Курсовой проект по предмету Биология

261. Тропічні та субтропічні плодові рослини
Курсовые работы Биология

Колекція відрізняється великим таксономічним різноманіттям, наявністю різних життєвих форм. В даний час вона нараховує 1270 видів, різновидів, форм і сортів, що відносяться до 109 родин і 457 родів. За біоморфологічними ознаками у складі колекції 159 видів представлені деревами, 112 - чагарниками, 35 - напівчагарниками, 354 - травами, 505 - сукулентами, 83 - ліанами, 71 - епіфітами. Особливість колекції - широка географія, корисність, високі декоративні якості, реліктовість і ендемізм. Основна частина видів - вихідці з Центральної і Південної Америки, Південної і Східної Африки, Австралії і Нової Зеландії, Середземномор'я, Індонезії, Індії, з острова Мадагаскар. У колекції є як примітивні найдавніші вищі рослини (псилот тригранний, селягінели, папороті, сагові, голонасінні), так і еволюційно молоді представники (бананові, імбирні, орхідні й ін.). З усього різноманіття деревних рослин у складі колекції налічується 110 видів третичної флори, у т.ч. і стангенрія дивна (Stangeria paradoxa Moore) - одна з рідкісних стародавніх рослин світової флори, ендемік прибережної зони Південно-Східної Африки. Єдиний екземпляр цього виду був вирощений з насіння посіву 1964 року. Найбільша кількість видів приходиться на кактусові (245), ароїдні (95), лілійні (93), товстолисті (78), геснерієві (52), бромелієві (40), молочайні (27), арекові (26), бегонієві (25), ластівневі (20), перцеві (19), комелінові (19). Інші 97 родин представлені меншими кількостями видів. У сортовій різноманітності рослин колекції перше місце посідає родина геснерієвих, яка значно поповнилася за останні п?ять років сортами сенполії фіалкоквіткової (160 сортів). З хвойних рослин представлені араукарії, криптомерії, куннінгамії, кипариси, секвойї, таксодіум. Серед крупномірних екземплярів колекційного фонду привертають увагу величні пальми: фінік канарський (1926 року посадки), фінік лісовий, фінік пальчастий, лівістони (китайська і південна), бутія головчаста. В колекції досить широко представлені фікуси (25 видів), група епіфітних рослин представлена орхідеями, папоротями, бромелієвими, є водяні та болотні рослини, рослини морських узбережь. З плодових рослин світової флори особливу цінність у колекції представляють авокадо, манго, гуаява, маслина європейська, фейхоа, мушмула японська, кава аравійська, цитрусові, динне дерево, інжир, гранат, євгенія одноквіткова, цератонія (ріжкове дерево), цифомандра (томатне дерево), коринокарпус гладкий, аннона, ваніль, банан, сизаль. Деякі з них в умовах оранжереї плодоносять (манго, гуаява, кава, фейхоа, мушмула, євгенія, мандарин, лимони).
262. Умягчение воды методом ионного обмена
Курсовые работы Биология

В настоящее время один из наиболее распространенных способов умягчения воды является метод ионного обмена. Снижение жесткости воды ионным обменом основано на способности определенных или некоторых искусственных материалов (катионитов) которые имеют в своем составе обменные ионы Na+, Н+. Способные обмениваться на ионы Са2+, Мg2+. Реакция обмена:
263. Универсальный эволюционизм
Курсовые работы Биология

В середине нашего столетия идеям эволюции Вселенной был дан новый импульс. Теория расширяющейся Вселенной, достаточно хорошо описывая события, которые имели место через секунду после начала расширения, испытывала значительные трудности при попытках охарактеризовать наиболее загадочные этапы этой эволюции от первовзрыва до мировой секунды после него. Ответы на эти вопросы во многом были даны в рамках теории раздувающейся Вселенной. Эта теория возникала на стыке космологии и физики элементарных частиц. Ключевым элементом раздувающейся Вселенной была так называемая «инфляционная фаза» - стадия ускоренного расширения. Она продолжалась 10-32 сек., и в течение этого времени диаметр Вселенной увеличился в 1050 раз. После колоссального расширения окончательно установилась фаза с нарушенной симметрией, что привело к изменению состояния вакуума и рождению огромного числа частиц. В нашей Вселенной преобладает вещество над антивеществом, и в этом смысле мы живем в несимметричной Вселенной. Предсказание асимметрии вещества и антивещества во Вселенной явилось результатом сочетания идей «великого объединения» в теории элементарных частиц с моделью раздувающейся Вселенной. В рамках программы «великого объединения» (унитарные калибровочные теории всех фундаментальных взаимодействий) оказалось возможным описать слабые, сильные и электромагнитные взаимодействия при высоких энергиях, а также достичь существенного прогресса в теории сверхплотного вещества. При изучении последнего было обнаружено, что при изменении температуры в сверхплотном веществе происходит целый ряд фазовых переходов, во время которых резко меняются и свойства вещества, и свойства элементарных частиц, составляющих это вещество. Подобного рода фазовые переходы должны были происходить при охлаждении расширяющейся Вселенной вскоре после большого взрыва. Тем самым была установлена взаимосвязь между эволюцией Вселенной и процессом образования элементарных частиц. Все это давало возможность рассмотреть Вселенную как уникальную лабораторию для проверки современных теорий элементарных частиц.
264. Участок восстановления и дистилляции четыреххлористого титана
Курсовые работы Биология

В промышленных условиях используют обычно два типа реакторов реактор со вставленным внутрь реакционным стаканом, изготовленным из рассмотренных выше материалов, и реактор без реакционного стакана. Реакционный стакан позволяет предохранить корпус реактора от проплавления, применить реактор из нержавеющей стали, а стакан из малоуглеродистой стали. Кроме того он облегчает извлечение реакционной массы из реактора после окончания процесса восстановления. С другой стороны, при использовании стакана образуется зазор между его стенкой и стенкой реактора, который резко ухудшает условия отвода тепла из зоны реакции, сокращает полезный объем реактора, что снижает его производительность. Кроме того, осложняется устройство для слива хлористого магния, в зазоре между стенками могут образовываться низшие хлориды титана. Внутреннюю поверхность такого реактора после каждого процесса необходимо тщательно очищать от хлоридов титана и магния, промывая раствором соляной кислоты. Эта операция трудоемка, вредна для обслуживающего персонала и приводит к повышенному износу реактора.
265. Участь мікроорганізмів в кругообігу азоту
Курсовые работы Биология
1. Атабеков И.Г. Практикум по общей вирусологии. М.: Из-во Московского университета, 1981. 191 с.
2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К: Либідь, 1993. 303 с.
3. Бойко А Л. Экология вирусов растений. К.: Вища шк., 1990. 165 с.
4. Бондаренко Н. В. Биологическая защита растений. М.: Агропромиздат, 1987.-278 с.
5. Борьба с вирусными болезнями растений. / Под ред. Х.Кеглер. М.: Агропромиздат. 1986. 326 с.
6. Будзанівська І.Г., Поліщук В.П., Тивончук Т.П., Бойко А.Л. Зв'язок між наявністю антигенів фітовірусів в грунті, структурою грунтів та екологічним станом зовнішнього середовища // Вісник аграрної науки. 1998. №9. С 61-63.
7. Вавилов Н.И. Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям. - М: Наука, 1986. 520 с.
8. Векірчик К.М. Практикум з мікробіології: Навч. посібник. К.: Либідь, 2001. 144 с.
9. Вершигора А.Ю., Бранцевич Л.Г., Василевская И.А. и др. Общая микробиология. К.: Вища шк. Головное изд-во, 1988. 342 с.
10. Вирощування екологічно чистої продукції рослинництва. /Под ред. Дегодюка Е.Г. К.: Урожай, 1992. 318 с.
11. Віруси і вірусні хвороби бобових культур на Україні. / Московець СМ., Краев В.Г., Порембська Н.Б. та ін. К.: Наукова думка 1971. 136 с.
12. Вірусні та мікоплазмові хвороби польових культур. / Під ред. Ж.П.Шевченко. К.: Урожай, 1995. 304 с
13. Вірусні хвороби сільськогосподарських культур/ Московець С.Н., Бобирь А.Д., Глушак Л.Е. / Під ред. Бобиря А.Д. К.: Урожай, 1975. С.72-80.
14. Власов Ю.И. Вирусные и микоплазменые болезни растений. М.: Колос, 1992. 207 с.
15. Власов Ю.И., Ларина Э.И. Сельскохозяйственная вирусология. М.: Колос, 1982. С. 150-156.
16. Генкель Л. А. Микробиология с основами вирусологии. М.: Просвещение, 1974. 270 с.
17. Гиббс А., Харрисон Б. Основы вирусологии растений: Пер. с англ. М.: Мир, 1978. 430 с.
18. Гнутова Р.В. Серология и иммунохимия вирусов растений. М.: Наука, 1993. 300 с.
19. Груздева Л.П., Яекин А.А. Почвоведение с основами геоботаники. М.: Агропромиздат, 1991. 448 с.
20. Гусев М. В., Минова Л. А. Микробиология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. - 448 с.
21. Ижевский С. С, Гулий В. В. Словарь по биологической защите растений. М.: Россельхозиздат, 1986. 223 с.
22. Максимов Н.А. Краткий курс физиологии растений, 1958
23. Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология. М.: Агропромиздат, 1987. 368 с.
266. Фауна гідробіонтів озера Сірче
Курсовые работы Биология

Водомірка озерна (Gerris lacustris) з родини водомірок (Gerridae) (рис. А. 5.). Тіло водомірки видовжене, з широко розставленими ногами, завдяки чому маса тіла комахи розподіляється на значній поверхні. На голові навідміну від інших клопів є досить довгі вусики, які складаються з чотирьох членників, та сильно зігнутий донизу хоботок. Очі великі. Перша пара ніг значно коротша за задні дві і відіграє роль хватального органу. Задні, і особливо середні ноги довгі. Їхні лапи густо вкриті волосками. Розкинувши довгі ноги, водомірки спритними швидкими рухами ковзають по дзеркалу озера або ставка. Середніми ногами водомірка робить сильний поштовх, який викидає її на чверть метра вперед; задні ноги служать як кермо; ноги кожної пари заносяться вперед одночасно. При такому способі руху водомірки блискавично кидаються на комаху, яка висунулася з води або впала в неї. Під надкрилами у водомірки є перетинчасті крила. [8]. Літають водомірки рідко. За допомогою ніг вони можуть пересуватися і по суші. Під осінь вони залишають водойми, ховаючись на зимівлю під корою пнів, у мох. Навесні самки відкладають яйця на підводні частини стебла чи листя рослин (рис. А. 6.). Через тиждень з яєць вилуплюються личинки. Весь розвиток закінчується протягом 40 днів. У другій половині зявляється друге покоління.[4].
267. Фауна гризунів Куликівського району
Курсовые работы Биология

Родина Мишачі Muridae - включає переважно дрібних гризунів з видовженою і загостреною мордочкою, порівняно великими очами і добре розвиненими вушними раковинами. Хвіст здебільшого довгий, покритий кільцями лусочок, позаду яких розміщені зрідка волосини. Кінцівки довгі, особливо задні, що забезпечує можливість швидко бігати і добре стрибати. Більшість живе в норах, проте є деревні і підземні форми. Висока пластичність забезпечила пристосування до життя в антропогенних ландшафтах та поряд з людиною (синантропами стали миші і пацюки). Поширені по всій земній кулі. У сплячку не впадають. Присмеркові та нічні тварини. У місцевостях з теплим кліматом розмножуються цілий рік; у приплоді - від 1 до 22 малят. Тривалість життя 1-3 роки. Мишачі масові шкідники сільського, лісового і комунального господарства, небезпечні поширювачі й переносники багатьох захворювань. Належать пацюк сірий (Rattus norvegicus), пацюк чорний (R. rattus), миша хатня (Mus musculus), миша жовтогорла (Apodemus flauicollis), миша лісова (A. sylvaticus), миша маленька Місrітуs minutus, (остання будує із трав'янистих рослин кулеподібні гнізда, які розміщує серед рослинності над землею) та миша польова (A. agrarius). Миша польова - невеликий гризун (довжина тіла - до 12,5 см), поширений у лісовій та степовій зонах, за винятком посушливих районів степу. Вологолюбна тварина, тому заселяє зволожені біотопи. Живиться різноманітною їжею: насінням, коренеплодами, зеленими частинами рослин та ін. Протягом сезону одна особина знищує до 3 кг зерна і 7 кг зеленої маси. Статева зрілість у самки настає в тримісячному віці; вагітність триває 22 дні. Дає 3-4 приплоди по 5-8 мишенят.
268. Физиология промежуточного мозга. Психофизиология речи и мыслительной деятельности
Курсовые работы Биология

При умозаключении, называемом превращением, меняется качество вывода по сравнению с качеством посылки. Общеутвердительное суждение можно превратить в частноотрицательное; частноутвердительное суждение можно превратить в частноотрицательное, и наоборот. В опосредствованных умозаключениях вывод делается из нескольких посылок. Самое распространенное умозаключение этого типа - силлогизм. Силлогизм - умозаключение, в котором из двух суждений, связанных средним термином, выводится третье суждение - вывод, в котором средний термин отсутствует. Все силлогизмы делятся на три большие группы: категорические, разделительные, условные. В зависимости от положения среднего термина различают четыре фигуры простого категорического силлогизма. При этом в каждой фигуре имеется по несколько модусов, отличающихся друг от друга количеством и качеством суждений. Сформулированы семь правил простого категорического силлогизма. В силлогизме должно быть только три термина. Средний термин должен быть распределен (взят в полном объеме) хотя бы в одной посылке. Термины, не распределенные в посылках, не могут оказаться распределенными и в заключении. Из двух отрицательных посылок в силлогизме нельзя получить никакого вывода. Если одна из посылок является отрицательной, то и вывод будет отрицательным. Из двух частных посылок нельзя получить с помощью силлогизма никакого вывода. Если одна из посылок частная, то и вывод, если он вообще возможен, будет частным. Сокращенный силлогизм, т. е. силлогизм, в котором пропущена одна из составных его частей, называется энтимемой. Наиболее общие положения, сформулированные в логике относительно мышления, известны как законы логики. Таких законов четыре: тождества, противоречия, исключенного третьего, достаточного основания. Закон тождества требует сохранения неизменным содержания употребляемых в процессе рассуждения понятий. Согласно закону противоречия не могут быть одновременно истинными две противоречивые мысли об одном и том же предмете, взятом в одно и то же время в одном и том же отношении. Закон исключенного третьего утверждает, что из двух противоречащих друг другу высказываний одно непременно истинно (А есть В, либо не-В, третьего не дано). Закон достаточного основания требует, чтобы всякая истинная мысль была обоснована другими мыслями, истинность которых уже доказана. В языкознании мышление неизбежно исследуется на. том основании. что язык (речь) является непосредственной достоверностью мысли, что мышление выступает в качестве необходимого регулятора его использования (употребления), а язык в свою очередь необходимым его (мышления) средством. Но в языкознании универсальные законы мышления исследуются в формах, опосредствованных конкретно историческими вариантами развития языка. Из широко распространенного трехчленного разделения основных видов мышления: практически-действенного, наглядно-образного и словесно-логического, последний, очевидно, выделяется за счет того, что в нем наиболее заметно влияние языка на процесс мышления. Специфика словесно-логического вида мышления определена прежде всего условным характером исторически установившейся связи языковых единиц с обозначаемыми ими объектами и членением речевого потока на внутренне организованные отрезки - предложения. Прямого соответствия между единицами мышления, выделяемыми в логике, и соотносительными им единицами языка нет: одна и та же мысль может быть оформлена разными предложениями (словами, словосочетаниями), а одни и те же слова могут быть использованы для оформления разных мыслей. Служебные слова как таковые вообще не обозначают каких-либо объектов внеязыковой реальности. Восклицательные, побудительные, вопросительные предложения в первую очередь выражают отношение говорящего к тому, что говорится, служат средством волеизъявления. Категории, имеющие своим основанием одни и те же свойства действительности, формировались в мышлении и языке разными путями и средствами: развитие категорий мышления шло под воздействием психологических факторов, развитие лингвистических категорий - итог не контролируемого мышлением длительного процесса стихийного обобщения языковых форм. В грамматическом строе языков развиваются обязательные для определенных частей речи и конструкций предложения категории, не имеющие соответствия категориям мышления. В грамматическом строе языков сформировались категории, лишь частично соотносящиеся с категориями мышления при его логическом рассмотрении. Подлежащее, сказуемое, дополнение и определение приближенно соответствуют логическим категориям субъекта, предиката, объекта и атрибута. Категории имени существительного, глагола, прилагательного, числительного, числа примерно соответствуют смысловым категориям предмета (явления), процесса (действия, состояния), качества, количества. В грамматических категориях союзов, предлогов, падежей, времени выражаются категории связи, отношения, времени. Категории грамматического рода, определенности/неопределенности, вида глагола возникают в результате обусловленного системным характером языка распространения на все слова определенной части речи признаков, свойственных в истории языка лишь отдельным словам. Категория модальности отражает субъективное отношение говорящего к содержанию высказывания. Категория лица обозначает, типичные условия устного общения и характеризует язык не со стороны его познавательной, а со стороны коммуникативной функции. Грамматическая семантика таких категорий (рода, вида, и т.п.) говорящим не осознается и в конкретное содержание мысли практически не включается. Структурной единицей языка, соответствующей суждению, является предложение. Выражаемая в нем мысль структурно разделяется на два компонента: исходная часть сообщения (тема, данное) и то, что о ней утверждается, отрицается (рема, новое). Этому соответствует разделение двух главных членов предложения: подлежащего и сказуемого. Кроме главных членов в предложении выделяются также второстепенные: определения, дополнения и обстоятельства. Дополнения и обстоятельства входят в группу сказуемого, восполняя его информативную недостаточность, выражая отношения между событиями и обстоятельствами. Определения соединяются с любым из входящих в состав предложения существительным атрибутивной связью. Система членов предложения лежит и в основе выделения придаточных предложений. Гомоморфность отношений, существующих между структурными элементами мышления, выделяемыми при его анализе в логическом и лингвистическом планах, находит свое продолжение при переходе в психологическую плоскость анализа. Структурной единицей мышления при его рассмотрении в психологическом плане является мысль. При этом ее структурными компонентами выступают два операнда и один оператор, что соответствует трехчленной структуре суждения. И так же как между выделенными видами суждений существуют имманентно логические связи, позволяющие переходить от одного вида суждений к другому, выстраивать цепочки взаимосвязанных между собой суждении, так и между компонентами мысли существуют имманентно психологические связи, делающие мысль конкретным элементом психической реальности. Природа этих связей обусловлена природой компонентов мысли. С одной стороны, это операнды, перцептивно-образные компоненты, соответствующие элементам экстралингвистической и экстрапсихологической реальности, с другой, - это оператор, отражающий активность субъекта познания. Но операнды и оператор в качестве структурных элементов мысли соотнесены друг с другом не внешним образом. Образ объекта, представленный операндами мысли, воспроизводя характеристики объекта, вместе с тем является и продуктом активности субъекта. А оператор, в свою очередь, отражая активность субъекта, одновременно отражает и объективные связи. Между компонентами мысли, несмотря на различие их психологической природы, имеется и родство, обеспечивающее возможность их взаимного преобразования друг в друга. Еще на один тип перехода указывает структура суждения, различие логических статусов субъекта и предиката суждения. Между ними имеется градиент общности, что выражается в их "тяготении" друг к другу. Динамические отношения, существующие между компонентами мысли, вместе с тем не разрушают ее, а сохраняют как структурный элемент мышления. Они являются стационарными динамическими отношениями. Мысль в этом отношении предстает как инвариант стационарных динамических отношений, переходов между операндами в силу разной степени их общности и переходов между операндами и операторами. Мышление, мысль как его структурная единица, принадлежат сфере выводного знания. Но это выводное знание, будучи извлечено из объекта в результате активности субъекта, в итоговых своих формах может воплощаться в персептивные образы. Можно увидеть то, что не доступно непосредственному чувственному восприятию. В этом одна из особенностей психологической реальности мышления. Нарушения мышления. В реальной познавательной деятельности достаточно часто совершаются мыслительные ошибки: логические, грамматические, психологические, но в большинстве случаев они не квалифицируются как нарушения механизмов мышления. (Более того, "как уст румяных без улыбки, без грамматической ошибки я русской речи не люблю".) Лишь только в тех случаях, когда ошибки носят грубый, систематический и упорный характер, они свидетельствуют о нарушениях механизмов мышления. Создано большое число классификаций ошибок мышления. Перед тем как перейти к характеристике нарушений механизмов мышления, приведем одну из них, произведенную по логическим основаниям. Ошибки в посылках, в основаниях доказательства:
269. Физические формы травянистых растений в Еврейской автономной области
Курсовые работы Биология

Такое определение оказалось очень емким. Во-первых, оно подчеркивало, что жизненная форма растения не остается постоянной, а может меняться по мере взросления и старения. Во-вторых, в определении сказано, что важнейшую роль в становлении жизненной формы играет внешняя среда. Но это, конечно, не означает, что жизненная форма любого растения бесконечно пластична и зависит только от непосредственно действующих в данный момент условий. Каждый вид растений реагирует на внешние воздействия в рамках своих наследственно закрепленных возможностей. Земляника, например, не станет развесистым деревом даже в самой благоприятной для роста и ветвления обстановке. Говоря о гармонии с внешней средой, мы подразумеваем, что в сложившейся жизненной форме каждого вида проявляются черты наследственной, выработанной в процессе естественного отбора приспособленности к определенному комплексу внешних факторов.
270. Фитобентос континентальных водоемов
Курсовые работы Биология
К континентальным водоемам относятся естественные и искусственные углубления суши, заполненные водой. Естественными водоемами считаются реки, озера и болота. Искусственными водоемами каналы, водохранилища и пруды. Большая часть континентальных водоемов пресноводна. Пресные водоемы обеднены флорой по сравнению с морями и океанами, поэтому только 13 классов растений обитают в пресноводных континентальных водоемах. Из растений в континентальных водоемах больше всего бактерий, сине-зеленых, диатомовых и зеленых водорослей. Часто встречаются цветковые растения. Жизнь стоячих вод зависит от площади поверхности и глубины водоема, региональных климатических условий и химического состава воды.
1. Реки обладают общей для них особенностью - водная масса в них перемещается от истока к устью за счет уклона русла в сторону моря. Реки текут за счет силы тяжести Земли или гравитационного притяжения. Течение реки идет по руслу - или углублению в суше. Русло может быть пойменное и коренное. Различаются они тем, что по пойменному руслу река течет при самом большом уровне воды, например во время паводка, в то время как по коренному руслу река течет даже в самое сухое время года с наименьшим уровнем воды. В реке различают следующие части: прибрежную - рипаль, срединную - медиаль и участок с наибольший точением - стержень. От истока к устью река делится на верхнее, нижнее в среднее течение. Верхнее течение наиболее бурное, среднее становится спокойным и многоводным за счет притоков, и самое медленное нижнее течение. Вода постоянно размывает ложе, а за счет сил Кориолиса правый берег подмывается и становится крутым, в то время как левый намывается и становится пологим. В южном полушарии картина меняется на противоположную, там подмывается левый берег. За счет боковой эрозии река часто меняет очертания берегов и образует излучены. В некоторых случаях русло снова выпрямляется, тогда отшнуровавшееся прежнее русло называется старицами, если же старицы сохраняют с новым связь, то получаются либо затоны, либо протоки. При впадении в море русло может несколько раз разойтись на рукава и образовать дельту. Иногда образуется обширный участок, напоминающий узкий морской залив - эстаурия. Движение воды в реке, подъем уровня во время дождей и таяния снегов, различные климатические условия и различные минеральные породы дна реки приводят к тому, что условия для жизни в реках далеко не стабильны. К тому же минерализация воды сильно меняется в течение года и заметно снижается во время паводков. Газовый режим рек тоже различен в зимнее и летнее время. Особенно ухудшается газовый режим подо льдом в зимнее время. Все перечисленные выше факторы ведут к тому, что население рек характеризуется значительным видовым разнообразием. Большинство организмов живет в толще воды и на дне. Фитобентос в реках представлен диатомовыми, зелеными и сине-зелеными водорослями.
2. Пруды значительно меньше водохранилищ и служат для рыборазведения, полива и водоснабжения. Помимо этого есть биологические очистительные пруды, в которых идет очистка промышленных и бытовых сточных вод за счет существующей в этих прудах флоры и фауны. Пруды бывают плотинные, когда ставится плотина на реке или в овраге, помимо этого могут быть копанным. Питание прудов водой идет либо за счет атмосферных осадков, либо за счет ручьев, рек или же грунтовых вод. Вода прудов содержит множество бактерий, до нескольких десятков миллионов в 1 мл. В толще прудовой воды живут одноклеточные зеленые и диатомовые водоросли. Из животных в воде можно встретить инфузорий, коловраток и низших рачков. Прибрежная зона прудов сходна с водохранилищами, но в ней больше червей трубочников, жуков и брюхоногих моллюсков. В пруды из рек могут попадать карась, сазан, карп и линь. Но чаще всего в прудах разводят карпов, толстолобов, амуров и щуку. На рыбозаводах имеются специальные пруды для разведения молоди осетров, севрюги и других ценных рыб. Для рыбоводства можно с успехом использовать и биологические очистные пруды.
3. Озера представляют собой углубления в форме котловин, заполненных водой. Они могут быть образованы как в земной коре, так и во льдах. Существует множество процессов, которые могут привести к образованию озера. В зависимости от своего происхождения озера подразделяются на: тектонические, карстовые, эоловые, ледниковые и термокарстные. В некоторых случаях от моря отшнуровываются озеровидные водоемы - лиманы. Лиман может образоваться и другим способом, если реку, впадающую в море, запрудит песчаная коса, намытая прибоем. Котловину озера делят на мелководную литораль, или прибрежное мелководье, сублитораль или свал, и дно, идущее под большим уклоном. Сублитораль эта та область, куда заходит растительность. Вся остальная часть дна называется профундалью. Профундаль можно найти только у очень глубоких озер. Из озер могут брать начало реки, в этом случае они называются сточными. Как обычно сточные озера пресноводны, в то время как бессточные осолены. Однако существуют не только пресные и солоноватые озера, есть еще соленые и пересоленные. Пресноводные озера по биологической населенности разделяются на эвтрофные, мезотрофные, олиготрофные и дистрофные (трофор - пища). Эвтрофные озера (высококормные) неглубокие (до 15 метров), вода в них содержит много минеральных солей. В ней обильно развиваются зеленые, сине-зеленые водоросли.
4. Болота. Это участки суши, покрытые в определенные периоды времени небольшим слоем воды и более или менее высыхающие в другое время. Согласно другому определению, болото переувлажненный участок поверхности земли, характеризующийся накоплением в верхних горизонтах мертвых неразложившихся растительных остатков, превращающихся затем в торф. При слое влажного торфа более 0,3 м болото, менее 0,3 м заболоченные земли. Болота умеренных и высоких широт это своеобразные «ловушки» органического углерода, в которых происходит его накопление и захоронение в виде неполностью разложившихся останов растительности, образующих торф. Переувлажненные земли более характерны для тропических районов, и торф в них не накапливается. Болота, расположенные вдоль русел рек и особенно в устьях, во время паводков принимают избыточную воду, обогащенную илом и биогенами. При движении воды по болотам ил и связанные с ним биогены оседают, а вода очищается по мере просачивания в грунтовые воды. Таким образом, важнейшей ролью болот является фильтрация воды перед тем, как она попадает в озера, заливы, эстуарии, грунтовые воды. Болота, обогащенные биогенами, представляют собой самые продуктивные экосистемы, в которых обитают стаи водной дичи и многие другие животные. Общая площадь болот и переувлажненных земель на планете составляет примерно 3 млн. км2. Больше всего болот в Южной Америке (почти половина) и Евразии, совсем мало в Австралии. Болота и заболоченные территории есть во всех географических зонах, но особенно много их в тайге. В нашей стране болота занимают около 9,5% территории, причем особую ценность представляют торфяные болота, аккумулирующие в себе значительные запасы теплоты. Болота не пригодны для сельского хозяйства, строительства, судоходства. Поэтому «бросовые земли» длительное время пытались «улучшать», что привело к многим ошибкам как в нашей стране, так и во многих других странах.
5. Водохранилища создаются для использования гидроэнергии, для судоходных систем и для мелиоративных целей. Обычно для, создания водохранилища ставится плотина на реке, и разлившиеся воды заливают часть суши. В водохранилищах часто размываются берега из-за мелководья и появления больших волн от ветра. Самые большие по площади это равнинно-речные водохранилища, но они же и самые мелководные. Горно-речные водохранилища обладают меньшей площадью, но они зато глубоководны. Самая большая глубина водохранилища у плотины и самая меньшая у верхнего речного участка. Учитывая то, что водохранилище несет на себе признаки как речного, так и озерного типа, флора и фауна их тоже занимает промежуточное положение.
6. Пруды значительно меньше водохранилищ и служат для рыборазведения, полива и водоснабжения. Помимо этого есть биологические очистительные пруды, в которых идет очистка промышленных и бытовых сточных вод за счет существующей в этих прудах флоры и фауны. Пруды бывают плотинные, когда ставится плотина на реке или в овраге, помимо этого могут быть копанным. Питание прудов водой идет либо за счет атмосферных осадков, либо за счет ручьев, рек или же грунтовых вод. Вода прудов содержит множество бактерий, до нескольких десятков миллионов в 1 мл. На дне прудовой воды живут зеленые и диатомовые водоросли.
7. Водохранилища создаются для использования гидроэнергии, для судоходных систем и для мелиоративных целей. Обычно для, создания водохранилища ставится плотина на реке, и разлившиеся воды заливают часть суши. В водохранилищах часто размываются берега из-за мелководья и появления больших волн от ветра. Самые большие по площади это равнинно-речные водохранилища, но они же и самые мелководные. Горно-речные водохранилища обладают меньшей площадью, но они зато глубоководные. Самая большая глубина водохранилища у плотины и самая меньшая у верхнего речного участка. Учитывая то, что водохранилище несет на себе признаки как речного, так и озерного типа, флора и фауна их тоже занимает промежуточное положение. Лишь к десятому году существования водохранилища в его прибрежной части располагаются сообщества макрофитов. Заросли служат важнейшим источником детрита. Здесь происходит нерест большинства рыб и откорм их молоди.
271. Флора і рослинність урочища Пагур
Курсовые работы Биология
пагорблучний34Суниці лісові Fragaria vesca L.cop1пагорбнемо-ральний35Терен колючий Prunus spinosa L.spпагорбнемо-ральний36Черемха звичайна Padus avium Millspпагорбнемо-ральний37Черешня Prunus avium L.unпагорбнемо-ральний38Шипшина собача Rosa canina Lsolпагорбнемо-ральний39Грушаspпагорбнемо-ральний40Яблуня Malus sylvestris Millspпагорбнемо-ральнийГубоцвіті Lamiaceae41Буквиця лікарська Betonica officinalis L.solпагорбруде-ральний42Горлянка повзуча Ajuga reptans L.spпагорблучний43Глуха кропива біла Lamium album L.cop1пагорблучний44Глуха кропива пурпурова Lamium purpureum L.solпагорбруде-ральний45Котяча мята справжня Nepeta cotariasolпагорблучний46Мята довголиста Mentha longifolia (L)solпагорблучний47Розхідник звичайний Glechoma hederacea L.solпагорблучний48Суховершки звичайні Prunella vulgaris L.cop3пагорблучний49Чебрець повзучий Thymus serpillum L.cop1пагорблучний50Шавлія кільчаста Salvia verticillata L.cop2пагорбксеро-фільний51Шавлія лучна Salvia pratensis L.spпагорбксеро-фільний52Шадр азвичайна Marrubium vulgare L.solпагорбсеге-тальний
1. Щебручка польоваsolпагорбсеге-тальнийБобові Fabaceae
2. Вовчуг польовий Ononis arvensis L.spпагорблучний
3. Вязіль барвистий Coronilla varia L.cop1пагорблучний
4. Горошок мишачий Vicia cracca L.solпагорблучний
5. Конюшина повзуча Trifolium repens Lcop2пагорблучний
6. Конюшина лучна Trifolium pratense Lcop3пагорблучний
7. Конюшина польова Trifolium arvense L.cop2пагорбруде-ральний
8. Люцерна хмелевидна Medicago lupulina L.cop1пагорблучний
9. Люцерна серповидна Medicago falcata L.cop1пагорблучний
10. Лядвинець рогатий Lotus corniculatus Lcop3пагорблучний
11. Люпин багатолистий Lupinus polyphyllus Lindl.unпагорблучнийЗлакові Poaceae
12. Гристиця збірна Dactylis glomerata L.cop1пагорблучний
13. Костриця овеча Festuca ovina L.solпагорблучний
14. Костриця лучна Festuca pratensis Huds.cop1пагорблучний
15. Лисохвіст лучний Alopecurus pratensis L.solпагорблучний
16. Метлюг звичайний Apera spica-venti (L.) Beaur.solпагорблучний
17. Тимофіївка лучна Phleum pratense L.spпагорблучний
18. Тонконіг звичайний Poa triviolis L.cop2пагорблучний
19. Тонконіг лучний Poa pratensis L.cop1пагорблучний
20. Трясучка середня Briza media L.cop1пагорблучний
21. Очеретянка звичайна Phalaroides arundinaceae (L)solпагорбгігро-фільнийХрестоцвіті Brassicaceae
22. Гикавка сива Berteroa incana (L.) Dc.solпагорбсеге-тальний
23. Грицики звичайні Capsella bursa pastoris (L)cop2пагорбсеге-тальний
24. Водяний хрін лісовий Rorippa sylvestris (L)spпагорбгігро-фільний
25. Редька дика Raphanus raphnistrum L.solпагорбсеге-тальний
26. Сухоребрик лікарський Sisymbrium officinalis (L)solпагорбсеге-тальний
27. Талабан польовий Thlaspi arvense L.solпагорбсеге-тальний
28. Хрінниця смердюча Lepidium ridecale Lcop1пагорбруде-ральнийРанникові Serophulariaceae
29. Вероніка дібровна Veronica chamaedris L.cop1пагорбсеге-тальний
30. Вероніка довголиста Veronica beecabunda L.spпагорбгігро-фільний
31. Дзвінець малий Rhinontus minor L.solпагорблучний
32. Дивина звичайна Verbasum thapsus L.solпагорбруде-ральний
33. Кравник звичайний Odontites vulgaris Moenchsolпагорблучний
34. Льонок звичайний Linaria vulgaris Mill.solпагорблучнийШоретколисті Boraginaceae
35. Вощанка мала Cerinthe minor Lunпагорбсеге-тальний
36. Живокіст лікарський Symphytum officinale Lsolпагорбсеге-тальний
37. Медунка мяка Pulmonaria mollis Wulf.ex Hornemsolпагорблучний
38. Незабутка дрібноквіткова Myosotis micrantha Poll. ex Lrhm.spлукигігро-фільний
39. Незабутка болотна Myosotis palustris L.spлукигігро-фільний
40. Синяк звичайний Echium vulgare L.solпагорбруде-ральнийГвоздикові Caryophyllaceae
41. Зірочник середній Stelloria media (L)cop1лукируде-ральний
42. Коронарія зозуляча Coronaria floscuculi (L)spлукисеге-тальний
43. Мильнянка лікарська Saponoria officinalis L.unпагорблучний
44. Роговик польовий Ceratium arvense Lcop1пагорбсеге-тальнийЗонтичні Apiaceae
45. Кмин звичайний Carum carvi L.cop2лукилучний
46. Миколайчики плоскі Eryngium planum L.solпагорбксеро-фільний
47. Морква дика Daucus carota L.cop2пагорблучний
48. Собача петрушка звичайна Actusa cynapium L.solпагорбсеге-тальнийЖовтецеві Ranunculaceae
49. Калюжниця болотна Caltha palustris L.spлукигігро-фільний
50. Жовтець їдкий Ranunculus acris Lsolлукилучний
51. Жовтець повзучий Ranunculus repens L.spлукилучний
52. Пшінка весняна Ficaria verna Hudsspлукигігро-фільнийПервоцвіті Primulaceae
53. Вербозілля звичайне Lysimachia vulgaris L.solпагорблучний
54. Вербозілля лучне Lysimachia nummularia Lsolлукилучний
55. Курячі очка польові Anagallis arvensis L.solпагорбсеге-тальний
56. Первоцвіт весняний Primula veris L.cop1пагорббореаль
57. Подорожник великий Plantago major L.spпагорбсеге-тальний
58. Подорожник середній Plantago media L.cop1пагорблучний
59. Подорожник ланцетолисний Plantago lanceolata L.spпагорбсеге-тальнийСитникові juncaceae
60. Ожика рівнинна Luzula campestris (L)solпагорблучний
61. Ожика бліда Luzula pallescenc (Waheb)solлукилучний
62. Ситник розлогий Juncus effusus L.solлукигігро-фільнийГречкові Polygonaceae
63. Гірчак звичайний, спориш Polygonum aviculare L.cop1лукисеге-тальний
64. Гірчак почечуйний Polygonum persicaria L.solпагорбрудераль-ний
65. Гірчак зміїний Polygonum bistorta L.solпагорбгігро-фільнийМакові Papaveraceae
66. Мак дикий Papaver rhoeas L.spпагорбсеге-тальний
67. Чистотіл звичайний Chelidonium majus Lspпагорбрудераль-нийГеранієві Geraniaceae
68. Герань лучна Geranium pratense Lspпагорблучний
69. Грабельки (журавельки) Erodium cicutorium (L)solпагорбсеге-тальнийТирличеві Gentianaceae
70. Золототисячник малий Centaurium minus Moench.solпагорблучний
71. Тирлич звичайний Gentiuna pneumonanthe L.solпагорбксеро-фільнийФіалкові Violaceae
72. Фіалка звичайна Viola odorata Lunпагорбсеге-тальний
73. Фіалка собача Viola canina L.unпагорбсеге-тальнийДзвоникові Companulaceae
74. Дзвоники скупчені Companula glomerata Lsolпагорблучний
75. Дзвоники ріпчасті Companula rapunculoides Lcop1пагорблучнийЖимолостеві Caprifoliaceae
76. Бузина чорна Sambucus nigra Lunпагорбнемо-ральний
77. Калина звичайна Viburnum opulus Lunпагорбнемо-ральнийМаренові Rubiaceae
78. Підмаренник справжній Galium verum L.cop3пагорблучний
79. Підмаренник чіпкий Galium aparine Lcop3пагорблучнийЗвіробійні Hypericoceae
80. Звіробій звичайний Hypericum perforatum Lcop2пагорбнемо-ральнийМолочайні Euphorbiaceae
81. Молочай кипарисовидний Euphorbia helioscopiacop2пагорбсеге-тальнийПовитицеві Cuscutaceae
82. Повитиця європейська Cuscuta europaea LspпагорблучнийКитяткові Polygalaseae
83. Китятки звичайні Polygala vulgarissolпагорблучнийЧерсокові Dispacaceae
84. Свербіжниця польова Knautia arvensis (L.) CaultsolпагорблучнийБерезкові Convolvulaceae
85. Березка польова Convolvus arvensis L.cop1пагорбсеге-тальнийЛілійні Liliaceae
86. Цибуля часникова Allium scorodoprasumspпагорблучнийВужачкові Ophioglossaceae
87. Вужачка звичайна Ophioglossum vulgotum L.solпагорбсеге-тальнийОнагрові Onagraceae
88. Зніт дрібноквітковий Epilobium parviflorum Schreb.spпагорбсеге-тальний
89. За ступенем пристосування до водного середовища і зволоження ґрунту рослини поділяють на 4 групи: гідрофіти, гігрофіти, мезофіти і ксерофіти.
90. За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення рослини поділяють на геліофіти, факультативні геліофіти та сціофіти.
91. геліофіти рослини відкритих місць лучних, прибережноводних угрупувань, боліт, лісових вирубок.
92. факультативні рослини широколистяних лісів, узлісь, чагарників та лук.
93. сціофіти рослини затінених місць темнохвойних, мішаних та широколистяних лісів.
94. по відношенню до інтенсивності освітлення: геліофіти рослини відкритих місць займають 60,7%, це такі види як: волошка лучна (Centaurea jocea L), королиця звичайна (Leucanthenum vulgare Lom), горошок мишачий (vicia cracca L) та ін., факультативні рослини займають 39,3% і доних відносимо чистотіл звичайний (Сhelidonium majus L), свербіжниця польова (Knautia arvensis L), полин гіркий (Artemisisa absinhium L) та ін.
95. Вовчуг польовий
96. Березка польова
97. Волошка лучна
98. Буквиця лікарська
99. Волошка синя
100. Вязіль барвистий
101. Гірчак звичайний
102. Гірчак почечуйний
103. Грицики звичайні
Capsella bursa pastoris L.
1. Дзвоники скупчені
Companula glomerata
1. Глід український
Crataegus ucrainicia L.
1. Жовтець їдкий
Ranunculus acris L.
1. Глуха кропива біла
Lamium album L.
1. Зірочник середній
Stellaria media (L)
1. Гравілат міський
Geum urbanum L.
1. Калюжниця болотна
Caltha palustris L.
1. Деревій звичайний
Achillea millefolium L.
1. Китятки звичайні
Polygola vulgaris L.
1. Живокіст лікарський
Symphytum officinale L.
1. Кмин звичайний
Carum carvi L.
1. Звіробій звичайний
Hypericum perforatum L.
1. Конюшина лучна
Trifolium pratense L.
1. Золототисячник звичайний
Centaurium minus Moeneh
1. Конюшина повзуча
Trifolium repens L.
1. Кульбаба лікарська
Teraxacum oficinale L.
1. Конюшина польова
Trifolium arvense L.
1. Мати-й-мачуха
Tussilago ferafara L.
1. Королиця звичайна
Leucanthemum vulgare Lom
1. Морква дика
Daucus carota L.
1. Коронарія зозуляча
Coronaria flascuculi (L)
1. Перстач сріблястий
Potentilla argentea L.
1. Котяча мята справжня
Nepeta cataria L.
1. Пижмо звичайне
Tahacetum vulgare L.
1. Курячі очка польові
Anagallis arvensis L.
1. Подорожник великий
Plantago major L.
1. Льонок звичайний
Linaria vulgaris Mill.
1. Полин звичайний
Artemisia vulgaris L.
1. Миколайчики плоскі
Eryngium planum L.
1. Полин гіркий
Artemisia absithium L.
1. Молочай кипарисовидний
Euphorbia helioscopia
1. Суниці лісові
Fragaria vesca L.
1. Нечуйвітер волохатенький
Hiecarium pilosella L.
1. Хамоміла лікарська
Chamomila recutita L.
1. Ожина сиза
Rubus caesius L.
1. Цмин пісковий
Helichrysum arenarium L.
1. Первоцвіт весняний
Primula veris L.
1. Черемха звичайна
Podus avium Mill
1. Перстач гусячий
Potentilba anseria L.
1. Чистотіл великий
Cheligonium majus L.
1. Перстач повзучий
Potentilla reptons L.
1. Шадра звичайна
Marrubium vulgare L.
1. Підморенчик запашний
Galium
1. Шипшина травнева
Rosa mejalis Herum
1. Підморенчик спарвжній
Galium verum L.
1. Розхідник звичайний
Glechoma heradaceae L.
1. Свербіжниця польова
Khautia arvensis (L)
1. Синяк звичайний
Ehium vulgare L.
1. Сткротки багаторічні
Bellis perennis L.
1. Суховершки звичайні
Prunella vulgaris L.
1. Сухоребрик лікарський
Sisumbrium officinalis (L)
1. Талабан польовий
Thlaspi arvense L.
1. Цикорій дикий
Cichorium untubus L.
272. Флора прісних вод
Курсовые работы Биология
1. Вищі спорові судинні рослини Чернігівщини. / За ред. Ю.О.Карпенка. Чернігів, 2005. 86 с.
2. Дивосвіт природи Чернігівщини: навчальний посібник для вчителів. / За ред Ю.О.Карпенка. - Чернігів, 2001. 186 с.
3. Загальна гідрологія. /За ред. С.М. Лисогора. К.: Фітосоціоцентр, 2000. 264 с.
4. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. К.: Хімужест, 2003. 248 с.
5. Зелені скарби Чернігівщини. Колектив авторів. Чернігів, 2004. - 84 с.
6. Зеленая книга Украинской ССР. / Под общ. ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. К.: Наук. думка, 1987.
7. Карпенко Ю.О. та інші. Дивосвіт природи Чернігівщини: Кн. 2. Луків сіверських різнотрав`я. Світ імлистих боліт і водойм: Навч. посібн. Чернігів, 2001. 170 с.
8. Карпенко Ю.О. та інші. Дивосвіт природи Чернігівщини: Кн. 3. Раритети мальовничої Чернігівщини. Живий світ поряд з людиною: Навч. посібн. Чернігів, 2001. 163 с.
9. Кокин К.А. Экология высших водных растейний. М.: Изд-во МГУ, 1982.
10. Лаптев О.О. Екологія рослин з основами біоценології. К.: Фітосоціоцентр, 2001. 144 с.
11. Макрофиты индикаторы изменений природной среды./ Дублена Д.В., Гейне С., Гроудова З. И др.. К.: Наукова думка, 1993. 435 с.
12. Мулярчук С.О. Рослинність Чернігівщини. К.: Вища школа, 1970. 132 с.
13. Мусієнко М.М., Ольгович О.П. Методи дослідження вищих водних рослин. Навч.посібник до лабораторних занять з фізіології водних рослин. К.: Фітосоціоцентр, 2005.
14. Определиетль высших растений Украины. / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. К.: Наукова думка, 1987. 548 с.
15. Парчук Г.В. Проблема дифтрофирования водоемов. // Гидробиологический журнал. 1994. - № 3. С. 30.
16. Рычин Ю.В. Флора гигрофитов. М.: Сов. наука, 1948.
17. Семенихіна К.А. Водна рослинність р. Десни та водойми її заплави в межах УРСР // Укр. бот. журнал. 1982. - № 2. С. 39.
18. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона. / Під заг. ред. Т.Л.Андрієнко. К.: Фітосоціоцентр, 2006. 316 с.
19. Червона книга України. Рослинний світ. К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1996. 608 с.
20. Чорна Г.А. Рослини наших водойм (Атлас-довідник). К.: Фітосоціоцентр, 2001. 134 с.
21. Чорна Г.А. Флора водойм і боліт Лісостепу України. Судинні рослини. К.: Фітосоціоцентр, 2006. 184 с.
273. Формування ботанічного саду навколо школи
Курсовые работы Биология

З 1982 року і до тепер, на базі ботанічного саду працює Будинок пропаганди екологічних знань, в якому для учнів, вчителів шкіл, а також мешканців м. Запоріжжя проводяться лекції на екологічну тематику керівниками гуртків ботанічного саду ( Коваль В.В., Нестеренко Н.А. Шалімов І.В., Осіпова Н.В.). Метою гуртків "Знавці лікарських рослин", "Фітотерапія" (кер. Шалімова Т.А., Шама Н.М., Малиночка О.С.) є поєднання теоретичних знань щодо агротехніки вирощування лікарських рослин у відкритому ґрунті та в умовах теплиць або кімнатної культури, догляду за ними, і практичних навичок заготівлі, збереження лікарської сировини, а також виготовлення зборів, настоїв, відварів з лікарських трав. В гуртках "Зелена архітектура", "Юні аматори зеленої архітектури", "Юні квітникарі - аранжувальники", "Фітодизайн" (під керівництвом педагогів Косякової С.В., Нестеренко Н.А., Коваль В.В., Осіпової Н.А., Нечитайло В.О., Філінської Н.В.) діти знайомляться з правилами побудови рослинних композицій відкритого ґрунту - альпінаріїв, квітників, рабаток, клумб, бордюрів, солітерів, рокаріїв, працюють над побудовою та створенням квіткових композицій, ікебан із різноманітного природного матеріалу. Юннати в гуртку "Юні кактусоводи" (під керівництвом Черняєвої І.А.) займаються дослідженням видового складу цієї унікальної групи рослин, розробляють та впроваджують у життя прогресивні методи розмноження, вирощування та догляду за сукулентами. В житті є завжди місце для прекрасного, тому для формування естетичних смаків гуртківців вже тривалий час в ЗМДБС функціонують гуртки "Юні художники", "Моделювання одягу", "Рослини - символи України" (керівники Олійник Ю.С., Данілєвська О.В., Терлецький К.Ф.). Юннати поєднують природознавчо-пізнавальну роботу з вихованням почуття прекрасного, вчаться бачити єдність змісту, форми, кольору в природі, проводять заходи, побудовані на народних традиціях і звичаях [7].
274. Характеристика возбудителей порчи мясных, молочных и яйцепродуктов
Курсовые работы Биология

К маслянокислым бактериям относят Clostridium saaccharobutyricum, Clostrydium pasteurianum. Это палочки цилиндрической формы, длиной от 45 до 712 мкм и толщиной 0,51,5 мкм (рис.32). Подвижны, образуют споры, капсул не образуют. Грамположителъны. Перед образованием спор в них накапливается гранулеза (крахмалоподобное вещество), которое окрашивается йодом в синий цвет. Спора чаще всего располагается в центре клетки, и ее диаметр превышает размер вегетативной формы клетки. Клетки приобретают форму веретена (клостридии); иногда спора располагается на конце клетки, форма которой приобретает вид ракетки (плектридии). Споры выносят кипячение в течение 12 мин и не погибают при пастеризации. Относятся к анаэробам. Оптимальная температура развития 3035°С, минимальная 810°С, максимальная 45°С. Отличительные признаки этих бактерий: бурное газообразование при их развитии, неприятный запах масляной кислоты. Маслянокислые бактерии сбраживают молочный сахар и расщешмют соли молочной кислоты. При этом образуется масляная, уксусная, пропионовая, муравьиная кислота и небольшое количество спирта (этилового, бутилового, пропилового).
275. Характеристика и основные элементы ядов змей
Курсовые работы Биология

С этого момента человечество получило могучее оружие в борьбе за жизнь людей. Открытие, точнее, метод, предложенный Кальметтом и Физали, оказался так же прост, как и эффективен: лошади делают прививку змеиного яда - небольшую и сильно разбавленную дозу, не могущую причинить ей вреда. Однако ядовитые вещества, попавшие в кровь, вызывают немедленную реакцию в организме животного: в крови вырабатываются так называемые антитела, которые уничтожают попавших в кровь "врагов". Через некоторое время лошади делают еще одну прививку, затем еще и еще, каждый раз увеличивая дозу яда. И каждый раз в крови животного вырабатываются новые антитела. Через 16 месяцев лошадь становится настолько невосприимчива к яду, что на нее уже не действует доза в 2 грамма яда (в то время как не иммунизированную лошадь может убить доза в 80 раз меньшая). Такая лошадь уже пригодна для дачи сыворотки. Собственно, сыворотка - это и есть сама кровь лошади, насыщенная антителами, готовыми в любой момент к борьбе с "врагом".
276. Характеристика особенностей строения и жизнедеятельности представителей отряда Китообразные
Курсовые работы Биология

Представители другой группы - Dorudon, Prozeuglodon, были значительно меньших размеров и походили на дельфинов. Их позвоночник напоминает позвоночник современных дельфинов. О предках китообразных нет единого мнения. Ряд ученых высказываются в пользу происхождения китообразных от копытных, с которыми они имеют ряд общих черт: диффузную плаценту, двурогую матку, сложный желудок. Анализы числа хромосом и изучение реакции преципитации белка крови китообразных подтвердили эту гипотезу. Другие исследователи на основании сходства в строении скелета и зубной системы древних китообразных с креодонтами предполагают, что китообразные произошли от последних. Высказывается предположение, что родоначальниками китообразных явились более древние формы, чем креодонты, а именно меловые насекомоядные. Некоторые ученые (например, Клей-ненберг, 1958; Андерсон и Джонс, 1967) предполагают дифилитическое происхождение отряда китообразных. Эволюция усатых и зубатых китов, по их мнению, шла путем конвергенции, а не дивергенции, и, следовательно, правильнее считать эти подотряды отрядами. В подтверждение своей гипотезы авторы приводят многочисленные морфологические различия между усатыми и зубатыми китами. Проблема дифилитического происхождения китообразных разработана еще недостаточно и требует дальнейшего изучения. Наиболее древние остатки усатых китов известны из верхнего олигоцена, а зубатых - из значительно более древних отложений - верхнего эоцена. Предки усатых китов имели зубы, о чем свидетельствуют не только палеонтологические, но и эмбриологические данные.
277. Характеристика підродини Шпротоподібні, або Звичайні оселедці (Clupeinae)
Курсовые работы Биология

Тихоокеанський оселедець досягає довжини 50см, середні розміри нерестової риби 2438см. Хребців 4157. Розпадається на ряд форм, серед яких розрізняють властиво морських, що розмножуються в морі в берегів, і озерних, що заходять для нересту в осолонені озера й бухти зі зниженою солоністю. Усього розрізняють 1012 місцевих форм, або черід, морських оселедців і 3 форми озерних. Нерест відбувається в різних районах у різний час: в Анадырском лимані в липні, на півночі Охотського моря із травня по липень, у Східної Камчатки в травні, у Північному Примор'ї в травні червні, у Південному Примор'ї й у Південного Сахаліну з березня по травень. В американських берегів нерест відбувається в трохи інші строки: в о-ви Кодьяк у травні червні, у Південно-Східної Аляски в березні, у Британської Колумбії й Каліфорнії із грудня по квітень. Весняні підходи оселедця до берегів відбуваються в трохи (24) послідовних хвиль (ходів): спочатку підходить більша риба, потім більше молода. По закінченні нересту оселедець відходить від берега для нагулу. Нагульна, або що жирує, оселедець підходить до берегам для відгодівлі в літню пору, роблячи тут добові вертикальні міграції. Розрізняють періоди весняної, або преднерестової, відгодівлі (квітень травень), нерестового голодування (травень червень), літньої відгодівлі (з кінця червня по серпень) і зимового ослаблення харчування. Основу харчування становлять евфаузіеві рачки, калануси, хробаки-стрільці. Дорослий оселедець нагулює до 18,725,7% жиру, дрібний до 2332% жиру. Особливої жирності 2033% жиру досягала великий літньо-осінній (що ловився з липня по жовтень) східнокамчатський «жупановский» оселедець, що мав у довжину 3442см.
278. Характеристика птахів-синантропів
Курсовые работы Биология

Невеликі птахи. Маса до 120 г. Забарвлення дорослих самців оксамитово-чорне, дзьоб жовтий. Самки темно-бурі зверху і сірувато-бурі знизу. На горлі й волі рудуватий і білуватий відтінки і темні поздовжні плями. Молоді птахи зверху рудувато-бурі, з рудуватими світлими плямками, знизу рудувато-бурі, з темними плямками [7]. Поширені майже по всій Європі, крім північних областей, у Північній Африці, Передній і Центральній Азії, на схід до Індійського океану. Птахи частково перелітні, частково осілі і кочові. Зимують у південних районах зони поширення [2]. Крім лісових, є «міські», урбанізовані популяції, які ведуть осілий спосіб життя в населених пунктах, навіть у великих містах (Західна Європа). На Україні осілі, почасти перелітні і кочові птахи всієї території. У Києві та його околицях живе урбанізована осіла популяція дроздів, які були завезені близько десяти років тому з Польщі й успішно акліматизувалися. Улюблені місця листяні ліси і парки з добре вираженим підліском. У природі їх можна визначити завдяки характерному чорному кольору оперення, довгому хвосту і жовтому дзьобу. Часто спускаються на землю і швидко бігають між кущами, шукаючи їжі. Мають характерну звичку смикати хвостом. Самці весною дуже добре співають, сидячи на верхівці дерева, особливо під час сходу і заходу сонця. Позивний крик «чак-чак» або «так-так». Якщо птах лякається, подає пронизливий несподіваний крик «тікетікетіке». Під час польоту подають коротенькі позивні звуки «сірр» або «црісс».Живляться комахами та іншими безхребетними. Восени охоче поїдають різні ягоди. На місця гніздування прилітають у середині березня, на півночі в кінці березня на початку квітня. Гнізда у вигляді кошиків, сплетених із стебел трав, гілочок, моху вимощують у розвилці гілок дерев або кущів, іноді зовсім низько над землею або під корінням на землі чи на схилі яру. У населених пунктах нерідко бувають гнізда в щілинах стін, під дахами будинків тощо. Повна кладка з 57 зелених з коричневими або рудуватими плямками яєць, двічі за сезон, у квітні й червні. Насиджує переважно самка, 1315 днів. Пташенята сидять у гнізді до 15 днів. Годують їх обидва птахи, майже виключно безхребетними [2]. Птахи корисні, знищують багато комах, шкідників сільського і лісового господарства. Чудові співаки і красиві птахи, які прикрашають природний ландшафт. Потребують ретельної охорони.
279. Характеристика Роду Сомоподібні (Siluriformes)
Курсовые работы Биология

Сомоподібні дуже близькі по будові до карпоподібних і раніше розглядалися як підрід останніх. Однак представники цього роду сильно відрізняються від власне карпоподібних. У сомів немає власне луски; тіло їх або голе, або покрито кістковими пластинками. Навколо рота звичайно є кілька пара вусів. У багатьох є жировий плавець, схожий на плавець лососевих. Деякі ознаки свідчать про велику стародавність цього роду. Наприклад, шкірні кістки на голові іноді розташовуються поверхово, у ряду видів є на черепі так званий пинеальний отвір для епіфозу - рудиментарного світлочутливого органа, якоий можна назвати третім оком. Іноді зустрічаються й шкірні зуби, дуже схожі на зуби акул. У грудних, а іноді й в інших плавцях у сомів розвиваються сильні колючки. Сомоподібні дуже різноманітні. Серед них є гіганти, що досягають 300 кг ваги (наш звичайний сом), і двухсантиметрові карлики, хижі й мирні риби, паразити, власники електричних органів, мешканці боліт і порожистих гірських рік. Деякі можуть плазувати по суші й дихати атмосферним повітрям, інші переселилися в підземні води й попадаються в артезіанських колодязях. Тільки морські води їм далекі: у море переселилися лише дві родини з 28-30 родин, виділюваних сучасними вченими. Не люблять сомоподібні також низьких температур, тому в північних водоймах зустрічаються рідко. Відомо більше 1200 видів сомоподібних і близько 150 родів; велика частка їх живе в тропічних і субтропічних областях Південної й Центральної Америки, Африки й Азії. У ріках Австралії й Мадагаскару немає сомів, крім вторинно переселившихся в прісні води з моря. Очевидно, ця група сформувалася пізніше ізоляції зазначених масивів суши, імовірно, наприкінці крейдового періоду або початку третинного періоду - 60-70 млн. років до нашої ери. Відокремившись від загальної гілки харацинових, гімнотових і коропових, вони зберегли веберів апарат - ряд кісточок, що з'єднують лабіринт внутрішнього вуха із плавальним міхуром. Незважаючи на разючу розмаїтість сомоподібних, у їхньому способі життя можна знайти загальні риси. Переважна більшість видів цієї групи - невмілі плавці, що не роблять далеких міграцій. Майже всі соми - хижаки, що поїдають дрібну рибу й водних, переважно донних тварин; рослиноїдніх мало. Зір у сомів не грає в добуванні їжі істотної ролі, набагато більше розвинений дотик, важливими органами якого є вусики. Серед сомів багато нічних форм і хижаків-засадчиків.
280. Характеристика флоры и фауны природного заповедника "Комсомольский"
Курсовые работы Биология

Водоплавающие птицы наиболее многочисленны на весеннем и осеннем пролетах в это время на водоемах заповедника останавливаются на отдых до 2 тысяч уток ежедневно. Поскольку Комсомольский заповедник выходит к Амуру и при этом располагается на небольшом удалении от Эворон-Чукчагирской депрессии, много водоемов, привлекающих уток и гусей, его территорию пересекают важные пути перемещений мигрируют среди пролетных уток численно преобладают шилохвость, чирки свистунок и клоктун; из гусей - белолобый и гуменник. В гнездовое время чаще других уток встречается касатка, по быстрым речкам - притокам Амура держится большой крохаль. Отмечен на Горине и чешуйчатый крохаль. Весьма вероятно гнездование рыбного филина. В заповеднике к настоящему времени выявлено 235 видов птиц.17 из них занесены в Красные книги Российской Федерации и Хабаровского края: орлан-белохвост, белоплечий орлан, скопа, беркут, рыбный филин, дальневосточный белый аист, утка-мандаринка, подорлик большой, нырок Бэра, чешуйчатый крохаль, иглоногая сова, сапсан, тетеревятник, чомга, ястребинный сарыч, а также занимающая особое место среди охраняемых птиц, эндемик Дальневосточной тайги - дикуша и все чаще встречающийся в этих местах черный журавль, чей миграционный путь проходит через заповедную территорию.

Blog

Курсовой проект по предмету Биология