Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 3181. Загальна характеристика злочинів у сфері комп’ютерної інформації
    Курсовой проект пополнение в коллекции 16.04.2010

    3. Професіонали. Вік - 25-45 років. Стать: чоловіча - 92%, жіночий - 8%. Соціальне положення - родини з достатком вище за середній, котрі могли дозволити придбання комп'ютера ще в той час, коли вони були досить дорогими (середина 80-х, початок 90-х). Освіта - вища технічна, можливо більше однієї вищої освіти. Знання в області комп'ютерних технологій практично вичерпні: люди цієї групи володіють декількома мовами програмування всіх рівнів, у досконалості знають особливості апаратної частини сучасних комп'ютерних систем (не тільки персональних, але і мережевих систем і спеціалізованих обчислювальних комплексів); мають навички професійної роботи з декількома комп'ютерними платформами, основними операційними системами і більшістю пакетів прикладного програмного забезпечення спеціалізованого призначення (будь-яке офісне, мережеве програмне забезпечення, пакети розробки додатків і ін.); прекрасно інформовані про основні системи електронних транзакцій (мережеві протоколи, протоколи захищеного зв'язку (біржові, банківські й урядові канали), в системах стільникового зв'язку, в системах і методах стійкої і суперстійкої криптографії й успішно використовують ці знання в "повсякденній діяльності". Психотип вкрай урівноважений, стійкий до зовнішніх впливів, з устояними поглядами і системою цінностей. Особистості вкрай амбіційні, але знаючі собі ціну. Мотивація злочинного поводження формується звичайно на стадії освоєння кіберпростору. Як особистості- далекоглядні, відразу оцінюють свої можливості по витягу прибутку зі своєї діяльності. Пробують професійно програмувати, але відразу розуміють, що на Русі цією справою багато не заробиш. І переходять у "тіньову область". Так і продовжують. Причому досить успішно. Домагаються дуже багато чого - благополуччя, забезпеченості. Увійшовши "у потік", починають обертатися у вищих колах суспільства. Зараз вони - потрібні люди. Мають зв'язки в багатьох владних структурах (причому багато "заступників" зобов'язані їм за визначені послуги), які використовують, при необхідності, для проникнення на закриті об'єкти і для одержання кодів доступу в сильно захищені від "злому" системи. Працюють, в основному, "для прикриття", звичайно начальниками або заступниками начальників відділів інформаційних технологій у банках, в іноземних компаніях і державних установах, основна ж діяльність розгортається в нелегальній і напівлегальній сфері. Зв'язок з "соратниками по ремеслу" підтримують практично постійно, але в основному на надзвичайно конфіденційному й індивідуальному рівні, вкрай рідко - у прямому спілкуванні, в основному, через мережевий зв'язок, захищений стійкою криптографією. Постійно удосконалюють прийоми й інструменти "роботи". Практично недосяжні для органів правосуддя. Відсоток осіб жіночої статі в даному середовищі на порядок вище, ніж для перших двох типів. Можливо, це пов'язано з тим, що тут практично відсутня так звана "брудна робота", заробітки високі і високий ризик, а в ризикових ситуаціях, при постійних стресах, жінки, як відомо, почувають себе набагато впевненіше, ніж чоловіки. Загалом, у наявності - стовідсоткові професіонали своєї справи. [2]

  • 3182. Загальна характеристика змішаних договорів
    Курсовой проект пополнение в коллекции 01.02.2011

    Передумовою, завдяки якій стало можливим виникнення змішаного договору, є право сторін укладати як договори, передбачені законом, так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать. Це право один з елементів, що складають зміст свободи договору. З метою спрощення товарообороту, економії часу сторін при укладенні договору, а також захисту інтересів слабшої сторони в договорі, держава, поряд із загальним регулюванням договірних відносин, створила різні моделі, що відображають специфіку окремих різновидів договорів, які складаються в цивільному обороті. Отже, договір вважається таким, що передбачений законом, якщо Цивільний кодекс або інший нормативний акт виділяє його в окремий тип (вид) і надає йому відповідну правову регламентацію. Однак набір поіменованих договорів будь-якої країни завжди відстає від потреб обороту. Тому поява договорів, не передбачених законом в цілому і змішаних зокрема, є обєктивною необхідністю суспільного розвитку. Для змішаного договору характерне поєднання елементів (умов), притаманних іншим типам або видам договорів. Виділення типів проводиться на основі економічних і юридичних ознак, це так званий комбінований критерій. У разі, коли договори подібні як за матеріальними відносинами, що лежать в їх основі, так і за істотними умовами, обєктивно необхідними для виникнення зобовязання, вони співвідносяться один з одним не як тип, а як різновиди одного і того ж договірного типу. Коли укладений договір опосередковує два чи декілька різнорідних відносин та обєднує умови, обєктивно необхідні для формування зобовязань різних типів, він стає змішаним договором (концепція О.С. Йоффе). Відтак, змішаним є договір, у якому поєднуються елементи договорів різних типів, що передбачені законодавством, і, разом з тим, не можна вважати змішаним договір, який поєднує різні види одного типу договору. Обовязки, передбачені законом щодо різних типових договорів, можуть покладатися змішаним договором частково на одну сторону, частково на іншу або поєднуватися на одній стороні. В юридичній літературі для позначення змішаного договору використовуються терміни “інтегрований”, “конгломерований”, “комплексний”. Конгломеровані та інтегровані договори є різновидами змішаних договорів і відрізняються тим, що конгломерований породжує два або декілька зобовязань, а інтегрований одне зобовязання. Однак дослідження показало, що змішаний договір може породжувати лише одне зобовязання, тому вживання згаданих термінів для його позначення є невдалим. Комплексним є договір, умови якого базуються на нормах та інститутах різних галузей права (наприклад, цивільного і адміністративного, трудового тощо). Комплексний договір породжує два і більше різних зобовязань, які мають єдину господарську мету і групуються навколо одного з них, яке є основним.

  • 3183. Загальна характеристика митних режимів України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 20.03.2011

     

    1. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник. - М.: Изд.-во. БЕК. 1993
    2. Бережна К.В. Митно-правовий режим транзиту в Україні. - Автореф. дис.... к.ю.н. - К., 2003
    3. Болибок Є.А. Правове регулювання митних режимів за митним кодексом України та Росії // Проблеми законності. 2005. - / Вип. 73
    4. Дехтяр І. Порівняльний аналіз правового регулювання митних режимів переробки в Україні та ЄС // Підприємництво, господарство, право. 2005. №12
    5. Драганов В.Г., Рассолов М.М. Таможенное право. - М., - 2002
    6. Закон України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р. №2673-ХИ // Відомості Верховної Ради. - 1992. - №50.
    7. Закон України „Про спеціальну економічну зону „Закарпаття" від 22 березня 2001 р. №2322-111 // Урядовий кур'єр. - 04.05.2001. - №78.
    8. Кивалов С.В. Средства осуществления таможенной политики Украины. Учеб. пособие. - Одесса: - Астропринт, 1995
    9. Коросташова І. Процесуальні стадії контрольної діяльності митних органів / Митна справа. -2002
    10. Козырин А.Н. Таможенные режимы. М., 2000
    11. Кузьменко В.П., Кузнєцова Л.І. Вільні економічні зони: міфи та реальність // Економіка підприємства. - 1999. - №2-3
    12. Ласточкин В.В. Административно-правовые режимы и охрана Государственной границы. - М.,1999
    13. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №16.
    14. Митний кодекс України від 11.07.2002р. №92-ГУ // Урядовий кур'єр. - 2002. - №148.
    15. Митне право України: Навч. Посібник / За заг ред. В.В. Ченцова. К.: Істина, 2007
    16. Мельник Т.М. Проблемні питання застосування різних митних режимів у зовнішньо економічній діяльності України // Формування ринкових відносин в Україні. 2006. - №10
    17. Мостовий А.С. Режим спеціальної митної зони в Україні: порівняльна характеристика з нормами ЄС // Митна справа. 2005. №4
    18. Наказ Державної митної служби України „Про затвердження Порядку прийняття Держмитслужбою об'єктів митної інфраструктури на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, на яких запроваджується режим спеціальної митної зони (спеціальний митний режим)" від 19.10.2000 №579 // Офіційний Вісник України. -01.12,2000.- №46.
    19. Нападистий О. Митний режим в Україні та його види / Право України. - 2000. - № 7
    20. Науменко В. Проблеми застосування митного режиму реімпорту // Митний брокер. 2005. - №4
    21. Проблеми общей теории права и государства: учебник для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. -М., 1999
    22. Исаков В.Б. Механизм правового регулирования и правовые режимы: проблемы теории государства и права. - М., 1987
    23. Співак І.В. Митний режим як різновид адміністративного-правового режиму // Часопис Київського університету права. 2007. - №3
    24. Салагор М.М. Митні режими в контексті оновлення митного законодавства // Митна справа.-2002. - №6
    25. Тютюнник О.О. Проблемні питання правового регулювання митних режимів в Україні // Митна справа. 2005. - №5
    26. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М; Изд-во г-на Тихомирова М.Ю., 1998
    27. Шахмаметьев А.А. Таможенные режимы в механизме государственного регулирования внешне торговой деятельности (исторические аспекты развития на примере Франции) // Юрист. 2005. - №12
    28. Шульга М.Г. Митні режими та їх особливості // Проблеми законності. 2004. / Вип. 70
  • 3184. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
    Информация пополнение в коллекции 24.08.2010

     

    1. Право інтелектуальної власності. Сергєєв С.С. Х., 2005.
    2. Проблеми регулювання відносин інтелектуальної власності. Під ред.. Конотопцева А.Н. Львів, 2005.
    3. Рахів А.Н. Право інтелектуальної власності України. Одеса, 2006.
    4. Право інтелектуальної власності України: (Підопригора О.А., Підопригора О.О.) Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. -К.: Юрінком Інтер, 1998.
    5. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. 624 c.
    6. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. 624 c.
    7. Цивільне право України : Навчальний посібник / За заг. ред.LA. Біркжова, Ю.О. Заіки. К.: Істина, 2004. - 216 с.
    8. Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. К.: Істина, 2003. 761 с.
    9. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. Т. 1. Загальна частина. К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре". 2003. 505 с.
    10. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. Т. 2. Особлива частина. К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. 395 с.
    11. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. 2-е вид., допов. і перероб. К.: Юрінком Інтер, 2004. Кн. 1. 722 с.
  • 3185. Загальне вчення про зобов'язання
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Зобов'язання, за яким кредитор має право вимагати від будь-кого із боржників його виконання в повному обсязі, називається солідарним Воно також може бути активним і пасивним. Якщо кожний із кількох кредиторів має право вимагати від боржника (боржників) виконання зобов'язання в повному обсязі, то це солідарне активне зобов'язання. При цьому витребування одним із кількох кредиторів повного виконання зобов'язання на свою користь позбавляє права інших кредиторів вимагати виконання того самого зобов'язання ще раз. Так само виконання зобов'язання в повному обсязі одним із кількох боржників звільняє інших від обов'язку виконувати його. Боржник, що виконав зобов'язання в повному обсязі, має право вимагати від інших боржників відшкодування в тих частках, в яких він виконав зобов'язання за них (право регресу). Кредитор, який одержав задоволення за зобов'язанням в повному обсязі, зобов'язаний передати частки виконаного іншим кредиторам. Часткове зобов'язання було вигідним для боржників, оскільки кожний з них відповідав тільки у своїй частці, а солідарні, навпаки. для кредиторів, бо вони мали право вимагати повного виконання зобов'язання від будь-кого із кількох боржників. Свою вимогу кредитор міг задовольнити повністю за рахунок майна найзаможнішого боржника, аби той сам розрахувався б з іншими. У разі виникнення спору кредитор стверджував, що зобов'язання було солідарним, а боржник частковим. Для усунення подібних конфліктів виробили чітке правило: солідарне зобов'язання, а отже, солідарна відповідальність наставала тоді, коли це було передбачено договором або законом; в усіх інших випадках часткова відповідальність.

  • 3186. Загальні засади правоохоронної та правозахисної діяльності в Україні
    Информация пополнение в коллекции 11.11.2010

    Крім органів, які здійснюють правоохоронну діяльність у державі існують також як державні, так і недержавні органи, установи та організації, що, як правило, і створюються з метою надання правової допомоги та забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів як фізичних, так і юридичних осіб. Такі інституції називають правозахисними органами, а діяльність, яку вони здійснюють в межах своїх повноважень правозахисною. Правозахисну діяльність можуть також здійснювати й інші органи та інституції (в тому числі і правоохоронні), які хоч і не створюються спеціально для здійснення такої діяльності, проте виконують правозахисну функцію. Наприклад органи прокуратури здійснюють правозахисну діяльність під час реалізації такої своєї конституційної функції, як здійснення нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Певною мірою правозахисну функцію здійснюють також і органи СБУ, внутрішніх справ, нотаріату та інші.

  • 3187. Загальні питання права власності у відносинах з іноземцями за законодавством України
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Деякі об'єкти в Україні не можуть належати на праві власності іноземним громадянам та особам без громадянства. Це випливає зі змісту законодавства України чи безпосередньо встановлюється його нормами. Так, ст. 9 Закону України "Про власність" зазначає, що виключно народові України на праві власності належать: земля, її надра, повітряний та водний простір, інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. У цьому ж Законі вказується, що іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються (ч. 3 ст. 11). Інші нормативні акти також містять це положення, наприклад, ст. 6 Земельного кодексу України². Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р., дозволяючи іноземним інвесторам придбання прямо не забороненного законами України нерухомого чи рухомого майна, в т.ч. будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності способом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів, виклюяає з цього переліку земельні ділянки (п. 3 ст. 4).

  • 3188. Загальновизнані принципи та норми міжнародного права та їх відображення в кримінальному процесі України
    Курсовой проект пополнение в коллекции 22.01.2010

    Даний принцип закріплений у ст..ст.2,3,7 Загальної декларації прав людини від 1948р., [1] а токож ми знаходимо зазначений вище принцип у ст..2 Кодексу поведінки службових осіб по підтримці право порядку від 1979р. [4] це зумовлено тим, що принцип забезпечення захисту прав і свобод людини є узагальнюючим принципом кримінального процесу, в рамках якого знаходять окреме проявлення його функціональні інститути окремі менш загальні, але не менш важливі засади: недоторканність особи, недоторканність особистого життя, недоторканність житла, таємниці телефонних розмов, листування, телеграфної та іншої кореспонденції її нерушимості права власності. Ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод від 1950р. визнано права людини на свободу та особисту недоторканність (п.1), які можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених підпунктами «a» «f» цього пункту. У пунктах 25 тієї ж статті визначено права людини у разі її затримання чи арешту. [3] Взяття під варту є найсуворішим серед запобіжних заходів, передбачених ст.149 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК). Його застосування повязане з істотним обмеженням конституційних прав особи. За змістом ст.5 Конвенції питання про застосування зазначеного запобіжного заходу вирішується суддею або іншою особою, якій відповідним законом надано повноваження здійснювати судову владу. У національному законодавстві питання, повязані з обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, врегульовані статтями 148, 150, 155, 165, 1651, 1652 КПК. Крім того, Пленум Верховного Суду України у постанові від 25 квітня 2003р. №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» розяснив окремі питання застосування відповідного законодавства, а також положень Конвенції. Зокрема, виходячи з положень Конституції у п.1 він акцентував увагу судів на необхідності під час вирішення питань, повязаних з обранням запобіжного заходу, не тільки додержувати вимог національного законодавства, а й ураховувати положення підпунктів «а» «f» ст.5 Конвенції. [13]

  • 3189. Загальнотеоретичні погляди Станіслава Севериновича Дністрянського
    Дипломная работа пополнение в коллекции 09.05.2011

    "Ідея народного самовизначення не має стриму перед границями колишніх держав" - стверджує С. Дністрянський. Він вважає, що, навпаки, війна велася задля відновлення несправедливо встановлених державних границь для поодиноких народів. Тому попередні державні границі не можуть бути тривкою основою для самовизначення народів. Це ще більше стосується так званих історичних границь, оскільки під ними дехто розуміє ті межі, які в минулому обіймали якісь держави та опісля їх втратили. Академік С. Дністрянський стверджує, що Польща, яка захопила українські землі аж по Дніпро, не може посягати па ці території. Тому про границі самовизначення народів може вирішувати не політичний, а тільки етнографічний принцип. Врешті, історія національних змагань підтверджує цей факт. Спираючись на дані судження, С. Дністрянський вважає, що "національна територія є та територія, з якою народ є зв'язаний історично шляхом постійного, звичайно споконвічного поселення. Поняття національної території є однак ексклюзивне - значить і хоч би мешкало побіч себе кілька народів, ніяка територія не може бути рівночасно національною територією для кількох народів, та кожний народ має свою питому, етнографічно визначену територію, де він постійно поселився та де він живе своїм питомим культурним життям. Поза цією територією він може бути тільки чужинцем або завойовником. Тому, продовжує С.Дністрянський, ті народи, що завоювали інші та не встигли поселитися на їхнє місце, ні їх асимілювати, не можуть ніколи вважати завойованих земель за свою власну національну територію".

  • 3190. Загрязнение окружающей среды
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

    Если такой источник загрязнения как фабрика вполне контролируем, то транспорт представляет собой более серьёзную угрозу для окружающей среды. С каждым годом увеличивается количество транспортных средств на улицах города. В основном это не новые машины, а модели с изношенным двигателем. В Латвии соотношение новых машин к старым составляет 1 к 10. Так что без особого труда можно представить объём токсических веществ, выбрасываемых в атмосферу каждый день. Каким образом можно повлиять на данную ситуацию? - Это весьма интересный вопрос. Но так как на каждый вопрос есть ответ, этот не является исключением. Можно заставить владельцев старых авто поменять или частично модернизировать двигатель. Такие меры обойдутся в немалую сумму денег. Согласитесь, не каждый из нас согласится запереть свою машину на ключ в гараже в качестве платы за чистый воздух. Поэтому единственный возможный выход это ужесточение технического контроля.

  • 3191. Загрязнение окружающей среды. ее охрана
    Реферат пополнение в коллекции 14.08.2010
  • 3192. Задаток и аванс. Виды задатка
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Как особый специфический вид задатка можно выделить отступное. Суть отступного заключается в том, что лишением права на данную в качестве задатка сумму исчерпываются все последствия неисполнения или ненадлежащего исполнения договора. Сторона получает право отступиться от заключенного уже договора, уплатив другой стороне определенную денежную сумму, а другая сторона, согласившись на отступное, соответственно теряет всякое право взыскать убытки со стороны, отступившей от договора. Среди цивилистов имеются разные мнения насчет юридической грамотности института отступного. Наиболее яростным противником отступного можно, пожалуй, назвать Шершеневича Г. Ф., который говорит о различной природе задатка и отступного: «Задаток есть средство обеспечения обязательства; он укрепляет позиции участников гражданских правоотношений, предоставляя им дополнительные гарантии. Отступное не есть средство обеспечения и, следовательно, укрепления обязательства; это, наоборот, есть средство ослабления обязательства…». Как бы то ни было, ст. 409 ГК РФ специально оговаривает прекращение обязательств отступным, и если стороны в своем договоре или специальном соглашении согласуют условие о том, что потеря задатка лицом, давшим его, или выплата двойной суммы задатка лицом, получившим его, является отступным, в случае наступления соответствующих условий обязательство будет считаться прекращенным предоставлением взамен исполнения отступного.

  • 3193. Задаток и удержание как одни из способов обеспечения исполнения обязательств
    Дипломная работа пополнение в коллекции 11.03.2012

    Практическое значение данного вывода связано с вопросом: когда реализуется платежная функция задатка и, соответственно, прекращается обеспечительная? Задаток как обеспечение может быть реализован только в случаях, когда контрагент воспользовался правом расторгнуть договор. Это может произойти только в случаях существенного нарушения обязательства либо в случаях, прямо предусмотренных законом. Например, п. 2 ст. 328 <garantF1://10064072.3282> ГК РФ предусматривает, что в случае непредоставления обязанной стороной исполнения обязательства в установленный срок сторона, на которой лежит встречное исполнение, вправе приостановить исполнение своего обязательства либо отказаться от его исполнения и потребовать возмещения убытков. То есть, если обязательство обеспечено задатком, то при отсутствии встречного исполнения контрагент имеет право привлечь нарушителя договора к ответственности, а именно: удержать задаток либо взыскать двойную сумму задатка, если нарушитель не сможет доказать отсутствие своей вины в неисполнении встречного обязательства. Существуют и другие нормы, дающие право на односторонний отказ от договора, а, следовательно, на использование задатка в качестве формы гражданско-правовой ответственности. Например, п. 2 ст. 405 <garantF1://10064072.4052> ГК РФ «если вследствие просрочки должника исполнение обязательства утратило интерес для кредитора»; п. 2 ст. 475 <garantF1://10064072.4752> ГК РФ «в случае существенного нарушения требований к качеству товара»; п. 2 ст. 489 <garantF1://10064072.4892> ГК РФ «при оплате товара в рассрочку». Последняя норма интересна тем, что законодатель проводит четкую грань (50% оплаченного товара), за которой задаток уже не может рассматриваться в качестве обеспечения, так как продавец не вправе расторгнуть договор, если, конечно, в самом договоре не предусмотрена такая возможность.

  • 3194. Задаток как способ обеспечения обязательств
    Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

    В литературе имеет место иная трактовка содержания доказательственной функции задатка. В многочисленных источниках в различных интерпретациях присутствует тезис, согласно которому, если обусловленный сторонами задаток не выдан, договор, по которому он должен быть выдан, не считается заключенным даже при соблюдении всех других условий, необходимых для его заключения1. Подобное толкование доказательственной функции задатка имеет глубокие исторические корни. В дореволюционной доктрине российского гражданского права под задатком понималась производимая при самом заключении договора уплата части денежной суммы, следуемой от одного лица к другому за исполнение условленного действия2. В то время задаток понимался как часть самого обеспечиваемого обязательства. Поэтому был логичен и вывод: нет задатка - нет договора. Но, начиная с ГК РСФСР 1964 г., российский законодатель говорит о самостоятельности соглашения о задатке, которое независимо от суммы задатка должно совершаться в письменной форме ( ч. 2 ст. 209 ГК РСФСР 1964 г., п. 2 ст. 380 ГК РФ). Иначе говоря, начиная с ГК РСФСР 1964 г., российский законодатель бесспорно оценивает соглашение о задатке как самостоятельное и акцессорное. Но, как известно, исполнение или неисполнение акцессорного соглашения (выдача или невыдача задатка) не могут быть фактами, определяющими юридическую судьбу основного соглашения - договора, обеспечению которого служит задаток. Именно такой вывод соответствует положениям современного закона (п. 2 ст. 329 ГК) и теории акцессорных обязательств. Выдача и получение задатка могут служить доказательством заключения договоров, совершенных как в устной, так и в письменной форме1. Если договор совершен в устной форме и при этом отсутствуют письменные доказательства, то можно говорить о том, что договор признается заключенным, поскольку выдан задаток. Возможность обеспечения задатком исполнения обязательства, возникшего из письменного договора, имеет большое значение при заключении договора путем обмена документами посредством почтовой, телеграфной, телетайпной, телефонной, электронной или иной связи (п. 2 ст. 434 ГК), так как при подобном заключении договоров весьма часты споры о наличии или отсутствии договора. К тому же следует иметь в виду, что письменный договор, совершенный в форме единого документа, а тем более совершенный в виде обмена документами, может быть утерян. В таких условиях уплата задатка будет служить доказательством наличия самого факта заключения договора, совершенного в письменной форме.

  • 3195. Задача по ГК РФ
    Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

    В ч.1 ст.12 ФЗ «Об ООО» от 08.02.98 сказано, что в учредительном договоре учредители общества обязуются создать общество и определяют порядок совместной деятельности по его созданию. Учредительным договором определяются также состав учредителей (участников) общества, размер уставного капитала общества и размер доли каждого из учредителей общества, размер и состав вкладов, порядок и сроки их внесения в уставной капитал общества при его учреждении, ответственность учредителей общества за нарушения обязанностей по внесению вкладов, условия и порядок распределения прибыли между учредителями общества, состав органов управления общества и порядок выхода участников (учредителей) общества из общества.

  • 3196. Задача по Гражданскому Кодексу РФ
    Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

    Выводы:
    1. В случае с пунктом видеопроката считаю, что требования прокурора обоснованы, т.к. здесь может действовать как индивидуальный предприниматель, так и юридическое лицо, которые в соответствии с требованиями закона подлежат государственной регистрации. Осуществление предпринимательской деятельности без регистрации означает, что субъект, фактически занимающийся предпринимательской деятельностью, не прошел предусмотренную гражданским законодательством государственную регистрацию в качестве индивидуального предпринимателя (ч. 1, 2 ст. 23 ГК РФ) либо юридического лица (ст. 53 ГК РФ). Следовательно, предпринимательская деятельность указанного субъекта является незаконной.
    2. В случае с профсоюзной организацией считаю, требования прокурора необоснованны, т.к. в соответствии со ст. 8 Федерального закона от 12.01.1996 г. № 10-ФЗ «О профессиональных союзах, их правах и гарантиях деятельности» правоспособность профсоюзов в качестве юридического лица возникает с момента его государственной регистрации. И в то же время, профсоюзы, их объединения, вправе не регистрироваться. Но в этом случае они не приобретают прав юридического лица.
    3. Что касается религиозной группы «Свет Востока», то в соответствии с п. 1 ст. 7 Федерального закона от 26.09.1997г. № 125-ФЗ «О свободе совести и о религиозных объединениях» религиозной группой признается добровольное объединение граждан, образованное в целях совместного исповедания и распространения веры, осуществляющее деятельность без государственной регистрации и приобретения правособственности юридического лица. Помещения и необходимое для деятельности религиозной группы имущество предоставляются в пользование группы ее участниками. Таким образом, считаю, требования прокурора не обоснованы.

  • 3197. Задачи административного права как отрасли права
    Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

    Ïðèíöèïû àäìèíèñòðàòèâíîãî ïðîöåññà îñíîâîïîëàãàþùèå èäåè, îáùèå íà÷àëà, ëåæàùèå â îñíîâå àäìèíèñòðàòèâíîãî ïðîöåññà è ðàñêðûâàþùèå åãî ñóùíîñòü.

    • Ïðèíöèï çàêîííîñòè ðåàëèçàöèÿ ìàòåðèàëüíûõ àäìèíèñòðàòèâíî-ïðîöåññóàëüíûõ íîðì äîëæíà ñòðîèòüñÿ â òî÷íîì ñîîòâåòñòâèè ñ àäìèíèñòðàòèâíî-ïðîöåññóàëüíûìè íîðìàìè;
    • Ïðèíöèï ïðîöåññóàëüíîãî ðàâåíñòâà îçíà÷àåò ðàâåíñòâî ñòîðîí íåçàâèñèìî îò ïîëà, ðàññû, íàöèîíàëüíîñòè, ÿçûêà, ïðîèñõîæäåíèÿ, èìóùåñòâåííîãî è äîëæíîñòíîãî ïîëîæåíèÿ, ìåñòà æèòåëüñòâà, îòíîøåíèÿ ê ðåëèãèè, óáåæäåíèé, ïðèíàäëåæíîñòè ê îáùåñòâåííûì îáúåäèíåíèÿì, äðóãèõ îáñòîÿòåëüñòâ, âî-ïåðâûõ, ïåðåä çàêîíîì; âî-âòîðûõ, íàäåëåíèå êàæäîé ñòîðîíû îïðåäåëåííûì îáúåìîì âçàèìîîáóñëîâëåííûõ ïðàâ, îáÿçàííîñòåé è îòâåòñòâåííîñòè;
    • Ïðèíöèï ìàòåðèàëüíîé èñòèíû ðåøåíèå, ïðèíÿòîå â ðàìêàõ àäìèíèñòðàòèâíîãî ïðîöåññà, äîëæíî îñíîâûâàòüñÿ íà òùàòåëüíîì èçó÷åíèè âñåõ óñëîâèé è îáñòîÿòåëüñòâ óïðàâëåí÷åñêîãî äåëà, à òàêæå ñîñòÿçàòåëüíîñòè â õîäå åãî ðàññìîòðåíèÿ;
    • Ïðèíöèï äîñòóïíîñòè âûðàæàåòñÿ â áåñïðåïÿòñòâåííîé âîçìîæíîñòè êàæäîé èç ñòîðîí ó÷àñòâîâàòü âî âñåõ ñòàäèÿõ ïðîöåññà â ñîîòâåòñòâèè ñ èìåþùèì ïðîöåññóàëüíûì ñòàòóñîì;
    • Ïðèíöèï ãëàñíîñòè àäìèíèñòðàòèâíûé ïðîöåññ ñòðîèòñÿ íà ïóáëè÷íûõ íà÷àëàõ, äàþùèõ âîçìîæíîñòü ãðàæäàíàì ïîëó÷èòü èíôîðìàöèþ î åãî õîäå è ïðèíÿòûõ ðåøåíèÿõ, èñêëþ÷åíèå ñîñòàâëÿåò èíôîðìàöèÿ, îòíåñåííàÿ ê ãîñóäàðñòâåííîé òàéíå, à òàêæå ñâåäåíèÿ îá èíòèìíûõ ñòîðîíàõ æèçíè ó÷àñòíèêîâ ïðîöåññà;
    • Ïðèíöèï íàöèîíàëüíîãî ÿçûêà ïðîöåññ âåäåòñÿ íà ãîñóäàðñòâåííîì ÿçûêå Ðîññèéñêîé Ôåäåðàöèè èëè ÿçûêå ðåñïóáëèêè ñóáúåêòà ÐÔ, àâòîíîìíîé îáëàñòè, àâòîíîìíîãî îêðóãà èëè áîëüøèíñòâà íàñåëåíèÿ äàííîé ìåñòíîñòè. Ó÷àñòíèêè ïðîöåññà, íå âëàäåþùèå ÿçûêîì, íà êîòîðîì îí îòïðàâëÿåòñÿ, îáåñïå÷èâàþòñÿ óñëóãàìè ïåðåâîä÷èêà;
    • Ïðèíöèï áûñòðîòû (îïåðàòèâíîñòè) àäìèíèñòðàòèâíûé ïðîöåññ äîëæåí îòïðàâëÿòüñÿ â âîçìîæíî êîðîòêèå ñðîêè â ðàìêàõ, îïðåäåëåííûõ çàêîíîì;
    • Ïðèíöèï ýêîíîìè÷íîñòè (ìàëîçàòðàòíîñòè) àäìèíèñòðàòèâíûé ïðîöåññ äîëæåí áûòü îðãàíèçîâàí òàêèì îáðàçîì, ÷òîáû ñâåñòè ê ìèíèìóìó çàòðàòû ïî åãî îòïðàâëåíèþ;
    • Ïðèíöèï îòâåòñòâåííîñòè îðãàíîâ ãîñóäàðñòâåííîãî óïðàâëåíèÿ è èõ äîëæíîñòíûõ ëèö çà íåíàäëåæàùåå èñïîëíåíèå ïðîöåññà îðãàíû ãîñóäàðñòâåííîãî óïðàâëåíèÿ è äîëæíîñòíûå ëèöà íåñóò óñòàíîâëåííóþ çàêîíîì îòâåòñòâåííîñòü çà íàðóøåíèå àäìèíèñòðàòèâíî-ïðîöåññóàëüíûõ íîðì, ïðîÿâëåííûé ïðè ýòîì áþðîêðàòèçì è âîëîêèòó.
  • 3198. Задачи и основные направления деятельности организационно-инспекторских (штабных) аппаратов органов внутренних дел
    Курсовой проект пополнение в коллекции 09.02.2010

    В декабре 1972 г. утверждено первое Положение о Штабе МВД СССР, определившее роль и место штаба в системе служб и органов внутренних дел: организацию информационной работы в органах внутренних дел, совершенствование системы информации; комплексный анализ оперативной обстановки и разработку на этой основе конкретных предложений по совершенствованию оперативно-служебной деятельности, повышение уровня аналитической работы; организационное обеспечение осуществляемых руководством МВД СССР мероприятий по совершенствованию организаторской и оперативно-служебной деятельности органов и подразделений внутренних дел страны; разработку и осуществление совместно с отраслевыми службами мер по своевременному реагированию на изменения оперативной обстановки; текущее планирование работы МВД СССР и коллегии, контроль за их выполнением; перспективное планирование деятельности органов внутренних дел на основе научных прогнозов; обеспечение согласованной деятельности МВД, УВД и отраслевых служб МВД СССР при решении вопросов, требующих комплексного использования сил и средств; организационное обеспечение согласованных с другими ведомствами и организациями мероприятий Министерства в целях более эффективного укрепления правопорядка; комплексное инспектирование органов внутренних дел; текущее и перспективное планирование, координацию научно-исследовательской работы; организацию работы по обобщению и внедрению в работу органов внутренних дел отечественного и зарубежного передового опыта; руководство издательской деятельностью МВД СССР; внедрение в практику органов внутренних дел научных основ управления и организации труда; организацию нормотворческой деятельности; совершенствование организационной структуры органов внутренних дел, оргштатную работу; разработку и осуществление мер по обеспечению высокой боевой готовности органов и подразделений внутренних дел; организацию оперативной подготовки высшего руководящего состава органов внутренних дел в области управления силами и средствами; оперативно-методическое руководство и контроль за деятельностью штабов (в том числе дежурных частей) МВД, УВД и горрайорганов внутренних дел; повышение профессиональной подготовки штабных кадров.

  • 3199. Задачи и принципы уголовного процесса в свете проблем борьбы с преступностью
    Информация пополнение в коллекции 26.05.2010

    В ракурсе их развития было бы правильно развернуто отразить в УПК РФ в системе принципов закрепленные в ст. 51,52 Конституции РФ принципы свободы от дачи показаний и обеспечения потерпевшим доступа к правосудию и компенсации причиненного ущерба. При этом необходимо иметь в виду Рекомендацию Комитета Министров Совета Европы от 28 июня 1985 г. "О положении потерпевшего в рамках уголовного права и процесса" в части того, что "основной функцией уголовного правосудия должно быть удовлетворение запросов и охрана интересов потерпевшего…, важно повысить доверие потерпевшего к уголовному правосудию…, следует в большей степени учитывать запросы потерпевшего на всех стадиях уголовного процесса". В УПК РК освобождение от обязанности давать показания предусмотрено в числе принципов уголовного процесса (ст.27). В МУПК этот принцип обозначен как свобода от самоизобличения (ст. 25). МУПК (ст.27), УПК КР (ст.21) к принципам относят также обеспечение прав пострадавших от преступлений, злоупотреблений властью и судебных ошибок, которое включает в себя право потерпевшего требовать возбуждения уголовного дела. Помимо этого, УПК КР как принцип отдельно предусматривает ещё обеспечение доступа к правосудию (ст.24), содержащее обязанность следователя и прокурора не только по реализации указанного права потерпевших, но и по возбуждению уголовного дела в каждом случае обнаружения признаков преступления, установлению события преступления и лица, его совершившего.

  • 3200. Задачи и статус адвоката в Конституционном суде
    Контрольная работа пополнение в коллекции 08.02.2011

    Наиболее сложным для адвоката (для дальнейшей защиты прав и свобод) основанием для отказа в принятии жалобы на нарушение конституционных прав и свобод является ситуация, когда отказ мотивирован тем, что "по предмету обращения Конституционным Судом РФ ранее было вынесено постановление, сохраняющее свою силу" (п. 3 ч. 1 ст. 43 ФКЗ "О Конституционном Суде РФ"). В таких случаях Секретариат в уведомлении заявителю о невозможности принятия жалобы к рассмотрению Конституционным Судом РФ зачастую использует иную формулировку, а именно - "по данному вопросу Конституционный Суд РФ уже сформулировал правовую позицию...". Поэтому перед составлением конституционной жалобы адвокат тщательно изучает практику Конституционного Суда РФ. Наиболее эффективно, когда адвокат присутствовал уже на стадии подготовки дела в суд общей юрисдикции (арбитражный суд) или в процессе рассмотрения дела по существу в целях использования правовых позиций Конституционного Суда РФ как одного из аргументов обоснованности или необоснованности заявленных требований. Суд общей юрисдикции или арбитражный суд может принять уже сформулированные Конституционным Судом РФ правовые позиции и тогда не будет необходимости обращаться с конституционной жалобой. Как показывает практика, несмотря на обязательность всех решений Конституционного Суда РФ, другие суды не всегда обращают на это внимание. Адвокату остается возможность обратиться в Конституционный Суд РФ, указав при этом в жалобе, что все попытки обратить внимание суда общей юрисдикции или арбитражного суда на уже имеющиеся по данному вопросу правовые позиции не увенчались успехом.