Geum.ru

Курсовой проект

  • 9301. Когнитивные стили
    Психология

    Существуют индивидуально-своеобразные адаптационные стратегии интеллектуального поведения, т. е. человек сам выбирает наиболее оптимальный для себя способ переработки информации среди альтернативных способов соотнесения себя со средой. Таким образом, когнитивные различия между людьми«... отражают различные адаптивные подходы к реальности, в равной мере эффективные (даже если и не вполне точные) способы отражения происходящего» (Gardner, Holzman, Klein, Linton,Spence, 1959, P. Гарднер и его соавторы постоянно подчеркивали, что по одному определенному когнитивному контролю еще нельзя судить о личности. Следует принимать во внимание комплекс когнитивных контролей, который и был обозначен термином «когнитивный стиль» с подчеркиванием двух аспектов этого понятия: во-первых, когнитивный стиль данной личности представляет собой комбинацию когнитивных контролирующих принципов, поэтому стиль более независим от специфических ситуативных требований, нежели тот или иной принцип контроля, и, во-вторых, образующие когнитивный стиль принципы контроля независимы друг от друга и могут проявляться в самых разных индивидуально-специфических сочетаниях. Таким образом, когнитивный стиль обеспечивал основу для предсказания индивидуального поведения, которое не могло быть осуществлено на основе характеристик отдельных когнитивных контролей. Такое заключение представляется весьма существенным, ибо, как мы видим, в рамках данного направления когнитивный стиль трактовался в качестве многомерного по своей природе психологического качества. Однако впоследствии этот смысловой оттенок в понятии когнитивного стиля был утерян, и в более современных работах когнитивными стилями стали называться отдельные когнитивные переменные (в том числе и вышеупомянутые когнитивные контроли).

  • 9302. Когнитивный компонент самосознания у подростков
    Педагогика

    ЛИТЕРАТУРА:

    1. Активные методы в работе школьного психолога под ред. И.В. Дубровиной. М., 1990 г.
    2. Баклушинский С.А., Белинская Е.П. Развитие представлений о понятии социальная идентичность // Этнос. Идентичность. Образование. М., 1998 г.
    3. Белинская Е.П. Временные аспекты Я-концепции и идентичности // «Мир психологии», 1999 г., №3.
    4. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. СПб., 1995 г.
    5. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986 г.
    6. Божович Е.Д. Психологическая коррекция учебной работы школьников // Научно-практические проблемы школьной психологической службы. М., 1987 г.
    7. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию.
    8. Джемс У. Психология. М., 1991 г.
    9. Клайнпетер У., Реслер Г.-Д. Основные принципы психотерапии в детском и подростковом возрасте // Психогигиена детей и подростков. М., 1985 г.
    10. Кле М. Психология подростка. М., 1991г.
    11. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. М., 1984 г.
    12. Кон И.С. Категория Я в психологии // «Психологический журнал», 1981 г., №3.
    13. Кон И.С. Открытие Я. М., 1978 г.
    14. Крайг Г. Психология развития. СПб., 2000 г.
    15. Майерс Д. Социальная психология. СПб., 1997 г.
    16. Маклаков А.Г. Общая психология. СПб., 2000 г.
    17. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. СПб., 2002 г.
    18. Немов Р.С. Психология. М., 1995 г.
    19. Общая психология под ред. Богословского.
    20. Общая психология под ред. Петровского.
    21. От рождения до смерти под ред. Реана А.А. М., 2002 г.
    22. Рабочая книга школьного психолога под ред. И.В. Дубровиной. М., 1991 г.
    23. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб., 2000 г.
    24. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. М., 1994 г.
    25. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. М., 1989 г.
    26. Социальная идентификация личности под ред. В.А. Ядова. М., 1993 г.
    27. Столин В.В. Самосознание личности. М., 1984 г.
    28. Столяренко. Основы психологии.
    29. Хрестоматия по психологии под ред. Петровского. М., 1987 г.
    30. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. М., 1997 г.
    31. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. М., 1977 г.
    32. Шевандрин Н.И. Социальная психология в образовании. М., 1995 г.
    33. Эйдемиллер Э.Г., Кулаков С.Л., Черемисин О.В. Исследование образа Я у подростков с аддиктивным поведением // Психологические исследования и психотерапия в наркологии: сборник научных трудов. Т.123.
    34. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. М., 1996 г.
  • 9303. Когрентність другого порядку як об’єкт експериментального дослідження
    Физика

    З'ясуємо походження інтерференційної картини чому при накладанні хвиль в одних місцях виникає послаблення коливань, а в інших посилення. Зійшовшись у кожній точці поверхні води, одна і друга хвилі викликають коливання частинок води, визначити які для кожного окремого випадку неважко. Результуюче зміщення частинки в будь-який момент часу дорівнює геометричній сумі зміщень, які дістає частинка, беручи участь у кожному із хвильових процесів, що додаються. Нехай в даний момент часу в якомусь місці зміщення поверхні води від однієї і другої хвилі спрямовані в один бік і максимальні обидві хвилі приходять в цю точку в однаковій фазі. Якщо хвилі зійдуться гребенями, то вода в цій точці сильно підніметься. Через півперіода (1/2 Т) гребені зміняться западинами, причому в обох хвилях одночасно, оскільки вони мають однаковий період. Поверхня води сильно опуститься. Ще через півперіода поверхня води знову сильно підніметься і т. д. Таким чином, в даному місці коливання будуть підсилені. В тих місцях, де гребені однієї хвилі сходяться з западинами іншої, тобто куди хвилі приходять в протилежних фазах, коливання будуть максимально послаблювати одне одне. Тут коливання поверхні води будуть слабкими або їх зовсім не буде, якщо амплітуди коливань в обох хвилях однакові.

  • 9304. Кодекс Республики Беларусь об образовании и правовой статус учебных учреждений
    Юриспруденция, право, государство

    развитием сети учреждений образования; созданием социально-экономических условий для получения образования в государственных учреждениях образования, государственных организациях, реализующих образовательные программы послевузовского образования, в том числе бесплатного; финансированием из средств республиканского и (или) местных бюджетов функционирования государственных учреждений образования, государственных организаций образования, обеспечивающих функционирование системы образования; сохранением в государственных учреждениях образования мест, предназначенных для получения образования гражданами за счёт средств республиканского и (или) местных бюджетов; установлением ежегодно учредителями государственных учреждений образования, государственных организаций, реализующих образовательные программы послевузовского образования, контрольных цифр приёма для получения образования за счёт средств республиканского и (или) местных бюджетов; созданием условий для получения образования с учётом национальных традиций, а также индивидуальных потребностей, способностей и запросов обучающихся; предоставлением возможности выбора учреждения образования, специальности, формы получения образования, уровня изучения учебных предметов, учебных дисциплин, образовательных областей, тем; созданием необходимого количества мест в организациях для прохождения практики, производственного обучения обучающихся; созданием специальных условий для получения образования лицами с особенностями психофизического развития, их интеграции в общество, социализации; развитием системы кредитования граждан, получающих образование на платной основе);

  • 9305. Кодекс этики российского библиотекаря и проблемы библиотечного обслуживания современного пользователя
    Культура и искусство

    - Одна из проблем, регулируемых принципами информационной этики проблема цензуры. Современные технические средства позволяют фильтровать информацию, предоставляемую из электронных сетей по бесконечному количеству признаков. Осуществлять это можно на любом уровне (как в библиотеке, так и в организации-провайдере, и на любых промежуточных этапах) анонимно от конечного потребителя. В России, в большинстве случаев, библиотекари становятся на позицию ограничения получаемой информации, прежде всего, порнографического характера. Мотивация может быть разнойограниченная пропускная способность трафика, выделение приоритетов при ограниченности ресурсов и т. д. Но сам факт фильтрации информации в электронных сетях требует этического самоопределения. Ибо при отсутствии такового, а также каких-либо формальных инструкций, вопрос об ограничении доступа решается на субъективной основе. Другая проблема конфиденциальности потребителя информации. В Федеральном законе «О библиотечном деле» сказано: «Не допускаются государственная или иная цензура, ограничивающая право пользователей библиотек на свободный доступ к библиотечным фондам, а также использование сведений о пользователях библиотек, читательских запросах, за исключением случаев, когда эти сведения используются для научных целей и организации библиотечного обслуживания». Однако современные коммуникационные средства делают потребителя информации практически «прозрачным», каждый его шаг по киберпространству фиксируемым и записываемым. Более незащищенным в этом смысле стал и читатель традиционной библиотеки. Современные формы записи, регистрации читателей, фиксации его требований на компьютере также предоставляют в распоряжение библиотекаря все больше информации, которая по своей сути является конфиденциальной [3, с. 10].

  • 9306. Кодирование информации
    Компьютеры, программирование

    Близки по смыслу понятия «формализация» и «кодирование». С понятием «кодирование» непосредственно связано понятие кода. Как и большинство понятий информатики, понятие «код» многозначно. Кодом называется правило, описывающее отображение одного набора знаков в другой набор знаков или слов. Кодом можно назвать правило, описывающее отображение набора знаков одного алфавита в набор знаков другого алфавита. Не будет ошибкой сказать, что код - это двоичное слово фиксированной длины или произвольная конечная последовательность знаков, имеющая определенный заранее смысл. Важным этапом в освоении понятия «код» является усвоение понятия длины кода. Длиной кода принято называть число знаков, используемых для представления кодируемой информации в алфавите кодирования. Кодом постоянной длины называется такой способ кодировки, при котором все знаки исходного алфавита кодируются «словами» одинаковой длины. Все естественные языки можно отнести к способу кодировки, при котором знаки исходного алфавита (объекты реальной действительности) кодируются словами разной длины. К коду переменной длины относится код Морзе. К кодам переменной длины также относится 4-х битовый код Грэя для десятичных цифр, циклический код Грэя, 4-позиционный цепной код, код Бодо и др. Применительно к памяти компьютера термин «двоичное слово» отражает способ кодировки, при которой все знаки исходного алфавита (символы) кодируются последовательностью двоичных знаков. При этом длина кода имеет конкретное, фиксированное значение (байт, два байта и т. д.).

  • 9307. Кодифікація законодавства СРСР 1922–1929 р
    Юриспруденция, право, государство

    Відповідно до досвіду правотворчості УСРР 20-х років Усенко И.Б.1 виділяв наступні основні стадії кодифікаційного (законотворчого) процесу:

    1. прийняття рішення про видання кодифікованого акту. Йому передувало вивчення доцільності видання цього акту. Рішення, як правило, приймались вищими органами державної влади (Всеукраїнськими зїздами Рад, ВЦВК. Раднаркомом УСРР). Оформлювалось воно у вигляді доручення підготувати відповідний законопроект чи шляхом затвердження акту планування діяльності законопроектних органів. Останньому надавалась перевага. В кінці 20-х років намічалось навіть створення єдиної системи планування правотворчості в УСРР;
    2. складення законопроекту відповідним відомством чи міжвідомчою комісією. Декрет РНК УСРР від 25.01.20 “ Про порядок розгляду і опублікування законодавчих і урядових актів” передбачав, що проекти всіх актів законодавчих редагуються у відповідному відомстві. Конкретна компетенція кожного відомства визначалась у відповідному положенні. Ведучим відомством з питань кодифікації був Наркомат юстиції УСРР. Законодавчо підтверджувалась необхідність існування відділу законодавчих пропозицій і кодифікації. Обовязки по кодифікації покладались насамперед на юридичне бюро та інші юридичні підрозділи, що входили, як правило, до складу адміністративно-організуючих відділів (1-а половина 20-х р.) чи загальних відділів (2-а половина 20-х р.). крім того такі обовязки могли бути покладені на “галузеві підрозділи” відомств. В ряді випадків для підготовки законопроектів утверджувались спеціальні відомчі комісії з представників його структурних підрозділів. Керівництво кодифікаційною роботою здійснювали колегії наркоматів і особисто наркоми. Приказами наркомів і постановами колегій розподілялись обовязки по кодифікації між підрозділами призначались кодифікаційні комісії, затверджувались їх плани і звіти. Колегія звичайно затверджувала загальну схему кодифікаційного акту і остаточну редакцію його тексту (перед направленням проекту на узгодження чи внесення його в законодавчі органи). Поряд з колегією в деяких відомствах були утворені “широкі колегії” (дорадчі органи при “вузьких колегіях”). Крім того, в роботах брали участь інші відомчі підрозділи і утворення (“тройки”, “наради” і т.д.). ряд актів створювались спеціальними міжвідомчими комісіями (нарадами), оскільки багато актів заторкали інтереси зразу декількох відомств. Міжвідомчими комісіями були підготовлені проекти шлюбно-сімейного кодексу, Тимчасових будівельних правил та ін.;
    3. узгодження проекту з зацікавленими установами і організаціями, з органами юстиції. Для цього проект розсилався усім організаціям (в тому числі профспілковим і громадським). Встановлювався в 1921 р. 3-денний строк для узгодження проекту і отримання висновку НКЮ. Однак скоро на практиці, а в 1925 р. було закріплено і законодавчо, що для цього встановлювався строк в 1 місяць. Особливим видом узгодження було отримання висновку відділу законодавчих пропозицій і кодифікації НКЮ. Нерідко при цьому НКЮ доопрацьовував проект, узгоджував з діючим законодавством і редагував. Свій висновок і відредагований проект кодвідділ направляв установі, яка підготувала проект, а копію цих документів Раднаркому УСРР. Фактично в ході всіх кодифікаційних робіт діяло правило вказівки НКЮ у відношенні форми проектів і постанов, їх кодифікаційного узгодження і термінології обовязкові для всіх відомств. Доробка проекту згідно з отриманими зауваженнями проходила у відомстві створювачі законопроекту;
    4. внесення проекту кодифікованого акту в законодавчі органи. Передбачалось постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 19.10.1921 р. “Про порядок проходження декретів”, що окремі наркомати вносять проекти постанов у ВУЦВК лише пісяля попереднього їх обговорення в РНК УСРР. Відомство ініціатор офіційно направляло проект кодифікаційного акту в Управління справами РНК. Це означало “внесення проекту в законодавчі органи”, реалізація відомством права законодавчої ініціативи. Були зафіксовані такі вимоги до проектів в кодифікаційних актів: 1) повинні вноситись на затвердження разом з проектами постанов про введення їх в дію; 2) в проекті останніх пропонувалось вказувати всі законодавчі положення, що відмінялись чи змінювались; 3) до проекту повинна додаватись пояснююча записка; 4) а також письмові висновки й відгуки всіх зацікавлених відомств зі вказівкою точного формування розходжень з проектом, що вноситься, а також всі інші необхідні документи;
    5. доробка і узгодження проекту в спеціальних підрозділах при РНК УСРР. Він проходив суттєву доробку в спеціально утворених для цього при РНК УСРР підрозділах (наприклад, Комісія по розгляду законодавчих пропозицій);
    6. затвердження проекту Раднаркомом УСРР. Деякі з перших кодифікаційних актів одразу ж після внесення в законодавчі органи розглядались на засіданнях РНК УСРР без їх попередньої комісійної обробки. Однак в цілому в 20-ті рр. склалось правило, що на утвердження РНК УСРР поступав проект, вже розглянутий допоміжним органом, відредагований і завізований редактором консультантом; слід відмітити, що РНК УСРР, як правило, не вносив в проект серйозних змін, а в деяких випадках міг повернути проект відомству чи своєму допоміжному органу для доробки;
    7. затвердження проекту ВУЦВК. Затверджений РНК проект поступав на розгляд Президії ВУЦВК, який після колегіального обговорення або затверджував проект і вводив його в дію від імені ВУЦВК і РНК УСРР, або приймав рішення про внесення його на розгляд сесії. Якщо Президія визнавала необхідним частково або повністю змінити проект, то повертав проект акту в РНК УСРР для відповідної переробки. При розгляді на сесії ВУЦВК проводились спеціальні доповіді. Після дебатів по доповіді створювались комісії сесії для розгляду і редагування проектів. По докладу останньої сесія приймала остаточне рішення. На сесії відбувалось і остаточне затвердження кодифікаційного акту, в порядку виключення вже введених в дію Президією ВУЦВК. ВУЦВК і його Президія були останньою інстанцією в питаннях затвердження кодексів. Виключенням явилось лише прийняття КЗпП 1922 р., який був введений в дію постановою ВУЦВК на території України одночасно з введенням його в РСФРР;
    8. обнародування акту. Кодифікаційні акти друкувались в Зібранні Узаконень та інших офіційних джерелах, а також виходили окремими виданнями. Опублікуванням акту завершувався кодифікаційний процес. Згідно з постановою ВУЦВК від 22.02.1921 р. “Про час вступу в законну силу” кодифікаційні акти вступали в силу з моменту, прямо вказаного в постанові про введення їх в дію.
  • 9308. Кодифікація права в Україні у складі Австрійської монархії в II половині 18-на початку XIX століття
    Юриспруденция, право, государство

    Вже у XVII ст. ще до загарбання Австрією Галичини, там були проведені певні заходи по обєднанню цивільного права різних австрійських країв. Робота по уніфікації права й виробленню єдиного кодексу посилилася після заснування в Австрії в 1749 році Верховного суду. Для ліквідації партикуляризму в праві була створена в 1753 році на вимогу Марії Терезії законодавча комісія під керівництвом професора права Аццоні. Враховуючи право кожної провінції Австрійської імперії, комісія систематизувала і уклала кодекс законів під назвою Кодекс Терезіани, в основу якого лягло римське право, магдебурзьке право міст та в 1766 році представила підготовлений нею проект цивільного кодексу на затвердження імператриці Марії Терезії. Однак проект затверджений не був через велику громіздкість 8 томів, через архаїчність деяких положень. Крім того, щоб ним користуватися, треба було добре розбиратися у римському праві, а таких спеціалістів серед суддів було мало. Особливо пожвавилася робота над кодифікацією цивільного та інших галузей права в останній чверті XVIII ст., і Галичина стала місцем випробування нових законів, чинність яких відтак поширювалась й на інші австрійські краї. В 1772 році імператриця створює нову комісію для переробки незатвердженого проекту цивільного кодексу із побажаннями, щоб з кодексу не створювали підручник з права. Все, що не мало прямої дії, а було визначенням понять, класифікаціями, поясненнями слід було вилучити. Звід повинен був стати максимально коротким, необхідно було виключити з нього окремі казуси. Основою цього кодексу повинна була бути природна справедливість та людяність. Робота просувалась дуже повільно, продовжилась за Йосипа II. Цісар, зробивши свої зауваження, вимагав доповнити збірник новими розділами. Законодавча комісія, переробивши першу частину кодексу, доповнила його розділами: право подружжя, право опікунства, правові відносини родичів до дітей і дітей до родичів та ін. Цісарські доповнення, маючи надзвичайно важливе значення для розвитку суспільства і держави в цілому, називалися патентами.[6]. Лише в 1785 році була складена перша частина кодексу (особове право), яку імператор Йосип II патентом від 1 листопада 1786 року санкціонував і вона дістала назву Йосифінської книги законів.[2;c.42]. До неї увійшли норми про права підданих, сімейне й опікунське право.У Йосифінській книзі законів (ст.354) зазначено право власності, право дідичної (поміщицької)оренди, дідичного поземку і дідичної поверхні, котрі відносилися в головному до колишнього підданства, втратили своє практичне значення зі скасуванням панщини. Предмет власності - вживання громадське (суспільне) не є ніяким правом приватним, і не стоїть під охороною суду, воно перебуває під охороною адміністративної влади. З огляду державно-правової доктрини ХVIII ст. декрет надвірної канцелярії від 14 червня 1776 року про ріки сплавні (тільки сплавні зараховував до права коронних, тим виражалася неможливість приватної власності на таких ріках, а право корони не мало іншої практичної ваги, як збереження суспільних інтересів. Тому закон 287 йосифінської книги заковів зарахував ріки до суспільного майна держави, використання якого дозволено кожному. Цікавим фактором у законодавстві (ст.407 книги заковів) виявилася власність на острови, що виникли на сплавних ріках, - вони стають власністю держави, а острови на водах несплавних належать власникам землі. Отже, розбіжність про власність природних явищ, зобов'язала видати новий державний закон про води 30 травня 1869 року та крайовий закон для Галичини від 14 березня 1875 року [6]. Після смерті Йосифа II, його наступник Леопольд II створив нову кодифікаційну комісію під керівництвом професора права природи барона Мартиня і доручив йому укласти нову книгу заковів з урахуванням його поправок, перша частина якої 1794 року була завершена. Друга частина законів закінчена 1795 року і третя - 1796 року. Таким чином, створений новий кодекс патентом від 13 лютого 1797 р. набув чинності у Західній Галичині, а патентом від 8 вересня того ж року і в Східній Галичині. Він був введений як експеримент, його декілька раз дороблювали. Це була так звана Галицька книга заковів. У проекті багато було збережено від діючих в Галичині звичаїв. Таким чином припинило свою дію в Галичині старе польське феодальне право, а сам кодекс став базою для дальшого вдосконалення цивільного законодавства. Оскільки Галицька книга заковів не змогла дати вичерпної відповіді на усі аспекти правового розвитку, то комісія надвірної канцелярії на чолі з Цайлєром внесла відповідні зміни, що випливали з особливостей краю, і 1808 року подала імператору новий проект для підписання, але лише в 1811 році після кількох переробок цісарським патентом від 1 червня був затверджений і з 1 січня 1812 року введений в дію цивільний кодекс для всієї Австрії без виключення під назвою "Загальне цивільне уложення для спадкових земель Австрійської монархії", який діє в цій країні тепер.[2;c.43-44] На Буковині його було запроваджено у лютому 1816 року. Він був створений за попередніми працями Мартіні і був укладений в дусі просвітництва і природного права, за стилем викладу і переконливістю відповідно до кращих класичних набутків.[4;c.366]. Цей кодекс складався з вступу, 3-х книг та 1502 статей. В ньому було багато взято від рецептованого римського права. Закон оголошувався загальнообовязковим. Незнання законів не звільняло від відповідальності. Звичай міг застосовуватися судами тільки якщо це прямо передбачено в законі. Суддям предписувалося судити в межах закону не виходячи за їх межі. Структура кодексу була такою: Вступ (ст. 1-14) викладені загальні положення про цивільний закон; Книга I (ст. 15-284) "Про право особисте" була присвячена особовим правам, питанням загальної правоздатності, а особливо сімейно-шлюбному праву; Книга II ( ст. 285-1341) "про особисті права по відношенню до речей" і охоплювала одночасно норми речового, зобовязального і спадкового права. Книга III (ст. 1342-1502) "Про особливі визначення прав особистих і речових" даються спільні постанови, що відносяться до особових і речових прав, зібрані норми про охорону прав способом їх судового захисту, а також специфічними регулюванням взаємовідносин панів з селянами. Така структура відповідала класичній інституційній схемі побудови кодексів, які були притаманні традиції римського права. Джерелами цивільного кодексу послужили: 1)пандектне право; 2)Прусське земське уложення 1794 року; 3)провінціальне право деяких австрійських країв, але вони нерідко піддавалися істотній переробці і змінам; можна виділити також Статут Малої Польщі. [2;c.43]. В цьому кодексі відкрито була визначена загальна цивільна правоздатність, позастанова рівність громадян в приватному праві. Рабство і особиста залежність не допускалися. Взаємовідносини між селянами і панами витікали тільки із майнових прав на землю. Встановлювалась рівність всіх громадян незалежно від віросповідання, а для багатонаціональної імперії це було дуже важливо. Правоздатність належала всім громадянам від народження і набувалася разом із громадянством. Передбачалися випадки позбавлення громадянства, наприклад заключення шлюбу жінок з іноземцями. Безпосередньо було визнано повну цивільну правоздатність жінок. Вперше були передбачені рівні права для іноземців в області приватного права. Такого не знав навіть Кодекс Наполеона 1804 року. Для іноземців визначалося отримання громадянства, якщо вони 10 років постійно проживали на території монархії. Правоздатність у повній мірі мали також і юридичні особи, різні товариства і громади. Відповідно до традиції римського права від імені громад, товариств виступали представниками юридичної особи управляючі, що призначалися більшістю. Вони розглядалися як власники майна громад. Під правом власності розуміли спроможність володіти сутністю речі і її належностями не інакше як по особистому розположенню і можливістю відлучати інших від впливу на це володіння (ст. 354) Загального цивільного уложення. Поряд із загально визначеними причинами виникнення зобовязань порушенням договорів і деліктами вперше зявляється таке поняття як квазі-делікти це спричинення шкоди, відповідальність за яку накладається на осіб із особливим становищем ( у сучасному розумінні третіх осіб) Наприклад на власника готелю чи трактира за крадіжку речей постояльця. У радянській правовій літературі в свій час була зроблена спроба дати характеристику прав власності, що випливала з цивільних кодексів окремих країн епохи промислового капіталізму. Так, відомий радянський цивіліст професор А. В. Венедиктов визначив прусське й австрійське законодавство як буржуазне. Правда, автор застерігає, що формули цих кодексів віддавали ще "певну данину феодальним відносинам". Проте, звертаючи увагу на досить докладне визначення правомочності власників у цих кодексах порівняно з цивільним кодексом Наполеона 1804 року, Венедиктов вважає, що однією з причин цього "було, найімовірніше, стремління їх укладачів дати вичерпну характеристику повної власності як перемагаючої буржуазної власності на противагу феодальній поділеній власності, що зберігала ряд сильних позицій у Пруссії і в Австрії й вимагала відповідного нормування її в самих уложеннях" За тим трактуванням виходить, що австрійський цивільний кодекс 1811 року є кодексом перемігшої буржуазії, яка поблажливо поставилась до залишків феодальних відносин. Це, безперечно, помилка, яка пояснюється формальним підходом автора до закону. Насправді австрійський цивільний кодекс 1811 року являв собою модернізований формулами буржуазного права дворянський звід законів, метою якого була охорона дворянської власності.[2;c.44]. Як і кодекси кінця XVIII початку XIX ст. в інших країнах, кодекс 1811 року був результатом компромісу феодального й буржуазного права, причому деяка перевага віддавалася першому.[1;c.62]. Австрійський цивільний кодекс 1811 року продовжував діяти з деякими змінами на території Галичини й після її включення до складу буржуазно-поміщицької Польщі за Ризьким мирним договором 1921 року. Зокрема через те, що в середині XIX ст. в нових історичних умовах кодекс 1811 року явно застарів, у 1904 році була створена комісія під головуванням відомого австрійського юриста професора Й Унгера для перегляду кодексу. "Однією з найбільших заслуг Унтера, - писав про нього в посмертній згадці професор Львівського університету Е. Тіль, - залишається його ініціатива в ревізії цивільного кодексу. Треба було поваги Унтера і сили його аргументів, щоб спонукати компетентні в таких справах кола зробити рішучий крок. Однак робота по перегляду кодексу просувалася повільно, були розроблені проекти змін і доповнень, але в звязку з вибухом першої світової війни так і не були затверджені. Зміни окремих положень кодексу вже в роки війни були проведені в порядку надзвичайних урядових актів (новел) від 12жовтня 1914 року, 22 липня 1915 року та 19 березня 1916 року і стосувалися деякого розширення прав жінок та позашлюбних дітей, дальшого розвитку зобовязального права та ін.[1;c.58] Щоправда, з відновленням парламентарного життя в Австрії ці зміни та доповнення були передані в червні 1917 року на заключення юридичної комісії рейхсрату, який обрав спеціальну підкомісію під головуванням професора Львівського університету С. Дністряковського для переробки новел до цивільного кодексу. Але розгляд її пропозицій в звязку з розпадом Австро-Угорщини до кінця доведений не був.[2;c.44]. Кодекс продовжував діяти аж до 1933 року. В цьому році був затверджений обширний за своїм обсягом польський кодекс зобовязань, який припинив діяння значної частини австрійського цивільного кодексу 1811 року.[1;c.58]. Ще до проведення кодифікації цивільного права в 1763 році був затверджений в Австрії кодекс вексельного права. Він налічував усього 53 статті та охоплював ряд норм, що регулювали питання кредиту. Чинність цього кодексу в 1775 році була поширена на Галичину, де до того вексельні справи регулювалися звичаєвим правом. Після скасування в Австрії кріпосного права у 1848 році відбулося пожвавлення як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі, й виявилась гостра потреба в розробці торгового кодексу, який був затверджений в 1862 році.[1;c.58]..Майже одночасно з підготовкою цивільного кодексу почалася робота над складанням цивільного процесуального кодексу, якому надано силу закону з 1781 року. В Галичині він став діючим з 1 травня 1782 року. Через деякий час цей кодекс був перероблений і введений в дію у 1796 році в Західній Галичині, а в 1807 році у Східній Галичині, діставши назву Галицького цивільного процесуального кодексу. За своєю структурою він поділяється на 43 розділи, має 617 ст., які регулювали всі стадії цивільного процесу, починаючи від позовної заяви і закінчуючи виконанням судового рішення. У переважній більшості в австрійських краях зберігав силу Цивільний процесуальний кодекс 1781 року. Процес характеризувався незвичайною повільністю, тяганиною та дорожнечею суду і тому був фактично недоступний для трудящих. Навіть буржуазні автори признавали, що "встановлення істини стало тяжкою і коштовною справою, а правосуддя повільним і непевним". У 1825 році був вироблений новий проект цивільного процесуального кодексу для всіх австрійських країв, але він не дістав затвердження з боку імператора. З цього проекту трохи пізніше були введені в дію тільки окремі його розділи (адвокатська ординація 1849 року, закон про компетенцію судів 1852 року, патент про судочинство в безспірних справах 1854 року та ін..)[2;c.45]. Новий цивільний процесуальний кодекс був затверджений за проектом відомого австрійського процесуаліста Кляйна у 1895 році і введений в дію з 1898 року. Складається він з шести частин, які в свою чергу розпадаються на 602 статті. Цей кодекс у порівнянні з попереднім проголошував усність та гласність цивільного процесу та трохи прискорював розгляд судових справ. Доповненням до цивільного процесуального кодексу було обширне (402 статті) положення про екзекуції 1896 року, в якому дуже детально було врегульовано порядок виконання судових рішень по цивільних справах і судових вироків по кримінальних справах в частині примусового стягнення грошових штрафів і судових витрат.[1;c.59].

  • 9309. Кодовая автоблокировка
    Транспорт, логистика

    При автоблокировке перегон делят на блок-участки, что позволяет отправлять поезда с интервалом 6-8 мин, а на пригородных линиях, где блок-участки меньшей длины, - с интервалом 3-4 мин. Благодаря этому обеспечивается высокая пропускная способность железных дорог (на двухпутных магистральных линиях до 200 пар поездов в сутки, а на пригородных линиях до 300 пар). Каждый блок-участок оборудуют рельсовой цепью (РЦ), автоматически контролирующей его состояние. Применение РЦ позволяет обеспечить действие автоматической локомотивной сигнализации и тем самым повысить безопасность движения поездов, особенно в неблагоприятных условиях видимости светофоров (туман, снегопад, кривые участки пути и т.д.). Устройства автоблокировки фиксируют свободное или занятое состояние блок-участков, поэтому их используют для диспетчерского контроля за движением поездов, а также для извещения о приближении поездов к переездам в системе автоматической переездной сигнализации. Автоблокировка, автоматическая локомотивная сигнализация, диспетчерский контроль за движением поездов и автоматическая переездная сигнализация составляют единый комплекс автоматических устройств регулирования движения поездов. На однопутных линиях автоблокировка обычно входит в комплекс устройств диспетчерской централизации. Благодаря сокращению стоянок поездов при обгонах и скрещениях автоблокировка повышает участковую скорость движения поездов и этим способствует решению основной задачи - повышению эффективности железнодорожного транспорта. Основные требования, предъявляемые к устройствам автоблокировки, устанавливаются ПТЭ. Устройства автоблокировки не должны допускать открытия светофора до освобождения ограждаемого им блок-участка. На однопутных перегонах после открытия на станции выходного светофора должна быть исключена возможность открытия выходных и проходных светофоров противоположного направления. Все светофоры автоблокировки должны автоматически закрываться при входе поезда на ограждаемые ими блок-участки, а также в случае нарушения целости рельсовых цепей этих участков. Разрешением на занятие поездом блок-участка служит разрешающее показание проходного светофора. На проходных светофорах (кроме предвыходных), расположенных на затяжных подъемах, допускается в каждом отдельном случае с разрешения начальника дороги устанавливать условно-разрешающий сигнал - щит с отражательным знаком в виде буквы Т, который служит разрешением на проследование светофора с красным огнем без остановки грузовому поезду. Машинист должен вести поезд так, чтобы проследовать светофор с красным огнем со скоростью не более 20 км/ч с особой бдительностью и готовностью немедленно остановиться при возникновении препятствия для дальнейшего движения поезда. В пределах каждого блок-участка светофоры автоблокировки с движущимся поездом связаны посредством РЦ, в которой рельсовые нити пути используются в качестве проводников тока. РЦ смежных блок-участков отделяются друг от друга изолирующими стыками. Каждая РЦ имеет свой источник питания, обозначенный буквами П и М, и путевое реле П (рис. 8 Л ). Если блок'-участок Ш свободен от поезда, то между светофорами 1 к 2 ток от источника питания через регулируемый ограничивающий резистор Ко и рельсовые нити протекает по обмотке путевого реле Ш. Оно срабатывает и фронтовым контактом замыкает цепь лампы зеленого огня светофора от сигнальной батареи ПБ-МБ. Зеленый огонь светофора указывает, что ограждаемый им блок-участок свободен.

  • 9310. Кодовый замок
    Компьютеры, программирование

    0%20AND%20SEC>30%20THEN_I,WPP00T@GTBSP#P9SEC,WPP030T@GTBSP#P9,FSTATUS,2BC@LL15_000075%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20HIGH%20LED2:%20DELAYMS%20100:%20LOW%20LED2:%20LOW%20LEDPOD%20:I%20=%200STATUS,5_BANK%20=%201TRISC,5STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,5100DL@MSSTATUS,5_BANK%20=%201TRISC,5STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,5STATUS,5_BANK%20=%201TRISC,3STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,3_I_000076%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20GOTO%20MAINMAIN_000077%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL15_000078%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20WENDBC@LL12@LL13_000080%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20HIGH%20LEDPODSTATUS,5_BANK%20=%201TRISC,3STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,3_000081%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20FLAG1%20=%200%20THEN_B#VR1,1BC@LL17_000082%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20KEYPASS[I]%20<>%20KEY%20AND%20MKEY[I]<>KEY%20THEN_I,WKEYPASSFSRINDF,WPBP#VAR0PBP#VAR0,WKEY,WSTATUS,21SP#P9_I,WMKEYFSRINDF,WPBP#VAR0PBP#VAR0,WKEY,WSTATUS,21SP#P9,FSTATUS,2BC@LL19_000083%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20FLAG1%20=%201_B#VR1,1_000084%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL19_000085%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL17_000086%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%200KEY_000087%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20HIGH%20LED2:%20DELAYMS%20100:%20LOW%20LED2STATUS,5_BANK%20=%201TRISC,5STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,5100DL@MSSTATUS,5_BANK%20=%201TRISC,5STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,5_000088%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20NEXT%20I_I,FSTATUS,2FR@LB11@LB12_000089%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20FLAG1%20=%200%20THEN_B#VR1,1BC@LL21_000090%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20LOW%20LEDPODSTATUS,5_BANK%20=%201TRISC,3STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,3_000091%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20HIGH%20LED1STATUS,5_BANK%20=%201TRISC,4STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,4_000092%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%2020007PP1H208DLY@W_000093%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20LOW%20LED1STATUS,5_BANK%20=%201TRISC,4STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,4_000095%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL21_000096%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20LOW%20LEDPODSTATUS,5_BANK%20=%201TRISC,3STATUS,5_BANK%20=%200PORTC,3_000097%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20RETURN_000100%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%200KEY_000101%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20COL1%20=%201PORTA,4_000102%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW1%20=%201%20THENPORTA,0BC@LL23_000103%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000104%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2011KEY_000105%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL23_000106%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW2%20=%201%20THENPORTA,1BC@LL25_000107%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000108%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2044KEY_000109%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL25_000110%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW3%20=%201%20THENPORTA,2BC@LL27_000111%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000112%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2077KEY_000113%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL27_000114%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW4%20=%201%20THENPORTA,3BC@LL29_000115%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000116%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%204242KEY_000117%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL29_000118%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20COL1%20=%200PORTA,4_000119%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20COL2%20=%201PORTA,5_000120%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW1%20=%201%20THENPORTA,0BC@LL31_000121%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000122%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2022KEY_000123%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL31_000124%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW2%20=%201%20THENPORTA,1BC@LL33_000125%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000126%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2055KEY_000127%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL33_000128%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW3%20=%201%20THENPORTA,2BC@LL35_000129%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000130%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2088KEY_000131%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL35_000132%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW4%20=%201%20THENPORTA,3BC@LL37_000133%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000134%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%201010KEY_000135%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL37_000136%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20COL2%20=%200PORTA,5_000137%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20COL3%20=%201PORTC,0_000138%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW1%20=%201%20THENPORTA,0BC@LL39_000139%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000140%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2033KEY_000141%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL39_000142%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW2%20=%201%20THENPORTA,1BC@LL41_000143%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000144%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2066KEY_000145%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL41_000146%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW3%20=%201%20THENPORTA,2BC@LL43_000147%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20100100DL@MS_000148%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%2099KEY_000149%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL43_000150%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW4%20=%201%20THENPORTA,3BC@LL45_000151%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%20200200DL@MS_000152%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20IF%20RAW4%20=%201%20THENPORTA,3BC@LL47_000153%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20DELAYMS%205001PP1H244DLY@W_000154%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20KEY%20=%203535KEY_000155%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL47_000156%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20ENDIF@LL45_000157%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20COL3%20=%200PORTC,0_000158%20EQU%20$%20;%20IN%20[ZAM_676.BAS]%20RETURN_EOF%20EQU%20$%20;%20ZAM_676.BAS@LB49PB@LB49">#DEFINE FLAG1 _B#VR1,1#CODE#START0PROTON#MAIN#START@GTB38@GTW40@GT391@ST3540,W38,W$ + 339,W37,W41235,W1I@NT@RD3,5155@RD@W3,5156,PP_RD154,W155,FI@NT@WR@WR@W3,5154156,PP_WREN85157170157156,PP_WR156,PP_WR$ - 1156,PP_WREN155,FI@NT@MS40@W39@P25539,F40,FI@NT338223DLUS@WDLY@P@US38@W2323738,F252$ + 437,F$ - 237,F38,F$ - 637,0$ + 137,1$ + 3$ + 1@NT3,7@NT23,53,6#MAIN#START_SOF EQU $ ; ZAM_676.PRP_EOF EQU $ ; ZAM_676.PRP_SOF EQU $ ; ZAM_676.BAS_000009 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ALL_DIGITAL = TRUE7CMCONSTATUS,5_BANK = 1ANSEL_000010 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] INPUT PORTA.0: INPUT PORTA.1: INPUT PORTA.2: INPUT PORTA.3TRISA,0TRISA,1TRISA,2TRISA,3_000011 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] OUTPUT PORTA.4: OUTPUT PORTA.5: OUTPUT PORTA.6: OUTPUT PORTCTRISA,4TRISA,5TRISA,6TRISC_000029 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 0STATUS,5_BANK = 0KEY_000030 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] FLAG = 1_B#VR1,0_000031 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] FLAG1 = 0_B#VR1,1_000032 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEYPASS[0] = EREAD 00EE@RDPBP#VAR0PBP#VAR0,WKEYPASS#0_000033 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEYPASS[1] = EREAD 11EE@RDPBP#VAR0PBP#VAR0,WKEYPASS#1_000034 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEYPASS[2] = EREAD 22EE@RDPBP#VAR0PBP#VAR0,WKEYPASS#2_000035 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] MKEY[0] =1: MKEY[1] =7: MKEY[2] =81MKEY#07MKEY#18MKEY#2_000038 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] GOSUB KLAVAKLAVA_000039 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF KEY = 35 THEN35KEY,WSTATUS,2BC@LL2_000040 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] GOTO USTKEYUSTKEYBC@LL3@LL2_000041 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ELSE_000042 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] FLAG = 1_B#VR1,0_000043 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] GOSUB PROVERKAPROVERKA_000044 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL3_000045 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] GOTO MAINMAIN_000048 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] HIGH LEDPOD: HIGH LED2:KEY=0STATUS,5_BANK = 1TRISC,3STATUS,5_BANK = 0PORTC,3STATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5KEY_000049 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 3000:LOW LED2:DELAYMS 1000: HIGH LED211PP1H184DLY@WSTATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,53PP1H232DLY@WSTATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5_000050 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF FLAG = 1 THEN_B#VR1,0BC@LL5_000051 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] FOR I=0 TO 2_I@LB73_I,WSTATUS,0NX@LB8_000052 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] WHILE KEY = 0@LL8KEY,FSTATUS,2BC@LL9_000053 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] GOSUB KLAVAKLAVA_000054 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 200200DL@MS_000055 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] WENDBC@LL8@LL9_000056 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] EWRITE I ,[ KEY ]_I,WSTATUS,5_BANK = 1EEADRSTATUS,5_BANK = 0KEY,WEE@WR_000057 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] LOW LED2: DELAYMS 100: HIGH LED2STATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5100DL@MSSTATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5_000058 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEYPASS[I] = KEY_I,WKEYPASSFSRKEY,WINDF_000059 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 0KEY_000060 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] NEXT I_I,FSTATUS,2FR@LB7@LB8_000061 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 10003PP1H232DLY@W_000062 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] FLAG = 0_B#VR1,0_000063 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] LOW LED2: LOW LEDPODSTATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5STATUS,5_BANK = 1TRISC,3STATUS,5_BANK = 0PORTC,3_000064 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL5_000065 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] GOTO MAINMAIN_000068 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] FLAG1 = 0: SEC=0:I = 0_B#VR1,1SEC_I_000069 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] FOR I=0 TO 2_I@LB113_I,WSTATUS,0NX@LB12_000070 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] WHILE KEY = 0@LL12KEY,FSTATUS,2BC@LL13_000071 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] GOSUB KLAVAKLAVA_000072 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 200200DL@MS_000073 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] SEC=SEC+1SEC,F_000074 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF I>0 AND SEC>30 THEN_I,WPP00T@GTBSP#P9SEC,WPP030T@GTBSP#P9,FSTATUS,2BC@LL15_000075 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] HIGH LED2: DELAYMS 100: LOW LED2: LOW LEDPOD :I = 0STATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5100DL@MSSTATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5STATUS,5_BANK = 1TRISC,3STATUS,5_BANK = 0PORTC,3_I_000076 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] GOTO MAINMAIN_000077 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL15_000078 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] WENDBC@LL12@LL13_000080 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] HIGH LEDPODSTATUS,5_BANK = 1TRISC,3STATUS,5_BANK = 0PORTC,3_000081 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF FLAG1 = 0 THEN_B#VR1,1BC@LL17_000082 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF KEYPASS[I] <> KEY AND MKEY[I]<>KEY THEN_I,WKEYPASSFSRINDF,WPBP#VAR0PBP#VAR0,WKEY,WSTATUS,21SP#P9_I,WMKEYFSRINDF,WPBP#VAR0PBP#VAR0,WKEY,WSTATUS,21SP#P9,FSTATUS,2BC@LL19_000083 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] FLAG1 = 1_B#VR1,1_000084 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL19_000085 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL17_000086 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 0KEY_000087 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] HIGH LED2: DELAYMS 100: LOW LED2STATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5100DL@MSSTATUS,5_BANK = 1TRISC,5STATUS,5_BANK = 0PORTC,5_000088 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] NEXT I_I,FSTATUS,2FR@LB11@LB12_000089 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF FLAG1 = 0 THEN_B#VR1,1BC@LL21_000090 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] LOW LEDPODSTATUS,5_BANK = 1TRISC,3STATUS,5_BANK = 0PORTC,3_000091 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] HIGH LED1STATUS,5_BANK = 1TRISC,4STATUS,5_BANK = 0PORTC,4_000092 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 20007PP1H208DLY@W_000093 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] LOW LED1STATUS,5_BANK = 1TRISC,4STATUS,5_BANK = 0PORTC,4_000095 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL21_000096 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] LOW LEDPODSTATUS,5_BANK = 1TRISC,3STATUS,5_BANK = 0PORTC,3_000097 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] RETURN_000100 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 0KEY_000101 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] COL1 = 1PORTA,4_000102 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW1 = 1 THENPORTA,0BC@LL23_000103 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000104 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 11KEY_000105 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL23_000106 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW2 = 1 THENPORTA,1BC@LL25_000107 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000108 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 44KEY_000109 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL25_000110 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW3 = 1 THENPORTA,2BC@LL27_000111 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000112 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 77KEY_000113 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL27_000114 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW4 = 1 THENPORTA,3BC@LL29_000115 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000116 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 4242KEY_000117 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL29_000118 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] COL1 = 0PORTA,4_000119 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] COL2 = 1PORTA,5_000120 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW1 = 1 THENPORTA,0BC@LL31_000121 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000122 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 22KEY_000123 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL31_000124 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW2 = 1 THENPORTA,1BC@LL33_000125 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000126 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 55KEY_000127 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL33_000128 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW3 = 1 THENPORTA,2BC@LL35_000129 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000130 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 88KEY_000131 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL35_000132 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW4 = 1 THENPORTA,3BC@LL37_000133 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000134 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 1010KEY_000135 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL37_000136 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] COL2 = 0PORTA,5_000137 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] COL3 = 1PORTC,0_000138 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW1 = 1 THENPORTA,0BC@LL39_000139 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000140 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 33KEY_000141 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL39_000142 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW2 = 1 THENPORTA,1BC@LL41_000143 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000144 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 66KEY_000145 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL41_000146 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW3 = 1 THENPORTA,2BC@LL43_000147 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 100100DL@MS_000148 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 99KEY_000149 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL43_000150 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW4 = 1 THENPORTA,3BC@LL45_000151 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 200200DL@MS_000152 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] IF RAW4 = 1 THENPORTA,3BC@LL47_000153 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] DELAYMS 5001PP1H244DLY@W_000154 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] KEY = 3535KEY_000155 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL47_000156 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] ENDIF@LL45_000157 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] COL3 = 0PORTC,0_000158 EQU $ ; IN [ZAM_676.BAS] RETURN_EOF EQU $ ; ZAM_676.BAS@LB49PB@LB49

  • 9311. Кожухотрубный одноходовой теплообменный аппарат с линзовым компенсатором на корпусе
    Производство и Промышленность
  • 9312. Кожухотрубный теплообменник для нагревания смеси ацетон - вода до температуры кипения
    Производство и Промышленность
  • 9313. Кожухотрубчатые теплообменные аппараты
    Производство и Промышленность
  • 9314. Кожухотрубчатый теплообменный аппарат
    Производство и Промышленность
  • 9315. Кокурентная среда в экономике
    Экономика

     

    1. Андреев Е.П. «Современное развитие экономики России» // Мировая экономика и международные отношения. №1. 1999 г.
    2. Бараненко С.П., Шеметов В.В.: Стратегическая устойчивость предприятия. М.: Центрополиграф, 2004 г. 493 с.
    3. Бородина Е.И. Финансы предприятия М.:ЮНИТИ, 1995 г. 257 с.
    4. Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Экономика предприятия: Учебник для вузов. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2007 г. 670 с.
    5. Журнал «Экономист» № 10, 1998 г.
    6. Зайцев Н. Л. Экономика промышленного предприятия: Учебник 2-е изд., перераб. и доп. М.: ИНФРА-М, 1998 г. 336с.
    7. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. СПб: Питер, 2000 752 с.
    8. Л.Завьялов, Д.Демидов «Формула успеха. Маркетинг: сто вопросов, как действовать на внешнем рынке». Москва, 1992г.
    9. Минаева Е.В., Филатова Л.О., Александрова М.В. Экономика предприятия: ситуационные задачи и алгоритмы их решения, концепции развития. Учебное пособие. М.: Пищепромиздат, 2002 г. 164 с.
    10. Орлов Б.Л., Осипов В.В. Управленческий и финансовый анализ деятельности предприятия. Учебное пособие. 2-е издание М.: Пищепромиздат, 2001 г. 216 с.
    11. Риполь-Сарагоси Ф.Б., Рагрин В.Н. «Основы финансового анализа»: Учебное пособие. Ростов н/Д: Рост. гос. Строит. ун-т, 1999. 112 с.
    12. Савицкая Г.В. «Анализ хозяйственной деятельности предприятия»: Учебник. 2-е изд., испр. и доп. М.: ИНФРА-М, 2003. 400 с.
    13. Семенов В. М., Баев И. А., Терехова С. А. и др. Экономика предприятия. М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 184с.
    14. Филатов О.К. Планирование, финансы, управление на предприятии: Практическое пособие. М.: Финансы и статистика, 2004 384 с.
    15. Экономическая теория / Под ред. О.С. Белокрыловой. Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 448 с.
    16. Чайникова Н.Л., Чайников В.Н. Конкурентоспособность предприятия. Учебное пособие. Тамбов. 2007 г. 188 с.
    17. Шведенко В.В., Тяжов А.И., Керпелева А.В., Николаев Н.Г., Брагина З.В., Клещев А.Г. Маркетинговая концепция: в системе понятий и категорий, в схемах, графиках, тестах, задачах и упражнениях. Кострома. Изд-во Костромского госпедуниверситета им. Н.А.Некрасова. 1998. 117 с.
    18. Э. Х. Чемберлин « Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости». Москва, 1959г.
    19. Элвин Дж. Долан, Дэйвис Е. Линдсей «Рынок:микроэкономическая модель». Санкт-Петербург, 1992г.
  • 9316. Колбасы - виды, классификация, экспертиза
    Разное

    Все колбасные изделия должны соответствовать требованиям настоящего стандарта, вырабатываться по технологической инструкции по производству колбасных изделий с соблюдением правил ветеринарного осмотра убойных животных и ветеринарно-санитарной экспертизы мяса и мясных продуктов, санитарных правил для предприятий мясной промышленности, инструкции по санитарной обработке технологического оборудования и производственных помещений на предприятиях мясной промышленности. По микробиологическим показателям колбасы должны соответствовать санитарно-эпидемиологическим правилам и нормам. Содержание токсичных элементов (свинца, мышьяка, кадмия, ртути), пестицидов, нитрозаминов, антибиотиков, радионуклидов в колбасных изделиях не должно превышать допустимые уровни, установленные санитарно-эпидемиологическими правилами и нормами. В реферате я рассмотрела варианты проведения экспертизы колбас, которые позволяют установить их соответствие требованиям стандартов. Экспертиза может проводится посредством лабораторного анализа, бактериологического исследования, а также органолептическим методом.

  • 9317. Колебания кристаллической решетки
    Физика

     

    1. Ансельм А. И. Введение в теорию полупроводников. М.: Мир, 1965. 588 с.
    2. Басс Ф. Г. Электроны и фононы в ограниченных полупроводниках. М.: Наука, 1984. 287 с.
    3. Дущенко В. П., Кучерук И. М. Общая физика. К.: Высшая школа, 1995. 430 с.
    4. Епифанов Г. И. Физические основы микроэлектроники. М.:
      Советское радио, 1971, 374 с.
    5. Зисман Г. А., Тодес О. М. Курс общей физики. В 3 т. М.: Наука, 1995. 343 с.
    6. Кухлинг Х. Справочник по физике: Пер. с нем. М.: Мир, 1983. 520 с.
    7. Случинская И. А. Основы материаловедения и технологи
      полупроводников. М.: Либрус, 2002, 376 с.
    8. Харрисон У. Теория твёрдого тела. М. :Мир. 1978. 616 с.
    9. Шалимова К. В. Физика полупроводников. М.: Энергия, 1976, 417 с.
    10. Яворский Б. М., Детлаф А. А. Справочник по физике. М.: Наука, 1982. 846 с.
  • 9318. Колебания маятника с различными механизмами затухания
    Физика

    Затухание колебаний, уменьшение интенсивности колебаний с течением времени, обусловлено потерей энергии колебательной системой. Простейшим случаем уменьшения энергии колебания является превращение ее в тепло вследствие трения в механических системах и сопротивления в электрических системах. В последних, затухание колебаний происходит также вследствие излучения электромагнитной энергии. Закон затухания колебаний определяется характером потерь энергии и другими свойствами системы. Наиболее изученным является случай, когда затухание колебаний обусловлено уменьшением энергии, пропорциональным квадрату скорости движения в механической системе или соответственно квадрату силы тока в электрической системе, это справедливо для линейных систем. В этом случае затухание колебаний имеет экспоненциальный характер, т.е. размахи колебаний убывают по закону геометрической прогрессии.

  • 9319. Колебательные химические реакции
    Химия

    Реакцию Белоусова, как отмечено выше, детально изучил А. М. Жаботинский и его коллеги. Они заменили лимонную кислоту малоновой. Окисление малоновой кислоты не сопровождается образованием пузырьков СО2, поэтому изменение окраски раствора можно без помех регистрировать фотоэлектрическими приборами. В дальнейшем оказалось, что ферроин и без церия служит катализатором этой реакции. Б. П. Белоусов уже в первых опытах заметил ещё одно замечательное свойство своей реакции: при прекращении перемешивания изменение окраски в растворе распространяется волнами. Это распространение химических колебаний в пространстве стало особенно наглядным, когда в 1970 г. А. М. Жаботинский и А. Н. Заикин налили реакционную смесь тонким слоем в чашку Петри. В чашке образуются причудливые фигуры концентрические окружности, спирали, «вихри», распространяющиеся со скоростью около 1 мм/мин. Химические волны имеют ряд необычных свойств. Так, при столкновении они гасятся и не могут проходить сквозь друг друга.

  • 9320. Колебательные химические реакции
    Педагогика

    Математическая теория колебаний в системах, аналогичных химическим реакциям, была опубликована еще в 1910 г. А. Лоткой он написал систему дифференциальных уравнений, из которой следовала возможность периодических режимов. Лотка рассматривал взаимодействие «жертв», например травоядных животных, и поедающих их «хищников» (X и Y). Хищники поедают жертв и размножаются концентрация Y растёт, но до некоторого предела, когда численность жертв резко уменьшается, и хищники умирают от голода концентрация Y уменьшается. Тогда уцелевшие жертвы начинают размножаться концентрация X растёт. Уцелевшие хищники вслед за этим также размножаются, концентрация Y снова растёт, и так далее многократно. Наблюдаются периодические колебания концентрации реагентов. Ясно, что условием таких незатухающих (длительное время) колебаний является изобилие травы пищи жертв. Уравнения Лотки усовершенствовал В. Вольтерра. А современную теорию колебаний разработали российские физики Л. И. Мандельштамм, А. А. Андронов, А. А. Витт, С. Э. Хайкин, Д. А. Франк-Каменецкий. Так что для физиков и математиков открытие Белоусова не было таким удивительным.