Особливості інтелектуальної власності в Україні
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
Контрольна робота
з дисципліни Інтелектуальна власність
Особливості інтелектуальної власності в Україні
План
- Поняття інтелектуальної власності та особливості розвитку інтелектуальної власності в Україні
- Характеристика документів, які додаються до заявки
- Правила групування переліку товарів і послуг згідно з МКТП для певного знака
- Поняття майнових і особистих немайнових прав автора. Способи використання обєктів авторських прав. Поняття авторської винагороди
- Виникнення, розвиток та значення міжнародної торгівлі ліцензіями. Характерні особливості та тенденції розвитку ринку ліцензій. Ринок ліцензій в Україні: його характерні особливості та тенденції розвитку
6. Список використаної літератури
1. Поняття інтелектуальної власності та особливості розвитку інтелектуальної власності в Україні
Право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, повязані із творчою діяльністю. При цьому цивільне право безпосередньо не регулює саму творчу діяльність, тому що процес творчості залишається за межами дії його норм. Функції цивільного права полягають у визнанні авторства на вже створені результати творчої діяльності, встановленні їхнього правового режиму, моральному і матеріальному стимулюванні і захисту прав авторів та інших осіб, що мають авторські права.
Авторські, винахідницькі і подібні їм права звичайно називають винятковими, тобто абсолютними субєктивними правами, що забезпечують їхнім носіям правомочності на вчинення різноманітних дій з одночасною забороною всім іншим особам чинити зазначені дії.
Виняткові авторські і подібні їм права (право на винахід, промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію і т. ін.) виникли як реакція права на масове застосування товарно-грошових відносин у духовній сфері, що дозволяє ставити знак рівності між виключним правом і правом власності.
Сутність права інтелектуальної власності полягає в нематеріальній природі її обєктів.
Зміст права інтелектуальної власності складають особисті немайнові (духовна власність) і повязані з ними майнові права її субєктів. Специфіка змісту права інтелектуальної власності полягає у двоєдиній структурі й у тому, що тут майнові права не просто повязані з немайновими, вони виходять від немайнових прав і ґрунтуються на духовній власності творців.
Особисте немайнове право належить тільки творцю, тобто фізичній особі. До нього належать:
а) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником і т.д.) обєкта права інтелектуальної власності;
б) право перешкоджати якому-небудь посяганню на право інтелектуальної власності, що може завдати шкоди честі або репутації творця обєкта права інтелектуальної власності;
в) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, передбачені законом.
До майнового права належать:
а) право на використання обєкта права інтелектуальної власності;
б) виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності;
в) виключне право перешкоджати неправомірному використанню обєкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання;
г) інші майнові права інтелектуальної власності, передбачені законом.
Суттю майнових прав є одержання комерційної вигоди.
На відміну від особистого немайнового права майнове право може належати як творцю (автору), так і іншій фізичній або юридичній особі. Крім того, воно має часові й територіальні обмеження. Так, наприклад, майнове право на винахід діє протягом 20 років, а на торговельну марку (знак для товарів і послуг) - 10 років із правом продовження щоразу ще на 10 років. На літературні й художні твори це право діє протягом всього життя автора й 70 років після його смерті. Наприклад, патент на винахід діє тільки на території тієї країни, патентним відомством якої він виданий. Тобто патент, виданий в Україні, не діє на території інших держав.
Початком становлення українського законодавства про інтелектуальну власність є прийняття Закону Про власність, який містить спеціальний розділ Право інтелектуальної власності. Першим спеціальним актом у цій галузі є Закон України від 21 квітня 993 р. Про охорону прав на сорти рослин. Можна вважати, що саме він заклав початок формування системи спеціального законодавства України про інтелектуальну власність.
Загальні засади охорони права громадян на творчу діяльність містяться у ст.41 Конституції, яка передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 Конституції гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Отже, держава гарантує захист інтелектуальної власноавторських прав громадян, їх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у звязку з інтелектуальною діяльністю.
Конкретною правовою основою здійснення і захисту інтелектуальної власності в Україні є низка спеціальних законів: від 15 грудня 1993 р. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі, від 15 грудня 1993 р. Про охорону прав на промислові зразки, від 15 грудня 1993 р. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг та від 15 грудня 1993 р. Про племінне тваринництво»