Юриспруденция, право, государство

341. Административные правонарушения, посягающие на права граждан: общая характеристика и виды правонарушений
Курсовой проект пополнение в коллекции 01.12.2009

В соответствии со ст. 2 Конституции РФ 1993 г. человек, его права и свободы являются высшей ценностью. Признание, соблюдение и защита прав и свобод человека и гражданина - обязанность государства. Данное конституционное положение должно быть методологически исходным при исследовании всего комплекса проблем, связанных с реализацией конституционных гарантий прав человека в российском обществе. Провозглашение прав и свобод человека высшей ценностью вовсе не подразумевает их эффективное осуществление на практике, - необходим действенный, реально функционирующий механизм их реализации, обеспечения и защиты с позиций гарантий прав личности. Всплеск научных работ и статей за последние несколько лет означает одно: неподдельный интерес исследователей, ученых, журналистов к проблеме должной реализации конституционных норм. Стоит отметить и тот факт, что Конституция России 1993 г. породила неведомые ранее проблемы, связанные с построением в стране подлинно демократического правового государства, ведь именно такая цель заложена в Основном законе страны. Складывается ситуация, когда возникающие проблемы приходится решать «на ходу», нередко ошибаясь и часто сомневаясь в правильности выбранного пути. Усугубляется это тем, что в России еще не накоплен достаточный опыт для быстрого и правильного решения проблем, и вместе с тем - должной реализации и гарантированности норм права. В данном случае следует опираться на опыт в построении эффективно действующих ныне демократических систем мира: брать все лучшее из механизмов реализации прав и свобод человека и гражданина в зарубежных странах.
Условия быта предшествующей государственности не позволили ученым-правоведам разработать действенный механизм по реализации гарантий прав, личности, включая специальные средства обеспечения. Исследование юридического механизма обеспечения прав и свобод в общетеоретическом плане включает анализ процессуальных гарантий их реализации, особенно конституционного права на защиту. Данное положение соответствует современным социальным и правовым требованиям.
342. Административные правоотношения
Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

Административные правонарушения вредны, они представляют опасность для сложившихся в обществе отношений. Конечно, на первый взгляд может показаться, что некоторые административные правонарушения сами по себе не наносят обществу большого вреда, например, демонстрирование фашистской атрибутики или символики, продажа товаров без необходимых документов, нарушение правил воинского учета, распитие алкогольных напитков в общественных местах и ряд других правонарушений. Однако взятые в массе такие «безобидные» действия нарушают общественный порядок, установленный в государстве, порядок управления, представляют опасность для жизни общества. Именно поэтому государство запрещает их совершение под угрозой административного наказания. Административная ответственность выражается в наложении на лицо, совершившее административное правонарушение, особого наказания, которое называет административным наказанием.
343. Административные преобразования России
Курсовой проект пополнение в коллекции 08.01.2011

В целях устранения всех этих проблем функционирования исполнительной власти в Российской Федерации в качестве приоритетов административной реформы было определено решение следующих задач: - завершение разграничения полномочий между федеральной исполнительной властью и исполнительной власти субъектов Российской Федерации, применение, где это возможно, механизма взаимного делегирование полномочий; - отказ от некоторых функций государственного регулирования в определённых сферах экономической и общественной жизни; - передача части функций государственного регулирования саморегулируемым организациям в соответствующих профессиональных областях; - определение и законодательное закрепление за исполнительной властью ныне отсутствующих функций и полномочий, необходимых для обеспечения конституционных прав и свобод граждан; - ликвидация дублирования полномочий и функций, закреплённых за федеральными органами исполнительной власти; - разделение правоустанавливающих и правоприменительных функций в системе федеральных органов исполнительной власти; - дальнейшее совершенствование системы государственной службы в связи с принципами построения и функционирования исполнительной власти.
344. Административные процедуры в области госрегистрации недвижимого имущества
Информация пополнение в коллекции 02.12.2009

При поиске определенной административной процедуры в различных редакциях Перечня бросается в глаза неудобство новой редакции. Если ранее, как правило, самостоятельным процедурам отводился отдельный пункт со своим, определенным списком документов, то в новой редакции приходится отсортировывать документы, относящиеся к отдельной процедуре из пункта, содержащего зачастую более 3 процедур. Объединение административных процедур, по всей видимости, было произведено с точки зрения максимального совпадения документов, необходимых для осуществления тех либо иных процедур. Тем не менее, гораздо более удобной представляется работа с разукрупненными пунктами. Необходимо, однако, отдать должное законодателю в том, что настоящая редакция Перечня соответствует требованию п. 2 ст. 3 Закона об основах административных процедур, поскольку предусматривает исчерпывающие перечни документов, необходимых для совершения определенной административной процедуры. Учтена и возможность совершения не поименованной в Перечне процедуры (поскольку Перечнем введен п. 72, который является основанием для совершения подобных процедур).
345. Административные процедуры в странах-участниках СНГ
Информация пополнение в коллекции 18.08.2011

Бесспорно, что принятые правовые актов органов власти достигают эффективности исключительно в условиях их последовательного применения и исполнения. Организация исполнения правового акта заключается в выработке и принятии уполномоченными государственными органами (должностными лицами) организационных мер по своевременному и исчерпывающему исполнению принятого решения. В случае необходимости для обеспечения исполнения правового акта уполномоченный государственный орган (должностное лицо) разрабатывает и утверждает план организационных мероприятий по его исполнению, который доводится до непосредственных исполнителей. Если в правовом акте не определены конкретные сроки его исполнения и непосредственные исполнители, то они устанавливаются государственным органом - исполнителем или вышестоящим органом и незамедлительно доводятся до сведения непосредственных исполнителей. В целях своевременного и исчерпывающего исполнения принятых решений государственный орган или должностное лицо должно осуществлять контроль за их исполнением. Контроль подразделяется на:
346. Административные суды в РФ
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Между тем Конституция РФ 1993 г. в п.2 ст. 118 указала: "Судебная власть осуществляется посредством конституционного, гражданского, административного и уголовного судопроизводства". Конституционные нормы выделили и обособили административный процесс в суде не случайно. Главная особенность, которая отличает административный процесс в суде от гражданского процесса, заключается в том, что стороной здесь выступает должностное лицо (орган управления). В гражданско-процессуальном отношении субъектами - сторонами выступают два собственника, которые представляют самих себя. В административном судопроизводстве должностное лицо выступает не как частное лицо, а как представитель аппарата, ведомства, в котором он работает. Действия, которые оспариваются жалобщиком, признаются этим лицом как служебные действия, направленные на выполнение служебных обязанностей. Выступая в процессе как сторона, должностное лицо не перестает оставаться работником аппарата управления и обосновывает свои действия интересами государства. Со стороны должностного лица необходимо сильное и злонамеренное отступление от требований закона (преступный умысел, грубая неосторожность) для того, чтобы такие действия, квалифицированные как преступные, порывали связь между ним и государственным аппаратом. В административном судопроизводстве суд, признавая действия должностного лица его собственными действиями, которые в силу незаконности теряют качества государственно-властной воли, рассматривает это лицо, как связанное с аппаратом управления, как представляющее его.
347. Административные учреждения штатов и местное самоуправление в США
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Городские корпорации и квазикорпорации управляются по-разному. Во главе небольших городских таунов и тауншипов (их около 500) стоят собрания жителей или их представителей. Управление приблизительно 200 городами осуществляется комиссиями, избираемыми населением. Члены комиссии выполняют одновременно функции совета и глав основных подразделений аппарата городского управления. Около 2,5 тыс. городских образований управляются по схеме «совет - управляющий». Совет в этом случае назначает на определенный срок профессионального чиновника - управляющего, который подбирает главных должностных лиц муниципального аппарата, разрабатывает для него программу и контролирует его деятельность. Мэр города при такой системе управления выполняет лишь представительские функции. И, наконец, наиболее распространено (более 3,6 тыс. корпораций) управление по схеме «мэр - совет». При этом «сильный» мэр, избираемый обычно населением, назначает и освобождает от должности руководителей аппарата служащих, составляет проект бюджета и принимает меры для его исполнения, налагает трудно преодолимое вето на решения совета. При «слабом» мэре, избираемом, как правило, самим советом, управление городом сосредоточено в руках совета16.
348. Административные экологические правонарушения
Дипломная работа пополнение в коллекции 21.08.2011

Решение о возбуждении дела об административном правонарушении и проведении административного расследования принимается должностным лицом, уполномоченным составлять протокол об административном правонарушении, в виде определения, а прокурором в виде постановления немедленно после выявления факта совершения административного правонарушения. Административное расследование проводится по месту совершения или выявления административного правонарушения в течение одного месяца с момента возбуждения дела, хотя в исключительных случаях этот срок может быть продлен на один месяц вышестоящим должностным лицом. По окончании административного расследования составляется протокол об административном правонарушении, который в течение суток направляется судье, другим уполномоченным рассматривать такие дела органам, должностным лицам, при этом ряд дел об экологическом правонарушении, если по ним проводилось административное расследование, могут рассматривать только судьи (например, о самовольной добыче янтаря). В остальных же случаях они рассматриваются мировыми судьями.
349. Административный надзор органов внутренних дел (милиции)
Курсовой проект пополнение в коллекции 15.02.2010

,%20%d0%be%d0%bf%d1%80%d0%b5%d0%b4%d0%b5%d0%bb%d1%8f%d0%b5%d0%bc%d0%be%d0%bc%20%d0%9c%d0%b8%d0%bd%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b5%d1%80%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%be%d0%bc%20%d0%b2%d0%bd%d1%83%d1%82%d1%80%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d1%85%20%d0%b4%d0%b5%d0%bb%20%d0%a0%d0%be%d1%81%d1%81%d0%b8%d0%b9%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b9%20%d0%a4%d0%b5%d0%b4%d0%b5%d1%80%d0%b0%d1%86%d0%b8%d0%b8,%20%d1%80%d0%b0%d0%b1%d0%be%d1%82%d1%8b%20%d0%bf%d0%be%20%d1%80%d0%be%d0%b7%d1%8b%d1%81%d0%ba%d1%83%20%d1%83%d0%b3%d0%bd%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d1%85%20%d0%b8%20%d0%bf%d0%be%d1%85%d0%b8%d1%89%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d1%85%20%d0%b0%d0%b2%d1%82%d0%be%d0%bc%d0%be%d1%82%d0%be%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%bd%d1%81%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%82%d0%bd%d1%8b%d1%85%20%d1%81%d1%80%d0%b5%d0%b4%d1%81%d1%82%d0%b2,%20%d0%b0%20%d1%82%d0%b0%d0%ba%d0%b6%d0%b5%20%d0%b0%d0%b2%d1%82%d0%be%d0%bc%d0%be%d1%82%d0%be%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%bd%d1%81%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%82%d0%bd%d1%8b%d1%85%20%d1%81%d1%80%d0%b5%d0%b4%d1%81%d1%82%d0%b2%20%d1%83%d1%87%d0%b0%d1%81%d1%82%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%b2%20%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be%20%d0%b4%d0%b2%d0%b8%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d1%8f,%20%d1%81%d0%ba%d1%80%d1%8b%d0%b2%d1%88%d0%b8%d1%85%d1%81%d1%8f%20%d1%81%20%d0%bc%d0%b5%d1%81%d1%82%20%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b6%d0%bd%d0%be-%d1%82%d1%80%d0%b0%d0%bd%d1%81%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%82%d0%bd%d1%8b%d1%85%20%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%b8%d1%81%d1%88%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%b8%d0%b9;">ж) организация и проведение в порядке <http://base.garant.ru/1351869.htm>, определяемом Министерством внутренних дел Российской Федерации, работы по розыску угнанных и похищенных автомототранспортных средств, а также автомототранспортных средств участников дорожного движения, скрывшихся с мест дорожно-транспортных происшествий;
350. Административный процесс
Информация пополнение в коллекции 09.12.2008

Большая часть ученых-административистов, рассматривая эти два подхода к пониманию административного процесса, признают право на существование каждого из них. С фактической стороны, действительно, отождествление управленческой деятельности с процессуальной деятельностью оправданно. Однако действующее российское законодательство и подзаконные административно-правовые нормы не содержат юридической основы для того, чтобы можно было руководствоваться широким пониманием административного процесса. Речь может идти лишь о частичных вариантах регламентации тех или иных сторон повседневно осуществляемых управленческих действий, разнообразных по своему назначению, юридическому содержанию и последствиям. К тому же существующий нормативно-правовой материал крайне разрознен. В большинстве случаев отсутствуют единые правила совершения таких действий, а если они есть, то формулируются применительно к конкретным действиям конкретных органов, содержатся в разрозненных, нескоординированных правовых актах различного назначения и различной юридической силы. Господствующим является ведомственный подход к формированию такого рода правил. Все это свидетельствует о том, что прочных оснований для широкого понимания административного процесса не имеется, а административно-процессуальное законодательство в совершенном и универсальном виде отсутствует.
351. Административный процесс, сущность и виды
Дипломная работа пополнение в коллекции 30.10.2010

Управленческое правотворчество очень часто подвергается критике, начиная от перечня уполномоченных органов, правомочных вносить проекты нормативных правовых актов, и заканчивая тем, что исполнительная власть не способна выражать интересы общества. Но как бы мы не относились к исполнительной власти, она в соответствии с законодательством правомочна в лице уполномоченных органов (Правительство, министерств, агентств, административных органов) принимать нормативные правовые акты. Эти акты направлены на обеспечение исполнения Конституции, законов, указов президента Республики Казахстан. Их деятельность имеет правоприменительный характер. К управленческому правотворчеству относятся лишь акты, устанавливающие общеобязательные правила поведения для широкого круга лиц. Далеко не все вопросы подвластны закону, ибо он имеет пределы своих возможностей в регулировании общественных отношений. Соответственно подзаконные акты имеют собственную "нишу" правового воздействия. Именно по этому они активно задействованы в административном процессе. Правоприменитель может выполнить свое социальное назначение, если налицо, по меньшей мере, следующие условия: 1) единство правовой системы; 2) верховенство в ней закона; 3) соответствие юридического закона естественно-историческим закономерностям общественного развития. С подобной точкой зрения мы можем согласиться, но при соответствующих коррекциях некоторых позиций. Юридические акты и деятельность по правоприменению по своей сущности всегда искусственны. Если естественно-исторические закономерности являются органическими, то правоприменение обречено на обеспечение статуса всеобщности государственной воле. Поскольку эта воля вербально зафиксированная и навязанная гражданскому обществу и представляет как закон, юридический закон. [3, c. 231]
352. Административный процесс: вопросы становления и формирования
Информация пополнение в коллекции 03.10.2011

Исполнение решения (постановления) по делу возлагается либо на орган, вынесший решение, либо на иные органы управления (милицию, администрацию предприятия, учреждения и т. д.). По некоторым категориям дел предусмотрены ограничительные сроки исполнения принятых решений (например, постановление о наложении штрафа, не исполненное в течение 3 месяцев со дня его вынесения, исполнению не подлежит). На всех стадиях административного процесса должны были соблюдаться предусмотренные законом процессуальные сроки. Сторонам административного процесса предоставлялась возможность ознакомления со всеми материалами дела, а в случае необходимости - истребования дополнительных материалов, вызова свидетелей и очевидцев. Решение должно быть принято в установленном законом порядке и в надлежащей форме. Решения, принятые в порядке административного процесса, могли быть обжалованы сторонами в вышестоящий орган, а в случаях, установленных законом, - в суд, или опротестованы прокурором в порядке общего надзора. Развитие и совершенствование административного процесса в СССР неразрывно связано с дальнейшей демократизацией государственного аппарата: повышается роль законодательного регулирования административного процесса, всё более широкое распространение получает принцип коллегиальности и др. демократические формы деятельности государственных органов, решающих административные дела, расширяется участие общественности на всех стадиях, совершенствуются административно-процессуальные гарантии прав советских граждан.
353. Административный процесс: понятие и виды
Дипломная работа пополнение в коллекции 19.09.2011

Процедура (лат. procedo - обеспечивать продвижение чего-либо, установленный порядок действий) представляет собой систему, которая: а) ориентирована на достижение конкретного социального результата; б) состоит из последовательно сменяющих друг друга актов поведения, ступеней деятельности; в) создаёт модель развития, движения какого-либо явления, закрепляемую на нормативном уровне; г) иерархически построена; д) находится в динамике, развитии; е) выступает средством реализации главного для неё общественного отношения. Эти аспекты процедуры характеризуют её как общесоциальное явление. Всеми признаками социальной процедуры обладает правовая процедура, а её специфика, характерные черты, обусловлены тем, что она действует в правовой среде. В современной юридической науке по прежнему сохраняются лингвистические, терминологические споры о том, что "шире" - "процесс" или "процедура". В. Н. Протасов ставит понятие "правовая процедура" выше понятия "юридический процесс", считая последний разновидностью процедуры, а процедуру - родовым понятием. Оппоненты В. Н. Протасова, представители концепции широкого понимания юридического процесса ( П. Е. Недбайло, В. М. Горшенев, А. И. Ким, В. С. Основин, Ю. И. Мельников и др.) отождествляют процесс и процедуру. Более удобен в употреблении термин "юридический процесс", и действительно достаточное распространение в литературе получила концепция широкого понимания юридического процесса.
354. Администрация Калининского района
Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

1. Губернатор Санкт-Петербурга издает следующие правовые акты Администрации Санкт-Петербурга:
распоряжения губернатора - нормативные правовые акты по вопросам, отнесенным к компетенции Администрации Санкт-Петербурга, издаваемые только в случаях, установленных федеральными законами, законами Санкт-Петербурга, правовыми актами Президента Российской Федерации, Правительства Российской Федерации, или индивидуальные правовые акты по вопросам, отнесенным к компетенции Администрации Санкт-Петербурга;
приказы губернатора нормативные или индивидуальные правовые акты по вопросам организации работы Администрации Санкт-Петербурга.
Правительство Санкт-Петербурга принимает постановления Правительства Санкт-Петербурга - правовые акты рекомендательного характера по вопросам, отнесенным к компетенции Правительства Санкт-Петербурга.
Руководители отраслевых и территориальных структурных подразделений Администрации Санкт-Петербурга издают следующие правовые акты:
распоряжения руководителя структурного подразделения Администрации Санкт-Петербурга нормативные правовые акты по вопросам, отнесенным законодательством к компетенции соответствующего структурного подразделения или компетенции Администрации Санкт-Петербурга, издаваемые только в случаях, установленных федеральными законами, законами Санкт-Петербурга, правовыми актами Президента Российской Федерации, Правительства Российской Федерации, или индивидуальные правовые акты по вопросам, отнесенным законодательством к компетенции соответствующего структурного подразделения Администрации Санкт-Петербурга;
приказы руководителя структурного подразделения Администрации Санкт-Петербурга нормативные или индивидуальные правовые акты по вопросам внутренней организации работы соответствующего структурного подразделения Администрации Санкт-Петербурга.
355. Администрация Санкт-Петербурга
Доклад пополнение в коллекции 23.06.2011

Администрация Санкт-Петербурга: - осуществляет меры по обеспечению законности, защите прав и свобод человека и гражданина, охране собственности и общественного порядка, борьбе с преступностью на территории Санкт-Петербурга. - Разрабатывает проект бюджета Санкт-Петербурга, исполняет бюджет Санкт-Петербурга и отчитывается о его исполнении. - Разрабатывает планы и программы социально-экономического развития Санкт-Петербурга, реализует эти планы и программы в случае их утверждения Законодательным Собранием Санкт-Петербурга. - Управляет и распоряжается собственностью Санкт-Петербурга и федеральной собственностью, переданной Санкт-Петербургу, в соответствии с порядком, установленным законодательством Российской Федерации и Санкт-Петербурга. - В соответствии с законодательством Российской Федерации и Санкт-Петербурга обеспечивает проведение в Санкт-Петербурге государственной политики в области культуры, науки, образования, здравоохранения, социального обеспечения, экологии. - Осуществляет иные полномочия, отнесенные к компетенции Администрации Санкт-Петербурга федеральными законами, актами Президента Российской Федерации, Правительства Российской Федерации, настоящим Уставом, законами и иными нормативными правовыми актами Санкт-Петербурга, а также соглашениями о передаче федеральными органами исполнительной власти полномочий Администрации Санкт-Петербурга.
356. Адміністративна відповідальність
Информация пополнение в коллекции 07.02.2010

Висновок. Головна мета адміністративного стягнення - виховання порушника, тобто формування у нього звички законослухняної поведінки. Виховний вплив на порушника справляє як сам факт накладення на нього адміністративного стягнення, так і спеціальні виховні заходи, які застосовуються до нього під час виконання деяких стягнень. Так, наприклад, під час відбування виправних робіт здійснюється трудове виховання порушника; з особами, підданими адміністративному арешту, проводяться різні бесіди тощо. Мета запобігання вчиненню нових правопорушень з боку правопорушника та інших осіб досягається головним чином завдяки настрашці, яка утримує нестійких осіб від вчинення адміністративних проступків. В ст. 24 КпАП, в якій закріплено систему адміністративних стягнень, їх перераховано з врахуванням зростання суворості: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім обєктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація такого предмета або грошей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. Адміністративні стягнення відрізняються одне від одного за різними ознаками. Перш за все, вони поділяються на основні і додаткові. Основні стягнення можуть накладатися лише самостійно, забороняється накладати за одне правопорушення два або більше основних стягнень. Як основні можуть застосовуватися всі адміністративні стягнення, перераховані в ст.24 КпАП. Два стягнення - оплатне вилучення та конфіскація - можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові.
357. Адміністративна відповідальність в Україні
Методическое пособие пополнение в коллекции 18.05.2010

При накладенні стягнення обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, враховуються лише за умови, що вони перебувають за межами складу правопорушення, тобто не є його складовою частиною. Так, вчинення, наприклад, дрібного хуліганства в стані спяніння обтяжує відповідальність порушника, керування ж транспортним засобом в стані спяніння не обтяжує, тому що ця ознака безпосередньо входить до складу правопорушення (ст.130 КпАП). До загальних належать також правила накладення адміністративних стягнень за вчинення кількох правопорушень. В ст.36 КпАП визначено, що в разі вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень стягнення накладається за кожен проступок окремо. Такий порядок застосування стягнень зумовлений тим, що справи про адміністративні правопорушення однієї і тієї ж особи вирішують частіш за все різні державні органи (посадові особи) в межах своєї підвідомчості. Наприклад, громадянин, перебуваючи в пяному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, порушив тишу в громадському місці. За перше правопорушення стягнення застосовує начальник (заступник начальника) органу внутрішніх справ, а за друге - адміністративна комісія. Ситуація змінюється, якщо справи про кілька адміністративних проступків розглядає один орган (посадова особа). В таких випадках накладається одне основне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. При цьому до основного стягнення може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Так, при одночасному розгляді справ про незаконну торговельну діяльність і злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, вчинених однією особою, суддя районного (міського) суду може застосувати адміністративний арешт на строк до пятнадцяти діб з конфіскацією товарів і виручених грошей. У випадку заподіяння адміністративним правопорушенням майнової шкоди громадянинові, підприємству, установі або організації при накладенні адміністративного стягнення одночасно може бути вирішено питання про її відшкодування. Тим самим спрощено порядок стягнення очевидної і незначної шкоди. Разом з тим вирішення цього питання залежить від ряду обставин. Перш за все, заподіяну шкоду, крім суду, мають право стягнути лише деякі, визначені в ст.40 КпАП, органи - адміністративна комісія і виконком селищної або сільської ради. Розмір шкоди, що стягується зазначеними органами, не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суддя районного (міського) суду може стягнути будь-яку шкоду, незалежно від її розміру. Якщо шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцятирічного віку і має самостійний заробіток, а розмір шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на нього відшкодування заподіяної шкоди або зобовязати усунути її своєю працею. При вирішенні питання про відшкодування шкоди повинна бути встановлена вина правопорушника в її заподіянні і причинний звязок між нею та протиправним діянням. Вирішення питання про відшкодування шкоди - право, а не обовязок уповноваженого на те органу, він може це питання взагалі не розглядати. Виходячи із змісту ст.40 КпАП, стягнути шкоду можна лише тоді, коли розгляд справи завершується накладенням адміністративного стягнення. Якщо ж виноситься постанова про закриття справи, питання про відшкодування шкоди не вирішується. Не може бути стягнено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення також шкоду, заподіяну порушником при виконанні трудових (службових) обовязків. Це пояснюється особливостями майнової відповідальності юридичних осіб. Відповідно до ст.441 Цивільного кодексу України організація зобовязана відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконанні ними своїх трудових (службових) обовязків. Таким чином, в адміністративному провадженні шкоду може бути стягнено лише в разі розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені громадянами не під час виконання трудових обовязків. В усіх інших випадках, тобто якщо справу розглядає не зазначений в ст.40 КпАП орган або посадова особа (наприклад, начальник відділу внутрішніх справ, посадові особи державних інспекцій тощо), питання про відшкодування шкоди уповноваженим на те органом не розглядалося, розмір шкоди перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а для неповнолітніх - один), шкоду заподіяно правопорушником під час виконання трудових обовязків, після розгляду справи не було накладено адміністративне стягнення - питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства. Для забезпечення законності застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення дуже важливе чітке регулювання різних строків: давності притягнення до адміністративної відповідальності, погашення адміністративних стягнень, а також порядку обчислення строків стягнення. Обчислення строків адміністративного стягнення, як визначено в ст.37 КпАП, залежить від його виду. Так, строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права - роками, місяцями або днями. Перебіг строку адміністративного стягнення починається в той день (якщо він обчислюється місяцями і роками) або годину (якщо він обчислюється добами), в який винесено постанову про накладення стягнення. Під роком і місцем розуміються календарний рік і календарний місяць (незалежно від того, скільки днів в даному році або місяці). В разі обчислення строків роками або місяцями строк спливає відповідного числа місяця, з якого обчислюється адміністративне стягнення. Якщо місяць не має відповідного числа, строк закінчується останньої доби цього місяця. У випадках обчислення строків добами строк спливає останньої доби о тій годині, о якій було винесено постанову. В ст.38 КпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. В цих випадках, згідно з п.7 ст.247 КпАП не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате підлягає закриттю. За загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. Таким чином, для більшості правопорушень точкою відліку строку давності притягнення до адміністративної відповідальності є день вчинення правопорушення. При цьому день вчинення правопорушення в 2-місячний строк не включається. Строк спливає о 24 годині останньої доби другого місяця. При триваючому правопорушенні початок перебігу давнісного строку визначається по-іншому. Точкою відліку тут є момент виявлення проступку. Це пояснюється характером триваючих правопорушень. Вони вчиняються протягом більш-менш тривалого часу, характеризуються безперервним здійсненням єдиного діяння. До них може бути віднесено, наприклад, ухилення від прибуття за викликом в прокуратуру, зберігання наркотичних засобів в невеликих розмірах, проживання без паспорта тощо. На практиці можливі випадки, коли по факту правопорушення спочатку ставиться питання про порушення кримінальної справи, але згодом приймається рішення про відмову в її порушенні або про закриття вже порушеної кримінальної справи. Якщо в діях правопорушника є ознаки адміністративного проступку, стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через місяць з дня прийняття такого рішення (ч.2 ст.38 КпАП). Скорочений строк при цьому починає спливати з моменту прийняття постанови про відмову в порушенні або про закриття кримінальної справи.
358. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері податкового законодавства
Дипломная работа пополнение в коллекции 13.11.2010

Відповідно до положень Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов [28]. Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Відповідно до ст.9 зазначеного закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: 1) пошук (розвідка) корисних копалин; 2) виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; 3) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (за переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду); 4) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України); 5) видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин; 6) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння; 7) виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння; 8) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння; 9) виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами; 10) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами; 11) виробництво пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), оптова, роздрібна торгівля пестицидами і агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин); 12) виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж; 13) розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації; 14) розроблення, виробництво, використання, експлуатація, сертифікаційні випробування, тематичні дослідження, експертиза, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг в галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації; 15) розроблення, виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів; 16) розроблення, виробництво, впровадження, обслуговування, дослідження ефективності систем і засобів технічного захисту інформації, надання послуг в галузі технічного захисту інформації; 17) виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності; 18) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; 19) постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом; 20) зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, установлюваний ліцензійними умовами; 21) централізоване водопостачання та водовідведення; 22) розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космічного сегмента супутникових систем; 23) культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку; 25) проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт; 26) медична практика; 27) переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів; 28) ветеринарна практика; 29) організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор; 31) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом; 32) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом; 33) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" [30]; 35) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом; 36) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів; 37) збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння; 38) збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України); 39) операції у сфері поводження з небезпечними відходами; 41) проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів; 42) проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам; 43) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян; 44) виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт; 45) виконання авіаційно-хімічних робіт; 46) пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів; 50) туроператорська та турагентська діяльність; 51) фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність: - організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; - діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні; 55) діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); 56) посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном; 58) проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів; 59) проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних систем; 60) діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств; 61) посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника; 62) виробництво дисків для лазерних систем зчитування; 63) експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць; 64) виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового; 65) оптова торгівля насінням; 66) виробництво, зберігання і реалізація племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин; 67) проведення фумігації (знезараження) об'єктів регулювання, що визначені Законом України "Про карантин рослин", які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони [13]; 68) професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг; 69) розроблення проектів та проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток; 70) діяльність, пов'язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами; 71) діяльність, пов'язана з відкриттям та функціонуванням стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення, мисливських стендів; 72) діяльність, пов'язана з виробництвом автомобілів та автобусів; 721) розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї; 73) виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії; 74) діяльність, пов'язана із збиранням, обробленням, зберіганням, захистом, використанням інформації, яка складає кредитну історію; 75) виробництво хімічних джерел струму, імпорт хімічних джерел струму, заготівля та утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму; 76) розведення домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках, дресирування собак та підготовка фахівців у цих сферах; 77) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) предметами мистецтва, колекціонування та антикваріату. Оскільки деякі пункти цього переліку були виключені відповідними законами України, нумерація не є наскрізною. Здійснення визначених у цьому переліку видів господарської діяльності за відсутності оформленої відповідно до чинного законодавства ліцензії і складає обєктивну сторону другого правопорушення.
359. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за порушення податкового законодавства
Курсовой проект пополнение в коллекции 07.04.2010

Певний період у правовій науці та законодавстві субєктами адміністративного проступку визнавалися як фізичні, так і юридичні особи. Проте в умовах панування державної форми власності накладення штрафів на юридичних осіб втратили будь-який сенс, тому правова доктрина схилялась до недоцільності визнання підприємств, установ та організацій суб'єктами адміністративної відповідальності, що знайшло нормативне закріплення в Указі Президії Верховної Ради Союзу РСР від 21 червня 1961 року "Про подальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку" та аналогічному Указі Президії Верховної Ради Української РСР від 15 грудня 1961 року. Цими нормативно-правовими актами скасовано накладення адміністративних штрафів на підприємства, установи та організації. Саме цю концепцію було реалізовано у прийнятому 7 грудня 1984 року Кодексі Української РСР про адміністративні правопорушення, за яким суб'єктом адміністративної відповідальності є лише фізична особа (статті 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 27, 30, 31, 32 Загальної частини та Особлива частина Кодексу). Ця позиція законодавця залишилась незмінною, свідченням чого є численні доповнення, які вносились до КУпАП протягом усього часу його дії, в тому числі і Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" від 5 квітня 2001 року, метою прийняття якого було приведення Кодексу у відповідність з Конституцією і законами України. Законами про внесення змін до Загальної та Особливої частин Кодексу, якими, зокрема, встановлювались нові склади адміністративних правопорушень та адміністративні стягнення за них, суб'єктом відповідальності за ці правопорушення визнавались лише фізичні особи.
360. Адміністративна процесуальна правосуб’єктність громадянина України та інших осіб, які беруть участь у судовому адміністративному провадженні в адміністративному суді першої інстанції
Информация пополнение в коллекции 13.05.2011

КАСЦПКГПКСтаття 56. Представники 1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. 2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. 3. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. 4. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. 5. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цвіль-на дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.Стаття 38. Участь у справі представника 1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цвіль-ній справі особисто або через представника. Стаття 39. Законні представники 1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. 2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками 1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб Ч. 5 Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Blog

Юриспруденция, право, государство