Джерела функціоналізму
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Джерела функціоналізму. Вплив Дарвіна на розвиток психології
Протест функціоналізму
Функціоналізм, як підказує його назва, займається проблемами функціонування психіки або її використання організмом для адаптації до навколишнього середовища. Рух функціональної психології сконцентрував свої зусилля на практичному питанні про роль і значення психічних процесів. Функціоналісти вивчали психіку з погляду дослідження не її складу (структури й основних елементів), а, скоріше функцій і процесів, які приводять до практичних наслідків у реальному світі.
Дослідження психіки, проведені Вундтом і Титченером, не виявили ніяких практичних результатів психічної діяльності людини, це й не було їхньою метою. Таке утилітарне відношення до подібних питань було несумісне з їх чисто науковим підходом до психології. Функціоналізм перша чисто американська система психології зявився усвідомленим протестом проти експериментальної психології Вундта й структуралізму Титченера. Справа в тому, що обоє цих напрямки вважалися надто обмеженими й не здатними дати відповіді на питання про те, які функції виконує розум і як він це робить.
Хоча виникнення функціоналізму було протестом проти існуючих напрямків психології, його прихильники не прагнули до формального утворення власної наукової школи. Основна причина цього носила особистісний, а не ідейний характер: ніхто із прихильників нового плину не мав честолюбного бажання організувати новий науковий рух, подібне вундтовському або титченеровському.
Згодом функціоналізм дійсно придбав багато рис наукової школи, але її створення ніколи не було щирою метою його лідерів. Вони були згодні задовольнятися простою модифікацією сформованої системи й не додавали зусиль до її заміни.
У підсумку функціоналізм ніколи не став таким строгим і відособленим рухом, яким був структуралізм Титченера. Тому не існувало й такої єдиної функціональної психології, якою була структурна психологія. Хоча було кілька напрямків функціоналізму, що мали свої власні розходження, проте всі вони займалися проблемами функцій свідомості. Але оскільки вони вивчали поводження організму в умовах його взаємодії з навколишнім середовищем, те стали цікавитися й питаннями потенційного застосування психології до рішення повсякденних завдань. Таким чином, прикладна психологія швидко розвивалася саме в Сполучених Штатах, де сьогодні вона вважається головною творчою спадщиною руху функціоналістів.
Функціоналізм науковий напрямок у психології, що займається проблемами, повязаними з роллю психіки в адаптації організму до умов навколишнього середовища.
Попередники функціоналізму
Важливо відзначити період часу, протягом якого попередники функціоналізму розробляли свої ідеї. Він почався до виникнення нової психології й тривав у перші роки її розвитку.
Перша робота Дарвіна, присвячена проблемам еволюції Про походження видів (On the Origin of Species, 1959р.), була опублікована всього за рік до появи Елементів психофізики Фехнера (1860р.) і за 20 років до створення Вундтом психологічної лабораторії в Лейпцігському університеті. Гальтон почав свої роботи з питань індивідуальних розходжень в 1869 році, перш, ніж Вундт написав Принципи фізіологічної психології (18731874). Досвіди по вивченню психології тварин стали проводитися в 80х роках минулого століття, перше ніж Титченер відправився в Німеччину до Вундту.
Таким чином, основна робота з вивчення функцій свідомості, індивідуальних розходжень і поводження тварин виконувалася в той же самий час, коли Вундт і Титченер обдумано виключали ці питання зі сфери своїх досліджень. Новому поколінню американських психологів довелося знову привнести в психологію психічні функції, індивідуальні розходження й лабораторії піддослідних пацюків, щоб вивести неї на передові наукові позиції.
Переворот у природознавстві: Чарльз Дарвін (18091882)
Робота Чарльза Дарвіна Про походження видів шляхом природного добору, що побачила світло в 1859 році, стала, безперечно, однієї з найвидатніших книг в історії людства. Викладена в ній теорія еволюції вплинула не тільки на американську школу психології, зобовязану своїм розвитком і становленням працям Дарвіна, але також на розуми й ідеї багатьох інших відомих учених. (Як ми побачимо згодом, її вплив випробував і Зиґмунд Фрейд.)
Припущення про те, що всі види тварин і рослин безупинно змінюються й розвиваються, що стало одним з наріжних каменів еволюційної теорії, виникло задовго до Дарвіна. Слід появи цього припущення губиться приблизно в V столітті до Різдва Христова, але тільки наприкінці XVIII сторіччя воно знайшло статус наукової гіпотези й стало предметом дослідження сучасних учених. Дід Чарльза, фізіолог Еразмус Дарвін, що важив, між іншим, 340 фунтів, і Френсис Гальтон, відзначали у своїх роботах, що всі теплокровні істоти ведуть свою історію від первинних особин, що одержали життя безпосередньо від Бога.
В 1809 році французький натураліст Жан-Батист Ламарк сформулював теорію розвитку живої природи, у якій основний акцент був зроблений на зміни зовнішнього вигляду тварин, викликаного їхнім прагненням пристосуватися до нових зовнішніх умов. Ці зміни, на думку Ламарка, передавалися в спадщину. Відповідно до його теорії, поява довгої шиї в жирафів було наслідком переданими з покоління в покоління змінами, обумовленими необхідністю тягтися до найвищих гілок дерев у пошуках достатньої кількості їжі.
У серед