Родина Орхідні
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
»анцетні, загострені, 2-4 см завдовжки. Квітки підведені догори або горизонтально розміщені, без завязі, 1,5-2 см завдовжки, білі. Зовнішні листочки оцвітини 1,7-2 см, продовгуваті або ланцетно-продовгуваті з пятьма жилками, внутрішні 1,4-1,6 см завдовжки, тупі, оберне-но-яйцеподібні з однією жилкою. Губа біла, всередині жовтувата, спереду біля основи з півмісяцевою жовтою цяткою. Завязь 1-1,3 см завдовжки, скручена, під час дозрівання плоду розкручується. Коробочка до 2 см завдовжки з прямими реберцями. Ареал охоплює Середземноморя, Скандінавію, Атлантичну, Середню і Східну Європу. На Україні трапляється в західних лісостепових районах, на схід від Дніпра відоме лише одне місцезростання в Полтавській області. Центрами видового насичення є Подільська височина і Гірський Крим.
Росте булатка великоквіткова у світлих широколистяних лісах, де едифікатором є дуб скельний і пухнастий.
Заходи охорони. Занесено до Червоної книги України, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Охороняється у природних заповідниках Розточчя, Карадазькому, Ялтинському гірсько-лісовому, Мис Мартьян, Медобо-ри, а також у Карпатському біосферному заповіднику (Угольський масив), заказниках загальнодержавного значення Юлівська гора та Горгани (обидва - в Закарпатській області), Княжпільському (Хмельницька область).
1.1.2 Булатка довголиста Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch
Багаторічна травяниста рослина, гола, з вкороченим горизонталь-но-висхідним кореневищем, яке густо вкрите нитковидними коренями. Стебло 20-50 см заввишки або трохи звивисте, густо вкрите листками. Листки п кількості 7-11, розміщені в 2 ряди, лінійно-ланцетні, довго загострені, здебільшого вздовж складені, біля основи стеблообгортні, з добре помітними майже паралельними міцними жилками, з яких 5-7 основних, зісподу пластинки випнутих, зверху з невеликими рівчаками; поміж 2 основними жипкоми знаходяться тісно зєднані дрібніші в кількості 7-11. Суцвіття густе, з 5-20 квітками; нижній приквіток листоподібний, довший від квітки або однакової з нею довжини; верхні приквітки яйцевидно ланцетні або лінійно-ланцетні, дуже дрібні, лускоподібні, 1-2 мм завдовжки. Квітки молочно-білі, косо догори спрямовані. Зовнішні листочки оцвітини ланцетні, гострі, 12-16 мій завдовжки, внутрішні довгасто-еліптичні, тупуваті, рідше гострі, коротші від зовнішніх. Губа майже вдвоє коротша від зовнішніх листочків оцвітини, 6-9 мм завдовжки, її гіпохілій мішкоподібно вигнутий, з 2 трикутними тупими лопатями, майже охоплює колонку, епіхілій тупотрикутний, з майже серцевидною основою, яка ширша від своєї довжини, зверху з 3-5, рідше 7 поздовжніми гребінчиками, на верхівці золотисто-жовта, густо вкрита дуже маленькими сосочками. Колонка такої ж довжини, як і губа, без носика. Пиляк прикріплений до колонки основою або трохи вище основи. Полінії циліндричні, 2-роздільні, порошкуваті, без ніжок і залозки. Завязь скручена, сидяча, гола, близько 10 мм завд. Коробочка довгаста, 1,5-1,7 см завдовжки. Насіння дрібне, коричневе. Цвіте протягом травня. Плодоносить у червні-липні. Поселяється у світлих широколистяних лісах. Трапляється в Українських Карпатах, Розточчі, Поліссі, Лісостепу (Поділля), південних макросхилах Кримських гір.
Вид поширений також в Європі, Середземноморї, Малій та Західній Ази.
Заходи охорони. Занесено до Червоної книги України. Охороняється в природних заповідниках Медобори, Карадазькому, Мис Мартьян, Ялтинському гірсько-лісовому, а також у Карпатському біосферному заповіднику (Широколужанський масив), заказниках загальнодержавного значення Чорний Діл і Стебник (Чернівецька область), на території памяток природи Криму.
1.2 Рід Зозулинець, або орхідея Orchis L
Рід орхідея, або зозулинець, було обрано типовим для родини орхідні, або зозулинцеві. Значна кількість орхідей має на листках велику кількість темних крапок і нагадує піря зозулі, ось чому ці рослини назвали зозулинцями. Рід зозулинець нараховує понад 90 видів, з яких на Україні росте 20. Всі вони занесені до Червоної книги України. Цілком зрозуміло що дати детальну характеристику кожного виду окремо не має можливості, адже один вид відрізняється від іншого незначними відмінами у будові квітки і соми, тобто вегетативних органів.
До роду зозулинець належать багаторічні травянисті рослини з підземними бульбами, листки лінійні, вузькі або широкі, однобарвні або з темними плямами. Стебла поодинокі, прямостоячі, округлі, з верхівковим суцвіттям, в якому нараховується від 10 до 50 квіток. Всі листочки оцвітини або тільки середній зовнішнього і бокові внутрішнього кіл складені у вигляді шолома. Губа більш-менш виразно трилопатева, при основі має шпорку і обернена донизу, здебільшого з малюнком із темно-пурпурових ліній або крапок, колонка коротка. Пиляк прирослий всією спинкою до паростка колонки. Завязь сидяча, скручена. Плід - циліндрична коробочка.
Зозулинці ростуть на луках або полонинах, серед чагарників та в світлих лісах. У природі й культурі всі види зозулинців розмножуються насінням, як анакамптис пірамідальний, і вегетативно, ризореституційно, як билинець довгорогий. Бульби зозулинців придатні для виготовлення високоякісного салепу. Всі зозулинці - декоративні рослини.
1.2.1 Зозулинець блощичний - Orchis coryophora L
Народні назви: чик, зозулинець-клопівник. Багаторічна травяниста рослина. Бульба еліптична, до 2,5 см завдовж?/p>