ОсобливостСЦ дСЦлового етикету
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
цСЦнювати рСЦзнСЦ види блага. Тим самим передбачаСФться, що благо маСФ цСЦннСЦсть. Це не означаСФ, що цСЦннСЦсть того або СЦншого блага може бути обСФктивно змСЦряна (виражена числом). Це означаСФ тСЦльки те, що людина, здСЦйснюючи свСЦй вибСЦр, вимушена ухвалювати рСЦшення про те, яке з благ, що розглядаються ним, маСФ для нього вищу цСЦннСЦсть. Це рСЦшення може залежати вСЦд конкретноi ситуацСЦi.
ВибСЦр припускаСФ здатнСЦсть людини оцСЦнювати рСЦзнСЦ види блага СЦ визначати, що для нього маСФ найбСЦльшу цСЦннСЦсть в даному актСЦ вибору. РЖнакше кажучи, вибСЦр доступний тСЦльки розумнСЦй СЦстотСЦ, здатнСЦй мСЦркувати про цСЦнностСЦ. Проте одного розуму тут недостатньо. Людина може виразно розумСЦти, який вибСЦр СФ якнайкращим в данСЦй ситуацСЦi, але при цьому виявитися не здатним на нього зважитися. Для вибору потрСЦбна воля, щоб здСЦйснити рСЦшення не дивлячись на зовнСЦшнСЦ препятствия СЦ внутрСЦшнСЦй опСЦр. Може трапитися, що вибираючий субСФкт звязаний по руках СЦ ногах (буквально або фСЦгурально) СЦ не може зробити намСЦчений вибСЦр. В цьому випадку ми вважатимемо, що вибСЦр здСЦйснений, якщо людина твердо вирСЦшила поступити певним способом СЦ упевнений, що вСЦн реалСЦзуСФ свСЦй вчинок як тСЦльки пСЦдвернеться слушна нагода. Це означаСФ, що вСЦн зупинився на певному рСЦшеннСЦ, а не прокручуСФ в думках всСЦ варСЦанти знову СЦ знову в надСЦi знайти лазСЦвку для вСЦдмови вСЦд зробленого вибору.
Розум СЦ воля як передумови вибору роблять людину вСЦдповСЦдальною за свСЦй вчинок. ВСЦн несе провину за поганСЦ наслСЦдки скоСФного. Мова може йти про юридичну вСЦдповСЦдальнСЦсть перед законами, прийнятими в суспСЦльствСЦ. В цьому випадку мовиться про провину перед законом або суспСЦльством, вСЦд СЦменСЦ якого виступаСФ закон. Мова може йти про моральну вСЦдповСЦдальнСЦсть, яку можна трактувати як вСЦдповСЦдальнСЦсть перед конкретними людьми, перед совСЦстю, Богом або навСЦть самим собою. Важливо тСЦльки усвСЦдомити, що вСЦдповСЦдальнСЦсть виникаСФ лише за умови, що людина в змозСЦ користуватися своiм розумом СЦ володСЦСФ вСЦльною волею.
Свобода волСЦ означаСФ, що (принаймнСЦ, деякСЦ) дСЦi чоловСЦк здСЦйснюСФ не пСЦд впливом невблаганних причин, але внаслСЦдок того, що субСФкт захотСЦв так поступити. Свобода волСЦ даСФ людинСЦ здатнСЦсть здСЦйснювати вчинки. Тим самим вибСЦр був би чистою фСЦкцСЦСФю - людинСЦ здаСФться, що вСЦн вибираСФ те або СЦнше благо, а насправдСЦ вСЦн марСЦонетка тих, що дСЦють в нСЦм природних або надприродних сил. В цьому випадку сумнСЦвним виявилося б само СЦснування людини, бо людина визн - людинСЦ здаСФться, що вСЦн вибираСФ те або СЦнше благо, а насправдСЦ вСЦн марСЦонетка тих, що дСЦють в нСЦм природних або надприродних сил. В цьому випадку сумнСЦвним виявилося б само СЦснування людини, бо людина визначаСФться саме здатнСЦстю поступати, а не просто як марСЦонетка слухатися ляльковода, що смикаСФ за ниточки.
Моральна свСЦдомСЦсть характеризуСФться унСЦверсальнСЦстю, загальнСЦстю, здатнСЦстю все зробити обСФктом думки СЦ оцСЦнки, якСЦ вона виносить з погляду всього людства. За цСЦСФю загальнолюдянСЦстю, загальнСЦстю помСЦщаСФться загальноСЦсторична потреба у визнаннСЦ СЦ забезпеченнСЦ цСЦнностСЦ людськоi особи, абстрактних принципСЦв справжньоi людяностСЦ, присутнСЦх в СЦсторСЦi разом з тими, що спотворюють iх конкретно-СЦсторичними СЦнтересами.
ВнаслСЦдок цього моральна свСЦдомСЦсть прагне помякшити СЦ вСЦдрегулювати зСЦткнення СЦ боротьбу цих СЦнтересСЦв, само залишаючись як би над ними СЦ вСЦдображаючи поведСЦнку СЦ вСЦдносини людей один до одного з позицСЦй критичноi незадоволеностСЦ сущим СЦ зСЦставлення йому якоiсь СЦдеальноi справедливостСЦ, досконалостСЦ. ВСЦдношення до особи як метСЦ СЦ цСЦнностСЦ СЦсторичного розвитку виступаСФ тому в моральнСЦй свСЦдомостСЦ як критерСЦй моральних цСЦнностей СЦ оцСЦнювання на iх основСЦ всСЦх явищ соцСЦальноi дСЦйсностСЦ, зокрема станових, нацСЦональних СЦ класових СЦнтересСЦв, а не навпаки. Моральна свСЦдомСЦсть може спиратися на громадську думку, коли воно не противоречит його цСЦнностям, але може СЦ вСЦдкидати його з позицСЦй СЦндивСЦдуальноi чесностСЦ СЦ совСЦстСЦ як СЦндивСЦдуального морального локатора.
Моральна свСЦдомСЦсть СФ деяким цСЦлСЦсним утворенням, органСЦзуючим свСЦй змСЦст за допомогою певноi структури, внутрСЦшнього звязку складових його елементСЦв.
Простими СЦ СЦсторично першими формами етичного вСЦддзеркалення були норми, що виражають увязнену в практичних дСЦях людей, що багато разСЦв повторюються, суспСЦльну доцСЦльнСЦсть.
У найзагальнСЦшому виглядСЦ норма СФ вимогою, яка повинна бути виконана для досягнення певноi мети. Вона може бути виражена у формСЦ повчання, заборони, повчання, правила або розпорядження, у формСЦ заповСЦдСЦ СЦ побажання. Проте у всСЦх випадках цСЦ форми виступають способом виразу належного СЦ несуть в собСЦ наказовий початок - вимогливСЦсть, СЦмперативнСЦсть.
МоральнСЦ норми складаються в моральнСЦй свСЦдомостСЦ в певну систему взаСФмозалежностСЦ СЦ супСЦдрядностСЦ, утворюючи вищий, загальний склад етичного мислення - моральний кодекс, тобто сукупнСЦсть моральних норм СЦ принципСЦв, обСФднаних по СФдинСЦй пСЦдставСЦ.
Проте життя завжди багатше СЦ многообразнее всСЦх норм СЦ кодексСЦв, а складнСЦсть життСФвих ситуацСЦй не пСЦддаСФться обхвату в скСЦльки завгодно широкому перелСЦку розпоряджень. ВнаслСЦдок цього в моральнСЦй свСЦдомостСЦ з необхСЦднСЦстю зявляються моральнСЦ принципи. При всСЦй смисловСЦй СЦ змСЦстовнСЦй близькостСЦ принципСЦв СЦ норм вони все ж таки вСЦдрСЦзняються один вСЦд одного перш за все тим, що принципи - це бСЦльш узагальнений вираз етичного спСЦвСЦснування, що вСЦдноситься не до окремих ситуацСЦй СЦ вчинкСЦв, а до самоi спрямованостСЦ дСЦяльностСЦ людини, його життСФвоi орСЦСФнтацСЦi.
СуспСЦльно-колективСЦстська суть моралСЦ вимагаСФ вСЦд особи орСЦСФнтацСЦi на колективнСЦ форми цСЦннСЦсноi самореалСЦзацСЦi, розвиток вСЦдносин людськоi солСЦдарностСЦ, товариства СЦ взаСФмодопомоги, взаСФмноi ч