Родина Орхідні
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
ЗМІСТ
Вступ2
Розділ 1. Характеристика найбільш поширених представників родини орхідні у природі, еколого-ценотичні особливості, заходи охорони3
1.1 Рід Булатка Cephalanthera Rich.3
1.1.1 Булатка великоквіткова - Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce4
1.1.2 Булатка довголиста Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch5
1.2 Рід Зозулинець, або орхідея Orchis L.6
1.2.1 Зозулинець блощичний - Orchis coryophora L.7
1.2.2 Зозулинець болотний Orchis palustris Jacq.8
1.2.3 Зозулинець запашний - Orchis fragrans9
1.2.4 Зозулинець обпалений - Orchis ustulata L.10
1.2.5 Зозулинець шоломоносний Orchis militaris L.11
1.2.6 Зозулині сльози серцелисті Listera cordata (L.) R.Br.12
1.2.7 Зозулині сльози яйцевидні - Listera ovata (L.) R.Br.13
1.2.8 Зозулині черевички справжні Cypripedium calceolus L.15
1.3 Рід Коручка (Epipactis)18
1.4 Рід Любка (Platanthera)21
1.4.1 Любка дволиста - Platanthera bifolia (L.) Rich21
1.4.2 Любка зеленоквіткова - Platanthera chlorantha (Cust.) Reichenb.24
1.5 Рід Пальчатокорінник - Dactylorhiza25
Розділ 2. Вирощування та використання представників орхідних в культурі29
2.1 Особливості вирощування орхідей29
2.2 Колекція Орхідних в ботанічному саду м. Києва34
Висновок35
Список використаних джерел36
ВСТУП
Родина орхідних дуже різноманітна. Вона є найбільшою родиною серед рослин, бо налічує понад 30 тисяч видів привабливих і не дуже рослин.
В Україні ряд зозулинцевих налічує 70 видів з 28 родів, 10 підтриб, 4 триби, 2 підродини та 1 родину. Слід відмітити, що в Україні трапляються представники всіх підтриб, що дико зростають в Європі, всіх родів, що дико зростають у Чехії, всіх видів, що в природі ростуть у Фінляндії.
Зростають орхідеї на всіх континентах земної кулі, за винятком хіба що полярних областей та пустель. Найбільше вони зустрічаються у вологих тропічних лісах Південної та Південно-Східної Азії й Америки. Наприклад, в Андах (гори в Південній Америці) деякі представники орхідних ростуть на висоті близько 3000 метрів, забираючись на верхівя дерев, а от в Австралії деякі види орхідей ростуть під землею.
У цих регіонах Орхідні мають сприятливі умови для існування велику кількість опадів та тепла і короткий посушливий період. Географічне поширення деяких представників родини орхідних свідчить про те, що вони виникли в тропічній Азії. У помірній зоні флора орхідей значно бідніша, ніж у тропічних широтах.
Мате роботи проаналізувати еколого-ценотичні особливості представників родини Орхідних.
Завданнями роботи є:
- дати характеристику найбільш поширених видів родини Орхідні в природній флорі;
- розглянути особливості вирощування орхідних в культурі;
- розглянути видову різноманітність орхідних ботанічного саду м. Києва.
РОЗДІЛ 1
ХАРАКТЕРИСТИКА НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ ОРХІДНІ У ПРИРОДІ, ЕКОЛОГО-ЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, ЗАХОДИ ОХОРОНИ
1.1 Рід Булатка Cephalanthera Rich
Родова латинська назва походить від грецьких слів "кефале" - голова і "аптера" - пиляк, буквально головчастий пиляк. Існує ціла низка українських народних назв, серед яких булавка, булавочник, падочниця, пилкоголовник. Всі назви зумовлені головчастою будовою пиляків. У 20-30 роках в ботанічній літературі зявляється назва "булатка", значення якої не зясовано. Звісно, що до булату - гартованої сталі це не стосується. Окрім пиляка, найхарактернішою деталлю у будові квітки булатки є губа, яка складається з двох частин: передньої, яка має назву епохилій і задньої - гіпохилій. Пилок у булаток не склеєний і полінії не високоспеціалізовані, а тому рід відносять до примітивної групи рослин.
Рід налічує 14 видів, поширених у помірному поясі Євразії і лише один з них трапляється на північному заході Північної Америки. На території України відомо 3 види булаток, які потребують повної охорони.
Усі види булаток в природних умовах розмножуються насінням. Воно дуже дрібне і проростає тільки у симбіозі з гіфами грибів.
Проростання насіння, розвиток проростків і молодих рослин відбувається приблизно так само, як і в любки дволистої, анакамптиса пірамідального. Від проростання насінини до першого цвітіння проходить 8-10 років. Живе рослина близько 50 років.
У первинній культурі всі види булаток розмножують лише вегетативно. Для розмноження придатні рослини, які мають кілька стебел на одному кореневищі. Розмноження проводять навесні, коли на стеблах сформуються 2-3 листки. Стебла на кореневищі утворюються щільно, одне біля одного, і тому при розєднанні їх користуються гострим ножем. Можна рослини ділити і під час їх цвітіння, але тоді відокремлені саджанці гірше приживаються. Не рекомендується проводити вегетативне розмноження булаток восени, тому що рани при низьких температурах загоюються погано і рослини гинуть.
Винищуються як декоративні рослини і зникають внаслідок руйнування природних біотопів у результаті господарської діяльності людини.
1.1.1 Булатка великоквіткова - Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce
Багаторічна, травяниста, гола рослина. Стебло пряме, 20-60 см заввишки, відходить від укороченого висхідного або прямого кореневища, густо усадженого нитковидними коренями 7-12 см завдовжки. Листки 4-7 см завдовжки, 1,5-3,5 см завширшки, овальні або еліптично-овальні, сидячі, на верхівці загострені або тупуваті, з обох боків голі, з 5-7 дуговидними жилками, добре помітними зверху, а ще краще - знизу. Суцвіття до 12 см завдовжки, пряме, рідкувате, з трьома-вісьмома квітками; приквітки нижніх квіток довші за них, листкоподібні, ланцетні або лінійно-?/p>