Загальне вчення про зобов'язання
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Мiнiстерство АграрноСЧ полiтики УкраСЧни
Рiвненський державний аграрний технiкум
Тема:
тАЬЗагальне вчення
про зобовязаннятАЭ
Виконав
студент РЖРЖРЖ курсу
Бармак Вiктор
науковий керiвник
Мiщук Михайло Олександрович
Рiвне, 2001
1. Поняття зобовязання та його роль у цивiльному оборотi
2. Пiдстави виникнення зобовязань
3. Сторони в зобовязаннi
4. Виконання зобовязань
5. Наслiдки невиконання зобовязань
6. Забезпечення зобовязань
7. Припинення зобовязання, крiм виконання
Зобовязальне право СФ основним роздiлом римського (i будь-якого iншого) приватного права. Воно регулюСФ майновi вiдносини в сферi виробництва i цивiльного обороту. Предмет зобовязального права це певна поведiнка зобовязальноСЧ особи, СЧСЧ позитивнi чи негативнi дiСЧ.
У джерелах римського права зобовязання obligatio визначаСФться так.
1. Зобовязання СФ правовими ланцюгами, що примушують нас щось виконати вiдповiдно до законiв нашоСЧ держави obligatio est juris vinculum quo necessitate abstringimur alicujus solvendae rei secundum nostrae civitatis jura (Д. 1.3.13).
2. Значення зобовязання полягаСФ не в тому, щоб зробити нашим який-небудь тiлесний предмет або який-небудь сервiтут, а щоб звязати перед нами iншого в тому вiдношеннi, аби вiн нам що-небудь дав, зробив або надав oblifationum substantia non in eo consistit, ut aliquid corp s nostrum aut servitutem nostram faciat, sed ut alium nobis obstringat ad dandum aliquid vel faciendum vel praestandum (Д.44.7.3).
До виникнення зобовязання боржник абсолютно вiльний: не обтяжений нiякими обiцянками, не обмежений у своСЧй поведiнцi. Вступивши в зобовязання, вiн певним чином обмежуСФ себе, обтяжуСФ обiцянками, обмежуСФ свою свободу, покладаючи на себе правовi обовязки, правовi пута. Саме тому у визначеннях зобовязань римськi юристи наголошують на ланцюгах, кайданах, путах тощо. За Законами XII таблиць в найдавнiшi часи до несправного боржника дiйсно застосовувались кайдани i пута. Таблиця III Законiв мiстить норму, вiдповiдно до якоСЧ кредитор у разi невиконання зобовязання боржником маСФ право забрати його в свiй дiм i накласти на нього колодки або ланцюги вагою не менше, а якщо забажаСФ, то й бiльше 15 фунтiв.
Отже, зобовязання це правове вiдношення, через яке одна сторона (кредитор) маСФ право вимагати, щоб друга сторона (боржник) що-небудь зробила (facere), дала (dare) або надала (praestare). Боржник зобовязаний виконати вимогу кредитова.
Зобовязання це складне юридичне поняття, правовiдношення, в якому сторонами СФ кредитор i боржник, а змiстом права i обовязки сторiн. Сторона, що маСФ право вимагати, називаСФться кредитором, а сторона, зобовязана виконати вимогу кредитора, боржником. Змiст вимоги кредитора СФ його правом на певну поведiнку боржника, яка може проявлятися в якiй-небудь позитивнiй чи негативнiй дiСЧ. Тому предметом зобовязання завжди СФ дiя, що маСФ юридичне значення i маСФ правовi наслiдки. Якщо дiя не маСФ правового характеру, то вона не може мати юридично значимого зобовязання. Рiзноманiтнiсть господарсько-економiчних дiй римляни подiляли на три групи: dare дати, praestare надати, facere зробити. ЦiСФю трiадою i визначаСФться змiст зобовязання (порiвняйте: змiст права власностi також визначаСФться трiадою володiння, користування i розпорядження). Будь-яка дiя боржника обумовлена однiСФю з вимог кредитора: дати, надати або зробити.
Проте в чистому виглядi зобовязань, де кредитор маСФ тiльки право, а боржник тiльки обовязок, виникаСФ порiвняно не багато. Вони дiстали назву одностороннiх, оскiльки одна сторона маСФ тiльки права, а друга несе тiльки обовязки. На практицi переважають зобовязання, де кожна iз сторiн маСФ певнi права i несе вiдповiднi обовязки. РЗх називають двостороннiми. Прикладом одностороннього може бути договiр позики грошей: позикодавець маСФ тiльки право вимагати повернення грошей i не несе нiяких обовязкiв, а боржник (позичальник) несе тiльки обовязки повернути своСФчасно борг. У нього немаСФ нiяких прав вiдносно кредитора. Прикладами двостороннiх зобовязань можуть бути договори купiвлi-продажу. найму, доручення тощо. У договорi купiвлi-продажу продавець маСФ право вимагати сплати цiни, але вiн також зобовязаний передати покупцевi продану рiч.
У двостороннiх зобовязаннях права i обовязки мiж сторонами можуть розподiлятися рiвномiрно i нерiвномiрно. Якщо права i обовязки кредитора вiдповiдають правам i обовязкам боржника, то таке зобовязання називаСФться сiналагматичним, або сiналагма.
Як i всяке правовiдношення, зобовязання пiдлягаСФ захисту з боку держави. Проте римське право знало зобовязання, якi не пiдпадали позовному захисту, тобто зобовязання iснувало, проте примусити боржника до його виконання з боку держави було неможливо. Так було з зобовязанням, за яким сплив строк позовноСЧ давностi, про що свiдчили пакти та iн. Вони дiстали назву натуральних.
У сферi майнових вiдносин зобовязання займають провiдне мiiе. Вони опосередковують усi сфери виробництва, перемiщення i розподiлу товарiв. Виробництво, будiвництво, транспортування, цивiльний оборот товарiв, побутове обслуговування населення, цивiльно-правовi операцiСЧ з руху товарiв здiйснюються