Geum.ru

Курсовой проект

  • 7101. Земляные работы по устройству котлована
    Строительство

     

    1. Янковский Ф.И. Проектирование работ по вертикальной планировке площадок и возведению земляных сооружений. Учебное пособие. Хабаровск., 2003.
    2. ЕНиР. Сборник Е2. Земляные работы. Вып. 1. Механизированные и ручные земляные работы. М., 1989.
    3. Земляные работы: Справочник строителя / Под ред. А.К. Рейша. 2-е изд., перераб. и доп. М., 1984.
    4. Беляков Ю.И. Земляные работы / Ю.И. Беляков, А.Л. Левинзон, В.А. Галимуллин. М., 1990.
    5. Методические указания по разработке типовых технологических карт в строительстве. М., 1987.
    6. Руководство по разработке типовых технологических карт в строительстве / ЦНИИОМТП Госстроя СССР. М., 1976.
    7. Руководство по производству земляных работ одноковшовыми экскаваторами / ЦНИИОМТП Госстроя СССР. М., 1976.
    8. Руководство по производству земляных работ скреперами / ЦНИИОМТП Госстроя СССР. М., 1976.
    9. СниП III 4-80. Техника безопасности в строительстве. М.,1992.
  • 7102. Земская медицина в Запорожье
    Иностранные языки

    Второй метод - туберкулинодиагностика. Все лица от 1 года до 30 лет должны были обследоваться один раз в год с помощь постановку реакции Манту. В основном подвергается такой диагностике детское и подростковое население - детский сады, ясли, школы. В каждой школе есть свой врач (нештатный), который следит за этой функцией. Фельдшер раз в год делает пробу Манту, анализирует реакцию, составляет список детей. Выделяет детей у которых впервые выявилась гиперергическая реакция на туберкулин что называется виражом. Таким образом становится ясным кто инфицирован. Вторая группа дети с виражом - в прошлом и позапролом году у них реакция была нормоэргическая, а в этом гиперергическая ( папула более 17 мм в диаметре). Эти дети сразу вызывают подозрение. Дети с отрицательной пробой направляются на ревакцинацию. Дети старше 12-14 лет направляются на рентгенологическое обследование.

    1. вторая основная задача - лечение больных туберкулезом. До 1993 года СЭС требовала в обязательном порядке госпитализацию больного туберкулезом. Так как коечная емкость на фоне возрастания заболеваемости не увеличилась уменьшилась на 500 коек то встал вопрос о лечении таких больных. Малые формы лечат амбулаторно. Больных малыми формами туберкулеза можно сразу направлять в санатории для прохождения лечения. Больные с распространенными формами, хроники, впервые выявленные больные с распадом проходят курс лечения в стационаре.
  • 7103. Земская реформа XIX века
    История

    2. Земские собрания второй элемент системы земских учреждений. Земские собрания формировались на избирательных съездах. Земское собрание избиралось один раз в три года, собиралось регулярно раз в гол, но если возникали чрезвычайные обстоятельства, то чаще. Председателем земского собрания, как правило, становился предводитель дворянства. Уездные земские собрания находились в определенной зависимости от губернских и самостоятельно решали следующие вопросы:

    1. раскладка внутри уезда государственных и губернских сборов, которая была возложена законом или распоряжением правительства на уездные учреждения;
    2. составление предварительных предположений для губернских смет о размерах и способах исполнения в уезде повинностей, отнесенных к разряду губернских, представление означенных предположений в губернское земское собрание;
    3. предоставление губернским земским учреждениям местных сведений и заключений по предметам хозяйства;
    4. разрешение на открытие торгов и базаров;
    5. отнесение проселочных и полевых дорог в разряд уездных, а также уездных дорог в разряд проселочных, изменение направления уездных земских дорог;
    6. содержание бечевников, представление через начальника губернии ходатайств об отнесении по уважительным причинам содержания бечевников за счет казны;
    7. местные распоряжения и надзор по указаниям губернской управы в пределах уезда по устройству губернских путей сообщения, по исполнению потребностей сообщения и взаимному страхованию; представление губернскому земскому собранию отчета о соответствующих действиях.
  • 7104. Зеркальная антенна РЛС
    Компьютеры, программирование

     

    1. Власов В.И., Берман Я.И. "Проектирование высокочастотных устройств радиолокационных станций". Ленинград, издательство "Судостроение". Ленинград, 1972.
    2. Жук М.С., Молочков Ю.Б. "Проектирование антенно-фидерных устройств". М. -Л., издательство "Энергия", 1966.
    3. Драбкин А.Л. и др. "Антенно-фидерные устройства". Изд.2-е, дополненное и переработанное. М., "Сов. радио", 1974.
    4. Дорохов А.П. "Расчёт и конструирование антенно-фидерных устройств". Издательство Харьковского университета, 1960.
  • 7105. Зеркальный перенос
    Психология

     

    1. Винникотт Д.В. Семья и развитие личности. Мать и дитя. Руководство по начальным взаимоотношениям. Екатеринбург: Изд-во «ЛИТУР», 2004.
    2. Гринсон Р.Р. Техника и практика психоанализа. М.: «Когито-Центр», 2004.
    3. Емельянова Е. В. Кризис в созависимых отношениях. Принципы и алгоритмы консультирования. СПб.: Речь, 2004.
    4. Кан М. Между психотерапевтом и клиентом: новые взаимоотношения. СПб.: Речь, 1997.
    5. Кашковский И.В. Образ матери как основа формирования жизненного стиля личности. СПб.: Речь, 1993.
    6. Кернберг О.Ф. Агрессия при расстройствах личности. М.: Класс, 2001.
    7. Кернберг О.Ф. Отношения любви: норма и патология. М.: Класс, 2004.
    8. Кохут Х. Анализ самости. Системный подход к лечению нарциссических нарушений личности. М.: «Когито-Центр», 2003.
    9. Кохут Х. Восстановление самости. М.: «Когито-Центр», 2002.
    10. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. М.: Академический проект Трикста, 1999.
    11. Краткий психологический словарь. Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского.М.: Эксмо, 1998.
    12. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика. Понимание структуры личности в клиническом процессе. М.: Класс, 2006.
    13. Малкина-Пых И.Г. Техники психоанализа и терапии Адлера. Справочник практического психолога. М.: Эксмо, 2004.
    14. Психотерапевтическая энциклопедия. Под ред. Б.Д. Карвасарского. СПб.: Сова, 1998.
    15. Психотерапия. Справочник практического психолога. Под ред. С.Л. Соловьева. М.: АСТ, 2005.
    16. Тайсон Ф., Тайсон Р.Л. Психоаналитические теории развития. М.: «Когито-Центр», 2006.
    17. Тодд Дж., Богарт А.К. Основы клинической и консультативной психологии. СПб., 2001.
    18. Фрейд А., Фрейд З. Детская сексуальность и психоанализ детских неврозов. СПб.: Попурри, 1995.
    19. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. М.: Азбука-классика, 2006.
    20. Фрейд З. Основные психологические теории в психоанализе. М.: Азбука-классика, 2006.
    21. Фрейд З. Психология. Я и защитные механизмы. М.: Азбука-классика, 1993.
    22. Фрейд З. Собрание сочинений в 26 томах. Том 1. Исследования истерии. СПб.: Попурри, 2005.
    23. Юнг К.Г. Об архетипах коллективного бессознательного. Архетип и символ. М.: Азбука-классика, 1991.
    24. Юнг К.Г. Очерки по психологии бессознательного. М.: Азбука-классика, 2006.
    25. Якоби М. Встреча с аналитиком. Феномен переноса и реальные отношения. М.:»Когито-Центр», 2007.
  • 7106. Зерновые и зернобобовые культуры, выращиваемые в России
    Сельское хозяйство

     

    1. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово экономической деятельности предприятий. М.:Изд во « Дело и сервис», 2000 г.
    2. Артеменко В.Г., Белляндир М.В. Финансовый анализ. М.:Изд во « Дело и сервис», 1999 г.
    3. Баканов М.И., Шеремет А. Д. Теория анализа хозяйственной деятельности. М.:Финансы и статистика, 1999 г.
    4. Бернетайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. М.:Финансы и статистика, 1999 г.
    5. Ефимова О.В. Финансовый анализ. М.: Бухгалтерский учет, 1998 г.
    6. Завгородний В.И., Скляр В.А. Анализ хозяйственной деятельности с/х предприятий. М.: Агропромиздат, 1998 г.
    7. Ильенкова Н.Д. Спрос: анализ и управление. М.: финансы и статистика, 1997 г.
    8. Коваленко Н.Я. Экономика с/х. М.: Ассоциация авторов и издателей. ТАНДЕМ: Издательство ЭКМОС, 1998 г.
    9. Майданчик Б.И., Карпунин М. Б. Анализ и обоснование управленческих решений. М.: Финансы и статистика, 1991 г.
    10. Маркин Ю.П. Анализ внутрихозяйственных резервов. М.: Финансы и статистика, 1991 г.
    11. Муравьев А.И. Теория экономического анализа: проблемы решения. М.: Финансы и статистика, 1991 г.
    12. Овсянников С.Г. Экономический анализ деятельности с/х предприятий. Мн.: Вышэйк. шк., 1983 г.
    13. Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятий в условиях инфляции. М.: Перспектива, 1995 г.
    14. Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования. Мн.: Вышэйк. шк., 1997 г.
    15. Савицкая Г.В. Теория анализа хозяйственной деятельности. Мн.:ИСЗ, 1996 г.
    16. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности промышленных предприятий. Мн.: ИСЗ, 1996 г.
    17. Смекалов П.Е., Ораевская Г. А. Анализ хозяйственной деятельности с/х предприятий. М.: Финансы и статистика, 1991 г.
    18. Чумаченко Н.Г. Учет и анализ в промышленном производстве. М.: Финансы, 1989 г.
    19. Шеремет А.Д., Сайфуллин Р.С. Финансы предприятий. М.: ИНФРА М, 1997 г.
    20. Шабалин Е.М., Кричевский Н.А. Резервы повышающие эффективность с/х производства. Мн.: Ураджай , 1990 г.
  • 7107. Зерновые корма в кормлении свиней
    Сельское хозяйство

    При мясном откорме свиней ячмень можно скармливать в качестве единственного корма, обогатив его лизином, витаминами и минеральными добавками. А при беконном откорме свиней в комбикорм включают 6070 % ячменя. Сало свиней бывает плотным, если в заключительный период откорма в рацион вводят ячмень. Поскольку зерно ячменя покрыто прочной оболочкой, перед скармливанием его дробят или плющат. Для поросят-сосунов ячмень предварительно очищают от пленок и поджаривают. Ячмень излюбленный корм для свиней. Это скороспелая жаро- и засухоустойчивая высокоурожайная культура. Зерно ячменя покрыто цветочной оболочкой (хотя есть и голозерные сорта ячменя), составляющей около 11 %. За счет высокоурожайных сортов ячменя (56 т/га) решается задача производства фуражного зерна. Ячмень содержит в среднем в 1 кг: 11,813,2 МДж обменной энергии, 1,21 ЭКЕ, 111122 г переваримого протеина, 22 г жира, 49 г клетчатки, 4,1 г лизина, 3,6 г метионина+цистин. Протеин ячменя богат аминокислотами. Безазотистые экстрактивные вещества представлены в основном крахмалом (95 %) и различными сахарами (5 %). По сравнению с овсом ячмень содержит примерно в 2 раза меньше клетчатки и жира. Переваримость органических веществ около 89 %. В золе много фосфора (4 г/кг).

  • 7108. Зигмунд Фрейд: биографический очерк, формирование школы, отношение с учениками
    Психология

    В процессе этой работы Фрейд расширил диапазон необходимых данных, включив в него сновидения, то есть психическую деятельность, происходящую в состоянии редуцированного сознания, именуемом сном. Изучая свои собственные сны, он наблюдал то, что уже вывел из феномена истерии, многие психические процессы никогда не достигают сознания и удаляются из ассоциативных связей с остальным опытом. Сравнивая явное содержание снов со свободными ассоциациями, Фрейд обнаружил их скрытое или неосознаваемое содержание и описал ряд адаптивных психических приемов, соотносящих явное содержание снов с их скрытым смыслом. Некоторые из них напоминают конденсацию, когда несколько событий или персонажей сливаются в один образ. Другой прием, при котором мотивы того, кто видит сон, переносятся на кого-то еще, вызывает искажение восприятия так, «я тебя ненавижу» превращается в «ты меня ненавидишь». Огромное значение имеет тот факт, что механизмы подобного рода представляют интрапсихические маневры, которые эффективно изменяют всю организацию восприятия, от которого зависит как мотивация, так и сама деятельность. Затем Фрейд перешел к проблеме неврозов. Он пришел к выводу, что основной областью вытеснения является сексуальная сфера и что вытеснение происходит в результате реальной или воображаемой сексуальной травмы. Фрейд придавал большое значение фактору предрасположенности, которая проявляется в связи с травмирующим опытом, полученным в период развития и изменившим его нормальное течение. Поиск причин невроза привел к наиболее спорной теории Фрейда теории либидо. Теория либидо объясняет развитие и синтез сексуального инстинкта в его подготовке к репродуктивной функции, а также интерпретирует соответствующие энергетические изменения. Фрейд различал ряд стадий развития оральную, анальную и генитальную. Разнообразные сложности развития могут помешать человеку достичь зрелости, или генитальной фазы, задержав его на оральной или анальной стадии. Подобное предположение базировалось на изучении нормального развития, сексуальных отклонений и неврозов. В 1921 Фрейд видоизменил свою теорию, приняв за основу представление о двух противоположных инстинктах стремлении к жизни (эросе) и стремлении к смерти (танатосе). Эта теория, помимо ее невысокой клинической ценности, вызвала невероятное количество интерпретаций. Затем теория либидо была применена к изучению формирования характера (1908) и, вместе с теорией нарциссизма, к объяснению шизофрении (1912). В 1921, в основном для того, чтобы опровергнуть концепции Адлера, Фрейд описал ряд применений теории либидо к изучению феноменов культуры. Затем он попытался использовать понятие либидо как энергии сексуального инстинкта для объяснения динамики таких социальных институтов, как армия и церковь, которые, будучи ненаследственными иерархическими системами, отличаются в ряде важных аспектов от других социальных учреждений. В 1923 Фрейд предпринял попытки развить концепцию либидо путем описания структуры личности в терминах «Оно» или «Ид» (изначальный резервуар энергии, или бессознательное), «Я» или «Эго», (та сторона «Оно», которая входит в контакт с внешним миром) и «Сверх- Я», или «Супер-Эго» (совести). Три года спустя, в основном под влиянием Отто Ранка, который был одним из первых его последователей, Фрейд пересмотрел теорию неврозов, так что она снова стала ближе к его ранним концепциям; теперь он охарактеризовал «Эго» как ведущий аппарат адаптации и переработал само понимание общей структуры невротических феноменов. К 1908 Фрейд имел последователей по всему миру, что позволило ему организовать 1-й Международный конгресс психоаналитиков. В 1911 было основано Нью-Йоркское психоаналитическое общество. Быстрое распространение движения придало ему не столько научный, сколько вполне религиозный характер. Влияние Фрейда на современную культуру поистине огромно. Несмотря на то, что в Европе оно пошло на спад, психоанализ остается основным психиатрическим методом, применяемым в США и (в меньшей степени) в Великобритании. В Соединенных Штатах психоанализ оказал значительное влияние на литературу и театр, особенно на произведения таких известных авторов, как Юджин О'Нил и Теннеси Уильямс. Психоанализ непреднамеренно способствовал идее о том, что всяческого вытеснения и подавления надо избегать, чтобы это не привело к «взрыву парового котла», и что воспитание ни в коем случае не должно прибегать к запретам и принуждению. Хотя наблюдения и теории Фрейда всегда были предметом дискуссий и нередко оспаривались, нет сомнения, что он внес огромный и оригинальный вклад в представления о природе человеческой психики.

  • 7109. Зимбабве
    География

    Когда в 19821984 в Южной Африке была сильная засуха, Зимбабве сумел пережить это трудное время гораздо легче большинства соседних государств благодаря тому, что цены на сельскохозяйственную продукцию были выгодны производителям, что вкупе с продуманными организационными мерами позволило создать запасы продовольствия. Хотя правительство занималось регулированием цен и внешней торговли и приобрело ряд предприятий, оно не стремилось изменить характер национальной экономики, значительную часть которой контролировали белые. С помощью крупных иностранных займов и безвозмездных субсидий правительство сумело свести к минимуму ущерб от вывоза капитала в связи с отъездом части белых из страны в первой половине 1980-х годов. Регулярно выплачивая требуемые суммы по внешним займам, полученным до 1965 и после обретения независимости, правительство Мугабе зарекомендовало себя надежным партнером. Введение ограничений на импорт позволило правительству своевременно и по намеченному плану выплачивать внешние долги, в конце 1980-х годов даже появилась возможность снизить долю экспортных поступлений, идущую на обслуживание внешнего долга. В то же время из-за импортных ограничений объем инвестиций уменьшился, что привело к деградации инфраструктуры, сокращению промышленного производства и сферы услуг. Частично из-за нехватки средств, необходимых для выкупа земли и сельскохозяйственного оборудования у белых фермеров, а также вследствие нежелания правительства, скованного соответствующими ограничениями конституции 1980, нарушать привычный ход сельскохозяйственного производства, процесс переселения безземельного крестьянства не форсировался.

  • 7110. Зимнее содержание автомобильных дорог
    Транспорт, логистика

    Климат Архангельской области: среднегодовая температура наружного воздуха 0,80С, средняя температура наиболее холодного периода -280С, продолжительность периода со среднесуточной температурой ниже 00С 253сут., средняя месячная относительная влажность воздуха в 13 ч. наиболее холодного месяца 88%, средняя месячная относительная влажность воздуха в 13 ч, наиболее жаркого месяца 63%, количество осадков за год 675 мм, количество жидких и смешанных осадков за год 459 мм, суточный максимум количеством 55 мм. Средняя скорость ветра по направлениям за январь: С-3,6 м/с, СВ-3,2м/с, В-4,2 м/с, ЮВ-4,9 м/с, Ю-5,1 м/с, ЮЗ-5,9 м/с, З-6,6 м/с, СЗ-6,2 м/с; максимальная из средних скоростей по румбам за январь 5,9 м/с. Повторяемость ветров по направлениям: С-7%, СВ-6%, В-13%, ЮВ-19%, Ю-15%, ЮЗ-20%, З-12%, СЗ-8%.

  • 7111. Зимові скупчення сороки в Любечі
    Биология

    Поєднує дуже різних по величині, виглядові, екологічним перевагам птахів, хоча в представленні багатьох сімейство асоціюється головним чином з великими чорними або чорно-сірими представниками роду Corvus. Загальна довжина варіює від 18 до 70 см, маса - від 50 м до 1,5-1,6 кг. Додавання звичайне щільне, голова велика. Ноги середньої довжини, сильні з грубим щиткуванням, цівка попереду покрита окремими щитками, позаду - двома суцільними подовжніми пластинами. Дзьоб міцний, досить довгий, прямій або слабозігнутий, у ряду великих видів високий, стиснутий з боків, з опуклим коником надклювья. На вершині надклювья часто розвитий гачок. Ніздрі прикриті густими, спрямованими вперед щетинковидними перами (виключення - дорослий грак). У багатьох воронових є місткий під'язичний мішок, у якому вони носять корм пташенятам і самці або роблять запаси. У невеликих, переважно лісових видів крила короткі, округлі, у великих воронових (переважно представників роду Corvus) - подовжені з пальцеподібними кінцями першорядних махових, небагато схожі на крила хижих птахів. У деяких видів, що живуть на відкритих просторах і в гірській місцевості, вершина подовженого крила небагато загострена. Першорядних махових 10. У багатьох воронових не 12, а 10 кермових. Хвіст варіює від короткого, прямо обрізаного або закругленого (короткохвостий ворон С. rhіpіdurus) до значно перевищуючу довжину птаха, різко східчастого (сороки Pіca, Urocіssa, подібні з ними сойки Calocіtta і ін.). У краснодзьобої сороки (U. erythrorhyncha) при загальній довжині 65-68 див середня пара кермових досягає 45-47 см. В азіатських лісових сорок (Crypsіrіna), деяких деревних сорок (Dendrocіtta) сама довга пара кермових лопатоподібно розширена на кінці, а в ракетохвостої сороки (Temnurus temnurus) кожне кермове перо несе на кінці гострі косиці і східчастий хвіст здається усадженим шипами по всій довжині (аналогічним образом улаштований хвіст кубинського трогона Prіotelus temnurus). Контурне оперення від щільного, прилягаючого (великі види) до пухкого, озсученого (дрібні лісові види). У представників деяких пологів (в основному в різноманітних сойок) розвиті чуби і гребінці з щетинистих пер на чолі. Фарбування оперення надзвичайно різноманітне, може бути однотонної або контрастної, мати дрібні пестрини. Дуже часто на темних партіях оперення помітний сильний металевий блиск - бронзовий, синій, фіолетовий. У дрібних видів часом зустрічаються ніжні винно-сірі, лілові, салатові або попелясто-блакитнуваті тони. Різноманітної, часом яркою може бути розцвічення дзьоба, радужини, ніг. Статевий диморфізм у фарбуванні не виражений (хоча самці трохи крупніше самок), молоді, за рідкісними винятками, мають той же тип фарбування, що і дорослі, але помітно тьмяніше, часом інакше пофарбовані очі, дзьоб, ноги. У році єдина повна послебрачная линяння. Голоси воронових звичайно грубі, голосні. Це каркання, тріск, скрекіт, пронизливі свисти і зойки. Однак деякі види мають мелодійну пісню, мають видатні здібності до імітації звуків, у тому числі і людській мові. Населяють усілякі природні зони від арктичних узбереж, тундр, високогір'їв до жарких пустель і тропічних лісів. Багато видів виявляють високу екологічну пластичність, зустрічаються у всіляких природних біотопах і кліматичних поясах, широко освоїли антропогенні ландшафти. Висока частка дійсних синантропних видів, процвітання яких зв'язане з господарською діяльністю людини. Нерідко в містах виникає конкуренція між різними видами воронових, присутність одних не дає успішно закріпитися тут іншим. Найбільший ступінь синантропізації, мабуть, характерна для невеликої будинкової ворони (Corvus splendens), її чисельність у містах Південної Азії на порядок перевищує таку сірої ворони в містах Східної Європи. Однак більшість видів воронових усе-таки присвячено до лісових місцеперебувань. У харчуванні більшість воронових опортуністів, вони практично всеїдні, харчуються найрізноманітнішими безхребетними, хребетними, морськими викидами, плодами, насіннями, вегетативними частинами рослин. Багато великих видів регулярно виявляють себе як сміттярі, падальники і навіть як хижаки (ворон може нападати на тварин розміром до зайця). Не менш характерний клептопаразитизм. Годуються в кронах, на поверхні землі, узбережжях водойм, зондують ґрунт і лісову підстилку, оглядають порожнечі і щілини. Активно використовують антропогенні джерела корму - смітника, смітники, сміттєві баки, відходи рибного промислу, боєнь, звірофабрик. Однак є і порівняно спеціалізовані види, у раціоні яких переважають, наприклад, тільки плоди визначених видів дерев. Здебільшого воронові - живі рухливі птахи, моторно рухаються як у кронах, так і по землі. На землі можуть чергувати алюри, використовуючи статечний крок, швидкий біг, стрибки. Для дрібних видів характерний пірнаючий політ з чергуванням змахів і планування, великі види - гарні літуни, здатні парити, робити складні фігури в повітрі. Денні птахи, деякі осідлі, більшість робить кочівлі, правильні сезонні перельоти характерні для деяких видів. Поза сезоном розмноження звичайно тримаються сімейними групами, можуть утворювати величезні зграї, кормові скупчення. Лише деяких воронових частіше можна зустріти поодинці. У нормі вони моногамні, гніздяться територіальними парами, у великих видів нерідко зберігаються до загибелі одного з партнерів. Деякі види утворять щільні гніздові поселення (граки, галки й ін.). Гнізда звичайно масивні, недбало складені з гілок, мають м'яку вистилку, іноді лоток вимазаний глиною. Звичайно вони відкриті зверху, мають чашоподібну форму або майже плоскі, у частини видів (наприклад, сорок) гнізда кулястим або овальні, з дахом і 1-2 бічними входами. Гнізда птаха влаштовують звичайно в розвилках галузей дерев або кущів, рідше в напівдуплах і дуплах, на уступах скель, у вимоїнах і тріщинах, у нішах під коренями дерев, на заломах очерету, будівлях людини. Гніздо розташовується відкрито або може бути добре замасковане в гущавині галузей. В одних видів будують гніздо і насиджують кладку обоє партнера, в інших переважно самка. Самець звичайно годує самку, що насиджує, зрідка заміняючи неї на гнізді. У кладці від 2-4 до 7-10 яєць, звичайно зеленуватих або блакитнуватих з червоно-коричневим або темним опятнением різної форми і густоти. Іноді тло шкарлупи може бути білим або буруватим. Тривалість насиджування - 16-22 дня. Пташенята з`являються голими або покритими рідким пухом, часто відбувається асинхронно, оскільки птахи можуть починати інкубацію з початки або середини кладки. Виводок вигодовують обоє партнера, у перші дні вигодовування корм носить в основному самець, самка обігріває пташенят. Для ряду видів характерно гніздова допомога. У гніздах більшість воронових поводяться потай, але великі види можуть бути дуже агресивні, нападати навіть на минаючим під гніздом людей. Підлітки залишають гніздо у віці 3-5 тижнів і починають кочувати з дорослими. Зв'язок з батьками вони можуть підтримувати протягом декількох років. У ряду видів у році буває 2 виводки. Лише деякі воронові розмножуються вже на наступний рік після народження, більшість - з 2-4-х років. Воронові - довгожителі, хоча оцінки максимально досяжного віку птахів можуть розходитися на 20-40 років. Воронові перевершують більшість птахів за рівнем вищої нервової діяльності, вони мають швидку реакцію, легко здобувають нові навички, володіють складним і гнучким кормовим і соціальним поводженням. Це дозволило багатьом з них домогтися процвітання в мінливих умовах середовища, витягати безсумнівну користь із сусідства з людиною. У міських популяцій воронових існують стабільні місця ночівель і годівлі з постійними шляхами перельотів між ними. Значно змінилося в порівнянні з популяціями з дикої природи їхнє поводження. Різні аспекти синантропізації воронових привертають пильну увагу екологів і етологів. Особливо уражають навички кормодобування, придбані синантропними птахами. Вони розмочують кірки хліба в калюжах, колють горіхи, кладучи них на рейки перед трамваєм, видавлюють залишки їжі з тюбиків і пластмасових контейнерів, підкладаючи них під колеса автомобілів. Не менш чудово і комфортне поводження міських ворон, вони грають з гілочками, спеціально дражнять собак і кішок, зібравши групою і по черзі клюючи тварина за хвіст. Ворони люблять кататися, як з гірки, по схилах дахів, куполам церков. Не володіючи лапою, пристосованої до тонких маніпуляцій (подібній до лапи папуги), деякі воронові опанували зачатками діяльності, маніпулюють ціпками в дзьобі, намагаючись добратися до корму. Новокаледонська ворона (С. moneduloіdes) усюди носить із собою роздвоєний черешок листа місцевої пальми, користуючись їм у якості "вилки". Вона наколює на гострий кінець личинок червиць, просовуючи "вилку" у ходи, пророблені ними в деревині, використовує черешок як зонд на морському узбережжі. Цікаво, що птах залишає інструмент недалеко від місця ночівлі (іноді - на краю гнізда), а ранком знаходить його знову. Воронові швидко стають ручними в неволі, прекрасно довідаються хазяїна і членів його родини, особи деяких видів швидко навчаються розмовляти. Великі воронові служать традиційним об'єктом досліджень вищої нервової діяльності тварин, деякі складні, ретельно поставлені досвіди з ними приносять дивні результати, начебто здатності воронових вирішувати нескладні рівняння, вважати до 25-26 і т.п. Тим більше дивно, що ворона стала в російському фольклорі символом неуважності і дурості. Відбита у фольклорі ще одна риса багатьох воронових - схильність до злодійства блискучих предметів. Звідси відбувається епітет "сорока-злодійка", а також, імовірно, і власне назви "ворона", "ворон". Більш позитивне відношення сформувалося до грака, він вважається вісником весни, корисним птахом, оскільки людина щорічно спостерігала цих птахів, що ходить по ріллі за плугом і викльовує личинок "комах-шкідників". Ворон у міфології більшості європейських народів був супутником чаклунів і відьом (або богів війни), його вважали вісником нещастя (через похмуре оперення і звичку годуватися падлом). Навпроти, у народів Крайньої Півночі і Сибіру, індіанців Північної Америки ворон скоріше був позитивним героєм, обожнювався, часто вважався тотемом племені. Природних ворогів у воронових небагато. У першу чергу це денні хижі птахи і сови, кладки можуть розорятися дрібними, здатними лазити чотириногими хижаками (наприклад, куницями). Однак завдяки кмітливості, здатності діяти злагодженою групою, воронові нерідко відганяють і навіть убивають своїх ворогів. Самі вони часом завдають значної шкоди в природних і трансформованих екосистемах, розоряти гнізда інших птахів. Місцями воронові шкодять сільському господарству, знищуючи врожаї зернових, овочевих і плодових культур. Вони забруднюють архітектурні пам'ятники, служать рознощиками захворювань, їхнє гніздування на стовпах і щоглах ЛЕП викликає короткі замикання й аварійні відключення електромереж. Через високу щільність популяцій воронових у містах знижується чисельність і видовий склад інших птахів. Головна небезпека, зв'язана зі стадними вороновими, - їхнього зіткнення з що злітають і сідають літаками, чреваті серйозними аваріями. Для відлякування птахів від аеродромів використовують "патрулювання" території прирученими яструбами і соколами, трансляцію посилених динаміками лементів тривоги воронових. Вилов і відстріл виявляються не занадто ефективними, оскільки розумні птахи досить швидко розпізнають зброю і знаряддя вилову, довідаються "кривдників" в особу і відразу починають уникати цих людей. Очевидно, проблема регуляції чисельності синантропних воронових складається в скороченні доступних для них смітників, смітників, тобто скорочення кормової бази. Утім, у деяких містах учені спостерігають ознаки авторегуляції надмірно розрісшихся популяцій, подекуди їхня чисельність помітно пішла на спад. До воронових у традиційному розумінні звичайно відносять 113-120 видів з 26 родів. Іноді родини підрозділяють на підродини Garrulіnae (більшість пологів) і Corvіnae (Corvus, Pyrrhocorax, Ptіlostomus). У розширеному трактуванні, прийнятої в класифікації, побудованої на ознаках подібності ДНК, сімейство поєднує не тільки власне врановых, але також райських птахів, шалашників, флейтових птахів, сорочих жайворонків, ласточкових сорокопудів, дронго, іволг, монархів, веерохвісток, свистунів, личинкоїдів, перепелиних дроздів, австралійських повзиків, йор, лісових сорокопудів, ванг, сережкоглазок і окремих представників деяких інших, переважно австралазійських груп. У такому обсязі сімейство нараховує приблизно 650 видів і розділяється на безліч підродин і триб.

  • 7112. Злокачественные новообразования
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Современные мировые технологии диагностики и лечения болезней крови вывели их из разряда фатальных. За последние 20 лет мировой показатель излечения от злокачественных новообразований лимфатической и кроветворной ткани вырос до уровня 75%, а при лимфогранулематозе до 90-100%. В то же время, злокачественные лимфомы продолжают оставаться социально-значимыми заболеваниями.
    В 2004г. В Российской Федерации выявлено 11476 случаев злокачественных лимфом с диагнозом, установленным впервые в жизни (5504 и 5972 у пациентов мужского и женского пола соответственно). Показатель заболеваемости злокачественными лимфомами в 2004 г. В целом по стране составил 8,0 на 100 000 населения, что на 3,9%м больше, чем в 2003г. (7,7 человек на 100000 населения). Злокачественные лимфомы составляют половину (50,6%) злокачественных новообразований лимфатической и кроветворной ткани. Среди злокачественных лимфом 51, 9% (5955 человек) приходится на лимфосаркому, ретикулосаркому и другие злокачественные новообразования лимфатической ткани, 28, 4% (3256 человек) на лимфогранулематоз и 19,7% (2265 человек) составляют множественная миелома и иммунопролиферативные новообразования. Анализ возрастной структуры заболеваемости приходится на возраст 70-79 лет, в основном за счет неходжкинских лимфом. Рост заболеваемости злокачественными лимфомами в молодых возрастных группах (20-29 лет) обусловлен, в основном, лимфогранулематозом. На конец 2004г. В специализированных онкологических учреждениях страны состояло на учете 70318 больных со злокачественными лимфомами, что сотавляет 49,2 на 100000 населения (в 2003г. 46,8на 100000 населения). Этот показатель изменялся от 41,0 на 100000 населения в Дальневосточном до 63,3 в Северо-Западном федеральных округах, а в отдельных субъектах страны от 11,8 на 100000 населения в Ингушской Республике до 75,1 в Санкт-Петербурге.
    Более половины (52,8%) всех больных со злокачественными лимфомами (37 149), находившихся под наблюдением онкологических учреждений, состояли на учете пять лет и более. Этот показатель изменялся от 50,3% в Уральском до 58,0 % в Дальневосточном федеральных округах, а в субъектах Российской Федерации от 15,6% в Республике Адыгея до 70% в Читинской области и 72,7% в Агинском Бурятском автономном округе. Определить причины разброса показателей в разных субъектах Российской Федерации представляется весьма затруднительным. Для этого необходимо проведение широкомасштабного исследования, в котором были бы затронуты такие аспекты, как система ведения медицинской документации и государственной отчетности, уровень диагностики, возможные факторы риска (например, этнические особенности) и т.д.
    Показатель выявления злокачественных лимфом при проведении профилактических осмотров в 2004г., так же, как и в 2003г., составил 3,3%. В 2004г. Доля больных с морфологически подтвержденным диагнозом злокачественных лимфом была несколько ниже (94,5%), чем в 2003г. (96,1%). В 27 из 89 субъектов Российской Федерации диагноз был подтвержден морфологически. Самый низкий процент морфологической верификации диагноза отмечен в Республиках Карачаево-Черкесской (75,6%) и Мордовии (75%), а также в Бурятском автономном округе (66,7%).

    Доля больных, у которых злокачественные лимфомы выявлены в I-II стадии заболевания, составила в 2004г. 34,2%, в III стадии 20,9%, в IV стадии 13,7%. Среди пациентов со злокачественными новообразованиями лимфатической и кроветворной ткани, взятых на учет в 2004г., 58,5% (12000 человек) закончили специальное лечение. При этом 73,6% (8828 пациентов) получали только лекарственное , 15,1% (1812 человек) химиолучевое, 2,5% (298 человек) только хирургическое, 2,3% (275 человек) только лучевое и 6,6 (787 пациентов) получали комбинированное или комплексное лечение (кроме химио-лучевого лечения).
    Летальность на первом году с момента установления диагноза в 2004г. Составла 25,69% (в 2003г. 25,95%), т.е. четверть больных злокачественными лимфомами умирают, не прожив и года после установления диагноза.
    Резюмируя, следует отметить, что, что по данным государственной статистической отчетности, злокачественные лимфомы (при заболеваемости 8,0 на 100000 человек населения) составляют половину от всех злокачественных новообразований лимфатической и кроветворной ткани, а каждый четвертый больной злокачественной лимфомой умирает в течение года после взятия на учет. Таким образом, лечение больных с данной группой нозологий продолжает оставаться серьезной медицинской и социальной проблемой. По сравнению с 2003г. В 2004г. Увеличилось количество впервые выявленных случаев злокачественных лимфом. При этом уменьшился показатель годичной летальности и увеличилась доля больных, стоящих на учете 5 лет и более. Одной из возможных причин такого рода положительной динамики может являться совершенствование лечебно-диагностического процесса.
    Для того, чтобы проверить данную гипотезу, необходимо провести широкомасштабное исследование, включающее анализ заболеваемости и летальности за длительный период времени для определения четких тенденций этих показателей.
    Более детальное изучение особенностей распространенности и структуры опухолей лимфатической системы, а также динамики эпидемиологических показателей в России может позволить определить необходимый и оптимальный объем медицинской помощи, в частности. Лекарственного обеспечения, установить эффективность лечения злокачественных лимфом на популяционном уровне, а также оценить социальное бремя злокачественных лимфом и, в частности, лимфогранулематоза.

  • 7113. Злостное уклонение от погашения кредитов
    Юриспруденция, право, государство

    Необходимыми признаками совершения преступления, предусмотренного ст. 177 УК РФ являются злостность уклонения гражданина от погашения кредиторской задолженности, и крупный размер такой задолженности. При этом уклонение следует признавать злостным лишь в случае, когда у лица есть реальная возможность погасить существующую кредиторскую задолженность. Такое положение соответствует требованиям статьи 11 Международного пакта о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 года, в соответствии с которой никто не может быть лишен свободы на том только основании, что он не в состоянии выполнить какое-либо договорное обязательство. С учетом изложенного, а так же в силу диспозиции ст. 177 УК РФ, неисполнение лицом обязательств по договору кредитования влечет уголовную ответственность только в тех случаях, когда у лица имелась возможность исполнить такие обязательства в размере, соответствующем крупному. В инкриминируемый период примечанием к ст. 169 УК РФ в редакции Федерального закона от 08.12.2003 N 162-ФЗ крупным признавался размер в двести пятьдесят тысяч рублей.

  • 7114. Злоупотребление и превышение должностных полномочий
    Криминалистика и криминология

    Литература

    1. Авдеев С.В. Злоупотребления должностными полномочиями криминологический анализ// Иркутск; Изд-во Вост.-Сиб. ин-та МВД РФ, 2007.
    2. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник.-М.:НОРМА-ИНФРА-М,2000.
    3. Бюллетень Верховного Суда РФ. 2000. N 8. С.12.
    4. Волженкин Б.В. Служебные преступления. М., 2000.
    5. Кравец Ю. Ответственность за преступления против интересов службы в коммерческих и иных организациях // Российская юстиция. 2007. N 7.
    6. Криминология. Учебник для вузов. /Под общей ред. Малкова В. Д. М.,2007.
    7. Криминология. Учебник для юридических вузов./Под общей ред. Долговой А.И. М.,2007.
    8. Максимов С.В. Коррупция. Закон. Ответственность. - М.: ЮрИнфоР, 2000.
    9. Международная защита прав и свобод человека. Сборник документов. М., 1990.
    10. Плехова О.А. Существенный вред как обязательный признак объективной стороны составов злоупотребления и превышения должностных полномочий // Научные труды ученых-юристов Северо-Кавказского региона. Вып. № 12. Краснодар, 2006.
    11. Российская газета. 2006. 10 мая.
    12. Словарь русских пословиц и поговорок. М., 1991.
    13. Уголовное право России. Особенная часть / Под ред. А. И. Рарога. М., 2006.
    14. Умаров М. Н. Коррупция: основы противодействия//Еженедельная газета "эж-ЮРИСТ", N 17/2007.
    15. Учебный комментарий к Уголовному кодексу РФ / Под ред. Жалинского А. Э. - . М.: Изд-во Эксмо, 2007 г.
    16. Хабибуллин А. Г. Коррупция как угроза национальной безопасности: методология, проблемы и пути их решения// Журнал российского права", 2007, N 2.
    17. Шнитенков А.В. Корыстная заинтересованность при злоупотреблении должностными полномочиями // Уголовный процесс. - М.; Изд. Дом "Арбитражная практика", 2005. - № 12.
  • 7115. Злоупотребление правом
    Юриспруденция, право, государство

    Советский законодатель вместо термина «злоупотребление правом» использовал «осуществление права в противоречии с его назначением» (ст. 5 Основ гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик 1961 г., ст. 5 ГК РСФСР 1964 г.). Социальное назначение, если оно прямо не обозначено в соответствующей норме, устанавливалось методом толкования данной нормы путем соотнесения ее с общими принципами права. В общем виде запрет злоупотребления правом устанавливала ст. 39 Конституции СССР 1977 г., согласно которой использование гражданами прав и свобод не должно наносить ущерб интересам общества и государства, правам других граждан. В частности, к злоупотреблению субъективными гражданскими правами закон относил заключение фиктивного брака с целью уклонения от выполнения обязанностей молодого специалиста (ответственность как таковая за регистрацию фиктивного брака не была предусмотрена действующим законодательством, закон лишь предусматривал признание такого брака недействительным). В различных отраслях действующего российского законодательства, а также в юридической практике сложная проблема злоупотребления правом (полномочиями) находит свое законодательное и правоприменительное воплощение. Это основано на постулате: «моя свобода заканчивается там, где начинается свобода другого», а выражаясь юридическим языком, свобода осуществления субъективных прав (должностных полномочий) не может быть безграничной и ограничивается интересами других лиц и общества в целом. В национальном законодательстве вышеуказанный принцип прежде всего получил закрепление в п. 3 ст. 17 Конституции РФ: осуществление прав и свобод человека и гражданина не должно нарушать права и свободы других лиц. Правовые нормы о запрете злоупотребления субъективными правами получили правовое закрепление в отрасли гражданского права (как указывалось выше, теория злоупотребления правом была сформулирована именно на опыте применения гражданско-правовых норм). Это связано с тем, что большинство гражданско-правовых норм носит диспозитивный характер (принцип диспозитивности имеет наиболее широкое юридическое закрепление именно в отрасли гражданского права). Так, ст. 10 ГК РФ закрепляет следующее положение: не допускаются действия граждан и юридических лиц, осуществляемые исключительно с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах. Не допускается использование гражданских прав в целях ограничения конкуренции, а также злоупотребление доминирующим положением на рынке. В случае несоблюдения указанных требований суд может отказать лицу в защитепринадлежащего ему права. Такая норма, определяющая пределы осуществления гражданских прав, введена в российское гражданское право впервые. Исходя из смысла содержания п. 1 ст. 10 ГК РФ, можно сделать вывод, что при осуществлении любых гражданских прав запрещаются: действия граждан и юридических лиц, осуществляемые исключительно с намерением причинить вред другому лицу (в литературе таковые действия именуются «шиканой»); злоупотребление правом в любой иной форме, не относящейся к шикане; использование гражданских прав в целях ограничения конкуренции; злоупотребление доминирующим положением на рынке. Однако в данном случае законодатель не дал четкого определения понятия «злоупотребление гражданскими правами». В судебной практике (в актах официального нормативного толкования высших судебных органов) данное понятие также пока не сформулировано (как, например, определение понятия «злоупотребление родительскими правами»). Исходя из этого, суды весьма осторожно подходят к применению данной нормы. Тем не менее, арбитражная практика (в отличие от судов общей юрисдикции по гражданским делам) уже пошла по пути применения ст. 10 ГК РФ, хотя отдельной статистики по делам этой категории, к сожалению, не ведется.

  • 7116. Злоупотребление правом
    Юриспруденция, право, государство

    Вместе с тем, не отрицая того значения, которое имела санкция в виде лишения права при его использовании в противоречии с его назначением в советском гражданском праве, необходимо отметить, что в настоящее время такая позиция представляется уязвимой как с точки зрения буквального смысла ст. 10 ГК РФ, так и с точки зрения сущности и назначения института запрета злоупотребления субъективным гражданским правом. По глубокому замечанию Н.А. Бердяева, «нужно не истребление «злых», а просветление «злых». Зло можно победить только лишь изнутри, а не общим насильственным недопущением и истреблением». «Насильственное, принудительное, внешнее устранение зла из мира, необходимость и неизбежность добра - вот что окончательно противоречит достоинству всякого лица и совершенству бытия: Творец не создал необходимо и насильственно совершенного и доброго космоса, так как такой космос не был бы ни добрым ни совершенным в своей основе». По мнению М. Бубера: «Каин мог... сказать... требующему от него объяснения Богу, что Бог сам дал ему злое влечение; но этот ответ неверен, ибо лишь им, человеком, оно сделано злым. Оно стало и останется таковым, потому что человек отделяет его от сопутствующего ему доброго влечения и превращает злое, придав ему самостоятельность, в своего идола. Следовательно, задача человека - не искоренить в себе злое влечение, а вновь соединить его с добрым влечением». Именно это становится невозможным в случае лишения субъекта принадлежащего ему субъективного гражданского права в случае злоупотребления им, так как приведет к невозможности осуществления субъектом данного права надлежащим образом в своих интересах. Поэтому санкция за злоупотребление правом в виде лишения права противоречит природе злоупотребления и не достигает необходимых обществу целей.

  • 7117. Злочини проти волі, честі та гідності особи
    Юриспруденция, право, государство

     

    1. Вартилецька І.А., ПлутагирВ.С. Кримінальне право України. альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я.Горбачовського. К.: Атіка, 2003. 208с.
    2. КоржанськийМ.Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. К.: Атіка, 2001. 432с.
    3. КоржанськийМ.Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. К.: Атіка, 2001. 544с.
    4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В.Александров, В.І. Антипов, М.В.Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М.І. Мельника, В.А.Клименка. К.: Юридична думка, 2004. 352с.
    5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В.Александров, В.І. Антипов, М.В.Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М.І. Мельника, В.А.Клименка. К.: Юридична думка, 2004. 656с.
    6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. КиївХарків: Юрінком Ін-терПраво, 2001. 416с.
  • 7118. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в країнах СНД
    Юриспруденция, право, государство

    З об'єктивної сторони злочин характеризується переважно діями, в окремих випадках закони і звичаї війни можуть порушуватися шляхом бездіяльності. Формами цього злочину є:

    1. жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, тобто: завдання смерті чи поранення ворога, який здався в полон, використання, щодо цивільного населення та військовополонених тортур, мордування, піддавання їх медичним та науковим дослідам. При цьому військовополонений це особа, яка перебуває у складі збройних сил, ополчення, та ін.. військових загонах і була захоплена у полон ворогом, а цивільне населення це всі люди, що не входять до складу збройних сил та інших військових загонів;
    2. вигнання цивільного населення для примусових робіт це такі, під час яких цивільне населення без його добровільної згоди примушується брати участь у військових операціях, роботи, які виконуються за межами окупованої території, де знаходиться це населення, які не оплачуються чи оплачуються несправедливо, які явно не відповідають фізичним чи інтелектуальним здатностям працівників, до яких залучаються особи, що не досягли 18-річного віку, а так само роботи, пов'язані з мобілізацією працівників в організацію, що має військовий чи напіввійськовий характер, крім дій прямо дозволяються Конвенцією про захист цивільних осіб під час війни. До примусових не належать також роботи, виконання яких звичайно вимагається під час ув'язнення, призначеного відповідно до встановленої законом процедури, а також інші роботи, перелічені у ст. 4 Європейської конвенції з прав людини;
    3. розграбування національних цінностей на окупованій території. Міжнародні акти прямо забороняють захоплювати власність ворога, крім випадків воєнної необхідності, віддавати на пограбування міста і місцевості, розграбовувати громадську чи приватну власність;
    4. застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, тобто застосування певних вдів зброї (нейтронної зброї, лазерної збої, що осліплює, зброї, що ранить осколками, які не можна виявити тощо), використання зброї штучно викликаних явищ природи (землетрусів, цунамі тощо), використання присутності чи пересування цивільного населення для захисту певних пунктів чи районів від військових дій, або використання голоду серед цивільного населення, оголошення про те, що нікому не буде дано пощади, бомбардування незахищених сіл, міст, осель, будівель тощо, піддавання нападу обєктів, які необхідні для виживання цивільного населення. Проте порушення законів і звичаїв війни, як застосування забороненої зброї масового знищення, кваліфікується за іншою складом і статтею;
    5. віддання наказу про вчинення таких дій під ним слід розуміти пряму, обов'язкову для виконання вимогу начальника про вчинення підлеглими певних дій по службі, відповідно до яких вони повинні жорстоко поводитися з військовополоненими або цивільним населенням, виганяти цивільне населення для примусових робіт, розграбовувати національні цінності на окупованій території, застосовувати засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, вчиняти інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами;
    6. інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана державою;
  • 7119. Злочинна недбалість, як вид необережності
    Юриспруденция, право, государство

    Об'єктивний критерій злочинної недбалості базується на вимогах персональної відповідальності суб'єкта. Цей критерій означає обов'язок конкретної особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків при здійсненні нею дій, які потребують додержання певних заходів обережності. Це можуть бути як елементарні (прості) заходи, які застосовуються у процесі безпосереднього спілкування людей один з одним, так і складні, наприклад вимоги безпеки при здійсненні виробничої діяльності. Обов'язок бути уважним і обачливим при здійсненні відповідних дій, передбачити можливість настання їх небезпечних наслідків може випливати із законів, спеціальних правил (інструкцій, положень), які регламентують ту чи іншу службову або професійну діяльність, а також із загальновизнаних (доступних для розуміння всіма) норм людського спілкування. Відсутність обов'язку для особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків (об'єктивного критерію) означає відсутність в її діяльності злочинної недбалості. Наприклад, Н. було притягнуто до кримінальної відповідальності за те, що, працюючи завідувачкою магазином, не перевірила якості ремонту печі. При користуванні піччю в магазині виникла пожежа, через те що піч було відремонтовано неякісно. Суд, аналізуючи суб'єктивну сторону діяння, допущеного Н., встановив, що вона не зобов'язана була передбачити можливість виникнення пожежі внаслідок неякісного ремонту, оскільки контроль за такими роботами не входив до кола її службових обов'язків. Справа щодо Н. була припинена через відсутність вини. [ 7; 5 ]

  • 7120. Злочинність неповнолітніх та її особливості
    Юриспруденция, право, государство

    Ці заняття для суддів з регіонів проводили: заступник Голови Верховного Суду П.П. Пилипчук, судді цього суду В.І. Жук, Я.В. Мачужак, С.М. Міщенко, заступник Міністра юстиції України В.В. Лутковська й виконавчий директор Всеукраїнського комітету захисту дітей А.П. Коваленко. Організаційно-методичну роботу здійснила головний консультант Верховного Суду В.І. Мировська. В українському суспільстві, як підкреслювалося на семінарі, все гостріше постає проблема соціального захисту неповнолітніх. Наслідком такої незахищеності є те, що останнім часом злочинність цієї вікової категорії зростає як за кількісними, так і за якісними показниками. Щороку до кримінальної відповідальності притягується більше 20 тисяч неповнолітніх. Питома вага злочинності осіб віком від 14 до 18 років в Україні невпинно збільшується. Торік порівняно з 1993 роком кількість засуджених неповнолітніх зросла більш як на третину. Причому злочинність в нашій країні “помолодшала”. Значно зросла кількість злочинів, вчинених особами, які не досягли шістнадцятирічного віку. Все частіше субєктами злочинності стають діти до 14 років. Неповнолітніх втягують у торгівлю зброєю, незаконний обіг наркотиків тощо. Для їхньої протиправної діяльності характерні агресивність, корисливість, насильство. Злочини неповнолітніх часто відбуваються на ґрунті пияцтва та наркоманії. Все це свідчить про неналежну організацію профілактичної роботи серед цієї категорії осіб та інші несприятливі суспільні чинники. Тому боротьба із злочинністю неповнолітніх, як вважає П.П. Пилипчук, є проблемою комплексною, що торкається багатьох сфер суспільства. Отже, й до вирішення її мають бути залучені фахівці та практики різних галузей: права, психології, педагогіки, соціології та інших. У судочинстві нагальною проблемою є правильне застосування законодавства щодо неповнолітніх. Розвязання її з огляду на соціальні та інші чинники зводиться, звичайно, не лише до проведення семінарів для суддів та прийняття відповідних постанов Пленумом Верховного Суду України. Проте завдяки саме цим заходам проблема останнім часом зрушується з місця. У місцевих судах запроваджено спеціалізацію щодо справ неповнолітніх, їх розглядають найбільш відповідальні судді на високому фаховому рівні. Зростання злочинності неповнолітніх відбувається на фоні загальної злочинності в Україні. Ці два фактори тісно повязані між собою, адже особи зазначеної вікової категорії стають субєктами злочинності під впливом старших. З метою запобігання цьому явищу Пленумом Верховного Суду України 27 лютого 2004 р. прийнято постанову “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність”. Я.В. Мачужак констатувала, що при розробленні цієї постанови ставилося за мету обєктивно розкрити причини втягнення неповнолітніх у злочинність. Суддя Верховного Суду зробила огляд статей Кримінального кодексу України, якими передбачено відповідальність за окремі види такого втягнення. У зазначеній постанові розглянуто способи втягнення неповнолітніх у злочинність. Вони поділяються на 2 види: фізичний примус (мордування, катування, побиття тощо) та психологічний вплив (переконання, залякування, погрози, шантаж, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти тощо). Приділяється також увага терміну “втягнення в антигромадську діяльність”. Це залучення неповнолітніх до пияцтва, наркоманії, жебрацтва, розпусти та азартних ігор. При цьому, як пояснила суддям із регіонів Я.В. Мачужак, в постанові йдеться: незалежно від того, чи вчинила старша особа щодо неповнолітнього зазначені дії, чи робила спроби, вона має нести відповідальність за це відповідно до чинного законодавства. На семінарі-тренінгу також зазначалося, що у Верховному Суді розробляється ще кілька постанов, які безпосередньо стосуються ювенальної юстиції. Зокрема, на Пленумі розглянуто постанову “Про практику застосування законодавства про злочини неповнолітніх”. В.І Жук та С.М. Міщенко ознайомили колег із розглядом у Верховному Суді конкретних справ щодо неповнолітніх. Семінар-тренінг, на думку його учасників, сприятиме тому, щоб суди в регіонах “не перебували на периферії цієї болючої для України проблеми”.