Джерела функціоналізму
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
рєр природної селекції. Далі, оскільки мінливість є одним із проявів закону спадковості, вона неминуче позначиться й на новому поколінні, причому окремі його представники будуть мати більшу перевагу в боротьбі за існування в порівнянні з родителями. У підсумку ці якості, передаючись із покоління в покоління, можуть викликати помітні внутрішньовидові зміни. Іноді внутрішньовидові розходження стають настільки глибокими, що, як підтвердили дослідження, приводять до утворення нових видів.
Дарвін не розглядав природний добір як єдиний механізм розвитку еволюції. Він розділяв переконання Ламарка в тім, що зміни, придбані організмом у період його життя, можуть передаватися в спадщину.
Хоча деякі релігійні діячі напрочуд прихильно поставилися до ідей еволюційної теорії, основна маса сприйняла її в багнети, оскільки була переконана в її несумісності з канонічною біблійною картиною створення миру. Один високопоставлений служитель церкви назвав її спробою скинути Бога, додаючи при цьому, що якщо вважати теорію Дарвіна щирої, те варто визнати помилкової Книгу Буття, а відомі всім нам, християнам, Божественні одкровення обманом.
Протягом року після опублікування роботи Про походження видів не вщухали дебати в Оксфордському університеті й на засіданнях Британської асоціації розвитку науки. Серед виступаючих минулого біолог Томас Генрі Гексли, що захищав Дарвіна, і єпископ Семюэль Уилберфорс (що одержав за свої красномовність кличку Мильний Сем), що відстоювала точку зору Біблії. Розглядаючи теорію Дарвіна, Уилберфорс поздоровив себе… що він не нащадок мавпи. На що пішла негайна репліка Хаксли, що він скоріше зволіє бути нащадком мавпи, чим людини, що використовує свої знання й красномовство на те, щоб опорочити вченого, що присвятив своє життя пошукам істини.
Іншим доповідачем був Роберт Фитцрой, що був капітаном на Бигле під час подорожі Дарвіна. Будучи релігійним ортодоксом, він винив себе за допомогу, зроблену дослідженням ученого. Під час свого виступу Фитцрой потрясав над головою величезною Біблією, заклинаючи слухачів вірити слову Божому, але його виступ потонув в обурених лементах тих, що зібралися. Пять років через нещасний капітан покінчив життя самогубством.
Недавні відкриття істориків дозволили по-новому глянути на те, що кануло в Лету, наукове протистояння. Очевидно, характер звіту про дебати в Оксфорді був обумовлений антиклерикальною позицією Гексли і його спробою (можливо й ненавмисної) зміцнити свій образ передового вченого. Фактично слухання носили характер не відкритої полеміки, а серії підготовлених доповідей, і саме друг Дарвіна Джозеф Хукер, а не Гексли дав відсіч єпископові Уилберфорсу. Сам же Дарвін зберіг з єпископом гарні відносини, озиваючись про його аргументи як про надзвичайно митецький, хоча й позбавлених наукового змісту.
Боротьба навколо теорії еволюції продовжилася й у нашім столітті. В 1925 році в місті Дейтоне, штат Теннессі, відбувся так званий мавпячий процес над шкільним учителем Джоном Скоупсом, що познайомив своїх учнів з навчанням Дарвіна. У цьому ж штаті майже піввіку через, в 1972 році, один священик обвинувачував теорію Дарвіна в тім, що вона породжує моральне розкладання, похіть, аморальність, користолюбство й такі злочинні дії, як уживання наркотиків, розбій і приголомшлива своя жорстокість акти геноциду. В 1968 році Верховний Суд США скасував закон, що забороняв викладання теорії еволюції в школах, однак проведене в 1985 році дослідження показало, що майже половина дорослого населення Америки рішуче її відкидають.
В 1987 році Верховний Суд виступив проти законопроекту штату Луїзіана, що містив вимогу про те, щоб, у випадку викладання в школі теорії Дарвіна, у рівному обсязі викладалося б і традиційне біблійне вчення про походження життя. В 1990 році Колегія з питань освіти штату Техас схвалила випуск підручника, що містив виклад теорії еволюції, однак все-таки третина її членів була проти такого рішення.
Починаючи з 1840 року Дарвін вів записи про свого малолітнього сина, стежачи за його розвитком. В 1877 році він опублікував їх у журналі Mind за назвою Біографічний нарис про розвиток дитини (A Biographical recording the child). Ця робота вважається одним із джерел виникнення сучасної дитячої психології.
Надалі Дарвін займався активним вивченням вираження емоційного стану людей і тварин, показуючи, як зміна жестів і поз, типових для більшості емоційних станів живих істот, можуть бути інтерпретовані в термінах еволюційної теорії. У своїй книзі Вираження емоцій у людей і тварин він затверджував, що емоційні жести є залишковим наслідком рухів, що служили колись практичним цілям.
Сам Дарвін перебував осторонь від полеміки навколо свого відкриття й писав тим часом інші книги, що мали важливе значення для розвитку психології. Його друга більша робота Походження людини (The Descent of Man), що вийшла в 1871 році, містила опис свідчень розвитку людини, починаючи з нижчих щаблів, у ній робився акцент на подібності психічних процесів у людей і тварин. Книга швидко завоювала успіх. Відомий журнальний оглядач відзначав: У салонах вона суперничає по популярності з новітніми романами, а в кабінетах розбурхує розуми вчених, моралістів і теологів. І там, і там вона породжує шквал емоцій, що складаються із суміші здивування, глибокого збурювання й замилування. Однак швидке здивування, замилування й визнання перемогли збурювання й неприйняття.