Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 8461. Особливості договору факторингу
    Курсовой проект пополнение в коллекции 06.02.2011

     

    1. Агафонава Н. Финансирование под уступку денежного требования // Хозяйство и право. - 2000. - № 6. - С. 112.
    2. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. - 3-є изд., перераб. и доп. / Отв. ред. Е. А. Васильев. - М.: Международные отношения, 1993. 543с.
    3. Гражданское право: Учебник. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. М.: Проспект, 1997. - Ч. II. 654с.
    4. Жуков Е. Ф. Трастовые и факторинговые операции коммерческих банков // Серия «Международный банковский бизнес». - М.: АО "Консалтбанкир", 1995. - С. 38-39.
    5. Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції закону від 15 березня 2006)// Урядовий кур'єр. 2006. - № 25. Ст. 281.
    6. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"(у редакції закону від 22 грудня 2005) //. Урядовий кур'єр 2005. - № 29. Ст. 377.
    7. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції закону від 15 червня 2004). // ВВР. 2004. - № 40. Ст. 364
    8. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (у редакції закону від 15 грудня 2005)// Бухгалтерия. - 2001 - № 9 с.45
    9. Канарева Н. Юридическое оформление договора факторинга (финансирование под уступку права денежного требования) // "Дебет-кредит". Специальное приложение. Договоры в предпринимательской деятельности.- 2004, октябрь. С. 65
    10. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части второй (постатейный) / Отв. ред. О. Н. Садиков. - М.: Инфра М-Норма, 1998. 890 с.
    11. Красько. И. Э. Договор факторинга // Предпринимательство, хозяйство и право. 1996. - № 6. - С. 3-4.
    12. Методичні рекомендації із надання комерційними банками факторингових послуг підприємствам та організаціям, затверджених рішенням Правління Національного банку України від 22 квітня 1992 р. № 2. // Лист Національного банку України від 4 травня 1992 р. № 12001/200. Ст.1161.
    13. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275 (зі змінами від 12 жовтня 2005) // Офіційний вісник України. 2005. - № 34. Ст. 1601.
    14. Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затверджена постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 р. № 297 (зі змінами від 27 жовтня 2005)// Офіційний вісник України. 2005.-№ 36. Ст. 1711.
    15. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 979 "Про питання Української державної інноваційної компанії". (зі змінами від 18 серпня 2005) // Офіційний вісник України. - 2005. - № 25. - Ст. 1048.
    16. Пятнова В. И. Современные аспекты международного факторинга // Финансы и кредит. - 2000. - № 5. С. 56-58
    17. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. Ч.2 896 с.
    18. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. Т. 2 Особлива частина. К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. 408 с.
    19. Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. М.: Юрид. лит., 1993.-С. 232.Шмитгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. М.: Юрид. лит., 1993.-С. 232.
  • 8462. Особливості економічного зростання Сполучених Штат Америки в сучасних умовах
    Дипломная работа пополнение в коллекции 10.02.2010

     

    1. АбрамовВ.Л.Мировая экономика/ Учебное пособие.М.:Наука, 2004. 7078с.
    2. АгаповаТ.А., СерегинаС.Ф.Макроэкономика: Учебник/ Под ред. д.э.н., проф. А.Ф.Сидоровича; МГУ М.: Издательство «Дело и сервис», 2001. 448456с.
    3. АкоповаЕ.С., ВоронковаО.Н., ГавлилкоН.Н.Мировая экономика и экономические отношения. Ростов на Дону. «Феникс», 2000 410с.
    4. АстаповичА.З. США экономика, дефициты, задолженность. М «Наука», 1991. 235245с.
    5. БазельськаО.Я. Макроекономіка: Навч.посіб.-К.:центр навчальної літератури, 2005. 440442с.
    6. БазилевичВ.Д., БаластрикЛ.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. К.: Атіка, 2002. 368370с.
    7. БазышеваН.И., ГуркоС.П.Экономическая теория: Учебник.-Минск, 1998. -589598с.
    8. БугаянИ.Р.Макроэкономика/ Учебник. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. 350352с.
    9. БудаговськаС.И., Кілієвич О.А.Мікроекономіка і макроекономіка/ Підручник.-Київ.:Основи, 1998. 470487с.
    10. БулатовА.С.Мировая экономика. М.: Юристь, 2002. 723 734с.
    11. БункинаМ.К., СеменоваВ.А.Макроэкономика/ Учебник.М.: Дело и сервис, 2000. 503512с.
    12. Воробйов Є.М. Економічна теорія. Посібник вищої школи.К.: «Корвін», 2001. 7098с.
    13. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання: Підручник.-К.: «Форт», 2000. 3456с.
    14. Гордали С. Федеральная налоговая система США современные особенности США и Канада. №8 2000.
    15. Губайдулина Ф. Американские ТНК зарубежом: стратегия, формы// Мировая экономика и международные отношения. 2004 №8.-с.4553.
    16. ДавидовА.Ю.Внешние факторы роста американской экономики в эпоху глобализации// Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭПК.2004 №3.-с.318.
    17. ДоланЭ.Дж., Линдсей Д. Макроэкономика/ Под. ред. Б.Лисовика и др. С-Пб., 1994. 134156с.
    18. ДорнбушР., Фишер С. Макроэкономика/ Пер. с англ.М.:МГУ: ИНФРАМ, 1997. 7890с.
    19. ДорошенкоМ.Е.Введение в макроэкономику/ Учебное пособие.М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. 175176с.
    20. ЗадояА.А, ПетруняЮ.Е.Макроэкономика: Учебник.К.:О-во «Знання», КОО, 2004. 346386с.
    21. ЗименковР.И.Новые явления в зарубежной деятельности американских ТНК// Ежемесячные журнал. США и Канада: ЭКП.2005 №6.-с.96119.
    22. ИвашковскийС.Н.Макроэкономика: Учебник.М.:Дело, 2002. 472274с.
    23. ИсаевХ.А., КиричокА.В., ПанченкоИ.П.Макроэкономика/ Учебное издание. Х., 1996. 221226с
    24. КлиновВ.Г.Экономический бум или финансовый пузирь: когда факти противоречат выводу.// Ежемесячный журнал. США и Канада.2005 №8.-с.7384.
    25. КовальчукВ.М.Загальна теорія економіки (теоретична економіка), Тернопіль, 1999. С.249271.
    26. КозакЮ.Г. Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник.-К.:ЦУЛ, 2005. 7598с.
    27. КолесовВ.П.Мировая экономика. М.Издательство «Флинта» Московский психолого социальный институт, 2000 222234с.
    28. КрушП.В., ТульчинськаС.О. Макроекономіка.:Навч.посіб.-К.:Центр навчальної літератури, 2005. 257268с.
    29. КудровВ.М.Мировая экономика. М. БЕК, 1999 251267с.
    30. ЛебедевЛ.Ф.Государственная политика социальной защиты населения США.// Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2005 №9.-с.1732.
    31. ЛившицА.Я. Введениє в рьіночную економику. Часть І, II. -
      Станкин, 1992.-С.5364.
    32. ЛомакинВ.К.Мировая экономика: Учебник для вузов.М.:МГУ, 2004. 428453с.
    33. ЛютовА.А.Занятость и безработица в современных США.// Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2006 №1.-с.123127.
    34. Матюшенко І.Ю., БожкоВ.П.Іноземні інвестиції: Навчальний посібник-К.:ВД» Професіонал», 2005. 236240с.
    35. МельниковаВ.І., Клімова Н.І. Макроекономіка.:Навч.посіб.-К.:ВД «Професіонал», 2004. 294299с.
    36. МиклашевскаяН.А., ХолоровА.В.Международная экономика. М. «Дело и сервис», 2000 104109с.
    37. МирясовЮ.А.Социализация экономики и ее влияние на экономическое развитие.// Весник ХНУ им. В.Н.Каразина.2003. №580.-с.5558.
    38. МовсесянА.Г.Мировая экономика. М. «Финансы и статистика», 2001 5469с.
    39. МэнкьюН.Г.Макроэкономика. Пер с англ.М.:МГУ, 1994. 529536с.
    40. НиколаеваИ.П.Мировая экономика. М. ЮНИТИ, 2002. 330374с.
    41. ПанчишинС. Макроекономіка: Навчальний посібник. К.: Либідь, 2001. 416449с.
    42. ПогорлецкийА.И.Экономика зарубежных стран. Санкт-Петербург Изд. МихайловаВ.А., 2000. 489 491с.
    43. Пол А. Семюелсон, Вільям М.Нордгауз. Макроекономіка.-К.:Основи, 1995. 344367с.
    44. ПороховскийА.А.Динамика структуры американской экономики.// Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2005 №7.-с.325.
    45. Портер М. Международная конкуренция. М. «МЕО», 1993. 660687с.
    46. РаджабоваЗ.К.Мировая экономика. М. ИНФРА М.: 2002. 312318с.
    47. Рогов С. Государство и рынок по-американски// Независимая газета. 2000 14 февраля.
    48. СавченкоА.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка.-К.: Либідь, 1999. 288292с.
    49. СергеевП.В.Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе. М.Новый юрист, 1998 270272с.
    50. СипянВ.Б. «Новая экономика» США: шаг вперед, три шага назад.// Ежемесячный журнал. США и Канада.2005 №9.-с.327.
    51. СоболевВ.М.Макроэкономика/ Уч. пособие.Х.: НВФ «Студцентр», 1997. 218220с.
    52. Солонінко К.С. Макроекономіка/Підручник.-К.:Основи, 2004. 218234с.
    53. СтрыгинА.В.Мировая экономика. М.Экзамен, 2001 510512с.
  • 8463. Особливості євроінтеграційних стратегій та трансформаційних процесів у країнах Центрально-Східної Європи
    Информация пополнение в коллекции 08.12.2010

    А такі країни, як Польща та Чехія розпочали реформи за моделлю "шокової терапії". Цікавим є той факт, що Польща обрала шлях швидкої та стабілізаційної стратегії. Така перша стабілізаційна програма була прийнята у 1990 році і названа на честь Л. Бальцеровича, заступника прем'єр-міністра та міністра фінансів, а також головного автора пакету реформ. Перша стабілізаційна програма ("План Бальцеровича") являла собою радикальний підхід до трансформації планової економіки в ринкову. Згідно цієї програми основна увага приділялась жорсткій фіскальній політиці, ключовими елементами якої були фіксований обмінний курс і прогресивне оподаткування доходів. Отже, трьома основними пунктами цієї стабілізаційної програми були грошова і цінова стабілізації; структурна перебудова; зменшенні зовнішнього боргу і розрахунок на економічну допомогу з-за кордону [5, сі 66-167]. Ще однією характерною рисою структурних реформ цієї країни було те, що Польща стала першою із країн Центрально-Східної Європи, чия економічна програма була підтримана МВФ. Роль міжнародних фінансових організацій і урядів іноземних країн полягала у фінансовій підтримці діяльності уряду Польщі, що була спрямована на досягнення цілей, обговорених з ними. В цілому, на нашу думку, вже з того часу була очевидна успішна реалізація цієї програми та структурних змін в економіці Польщі.

  • 8464. Особливості зовнішніх торгівельних відносин у Полтавській області
    Статья пополнение в коллекции 03.12.2010

    Вагоме місце в експорті товарів займає харчова промисловість. Так, ЗАТ «Домінік» здебільшого зосереджує свою роботу з країнами СНД; ЗАТ «Миргородський завод мінеральних вод» експортує товари в Ізраїль, Росію, Литву, Латвію, Грузію. Група компаній IDS Group (до якої належить ЗАТ «Миргородський завод мінеральних вод») є частиною міжнародноїкомпанії IDS Borjomi International, яка є одним з трьох найбільших представників на ринку мінеральних вод СНД та Прибалтики, лідер в категорії природних бутильованих вод. На сьогоднішній день доIDS Borjomi International входять: IDS Borjomi Georgia (Грузія), IDS Group (Україна), IDS Borjomi Russia (Росія), IDS Borjomi Europe (Литва). IDS Group (Україна) має збалансований портфель популярних мінеральних вод, що видобуваються в екологічно чистих курортних регіонах України і представлені на ринку торговими марками «Моршинська», «Миргородська», «Трускавецька Аква-Еко», «Трускавецька кришталева», «Старий Миргород», «Сорочинська». Товарна структура імпорту має наступний вигляд: 1)25,4% - поставки транспортних засобів та шляхового обладнання; 2) 20,7 % мінеральні продукти; 3) 18,7 % механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання та їх частини; 4) 10,7 % недорогоцінні метали та вироби з них; 5) 7,0 % готові харчові продукти. (рис.2)

  • 8465. Особливості зовнішньоекономічної торгівлі
    Контрольная работа пополнение в коллекции 12.03.2011

    Розрізняють такі види чеків:

    1. Іменний чек на користь певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Передача здійснюється цесією передавальним написом із застереженням "Не наказу", завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права.
    2. Ордерний виписаний на користь певної особи чи за її наказом. Передається за допомогою індосаменту із застереженням "Наказу" чи без нього. Цей вид чека широко використовують у міжнародному платіжному обороті.
    3. Чек на пред'явника. Виписують пред'явникові, він може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього. Чекодавець надає його своєму партнерові за кордоном, який при отриманні чека виставляє його обслуговуючому банкові для кредитування свого рахунку. У такий спосіб, за допомогою чека на пред'явника, чекодавець здійснює платіж безпосередньо своєму партнерові. Цей платіж відбувається швидше, ніж платіж банківським переказом. Тому чеки на пред'явника також широко використовують у міжнародному обороті.
    4. Банківський чек чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків немає найменування підприємства-чекодавця, ним виступає банк боржника. Оплату за цими чеками здійснюють за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку в банку-кореспондентові за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовують банківські ордерні чеки.
  • 8466. Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії
    Дипломная работа пополнение в коллекции 17.09.2010

     

    1. Гринченкевич О. Якою бути зовнішній політиці України у ХХІ ст.//Голос України. 2005. 28 січня.
    2. Дергачов А. Тезиси о международном положении Украины// Політична думка. 2000. - №2 С. 99-118
    3. Оленко А. Втілення європейського вибору//Політика і час. 2001. - №1 С. 7-9
    4. На благо громадян обєднаної Європи. Виступ Президента України. Л. Д. Кучми на пленарному засіданні економічного саміту країн Центральної та Східної Європи (10 липня 1997 р., Зальцбург, Австрія)// Урядовий курєр. 1997. 12 липня.
    5. Постанова Верховної Ради України. Про основні напрями зовнішньої політики//Відомості Верховної Ради України. 1993. - №37. С.935.
    6. Права людини. Міжнародні договори України, декларації документи / Упорядок Ю. К. Качуренко - К.: Наукова думка, 1992 ІSBN 5-12-00 3382 2
    7. “Україна: поступ у ХХІ століття” Урядовий курєр. 2000. 23 лютого.
    8. Аніловська Г. Інтеграція України у світове господарство // Фінанси України. 2003 - № 10 С. 14
    9. Борисенко Є. Черноморская зона свободной торговли // Международная жизнь. 1999. - №1. С.45
    10. Вівчарик М. М., Панченко П.П., Чмихова В.І. Українська нація: шлях до самовизначення. К., 2001 - 287с.
    11. Гальчинський А.С. Україна на перехресті геополітичних інтересів. К., 2002 210 с.
    12. Головко О., Лісовенко М. Україна Польща позитивна динаміка відносин// Урядовий курєр. 2005. 1 серпня. С.12
    13. Демин О. У Латвии с Украиной всегда были прекрасные отношения//ВВС 2005 - №15 С.8
    14. Дещинський Л.Є., Панюк А.В. Міжнародні відносини. Історія та сучасність. Львів, 2001 232с.
    15. Зарубінський О., Чорний В. Перспективи Балто-Чорноморського співробітництва//Дзеркало тижня. 2005. - №3. С.10
    16. Івченко О. Україна в системі міждержавних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. К.: РІЦ УАННТ, 1997 688с.
    17. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. К.: “Друк”, 1999 438с.
    18. Кучкина Г. Балтика. Море согласия или раздора?//Эхо планеты. 1999 - №23 С.5
    19. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Сучасна українська геополітика. К, 2003 176с.
    20. Проблеми міжнародних відносин України крізь призму поглядів вітчизняних політиків і дипломатів кінця першої чверті ХХ століття // Молода нація.-2003-№3-С.48-59.
    21. Руденко М. Україна в новому геополітичному просторі.// Молода нація.-2000. - №-3.С.94-197.
    22. Схвалено план євро інтеграційних дій // Голос України.-2003.-7 лютого.
    23. Тюрдьо Ю. Зовнішня політика України // Молода нація.-2000.-спецвыпуск. - С.168.
    24. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку українсько-російських відносин.-К.:НІСД,1999. - 384 с.
    25. Украинско-чешские двусторонние отношения. МИД Украины.// Одесские известия.-2005.-18 липня.
    26. Фомін С. “Європейський вибір” та “Інтеграція” в Євразію// Політика і час.-2003-№11.С.3-8.
    27. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.М. Міжнародні організацію.-К.: КНЕУ,2001-340с.
  • 8467. Особливості інтелектуальної власності в Україні
    Контрольная работа пополнение в коллекции 16.11.2010

    Наша країна більше 30 років є активним учасником міжнародного технологічного обміну, основу якого складає ліцензійна торгівля. Традиційно поняття «ліцензійний договір», «ліцензія» асоціювалися у нас з експортом технологій і не відносились до їх реалізації на внутрішньому ринку. Практично, внутрішнього ринку ліцензій в колишньому СРСР не існувало. Це пояснюється специфікою правової охорони обєктів промислової власності в період з 1919 по 1991 р. (за виключенням так званого патентного періоду з 1924 по 1931рр., коли діяв Патентний закон, який надавав виключні права винахіднику, а не державі). Винаходи і промислові зразки в більшості випадків були загальнодержавною власністю і охоронялися авторськими свідоцтвами. Обєкти промислової власності могли без перешкод використовуватись всіма державними підприємствами на території СРСР за умови виплати авторам винагороди в розмірі, передбаченому чинним на той час законодавством. Тільки наприкінці існування СРСР був прийнятий законодавчий акт, який поновлював патентну систему охорони винаходів в державі. Після розпаду СРСР перед незалежною Україною стало питання створення власного національного законодавства. Закони України про охорону обєктів промислової власності від 15 грудня 1993 року не тільки забезпечили інтереси суспільства, але й права авторів, надаючи їм перевагу при одержанні охорони на обєкти промислової власності. За цими законодавчими актами використання третіми особами виключних прав можливо лише на законних підставах. Однією з цих підстав є укладення ліцензійного договору, який, по-перше, розширює коло юридичних і фізичних осіб, яким на законних підставах дозволено користуватися обєктами промислової власності, що охороняються, та, по-друге, обмежує обсяг виключних прав власника охоронного документа, отриманих ним на підставі патенту (свідоцтва). Торгівля науково-технічними досягненнями на базі ліцензій бере свій початок у XVIII ст., коли були зареєстровані перші ліцензійні угоди. У другій половині XIX ст. ліцензійна торгівля охоплювала переважно внутрішній оборот країн з єдиним внутрішнім ринком, а з кінця XIX - початку XX ст., вона починає швидко розвиватися і між окремими країнами. Розвиток світової ліцензійної торгівлі відбувалося нерівномірно. На неї значно впливали не тільки рівень розвитку продуктивних сил і монополізація промислового виробництва, але й економічні кризи, світові війни й інші причини. Після Другої світової війни ліцензійна торгівля значно активізувалася, що було зв'язано головним чином зі зростанням цивільного виробництва і подальшим поділом праці в області наукових досліджень і конструкторських робіт. Географічні напрямки міжнародної торгівлі ліцензіями після Другої світової війни також перетерпіли значних змін. По-перше, учасниками міжнародної торгівлі ліцензіями стали соціалістичні країни і, по-друге, країни Азії, Африки і Латинської Америки, що звільнилися від колоніальної залежності, стали активно використовувати закордонну технологію на базі ліцензій для розвитку національної промисловості і проведення індустріалізації. Сучасний період міжнародної торгівлі ліцензіями характеризується тим, що вона переважно здійснюється в рамках транснаціональних корпорацій із закордонними філіями, дочірніми і внучатими компаніями (фірмами). Лідерами в цій торгівлі виступають транснаціональні корпорації США. Для утримання позицій і успішної конкурентної боротьби на зовнішніх ринках материнські компанії не обмежуються вкладанням капіталів у родинні закордонні фірми. Як правило, вкладенню капіталів супроводжує передача новітніх досягнень світової науки і техніки по супутнім ліцензіях і в такий спосіб забезпечується лідируюче положення закордонних філій дочірніх і внучатих фірм в області застосування, розробки і виробництва новітньої техніки і технології. При цьому капітал, що вивозиться, і новітні технології, що супроводжують його, забезпечують створення високоефективних виробництв, що приносять надприбутки транснаціональним корпораціям.

  • 8468. Особливості інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ та шляхи його оптимізації
    Курсовой проект пополнение в коллекции 04.02.2010

    Аналіз стану інформатизації, наведений в Концепції розвитку системи інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1997 - 2000 роки, показав, що існуючі банки даних (БД) оперативно-розшукового і оперативно-довідкового призначення, розробка і впровадження яких були здійснені наприкінці 80-х та початку 90-х рр., в чималій мірі застаріли й не виконують покладених на них функцій. Багаторічний досвід практичної експлуатації БД дозволяє визначити їх основні недоліки: неузгодженість при створенні та впровадженні інформаційних банків даних; дублювання збирання і багаторазова переробка однакових даних різними галузевими службами і на різних рівнях; багаточисельність та недосконалість первинних облікових документів; слабкий інформаційний зв'язок між обліково-реєстраційними, оперативно-розшуковими і довідковими фондами різних служб; відсутність реальної та належної інформаційної взаємодії між зацікавленими органами, департаментами й установами (тривалість очікування відповіді на запит, у зв'язку з чим виключається оперативність дій в екстремальних ситуаціях); недостатня повнота і вірогідність даних; несвоєчасне надходження до споживачів оперативно-службової інформації через недосконалість технології подання відомостей в банки даних і слабкого використання сучасних засобів комп'ютерної техніки і зв'язку; практику всілякого роду укриття злочинів від державної статистичної звітності (перекваліфікація злочину з більш тяжкого на менш тяжкий, безпідставні відмови в порушенні кримінальних справ та їх призупинення, неприйняття повідомлень про злочини тощо), що призводить до викривлення реального стану справ; застарілість технічних комплексів МВС, УМВС України в областях, переважна більшість яких виробила свій ресурс; недосконалість організаційно-кадрового забезпечення інформаційних підрозділів МВС, УМВС в областях та в галузевих службах; нераціональне використання відповідного фінансування на підтримку та розвиток інформаційної системи; недосконалість та неврегульованість нормативно-правової бази інформаційних банків даних [11, с. 255].

  • 8469. Особливості конфліктів на початку ХХІ ст. Можливості їх врегулювання
    Курсовой проект пополнение в коллекции 11.03.2010

    Література

    1. Интернационализация диалога и переговорных процессов. Гостиный двор "Международной жизни" // Международная жизнь. - 1989. - № 1. - С. 147- 157.
    2. Искусство дипломатических переговоров // Международная жизнь. - 1989. - № 8. - С. 129-139.
    3. Исраэлян В.Л. Дипломаты лицом к лицу. - М.: Международные отношения, 1990.
    4. Исраэлян В.Л., Лебедева М.М. Переговоры - искусство для всех // Международная жизнь. - 1991. - № 11. - С. 48-55.
    5. Ковалев А.Н. Азбука дипломатии. 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Международные отношения, 1988. - ... с.
    6. Лебедева М.М. Трудный путь урегулирования конфликтов // Вестник Московского университета. Серия 18: Социология и политология. 1996. № 2. С. 54-59.
    7. Рубин Дж., СалакюзДж. Фактор силы в международных переговорах // Международная жизнь. - 1990. - № 3. - С. 27-38.
    8. Цыганков П.А. Международные отношения. М.: Новая школа, 1996 (глава XI "Конфликты и сотрудничество в международных отношениях"). С. 242-268.
    9. Кокошин А.А., Кременюк В.А., Сергеев В.М. Вопросы исследования международных переговоров // Мировая экономика и международные отношения. 1988. № 10. С. 3-13.
    10. Кременюк В.А. Формирование системы международного общения // Дипломатический вестник. Год 1987/Под ред. О.Г. Пересыпкина. М.: Международные отношения, 1988. С. 127-142.
    11. Лебедева М. Мировая политика. М.: Аспект-Пресс, 2003. С. 73-162.
    12. Киссинджер Г. Дипломатия. М.: Ладомир, 1997. C. 9-19.
    13. Капітоненко М.Г. Модель “гегемоністичної стабільності” і роль України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 42, част. 2. К.: ІМВ, 2003. С. 41-47.
    14. Капітоненко М.Г. Україна в постбіполярному світі // Актуальні проблеми міжнародних відносин Вип.. 57, ч.1. К.: ІМВ, 2005. С. 23-30.
    15. Интернационализация диалога и переговорных процессов. Гостиный двор "Международной жизни" // Международная жизнь. - 1989. - N 1. - С. 147-157.
    16. Исраэлян В.Л. Дипломаты лицом к лицу. - М.: Международные отношения, 1990.
    17. Исраэлян В.Л., Лебедева М.М. Переговоры - искусство для всех // Международная жизнь, 1991, N 11, с. 48-55.
    18. 1994, № 8-9.
    19. Лебедева М.М. Вам предстоят переговоры. - М.: Экономика, 1993.
    20. Лебедева М.М. Вестфальская модель мира и особенности конфликтов на рубеже ХХ1 века. // Космополис, Альманах 1999. С. 132-137.
    21. Лебедева М.М. Отечественные исследования процесса ведения переговоров: истории развития и перспективы // Вестник МГУ. Сер.18. Социология и политология. 2000. N 1. С.154-165.
    22. Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов: подходы, технологии, решении, - М.: Аспект-Пресс, 1997.
    23. Лебедева М.М. Развитие неофициального посредничества в современном мире: тенденции, проблемы, перспективы // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. - 1998, N 3. - С.28-35.
    24. Лебедева М.М., Хрусталев М.А. Основные тенденции в зарубежных исследованиях международных переговоров // Мировая экономика и международные отношения. - 1989. - N 9. - С. 107-111.
    25. Морозов Г. Мировое сообщество и надгосударственность // Мировая экономика и международные отношения. 1997. - № 5.
    26. Морозов Г. Обновление ООН: программа реформ // Международная жизнь. 1998. -№ 4.
    27. Нергеш Я. Поле битвы - стол переговоров: Пер. с венгр. - М.: Международные отношения, 1989.
    28. Фукуяма Ф. Войны будущего // НГ, 11 февраля 1995 г.
    29. Цыганков П.А. Международные отношения. - М.: Новая школа, 1996 (глава Х1. “Конфликты и сотрудничество в международных отношениях.”, с.242-268).
    30. Чумиков А.Н. Управление конфликтом и конфликтное управление как новые парадигмы мышления и действия // Социол. исследов., 1995. N 3. - с.52-57.
    31. Юри У. Преодолевая "нет". Или переговоры с "трудными" людьми. - М.: Наука, 1993.
    32. Юридическая конфликтология / Ред. В.Н. Кудрявцев. М., Институт государства и права, РАН, 1995.
    33. Fukuyama F. The End of the History? / The National Interest. - N 16 (Summer). - 1989. - P. 3-18. Перевод на русский язык. Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии, 1993. - №3.
    34. Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. М.: “Academia” “Наука”, 1999.
    35. Искусство дипломатических переговоров // Международная жизнь, 1989. - N 8. -
    36. Киссинджер Г. Дипломатия. - М.: Ладомир, 1997.138-144.
    37. Лебедева М.М. Конфликты внутри и вокруг России: применять силу или вести переговоры? - М.: МГИМО, 1993.
    38. Луков В.Б. Современные дипломатические переговоры: проблемы развития // Дипломатический вестник. Год 1987 / Под ред. О.Г.Пересыпкина. - М.: Международные отношения, 1988. - С. 117-127.
    39. Мир/Peace: Альтернативы войне от античности до конца второй мировой войны. - М.: Наука, Институт Всеобщей истории, 1993.
    40. Нитце П. Прогулка в лесу // Международная жизнь. - 1989. - N 11. - С. 119-134; N 12.- С. 129-138.
    41. Паин Э. Этнические конфликты в политической игре // Независимая газета, 10 июля 1992.
    42. Попов А.А. Причины возникновения и диалектика развития межнациональных конфликтов // Идентичность и конфликт в постсоветских государствах / Под ред. М.Б.Олкотт, В.Тишков, А.Малашенко. - М.: Моск. Центр Карнеги, 1997. - C. 15-43.
    43. Розов. Н.С. Конфликты в геополитике и ценностный подход к переговорам // Международная жизнь, 1993, № 9.
    44. 3. Фролов Д.Б., Воронцова Л.В. Информационное противоборство: история и современное состояние. М.: Горячая линия Телеком, 2004;
    45. 2. Международный терроризм, борьба за геополитическое господство. Монография / под.общей ред. А.В.Возженникова. М.: РАГС, 2005. 56 с.
    46. 3. Моторный И.Д. Современный терроризм и оценка диверсионно-террористической уязвимости гражданских объектов: Монография. Издатель Шумилова И. И. 2004. 45 с.
  • 8470. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
    Информация пополнение в коллекции 16.11.2009

     

    1. Адміністративне право/За ред. БитякЮ.П. -X., 2000.
    2. Алексеев С.С. Государство и право: Начальний курс. - М.,1996
    3. Бандурка О. М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник. -К., 2001.
    4. Бармак М., Бармак О. Основи правознавства. Для студента та абітурієнта. -Тернопіль, 1999.
    5. Басай В. Короткий словник кримінально-правових термінів. - Івано-Франківськ 1999.
    6. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінальне право України: загальна частина: Підручник. -К.,2000.
    7. Варфоломеєва Т.В., Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф. Піцан О. М. Право-знавство: Навч. посіб.- К.,2002.
    8. Гель А., Цвїгун Д. Судова система України. - К., 1999.
    9. Емельянов В.П. Гражданское право Украины: Практическое пособие. Изд. 4-е, стер. -Х.,2000.
    10. Керецман В.Ю., Семерак О.С. Основи правознавства. - Ужгород, 2002.
    11. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Г. Кримінальний процес України: Підручник. 2-ге вид. -К„ 2004.
    12. Колодій A.M., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина України: Навч. посіб. - К., 2004.
    13. Коляда І., Лозовий Я. Основи правознавства. - К., 1996.
    14. Котюк В.О. Основи держави і права. - К., 2001.
    15. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. - К.,1996.
    16. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник/За ред. M.I. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К., - X., 2001.
    17. Кримінальне право України: Підручнику 2-х кн. /За ред. ред. Матишевського П. - К.. 1999.
    18. Матишевський П.С. Кримінальне право України. - К., 2001.
    19. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право. -К., 1997.
    20. Нечитайленко А.А. Основы теории права. -X., 1998.
    21. ТертишникВ. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. - К., 1999.
    22. Тертышников В. И. Гражданский процесе: Курс лекций. -X., 2001,
    23. ЦивІльне-процесуальне право: Підручник/ Відп. ред. В,В. Комаров. -К., 2005.
    24. Юридична енциклопедія. - К,, 2002.
    25. Юридичний словник-довідник. - К., 1996.
  • 8471. Особливості методики розслідування грабежів і розбоїв
    Дипломная работа пополнение в коллекции 05.05.2011

    Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два обєкти: право власності й особу (її здоровя і життя). З обєктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства [14, 397-398с. ] . Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, - від грабежу. Напад органічно повязаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх трансмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоровя потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоровя умовах). У разі, якщо застосування чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, здійснювались з метою ухилитись від затримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій. Так дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфікована як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоровя особи або злочин проти авторитету органів державної влади органів місцевого самоврядування та обєднань громадян (на приклад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125КК), погроз, або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обовязок (ст. 350КК) тощо) [2, ст. 125,350] . Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном. Під насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187КК), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоровя в момент заподіяних ушкоджень (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер: мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо) [2, ст. 187]. Застосування до особи без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим майном слід розглядати як насильство, і, якщо воно були небезпечним для її життя або здоровя, кваліфікувати такі дії за відповідною частиною ст. 187КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, вчинене треба кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. За певних обставин такі дії слід додатково кваліфікувати за ч. 2 ст. 314КК . [2, ст. 314]. Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоровя особи, яка зазнала нападу, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

  • 8472. Особливості міжнародних стандартів щодо прав та свобод людини і громадянина
    Информация пополнение в коллекции 30.10.2010

     

    1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28.06.96. // ВВРУ. 1996.- №30.- ст.141.
    2. Загальна декларація прав людини 1948 р. // Международные акты о правах человека: Сборник документов. М. 1999.
    3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. // Международные акты о правах человека: Сборник документов. М. 1999.
    4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. // Международные акты о правах человека: Сборник документов. М. 1999.
    5. Євопейська конвенція про захист прав та фундаментальних свобод людини з протоколами 1950 р. // Международные акты о правах человека: Сборник документов. М. 1999.
    6. Конституційне право України: Конспект лекцій /За ред. проф. Ю. М. Тодики. X., 1997.
    7. Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. К., 1999.
    8. Конституційне право України /За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. К., 1999.
    9. Конституционное право Украины /Сост.: В. Д. Волков, Р. Ф. Гринюк, И. С. Щебетун. Донецьк, 2000.
    10. Кравченко В. В. Конституційне право України. К., 2002.
    11. Лукашева Е.А. Общая теория прав человека. М. 1996.
    12. Матузова Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. М .- 1997.
    13. Тодика Ю.М., Журавський В.С. Конституційне право України. К: Видавничий дім. 2002 р.
    14. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. К: Юрінком Інтер. 2002.
    15. Гораджаєв О.Я. Конституційні права і свободи людини і громадянина в країнах Співдружності Незалежних Держав і міжнародно правові стандарти: Автореф. дис. канд. юрид. наук. Одеса. 1998. ст.13-15.
    16. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації // Право України. 2001. - №12.
    17. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини. // Право України. - №1. ст.2001. ст.34.
    18. Муса Аль-Сулайбі. Юридична природа міжнародних стандартів пра людини. // Право України. - №9. 2000. - ст.116.
    19. Присяжнюк Т. Система Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини унікальний інструмент захисту порушених прав. // Право України. - №6. 12001. ст.32.
    20. Словська І. Механізм захисту прав людини основоположний прицип сучасного українського конституціоналізму. // Право України. - №9. 2001. ст.15.
    21. Стрєльцова О. Становлення та розвиток принципу основних прав людини як джерела Європейського союзу. // Право України. - №11. ст.2003. ст.158.
  • 8473. Особливості національної економіки Тунісу
    Контрольная работа пополнение в коллекции 24.11.2010

    Нові індустріальні країни за рядом ознак виділяються із загальної маси країн, що розвиваються. До них відносять “чотири азіатських дракони” Південну Корею, Тайвань, Сингапур та Гонконг, а також Аргентину, Бразилію та Мексику. Це НІК першого покоління. НІК другого покоління Малайзія, Тайланд, Індія, Чилі, третього Кіпр, Туніс, Туреччина, Індонезія, четвертого Філіппіни тощо. НІК перевищують країни, що розвиваються, за розміром ВВП на душу населення, середньорічними темпами його приросту, питомою вагою обробної промисловості у ВВП (не менше 20%), обсягом експорту промислових виробів, обсягом прямих інвестицій за кордоном, а за деякими з цих показників переважають розвинені країни. Для всіх цих країн характерні високі темпи зростання національного добробуту, рівня життя населення. Для цього НІК активно залучають іноземні капітали, техніку та технологію промислово розвинених країн. Деякі НІК виділяються завдяки перебуванню у сфері економічних та політичних інтересів розвинених країн. На формування сучасної структури економіки НІК величезний вплив справили прямі інвестиції, особливо з США та Японії. Існує своєрідне змагання між двома моделями НІК азіатською та латиноамериканською: перша передбачає розвиток національної економіки з переважною орієнтацією на зовнішній ринок, на експорт, друга орієнтована на імпортозаміщення. Стратегія імпортозаміщення, заснована на протекціонізмі, відіграє важливу роль у диверсифікації господарчої структури, одначе призводить до серйозної кризи та застою. Вступу в етап експортоорієнтованої політики не обов'язково повинен передувати завершений етап імпортозаміщуючої індустріалізації ці компоненти можуть бути збалансовані й суміщені. Місце та роль НІК у міжнародній торгівлі визначається всією сукупністю їхніх реальних можливостей. НІК беруть активну роль у міжнародній міграції капіталів, у Сингапурі та Гонконгу виникли нові міжнародні фінансові центри. Успіхи, яких досягнуто у розвитку НІК, їхня інтеграція у світове господарство дозволяють з упевненістю говорити про те, що перспективи економічного росту, підвищення рівня життя народу та зростання зовнішньоекономічної експансії цих країн доволі сприятливі. У ХХІ столітті вони посядуть вищі місця у світовій економічній ієрархії.

  • 8474. Особливості окремих видів купівлі-продажу
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

     

    1. Зобовязальне право: теорія і практика. Навч. Посібн. Для студентів юрид. Вузів і фак. ун ів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та інші; За ред. О. В. Дзери. К.: Юрінком Інтер, 1998. 912 с.;
    2. О. А. Підопригора, Д. В. Боброва: Цивільне право. Ч. 2. К.: 1996;
    3. Цивільний кодекс Української РСР. Цивільний процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1999. № 1. 264 с.;
    4. Гражданский кодекс Украинской ССР: Научно практ. коммент. Пер. с укр. / И. Г. Агапов, М. И. Бару, И. А. Беленчук и др. К.: Политиздат Украины, 1981. 639 с.;
    5. Международная купля продажа. Сборник международно правовых документов. Ер.; Изд. «Мхитар Гош», 1997. 240 с.;
    6. Феонова Л. А. доцент, кандидат юридических наук. Внешнеэкономические контракты. Сборник договоров, комментарии. Издание второе, дополненное и пересмотренное. М.: «Издательство ПРИОР», 1998. 432 с.;
    7. Розенберг М. Г. Контракт международной купли продажи. Современная практика заключения. Разрешение споров. М.: Международный центр финансово экономического развития, 1996. 656 с.;
    8. Л. М. Іваненко. Цивільно правові засоби захисту прав споживачів (покупців). Монографія: - К.: Юмана, 1998. 224 с.;
    9. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. К.: Либідь, 1995. 192 с.;
    10. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Курс вибр. лекцій. К.: Юрінком Інтер, 1997. 432 с.;
    11. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року № 1023 XII;
    12. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108 “Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення”;
    13. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року № 294 “Про затвердження Правил продажу непродовольчих товарів”;
    14. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”;
    15. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959 XII від 16.04.1991 року (із змінами і доповненнями);
    16. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України № 75 від 05.10.1995 року “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”;
    17. “Порядок здійснення реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів) Міністерством зовнішніх економічних зв”язків України” Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України № 210 від 18.11.1994 року;
    18. Указ Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 4 жовтня 1994 року № 567/94;
    19. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення кон”юктурно цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” від 10 лютого 1996 року № 124/96;
    20. Указ Президента України “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні” від 7 листопада 1994 року № 659/94;
    21. Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 року № 1956 XII;
    22. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 року № 1201 XII;
    23. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 року;
    24. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576 XII;
    25. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року № 15 93;
    26. “Тимчасові Правила проведення валютних аукціонів Національного банку України” Правила Національного банку України № 7 94 від 03.03.1994 року;
    27. Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” № 2171 XII від 6 березня 1992 року;
    28. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 березня 1995 року № 218 “Про затвердження Положення про порядок проведення сертифікатних аукціонів” (додається).
  • 8475. Особливості організації роботи тур-фірм і тур-агенств
    Курсовой проект пополнение в коллекции 31.01.2011

    Діяльність туроператорів реалізується по багатьох напрямках (як в географічному, так і в економічному плані). Туроператори все більше використовують надлишки потужностей готелей та авіакомпаній в період міжсезоння для розробки чартерних турів, соціалізують окремі види турпродукту за рахунок використання різноманітних фондів, вводять спрощені форми обслуговування (самообслуговування в харчуванні, наприклад). Комплексні тури дуже різноманітні за видами, формами, сезонами, термінами, класом обслуговування, набором послуг, видами пересування та іншими параметрами, тобто туроператори намагаються максимально пристосувати їх до існуючого попиту та створити попит, просуваючи весь час новий товар на туристичний ринок. Таким чином, основним ринковим продуктом туристичної фірми на ринку туристичних послуг є комплексний продукт тур або окремі його складові (транспортне обслуговування, включаючи бронювання та продаж квитків, екскурсійне обслуговування тощо). Туристичне підприємство організує споживання туристичного продукту шляхом укладання партнерських угод з обслуговування туристів. Діяльність туристичного підприємства спрямована на розробку та реалізацію такого туристичного продукту, який би за своїми якісними властивостями та ціною задовольняв потреби населення в змістовному відпочинку.

  • 8476. Особливості підсудності та правонаступництва
    Контрольная работа пополнение в коллекции 28.03.2010

    Відповідно до статті 24 ГПК, Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново. Відповідно до статті 25 ГПК, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво завжди є загальним: універсальний правонаступник продовжує брати участь у процесі правопопередника за повним обсягом його процесуальних прав та обовязків, незалежно від того, чи є правонаступництво в матеріальному праві універсальним або сінгулярним. Види правонаступництва в матеріальному праві мають значення лише як його підстава, тоді як заміна неналежного відповідача не передбачає будь-якого матеріально-правового звязку між особами, які змінюють один одного. Багатосубєктність матеріальних відносин зумовлює необхідність участі третіх осіб у господарському процесі. Господарське процесуальне законодавство передбачає два види третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору і які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

  • 8477. Особливості правового режиму земель історико-культурного призначення
    Информация пополнение в коллекции 31.01.2011

    Стаття закріпляє поділ земель історико-культурного призначення на три групи - залежно від характеру пам'яток, що на них знаходяться. До першої групи ЗК відносить землі з розміщеними на них об'єктами, що пов'язані з історичними подіями чи особистостями (цю групу об'єктів умовно можна назвати історичними). Серед об'єктів цієї групи найбільш визначений в законодавстві статус мають історнко-культурні заповідники. Відповідно до ст. 33 Закону «Про охорону об'єктів культурної спадщини» і ст. б Закону «Про музеї та музейну справу» від 29 червня 1995 р. ними можуть бути оголошені комплекси пам'яток, які становлять виняткову антропологічну, археологічну, естетичну, етнографічну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність. Рішення про оголошення історико-культурних заповідників приймаються Кабінетом Міністрів України. Державні історико-культурні заповідники поділяються на історико-архітектурні, архітектурио-історичні, історико-меморіальиі, історико-археологічні, історико-етнографічні. Режим охорони та використання кожного заповідника визначається Положенням про нього. Типові положення про історико-культурні заповідники затверджуються Кабінетом Міністрів України.

  • 8478. Особливості правового статусу працівників сільськогосподарських підприємств кооперативного типу
    Контрольная работа пополнение в коллекции 19.07.2010

    Трудові ресурси в міжгосподарських підприємствах (організаціях) формуються за рахунок працівників державних і колективних сільськогосподарських підприємств, які працюють постійно або сезонно, їх взаємовідносини з підприємствами оформляються трудовим договором. При цьому працівники міжгосподарських підприємств і організацій не мають відмінностей у правах та обов'язках незалежно від того, чи працювали вони раніше в державному або колективному сільськогосподарському підприємстві. Це свідчить про те, що за своїм правовим становищем працівники міжгосподарських утворень є просто працівниками і на них поширюється трудове законодавство. Одначе повною мірою це стосується лише постійних працівників міжгосподарських підприємств і організацій. Поряд із ними в міжгосподарських підприємствах (організаціях) і виробничих об'єднаннях у сільському господарстві є специфічні категорії працівників зі змішаним правовим статусом. До них належать члени колективних сільськогосподарських підприємств, направлені за рішенням правління на роботу в міжгосподарські формування. Своєрідність їхнього правового становища полягає в тому, що за ними зберігаються: членство в КСГП (СВК, СпС) І окремі права та обов'язки, передбачені Статутом колективного господарства. Зокрема, вони мають право брати участь в управлінні справами підприємства, членами якого вони є, вибирати та-бути обраними в органи його управління, користуватися присадибною ділянкою, пасовищами, сіножатями, транспортом, культурно-побутовим обслуговуванням та ін. Але на міжгосподарському підприємстві, куди направлено на роботу члена колективного сільськогосподарського підприємства, його за наказом оформляють як звичайного найманого працівника.

  • 8479. Особливості правової системи США
    Дипломная работа пополнение в коллекции 13.05.2011

    Відтоді як США являли собою купку малознатних колоній, розсіяних уздовж Атлантичного узбережжя, країна зазнала неабияких змін, перетворившись, за висловом політолога Бена Воттерберга, на " першу в світі універсальну націю" із 250 млн. населенням, де представлені практично всі національності та етнічні групи земної кулі. Це також країна, де теми і масштаб змін - економічних, культурних, демографічних і соціальних - не зменшуються з плином часу. Сполучені штати часто перебувають на авангарді модернізації та перетворень, які згодом відбуваються в інших країнах світу. До того ж США і надалі продовжують плекати ключові цінності, що своїм корінням сягають витоків нації. Йдеться передусім про несхитну віру у свободу особистості та демократію, відданість принципам економічного достатку і процвітання громадян країни. Неодмінною умовою існування сполучених штатів Америки залишається збереження та захист свободи, демократії і рівних можливостей для подальшого розквіту нації. (9, с.178)

  • 8480. Особливості проведення бюджетної реформи в Україні
    Информация пополнение в коллекции 27.12.2009

     

    1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., із змінами, внесеними Законом України №2222-IV від 8 грудня 2004 року.
    2. Закон України «Про бюджетну систему України» від 05.12.1990 р. №512 ХІ (Закон втратив чинність на підставі Бюджетного кодексу №2542-ІІІ від 21.06.2001 р.) // Відомості Верховної Ради. 1991. - №1. Ст.1.
    3. Закон України «Про місцеве самоврядування в України» від 21.05.1997р №280/97-ВР, остання редакція від 30.04.2009 р. // Відомості Верховної Ради. 1999. - №24. Ст.190.
    4. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 №586-XIV, остання редакція від 31.01.2009 р. // Відомості Верховної Ради. 1997. - №20-21. Ст.170.
    5. Бюджетний кодекс України. №2542-ІІІ від 21 червня 2001 року, остання редакція від 26.03.2009 р. // Відомості Верховної Ради. 2001. - №37-38. С.189.
    6. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. №160 «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2009 рік (Бюджетної декларації)» // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
    7. Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб. К.: «Хай-Тек Прес», 2007. 368 с.
    8. Алексєєнко Л.М., Олексієнко В.М., Юркевич А.І. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок (укр..-англ.-рос. тлумач. слов.). К., 2000. 529 с.
    9. Бескид І.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України // Фінанси України. 2002. - №8. С.96-102.
    10. Бюджетна децентралізація в Україні в контексті реформи місцевого самоврядування // www.icps.com.ua/doc/Fiscal_Decentra lization_ Ukr. pdf.
    11. Ганущак Ю. Міжбюджетні відносини: Все це ми бачили до 2001 року…// Дзеркало тижня. 2005. - №48(576). 10-16 грудня 2005.
    12. Грацианова Н.П. Совершенствование механизмов формирования эффективной бюджетной политики региона // Проблемы совершенствования бюджетной политики регионов и муниципалитетов России и стран Северной Европы: Материалы Пятой ежегод. междунар. науч-практ. конф. Петрозаводск, 2005. Кн. 1. 246 с.
    13. Фінанси. Підручник / За ред. Юрія С.І., Федорова В.М. К: «Знання», 2008. 611 с.
    14. Лютий І.О., Демиденко Л.М. Формування бюджетної політики економічного зростання // Фінанси України. 2006. - №10. С.3.
    15. Максюта А.А. Напрями вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні // Україна: Формування основи для стабільного зростання. Меморандум про економічний розвиток. Т.1. К.: Світовий банк, 2004. 120 с.
    16. Опарін В.М. та ін. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для сам ост. вивч. дисц. 2-ге вид., перероб. і доп. / В.М. Опарін, В.І. Малько, С.Я. Кондратюк, Г.Б. Коломієць. К.: КНЕУ, 2002. 336 с.
    17. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посібник. К.: Знання-Прес, 2006. 607 с.
    18. Словник сучасної економіки МАКМІЛЛАНА / Пер. з англ. К.: АртЕК, 2000. 640 с.
    19. Фещенко А.В., Проноза П.В., Кузьминчук Н.В. Бюджетна система України. Навч. пос. К.: «Кондор», 2008. 440 с.
    20. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: Монографія / За наук. ред. В. Федосова. К.: КНЕУ,2002. 387 с.
    21. Ковалёва Т.М. Бюджет и бюджетная политика в Российской Федерации: Учеб. пособие. / Т.М. Ковалёва, С.В. Барулин. М.: КНОРУС, 2005. 152 С.
    22. Азаров М.Я. Формування бюджетної політики економічного зростання // Фінанси України. 2006. - №9. С. 3-9.
    23. Буковинський С. Формування бюджетної політики у ринковому середовищі // Вісник Національного Банку України. 2006. - №6. С. 14-21.
    24. Буковинський С.А. Концептуальні підходи до формування перспективного бюджетного плану // Фінанси України. 2006. - №3. С. 21-28.
    25. Буковинський С.А., Комаров В.А. Бюджет розвитку та пріоритети бюджетних інвестицій // Фінанси України. 2004. - №29. С. 3-19.
    26. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т./ Редкол.: Азаров М. Я.(голова) та ін. К: НДФІ, 2004.
    27. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. К.: Київ. Нац. торг.-екон. ун-т. 2001.
    28. Шибер Т.В. Бюджетна політика України // Фінанси України. 2005. - №8. С. 7-11.
    29. Плужніков І. Засади визначення пріоритетів бюджетної політики держави // Економіст. 2003. - №2. С. 25-29.
    30. Про основні напрями бюджетної політики на 2007 рік // Праця зарплата. 2007. - №28. С. 1-3.
    31. Януль І. Бюджетна політика України: проблеми та перспективи // Фінанси України. 1998. - №2. С. 38-48.
    32. Полотенко Д.В. Бюджет і бюджетна політика України в умовах трансформаційної економіки // Економіка АПК. 2006. - №12. С. 29-3
    33. Запатріна О.В. Бюджетна політика стимулювання економічного зростання та механізми її реалізації // Фінанси України. 2006. - №4. С. 38-45.
    34. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко,Т.І. Єфименко й ін. К., 2004. С. 52.
    35. Гальчинський А. Три кроки бюджетної політики // Дзеркало тижня. 2006. - №37. 30 верес.
    36. Лютий І.О. Бюджетна політика і стабільність соціально-економічного розвитку України // Фінанси України. 2006. - №10. - С.