя не взяти - Богдан Хмельницький скрізь виступає як державний діяч великого формату”. Сформована ним національна державна ідея стала неписаним заповітом для прийдешніх поколінь українців. [4; c.44]

  • 845. Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України
    Другое Юриспруденция, право, государство

    В результаті, за період 1991-2009 рр. значно скоротився реальний ВВП, різко виріс зовнішній борг України. Розвиток зовнішньої торгівлі упродовж років незалежності був доволі бурхливим, але в результаті питома вага експорту товарів і послуг в ВВП сягнула понад 50%, що є характерним для країн із експортно-орієнтованою економікою. Однак це відбулося передусім за рахунок занепаду внутрішнього ринку і споживання та створило небезпечну залежність економіки України від конюнктури світових ринків. Що і мало негативні наслідки для України під час світовою кризи 2008-2009 рр. Крім того сформувалася яскраво виражена сировинна спрямованість експорту, що суттєво знижує його ефективність, відбувся занепад високотехнологічних галузей промисловості. Частка матеріало- та енергомістких галузей в українському експорті сягнула близько 60%, причому 40% від усього експорту припадає на продукцію лише однієї галузі - чорної металургії, яка і дає основні валютні надходження в державі. Структура експорту продовжує погіршуватися і далі, що ставить економіку України в ще більшу залежність від зовнішніх чинників і може загрожувати національній безпеці держави.

  • 846. Дефицит государственного бюджета
    Другое Юриспруденция, право, государство

    По данным Министерства финансов РФ, общий объем государственного внутреннего долга Российской Федерации на 1 января прошлого года был равен 191,6 трлн. рублей. При этом задолженность Министерства Финансов перед Центральным банком России составила 97,1 трлн. рублей, или 5,9% ВВП и 50,5% общей суммы государственного внутреннего долга (при 66,7 трлн. рублей на 1 января 1995 года)1. В этой сумме наибольший удельный вес приходится на задолженность по кредитам. На 1 января 1997 года общая сумма внутреннего государственного долга уже составила 326,0 трлн. рублей1. Задолженность Министерства финансов России перед Центральным банком России по государственным ценным бумагам в общей сумме его задолженности в 1996 году составила 34,95 трлн. рублей, или 36%, и возросла по сравнению с 1 января 1995 года на 27,9 трлн. рублей. Это было связано с проведением ЦБ операций на открытом рынке в рамках утвержденной денежной программы. Покупая государственные обязательства, Центральный банк создает базу для последующей депозитно-чековой эмиссии коммерческих банков, что непосредственно ведет к увеличению массы обращающихся денег. Рефинансирование накопленной государственной задолженности, к которому неизбежно будет вынуждено прибегать Правительство в течении всего 1995 года, означает, что потенциальные обязательства, выданные им в 1994 году, должны будут превратиться в реальные платежи, приводящие к росту видимого федерального долга сверх ожидаемого бюджетного дефицита.Кроме того, в составе государственного внутреннего долга Российской Федерации числиться задолженность Минфина перед коммерческими банками, включая Сберегательный банк и Внешэкономбанк.

  • 847. Деякі питання правового регулювання порядку вступу та порядку навчання у аспірантурі та порядку присвоєння наукового ступеню кандидата наук в Україні
    Другое Юриспруденция, право, государство

    До опублікованих праць, які додатково відображають наукові результати дисертації, належать дипломи на відкриття; патенти і авторські свідоцтва на винаходи, державні стандарти, промислові зразки, алгоритми та програми, що пройшли експертизу на новизну; рукописи праць, депонованих в установах державної системи науково-технічної інформації та анотованих у наукових журналах; брошури, препринти; технологічні частини проектів на будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств; інформаційні карти на нові матеріали, що внесені до державного банку даних; друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо. Повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях здобувача визначає спеціалізована вчена рада. Мінімальну кількість та обсяг публікацій, які розкривають основний зміст дисертацій, визначає ВАК. Апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо обовязкова. п.14 Порядку присудження … [6, 44]. Існує Наказ ВАКу України від 04 квітня 2000р. №178 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію». Зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 18.07.2000 за №431 / 4652 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом ВАК України від 07.04.2004 №211 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 07.05.2004 за №580 / 9179. [17, 44]

  • 848. Деятельность избранной Рады во времена Ивана Грозного
    Другое Юриспруденция, право, государство
  • 849. Деятельность Института Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации
    Другое Юриспруденция, право, государство

    В 2010 году наметились существенные сдвиги в развитии правового просвещения населения Калужской области. Областная целевая программа правового просвещения способствует объединению усилий органов власти всех уровней, иных объединений и учреждений, повышению правовой грамотности населения. Проводимый Уполномоченным мониторинг соблюдения прав человека, анализ обращений граждан, обсуждение актуальных вопросов на конференциях, семинарах, круглых столах позволяют заключить, что в Калужской области в имеющихся финансово-экономических условиях достигнут удовлетворительный уровень обеспечения прав человека. Вместе с тем необходимо отметить и ряд застарелых, системных проблем соблюдения прав человека на территории региона. В 2010 году в Калужской области системными нарушениями прав граждан в жилищной сфере являлись:

  • 850. Деятельность Исламской республики Иран в рамках Организации экономического сотрудничества
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Прошло десятилетие деятельности ОЭС в расширенном составе. Можно подводить определенные итоги. Первое пятилетие стало периодом организационного становления, выработки основных направлений экономической стратегии и определения приоритетов на будущее, установления международных связей. Эти годы характеризовались оживленными двусторонними и многосторонними контактами на различных уровнях, утверждением большого количества программ и разработкой проектов. В последующие пять лет на смену эйфории по поводу расширения ОЭС и широкой пропаганде грандиозных проектов пришло осознание реальных факторов, выступающих ограничителями процесса региональной интеграции. Активность участия некоторых членов, особенно вновь вступивших государств, в структурах ОЭС заметно снизилась. Многие подписанные документы до сих пор не ратифицированы, проекты, осуществить которые предполагалось до 2000 г., отложены. Не работают такие важные институты организации, как Банк торговли и развития, Страховая компания, Научный фонд ОЭС. Руководство ОЭС прилагает усилия для оживления деятельности организации. Была изменена структура секретариата, сокращено количество комитетов (они теперь преобразованы в управления) и изменена направленность их деятельности. Проводится пересмотр намеченных программ и проектов. Активизируются внерегиональные связи, делается ставка на осуществление проектов с учетом привлечения международных структур и финансовых институтов. Несколько сместились и политические акценты. ОЭС не рассматривают как блок исламских государств, противостоящий Западу. В условиях процесса глобализации и либерализации торговли ОЭС пытается найти свое достойное место в мировой экономической системе, чтобы противостоять возможным вызовам «посредством укрепления национальных и региональных экономик, повышения уровня духовности, развития производства культурной продукции и защиты суверенитета и независимости государств».

  • 851. Деятельность международных организаций по вопросам унификации бухгалтерского учета и финансовой отчетности
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Стандарты выпускаются после подробного обсуждения и консультаций. Процесс появления стандарта может быть представлен следующим образом.

    1. Необходимость осуществления проекта обычно выявляется после проведения подробных консультаций с лицами, подготавливающими финансовую отчетность, аудиторами и пользователями финансовой отчетности.
    2. Проводятся консультации с Консультативным советом по стандартам относительно включения данной темы в повестку дня СМСФО. Предварительное исследование осуществляется персоналом СМСФО. Персонал готовит обоснование проекта. Этот документ выносится на рассмотрение Совета для утверждения решения о принятии проекта к разработке.
    3. Образование Консультативного Комитета (консультативной группы) для оказания консультативной поддержки СМСФО.
    4. Персонал СМСФО разрабатывает документ для обсуждения - Дискуссионный Документ (ДД) (Discussion Document, DD).
  • 852. Деятельность налоговой полиции по борьбе с налоговыми правонарушениями (на материалах УФСПП РФ)
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Изменение экономического курса страны от планово хозяйственной экономики с государственными предприятиями, к свободной экономической деятельности и разгосударствлению хозяйствующих субъектов породило новые экономические отношения, новые формы собственности новые права и обязанности юридических и физических лиц. Появление последних неизбежно влечет за собой появление новых видов общественно - опасных деяний в сфере экономики. Закономерно в этой связи и изменение налоговой ноли гики государства. Законом от 21 марта 1991г- была создана Государственная налоговая служба1 как единая система контроля за соблюдением налогового законодательства, за правильностью исчисления, полнотой и своевременностью внесения в федеральный и местный бюджеты налогов и других обязательных платежей, установленных законодательством России и входящих в нее субъектов федерации

  • 853. Деятельность Республики Беларусь в рамках СНГ
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Республика Беларусь подписала и ратифицировала важнейшие уставные документы СНГ, в том числе его Устав. Однако Содружество в силу различных интересов государств-членов и центробежных процессов на постсоветском пространстве не смогло стать эффективным инструментом согласования интересов и создания сплоченного политико-экономического сообщества. В рамках СНГ возникли региональные группы государств по интересам (Союз Беларуси и России, Центрально-Азиатский союз, ГУУАМСоюз Грузии, Украины, Узбекистана, Азербайджана и Молдовы). В 1999 г. из Договора о коллективной безопасности стран СНГ, заключенного в 1992 г. в Ташкенте, вышли Азербайджан, Грузия и Узбекистан. На новый срок Ташкентский договор продлили Армения, Беларусь, Казахстан, Киргизстан, Россия и Таджикистан. Украина отказывается участвовать в политических и военных интеграционных мероприятиях Содружества. Учитывая существенные расхождения между государствами-членами относительно дальнейших перспектив развития Содружества, Совет глав государств узаконил концепцию разноскоростной интеграции на просторах СНГ. Признано, что экономическое направление является на сегодняшний день наиболее перспективным в развитии СНГ.

  • 854. Деятельность юристов
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Юристами в древнейшую эпоху были жрецы (понтифы), составлявшие как бы особую касту, представители которой толковали закон (interpretatio), причем не посвящали массы в свои юридические тайны. По преданию, некий Флавий (писец демократического реформатора Аппия Клавдия) похитил и обнародовал собрание формуляров или трафаретов исковых производств (1еgis actiones), а также календарь, содержавший указание, в какие дни можно вести судебные дела. Предание говорит об издании Флавием даже отдельного юридического сборника, получившего по его имени название ius Flavianum. Критики-историки ставят под сомнение существование этого сборника (во всяком случае до нас он не дошел). На полстолетие позже первый консул из плебеев Тиберий Корунканий сделал свои консультации публичными. Юриспруденция перестала составлять монополию и тайну жрецов и оказалась доступной и светским лицам.

  • 855. Джерела і основні риси права в україні першої половини 19 віку, та початок 20 в.
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Аналіз проекту Зводу показує, що законодавець намагається витіснити місцеве законодавство нормами загальнопросійського права. Звід побудовано таким чином, щоо російське законодавство виступає в ньому джерелом права, яке регулює найбільш важливі суспільні відносини, а місцеве право як таке, що регулює окремі правовідносини. Ця мета досягається шляхом повної ідентичності системи законів Російської імперії і "Зводу місцевих законів західних губерній". Після затвердження Звід планувався до введення в дію на Правобережній Україні, але на цей час перемагає тенденція єдиного для всієї імперії законодавства, в якому не було місця для місцевихзаконів. У 1840 1841 роках на Україну розповсюджується загальноросійське цивільне і кримінальне законодавство. В Правобережній Україні місцеве право було скасоване беззастережно. В Полтавській і Чернігівській губерніях указом від 15 квітня 1842 року вводиться загальноімперське законодавство з судочинства. При підготовці другого видання Зводу законів Російської імперіїв 1842 році в 10-й том було внесено ряд норм з "Зводу місцевих законів західних губерній" (головним чином, це були норми III Статуту 1588 року) для їхнього застосування в Полтавській і Чернігівській губерніях. Таких норм налічувалося 53 з 3979. Вони регулювали спадкові і сімейні відносини.

  • 856. Джерела римського права: постанови народних зборів, сенатус-консульти, конституції імператорів
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Оскільки сенатус-консульти приймалися без участі народу, прирівнення їх у дієвості із законами, прийнятими народними зборами не могло не викликати концептуальних труднощів, відображених у тексті юриста Гая. До початку II ст. н. е. вони не мали сили закону і тому не брали участі в формування цивільного права безпосередньо. Сенат мав дві можливості опосередковано впливати на нормативну ситуацію: або доручити магістрату провести бажаний закон, або доручити претору внести зміну в едикт. Сенат міг доручити магістрату заснувати особливі кримінальні суди. Такі установи, однак, ніколи не створювались на постійній основі, для чого необхідний був закон. Перший кримінальний суд такого роду про хабарництво - був встановлений по закону 149 року до н. е. Оскільки рішення сенату не мали сили закону, у громадян завжди залишалася можливість апеляції до народу. Сенат крім того намагався звільнити рішення надзвичайних судів від цього обмеження, що привело - говорячи сучасною мовою - до конституційного конфлікту. В 123 році до н. е. закон прямо вказав на недопустимість встановлення сенатом надзвичайних судів, на рішення яких не могла бути подана апеляція до народу, що призвело до відмирання таких судів. В епоху Принципату нормотворча влада сенату підвищується, оскільки коміції прийшли в занепад, а сенатус-консульти являли для імператорів зручний інструмент впливу на преторський едикт. В І ст. н. е. постанови сенату не мають сили стосовно цивільного права, здійснюючи вплив на розвиток преторського права. Постанови сенату оперують в сфері права осіб, наприклад забороняють вільне становище раба, відпущеного на волю по заповіту, у випадку відмови спадкоємця, обтяженого фідеікомісом, виконати мануміссію. У ІІ ст. відомі виключно сенатус-консульти з цивільним ефектом. В цю епоху вони в дійсності прирівняні до закону. З початку ІІ ст. постанови сенату часто супроводжуються річчю принцепса в сенаті, на яку звичайно посилаються юристи у своїх рішеннях та коментаріях. [4; c.114-116] На засіданнях сенату проголошувалась пропозиція принцепса чи інших магістратів. За пропозицією проводився диспут і голосування. Сенатус-консульти ставали загальнообовязковими для всього римського народу після проголошення та передачі запису постанови сенату в державну казну. Таким чином постанови сенату, що отримали юридичну силу законів стали самостійним джерелом права: "Рішення сенату, що би сенат не вирішив і не постановив, мають силу закону і не можуть бути оскаржені." Поступово нормативне значення все більше повязується саме з промовою принцепса, яка сама по собі мала силу закону і сенатус-консульти поступово зникають як самостійна форма позитивного права. З послабленням становища сенату і зміцненням становища принцепса, сенатус-консульти більше не виступали як джерела права, а були лише промовами, з якими принцепс виступав перед сенатом на урочистому засіданні сенату, і по яким не проводилось голосування: вони приймалися, як правило, без будь-яких дискусій. [3; c.41-42]

  • 857. Джерела сімейного права України
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Питання співвідношення цивільного і сімейного права вже давно входить до кола дискусійних проблем1. При цьому слід погодитися з тим, що ця проблема ніколи не була і не може бути тільки теоретичною, бо від визнання або невизнання існування сімейного права як окремої галузі права залежить питання про можливість або неможливість застосування до сімейних відносин цивільно-правових норм. Наявність кодифікованого законодавства, в даному випадку СК, не знімає цього питання, бо є окремі підгалузі цивільного права, норми яких зібрані в кодекси, виходячи з міркувань законодавчої техніки3, зокрема Житловий кодекс, Повітряний кодекс, Кодекс торгового мореплавства тощо. Стаття 8 СК закріпила правило, відповідно до якого майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними нормами ЦК, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Частина 1 ст. 9 ЦК теж містить норму, відповідно до якої положення його застосовуються і до врегулювання сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Стаття 20 СК встановлює загальне правило, відповідно до якого до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 138, ч. З ст. 139. Причому в цих випадках позовна давність застосовується судом відповідно до ЦК, якщо інше не передбачено СК. Таким чином створюється можливість для субсидіарного застосування цивільного законодавства до сімейних відносин. Це новий підхід, бо відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК УРСР сімейні відносини регулювалися лише сімейним законодавством, а це означало, що цивільне законодавство могло застосовуватися до сімейних відносин лише у випадках, прямо передбачених у законі. Підхід, запропонований у новому СК, знімає це питання, і щодо таких сімейно-майнових інститутів, як право спільної сумісної власності подружжя, права батьків та дітей на майно тощо, а вони є змішаними інститутами, можуть застосовуватися норми цивільного права. Між тим, таке застосування можливе лише до майнових відносин членів сім'ї та родичів. Що ж стосується особистих немайнових відносин членів сім'ї, то застосовувати до їх врегулювання норми ЦК неможливо.

  • 858. Дзяржава у палітычнай сістэме грамадства
    Другое Юриспруденция, право, государство

     

    1. Адпаведныя раздзелы падручнікаў і навучальных дапаможнікаў па тэорыі дзяржавы і права.
    2. Агапов А.Б. Церковь и исполнительная власть // Государство и право. 1998. №4. С.19-25.
    3. Андреев С.С. Политическая структура и политический строй общества // Советское государство и право. 1991. №10.
    4. Канстытуцыя Рэспублікі Беларусь 1994 года (са змяненнямі і дапаўненнямі). Мн.: Беларусь, 1997.
    5. Кашеваров А.Н. Государство и церковь. СПб., 1995.
    6. Конституция Республики Беларусь: Научно-правовой комментарий. Мн.: Беларусь, 1996.
    7. Манов Г.Н. Государство и политическая организация общества. М., 1974.
    8. Морозова Л.А. Государство и церковь: особенности взаимоотношений // Государство и право. 1995. №3.
    9. Палітычныя партыі Беларусі. Мінск, 1994.
    10. Политические партии и партийные системы. М., 1990.
    11. Основы теории политической системы / Под ред. Ю.А.Тихомирова, В.Е.Чиркина. М., 1985.
    12. Тихомиров Ю.А. Публичное право. М., 1995.
    13. Матусевич А.В. Политическая система: Состояние и развитие / Под ред. В.И.Семенкова. Минск, 1992.
    14. Гимпельзон Е.Г. Формирование советской политической системы (1917-1923). М., 1995
  • 859. Дзяржаўна-прававое становішча княства Літоўскага ў складзе Рэчы Паспалітай
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Лепшыя сыны Рэчы Паспалітай хутка зразумелі небяспеку, якую несла фанатычная палітыка езуітаў. Яны не толькі своечасова (пакуль пухліна езуіцкага фанатызму не дала сваіх вынікаў) перасцерагалі ўрад і грамадскасць, але і патрабавалі ад караля і сената адхіліць езуітаў ад усіх спраў пры двары, выгнаць іншаземцаў, а з некаторых гарадоў і тутэйшых езуітаў за межы краіны. У 1623 г. Юрый Збаражскі (канюшы Вялікага княства Літоўскага) папярэджваў, што каталіцкая экспансія на Беларусі нясе пагібель будучыні дзяржавы. У прамове на сейме ён казаў: "Тыя раны, якія мы атрымалі ад жаўнераў, вялікія, падобныя на рану ад рукі, але не прыносяць яшчэ смерці параненаму... Але той, хто знішчае права, хто разрывае згоду паміж народамі, з якіх складаецца польская Рэч Паспалітая, той раніць Айчыну ў самае сэрца. Такая тая сварка, якую пачалі з рускім народам, нашымі братамі. Гэта рана, хаця б яна была і невялікай, прынясе смерць... Ведаю я добра, што пачынаючы з Брэсцкага сабору (1596) робяць з імі... Але чаго яны хочуць ад такога паважанага народа, гэтага я ніякім чынам зразумець не магу, таму што калі хочуць, каб у Русі не было Русі, - то гэта справа немагчымая..." (Журн. М-ва нар. просвеіцення. Ноябрь 1871 г. С. 53).Па-трэцяе, ні на імгненне народ не прыпыняў змагання за свабоду веравызнання. Сродкі барацьбы былі самыя разнастайныя. Экспансія каталіцызму і ўціск уніятаў вялі да кансалідацыі праваслаўных насельнікаў. Звычайна ў час бескаралеўя гуртаваліся праваслаўныя святары, брацтвы, казакі, ставіліся перад кандыдатам у каралі патрабаванні. Напрыклад, у час вайны з Масквой агульнымі намаганнямі яны дамагліся права мець праваслаўнага мітрапаліта, праваслаўных епіскапаў у Полацку і Магілёве, звароту некалькіх захопленых уніятамі цэркваў і манастыроў. Былі і іншыя дзяржаўныя акты, якія абвяшчалі роўныя правы праваслаўных жыхароў з уніятамі і католікамі. Але трэба мець на ўвазе, што ў краіне з бязмежным шляхецкім самавольствам ніякія законы не абаранялі і не маглі абараніць праваслаўную царкву і яе прыхільнікаў.

  • 860. Диагностика лжи при допросе
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Критерий оценки высказыванияПравдивые высказыванияЛживые высказывания123Компетентность и осведомленностьЧасто выходят за рамки знаний человека и его осведомленности. Он обычно строит правдивые суждения на основе не только личного опыта, но и тех фактов, которые реально видел или слышал о них от других лиц, либо читал о них в книгах, газетах и т.д.Обычно ограничены опытом, квалификацией и образованностью человека, а также его способностями к фантазированию. Кроме того, измышления могут строиться на основе типовых вариантов действий, имеющих прецеденты в реальной жизни, литературе, кино и т.д.Речевая характеристика высказыванийКак правило, формулируются собственными словами, отражая реальный кругозор человека, его жизненный опыт и образованиеЛживые речевые конструкции с целью придания им большей значимости изобилуют сложной терминологией (медицинской, правовой и т.д.), а также указывают на использование словарного запаса, не свойственного данному человеку в соответствии с его квалификацией, образованием и жизненным опытомУникальность высказыванийПравдивые суждения всегда индивидуализированы и носят уникальный характер. В них больше деталей, событий и конкретных участвующих лицЛживые высказывания более схематичны, стереотипны, лишены частностей, деталей, конкретных действующих лиц. Часто по поводу таких высказываний может возникнуть предположение о том, что вы их уже когда-то и где-то слышалиЭмоциональная насыщенность и убедительность высказыванийПравдивые высказывания всегда сопровождаются сильными эмоциями и убедительностью речи человека. Он говорит правду, его трудно сбить с толку, заставить отказаться от своих слов, изменить точку зренияЛживые речевые конструкции сопровождаются меньшими эмоциями. Иногда эмоции носят инсценированный характер. Можно подозревать, что эмоции и переживания искусственны и умышленно демонстрируются человеком. Убедительности высказываний он пытается достичь не за счет насыщенной эмоциями речи, а путем ссылок на других лиц, подтверждающих слова, действия и поступкиКажущиеся несоответствия в высказыванияхКак ни парадоксально, но в правдивых суждениях чаще можно встретить несоответствия, несогласованность деталей, что отражает факты реальной, полной противоречий жизниВ лживых суждениях обычно не встречается несоответствий, несуразностей, все факты «приглажены» и согласованы. Это обстоятельство часто свидетельствует о неискренности человекаРолевая позиция говорящегоВ правдивых высказываниях проявляется истинная личная позиция человека, его убежденность. Он говорит от своего имени, не занимая не свойственной ему социальной роли (работника органов правопорядка, врача, служащего госаппарата и др.)В лживых речевых конструкциях чаще проявляется позиция стороннего наблюдателя («так обычно делают», «так говорят; таким образом надо поступать» и т.п.) Кроме того, возможно занятие позиции, выгодной для говорящего («борца за справедливость», «критика социальных недостатков» и др.)Неопределенность и неконкретность связейОбычно отсутствуетЧасто встречаются неопределенность и неконкретность связейЧрезмерная, нарочитая точностьОтсутствуетСвойственна неискренним высказываниямИсключительно позитивная информация говорящего о себеНе свойственна правдивым высказываниямКак правило, присутствуетУклонение от ответа на прямой вопрос («вопрос забыт»)ОтсутствуетСвойственно лживым высказываниямНеоднократное повторение одних и тех же утвержденийПри отсутствии вопроса, как правило, утверждения не повторяютсяВ целях воздействия на собеседника утверждения часто повторяются«Приговорки»ОтсутствуютЧасто проявляются