Geum.ru

Культура и искусство

  • 4521. Особенности становления культуры средних веков
    Информация пополнение в коллекции 04.07.2010

    Таким образом, средневековая культура представляет собой единство античного, варварского и христианского начал. И это единство реализуется как главное противоречие средневековья на всем ее протяжении: и античное, и варварское начала были связаны с язычеством, его многобожием, одухотворением и обожествлением природы, обрядами. Обряды, которые должны были “воздействовать” на природную среду желательным образом, породили карнавальную культуру, они пронизывали быт и деятельность сельских жителей и не минули горожан. Магические обряды не исчезли, а перешли в другое русло, параллельное основному христианскому направлению. Часто они существовали и в контексте христианского культа (например, рождественский и пасхальный смех, звучавший прямо в церкви во время богослужения и связанный с земледельческими и скотоводческими языческими обрядами). Другой стороной средневековой культуры выступает христианство и все его учреждения: церкви, монастыри, особый взгляд на мир, особый менталитет верующего человека, ожидание конца света и Страшного суда, ритм жизни, связанный с церковными праздниками. Двойственность средневековой культуры определялась еще и тем, что она включала светскую официальную культуру, за которой стояли власть имущие и влиятельные общественные слои, с одной стороны, и огромный стихийный слой народной культуры с другой. Долгое время принято было считать, что Средние века это перерыв постепенности в развитии общества и культуры. Средневековье представлялось детищем мрака и беса, в котором не было ни светлых сторон, ни достижений. При этом забывалось даже то, что именно из Средневековья вырос и расцвел цветок культуры Возрождения. Конечно, начало средневековья жестоко, но так же жестоко любое начало: ведь оно изменяет привычные уклады и каноны, разрушает отжившие формы жизни, несет с собой нечто неведомое и утверждает его не слишком гуманными методами.

  • 4522. Особенности субкультуры в фильме "Путешествие металлиста"
    Сочинение пополнение в коллекции 02.06.2012
  • 4523. Особенности субкультуры неформальных молодежных объединений
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Опросы старшеклассников показали, что при отрицании, неприятии форм досуга, предлагаемых им обществом и государством, они вполне удовлетворены своим альтернативным, часто асоциальным времяпрепровождением: дворовым, дискотечным, рок-тусовками, прогулками по городу или просмотром остросюжетных, лишенных интеллектуального содержания боевиков, сопровождением "культовых" музыкальных групп или спортивных команд и т.п. Приверженность молодых людей к насилию формируется, с одной стороны, принципами группы, с другой насилием по отношению к ребенку со стороны отца или матери. Это порождает склонность разрешать конфликты силой, готовность использовать различное вооружение в драке: "Чтобы пользоваться авторитетом в своей группе, нужно уметь хорошо драться, быть физически сильным, справедливым", считают представители различных неформальных групп, а драться приходится с незнакомыми молодыми людьми, с членами других групп, со знакомыми из класса, с живущими рядом. В группе практически всегда есть лица, в прошлом осужденные или вернувшиеся из мест лишения свободы, которые оказывают криминализирующее влияние на окружающих, в основном, младших ее участников. Таким образом, иногда неформальные группы, особенно сформированные по месту жительства, постепенно криминализируясь, преобразуются в преступные молодежные неформальные объединения это сложное, многоплановое и динамично изменяющиеся явление, имеющее ряд специфических черт и характерных особенностей. Прежде всего, это критическое отношение и стремление к отрицанию или пересмотру традиционных ценностей, частичный или полный (иногда скрытый, неосознанный, иногда демонстративный) отказ от существующей официальной идеологии, отрицательное отношение к официальной культуре, традиционному искусству, ориентация на собственные идеалы, образ жизни, ценности, характерные данной субкультуре, объединению или группе. Участниками этих образований становятся молодые люди, оказавшиеся не востребованными обществом. Эти объединения отличаются своеобразными атрибутами: своя идеология, образ жизни, стиль музыки, внешний вид, форма досуга, включая места встреч и отдыха, тип и вид работы, которую выбирали для себя и считают престижной участники движения.

  • 4524. Особенности сценария документального телефильма
    Информация пополнение в коллекции 16.12.2010

    Было бы странно, если бы игровое и неигровое кино строились по разным законам. Единственное различие постановочный фильм находится в полной власти режиссера, а документальное кино полно сюрпризов. Нельзя заранее предугадать, что скажет герой, чем обернется событие. Но это вовсе не значит, что нельзя предположить. Журналист не должен быть жертвой обстоятельств. Он, как серфингист, скользит по волне жизни. Говорят, что если достаточно долго сидеть на берегу реки, то когда-нибудь по ней проплывут трупы твоих врагов. Также и в документальном кино можно найти героя или поймать момент, который необходим для воплощения замысла. А бывает такое, что история поворачивается другой стороной, не менее интересной, чем изначальный вариант. Тогда задача автора изменить сценарий так, чтобы красиво обыграть новые обстоятельства, еще до того, как материал попадет на монтажный стол. Ошибка многих студентов (меня в том числе) это неколебимая вера в силу монтажа. Сценарий фильма в итоге пишется уже после съемок. Выбрасывается 90 процентов материала, остатки никак не компонуются между собой, оказывается, что необходимо доснять еще несколько эпизодов… И как бы было славно, если бы сценарий был написан до съемок. Благодаря нему журналист понимает, что именно ему нужно снять. Он видит фильм не как разрозненный материал, а как стройную систему, работающую на его идею. На стадии монтажа журналист размышляет о композиции, о ритме, звуке, качестве видео, руках оператора, но никак не о сценарии.

  • 4525. Особенности творчества И.К. Айвазовского
    Информация пополнение в коллекции 14.03.2011

    Начиная с 1860-х годов, "импровизационная" манера письма Айвазовского, не "копировавшего" мир с натуры, а как бы вспоминавшего и даже сочинявшего его, вступила в противоречие с новейшими тенденциями в тогдашней русской живописи, выражением которых стала организация на рубеже 1860-70-х годов Товарищества передвижных художественных выставок. Передвижники исповедовали жесткий реализм, романтически-взволнованным полотнам предпочитая социально-значимые работы. В это же время критики громко заговорили о том, что дарование Айвазовского иссякло, что он повторяет сам себя и, вообще, ничего кроме волн писать не может. Ответом на эти обвинения и явилась картина "Радуга", обозначившая новый этап в творчестве художника. С одной стороны, перед нами очередное "кораблекрушение" Айвазовского. Но, с другой, оно совсем не похоже на прежние его "кораблекрушения" и "бури". Не отказываясь от собственных принципов, он в этой работе сильно модернизирует их - особенно заметно это в колористическом решении полотна. Прежние "утрированные" (по собственному слову живописца) краски уступают место более сдержанному и вместе с тем более тонко разработанному колориту. Меньшая "придуманность", педалированная "реалистичность" - это очевидная реплика художника в диалоге с современностью. Хотя романтическая напряженность остается характерным признаком и этой работы.

  • 4526. Особенности тематического пространства Новгород-псковского культурного региона и его разрушение в ходе московского завоевания
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Другим важнейшим направлением обуздания силовой стихии явилось установление разделения властей и упорядочивание внутригородской с сельскими районами жизни. Высшую исполнительную власть осуществляли посадники и тысяцкий, которые с помощью подчиненных им должностных лиц (приставов, тиунов, половников, изветников и др.) вели текущие дела управления и суда. Новгород подразделялся на пять административных округов концов, во главе которых стоял выборный кончанский староста, который вел текущие дела конца. Как отмечает В.О.Ключевский, “он правил концом не один, а при содействии коллегии знатных обывателей конца, которая составляла кончанскую управу. Эта управа была исполнительным учреждением, действовавшим под надзором кончанского веча, имевшего распорядительную власть. Союз концов и составлял общину Великого Новгорода”. Каждый конец в свою очередь состоял из двух сотен. Каждую сотню возглавлял выборный соцкий, обладавший определенной самостоятельностью и опиравшийся на свое вече. Сотни подразделялись на самые мелкие административные части города улицы, каждая из которых возглавлялась выборным улицким старостой, пользовавшимся самоуправлением. “Таким образом, подчеркивает В.О.Ключевский, Новгород представлял многостепенное соединение мелких и крупных местных миров, из которых большие составлялись сложением меньших”. Пяти концам города подчинялись областные округа, пятины, являвшиеся их радиальным продолжением. “Вообще в устройстве областного управления Новгородской земли, пишет В.О.Ключевский, заметен решительный перевес центробежных сил, парализовавших действие политического центра”. “Жизненные стихии Новгородской земли сложились в такое сочетание, которое сделало из нее обширный набор крупных и мелких местных миров, устроившихся по образцу центра, с большей или меньшей долей уступленной или присвоенной державности”.

  • 4527. Особенности формирования русской культуры
    Контрольная работа пополнение в коллекции 14.03.2010

    В связи с потребностью внутреннего объединения княжеский бог Перун становится богом общегосударственным. В славянском пантеоне были и боги неславянского происхождения. Финская богиня Мокош, бог солнца народов Востока - Хорос. В результате обычные межплеменные конфликты получали закрепление в религиозной сфере. В 980 году Владимир предпринял первую религиозную реформу, суть которой - слияние разнородных богов в едином пантеоне. Но она потерпела неудачу. Очень рано к славянам проникли языческие религии соседних народов. Они были знакомы и с другими вероисповеданиями: иудаизмом, католицизмом, православием. С ними Русь познакомилась, постоянно общаясь с хазарами, народами Средней Азии, Византией, Европой. Таким образом, геополитическое пространство Древней Руси находилось на I стыке различных миров. Население Руси было под мощным влиянием разнонаправленных цивилизационных факторов, прежде всего христианского и мусульманского. Древняя Русь развивалась аналогично Западной Европе и подошла одновременно с ней к рубежу образования раннефеодального государства. Призвание варягов стимулировало этот процесс. Киевское государство строилось на основе западного института вассалитета, который включал понятие свободы. Главную и широкую основу для вхождения в европейское сообщество создавало принятие христианства. Крещение Руси стало переломным рубежом в истории и культуре.

  • 4528. Особенности французского менталитета
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Национальный образ движения эта проблема стоит теперь перед нами. Ньютон в Англии, постулируя абсолютное пространство и время, предполагая наличие абсолютной пустоты и отвлекаясь от механизма действия сил всемирного тяготения может брать два или несколько изолированных тел и высчитывать прилагаемые к ним силы и их траектории в уравнениях, усматривая причины и импульсы в самих телах, их движения как бы «самостоятельные», как и англосакс-джентльмен. В Декартовой картине Вселенной такое невозможно: существует одно тотальное общее движение внутри данного вихря, а уж частицы передают его друг другу, трогая соседа. Декарт определяет движение как смену соседства, ближайшего окружения, а не по шкале расстояния, дистанции. Его космос близкодействие, тогда как дальнодействие в космосах Англии (Ньютон) и Италии (Галилей) предполагает пустоту и дискретность, диалог твердых тел (или математических точек) в вакууме, как свободных атомов (индивидуумов), независимых ни от чего. Как кот, который ходит сам по себе. Француз же не атомарный человек, индивидуалист, стоящий вертикально, но прежде всего социальный человек, не вертикальный, но приклоненный туда или сюда: к даме в реверансе или к цели. И мышление его не абстрактное, но ориентированное. Французский сознание ситуационное, векторное, считающееся с обстоятельствами. Именно во французских социологических теориях, столь влиятельных в европейском гуманистическом XIX веке, человек объясняется как функция обстоятельств, продукт окружающих условий и воспитания. В таком же направлении работал и французский реалистический роман (Бальзак, Золя...), описывая обстановку, условия и быт, землю и природу как предопределяющие поведение персонажа субстанции и силы, с чем он сцеплен и чем пропитан, так что по обстановке жилища можно прочитать характер человека. В этом плане Стендаль более налегает на свободу воли и индивидуализм личности, которая мотивируется своими страстями и пытается влиять на обстоятельства сам (Жюльен Сорель в «Красном и черном», Фабрицио в «Пармской обители».

  • 4529. Особенности христианской антропологии
    Курсовой проект пополнение в коллекции 17.11.2010
  • 4530. Особенности художественного восприятия произведений изобразительного искусства в курсе "Мировая худо...
    Дипломная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

    Если в процессе первичного восприятия произведения искусства доминирует момент неожиданности, новизны, то при повторном восприятии мы “движемся” в направлении определенного ожидания. Оно опирается на сформировавшийся ранее образ художественного произведения, в некоторых случаях подкрепленный даже детальным знанием его, знанием ”наизусть”. Для понимания процесса эстетического восприятия небезынтересна мысль В.Вундта о том, что последовательность в системе “чувство-представление” различна между теми чувственными представлениями, которые возникают под влиянием внешних раздражений, и теми представлениями, которые появляются при воспроизведении с помощью памяти. В первом случае за представлениями следует чувство, во втором наоборот. При многократном восприятии отправной точкой является не компонент целого, как при первичном, а художественное целое как таковое, вернее, образно-эмоциональное представление о произведении, некий существующий в сознании предмет эстетического восприятия. В данной ситуации огромное значение приобретает удовлетворение от подтверждения ожидания, если первичное восприятие было позитивным. Степень удовлетворения от соответствия предыдущего эстетического предмета (обобщающего образа художественного произведения) впечатлениям, получаемых в процессе нового восприятия, чрезвычайно велика в искусствах не исполнительских (многократное чтение стихов, посещение картинной галереи). Новизна эстетического впечатления (неожиданное в нем) достигается за счет его большей полноты, за счет возможности лучше рассмотреть, ярче вообразить множество дополнительных компонентов художественной целостности и соотнести их с ядром поэтической концепции. Субъект восприятия при многократном или просто повторном общении с произведением искусства находится в новой ситуации, зачастую определяемый расширением его эстетического, нравственного и общекультурного потенциала, новизна и обогащение эстетического предмета достигаются благодаря активности субъекта. Объект эстетического восприятия, если и претерпевает изменения, то не столь значительные. Однако для точности нарисованной картины эти изменения должны учитываться.

  • 4531. Особенности художественного восприятия произведений изобразительного искусства в курсе Мировая художественная культура
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
  • 4532. Особенности этикета деловой одежды
    Информация пополнение в коллекции 12.07.2011

    Стиль одежды мужчины влияет на его успех в деловых кругах, а правильно выбранный костюм способствует созданию его имиджа. Мужчине, выбирая одежду, следует помнить о том, что отдельные детали должны гармонировать друг с другом. Важная деталь делового костюма - галстук, который должен соотноситься с костюмом: к легким тканям подбираются тонкие галстуки, к тяжелым - из более плотных материалов. Яркость галстука тоже должна компенсироваться строгостью костюма. Идеальная длина галстука - до середины ремня. Носки - еще один предмет одежды, регламентируемый деловым этикетом, выбираются в тон к обуви или костюму; носки были бы такой длины, чтобы из-под штанины не выглядывала голая нога.

  • 4533. Особенности этикета, нравственности, моральных принципов и быта народов языческой Руси
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    По-видимому, большее развитие получил и крепче держался другой ряд верований, культ предков. В старинных русских памятниках средоточием этого культа является со значением охранителя родичей род со своими рожаницами, т. е. дед с бабушками, намек на господствовавшее некогда между славянами многоженство. Тот же обоготворенный предок чествовался под именем чура, в церковнославянской форме щура; эта форма доселе уцелела в сложном слове пращур. Значение этого деда-родоначальника как охранителя родичей доселе сохранилось в заклинании от нечистой силы или нежданной опасности: чур меня! т. е. храни меня дед. Охраняя родичей от всякого лиха, чур оберегал и их родовое достояние. Предание, оставившее следы в языке, придает чуру значение, одинаковое с римским Термом, значение сберегателя родовых полей и границ. Нарушение межи, надлежащей границы, законной меры мы и теперь выражаем словом чересчур; значит, чур мера, граница. Этим значением чура можно, кажется, объяснить одну черту погребального обряда у русских славян, как его описывает Начальная летопись. Покойника, совершив над ним тризну, сжигали, кости его собирали в малую посудину и ставили на столбу на распутиях, где скрещиваются пути, т. е. сходятся межи разных владений. Придорожные столбы, на которых стояли сосуды с прахом предков, это межевые знаки, охранявшие границы родового поля или дедовской усадьбы. Отсюда суеверный страх, овладевавший русским человеком на перекрестках: здесь, на нейтральной почве родич чувствовал себя на чужбине, не дома, за пределами родного поля, вне сферы мощи своих охранительных чуров. Все это, по-видимому, говорит о первобытной широте, цельности родового союза. И однако в народных преданиях и поверьях этот чур-дед, хранитель рода, является еще с именем дедушки домового, т.е. хранителя не целого рода, а отдельного двора. Таким образом, не колебля народных верований и преданий, связанных с первобытным родовым союзом, расселение должно было разрушать юридическую связь рода, заменяя родство соседством. И эта замена оставила некоторый след в языке: сябр, шабер по первоначальному, коренному значению родственник, потом получил значение соседа, товарища.

  • 4534. Особливості ділового етикету
    Информация пополнение в коллекции 30.06.2010

    Зріла розвинена совість пред'являє людині максимальні вимоги, не приймаючи ніяких компромісів і поступок, і припускає відповідальність людини не тільки за свої переконання і дії, але і за те, що все відбувається навколо. Порядна, сумлінна людина, навіть якщо сам живе у згоді з мораллю, долаючи зусиллями волі життєві спокуси і спокуси, не може не переживати невідповідності реального життя і вимог моральності і не відчувати докорів совісті за недосконалість людської природи і суспільного життя. Саме це властивість совісті лежить в основі властивого моральній свідомості відчуття винуватості навіть без провини, яке абсолютизувалося релігійною християнською етикою в понятті гріха і розкаяння. Причому парадокс совісті полягає в тому, що вимоги розкаяння, тобто переживання комплексу відчуттів незадоволеності собою і бажання виправитися, здатна пред'явити моральному суб'єктові тільки розвинена совість, якій не в чому каятися, тоді як совість, що гостро потребує покаяння, не здатна цього усвідомлювати. Це ж властивість совісті бути моральною самосвідомістю і самоконтролем особи дозволяє їй бути внутрішнім двигуном етичного самовдосконалення людини, серйозним стимулом його активно-діяльнісних відносини до навколишнього світу з метою його поліпшення.

  • 4535. Особливості і характер сучасної культури
    Информация пополнение в коллекции 28.09.2010

    Сучасному середовищу культури, втягнутої у виробництво завдяки розширеному колу інституціоналізації, програмування, може відповідати горизонт видовища, із властивими йому рисами. Насамперед горизонт видовища рухомий, тому що події, моделі, проекти виникають і негайно вислизають. Для того, щоб подія, модель або проект мали якусь стійкість, для того, щоб можна було спробувати висловитися про них, виходячи зі своїх намірів і усього свого життя, їм необхідна точка опори в середовищі. Коли в середовищі людини, у її повсякденному житті все стає відносним, їй нічого не залишається - тільки дивитися на цю змінну перед ним відносність, споглядаючи її, немов спектакль. Якщо неможливо включитися в події, що множаться і зіштовхуються, то потрібно сісти на узбіччі дороги історії і дивитися, як проходить повз низка акторів, політиків, артистів, учених і іноді філософів. З цим пов'язана і друга риса горизонту видовища: видовище спонукає до того, щоб на нього дивилися, воно змушує не думати. Ще Аристотель зауважив із приводу театру, що він дає людині можливість відчувати пристрасті, що не загрожують її власному життю. Чому б не поширити це проникливе зауваження на культуру, що цілком перетворилася на видовище? Протягом тисячоріч горизонти культури змінювалися неодноразово в тісному зв'язку з перетвореннями середовища і змінами вірувань. Але ніколи не було такої культури, що являла б собою лише тендітну модель поведінки; ніколи не було культури, зведеної лише до техніки дії, знання, тлумачення. Якщо звичаї й ідеали виробляють, подібно тому, як виробляють льон і полотнину, навіщо думати про них? Чи не залишається дивитися, як їх виробляють? І нарешті (це третя риса горизонту видовища) у подібній ситуації істотну роль відіграють посередництво і посередники. Між культурою як середовищем і культурою як горизонтом продовжують існувати посередництво і посередники, вплив яких значно зріс: священик, мудрець, проповідник, філософ, учений, критик у галузі мистецтва і літератури, учитель, професор... Наші школи і наші університети, наші церкви і наші партії, наші академії і наші парламенти ґрунтуються на цьому постулаті. Проміжок між культурою як середовищем і культурою як горизонтом займає педагогіка в найширшому розумінні цього слова.

  • 4536. Особливості обслуговування однієї із читацьких груп (спеціалістів)
    Дипломная работа пополнение в коллекции 06.11.2010

    Видання нормативного характеру

    1. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р. №2117-ХІІ // Відомості Верховної Ради України .-1992.-№21.-С. 294.
    2. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України // Відомості Верховної Ради України .-1996.-№ 7.-С. 121-131.
    3. Про внесення змін до Закону України “ Про бібліотеки і бібліотечну справу” : Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2000.- № 23.-С. 403-413.
    4. Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформації, видавничої та бібліотечної справи: Темат. добірка: У 2 ч. / Кн. палата України; [Уклад. Т.Ю.Жигун]. - К., .... 2002. 2. Ч. 2: Правове регулювання у сфері видавничої та бібліотечної діяльності, 2002. - 220 с.
    5. Автоматизация информационного сопровождения целевых комплексных научно-технических программ / А.Н.Курбатов. - М., 1985. 55 с.
    6. Амлинский Л.З. Взаимодействие органов НТИ и специальных библиотек в информационном обеспечении целевых комплексных прохрапи. - Киев: О-во "Знание" УССР, 1984. 127 c.
    7. Борисова Р.А.. Грабченко А.М. Организация информационного обеспечения целевых комплексных научно-технических программ на базе единого республиканского Съезда // НТИ. Сер. I, Орг. и.методика информ. работы. - 1983. 87 с.
    8. Васильєв О. Нові форми інформаційного обслуговування бібліотекам. Вісник книжкової палати України. № 9, 1999. С.20 21.
    9. Галуга М.В. Особенности информирования учителей. // Библиография. №5, 1996. С. 12 16.
    10. Воронова Л. Проблеми інформаційного забезпечення діяльності банківської системи України. // Вісник НБУ. №12, 1998. С. 45 49.
    11. Добко Т. Інновації в системі бібліотечного сервісу / Т. Добко, Н. Каліберда, Т. Коваль // Бібл. Вісник -2003. - № 6 -С. 13-17.
    12. Захаров А., Козлова Е. Проблемы информационного обслуживания ученых в централизованной библиотечной системе РАН. // Бібліотечний вісник. №5, 2001. С.2 5.
    13. Мельник Л. Бібліотечне обслуговування сьогодні: тенденції і проблеми. // Вісник книжкової палати України. № 9, 1999. С.4 6.
    14. Мельник Л. Диференційоване інформування споживачів в органах НТІ. // НТБ. № 6, 1997. С. 17 21.
    15. Хайцева Л. Информационная служба готова выполнить любой запрос. // Библиотека. № 5, 1997. С. 5 8.
    16. Шкарбан І.Д. Шляхи інформаційної забезпеченості підприємств АПК. // Вісник аграрної науки. №2, 1997. С. 77 78.
    17. Яценко О. Система інформаційного забезпечення бібліографічної діяльності.// Вісник книжкової палати України. № 10, 1999. С.23-28.
    18. Рябова С.В. Основы информационного поиска: Учеб. пособие для студ.всех специальностей. Ч. 1. /С.В.Рябова. Луганск: Изд-во ВНУ им.В.Даля, 2003. 44 с.
    19. Шрайберг Я.Л. Современные тенденции развития библиотечно-информационных технологий: ежегодный доклад // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: 8-я Междунар. конф. "Крым 2001": Материалы конф. 2001. Т.1. С.9-11.
    20. Суворова В. Дистанционное консультирование оперативная помощь специалиста. // Библиотека. 2000. №2. С. 16-18.
    21. Кирш В. Анкетирование, как способ анализа востребованность // Библиотека. 2000.-- №11.С. 43-44.
    22. Терещенко О. Электронный каталог глазами читателя // Библиография.М., 2003. №3. С. 23-26.
    23. Междубиблиотечный абонемент в системе библиотечно-библиографического обслуживания науки и производства: Сборник материалов научно-практической конференции. М., 1972.
    24. Брежнева В.В. Информационное обслуживание сервисный подход // Библиотековедение. 2004. -- №4. С. 27-31.
    25. Рядькина Н.С. Научные библиотеки в информационном обеспечении управления наукой. // Библиотековедение. 2004. -- №3.С. 47-53.
    26. Слуцкая К.К. Удовлетворение запросов читателей критерий качества обслуживания. //Науч. и техн. б-ки СССР. 1987. №3. С. 3-5.
    27. Кожевникова Л. Библиотечное обслуживание в изменившейся системе экономических отношений.//Библиотековедение. 1999. №3. С. 53-
    28. Зотова В. Формування системи інформаційнобібліографічного обслуговування в режимі “запитвідповідь” у Національній бібліотеці імені Вернацького (1918-1924). // Вісн. Кн. Палати.2004. №3.С. 36-38.
    29. Орлеанська Н. Тенденції розвитку та використання інформаційних технологій в бібліографічному обслуговуванні фахівців медичної галузі. // Вісн. Кн. Палати. 2004. №3. С. 14-18.
    30. Гранчак Т. Бібліотечноінформаційні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Бібл. вісн. 2003. №6. С. 9-13.
    31. Актуальні питання розвитку бібліотечної справи: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, 5-6 жовт. 2000 р. / Держ. наук. мед. б-ка; [Редкол.: Павленко Р.І. та ін.]. - К., 2000. - 140с.
    32. Бібліотека на рубежі ХХІ століття: Матеріали обл. наук.-практ. конф. / Вінниц. держ. обл. універс. наук. б-ка ім. К.А.Тімірязєва; [Упоряд. і відп. ред.: М.Спиця, П.Цимбалюк]. - Вінниця, 1999. - 83с.
    33. Бібліотека у демократичному суспільстві: Зб. матеріалів Міжнар. наук. конф., 21-23 листоп. 1995 р., м. Київ / Укр. бібл. асоц.; [Редкол.: Бабич В.С. та ін.]. - К., 1995. - 201 с.
    34. Гайдук С. В. Бібліотека в системі інформаційних комунікацій // Рівненський держ. ін-т культури. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. - Рівне, 1998. - Вип.3. - С.418422. - Бп14524-3
    35. Десятая юбилейная международная конференция «Крым 2003. Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества»: Тема 2003 года: Библиотека и доступность информации в современном мире: электронные ресурсы науке, культуре и образованию: Тр. конф., Судак (основ. прогр.) Алушта, Бахчисарай, КерчьКоктебель, Новый Свет, Симферополь, Старый Крым, Феодосия (выезд. заседания) Автоном. Респ. Крым, Украина, 7-15 июня 2003г.. - М.: ГПНТБ России, 2003.
    36. Зотова В. Організаційні засади формування довідково-бібліографічної служби в Національній бібліотеці ім. В.Вернадського // Вісн. Кн. палати. - 2002. - № 12. - С.29 - 30.
    37. Костенко Л. Сорока М. Бібліотека інформаційного суспільства: Документальні комунікації та інформаційні технології: [Перспективи розвитку бібліотек в умовах домінування інформації на електронних носіях. Напрями розвитку бібліотечної освіти ] // Бібліотечний вісник. - 2002. - № 3. - С.33 - 38.
    38. «Крым 2003. Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества», Юбил. междунар. конф. (10; 2003; Судак)
    39. Кушнаренко Н. Нова бібліотека - нові кадри: Електронна мережа бібліотек // Культура і життя. - 2004. - 31 берез. (№ 12). - С.4.
    40. Ляшенко Л. Модель інформаційного забезпечення бібліотекарів: [Сучасна система інформаційного забезпечення бібліотекарів ] // Вісн. Кн. палати. - 2002. - № 8. - С.20 22.
    41. Науково-технічні бібліотеки в єдиному інформаційному просторі України Sсіеnсе-tесhnісаl Lіbrаrіеs іn thе Whоlе Іnfоrmаtіоn Еnvіrоnmеnt оf Ukrаіnе: Міжнар. наук.-практ. конф.: Тез. доп. та повідомл. / Держ. наук.-техн. б-ка України та ін.. - К., 2000. - 142 c.
    42. Нашинець-Наумова А. Іноваційна бібліотечна технологія як об'єкт автоматизації // Вісн. Кн. палати. - 2002. - № 4.
    43. Пинда Л. А. Бібліотека на допомогу інформатизації суспільства. Координація і кооперація інформаційно-бібліографічного обслуговування науковців і спеціалістів сільського господарства Львівської області // Всеукраїнський Конгрес бібліотекарів: (1; 1992; Київ). Сучасні проблеми бібл.-бібліогр. справи на Україні. - К., 1992. - С.4547. - А562796
    44. Тодощенко Г. Бібліотека НДІ - на допомогу вченим // Всеукраїнський Конгрес бібліотекарів: (1; 1992; Київ). Сучасні проблеми бібл.-бібліогр. справи на Україні. - К., 1992. - С.5051.
    45. Трансформація ролі бібліотек в інформаційному суспільстві: Матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 40-річчю б-ки Технол. ун-ту Поділля, 15-16 жовт. 2002 р. / Технол. ун-т Поділля; [Редкол.: В.М.Петрицька та ін.]. - Хмельницький, 2003. - 113 с.
    46. Зайченко Н.Я . Електронний реферативний журнал: яким йому бути? // Наук. пр.
    47. Нац. б-ки України ім. В.І.Вернадського. 2002. Вип. 8. С. 379-383.
    48. Електронні журнали. К.: Британ. Рада в Україні, 1999. 140 с. (The British Council. Б-ки в інформ. сусп-ві).
    49. Павлуша І.А. Створення та розвиток електронних бібліотек в Україні: бібліотекознавчий аспект (кінець XX початок XXI ст.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / НАН України, Нац. б-ка України імені В.І.Вернадського. К.: НБУВ, 2002. 20 с.
    50. Ярошенко Т.О. Електронні журнали нові можливості в інформаційному забезпеченні науки та освіти // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська Академія»К. Т.19: Спец.випуск.-Ч.1./ НаУКМА, Редкол.: В. Брюховецький (голова) та ін. К., 2001.С.2731.
  • 4537. Особливості організації дипломатичних прийомів
    Информация пополнение в коллекции 07.02.2011

    Один із найважливіших елементів підготовчої роботи. Визначається загальна чисельність гостей, яка не повинна перевищувати нормальних можливостей обслуговування і розмірів приміщення, де відбуватиметься прийом. Необхідно враховувати певний відсоток гостей, які в силу різного роду обставин не зможуть бути присутніми на прийомі, що враховується при складанні кошторису витрат на його проведення.На прийоми, що даються на честь високого гостя або іноземної делегації, які перебувають з офіційним візитом, крім супроводжуючих його осіб (членів делегації) запрошують посла та старших дипломатичних співробітників посольства країни гостя. Також запрошують осіб, які спілкувалися з гостями під час візиту. Якщо делегація гостей представлена подружніми парами (парою), то й офіційні особи приймаючої сторони на прийом запрошуються з дружинами. Якщо прийоми влаштовуються з нагоди ювілейних дат у двосторонніх відносинах, то запрошення дипломатичного корпусу не передбачається. Іноземні дипломати присутні на прийомах, присвячених національним святам країн, а також на протокольних заходах, які проводяться дипломатичними представництвами в порядку їх повсякденної діяльності.

  • 4538. Особливості розвитку романської архітектури західнослов’янських країн
    Дипломная работа пополнение в коллекции 19.11.2010

    Наявність двох напроти стоячих апсид, завершаючих головний неф, пояснюється тим, що храм присвячений Діві Марії і св. Олексію. Внизу, в західній апсиді поряд з вівтарем, було поховано якогось духовного діяча високого звання, найімовірніше, пов'язаного безпосередньо з будівництвом храму і з пожертвуваннями на нього. На вівтарі поблизу зображення Ісуса Христа, що сидить на престолі на фоні зоряного неба, в оточенні Марії, Іоанна Хрестителя і тетраморфів, ілюструючих бачення Єзикиїля, служили літургію за спокій душі померлого. Призначення західної апсиди в Тумі ідейне і функціонально відповідає, як здається, призначенню західної абсиди храму норбортанців в Кнехтстедені (долина Рейну), де є герб Альберта фон Шпонхейма, приходського священика з Аквізграна (Ахена), яким було закінчено побудова храму. В 1162 році він дав гроші на споруду для себе гробниці, а частково і на убрання храму, за рахунок чого ввійшов розпис західної апсиди, безпосередньо пов'язаної із заупокійною службою. Важче знайти аналогію, що пояснює призначення верхньої частини західної апсиди з емпорами. Мабуть, мають рацію ті дослідники (Валицький, Захватовіч), які відводять це місце для покровителів коллегіати з княжого роду і для їх наближених. Починаючи з капели Каролінгів в Аквізграні, саме таким було, головним чином, призначення емпор, особливо їх західній частині. До типу храмів долини Рейну належить ця коллегіата і по просторовому тому, що розташовує, і по своєму зовнішньому кам'яному убранню, сконцентрованому в прекрасному північному порталі, який є головним входом коллегіати. В кам'яному різьбленні, мотиви якого були навіяні роботами північноіталійських майстрів, можна знайти риси, характерні для майстерні, організованої при кафедральному соборі в Майнці. Місцеположення коллегіати недалеко від ленчицького граду і тісний зв'язок її архітектурної форми з «другим» кафедральним собором на Вавелі не випадкові. Початок будівництва в Тумі співпадає із смертю Болеслава Кривоустого і початком феодальної роздробленості. Прагнучи зберегти єдність в королівстві, стоячи на його варті, гнезненський архієпископ Яник, передбачуваний ініціатор будівництва, шукав можливості створити платформу об'єднання і співпраці і з цією метою організував часті з'їзди церковного і політичного характеру. При напружених відносинах між спадкоємцями Болеслава Кривоустого ця платформа носила характер опозиції вдови Кривоустого, молодших княжих дітей і архієпископа сеньйору, власнику краківської землі. Це пояснює неможливість влаштовувати з'їзди в Кракові і вибір для зустрічей місця з центральним тим, що розташовує по відношенню до володінь молодих князів. Цим же була викликана (для додання блиску і пишності цим зборам) свідома імітація прекрасного з польських соборів кафедрального собору в Кракові. Вплив долини Рейну на романську архітектуру, початок якому був встановлений «другим» кафедральним собором на Вавелі і монастирським костьолом в Могильний, не закінчився на коллегиаті в Тумі. Яскравим прикладом є костьоли-близнята в Енджеюві і Прандоцині, що відносяться до XII століття. В плануванні невеликого однонефного магнацького будинкового костьолу був реалізований принцип зіставлення західної апсиди з емпорами східній апсиді з вівтарем. Над західною апсидою з емпорами, як символ гордості феодала засновника костьолу, підноситься восьмерик башти, що є в той же час свідоцтвом високої технічної майстерності будівників, що приплюснув, поза сумнівом, раніше тих, що брали участь в одному з великих будівництв в долині Рейну. Про це говорить також ретельне обтісування каміння і форма багатого кам'яного декору. Нарядні архивольти віконних отворів і південного порталу, прикрашені багатим орнаментом і знаком цеху у вигляді пальми, примушують пригадати майстерню при кафедральному соборі в Спірі. Докладний аналіз тектонічних і декоративних деталей нині вже не існуючих споруд, що взагалі або лише частково збереглися: костьолу в Чхуві і коллегіати у Вісліці вказує на те, що в Малій Польщі протягом першого і другого тридцятиліття XII століття постійно діяли майстерні долини Рейну.

  • 4539. Особливості українського бароко
    Информация пополнение в коллекции 21.12.2010

    Крім скульпторів, різьбярів каменю, працювали в Західній Україні також скульптори конвісарі або людвісарі. Так називалися відливачі з металу. Головним центром ремесла й мистецтва в добу бароко в Україні зоставався Львів. Одною з більше відомих львівських майстерень була майстерня родини Франковичів. Франковичі відливали в своїй майстерні найбільше дзвони та гармати, іноді з дуже вибагливими та артистичними орнаментами, але виготовляли також і самостійні металеві скульптури. Основоположник родини Юрій Франк або його син Каспер Франкович були авторами доброї статуї крилатого, закованого в броню архістратига Михаїла, що побиває списом дракона. На Східній чи в Центральній Україні, де скульптура набула великого значення головним чином як декорація пишної архітектури козацького барокко, вона різниться більше матеріалом скульптури, ніж стилем виконання. Коли в Західній Україні скульптори-різьбярі працювали головно в камені, майстри козацького бароко різали переважно з дерева. Різали цілі постаті й рельєфи, іноді складні композиції. В музеї Харківського університету перед війною збереглася ікона, різьблена високим рельєфом, що представляла розпяття, сцени страстей, інші алегоричні персонажі і 12 апостолів вряд, і все це досить свіжої й артистичної праці. З дерева різали виносні хрести з рельєфно різаним розпяттям та іншими сценами, але це більше відноситься до дрібної скульптури, що сусідить із сніцерством. Ще більше, ніж фігуральна скульптура, в Центральній та Східній Україні розвинулася орнаментальна деревяна різьба: обрамлення ікон, вівтаря і навіть цілі іконостаси. Якраз у добу бароко іконостаси, що раніше в церквах були невисокі, розвинулися в цілу багатоярусну стінку, що перегороджувала церкву, підіймаючися вгору аж до висоти найвищої церковної бані. Барокові багатоярусні іконостаси іноді являли собою густо різьблені високі стіни, що складалися з колон, арок, архітравів, які разом із тим служили обрамуванням ікон, але при тому пишалися іноді тонкою вибагливою різьбою. Самі іконостаси в добу бароко стали незвичайно вибагливими й фантастичними. Поділи на ряди чи яруси ікон ошатною різьбою часто проводилися не рівними поземними лініями, але зигзагуватими, що підіймалися та спускалися й виступали вперед та відступали назад, так що й сам іконостас одними частинами виступав на церкву, іншими відступав у глибину до вівтаря. Різьба іконостасів часто бувала позолочена і справляла враження тонкої й вибагливої мистецької праці. Декораційна орнаментальна скульптура дуже пишно розвинулася на Україні в часах бароко й силою інерції трималася й далі, розвивалася ще на протязі майже цілого XVIII ст., коли важке й пишне бароко відступило перед новим легким та галантним стилем цього галантного віку.

  • 4540. Особливості управління та господарсько-адміністративного влаштування Дерманського Свято-Троїцького монастиря на Волині у ХVІ–ХVІІ ст.
    Информация пополнение в коллекции 20.06.2010