Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку УкраСЧни
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Державотворення як визначальна складова
сучасного та майбутнього у розвитку УкраСЧни
Складно, важко, але безупинно украСЧнський народ йде шляхом розбудови своСФСЧ демократичноСЧ держави. В демократичному суспiльствi влада все бiльше орiСФнтована на участь громадянина в полiтичному життi краСЧни. Адже демократiя - це влада народу, яка змiнюСФться народом i дiСФ в iнтересах лише народу. Проте в УкраСЧнi поки що не сформована сучасна нацiя, вiдсутня повноцiнна полiтична елiта, яка спрямована взяти вiдповiдальнiсть за суверенiзацiю та самостiйний сталий розвиток украСЧнськоСЧ держави.
УкраСЧнi потрiбнi сучаснi свiдомi громадяни, залученi до розвитку та вiдстоюваннi iнтересiв своСФСЧ держави. Вони мають бути достатньо компетентнi, щоб бути повновартими носiями i субСФктами державно-владних вiдносин.
УкраСЧна найбiльша за територiСФю краСЧна РДвропи. За чисельнiстю населення вона наближаСФться до ФранцiСЧ однiСФСЧ з найрозвиненiших краСЧн свiту. Проте полiтичнi права украСЧнцiв як нацiСЧ мiнiмальнi, i не лише на СФвропейськiй аренi, але й у власнiй державi. Для порiвняння - чимало малорозвинених краСЧн Африки користуються повним суверенiтетом вже досить давно з середини XX ст., - УкраСЧна ж проголосила свою незалежнiсть на початку 1990-х рокiв. Ця кричуща несправедливiсть СФ загадкою iсторiСЧ, що спонукаСФ пильнiше розглянути минуле, яке так часто лишалося поза увагою i ще частiше пiддавалося викривленню i просто не знаходило розумiння у сучасникiв.
Вивчаючи iсторiю УкраСЧни, можна побачити багато проблем розвитку украСЧнського суспiльства. Одна з них - це вiдсутнiсть в украСЧнцiв на протязi тривалого часу власноСЧ держави. Якщо заснування та змiцнення власноСЧ держави СФ переважною рисою iсторiСЧ бiльшостi народiв, то цього не можна сказати про украСЧнцiв. РЗхнi невдачi у спробах здобути самостiйнiсть показують тi недолiки украСЧнцiв, якi iснували та iснують по теперiшнiй час. УкраСЧнське минуле це, головним чином, iсторiя народу, змушеного боротися за виживання i розвиток поза впливом тiСФСЧ чи iншоСЧ цiлком сформованоСЧ держави. Вiдслiдковуючи процес державотворення в УкраСЧнi з давнiх часiв i до сьогодення, стаСФ бiльш повною i зрозумiлою складна i суперечлива картина минулого, яку можна вiдтворювати нескiнченнотАж
ОднiСФю з основ будь-якого суспiльного розвитку СФ спосiб виробництва матерiальних благ. Саме вiн визначаСФ полiтичнi, соцiальнi, духовнi, моральнi та iншi процеси життя в суспiльствi. Держава СФ формою суспiльного життя, системою соцiального управлiння, що забезпечуСФ цiлiснiсть суспiльства, його нормальне, стабiльне функцiонування, тому виникнення держави обумовлено вiдповiдними потребами у формуваннi вiдповiдного рiвня соцiального життя. У мiжнародному значеннi державу розглядають як субСФкт мiжнародних вiдносин, як СФднiсть територiСЧ, населення i легiтимноСЧ влади.
Державотворчiй процес в сучаснiй УкраСЧнi потрiбно розглядати, опираючись на iсторичне минуле украСЧнськоСЧ нацiСЧ. Перш за все це територiя, на якiй формувалася украСЧнська нацiя. Це безумовний вплив природи краю на зародження i розвиток в ньому суспiльного життя. Як влучно висловився росiйський iсторик Ключевський, сила, яка тримаСФ в своСЧх руках колиску кожного народу, це СФ природа його землi.
Як показуСФ iсторiя - украСЧнський народ СФ автохтоном на своСЧй землi. Предки украСЧнцiв оселились майже на тiй самiй територiСЧ, на якiй i сьогоднi живуть СЧх нащадки. УкраСЧнський народ живе на територiСЧ, яку здобув з початку свого розселення в схiднiй РДвропi, дуже мало поступившись територiСФю чужим народам. А тi новi територiСЧ, що вiн здобував, були продуктом колонiзацiСЧ порожнiх, незаселених просторiв, з яких не було потреби когось усувати чи проганяти. Отже, украСЧнський народ був не завойовник, а лише мирний колонiзатор та освоювач новоСЧ землi.
Протягом столiть формувалась украСЧнська нацiя, долаючи перешкоди, труднощi, вiдвойовуючи свою територiю вiд багаточисельних завойовникiв як зi Сходу, та i з Заходу. Були в iсторiСЧ УкраСЧни i чорнi сторiнки, повязанi також i з дiями самих украСЧнцiв, коли не було злагодженостi, коли вiдбувалась боротьба за владу, за вплив, коли самi украСЧнськi гетьмани роздирали УкраСЧну на шматкитАж Територiя УкраСЧни постiйно перебувала пiд впливом то однiСФСЧ, то iншоСЧ держави, або навiть входила до складу рiзних держав. Тим самим, украСЧнський народ часто знаходився по рiзнi боки кордону. РЖ не було СФдностi, не було цiлiсностi украСЧнськоСЧ нацiСЧ. Що i зараз, вже в сучаснiй УкраСЧнi, продовжуСФ вiдiгравати роль, коли населення рiзних територiй фактично роздiлене в своСЧх нацiональних уподобаннях, полiтичних переконаннях та економiчних iнтересах.
Але все ж таки украСЧнська держава вiдбулась, коли в 1991 роцi була проголошена незалежнiсть УкраСЧни. До цього на протязi десятирiч територiя УкраСЧни входила до Радянського Союзу як одна з пятнадцяти республiк. Формально це була республiка з вищими законодавчими та розпорядними органами влади. В той час не було своСФСЧ економiчноСЧ системи, грошовоСЧ одиницi, полiтична структура була пiдпорядкована центру тобто Москвi.
Новий етап творення державностi УкраСЧни розпочався саме з проголошення Акту Незалежностi 24 серпня, та пiдкрiплення СЧСЧ на всенародному референдумi в груднi 1991 року, коли також було обрано i першого Президента в iсторiСЧ сучасноСЧ УкраСЧни, яким став Л.Кравчук.
Утворення незалежноСЧ украСЧнськоСЧ держави почалось в дуже складних умовах п