ОсобливостСЦ дСЦлового етикету

Информация - Культура и искусство

Другие материалы по предмету Культура и искусство



ЗмСЦст

1. ОсновнСЦ етичнСЦ категорСЦi, iх абстрактнСЦсть СЦ вСЦдноснСЦсть

2. Етикет спСЦлкування керСЦвника СЦ пСЦдлеглого

3. ЕтичнСЦ еталони СЦ зразки поведСЦнки

Використана лСЦтература

1. ОсновнСЦ етичнСЦ категорСЦi, iх абстрактнСЦсть СЦ вСЦдноснСЦсть

Слова етика, мораль, моральнСЦсть часто уживаються як синонСЦми, СЦ цьому сприяСФ переклад слСЦв етос СЦ моралСЦс з грецького СЦ латинського як звичай, устрСЦй, порядок, вдача. Проте у фСЦлософСЦi склалася традицСЦя розрСЦзнення цих понять.

ТермСЦни мораль, моральнСЦсть тут означають певну сферу суспСЦльного СЦ особистого життя, сферу культури, а пСЦд етикою розумСЦСФться дослСЦдження, вивчення моралСЦ СЦ ii обТСрунтування.

Таким чином, мораль, або моральнСЦсть, СФ предметом вивчення етики, подСЦбно до того, як право СФ предмет юридичноi науки, а мова - мовознавства.

РЖнодСЦ етику СЦ визначають як науку про мораль. Проте не всяке учення СФ науковим, бо науковСЦсть - це вища форма знання, СЦстиннСЦсть, що припускаСФ його, систематичнСЦсть, довСЦднСЦсть СЦ перевСЦрка. Тому точнСЦше етику визначити саме як вчення про мораль.

При цьому важливо пСЦдкреслити, що етика не просто вчення про мораль, але СЦ моральне учення, бо залежно вСЦд того або СЦншого розумСЦння моралСЦ формуСФться СЦ само моральний стан субСФкта.

Етичне учення як би створюСФ, формуСФ свСЦй предмет, надСЦляСФ його певними характеристиками. Етика може вважати, що мораль дана людинСЦ зверху, Богом, або затверджувати ii природне, еволюцСЦйне походження, або розкривати СЦ аналСЦзувати ii суспСЦльно-СЦсторичну природу. РЖ всСЦ цСЦ концептуальнСЦ уявлення про свСЦй предмет одночасно будуть СЦ рСЦзними станами моралСЦ, рСЦзними системами цСЦнностей СЦ вимог до людськоi поведСЦнки. Тому деякСЦ ученСЦ навСЦть визначають етику як самомислячий моральний досвСЦд, тобто як теоретичну рефлексСЦю моральноi свСЦдомостСЦ про саме собСЦ.

Можна розглянути представлення моралСЦ як предмет етики.

У першому наближеннСЦ мораль можна визначити як сукупнСЦсть правив СЦ норм поведСЦнки, якими люди керуються в своСФму життСЦ. ЦСЦ норми виражають вСЦдносини людей один до одного, колективу, суспСЦльству в цСЦлому. При цьому найважливСЦшу межу морального вСЦдношення складаСФ оцСЦнка суспСЦльних явищ СЦ людськоi поведСЦнки з погляду добра СЦ зла, справедливостСЦ або несправедливостСЦ. За допомогою етичних оцСЦнок цСЦ вСЦдносини СЦ поведСЦнка людей як би перевСЦряються на iх вСЦдповСЦднСЦсть вищим етичним цСЦнностям, етично-СЦдеальному порядку.

До сфери моралСЦ вСЦдносять також самСЦ вСЦдносини СЦ норми поведСЦнки людей, що отримали стСЦйкий загальнообовязковий характер СЦ створюючи суспСЦльнСЦ вдачСЦ.

Не менш важливий для моралСЦ СЦ наявнСЦсть у людини якостей СЦ схильностей, що роблять його здСЦбним до етичного життя, - чеснот. Це такСЦ стСЦйкСЦ риси вдачСЦ СЦ цСЦннСЦснСЦ установки, якСЦ вСЦдображають наявнСЦсть у людини потреб в духовних цСЦнностях, внутрСЦшня пошана ним етичного свСЦтопорядку, здатнСЦсть жити по совСЦстСЦ, поводитися культурно СЦ вСЦдповСЦдально.

ЗвСЦдси можна зробити вивСЦд про те, що до сфери моралСЦ вСЦдносяться достатньо рСЦзнорСЦднСЦ явища: правила СЦ норми поведСЦнки, оцСЦнки СЦ цСЦнностСЦ, СЦдеали, властивостСЦ СЦ здСЦбностСЦ людського характеру, само поведСЦнка людей.

Тому перед етикою, яка не обмежуСФться тСЦльки описом СЦ викладом правил поведСЦнки СЦ етичного свСЦтопорядку, а прагне обТСрунтувати його, розтане проблема знаходження загальноi пСЦдстави всього рСЦзноманСЦття проявСЦв моралСЦ, виявлення сутСЦ етичного освоСФння дСЦйсностСЦ.

Завдання збагнення сутСЦ моралСЦ, ii природи для свСЦдомого перевлаштування життя на дСЦйсних початках добра, справедливостСЦ СЦ людяностСЦ завжди займала кращСЦ уми людства. При цьому вони натрапляли на той факт, що люди в питаннях моралСЦ, в своiх оцСЦнках, в розумСЦннСЦ добра, довга, справедливостСЦ не могли прийти до загальноi думки, виробити СФдину систему цСЦнностей для етичного життя. Це примушувало одних фСЦлософСЦв сумнСЦватися в можливостСЦ наукового, дСЦйсного пСЦзнання природи моралСЦ, СЦнших - умножати своi зусилля на цьому шляху.

Що СФ добро, людянСЦсть, життСФва правда, в чому полягаСФ призначення людини СЦ його етичний борг, що робить життя людини осмисленим СЦ щасливим?

Чому те, що представляСФться благом, добром СЦ справедливСЦстю для одних, часто обертаСФться злом, несправедливСЦстю, стражданням для СЦнших? Причому кожна сторона щиро переконана в СЦстинностСЦ СЦ справедливостСЦ своСФi позицСЦi, ii самоочевидностСЦ СЦ обурюСФться на незгодних. Чи свСЦдчить це про субСФктивнСЦсть самих моральних цСЦнностей, iх залежностСЦ вСЦд позицСЦi СЦ точки зору людини або ж це показуСФ помилковСЦсть людських думок вСЦдносно СФдино дСЦйсного розумСЦння добра СЦ справедливостСЦ? ТодСЦ як вСЦдмовитися вСЦд своСФi упередженостСЦ СЦ пСЦднестися до збагнення загальнозначущого, СФдиного для всСЦх добра?

Залежно вСЦд того, як вирСЦшуються цСЦ найважливСЦшСЦ питання людського буття, люди будують своСФ життя в СЦнших сферах життя - в полСЦтицСЦ, економСЦцСЦ, повсякденному побутСЦ. Життя по совСЦстСЦ припускаСФ, що людина не просто слСЦдуСФ певним нормам СЦ правилам поведСЦнки, але СЦ постСЦйно замислюСФться про природу цих норм, про змСЦст моральних вимог СЦ цСЦнностей.

Залишаючись в рамках власноi моральноi свСЦдомостСЦ, неможливо вСЦдповСЦсти на питання, звСЦдки виникають уявлення людей про добро СЦ борг, чести СЦ совСЦсть, звСЦдки беруться норми, принципи СЦ СЦдеали, що визначаСФ iх змСЦст? Чому так важко взаСФморозумСЦння у сферСЦ моральних оцСЦнок? Чим визначаСФться вСЦдмСЦннСЦсть СЦ навСЦть суперечнСЦсть етичних позиц?/p>