Информация

13681. Джерела з вивчення історії Стародавнього Єгипту
История

Памятники матеріальної культури Єгипту пізнього часу (Лівійсько-Саїський період, XVI ст. до н.е.) багаточисленні. Значну кількість матеріалів дали розкопки міста Туніса (суч. Сань-ель-Халар) в східній частині Дельти, який був столицею Єгипетської держави в період XXI і XXIII династій. Відкриті декілька царських гробниць з муміями фараонів XXI та XXII династій, царевичів та оточення. Дослідник В.Кузищин говорить, що тут були знайдені символи царської влади (жезл, батіг) та велика кількість прикрас (золоті маски, пекторалі, сандалі із золота, срібні та золоті блюда, браслети, каблучки). Л. Васильєв зазначає, що при розкопках міста Буто (суч. Тель-ель-Фарабн «Пагорб фараонів») були знайдені камяні плити з іменами і титулами лівійських вождів, амулети, сосуди часів XXII та XXVI династій, був відкритий шар персидського часу. Вивчалися археологами й інші міста Дельти: Саїс (суч. Са-ель-Хагар) і Бубастис (суч. Тель-Баста), знамениті в пізній період. Памятники часу правління в Єгипті XXV Ефіопської династії були знайдені як на території Куша, так і на території Єгипту. Їх дали розкопки храмів в Гематоні (суч. Кава) в верхньому Єгипті; Карнакського храму в Фівах, де знайшли каплицю фараона Тахорки; в столиці Кушитського царства Напатє, де в храмах Амона та інших богів були знайдені вівтарі, статуї Тахарки і його сімї. Був розкопаний некрополь в Нурі, де височила найвища на території Куша піраміда Тахарки, а також гробниці його наступників.
13682. Джерела і основні риси права в україні першої половини 19 віку, та початок 20 в.
Юриспруденция, право, государство

Аналіз проекту Зводу показує, що законодавець намагається витіснити місцеве законодавство нормами загальнопросійського права. Звід побудовано таким чином, щоо російське законодавство виступає в ньому джерелом права, яке регулює найбільш важливі суспільні відносини, а місцеве право як таке, що регулює окремі правовідносини. Ця мета досягається шляхом повної ідентичності системи законів Російської імперії і "Зводу місцевих законів західних губерній". Після затвердження Звід планувався до введення в дію на Правобережній Україні, але на цей час перемагає тенденція єдиного для всієї імперії законодавства, в якому не було місця для місцевихзаконів. У 1840 1841 роках на Україну розповсюджується загальноросійське цивільне і кримінальне законодавство. В Правобережній Україні місцеве право було скасоване беззастережно. В Полтавській і Чернігівській губерніях указом від 15 квітня 1842 року вводиться загальноімперське законодавство з судочинства. При підготовці другого видання Зводу законів Російської імперіїв 1842 році в 10-й том було внесено ряд норм з "Зводу місцевих законів західних губерній" (головним чином, це були норми III Статуту 1588 року) для їхнього застосування в Полтавській і Чернігівській губерніях. Таких норм налічувалося 53 з 3979. Вони регулювали спадкові і сімейні відносини.
13683. Джерела і сток СО2
Экология

Між вуглекислим газом в атмосфері і розчиненим неорганічним вуглецем в поверхневих шарах морської води рівновага встановлюється приблизно протягом року (якщо нехтувати сезонними змінами). Розчинений неорганічний вуглець переноситься разом з водними масами з поверхневих вод в глибинні шари океану. При русі водної маси його вміст звичайно зростає за рахунок надходження вуглекислого газу при розкладанні і розчиненні детриту, що опускається з поверхневого шару океану. Виникаюче в результаті збільшення вмісту сумарного розчиненого неорганічного вуглецю можна обчислити, беручи до уваги супутнє зростання вмісту поживних речовин і лужності. Проте, у такий спосіб не можна достатньо точно визначити значення концентрації для часу, коли відбувалося утворення глибинних вод. Як було відзначено раніше, стаціонарний розподіл в океанах забезпечує зразковий баланс між перенесенням, направленим в глибину (потік детриту), і перенесенням, направленим до поверхні (перемішування і апвелінг з глибоких шарів з великими концентраціями ). При поглинанні антропогенного океаном потік розчиненого неорганічного вуглецю з глибинних шарів до поверхневих зменшується через підвищення концентрації в поверхневих Автори статті, використаної як основа для написання даної роботи, проаналізували деякі з цих можливих чинників і показали, що за певних умов в поверхневих шарах океану можуть спостерігатися більш низькі значення концентрацій розчиненого неорганічного вуглецю в порівнянні з сучасними, відповідно концентрації атмосферного будуть також іншими. Цю вуглецевого циклу в океані можна відзначити як можливий механізм збільшення направленого вниз потоку вуглецю у випадку, якщо б потепління у високих широтах викликало зменшення площі морського крижаного покриву. Це механізм негативного зворотного звязку між вуглецевим циклом і кліматичною системою, тобто підвищення температури в атмосфері повинне привести до збільшення поглинання океаном і зменшенню швидкості росту в атмосфері.
13684. Джерела права Великого князівства Литовського
История

Серед українських істориків дослідженням джерел права Великого князівства Литовського займались М. Грушевський [6 - C.59], Н. Полонська-Василенко [15 - C.117], Д. Дорошенко [7 - C.49], дану проблему вони розглядали крізь призму української історії. Так, чимало уваги вони приділили вивченню Литовських Статутів, а також привілеїв, якими користувались різні українські землі. Вони також робили спроби систематизації литовського законодавства [15 - C.120]. Окремо варто відмітити Д. Яворницького, що досить детально вивчив козацьке звичаєве право [20 - C.157]. Серед сучасних дослідників можна назвати Д. Ващука, який досить детально проаналізував обласні привілеї Київщини і Волині [4 - C.101] ; А. Павлов, який в контексті вивчення економічної історії проаналізував вплив Магдебурзького права на розвиток митної справи на Київщині [13 - C.148]; П. Захарченка та І Вікторова, які розглянули особливості правового статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського [8 - C.12]. Серед відомих сучасних правознавців варто згадати В. Кульчицького [11 - C.125], П. Музиченка [12 - C.173], В. Іванова [9 - C.95], їм належать узагальнюючі роботи по історії української держави і права, в їх контексті вони досконало проаналізували і литовське законодавство.
13685. Джерела права та правова система Запорізької Січі
История

Досліджений матеріал дозволяє зробити такі висновки щодо особливостей джерел права Запорізької Січі: 1) правові норми, виражені у джерелах права, ймовірно тлумачилися розширено, оскільки вони були неписаними і не могли передбачити усі правовідносини, що виникали у суспільстві (у підтримку судження про розширене тлумачення можна навести призов козаків керуватися традиціями та “здоровим глуздом”)18; 2) важливого значення серед джерел права Січі набували різноманітні соціальні (зокрема релігійні) норми, котрі часто могли суттєво вплинути на здійснення правосуддя; 3) джерела права Запорізької Січі постійно могли зазнавати впливу права сусідніх держав або перебувати з ним у взаємодії (міжнародні договори, вплив права “метрополій” - Москви та Польщі); 4) більшість правових норм носили неписаний характер, що пояснюється самою сутністю правового звичаю, що домінував на Запорізькій вольниці; 5) джерела права Січі могли прямо залежити від чисельних збройних конфліктів, оскільки сама сутність Січі може бути визначена як “мілітаризована демократія”. Це пояснюється насамперед тим, що Січ часто знаходилася у ворожому оточенні на кордонах із Кримським ханством, бойові дії були принциповою засадою існування Січі (оскільки значну частину запорожців складали біглі від шляхти селяни, котрі боронили південні кордони України, а одним з основних видів “доходів” була військова здобич); 6) відсутнім був принцип розподілу влад, тобто законодавча влада не відокремлювалася від виконавчої та судової. Це сприяло відсутності на Січі писаного законодавства, оскільки не було спеціальних державних органів, котрі займалися б законотворенням, тобто створенням джерел права. Тим не менше, відсутність розподілу влад є важливою ознакою права феодальної доби, хоча сам принцип розподілу влад зявився вже у XVIII ст. завдяки французькому мислителю Ш.Л. Монтескє19; 7) чинність джерел права Запорізької Січі за територією та за колом осіб (тобто тих, хто проживав на цій території) могла суттєво змінюватися в залежності від успішності певного визвольного руху чи повстання (так регіон влади козацької держави, наприклад, було суттєво зменшено Білоцерківським миром 1651 року, порівняно із Зборівським миром 1649 року); 8) враховуючи прагнення козаків зберегти давні традиції, можна впевнено говорити про консерватизм, притаманний як правовим нормам на Запоріжжі, так і зовнішній формі їхнього виразу, тобто джерелам права.
13686. Джерела римського права: постанови народних зборів, сенатус-консульти, конституції імператорів
Юриспруденция, право, государство

Оскільки сенатус-консульти приймалися без участі народу, прирівнення їх у дієвості із законами, прийнятими народними зборами не могло не викликати концептуальних труднощів, відображених у тексті юриста Гая. До початку II ст. н. е. вони не мали сили закону і тому не брали участі в формування цивільного права безпосередньо. Сенат мав дві можливості опосередковано впливати на нормативну ситуацію: або доручити магістрату провести бажаний закон, або доручити претору внести зміну в едикт. Сенат міг доручити магістрату заснувати особливі кримінальні суди. Такі установи, однак, ніколи не створювались на постійній основі, для чого необхідний був закон. Перший кримінальний суд такого роду про хабарництво - був встановлений по закону 149 року до н. е. Оскільки рішення сенату не мали сили закону, у громадян завжди залишалася можливість апеляції до народу. Сенат крім того намагався звільнити рішення надзвичайних судів від цього обмеження, що привело - говорячи сучасною мовою - до конституційного конфлікту. В 123 році до н. е. закон прямо вказав на недопустимість встановлення сенатом надзвичайних судів, на рішення яких не могла бути подана апеляція до народу, що призвело до відмирання таких судів. В епоху Принципату нормотворча влада сенату підвищується, оскільки коміції прийшли в занепад, а сенатус-консульти являли для імператорів зручний інструмент впливу на преторський едикт. В І ст. н. е. постанови сенату не мають сили стосовно цивільного права, здійснюючи вплив на розвиток преторського права. Постанови сенату оперують в сфері права осіб, наприклад забороняють вільне становище раба, відпущеного на волю по заповіту, у випадку відмови спадкоємця, обтяженого фідеікомісом, виконати мануміссію. У ІІ ст. відомі виключно сенатус-консульти з цивільним ефектом. В цю епоху вони в дійсності прирівняні до закону. З початку ІІ ст. постанови сенату часто супроводжуються річчю принцепса в сенаті, на яку звичайно посилаються юристи у своїх рішеннях та коментаріях. [4; c.114-116] На засіданнях сенату проголошувалась пропозиція принцепса чи інших магістратів. За пропозицією проводився диспут і голосування. Сенатус-консульти ставали загальнообовязковими для всього римського народу після проголошення та передачі запису постанови сенату в державну казну. Таким чином постанови сенату, що отримали юридичну силу законів стали самостійним джерелом права: "Рішення сенату, що би сенат не вирішив і не постановив, мають силу закону і не можуть бути оскаржені." Поступово нормативне значення все більше повязується саме з промовою принцепса, яка сама по собі мала силу закону і сенатус-консульти поступово зникають як самостійна форма позитивного права. З послабленням становища сенату і зміцненням становища принцепса, сенатус-консульти більше не виступали як джерела права, а були лише промовами, з якими принцепс виступав перед сенатом на урочистому засіданні сенату, і по яким не проводилось голосування: вони приймалися, як правило, без будь-яких дискусій. [3; c.41-42]
13687. Джерела сімейного права України
Юриспруденция, право, государство

Питання співвідношення цивільного і сімейного права вже давно входить до кола дискусійних проблем1. При цьому слід погодитися з тим, що ця проблема ніколи не була і не може бути тільки теоретичною, бо від визнання або невизнання існування сімейного права як окремої галузі права залежить питання про можливість або неможливість застосування до сімейних відносин цивільно-правових норм. Наявність кодифікованого законодавства, в даному випадку СК, не знімає цього питання, бо є окремі підгалузі цивільного права, норми яких зібрані в кодекси, виходячи з міркувань законодавчої техніки3, зокрема Житловий кодекс, Повітряний кодекс, Кодекс торгового мореплавства тощо. Стаття 8 СК закріпила правило, відповідно до якого майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними нормами ЦК, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Частина 1 ст. 9 ЦК теж містить норму, відповідно до якої положення його застосовуються і до врегулювання сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Стаття 20 СК встановлює загальне правило, відповідно до якого до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 138, ч. З ст. 139. Причому в цих випадках позовна давність застосовується судом відповідно до ЦК, якщо інше не передбачено СК. Таким чином створюється можливість для субсидіарного застосування цивільного законодавства до сімейних відносин. Це новий підхід, бо відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК УРСР сімейні відносини регулювалися лише сімейним законодавством, а це означало, що цивільне законодавство могло застосовуватися до сімейних відносин лише у випадках, прямо передбачених у законі. Підхід, запропонований у новому СК, знімає це питання, і щодо таких сімейно-майнових інститутів, як право спільної сумісної власності подружжя, права батьків та дітей на майно тощо, а вони є змішаними інститутами, можуть застосовуватися норми цивільного права. Між тим, таке застосування можливе лише до майнових відносин членів сім'ї та родичів. Що ж стосується особистих немайнових відносин членів сім'ї, то застосовувати до їх врегулювання норми ЦК неможливо.
13688. Джерела фтору та вплив фтору на людський організм
Разное

Фтор також впливає на ендокринну систему. Найбільшу кількість досліджень присвячено впливу фтору на щитовидну залозу. Зясовано, що великі дози фтористого натрію у їжі викликають припухання щитовидної залози. Ще у 1927 році Ю.Г.Гольдемберг здійснив дослід: впродовж 6-8 місяців він добавляв до їжі білих щурів 2-3 мг фтору, тобто 10-20 мг на 1 кг ваги. Після розтину тварин він виявив гіпертрофію щитовидної залози(збільшення у декілька разів),гіперплазію паренхіми і збільшення фолікулів. Добавляючи великі кількості фтору у раціон щурів та інших тварин, Гольдемберг припустив, що ендемічний зоб можна пояснити в рівній мірі як малим вмістом йоду, так і великою кількістю фтору в раціоні людини. Згодом Гольдемберг рекомендував фтористий натрій для лікування базедової хвороби. З метою експериментально підтвердити терапію базедової хвороби препаратами фтору Крафт показує, що фтор нейтралізує загальновідому дію тироксину на метаморфоз личинок амфібій. Літцке виявив, що фтортирозин знімає дію тироксину, який сповільнює синтез глікогену в органах. Крафт, Літцке та Май спостерігали, що дія фтортирозину сильніше за дію фтористого натрію, а введення його щурам знижує основний обмін.
13689. Джерела функціоналізму
Психология

Коли Чарльз Дарвін був маленьким хлопчиком, ніщо не вказувало на те, що він стане тим наполегливим і проникливим ученим, чиє ім'я буде відомо усьому світу. Він ріс гучним і бешкетним ребенком, любив несподівані витівки й міг запросто збрехати по будь-якому приводі, щоб залучити до себе увага дітей і дорослих. Зберігся спогад свідків його дитячого років про те, як замкнений у кімнаті за погане поводження маленький Чарльз спробував розбити вікно, щоб вибратися назовні (Desmond& Moor. 1991). Він подавав так мало надій, що його батько, заможний лікар, всерйоз турбувався, як би син не знеславив його ім'я. Хоча Чарльз ніколи не любив ходити в школу й не демонстрував успіхів у навчанні, воно виявив ранню цікавість до питань історії природознавства, колекціонуванню монет, морських раковин і мінералів. Посланий батьком в Единбургський університет вивчати медицину, він швидко втратив до неї всякий інтерес і кинув заняття. І тоді батько вирішив, що Чарльз повинен стати священиком.
13690. Джерелознавство до ХІХ ст.
История

Значний внесок у теорію джерелознавства зробив професор Київського університету, визначний історик-джерелознавець В. Іконников. Проблеми джерелознавчої критики він розглянув у серії статей, присвячених науковій діяльності Болтіна, Шльоцера, Карамзіна, Бестужева-Рюміна, а також у монографії "Скептична школа в російській історіографії та її противники" і фундаментальному "Досвіді російської історіографії". Вчений зазначав, Ідо історик не може безпосередньо мати справу з предметом дослідження, а вивчає його за допомогою джерел, які відбивають враження сучасників подій. Джерела, на думку В. Іконникова, надзвичайно численні й різноманітні, тому їх доцільно поділити на певні категорії: писемні, усні та речові. Крім того, вчений виділяв прямі свідчення офіційні документи, хроніки, літописи, історичні картини тощо, і непрямі пам'ятки, створені для втілення ідеалу, ідеї, що містять побічні вказівки на минулі події. В цілому В. Іконников віддавав перевагу писемним джерелам над речовими, місцевим над іноземними, суто історичним творам над літературними. На відміну від багатьох своїх сучасників, вій па перше місце ставив акти, потім офіційні документи, до яких відносив і літописи, записки сучасників, донесення таємних агентів. Оповідні джерела вчений також вважав такими, що містять достовірні факти, хоча й у тенденційній формі.
13691. Джинсы Lew's: оригинальный онлайн-прорыв
Реклама и PR

Еще в 1997 г. Интернет был непривычен для потребителей, а онлайн-покупки считались небезопасными и далекими от действительности лишь для «продвинутых» технарей и компьютерных гениев. Адреса в Интернете и электронная коммерция могли бы сойти за слова из иностранного языка, медиа-освещение в нем только зарождалось, а круг общения был ограничен рамками района проживания. Крупная книготорговая фирма Barnes & Noble не оценила небольшую Интернет-компанию, которая называлась Amazon.com. Большинство крупнейших розничных торговцев заняли выжидательную позицию, не осмеливаясь войти в это «виртуальное пространство». Так почему же LS&Co. решила пойти на риск, открыв онлайн-магазин? После того как в течение нескольких лет продажи падали, а СМИ упрекали компанию в том, что она теряет влияние среди молодых потребителей, LS&Co. решила использовать новое средство, чтобы вернуться на молодежный рынок. В первой попытке агентство Ketchum разработало интерактивную программу внедрения на рынок, которая, обращаясь к молодежной целевой аудитории, перепозиционировала Levi's как модный брэнд, одновременно направляя заинтересовавшихся в Интернет-магазин. Для бизнеса в этой новой сфере было необходимо, чтобы молодежь стала постоянным покупателем, и Ketchum решило предложить трем студентам колледжа попробовать приобретать все, что нужно, в Интернете в течение целого семестра в реальном времени от пирожных и туалетных принадлежностей до велосипедных шин и книг. Тогда у СМИ еще оставались вопросы, можно ли на самом деле выжить, покупая в Интернете? Общенациональный отбор студентов привлек сотни заявок за одну неделю, что вызвало ажиотаж, который нужен был формирующемуся Интернет-магазину. Успех программы строился на привлечении на сайт потребителей, чтобы ненавязчиво и нестандартно познакомить молодых потребителей с торговой маркой, а не продать ее. Снабженные еженедельным пособием и прошедшие специальную подготовку, студенты стали героями фирменного еженедельного Интернет-шоу (в духе программы «Реальный мир» на MTV), которое показывало, с каким азартом они совершают покупки (в том числе и продукции Levi's), и затрагивало вопросы, волнующие их виртуальных собеседников.
13692. Джироламо Савонарола как политический деятель Флоренции
История

Семейство Медичи происходило из Муджелло - долины у Апеннинских предгорий километрах в тридцати на север от Флоренции. Именно там зарождалось семейное достояние. В XII в. они переселяются в город, а с XIII в. участвуют в его политической и экономической жизни. Первым упоминается некто Бонаджунта Медичи, входивший в состав городского совета (1216), а его родственники с 1240 г. дают деньги в долг. К XIV в. Семья становится одним из крупнейших городских кланов, становясь одним из кланов (consorteria), в который входили все потомки по мужской линии от одного предка. Благодаря выгодным бракам, Медичи породнились с другими известными семействами города: Ручеллаи, Кавальканти, Донати. Однако в XIV в число самых могущественных и состоятельных семейств города ни Медичи пока не входят. Вспыльчивые и мстительные, Медичи не пользуются доверием и любовью. Посредственна и их роль в политических делах: будучи избранными в городской совет, они получают незначительные должности (только изредка направляются куда-либо с посольствами) и никогда не занимают ключевых постов.
13693. Джихад по-американски
Политология

Прошло уже почти три месяца со дня трагических событий в Нью-Йорке и Вашингтоне, а они по-прежнему не сходят со страниц всех более или менее крупных периодических изданий, тележурналисты продолжают мусолить кадры дымящихся небоскребов Всемирного Торгового Центра, радиоэфиры озвучивают бурное развитие событий в Афганистане и Пакистане. Заказчика теракта американские спецслужбы назвали буквально в тот же день Осама Бем-Ладен, руководитель международной террористической группы Аль Каидо. Собственно, его имя уже словно вертелось на кончике языка многих американских и израильских политиков и работников спецслужб. Именно ему приписывается авторство первого взрыва во Всемирном Торговом Центре в 1993 году, взрывы наземных военных баз США в Сомали и Саудовской Аравии, теракты у американских посольств в Африке. Сейчас его лицо знает каждый житель планеты, который читает газеты или смотрит телевизор. Он является кумиров миллионов молодых мусульман на Ближнем Востоке и самым жестоким преступником и террористом современности в глазах той части мира, которую принято считать развитой и цивилизованной. Естественно, всему этому есть своя предыстория, которая весьма поучительна, и в которую я в своем реферате постараюсь углубиться.
13694. Джихадизм - психологические корни
Культура и искусство

Обратим внимание на первое и на два последних требования "Я" из перечня, приведенного выше. 1) "Я" хочу, чтобы никто не считал меня своей собственностью… Мусульманин не дикарь, он говорит о себе "Я", а не "моё". И это не случайно: Коран базируется на Ветхом завете. Как зорко подмечает В.А. Слуцкий, произошла лишь "маленькая" подмена: у евреев "Я" выступает как образ и подобие Бога, а в Коране - всего-навсего как "некий образ" или "некая форма", сотворенная божеством. Человеку запрещено мнить себя "подобием" Аллаха, он есть собственность Аллаха, то есть его раб. Рабом Аллаха обязан мыслить себя и последний бродяга, и всемогущий халиф. Божество, следовательно, выступает как царь над всеми царями, держа мусульманскую общину в поголовном рабстве. Выстроенная в социуме вертикаль власти держится тем, что она простирается в небеса и там завершается. В этой вертикали власти находит себе оправдание всякая земная власть, в чем есть своя логика: раз земную власть осуществляет, скажем, Саддам Хусейн или Сапармурат Ниязов, такого не могло бы произойти без благосклонности Аллаха, чьих "доводов" нам постичь не дано. Тогда неподчинение властителю может быть автоматически истолковано как неподчинение воле Аллаха, и это делает "праведным" гнев Саддама или Сапармурата в отношении своих противников. Ситуация может измениться лишь в случае, если, наряду с властителем, в социуме сохранился резко выступающий против него авторитетный духовный лидер. Это случается, но редко, и при особом раскладе политической ситуации. Духовные лидеры Ирака подтвердили прямое происхождение Саддама от Мухаммеда; если не ошибаюсь, столбовым потомком Пророка поспешили объявить Сапармурата и туркменские мудрецы ислама. Но мало того, что мусульманин - собственность Аллаха, и тем самым, пленник своего земного властителя. Он еще и собственность своей расширенной семьи (хамуллы, тейпа, клана), и обязан защищать ее интересы, в том числе, с оружием в руках. Его никто не спросит, разделяет ли он "лично" эти интересы; он и сам себя побоится об этом спросить, ибо таков обычай отцов, против которого идти не просто страшно (накажут), - кощунственно. Речь идет о чести семьи (рода). Опозоривший себя в действительности позорит семью и наказывается за это, прежде всего, ею самою. "Я", обнаруживающее себя в роли собственности, вынуждено делать своей собственностью тех, кто от него зависит: в первую очередь, женщин и детей. Подавление женщин в угоду их супругу - опять-таки обычай отцов. Список того, чего "нельзя" мусульманской женщине во много раз превысит список того, что ей "можно". Идеальная мусульманка - одна из рабынь мужа, не имеющая права показываться вне дома без паранджи. Хотя бы из опасения соблазнить посторонних мужчин своей женственностью - собственностью мужа. Девушка обязана выйти за того, за кого велят. Она может выбрать суженого и по сердечной склонности, но только с согласия родителей, внимательно следящих при этом за реакциями расширенной семьи. Брат обязан убить сестру, если она заподозрена во внебрачной связи (хотя бы платонической) с любым мужчиной. Ребенка, случайно задавленного грузовиком, можно без суда "компенсировать" суммой, тут же взысканной с водителя путем торга. Но за преднамеренное убийство кровная месть неотвратима. При определенных обстоятельствах следует отправить ребенка с пластиковым "ключом от рая" на поле боя (или с поясом шахида - на совершение теракта): не сделав этого, вы опять-таки уроните "честь семьи". …Соответственно, я соглашусь на то, чтобы и другие моей собственностью не являлись. Опомнитесь, могу ли я на это согласиться? Если зависящие от меня не будут моей собственностью и примутся своевольничать, - как мне тогда осуществлять действия по поддержанию чести семьи? 2) "Я" хочу говорить, что думаю, верить, во что верую, любить то, что любо, ненавидеть то, что ненавистно, - зная, что, пока я не нарушу закон, меня не подвергнут за это репрессиям. Но это совершенно нереально! Стоит мне сказать, что я сомневаюсь в какой-либо строке Корана, мне могут вынести смертный приговор, как Салману Рушди. Если мне любы европейские порядки и ценности, лучше эмигрировать (или бежать) на Запад; здесь же от меня, по меньшей мере, отвернутся, а по большей - голову открутят. Я вынужден подавлять свою сексуальность: у меня нет денег на выкуп невесты, а за связь вне брака приглянувшуюся мне женщину навсегда ошельмуют, если не убьют. Посмею ли я выразить свою ненависть к имаму или аятолле, призывы которого кажутся мне откровенным зверством? Может быть: если так же поступает родственный мне конгломерат семейств, борющихся за власть. Что до законов… Здесь действуют, в первую очередь, священные законы шариата, требующие репрессий за любое отступление от обычая отцов. 3)"Я" хочу, чтобы существующий закон постоянно совершенствовался в сторону все более полного обеспечения меня всем, чего я хочу. В жизни этого не будет! Наши законы сформулированы Пророком на все времена. Они могут совершенствоваться лишь в одном направлении: чтобы сделать меня (и всех нас) еще более надежной собственностью Аллаха. И что же? Мы учтивы, скромны, гостеприимны, честны; умеем сочувствовать и оказывать помощь; у нас нет пьяниц и распущенных. Мы высоко ценим ученость и мудрость, искусства и ремесла. Наконец, мы веротерпимы! - Пока не задеты наша вера и честь… …После всего сказанного обратимся снова к перечню "требований "Я". Предположим, в некотором исламском государстве власть выборная, а не наследственная или диктаторская. Представим себе, далее, мудрое правительство, пекущееся о равенстве граждан перед законом (набирая тем самым очки для следующих выборов). При этом правительстве воры и бандиты получают по заслугам; благосостояние трудящихся неуклонно растет; юноши из всех социальных слоев посылаются на Запад для освоения современных наук и технологий; местная профессура создает университеты на западный лад… Меняется ли общая картина мусульманского бытия? Если и меняется, то в плане мучительной радикализации общественных "флангов". Там, где женщины позволят себе выход без паранджи или хотя бы платка, скрывающего волосы, начнутся митинги, гневно осуждающие этот позор. Там, где профессор примется посвящать студентов в премудрости микромира, группа других профессоров приступит к нему с требованием согласовать свои выкладки с тем, что написано в Коране. Впрочем, на них могут прикрикнуть сверху, чтобы не совались в победоносный ход отечественной науки, обеспечивающей стране господствующие позиции. Но это уже другая из сказок Шахерезады.
13695. Джованни Бокаччо
Литература

Бокаччо Джованни (Giovanni Boccaccio, 13131375) итальянский писатель, сын флорентинского купца и француженки. Отец хотел сделать из него купца. Это ему не удалось: мальчик потихоньку читал Данте и засыпал над торговыми книгами. Тогда старик решился на компромисс. Он отменил торговлю, но с удвоенной энергией стал настаивать на том, чтобы Б. засел за право. Это тоже был путь к доходной практической карьере. В 1330 суровый родитель привез Б. в Неаполь и оставил его там изощрять свои юридические способности на сочинениях Ирнерия и Аккурсия. Наставниками его он сделал несколько очень ученых и очень скучных юристов. Юноша был одарен живым умом, неисчерпаемым любопытством, наблюдательностью и очень скоро получил к праву отвращение, как прежде к коммерции. Он сбежал от своих юристов, познакомился с кружком гуманистов, попал через них ко двору короля Роберта Анжуйского и тут расцвел. Роберт был сам книжный человек и в свободное время любил посочинительствовать и поупражняться в ораторском искусстве, а чтобы придать своему двору больше блеска, охотно привлекал одаренных людей. Б. сначала был немного ослеплен придворным блеском, но скоро к нему вернулось самообладание и он трезвым глазом стал оценивать все, что видел кругом. Купеческого дела он не любил, но психика его была насквозь психикой горожанина-купца. Он рос в трудное для Флоренции время, когда республике приходилось то и дело напрягать все силы, чтобы отстоять свою свободу и независимость. А так как врагами Флоренции были то император Генрих VII, то разные гибеллинские князья-тираны, юноша успел решительно возненавидеть монархов и монархию. Это «свободолюбие» соответствовало интересам его класса. И ко времени своего приезда в королевский Неаполь Б. был уже проникнут крепким буржуазно-республиканским духом. Поэтому свои наблюдения при неаполитанском дворе юный купеческий сын осмысливал для себя, проверяя их на оселке своего республиканского чувства. Он скоро понял, что феодальная культура Неаполя, реставрированная французским рыцарством при анжуйцах, безнадежно дряхлеет, что она совершенно лишена того юного победного задора, которым кипела Флоренция. Результаты своих наблюдений и размышлений он изложил в своих ранних итальянских вещах. Но у него был еще один повод для их написания, более интимный любовь. Он полюбил знатную даму, незаконную дочь короля Роберта, Марию Аквино «Фьямметту» его поэзии, некоторое время пользовался успехом у легкомысленной красавицы, но потом надоел ей и был забыт. До создания своего величайшего произведения «Декамерона» Б. пережил сложную эволюцию, отразившуюся как на содержании, так и на стиле названного произведения. Ему долго еще импонировали идеалы средневекового аскетизма, платонической рыцарской любви; перед ними он пытается оправдать любовь земную, чувственную как путь к небесной. Влияние Данте с его средневековой идеологией, с мистическими образами, аллегорическими видениями рыцарского романа и классической эпопеи сильно чувствуется в ранний период творчества Б.
13696. Джозеф Пристли - Король случайных открытий
Литература

Пристли рассказал французскому химику Антуану Лавуазье о своем открытии. Лавуазье повторил его эксперименты и позднее на их основании доказал неправильность теории флогистонов, которая гласила что горение представляет собой процесс выделения неких частиц - флогистонов, с ее помощью в то время объясняли природу горения. Лавуазье назвал газ - кислородом. Далее Лавуазье обобщил свои открытия в знаменитый Закон сохранения материи, который гласит: материя не уничтожается и не создается, а переходит из одной формы в другую.
13697. Джозеф Пулитцер
Литература

Молодой, 17-ти летний юноша мечтал стать военным, но через проблемы из здоровьем его не приняли ни в родную австрийскую армию, ни во французскую. Выходом из ситуации стала добровольная участь в гражданской войне на стороне армии США.Но на радость война через год закончилась и Джозефа проще говоря уволили.На радость это было потому что через 2 года которых он провел на разных работах, он устраивается в местную газету Сент-Льюиса, чтобы потом стать одним из лучших корреспондентом в истории журналистики.
13698. Джозеф Пэкстон – архитектор и садовник
Строительство

,%20%d0%b2%d0%bd%d0%b5%d1%81%20%d0%be%d0%b3%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%bd%d1%8b%d0%b9%20%d0%b2%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4%20%d0%b2%20%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%b2%d0%b8%d1%82%d0%b8%d0%b5%20%d0%be%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%b6%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b9%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b4%d0%b5%d0%bb%d0%b0%20%d0%b8%20%c2%ab%d1%81%d0%b0%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%be%d0%b3%d0%be%c2%bb%20%d1%81%d1%82%d0%b8%d0%bb%d1%8f.%20%d0%97%d0%b2%d0%b5%d0%b7%d0%b4%d0%bd%d1%8b%d0%b9%20%d1%87%d0%b0%d1%81%20%d0%b4%d0%bb%d1%8f%20%d0%94%d0%b6%d0%be%d0%b7%d0%b5%d1%84%d0%b0%20%d0%bd%d0%b0%d1%87%d0%b0%d0%bb%d1%81%d1%8f%20%d1%81%20%d0%bc%d0%be%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d1%82%d0%b0%20%d0%b5%d0%b3%d0%be%20%d0%b8%d0%b7%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%8f%20%d0%b3%d0%bb%d0%b0%d0%b2%d0%bd%d1%8b%d0%bc%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bc%20%d0%bf%d0%b0%d1%80%d0%ba%d0%b0%20%d0%b2%20%d0%a7%d0%b0%d1%82%d1%81%d0%b2%d0%be%d1%80%d1%82%d0%b5,%20%d0%b8%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d0%b8%20%d0%b3%d0%b5%d1%80%d1%86%d0%be%d0%b3%d0%b0%20%d0%94%d0%b5%d0%b2%d0%be%d0%bd%d1%88%d0%b8%d1%80%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be,%20%d0%b1%d0%be%d0%bb%d1%8c%d1%88%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%bf%d0%be%d0%ba%d0%bb%d0%be%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%b0%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b8%d1%81%d0%ba%d1%83%d1%81%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%b0.%20%d0%94%d0%b6%d0%be%d0%b7%d0%b5%d1%84%20%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b5%d0%bb%20%d0%b2%20%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%8f%d0%b4%d0%be%d0%ba%20%d1%81%d0%b0%d0%b4%d1%8b,%20%d1%83%d1%81%d1%82%d1%80%d0%be%d0%b8%d0%b2%20%d0%b2%20%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d0%bd%d0%be%d0%b2%d1%8b%d0%b5%20%d1%83%d1%87%d0%b0%d1%81%d1%82%d0%ba%d0%b8%20%d0%b2%20%c2%ab%d1%81%d0%b0%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%be%d0%bc%c2%bb%20%d1%81%d1%82%d0%b8%d0%bb%d0%b5.%20%d0%92%20%d0%bf%d0%b0%d1%80%d0%ba%d0%b5%20%d0%bf%d0%be%d1%8f%d0%b2%d0%b8%d0%bb%d0%be%d1%81%d1%8c%20%d0%bc%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d1%85%d0%b2%d0%be%d0%b9%d0%bd%d1%8b%d1%85%20-%20%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b5%20%d0%ba%d0%b5%d0%b4%d1%80%d1%8b,%20%d1%81%d0%b5%d0%ba%d0%b2%d0%be%d1%8f%d0%b9%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d0%bd%d1%8b%20%d0%b8%20%d0%b0%d1%80%d0%b0%d1%83%d0%ba%d0%b0%d1%80%d0%b8%d0%b8%20<http://www.vestnik-cvetovoda.ru/house_plants/news12682.php>,%20%d1%81%d0%be%d0%b7%d0%b4%d0%b0%d0%bd%20%d0%b0%d1%80%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b5%d1%82%d1%83%d0%bc%20%d0%b4%d0%bb%d1%8f%20%d0%bf%d0%be%d0%ba%d0%b0%d0%b7%d0%b0%20%d1%80%d0%b5%d0%b4%d0%ba%d0%b8%d1%85%20%d0%b4%d1%80%d0%b5%d0%b2%d0%b5%d1%81%d0%bd%d1%8b%d1%85%20%d1%8d%d0%ba%d0%b7%d0%be%d1%82%d0%be%d0%b2%20(%d0%b2%20%d0%bd%d0%b5%d0%bc%20%d0%b1%d1%8b%d0%bb%d0%be%20%d0%b2%d1%8b%d1%81%d0%b0%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%be%201670%20%d1%8d%d0%ba%d0%b7%d0%b5%d0%bc%d0%bf%d0%bb%d1%8f%d1%80%d0%be%d0%b2%20%d1%80%d0%b0%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d0%b9!).">Джозеф Пэкстон, который, как и Джон Лоудон <http://www.vestnik-cvetovoda.ru/gardens/antique/news14642.php>, внес огромный вклад в развитие оранжерейного дела и «садового» стиля. Звездный час для Джозефа начался с момента его избрания главным садовником парка в Чатсворте, имении герцога Девонширского, большого поклонника садового искусства. Джозеф привел в порядок сады, устроив в них новые участки в «садовом» стиле. В парке появилось много хвойных - ливанские кедры, секвояйдендроны и араукарии <http://www.vestnik-cvetovoda.ru/house_plants/news12682.php>, создан арборетум для показа редких древесных экзотов (в нем было высажено 1670 экземпляров растений!).
13699. Джон Граунт его роль в становлении демографической науки
Социология
13700. Джон Д. Рокфеллер
Литература

Подобно ночному торнадо обрушилось новое изменение внешних условий, которое могло легко разорить Рокфеллера изобретение электрического освещения. Представьте влияние электричества на керосиновый рынок. Благодаря возникшей технологии спрос на керосин мог исчезнуть за одну ночь, подобно тому, как исчез спрос на кнуты с изобретением автомобиля. Изобретение Эдисоном лампы накаливания стало огромной угрозой для нефтеперерабатывающего бизнеса. Электричество стало более экономичным и менее опасным, чем использование керосиновых ламп. К тому же электричество представляло собой восполнимый ресурс, не требующий химической обработки. Электрификация Америки была очевидной угрозой Джону Д., и он уже почти предвидел упадок своей династии. Конечно, он бы легко выжил финансово, но он уже не стал бы таким титаном, каким мы знаем его сегодня. Словно некий божий промысел, положение спасла другая новая технология автомобиль.

Blog

Информация