Загальне вчення про зобов'язання
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
чин, що виникаСФ за волевиявленням однiСФСЧ сторони (заповiт), а двостороннiй той, що виникаСФ за волевиявленням двох сторiн (договiр).
КритерiСФм розмежування дво- i одностороннiх правочинiв СФ кiлькiсть сторiн, що висловлюють свою волю на СЧх виникнення.
Неправомiрнi дiСЧ подiляють на три вида) приватнi порушення; б) проступки; в) злочини. Нас цiкавлять саме цивiльнi правопорушення, тобто тi, що порушують цивiльний закон або договiр. Цивiльне правопорушення, яке порушуСФ договiр, називаСФться договiрним цивiльним правопорушенням (наприклад, вiдмова вiд уплати купiвельноСЧ цiни, орендноСЧ плати, заподiяння шкоди майну, взятому в найм) Цивiльне правопорушення, яке порушуСФ права чи iнтереси особи, з якою порушник не знаходиться нi в яких договiрних вiдносинах, дiстало назву позадоговiрного, або делiктного Наприклад, Тiцiй пiдпалив будинок Люцiя, вбив його раба або заподiяв будь-яку iншу майнову шкоду Тiцiй i Люцiй нi в яких договiрних вiдносинах мiж собою не були, але Тiцiй порушив права Люцiя це i СФ позадоговiрне правопорушення, або делiкт
Рiзноманiтнiсть юридичних фактiв СФ пiдставою виникнення зобовязань. Наприклад, договiр як двостороннiй правочин юридичний факт, з якого виникаСФ зобовязання. Наприклад, сторони домовилися про будiвництво будинку Пiдрядчик зобовязуСФться побудувати будинок i передати його замовнику. Замовник, в свою чергу зобовязуСФться прийняти збудований будинок i оплатити всi будiвельнi роботи. Вiн маСФ право вимагати вiд пiдрядчика виконання будiвельних робiт; пiдрядчик же зобовязаний виконати вимогу замовника це i СФ зобовязання.
Так само виникають зобовязання й з одностороннiх правочинiв, делiктiв та iнших позадоговiрних правопорушень. Цi юридичнi факти, якi СФ пiдставою виникнення зобовязань, римляни згрупували в чотири групи: а) з договорiв ex contractu; б) нiби з договорiв quasi ex contractu; в) зобовязання виникають з делiктiв ex delicto, г) нiби з делiктiв quasi ex delicto. Звiдси основний подiл зобовязань тi, що виникають з договорiв, договiрнi, а нiби з договору, делiкту i нiби з делiкту, позадоговiрнi.
Необхiдно чiтко усвiдомлювати змiст наведених категорiй з теорiСЧ зобовязального права, щоб вiльно ними володiти. Договiр це акт, з якого виникаСФ зобовязання, правочин (двостороннiй), а зобовязання це правовiдношення. З будь-якого договору виникаСФ зобовязання, проте не всяке зобовязання СФ договором, оскiльки зобовязання може також виникати з делiктiв i нiби з делiктiв, а також нiби з договорiв. На практицi iнколи договори i зобовязання вживають як поняття однозначнi. Однак це неправильно. Вiдмiннiсть мiж правочином i договором полягаСФ в тому, що правочин поняття ширше, нiж договiр, яке включаСФ в себе одно- i двостороннi лравочини. РЖз двостороннiх правочинiв
(договорiв) завжди виникають зобовязання, а з одностороннiх не завжди, наприклад iз заповiту зобовязання не виникаСФ. Правочин дiя правомiрна, а делiкт неправомiрна.
Давньоримське зобовязання мало суворо особистий характер, стосувалось тiльки тих осiб, якi його укладали. Це був суворо особистий звязок мiж кредитором i боржником, а на третiх осiб вiн не поширювався Особистий характер зобовязання виявлявся в тому, що правове вiдношення виникало лише мiж кредитором i боржником Спочатку зобовязання було абсолютно не вiдчужуваним. Кредитор не мiг передати своСЧ права, а боржник перевести своСЧ обовязки на РЖнших осiб. У звязку з суворо особистим характером зобовязання в нього не можна було вступити через представника. Права i обовязки, встановленi зобовязанням, не вiдносилися до третiх осiб, що не приймали участi в зобовязаннi.
РЖз наведеного вище випливаСФ, що в зобовязаннi двi сторони кредитор i боржник. РЖнколи виникали зобовязання багатостороннi, в яких брали участь бiльше двох осiб (наприклад, договiр товариства) Однак переважали двостороннi зобовязання.
Наявнiсть у переважноСЧ бiльшостi зобовязань тiльки двох сторiн (кредитора i боржника) зовсiм не означаСФ, що в кожному з них бере участь тiльки двi особи по однiй на сторонi кредитора i боржника. Може бути й так, проте можуть бути зобовязання, в яких беруть участь бiльше число, множиннiсть осiб. У цьому випадку можливi принаймнi три варiанти, коли на сторонi кредитора:
а) одна особа, а на сторонi боржника кiлька. Наприклад, за одним договором кредитор даСФ позику трьом братам, кожному певну суму (один кредитор i кiлька боржникiв);
б) кiлька осiб, на сторонi кредитора, а на сторонi боржника одна. Наприклад, Клавдiю знадобилась крупна сума грошей, яку вiн взяв за одним договором у трьох братiв (боржник один, а кредиторiв кiлька);
в) на сторонi кредитора i на сторонi боржника кiлька осiб. Наприклад, одне товариство (обСФднання фiзичних осiб) укладаСФ договiр з iншим.
У таких зобовязаннях становище боржникiв i кредиторiв не завжди однакове. РЖнколи розрiзняють головного i додаткового боржника (наприклад, договiр позики, забезпечений порукою). Позичальник головний боржник, а поручник додатковий, на випадок невиконання зобовязання головним боржником.
Зобовязання з множиннiстю осiб на тiй чи iншiй сторонi подiляються на частковi й солiдарнi. РЖ першi, i другi можуть бути активними i пасивними. Якщо в зобовязаннi кiлька кредиторiв це активне зобовязання, якщо ж кiлька боржникiв пасивне. Зобовязання можуть бути одночасно i активними, i па