Державний лад УкраСЧни в роки ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Державний лад УкраСЧни в роки ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни
УкраСЧнська самостiйна держава
Аналiз державного ладу в розглядуваний перiод включаСФ в себе характеристику УкраСЧнськоСЧ самостiйноСЧ держави, яку було проголошено у червнi 1941 року у Львовi, характеристику нiмецького i румунського окупацiйних режимiв i змiни в органах державноСЧ влади i управлiння СРСР i УРСР.
Ще до початку вiйни Нiмеччини з СРСР один iз лiдерiв ОУН Степан Бандера став автором iдеСЧ здобуття незалежностi УкраСЧни шляхом використання для цього умов вiйни. РЖсторичний досвiд показав, що без власних збройних сил годi було говорити про незалежнiсть. Спираючись на пiдтримку iдеолога нацистськоСЧ партiСЧ Розенберга, Бандерi вдалося отримати згоду гiтлерiвського командування про створення у складi нiмецьких вiйськ украСЧнського збройного зСФднання "Легiон украСЧнських нацiоналiстiв", який мав два пiдроздiли "Нахтiгаль" i "Роланд". Нiмцi планували використати СЧх у диверсiйних цiлях, але Бандера вбачав у них основу майбутньоСЧ украСЧнськоСЧ армiСЧ.
Гiтлерiвське командування не мало СФдиноСЧ думки про майбутнСФ УкраСЧни. Частина нацистських керiвникiв (Розенберг, Канарiс) передбачала створення самостiйноСЧ УкраСЧнськоСЧ держави пiд протекторатом Нiмеччини з метою використання украСЧнцiв в боротьбi з бiльшовиками. Друга частина (Борман, Гебельс), яку пiдтримував i Гiтлер, вiдносила словян до другого сорту i стояла за знищення украСЧнцiв i заселення украСЧнських земель нiмецькими колонiстами.
30 червня 1941 року в щойно захопленому Львовi без узгодження з нiмцями ОУН-Б проголосила вiдновлення УкраСЧнськоСЧ самостiйноСЧ держави. Було створено уряд УкраСЧнське державне правлiння, який очолив Ярослав Стецько. Вищим органом держави стала УкраСЧнська Нацiональна Рада, на чолi з колишнiм головою уряду ЗУНР Левицьким. Цю державу благословив авторитетний митрополит греко-католицькоСЧ церкви Андрiй Шептицький. Бандера i його прибiчники розраховували на те, що нiмецьке командування скорiше визнаСФ УкраСЧнську державу, нiж пiде на конфронтацiю з украСЧнцями на початку вiйни. Але нiмецьке командування прореагувало на цей факт вороже. С. Бандеру i Я. Стецька викликали до Берлiна i поставили умову негайно скасувати рiшення про утворення УкраСЧнськоСЧ держави. Пiсля вiдмови зробити це, С. Бандеру, Я. Стецька i понад 300 СЧхнiх прибiчникiв (членiв ОУН-Б) було заарештовано i кинуто до концтабору "Заксенгаузен".
У жовтнi 1941 року члени ОУН-М намагались вiдновити дiяльнiсть УкраСЧнськоСЧ НацiональноСЧ Ради у КиСФвi. Але гiтлерiвцi жорстоко розправилися з iнiцiаторами i цiСФСЧ акцiСЧ. 40 членiв ОУН-М було розстрiляно.
Ця вiдчайдушна спроба вiдродження украСЧнськоСЧ державностi знову показала пагубнiсть орiСФнтацiСЧ на пiдтримку визвольноСЧ боротьби зовнiшнiми силами.
Бандерiвцi, збагнувши, що Нiмеччина розглядаСФ УкраСЧну лише як колонiю, перейшли до партизанськоСЧ боротьби з гiтлерiвцями. Вже наприкiнцi 1942 року численнi партизанськi загони, якими керували оунiвцi, обСФдналися в УкраСЧнську Повстанську Армiю (УПА). РЗСЧ командиром став офiцер реформованого "Нахтiгалю" Роман Шухевич. Вiн зумiв створити професiйну партизанську армiю, яка фактично контролювала майже всю територiю ЗахiдноСЧ УкраСЧни. В 19431944 роках пiд контролем УПА на Волинi була проголошена Колкiвська Республiка, де функцiонувала украСЧнська цивiльна та вiйськова влада. Нiмцi боялися потикати в цей район навiть носа.
Програма боротьби УПА спрямовувалась як проти фашистiв, так i проти бiльшовицького режиму. Коли розпочався наступ ЧервоноСЧ АрмiСЧ на захiд, УПА вступаСФ в сутички з радянськими вiйськами.
У серпнi 1944 року за iнiцiативою ОУН-Б пiд Самбором таСФмно зiбралися делегати рiзних полiтичних партiй (за винятком ОУН-Б) i представники схiдних украСЧнцiв i утворили УкраСЧнську Головну Визвольну Раду, головним завданням якоСЧ була боротьба за самостiйну УкраСЧну.
В тилу ЧервоноСЧ АрмiСЧ розгорнулася справжня партизанська вiйна. У селах поряд з Радами нелегально дiяли нацiонально-державнi структури ОУН (кущовi, районнi, окружнi, крайовi проводи), якi опирались на УПА. За офiцiйними даними оунiвцi вчинили 14,5 тис. диверсiй i терористичних актiв, знищили бiля 30 тис. партiйних i радянських робiтникiв, а також вiйськовослужбовцiв. Це, в свою чергу, призвело до масових репресiй НКВС проти захiдноукраСЧнського населення. Знову ж таки, за офiцiйними даними, до Сибiру було депортовано 213 тис. чоловiк. Траплялося, що цiлi села за пiдтримку оунiвцiв вiдправляли в концтабори.
Окупацiйнi режими Нiмеччини i РумунiСЧ
Ще у XVIII столiттi король ПрусiСЧ Фрiдрiх II у своСЧй книзi "РЖсторiя мого часу" писав, що УкраСЧна як найбагатiша частина РосiйськоСЧ iмперiСЧ мусить стати предметом особливого iнтересу для нiмцiв. З приходом до влади нацистськоСЧ партiСЧ цей iнтерес почав втiлюватися у життя. Згiдно з расовою доктриною усi словяни були вiднесенi до людей другого сорту i СЧх роль зводилася до того, щоб служити нiмецькiй расi. В планах гiтлерiвцiв УкраСЧна була першочерговим обСФктом нiмецькоСЧ колонiзацiСЧ.
Пiсля окупацiСЧ УкраСЧни СЧСЧ територiя була розбита на декiлька адмiнiстративних одиниць. Найбiльша з них називалася "Рейхскомiсарiат УкраСЧна" i охоплювала Волинь, Полiсся, Правобережжя, частину Полтавщини i Запорiжжя. Рейхскомiсарiат подiлявся на шiсть генеральних округiв: Волин