Джерела функціоналізму
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
иття, уникав поїздок у гості й сам намагався нікого до себе не запрошувати. Він навіть установив дзеркало за вікном свого кабінету, щоб стежити за тими, хто приїжджав його відвідувати. День за вдень, тиждень за тижнем, він страждав від болів у шлунку й всі ці роки сільського самітництва відмовлявся спати всюди, крім свого надійного будинку. Його постійно терзали занепокоєння.
Варто сказати, що для занепокоєння були серйозні підстави. Ідея еволюції природи зустріла суворий осуд реакційно настроєних діячів церкви й деяких учених. Духівництво бачило в ній погрозу морального розкладання й підриву суспільних підвалин. У своїх проповідях священики невпинно підкреслювали, що якби не було розходження в походженні людей і тварин, то не було б і розходження в їхньому поводженні, і в підсумку звірина жорстокість знищила б паростки цивілізації. Сам Дарвін іноді називав себе диявольським проповідником і визнавався друзям, що робота над теорією еволюції подібна сповіді присудженого до смерті (Desmond& Moore. 1991). Він знав, що після опублікування своїх ідей буде проклятий як єретик.
Пройшли довгих 22 року, перш ніж Дарвін зважився познайомити мир зі своїми відкриттями. Йому хотілося, щоб до моменту опублікування його теорія опиралася на незаперечні наукові докази. Тому він працював не поспішаючи, діючи гранично уважно й обережно.
В 1842 році Дарвін склав перший 35-сторінковий начерк своєї теорії. Два роки через начерк перетворився у есе, що однаково не влаштовувало автора. Він продовжував зберігати свої відкриття в строгому секреті, довіряючи їх лише геологові Лайелю й ботанікові Джозефові Хукеру. Наступні 15 років пройшли в болісних міркуваннях, ретельному вивченні зібраного матеріалу, перевірці й повторному огляду доказів з метою зробити свою теорію невразливої у всіх відносинах.
Невідомо, скільки б ще часу Дарвін продовжував відкладати публікацію своєї роботи, якби в червні 1838 року не одержав листа від молодого натураліста Альфреда Рассела Уоллеса, що зробило на нього ефект бомби, що розірвалася. Уоллес, перебуваючи у Вест-Індії, під час відпустки по лікуванню хвороби зумів загалом розробити свою теорію еволюції, багато в чому подібну з дарвінівської, хоча й не мала у своїй основі настільки багатого аналізованого матеріалу. Найжахливішим було те, що, за словами самого Уоллеса, ця робота зайняла в нього всього три дні. Він цікавився думкою вченого про своє відкриття й просив про сприяння в його опублікуванні. Представте стан Дарвіна, що віддав майже 20 років життя щоденним кропітким дослідженням!
Подібно ученим, Дарвін відрізнявся крайнім честолюбством. Ще до експедиції на Бигле їм був зроблений запис про прагнення зайняти гідне місце у світі науки. Згодом він додав до неї такі слова: Я хотів би надавати якнайменше значення таким дрібницям, як слава. Мені не подобається, коли в основі творчості лежить прагнення до першості, але я був би уражений, якби хто-небудь зміг опублікувати мої ідеї раніше мене.
За словами Лайела, Дарвін знав, що якщо допоможе Уоллесу опублікувати його роботу, то роки завзятої праці над теорією еволюції зійдуть нанівець, а він сам втратить право на авторство. Дарвін буквально розривався перед важким вибором. Кончина сина, що вмер від скарлатини в ці ж дні, поставила його на грань розпачу. З тугою міркуючи про лист Уоллеса, у підсумку він із завидною безпристрасністю прийшов до наступного висновку: Схоже, це буде надто жорстоко, якщо я втрачу пріоритет відкриття, яким фактично володів уже стільки років. До того ж я не вважаю, що відмова від публікації відібється на науковій стороні питання… Публікація ж буде занадто несправедлива стосовно мене.
Лайел і Хукер запропонували, щоб лист Уоллеса й уривки з майбутньої книги Дарвіна були зачитані на зборах Линеєвської спілки (наукового суспільства, названого по імю шведського натураліста Линея) 1 липня 1858 року. Ця подія ввійшла в історію науки, а всі 1250 екземплярів першого видання Про походження видів були розкуплені в перший же день продажу. Книга породила небачений сплеск емоцій суспільної думки й незліченні суперечки. Дарвін, хоча й під вогнем критики, виграв свою битву за місце в історії.
Про походження видів і інші роботи
Відзначивши факт мінливості видів живих істот, Дарвін зробив висновок про спадкоємну передачу розходжень від покоління до покоління. Оскільки в природі, міркував далі Дарвін, процес природного добору приводить до виживання тих організмів, які щонайкраще підходять до середовищу перебування, у безперервній боротьбі за існування перемагають ті, хто успішно пристосовується до змін зовнішнього середовища; не здатні до адаптації гинуть.
Дарвін сформулював свою ідею про боротьбу за виживання після читання книги економіста Томаса Мальтуса Досвід про закон народонаселення, написаної в 1789 році. (У свій час ця ж книга надихнула й Альфреда Уоллеса.) Мальтус затверджував, що виробництво продовольства у світі росте в арифметичній прогресії, у те час як населення Землі у геометричній. Це неминуче приведе до ситуації, коли більшість людей зштовхнеться з погрозою голодної смерті. Вижити в таких умовах зможуть тільки найдужчі й жорстокі.
Дарвін поширив цей принцип на всі живі організми й розробив свою концепцію природного добору. Відповідно до його подань, особині, що перемогли в боротьбі за існування й якщо достигли зрілості, прагнуть передати своєму потомству навички й переваги, що дозволили їм перебороти ба