Курсовой проект по предмету Биология

221. Развитие отделов головного мозга детей раннего возраста, подвергшихся внутриутробному воздействию алкоголя
Курсовые работы Биология

Структурные аномалии мозга при АСП. Неврологические, поведенческие и когнитивные нарушения, ассоциированные с АСП, обусловлены структурными и функциональными нарушениями головного мозга. Исследования головного мозга с помощью компьютерной томографии и ядерного магнитного резонанса выявили широкий спектр нарушений морфогенеза и гистогенеза при АСП. Структурные изменения мозга могут проявляться микроцефалией, гидроцефалией, порэнцефалией, аплазией и гипоплазией различных отделов мозга (варолиева моста, мозолистого тела, передней и задней комиссур, продолговатого мозга, мозжечка), нарушением миграции нервных клеток в виде гетеротопий нейронов в белом веществе головного мозга. Особенно уязвим к пренатальному воздействию алкоголя мозжечок, который отвечает не только за координацию движений, но и за такую когнитивную функцию, как внимание. Недавние исследования выявили уменьшение размеров самого мозжечка, червя мозжечка, количества и размеров клеток Пуркинье, обусловленные влиянием алкоголя. Пренатальная алкоголизация приводит к уменьшению числа пирамидных клеток в гиппокампе (структура мозга, вовлеченная в процессы обучения). С дефектом формирования базальных ганглиев связывают нарушения памяти при АСП. Частой находкой при этой патологии является отсутствие нервных волокон, связывающих оба полушария. Нередко встречаются нарушения развития полушарий головного мозга в виде складок и инвагинатов из ткани стенок полушарий. Нарушения развития корковой пластинки с нарушениями миграции нейроглиальных элементов - структурная основа умственной отсталости при АСП. При этом выявлена закономерность: чем интенсивнее алкоголизация матери, тем более выражены структурные аномалии развития мозга плода.
222. Разноспоровость у высших растений
Курсовые работы Биология

В то время как у огромного большинства бессеменных высших растений мегаспоры освобождаются из мегаспорангия, у семенных растений их единственная зрелая мегаспора остается постоянно заключенной внутри мегаспорангия и здесь же, внутри мегаспоры, происходит развитие женского гаметофита и процесс оплодотворения. Определенный шаг в этом направлении уже можно наблюдать у разноспоровых бессеменных растений. Так, у некоторых видов селагинеллы мегаспора остается внутри мегаспорангия и после оплодотворения, вплоть до значительного развития зародыша и даже молодого растеньица. Еще больше приближение к семенным растениям наблюдается у некоторых вымерших плауновидных, например у каменноугольных родов миадесмия (Miadesmia) и лепидокарпон (Lepidocarpon), у которых мегаспорангий был окружен покровом из свернувшегося спорофиллоида (или его боковых выростов). Это уже максимальное приближение к семени, но образование это является скорее аналогом, чем гомологом семени. Настоящее семя появляется только у голосеменных, при том значительно раньше, чем у таких растений, как миадесмия и лепидокарпон. В отличие от семенных плауновидных мегаспорангий у семенных растений окружен особым защитным покровом, называемым интегументом. Он умеет совершенно иное происхождение, чем покрывало мегаспорангиев миадесмии или лепитокарбона.
223. рДНК-биотехнология. Способы биотрансформации клеток
Курсовые работы Биология

Чаще всего в качестве репортерных используются гены ?-глюкуронидазы (GUS), зеленого флюоресцентного белка (GFP), люциферазы (LUC), хлорамфениколацетилтрансферазы (CAT). К настоящему времени из этого арсенала наиболее часто используют гены GUS и GFP и, в меньшей степени, LUC и CAT. Используемый в настоящее время как репортерный ген GUS является модифицированным геном из Escherichia coli, кодирующим ?-глюкуронидазу с молекулярной массой 68 кД. GUS активен в широком диапазоне условий среды с оптимумом при рН 5-8 и 37°С. Он может гидролизовать обширный спектр природных и синтетических глюкуронидов, что позволяет подбирать соответствующие субстраты для спектрофотометрического или флюориметрического определения активности фермента, а также для гистохимического окрашивания тканей in situ (например, в синий цвет). Фермент достаточно стабилен: он устойчив к нагреванию (время полужизни при 55°С составляет около 2 ч) и к действию детергентов. В процессе замораживания-оттаивания потери активности GUS не происходит. В составе химерных белков, созданных генно-инженерными методами, GUS обычно сохраняет свою функциональную активность. В живых клетках белок GUS также весьма стабилен и активен от нескольких часов до нескольких суток.
224. Реакция растений на факторы среды: влияние микроэлементов почвы как фактора
Курсовые работы Биология

Содержание цинка в надземных частях бобовых и злаковых растений составляет 15 - 60 мг на 1 кг сухой массы. Повышенная концентрация отмечается в листьях, репродуктивных органах и конусах нарастания, наибольшая - в семенах. Цинк поступает в растение в форме катиона Zn2+, оказывая многостороннее действие на обмен веществ. Он необходим для функционирования ряда ферментов гликолиза. Роль цинка важна также в образовании аминокислоты триптофана. Именно с этим связано влияние цинка на синтез белков, а также фитогормона индолилуксусной кислоты (ауксина), предшественником которой является триптофан. Подкормка цинком способствует увеличению содержания ауксинов в тканях и активирует их рост. [8] Цинк играет важную роль в метаболизме ДНК и РНК, в синтезе белка и клеточном делении. [10] Является активатором ферментов, предотвращает преждевременное старение клеток. Способствует повышению жаро-, засухо - и морозостойкости растений. [11] Цинк долгое время рассматривался как стимулятор и только к 30 гг. прошлого столетия была установлена безусловная необходимость этого элемента для всех высших растений. Болезнь недостаточности цинка широко распространена среди плодовых деревьев. При недостаточности цинка вместо нормально удлиненных побегов с хорошо развитыми листьями больные растения образуют весной розетку мелких скученных жестких листочков. У разных плодовых болезнь обозначается по-разному: мелколистность, розеточная болезнь, пятнистый хлороз, желтуха. Цинк участвует в окислительно-восстановительных процессах, он связан с превращением соединений, содержащих сульфгидрильную группу. Недостаток цинка вызывает подавление процессов углеводного обмена, так как недостаток цинка сильнее всего сказывается на растениях, богатых углеводами. [7] Также при дефиците цинка у растений нарушается фосфорный обмен: фосфор накапливается в корневой системе, задерживается его транспорт в надземные органы, замедляется превращение фосфора в органические формы - в несколько раз возрастает содержание неорганических фосфатов, снижается содержание фосфора в составе нуклеотидов, липидов и нуклеиновых кислот. Кроме того, в 2-3 раза подавляется скорость деления клеток, что приводит к морфологическим изменениям листьев, нарушению растяжения клеток и дифференциации тканей. [8]
225. Родина Rosaceae у флорі Бистрицької улоговини (Прикарпаття) та перспективи їх використання
Курсовые работы Биология
1. БереговийП.М. Геоботаніка. Київ: Радянська школа, 1966. 208с.
2. Визначник рослин України. Київ: Урожай, 1965. 875с.
3. Визначник рослин Українських Карпат. Київ: Наукова думка, 1977. 434с.
4. Вісюліна О.Д. Дикоростучі лікарські рослини. Київ: Здоровя, 1953. 20с.
5. Воїнственський М.А.Природно-заповідний фонд України. Київ: Урожай, 1986. 356с.
6. Геоботанічне районування Української РСР. К.: Наукова думка, 1977. 304с.
7. ГолубецьМ.А., МалиновськийК.А. Рослинність// Природа Українських Карпат. Львів: Вид-во Львів.ун-ту, 1968. С.125159.
8. Жизнь растений том 1 6, Москва: Просвещение, 19801982.
9. ЗаверухаБ.В. Бережіть рідкісні рослини.-К.: Урожай, 1971. 96с.
10. ЗаверухаБ.В.Флора Волыно-Подолии и ее генезис. Київ: Наукова думка, 1985. 192с.
11. КархутВ.В. Ліки навколо нас. Київ: Здоровя, 1973. 447с.
12. КлеоповЮ.Д.Анализ флоры широколиственных лесов европейской части СССР. Київ: Наукова думка, 1990. 352с.
13. КожуховГ.М. Культивовані і дикорослі лікарські рослини. Київ: Наукова думка, 1971. 248с.
14. КононенкоВ.І. Мій рідний край Прикарпаття. Івано-Франківськ: Плай, 2000. 376с.
15. МалиновськийК.А.Охорона природи західних областей УРСР. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. 274с.
16. МельникВ.И.Редкие виды флоры равнинных лесов Украины. Киев: Фитосоциоцентр, 2000. 212с.
17. Мілкіна Л.І. Ботанічні резервати і памятки природи Івано-Франківської області// Охорона природи Українських Карпат та прилеглих території. К.: Наукова думка, 1980. С.142193.
18. Мілкіна Л.І. Асоціації листяних лісів Українських Карпат// Укр. ботан. журн. 1987. 44, №6. С.3638.
19. МорозюкС.С., ПротоповаВ.В. Травянисті рослини. Київ: Урожай, 1986. 182с.
20. Носаль І. Від рослини до людини. Київ: Наукова думка, 1992. 482с.
21. Определитель высших растений Украины. Киев: Наук.думка, 1987. 548с.
22. Охорона природи Українських Карпат та прилелих територій. Київ: Наукова думка, 1980. 264с.
23. Природа Івано Франківської області / Під ред. ГеренчукаК.І. Львів: Вища школа, 1973. 160с.
24. Природно заповідні території та обєкти Івано-Франківщини. Брошнів: Таля, 2000. 418с.
226. Родина Орхідні
Курсовые работы Биология

Багаторічна трав'яниста рослина, гола, з вкороченим горизонталь-но-висхідним кореневищем, яке густо вкрите нитковидними коренями. Стебло 20-50 см заввишки або трохи звивисте, густо вкрите листками. Листки п кількості 7-11, розміщені в 2 ряди, лінійно-ланцетні, довго загострені, здебільшого вздовж складені, біля основи стеблообгортні, з добре помітними майже паралельними міцними жилками, з яких 5-7 основних, зісподу пластинки випнутих, зверху з невеликими рівчаками; поміж 2 основними жипкоми знаходяться тісно з'єднані дрібніші в кількості 7-11. Суцвіття густе, з 5-20 квітками; нижній приквіток листоподібний, довший від квітки або однакової з нею довжини; верхні приквітки яйцевидно ланцетні або лінійно-ланцетні, дуже дрібні, лускоподібні, 1-2 мм завдовжки. Квітки молочно-білі, косо догори спрямовані. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні, гострі, 12-16 мій завдовжки, внутрішні довгасто-еліптичні, тупуваті, рідше гострі, коротші від зовнішніх. Губа майже вдвоє коротша від зовнішніх листочків оцвітини, 6-9 мм завдовжки, її гіпохілій мішкоподібно вигнутий, з 2 трикутними тупими лопатями, майже охоплює колонку, епіхілій тупотрикутний, з майже серцевидною основою, яка ширша від своєї довжини, зверху з 3-5, рідше 7 поздовжніми гребінчиками, на верхівці золотисто-жовта, густо вкрита дуже маленькими сосочками. Колонка такої ж довжини, як і губа, без носика. Пиляк прикріплений до колонки основою або трохи вище основи. Полінії циліндричні, 2-роздільні, порошкуваті, без ніжок і залозки. Зав'язь скручена, сидяча, гола, близько 10 мм завд. Коробочка довгаста, 1,5-1,7 см завдовжки. Насіння дрібне, коричневе. Цвіте протягом травня. Плодоносить у червні-липні. Поселяється у світлих широколистяних лісах. Трапляється в Українських Карпатах, Розточчі, Поліссі, Лісостепу (Поділля), південних макросхилах Кримських гір.
227. Родина Розові
Курсовые работы Биология
1. Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны - К.: Наук. Думка, 1983. - 216 с.
2. Вехов В.Н. Культурные растения СССР. - М.: Мысль, 1978. - 336 с.
3. Глухов М.М. Медоносные растения. - М.: Колос, 1974. - 303 с.
4. Голованов К.Є. Супутники культурних рослин. - К.: Рад. шк., 1987. - 160 с.
5. Грисюк Н.М. Дикорастущие пищевые, технические медоносные растения Украины. - К.: Урожай, 1989. - 196 с.
6. Губанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения СССР. М.: Мысль, 1976. 360 с.
7. Жизнь растений, т.5. / под ред. М.В. Горленко. М.: «Просвещение», 1976. 475 с.
8. Заверуха Б.В. Бережіть рідкісні рослини. - К.: Урожай, 1971 - 93 с.
9. Заверуха Б.В. Охраняемые растения Украины. К., 1983.
10. Заверуха Б.В. У світі рослин. - К.: Урожай, 1980 - 167 с.
11. Закревська Г.І. Геологічний та геоморфічний нарис Чернігівського Полісся. К., 1936.
12. Івченко І.С., Козянов О.С. Перше багатолітнє видання з ботанічного ресурсознавства. Укр. бот. журнал., 1986, 43, № 6, с 95 - 96.
13. Лукаш О., Чорний Я. Дендрарій Чернігівского Педуніверситету: заснування та перспективи. // Укр. бот. .журнал. 1999. № 3. С. 45 46.
14. Маринич О.М. Українське Полісся. - К. Рад. школа, 1962. - 163 с.
15. Матвеева Г.В., Тарабрин А.Д. Ботаника 3-е изд., перераб. и доп. М.: Агропромиздат, 1989. 286 с.
16. Мир растений. В 7 томах / под ред. М.В. Горленко. М.: «Просвещение», 1991. 475 с.
17. Мороз І.В., Гришко-Богмако Б.К. Ботаніка з основами екології: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1994. 259 с.
18. Определитель высших растений Украины. - К.: Наук. думка, 1987. - 545 с.
19. Родионова А.С., Барчукова М.В. Ботаника. Л.: Агропромиздат, 1990 302 с.
20. Смих Г.К. Зелений дивосвіт. - К.: Урожай, 1973. - 247 с.
21. Стеблянко М.І. та ін. Ботаніка: Анатомія та морфологія рослин. К.: Вища школа, 1995. 384 с.
22. Терлецький В.К. Саду мого дивосвіт. львів, 1990.
23. Флора УРСР. - К.: Наук. Думка, 1965. - т. 12. - 590 с.
24. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Ботаника 2-е издание доп. и перераб. М.: Агропромиздат 1988. 382 с.
25. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Курс общей ботаники: Учебное пособие. М.: Высш. Школа, 1979. 472 с.
26. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Практикум по курсу общей ботаники: Учебное пособие. М.: Высш. Школа, 1979. 422 с.
27. Чопик В.М. Дикорастущие полезные растения Украины. - К.: Наук, думка, 1983.-399 с.
28. Чопик В.М. Редкие и исчезающие растения Украины. Справочник. - К.: Наук, думка, 1978. - 212 с.
29. Яковлєв Г.П., Челомбитько В.А. Ботаника М.: Высш. шк.. 1990. 366 с.
228. Розвиток кісткової тканини в онтогенезі безхвостих земноводних
Курсовые работы Биология

Розвиток кісткової тканини остеогенез. Існує два різновиди остеогенезу безпосередньо із мезенхіми та заміни кісткою гіалінового хряща. Ділянки мезенхіми, в яких почався остеогенез за зовнішнім виглядом являють собою мембрани, осифікація у них називається інтрамембранною. Цей остеогенез характерний для розвитку кісток черепа та нижньої щелепи, на місці, де утворюється кістка, спочатку знаходиться шар рихлої мезенхіми, вона має вигляд зірчастих клітин з відростками, які вступають в контакт з відростками сусідніх клітин мезенхіми, утворюючи сітку, остання занурена в аморфну міжклітинну речовину, що містить окремі пучки колагенових волокон і кровоносні судини. Окремі мезенхімні клітини відмежовані міжклітинною речовиною. На поверхні таких остеогенних острівців, швидко і непомітно переходять через стадію остеогенних клітин, диференціюються в остеобласти, що беруть участь в остеогенезі. Окремі остеобласти втрачають здатність синтезувати міжклітинну речовину, замуровуються в неї і перетворюються в остеоцити, міжклітинна речовина насичується фосфатом кальцію, який нагромаджується в кістковій тканині у результаті розпаду гліцерофосфату крові під впливом лужної фосфатази. Фосфат кальцію та вуглекислий кальцій, що при цьому утворюються, насичують основну речовину кісткової тканини. В зоні мінералізації остеобластами інтенсивно секретуються глікозаміноглікани, які потім розщеплюються лізосомними ферментами, утворюючи при цьому високоактивні аніони. В цьому процесі значне місце належить АТФ, яка може бути одночасно і джерелом фосфору, необхідного для кальцифікації й джерелом енергії. Цей тип остеогенезу характерний для розвитку первинної грубоволокнистої кісткової тканини. В подальшому первинна грубоволокниста тканина заміщується пластинчастою кістковою тканиною.
229. Розвиток нервової тканини у безхвостих
Курсовые работы Биология

Дані, отримані в таких дослідах, пояснити не дуже легко, і будь-яке їхнє пояснення в даний момент буде чисто умоглядним. Однак пропоноване нижче пояснення співпадає з відомими фактами і показує, які процеси можуть брати участь у встановленні численних і різноманітних зв'язків у нервовій системі (рис. 11). Цілком імовірно, що тип центральних синаптичних зв'язків, утворених нервовими волокнами, визначається, принаймні частково, властивостями периферичної області, з яким зв'язані ці волокна. Таким чином, можна представити, що, як тільки конус росту волокна, що розвивається, досягає шкіри, в області контакту між нервом і шкірою відбувається індукційна взаємодія, за допомогою якого шкіра додає нервові особливу біохімічну специфічність, що визначає виникнення центральних зв'язків шляхом більш тонких індукційних впливів на рівні нейронів. Якщо розглянути з цих позицій зорову систему, то виявиться, що на визначеній стадії розвитку сітківка стає поляризованої і на більш пізніх стадіях зв'язок між будь-якою частиною сітківки і зоровою часткою закріплюється. Таким чином, можливо, що в процесі розвитку сітківка диференціюється до такого стану, коли кожна сама маленька ділянка її володіє особливою біохімічною специфічністю. Досягши зорової частки, волокна специфічних кліток наділяють відповідною специфічністю центральні нейрони. Отже, аксони, що проникають у відповідну частину зорової частки, можуть сприяти виникненню специфічності в тканині центральної нервової системи, а після цього зв'язок між сітківкою і зоровою часткою жорстко фіксується, подібно зв'язку між шкірою і нервом. Тут важливо нагадати, що порушення очнорухливих реакцій після повороту ока, що свідчить про втрату лабільності системи "сітківка - зорова частка", виникає в той час, коли перші волокна зорового нерва досягають зорової частки. У процесі розвитку відбувається просторове диференціювання нервової системи.
230. Розвиток хрящової тканини в онтогенезі безхвостих
Курсовые работы Биология

Джерела трофіки суглобного хряща варто розглянути докладніше. Розбіжності по цьому непростому питанні породжені і підтримуються в основному двома обставинами: по-перше, відсутністю в суглобному хрящі власних кровоносних судин; по-друге, унікальною топографією хрящового покриву в суглобах, при якій його підстава органічно спаяна з підлягаючою кістою, а вільна поверхня омивається синовіальною рідиною. Саме незаперечний факт прямого контакту суглобного хряща із синовією використовується багатьма як аргумент на користь того, що синовіальна рідина служить джерелом його живлення (Гитис, 1949; Косицин, 1949; Шакалів, 1949; Хем, Кормак, 1983; Павлова й ін., 1988; Дедух і ін., 1992 і ін.). Якщо ж розглядати ситуацію більш об'єктивно, то відразу виникає питання: чи може взагалі харчуватися тихорєцька система з боку поверхні, що постійно піддається деградації і зносу? Тим більше, що на роль джерела трофіки пропонується середовище - синовіальна рідина, що по своєму складі і властивостям ніяк не може бути живильним субстратом. Синовіальна рідина, як відомо, крім діартрозів утримується також у синовіальних сухожильних піхвах. Тут, як і в синовіальних суглобах, вона є ефективним біологічним змащенням, і ніхто не вважав за можливе приписувати їй роль джерела живлення сухожилля. І це зрозуміло, тому що і самому сухожиллі і його оболонці (перитендинеум) усе-таки постачені, хоча і бідно, власними кровоносними судинами. У суглобному хрящі судин ні, як немає судин і в гіаліновому хрящі інших локалізацій, проте живлення останніх однозначне зв'язують із кровоносними судинами прилежащих тканин. Таким джерелом для суглобного хряща є добре васкуляризирована підлягаюча кісткова пластинка, з яким суглобної хрящ структурно об'єднаний у єдине ціле. Правда, цьому єдиному цілому не завжди дається правильна оцінка. Справа в тім, що, як уже згадувалося вище, гіаліновий матрикс у самих нижніх шарах глибокої зони суглобного хряща наповнений кристалами фосфорно-кальцієвих солей, а хондроцити в процесі дозрівання переходять тут у стан набрякання (гіпертрофії). І перше, і друге, по помилковій оцінці деяких дослідників (Хем, Кормак, 1983), неодмінно повинні приводити до загибелі хондроцитів і переходові кальцинованого шару хряща в неживий стан. У такий спосіб на границі суглобного хряща з підлягаючою кістою начебто б створюється перешкода, що виключає можливість дифузії кисню і живильних речовин у хрящ із судин підлягаючої кісти. У дійсності такої перешкоди тут ні, тому що протягом всього індивіда життя суглобної хрящ, у тому числі і клітки в його кальцинованому шарі, зберігають життєздатність завдяки монолітному злиттю з добре васкуляризированою кісткою. Життєздатність хондроцитов у глибокій зоні суглобного хряща підтверджується, зокрема, можливістю їхньої репродукції; тут серед гіпертрофованих хондроцитів зустрічаються клітки з фігурами мітотичного розподілу.
231. Рослинність евтрофних боліт
Курсовые работы Биология
1. АлександроваВ.Д Изучение смен растительного покрова// Полевая геоботаника. М.-Л.: Наука. 1964. Т. 3. С.300447.
2. АлександроваВ.Д.Классификация растительности. Обзор принципов классификации и классификационных систем в разных геоботанических школах. П.: Наука, 1969. 275с.
3. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань. К.: Либідь, 2004. 408с.
4. БойчукЮ.Д., СолошенкоЕ.М., БугайО.В. Екологія і охорона навколишнього середовища. Суми, 2002. 284с.
5. Брадіс Є.М.Рослинний покрив боліт УРСР /7 Рослинність УРСР Болота. К.: Наук, думка, 1969. С 34135.
6. Брадіс Є.М., Бачуріна Г.Ф.Болота УРСР. К: Наук, думка, 1969. 242 с
7. Гейнріх Д., ГергтМ. Екологія. К.: Знання-Прес, 2001. 287с.
8. ГригораИ.М.Происхождение и динамика лесных болот Украинского Полесья: Автореф. дис… д-ра биол. наук. Киев, 1988. 44с.
9. Григора І.М., СоломахаВ.А. Лісові болота Українського Полісся (походження, динаміка, класифікація рослинності). К.: Фітосоціоцентр, 2005. 415с.
10. Григора І.М., СоломахаВ.А. Рослинність України (еколого-ценотичний, флористичний та географічний нарис). К.: Фітосоціоцентр, 2005. 452с.
11. Загальна гідрологія. /За ред. С.М.Лисогора. К.: Фітосоціоцентр, 2000. 264с.
12. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. К.: Хімужест, 2003. 248с.
13. Зеленая книга Украинской ССР. / Под общ. ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. К.: Наук. думка, 1987.
14. КарпенкоЮ.О. та інші. Дивосвіт природи Чернігівщини: Кн. 2. Луків сіверських різнотрав`я. Світ імлистих боліт і водойм: Навч. посібн. Чернігів, 2001. 170с.
15. КарпенкоЮ.О. та інші. Дивосвіт природи Чернігівщини: Кн. 3. Раритети мальовничої Чернігівщини. Живий світ поряд з людиною: Навч. посібн. Чернігів, 2001. 163с.
16. КокинК.А.Экология высших водных растейний. М.: Изд-во МГУ, 1982.
17. КузьмичевА.И.Гидрофильная флора юго-запада Русской равнины и ее генезис. СПб.: Гидрометеоиздат, 1992. 215с.
18. ЛевинаФ.Я.Болота Черноговского Полесья.// Бот. журнал СССР, ХХІІ, 1937. №1.
19. Макрофиты индикаторы изменений природной среды./ ДубленаД.В., ГейнеС., ГроудоваЗ. И др. К.: Наукова думка, 1993. 435с.
20. МулярчукС.О. Рослинність Чернігівщини. К.: Вища школа, 1970. 132с.
21. Мусієнко М.М., ОльговичО.П.Методи дослідження вищих водних рослин. Навч.посібник до лабораторних занять з фізіології водних рослин. К.: Фітосоціоцентр, 2005.
22. Мусієнко М.М., СеребряковВ.В., БрайонО.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. К.: Т-во Знання, КОО, 2002. 550с.
23. Определиетль высших растений Украины. / ДоброчаеваД.Н., КотовМ.И., ПрокудинЮ.Н. и др. К.: Наукова думка, 1987. 548с.
24. ПарчукГ.В.Проблема дифтрофирования водоемов.// Гидробиологический журнал. 1994. №3. С.30.
25. РоманенкоВ.Д.Основи гідроекології: Підручник. К.: Обереги, 2001. 728с.
26. Рослинність УРСР. Болота. К.: Наук думка: 1969. 243с.
27. РычинЮ.В.Флора гигрофитов. М.: Сов. наука, 1948.
28. Семенихіна К.А.Водна рослинність р. Десни та водойми її заплави в межах УРСР// Укр. бот. журнал. 1982. №2. С.39.
29. СоломахаВ.А. Синтаксономія рослинності України// Укр. фітоцен. зб.-К., 1996.-Сер. А, вип. 4 (5). 120с.
30. Управління водно-болотними угіддями міжнародного значення. / За ред. В.А.Костушин. К.: Національний екологічний центр України, 2005. 194с.
31. ФедоровА.А.Жизнь растений. М.: Просвещение, 1974.
32. ХржановскийВ.Г., ИсаинВ.Н.Практический курс ботаніки. М: Высшая школа, 1963. 299с.
33. ЧорнаГ.А.Рослини наших водойм (Атлас-довідник). К.: Фітосоціоцентр, 2001. 134с.
34. Шеляг-СосонкоЮ.Р, ОсычнюкВ.В., АндриенкоТ.Л.География растительного покрова Украины. Киев: Наук, думка, 1982. 285с.
232. Рослинність Октябрського району м. Полтави
Курсовые работы Биология

Серед рослин, що зростають на Полтавщині, майже п'ята частина є рідкісними. Багатьом рослинам загрожує зникнення внаслідок порушення умов місцезростання, що спричинено осушуванням боліт, розорюванням заплав та степових ділянок, вирубуванням лісів, відкритою розробкою корисних копалин. Такі явища, як урбанізація і рекреаційне навантаження, неконтрольований туризм, викликають зменшення чисельності і загрозу зникнення деяких видів рослин. Від порушення умов місцезростання та масового знищення страждають у першу чергу лікарські та декоративні, гарно квітуючі рослини. Масового знищення під час квітування зазнають, зокрема, регіонально рідкісні первоцвіти (Scilla sibirica Haw., S. Bifolia Haw., Coridalis cava L., C. marshalliana Pers.). Поодинокі місцезростання мають в області деякі папороті, серед яких найбільш рідкісними є Botrychim lunaria l., Polipodium vulgare L., Ophioglossum vulgatum L., На Полтавщині трапляється Desmatodon randii Kenn., один з видів мохів, занесених до Червоної книги України, серед лишайників: Coelocaulon steppae Savicz., (занесений до Червоної книги) та регіонально рідкісна Parmelia badiofusca Nyl. Понад 30 видів рідкісних рослин в області зростають тільки в одному місці. У складі лісової флори Полтавщини виявлено 53 рідкісних види, з яких 11 занесено до Червоної книги України, а 42 є регіонально рідкісними. Найбагатшими у созологічному відношенні виявились широколистяні ліси, де відзначено 32 види рідкісних рослин. Серед видів заплавних та соснових лісів відзначено по 8 рідкісних видів, в мішаних лісах 6. До реліктових лісових видів належать: Scrophularia vernalis L., Allium ursinum L., Scutellaria altissima L., Еquisetum arvense L., Aconitum nemorosum Bieb., A. Lasiostomum Reichenb. В області виявлено місцезнаходження центрально-європейського виду Aegonychon purpureo caeruleum L. У лісовій фауні Полтавщини нараховується понад 100 видів рідкісних і зникаючих тварин, в тому числі 110 занесених до Червоної книги України, 15 регіонально рідкісних (охороняються в області), 9 малопоширених. Це досить високий показник, за яким Полтавська область посідає перше місце серед інших лісостепових областей України. Певною мірою цей показник характеризує і загальний стан збереженості природних комплексів Полтавщини.
233. Рукокрилі Чернігова
Курсовые работы Биология

Оскільки у фауні нашої території немає криланів, мова йтиме про кажанів, які об'єднуються в дві родини: підковоносів (два види) та гладконосів, або звичайних кажанів. Передні кінцівки перетворилися у них на крила. Еластична шкіряна літальна перетинка натягнута поміж пальцями, плечем, передпліччям, боками тіла, задніми кінцівками і, якщо є, хвостом. Переднім кінцівкам властиве сильне подовження пальців, крім першого, а всі пальці, крім другого, мають розвинені кігті. Голова з широким ротовим отвором у вигляді щілини. Досить великі, своєрідної будови вушні раковини. На передній частині їх часом міститься додатковий шкіряний виріст так званий козелок. Забарвлення частіше темне. Шерсть досить м'яка і коротка. Здатність до польоту позначилась і на будові скелету, який досить легкий, а у дорослих особин відсутні хрящеві утворення. Рукокрилі орієнтуються за допомогою ехолокації. Але у багатьох криланів такий механізм відсутній і вони здебільшого користуються органами зору. Найдосконаліше розвинений ехолокаційний механізм у кажанів. Вони сприймають не лише ультразвуковий сигнал, що надходить від якогось джерела, але й відлуння власного сигналу, причому бачать предмет не гірше, ніж ми, сприймаючи його за допомогою органів зору. Будучи майже сліпими, вони добре орієнтуються у просторі, випускаючи локаційні сигнали у вигляді коротких ультразвукових імпульсів частотою 20120 кГц і тривалістю 0,2100 мс. Нічні тварини, мешкають у країнах з помірним кліматом, впадають у зимову сплячку. Хоча тварини досить поширені, кількість популяцій катастрофічно зменшується і багато видів зараз знаходяться на межі зникнення.
234. Ряд вугреподібні (Anguilliformes)
Курсовые работы Биология

Це й саме солоне місце в Атлантиці: вода Саргасового моря містить до 37 г солей на літр. Сюди й приходять європейські й американські вугри для того, щоб вимітати в глибині цього моря ікру й після нересту загинути. Лептоцефали піднімаються до поверхні й починають міграцію до берегів Європи й Америки. Вони пасивно розносяться течіями: потужний потік Гольфстріму доставляє до берегів Європи багато мільйонів лептоцефалів. Зрозуміло, більшість личинок гине на шляху від численних ворогів. Шмідт думав, що подорож лептоцефалів від Саргасового моря до берегів Європи триває 2,5-3 роки. Те, що личинки вугра розносяться течією пасивно, доводиться відсутністю в європейського вугра географічних форм. Всі вугри Європи відносяться до однієї популяції. Потомство вугра, що скотилося на нерест із Норвегії, може виявитися згодом в одній з рік Алжиру. Американський вугор нереститься також у Саргасове море, але центр нерестової площі розташований західніше місця нересту європейського вугра. Лептоцефали обох вугрів подібні, і відрізнити їх можна тільки по числу м'язових сегментів - міомерів, яких в американських лептоцефалів у середньому менше. У стадії личинки американські вугри проводять біля року. Очевидно, вони більше стійки до низької температури, тому що відзначалися випадки їхнього вилову в гирлових просторах рік Нової Англії при температурі 2-7 і навіть - 0,8°С (у затоці Наррагансет). Здавалося, після блискучих відкриттів І. Шмідта всі загадки вугрів були розгадані. Але перед ученими постав відразу цілий ряд нових загадок. Справді, як пояснити величезний розрив між нерестовим І нагульним ареалом вугра? Чому вугор з рік Норвегії, Прибалтики й Чорноморського басейну проробляє шлях в тисячі кілометрів по океані, піддаючись безлічі небезпек? Природно, було запропоновано кілька гіпотез. Однією з перших згадали гіпотезу А. Вегенера про переміщення материків. За цією гіпотезою Атлантичний океан набагато молодший Тихого. Ще на початку третинного періоду між Європою й Африкою, з одного боку, і Гренландією й Америкою - з іншої, була вузька протокоподібна водойма - у цьому внутрішньому морі й жили вугри. Надалі весь американський материк разом із Гренландією заковзав по більш щільному шарі земної кори на захід, Атлантика розширювалася, і місця нересту відсувалися все далі й далі від Європи. Пояснення підкуповує своєю простотою, однак навряд чи воно вірне, хоча ряд вчених дотепер приймає його. Якщо навіть гіпотеза Вегенера справедлива, то навряд чи звички риб більш стійкі, ніж обриси материків й океанів. Розумніше припустити зворотне. Очевидно, найбільш правдоподібна гіпотеза висунута радянським іхтіологом П.Ю. Шмідтом, що довгий час вивчав міграції риб. На думку П.Ю. Шмідта, надзвичайна довжина нерестової міграції європейського вугра викликана зміною гідрологічних умов у післяльодовиковий період. Ми вже згадували, що вугор нереститься там, де на глибині 400 м температура води перевищує 16-17°С. Досить імовірно, що в льодовиковий період вся північна частина Атлантичного океану була заповнена масами холодної води, і струменя Гольфстріму не розходилися, як тепер, в північно-східному напрямку. Гольфстрім був віджатий до півдня, і води його рухалися в широтному напрямку - від берегів теперішньої Флориди до Португалії, а досягши берегів Європи, повертали на південь. Десь на широті 20° виникла протитечія, що рухалася зі сходу на захід, до американського континенту. У результаті халістатична зона з високими температурами на глибинах розтяглася через весь океан - від Багамських до Канарських островів. У східній частині цієї зони нерестився європейський вугор, а в західної - американський. Міграції європейської череди були тоді приблизно такої ж довжини, як й американської. Але із закінченням льодовикового періоду Гольфстрім кинувся на північний схід, і нерестова зона стиснулась в довготному напрямку до розмірів Саргасового моря. Гіпотеза П.Ю. Шмідта відповідає гідрологічним даним й підкуповує своєю правдоподібністю. Але далеко не всі вчені з нею згодні. В останні роки англійський іхтіолог Таккер висловив приголомшуюче припущення. За Таккером, європейського річкового вугра... взагалі не існує. Є тільки одна череда американського вугра, що поповнюється рибами, що йдуть із рік Америки. Всі вугри, які є у ріках Старого Світу від Мурманського узбережжя до Алжиру, - нащадки американських вугрів, що вимітали ікру в східній частині Саргасового моря. Лептоцефали, що вийшли з ікри, несуться течіями до берегів Європи. Незначні розходження в числі хребців і м'язових сегментів Таккер пояснює розходженням температур, при яких ікра розвивається. Всі дорослі особини вугра, що скотилися з рік Європи, гинуть на шляху, не досягнувши місць нересту. Перевірка тверджень Таккера має найважливіше значення для вугрового промислу Європи. Адже якщо весь вугор, що скотився з рік у море, гине в шляху даремно, не вимітавши ікри, те розумніше його взагалі не випускати з рік, а виловити цілком. Але якщо Таккер неправий, така тактика закінчиться катастрофою: вилов виробників приведе до зникнення вугра в європейських ріках. Все-таки більшість дослідників у наш час вважають, що Гаккер не правий. У цьому нас переконують не тільки одиничні випадки піймання статевозрілих європейських вугрів у водах Атлантики, але й чудові досвіди французьких учених, про які розказано нижче. Але тоді виникає нова загадка: як вугор знаходить місце своєї колишньої батьківщини й майбутньої могили, якими орієнтирами він керується, проробляючи шлях в 4000-7000 км? Свен Екман припускав, що вугор рухається в напрямку солоності, що підвищується, і температури води. Це пояснення придатне для вугрів, що скачуються в Атлантику й Балтійське море, але для середземноморських вугрів воно не може бути прийняте. Солоність у Середземному море вище, ніж у Саргасовому. Можливо, що основним орієнтиром вугра, до того ж значно полегшуючий шлях, є глибинні течії. Відомо, що вугри йдуть на нерест на значній глибині, бути може, порядку 1000-1500 м. Глибинні течії виносять вугрів із Середземного моря в Атлантику, там вони попадають у потужний потік Антигольфстріму - течії, відкритої в останні роки, розташованої під Гольфстрімом, але поточної у зворотному напрямку. Безупинно рухаючись за течією вугор, зрештою попадає в район Саргасового моря. Статевозрілі вугри, що йдуть на нерест, набувають особливостей глибоководних риб - величезні очі, чорне забарвлення, кістяк їх сильно демінералізується, стає м'яким І неміцним. Більше того, у всіх морських вугреподібних в сітківці очей є золотавий світлочутливий пігмент - чризопсин. Коли молодий скляний вугор входить у ріку, хризопсин замінюється іншим пігментом - пурпурним родопсином, що властивий прісноводним рибам. І лише коли сріблистий вугор, покинувши ріку, починає опускатися на глибину, родопсин зникає й у сітківці знову з'являється хризопсин, більше чутливий до тих променів, які глибше проникають у воду. Як ми бачимо, нерестова міграція вугра ще не вивчена до кінця. Є ще одна загадка: як скляний вугор знаходить дорогу в ріки? На що він орієнтується: чи йде він цього разу проти течії, або ж його залучає захід прісної води? Цікаве спостереження зробили голландські вчені. Коли в затоці Зейдер-Зі із греблі, що прилягає до ділянки моря, опріснилася, хід вугра в ріки цього району настільки зріс, що вугор став одним з основних об'єктів промислу. Є думка, що прісна вода не орієнтир і що вугор головним чином керується турбулентними приливно-відливними струмами. Інші дослідники надають важливого значення запаху води: адже вугор - одна із самих чутливих риб. У досліді у вугрів виробляли умовний рефлекс на захід бета-фенілетилового спирту. Виявилося, що треновані вугри розпізнають пахучу речовину в концентрації, що виражає десятковим дробом з вісімнадцятьма нулями, тобто коли в носовий мішок попадає всього одна молекула. Вугор поставив перед ученими ще одну загадку; не можна сказати, що вона вирішена до кінця. Порівняно давно було відомо, що більшість вугрів, що живуть у наших ріках, - самки. Самці не піднімаються нагору за течією, бажаючи нагулюватися в гирлах, де вода солонувата. Це не викликало подиву, поки молодих прозорих вугрів не стали масами перевозити з усть у ріки й ставки. Вугри, що виросли на новому місці, в більшості знову виявилися самками. У більшості організмів стать визначається в момент запліднення яйцеклітини. Вугор виявився одним з рідкісних винятків. Е. Еренбаум думав, що до того, як вугор досягне 23-24 см довжини, він залишається безстатевим, і чи стане він самцем або самкою - залежить від зовнішніх умов. Встановлено, що, чим вище температура в ставку й вище норма посадки, тим більше формується самців. У природних умовах, чим далі від нерестовищ, тим більше самок. Вдавалося досягнути розвитку статевих гонад (статевих залоз) вбік жіночих ін'єкціями гормонального препарату - діпропіоната естрадіолу. Мабуть, один із самих важких дослідів нашого сторіччя вдався французькому дослідникові Морісу Фонтену. До останнього часу ніхто не бачив у вугра зрілих ікринок і не спостерігав нересту. У самців, щоправда, вдавалося одержати текучі молоки, впорскуючи їм внутрішньом'язово пролан. Спроби досягти того ж у самок довгий час не могли увінчатися успіхом. Фонтин впорскував самкам екстракт передньої частки гіпофіза й встановив, що розміри овоцитів при цьому збільшуються. Тоді був задуманий і виконаний чудовий досвід. Чотирьох вугрів посадили в кільцеподібний басейн зі штучною морською водою при температурі 25°С і солоності 34проміле. Особливим пристроєм вода була наведена в рух: швидкість кільцеподібного потоку була 0,5 м/сек. Час від часу вуграм впорскували гіпофізарний екстракт. Через 3 місяці, коли температуру понизили до 20°С, а солоність підвищили до 35,5проміле, одна із самок почала метати ікру. За цей строк вона пропливла по колу не менш 4000 км. До моменту нересту її забарвлення стало чорним, нижня щелепа витягнулася так, що стала довше верхньої, а кістяк сильно демінералізувався. Дрібна (0,93 - 1,4 мм) ікра, виметувалась порціями, і після нересту самка загинула. На жаль, не найшлося самця з текучими молоками, і ікринки залишилися незаплідненими. Але можливість дозрівання самця вугра в штучних умовах була вже доведена раніше, так що, можливо, у найближчому майбутньому ми будемо знати, як з'являються на світ молоді вугри, і вирішимо загадку, що займала Аристотеля більше двох тисяч років тому.
235. Свойства времени и химические процессы в природе
Курсовые работы Биология

Описанное случайное, хаотическое, некоррелированное, некогерентное, неупорядоченное движение называется тепловым движением. Очевидно, понятие теплового движения неприменимо к отдельной частице, поскольку бессмысленно говорить о некоррелированном движении одной частицы. Иными словами, когда мы переходим от рассмотрения движения отдельной частицы к системам многих частиц и при этом возникает вопрос о наличии корреляций в их движениях, мы по существу переходим от обычной динамики в новую область физики, которая называется термодинамикой. Итак, существует два вида движения частиц в сложных системах: движение может быть когерентным (упорядоченным), когда все частицы движутся согласованно (“в ногу”), или, напротив, неупорядоченным, когда все частицы движутся хаотически. Естественное стремление энергии к рассеянию определяет и направление, в котором происходят физические процессы в природе. Под этим понимается рассеяние энергии в пространстве, рассеяние частиц, обладающих энергией, и потеря упорядоченности, свойственное движению этих частиц. Первое начало термодинамики в принципе не отрицает возможности событий, казалось бы противоречащих здравому смыслу и повседневному опыту: например, мяч мог бы начать подскакивать за счет своего охлаждения, пружина могла бы самопроизвольно сжаться, а кусок железа мог бы самопроизвольно стать более горячим, чем окружающее пространство. Все эти явления не нарушили бы закона сохранения энергии. Однако в действительности ни одно из них не происходит, поскольку нужная для этого энергия, хотя и имеется в наличии, но недоступна. Если не принимать всерьез существующий в принципе, но чрезвычайно небольшой шанс, можно смело утверждать, что энергия никогда не может сама по себе локализоваться, собравшись в избытке в какой-либо небольшой части Вселенной. Однако, если бы даже произошло, еще менее вероятно, что подобная локализация была бы упорядоченной. Естественные процессы - это всегда процессы, сопровождающие рассеяние, диссипацию энергии. Отсюда становится ясным, почему горячий объект охлаждается до температуры окружающей среды, почему упорядоченное движение уступает место неупорядоченному и, в частности, почему механическое движение вследствие трения полностью переходит в тепловое. Столь же просто осознать, что любые проявления асимметрии, так или иначе сводятся к рассеянию энергии. Проявление любых диспропорций в организационной структуре объекта приводит к образованию асимметрии как по отношению к окружающей среде, так и для самой структуры в частности, это может привести к увеличению потенциальной энергии или, при большом скоплении этой энергии, к распаду системы, как противоречащей законам природы (общества). Организация создается из хаоса (общества) одним или несколькими возбужденными атомами (предпринимателями) и в хаос проваливается при ликвидации. Естественные, самопроизвольно происходящие процессы - это переход от порядка к хаосу. Поставим теперь следующий вопрос: сколькими способами можно произвести перестройку внутри системы, так чтобы внешний наблюдатель не заметил ее. Отметим, что в формулировке вопроса учтено то существенное, что характеризует переход от мира атомов к макроскопической системе, а именно “слепота” внешнего наблюдателя по отношению к “индивидуальностям” атомов, образующих систему. Термодинамика имеет дело только с усредненным поведением огромных совокупностей атомов, причем поведение каждого отдельного атома не играет роли. Если внешний наблюдатель, изучающий термодинамику, не заметил, что в системе произошло изменение, то состояние системы считается неизменным. Лишь “педантичный” наблюдатель, тщательно следящий за поведением каждого атома, будет знать, что изменение все-таки произошло. Сделаем теперь последний шаг на пути к полному определению хаоса. Предположим, что частицы вселенной не закреплены и могут, подобно состоянию возбуждения и энергии, свободно перемещаться с места на место; например, такое могло бы случиться, если бы Вселенная была газом. Предположим также, что мы создали начальное состояние вселенной, пустив струю газа в правый нижний угол сосуда. Интуитивно мы понимаем, что произойдет: облако частиц начнет самопроизвольно распространяться и через некоторое время заполнит весь сосуд. Такое поведение вселенной можно трактовать как установление хаоса. Газ это облако случайно движущихся частиц (само название “газ” происходит от того же корня, что и “хаос”). Частицы мчатся во всех направлениях, сталкиваясь и отталкиваясь друг от друга после каждого столкновения. Движения и столкновения приводят к быстрому рассеиванию облака, так что вскоре оно равномерно распределяется по всему доступному пространству. Теперь существует лишь ничтожно малый шанс, что все частицы газа когда-нибудь спонтанно и одновременно вновь соберутся в угол сосуда, создав первоначальную конфигурацию. Разумеется, их можно собрать в угол с помощью поршня, но это означает совершение работы, следовательно, процесс возврата частиц в исходное состояние не будет самопроизвольным.
236. Сезонная динамика фитопланктона Средней Оби в 2007-2008 гг.
Курсовые работы Биология

виды2007год2008 годрНсоленостьсапробностьотдел Bacillariophytaкласс CentrophyceaeCoscinodiscaceae1. Melosira islandica O. Müll subsp. islandica Hust-0,126/92. Melosira undulata Kutz var. undulate0,189/5-класс Pennanophyceaeпорядок Araphalesсем-во Tabellariaceae3. Tabellaria fenestrata Kutz var intermedia Grun0,126/7-?сем-во Fragillariaceae4. Asterionella formosa Hass-0,126/505. Fragillaria construens (Ehr) Grum var. Subsalina Hust -0,126/6hl06. Meridion curculare Ag. var curculare0,063/9-Х-07. Opephora martyi f. intermedia Komar. var. nov-0,0989/98. Opephora martyi Herib var. martyi f. martyi-0,1415/89. Synedra tabulata (Ag) Kütz tabulata-0,063/6mh0порядок Raphalesсем-во Eunotiaceae10. Eunotia bigibba Kütz var. pumila Grun-0,126/8сем-во Achnanthaceae11. Coccoineus disculus var. disculus (Schum) Cl-0,063/8ohсем-во Naviculaceae12. Amphora ovalis var. gracilis Kütz-0,0989/9acfoh-13. Amphora ovalis var. libyca Kütz-0,0989/914. Amphora ovalis var. pediculus Kütz-0,063/8015. Cymbella cistula (Hemp) Grum var. Cistula-0,063/716. Cymbella skvortzovii Skabitsch-0,063/817. Cymbella prostrata (Berk) Cl0,189/5-?18. Diploneis parma Cl-0,063/719. Navicula amphibola Cl-0,0989/9oh20. Navicula crucicula (W. Sm) Donk var. obtusata Grun -0,063/821. Navicula jasnitskyi Skv et Mey-0,063/9Navicula oblongata Kütz var. oblongata-0,063/5i22. Navicula peregrina (Ehr) Kütz var. asiatica Skv. -0,063/623. Navicula tuscula (Ehr) Grun-0,063/7i024. Neidum dilatatum var. chromica Komar. var. nov. 0,063/10-25. Pinnularia bigibba Ehr. Var. mesogondyla f. interrupta-0,063/626. Pinnularia lata (Breb) W. Sm. var. lata-0,0989/9oh27. Pinnularia lata (Breb) W. Sm. var. minor Grun-0,063/7сем-во Epithemiaceae28. Denticula elegans Kütz-0,0472/8oh29. Rhopalodia parallela (Grun) O. Müll-0,0472/8ohсем-во Nitzschiaceae30. Nitzschia gracilis Hantzsch var. minor Skabitsch-0,0472/8indi031. Nitzschia vermicularis (Kütz) Grun-0,0472/8indi32. Nitzschia hantzschiana Rabenh0,189/5-33. Nitzschia obtusa V. Sm. var. obtuse0,879/5-0сем-во Surirellaceae34. Surirella didyma Kutz0,063/5-35. Surirella robusta var. splendida Ehr0,252/10-отдел Chlorophytaпорядок Volvocalesсем-во Chlamydomonadaceae1. Chlamydomonas conferta Korschik-0,063/72. Chlamydomonas macropirenoidosa Skuja-0,126/7сем-во Volvocaceae3. Gonium pectorale Müll-0,566/74. Gonium sociale Warm-0,063/7?порядок Tetrasporalesсем-во Nautococcaceae5. Apiococcus consociatus Korschik0,252/9-порядок Chroococcalesсем-во Clorococcaceae6. Tetraëdron caudatum var. longispinum Lemm-0,063/7?7. Tetraëdron incus (Teil) G. M. Smith-0,0472/78. Tetraëdron minutum (A. Br) Hansg f. minutum-0,063/7?9. Tetraëdron minutissimum Korschik-0,063/810. Dictiococcus mucosus Korschik-0,063/711. Schroederia setigera (Schroed) Lemm-0,1415/712. Korschikoviella gracilipes (Lambert) Silva (=Lambertia gracilipes (Lambert) Korschik) -0,063/713. Korschikoviella limnetica (Lemm) Silva (=Lambertia limnetica (Lemm) Korschik) -0,409/914. Korschikoviella spatulifera (Korschik) Silva-0,047/915. Desmotractum indutum (Geitl) Pasch-0,063/716. Ropalosolen cylindrica (Korschik) Fott-0,047/10сем-во Palmellaceae17. Palmella microspora Korschik-0,377/718. Sphaerocystis planctonicus (Korschik) (=Palmellocystis planctonica Korschik) -0,063/8сем-во Oocystaceae19. Ankistrodesmus acicularis (A. Br) Korschik-0,943/9?20. Ankistrodesmus braunii (Näg) Collius-0,0943/921. Ankistrodesmus closteroides (Printz) Korschik-0,0989/922. Ankistrodesmus longissimus (Lemm) Wille var. acicularis (Chod) Brunnth-0,1415/723. Ankistrodesmus longissimus (Lemm) Wille var. longissimus-0,236/924. Ankistrodesmus obtusus Korschik-0,1886/825. Ankistrodesmus pseudomirabilis var. pseudomirabilis-0,11/926. Ankistrodesmus pseudomirabilis var. spiralis Korschik-0,189/527. Truebaria varia Tiff et Ahlstr-0,063/628. Trochiscia aciculifera (Lagerh) Hansg-0,063/8ind29. Hyaloraphidium contortum Pasch et Korschik var. contortum-0,11/730. Hyaloraphidium contortum Pasch et Korschik var. tenuissimum Korschik-0,063/731. Eremosphaera viridis De Bary-0,063/9acf32. Kirchneriella intermedia var. major Korschik-0,063/733. Oocystis lacustris Chod-0,0472/734. Oocystis marsonii Lemm (=O. crassa Wittr) -0,063/735. Oocystis pelagica Lemm-0,063/836. Oocystis pusilla Hansg-0,063/737. Oonephris obesa (West) Fott (=Oocystis gigas Archer. F. minor W. West, G. West) -0,063/838. Nephrocytium agardhianum Näg-0,063/7сем-во Radiococcaceae39. Coenocystis subcilindrica Korschik0,314/5-сем-во Scenedesmaceae40. Actinastrum hantschii Lagerh var. gracile Roll0,377/60,189/7indi?41. Actinastrum hantschii Lagerh var. hantschii0,063/70,063/742. Crucigenia quadrata Morr0,189/6-43. Crucigenia tetrapedia (Kirhn) W. et. G West0,063/80,126/9indi?44. Scenedesmus acuminatus (Legerh) Chod var. acuminatus (=Sc. falcatus Chod) 0,063/80,0943/845. Scenedesmus acuminatus (Legerh) Chod var. bernardii (Smith) Deduss-0,063/746. Scenedesmus acuminatus (Legerh) Chod var. biseriatus Reinh-0,063/9?47. Scenedesmus apiculatus (W. West, G. West) 0,189/60,0472/8i48. Scenedesmus bijugatus (Turp) Kütz var. bijugatus0,252/90,0943/849. Scenedesmus bijugatus var. octacellularis (=Sc. Octacellularis Kisselev) -0,063/750. Scenedesmus obliquus (Turp) Kütz var. alternans Christ-0,0472/751. Scenedesmus quadricada (Turp) Breb var. abundans Kirchn-0,126/652. Scenedesmus quadricada (Turp) Breb var. lefevrii (Delf) Deduss-0,0472/753. Tetradesmus cumbricus var. apiculatus Korschik-0,063/854. Tetrastum glabrum (Roll) Ahlstr et Tiff-0,063/755. Tetrastum punctatum (Schm) Ahlstr et Tiff-0,063/656. Tetrachlorella alternans Korschik-0,0472/7сем-во Hydrodictyaceae57. Pediastrum boryanum (Turp) Menegh-0,0472/8indi58. Pediastrum simplex Meyen0,063/90,063/7indi?59. Pediastrum dulex Meyen var. clathratum (A. Br) Lagerh-0,063/5indi?60. Pediastrum dulex Meyen var. inflata Wolosz0,063/8-61. Pediastrum dulex Meyen var. setigera (Corda) Rabenh-0,063/762. Pediastrum tetrapodum Mor. - Wod. -0,189/863. Pediastrum tetras var. tetras-0,063/8indi?порядок Ulothricalesсем-во Ulothricaceae64. Ulotrix subtilissima Rabenh-0,0989/965. Ulotrix variabilis Kutz-0,0472/766. Ulotrix zonata Kutz0,063/100,0472/8indi0порядок Zygnematalesсем-во Zygnemataceae67. Mougeotia laetevirens Wittr-0,063/768. Spirogyra mirabilis (Hass) Kutz-0,063/5сем-во Mesotaeniaceae69. Spirotaenia condensata Breb-0,063/770. Gonatozygon monotaenium De Bary var. monotaenium-0,189/571. Gonatozygon monotaenium De Bary var. pilosellum Nordst-0,173/9сем-во Desmidiaceae72. Closterium acerosum (Schr) Ehr. f. acerosum-0,252/5indi?73. Closterium acerosum (Schr) Ehr. f. elongatum (Breb) Kossinsk-0,2515/974. Closterium acerosum (Schr) Ehr. f. minus (Hantzsch) Kossinsk-0,063/875. Closterium acutum (Lyngb) Breb-0,063/976. Closterium calosporum var. calosporum Wittr-0,063/8acf77. Closterium gracile Breb f. gracile-0,063/778. Closterium kuetzingii Breb var. kuetzingii-0,189/6ind79. Closterium lanceolanum Kutz-0,409/980. Closterium littorale Gay f. littorale-0,063/981. Closterium manschuricum Skvortz0,126/100,11/982. Closterium maculentum Breb-0,063/9acf83. Closterium moniliferum (Bory) Ehr. concavum Klebs-0,063/9i?84. Closterium parvulum Näg f. majus W. West-0,0989/9i?85. Closterium peracerosum var. elegans W. West-0,0472/786. Closterium peracerosum var. peracerosum Gay-0,063/587. Closterium praelеugum Breb-0,063/988. Closterium rostratum Ehr. var. brevirostratum (W. West) Kossinsk-0,063/589. Closterium setaceum Ehr-0,252/7acf90. Closterium siliqua W. West, G. West-0,063/791. Closterium tumidum Johns-0,063/8acf92. Closterium regulare Breb. 0,063/5-93. Closterium littorale Gay f. minus Komarenko0,063/10-94. Cosmarium botrytis Menegh var. botrytis-0,063/7indi?95. Cosmarium ochthodes Nordst-0,063/796. Cosmarium subcostatum Nordst-0,0472/797. Cosmarium turgidum Breb-0,0472/798. Docidium baculum Breb-0,063/9acf99. Penium spirostriolatum Barker0,063/7-100. Pandorina morum (Müll) Bory0,063/80,063/9indi?101. Pleurotaenium baculoides (Roy et Biss) Playf-0,189/5acf102. Pleurotaenium coronatum (Breb) Rabenh var. nodulosum W. West-0,063/5103. Pleurotaenium ehrenbergii (Breb) De Bary-0,063/5104. Pleurotaenium minutum (Ralfs) Delf var. minutum0,063/50,047/9105. Pleurotaenium minutum (Ralfs) Delf var. ractissimum (W. West, G. West) W. Krieg-0,063/6106. Pleurotaenium trabecula (Ehr) Näg f. trabecula-0,063/5107. Staurastum dickei Ralfs f. isthmolatissimo Wille-0,063/7acf108. Staurastum cuspidatum Breb-0,126/7109. Staurastum oxyacanthum Arch var. polyacanthum Nordst-0,0472/7110. Staurastum punctulatum var. pygmaemum (Breb) W. West, G. West-0,063/7отдел Cyanophytaкласс Chroococcophyceaeпорядок Chroococcalesсем-во Coccobactreaceae1. Dactyllococcopsis planctonica Teiting-0,063/72. Dactyllococcopsis rhaphidiodes f. falciformes Printz-0,0989/93. Dactyllococcopsis scenedesmoides Nyg-0,0472/74. Synechoococcus elongates Näg-0,0472/75. Synechocystis Pevalekii Erceg-0,0472/86. Rhabdoderma lineare Schmidle et Laut emend Hollerb f. lineare-0,063/7сем-во Merismopediaceae7. Merismopedia major (Smith) Geitl-0,0472/78. Merismopedia tenuissima Lemm-0,0472/8hl?-?сем-во Microcystidaceae9. Aphanothece clathrata W. et G. S. West-0,063/710. Aphanothece elabens (Breb) Elenk-0,0472/711. Microcystis aeruginosa Kutz emend Elenk f. flos-aquae (Wittr) Elenk-0,063/7hl12. Microcystis aeruginosa Kutz emend Elenk f. marginata (Megenh) (=Microcystis marginata (Megenh) Kutz) -0,3459/913. Microcystis pulverea (Wood) Forti emend f. parasitica (Kutz) Elenk-0,33/10i?сем-во Gloeocapsaceae14. Gloeocapsa limnetica (Lemm) Hollerb-0,0943/7i15. Gloeocapsa minuta (Kutz) Hollerb ampl-0,063/8indhl016. Gloeothece rupestris Nag Born (Lyngb) 0,377/10-сем-во Coleosphaeriaceae17. Marssoniella elegans Lemm (=Coelesphaerium radiatum G. M. Smith) -0,063/7класс Chamaesiphonophyceaeпорядок Pleurocapsalesсем-во Pleurocapsaceae18. Pleurocapsa minor Hansg emend Crietf-0,063/719. Chroococcopsis gigantea Cleitl-0,063/7порядок Dermocarpalesсем-во Chamaesiphonaceae20. Chamaesiphon curvatus (Borzi) Nordst-0,0989/9класс Hormogoniphyceaeпорядок Stigonematalesсем-во Stigonemataceae21. Stigonema ocellatum (Dillw) Thur. sensulat Elenk-0,063/7acfпорядок Nostocalesсем-во Nostocaceae22. Nostoc carneum Ag. -0,63/8ем-во Anabaenaceae23. Anabaena affinis Lemm-0,0472/724. Anabaena echinospora Skuja0,566/70,314/925. Anabaena hallensis (Janez) Born of Flash-0,063/726. Anabaena Hassalii (Kutz) Wittr. 0,063/80,063/727. Anabaena heterospora Nygaard-0,189/728. Anabaena knipowinschii Ussatsch-0,1415/729. Anabaena oscillaroides f. torulosa (Lagerh) Elenk-0,063/7hl30. Anabaena planctonica Brunnth-0,0472/831. Anabaena sibirica (Popova et Degt) Elenk-0,189/732. Anabaena solitaria Kleb f. zinserlingii (Kossinsk) Elenk-0,0472/833. Anabaena spiroides Kleb. 0,44/70,189/70-?34. Anabaena tenericautis (Nygaard) Kossinsk f. longispora-0,063/735. Anabaena variabilis Kutz rotundospora Hollerb-0,0472/736. Anabaena vugieri Denis et fremy-0,503/937. Anabaena Sheremetievi Elenk0,692/7-38. Abaenopsis Arnoldii Aptek-0,063/7сем-во Nodulariaceae39. Aulosira laxa Kirhn0,063/7-сем-во Scytonemataceae40. Scytonema drilosiphon Elenk et. V. Pljansk0,063/5-сем-во Rivulariaceae41. Gloeotrichia kamschatica (Elenk) V. Poljansk-0,0472/842. Rivularia planctonica Elenk0,063/6-порядок Oscillatorialesсем-во Pseudonostocaceae43. Pseudoanabaena galeata Eöcher0,063/7-сем-во Oscillatoriaceae44. Lyngbia martensiana Menegh-0,0472/845. Oscillatoria kisselevii Anissim-0,1886/8hl46. Oscillatoria lacustris (Kleb) Geitl-0,0472/8i47. Oscillatoria minima Gickhl-0,2358/748. Oscillatoria mirabilis Böcher-0,063/949. Oscillatoria prolifica (Grev) Gom-0,063/750. Oscillatoria Shultzii Lemm-0,063/751. Oscillatoria splendida Grev-0,0472/8?52. Phormidium ambiguum Gom of novae-semliae (Schirsch) Elenk-0,063/5indi53. Phormidium curtum Hollerb0,063/5-54. Phormidium frigidum F. E. Fritsch-0,314/755. Phormidium mucola Hub. - Pestalosii et Naum-0,063/756. Romeria elegans (Wolosz) Koszw-0,063/7сем-во Schizothricaceae57. Schizothrix friesii (Ag) Com-0,0472/8отдел Euglenophytaпорядок Euglenalesсем-во Euglenaceae1. Euglena granulata (Klebs) Schmitz-0,0472/8oh0-?2. Euglena hemichromata Skuja-0,063/83. Euglena satelles Brasl. - Spect-0,063/74. Euglena texta (Duj) Hübner0,063/6-05. Euglena mucifera Mainx0,063/5-6. Euglena acus Ehr. 0,063/6-?7. Euglena acus var. hyalinа0,063/8-8. Lepocinclis fusiformes (Carter) Lemm-0,063/8hl0-?9. Strombomonas Deflandrei (Roll) Delf0,063/8-10. Strombomonas samarae (Swir) Popova-0,063/711. Trachelomonas conica Playf. (=Tr. conica Playf f. Punctata Delf) -0,063/712. Trachelomonas lacustris Drez. Emend Balech-0,063/8acf13. Trachelomonas lacustris var. Sabutata (Skv) Popova-0,189/8acf14. Trachelomonas Matvienkovi Popova-0,0472/8acf15. Trachelomonas mirabilis Swir var. minor Woronich-0,063/10acf16. Trachelomonas intermedia Dang0,126/9-017. Trachelomonas armata (Ehr) Stein0,063/6-сем-во Astasiaceae18. Astasia inflata f. fusiformes (Skuja) Popova (=Astasia inflata forma Skuja) -0,063/7acfотдел Chrysophytaсем-во Euchromulinaceae1. Chromulina pyrum Parsch0,063/10-2. Chrysoglena verricosa Wisl0,063/10-Приложение С
237. Сезонні зміни в житті безхвостих, пов’язані з особливостями їх біології (жаби, ропухи)
Курсовые работы Биология
1. Акимушкин И.И. Мир животных (птицы, рыбы, земноводные). М.: Мысль, 1989.
2. Акимушкин И.И. Мир животных. - М.: Мол. гвардия,1974.
3. Акимушкин И.И. Мир животных. Рассказы о змеях, лягушках, рыбах. М.: Молодая гвардия, 1974.
4. Акимушкин. Мир животных: птицы, рыбы, земноводные и пресмыкающиеся. - 2-е изд., испр. и допол. - М.: Мысль, 1989. - 462 с. (Библ. сер.).
5. Балыцев Е.Г., Благосклонов К.Н. Зоология. - М.: Высш. шк., 1977. - 223 с.
6. Банников А.Г. Мир животных и его охрана. - М.: Педагогика, 1978. - 125 с.
7. Банников А.Г., Денисова М.Н. Очерки по биологии земноводных. М.: Учпедиздат, 1956.
8. Блинников В. И. Зоология с основами экологии. - М.: Просвещение 1990. - 224 с.
9. Вервес Ю.Г., Балан П.Г., Серебряков В.В. Зоологія. - К.: Генеза, 1996.
10. Даревский И.С., Орлов Н.Л. Редкие исчезающие животные. Земноводные и пресмыкающиеся. М.: Высшая школа, 1988.
11. Дроздов Н.Н., Манеев А.К. В мире животных. - М.: Агропромиздат, 1987 221 с.
12. Жизнь животных. Т.5. 1985. /Под ред. А.Г.Банникова - М.: Просвещение, 1987.
13. Зверев И.Д. Книга для чтения по зоологии. М.: Просвещение, 1971.
14. Книга для читання по зоології.: Посібник для вчителів. К., 1985.
15. Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. - Суми: Університетська книга, 2003. - 591 с.
16. Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології. - К.: Вища шк., 1988. - 295 с
17. Наумов Н.П., Картпашев Н.Н. Зоология позвоночных: В 2 ч. - М.: Высш. шк., 1979. - Ч. 1-2.
18. Наумов СП. Зоология позвоночных. - М.: Просвещение, 1973. -421с.
19. Самарський С.Л.. Зоологія хребетних. - К.: Вища школа, 1976.
238. Семейство Куньи
Курсовые работы Биология

В размножении горностая много загадочного: это один из очень немногих видов зверей, у которых сроки беременности могут существенно варьировать в зависимости от времени спаривания. Гон продолжается с марта по сентябрь. При раннем спаривании самка носит детенышей всего около месяца, рожает их в тот же год. Если спаривание происходит летом или ранней осенью, эмбриональное развитие протекает с большой задержкой и длится 9-10 месяцев, так что самка приносит детенышей только весной следующего года. Чаще всего детенышей в помете 5-8, но бывает и до 18. Самка горностая заботливая мать. В первые дни после рождения потомства она редко покидает гнездо, обогревая своим теплом детенышей. При похолодании мать затыкает входное отверстие частью подстилки или тушкой убитой полевки. В жаркие дни, напротив, она иногда выносит своих щенят из душного гнезда и укладывает на более прохладную подстилку из травы и листьев. Растут детеныши медленно: глаза открываются только в месячном возрасте, а в возрасте около 40 дней они начинают реагировать голосом (“чикают”) на появление угрозы. Едва прозрев, детеныши становятся подвижными и агрессивными. Выходить из гнезда они начинают на втором месяце жизни. Семейная жизнь продолжается 3-4 месяца, распад выводков и начало расселения молодых происходят в серединеконце лета. Продолжительность жизни 5-6 лет.
239. Сигові риби
Курсовые работы Биология

Нельма або білорибиця. Як і у сигів, у нельми досить крупна, сріблястого кольору луска і дрібна ікра; шлюбний наряд виражений слабо. Але рот у нельми великий, як у лососів, а особливості черепа відрізняють її і від лососів, і від сигів. Нельма - крупна риба, до 130 см в довжину і 30-35 кг ваги. Жирне м'ясо її дуже смачне. Цей вид мешкає в північних річках - від Поноя і Онеги на заході до річок Юкон і Маккензі на сході. Ареал нельми нагадує в цьому відношенні ареал арктичного гольця, але, на відміну від гольця, легко утворюючого озерні форми, нельма надає перевагу річкам. Лише в небагатьох озерах нельма зустрічається в значних кількостях (озеро Зайсан, Норильське, Кубенське озеро в басейні Північної Двіни). Ця риба не любить солоної води і, виходячи в море, тримається опріснених просторів Льодовитого океану і північно-східної частини Берингового моря. Значна частина стада нельми все життя проводить у великих сибірських річках, мігруючи від гирла до верховя. Терміни ходу нельми в різних річках сильно різняться: звичайно вона починає йти вгору ще під льодом і йде то з більшою, то з меншою інтенсивністю протягом всього літа. Помічено, що до кінця ходу зустрічаються риби з незрілими гонадами, явно не здатні віднереститися цього року (нерест в кінці вересня - жовтні). Ці риби повинні до нересту провести рік в річці, вони відповідають озимій формі сьомги. Нельма - риба, що порівняно повільно росте. У Єнісеї вона досягає статевозрілості на 8-10-у році, в Печорі - на 13-у, в Колимі - на 11-14-у, в Обі - на 14-18-у році (самці дозрівають дещо раніше). Тому популяції нельми легко піддаються перелову. У ряді річок (Олена, Анадирь) знайдені природні гібриди нельми з різними видами сигів.
240. Симбиотические взаимодействия микроорганизмов и растений
Курсовые работы Биология

,%20%d0%be%d0%b1%d0%bb%d0%b8%d0%b3%d0%b0%d1%82%d0%bd%d0%be%20%d0%b0%d1%8d%d1%80%d0%be%d0%b1%d0%bd%d0%b0%d1%8f%20<http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D1%8D%D1%80%D0%BE%D0%B1&action=edit&redlink=1> палочковидная <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BB%D0%BB%D0%B0> почвенная бактерия рода <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B4> Agrobacterium <http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=Agrobacterium&action=edit&redlink=1>. Способна трансформировать <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F> клетки <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B8> растений <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F> при помощи специальной плазмиды <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%B7%D0%BC%D0%B8%D0%B4%D1%8B>.">Примером одной из наиболее агрессивных бактерий-фитопатогенов может быть Agrobacterium tumefaciens (рис. 12). tumefaciens - грамотрицательная <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4_%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0>, облигатно аэробная <http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%90%D1%8D%D1%80%D0%BE%D0%B1&action=edit&redlink=1> палочковидная <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BB%D0%BB%D0%B0> почвенная бактерия рода <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B4> Agrobacterium <http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=Agrobacterium&action=edit&redlink=1>. Способна трансформировать <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F> клетки <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B8> растений <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F> при помощи специальной плазмиды <http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%B7%D0%BC%D0%B8%D0%B4%D1%8B>.

Blog

Курсовой проект по предмету Биология