Загальне вчення про зобов'язання
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
сивними.
У частковому зобовязаннi за наявностi кiлькох кредиторiв кожен з них маСФ право вимагати вiд боржника виконання лише своСФСЧ частки, за наявностi кiлькох боржникiв кожен з них зобовязаний виконати зобовязання також тiльки в своСЧй частинi. Наприклад, Тiцiй дав в борг братам Клавдiю i Люцiю 200 динарiй. Це часткове пасивне зобовязання кожний iз братi в-боржникiв вiдповiдаСФ перед кредитором ТiцiСФм тiльки за половину суми боргу, якщо iнше не передбачене договором. У свою чергу, кредитор Тiцiй маСФ право вимагати вiд кожного iз братiв-боржникiв виконання зобовязання лише в половинному розмiрi.
У деяких випадках кожен iз боржникiв зобовязаний все ж виконати зобовязання в повному розмiрi. Так, з метою посилення вiдповiдальностi за групову крадiжку було встановлено, що кожний iз злодiСЧв зобовязаний сплатити кредитору штраф в повному розмiрi, причому сплата одним iз борж-никiв-злодiСЧв не звiльняла вiд цiСФСЧ вiдповiдальностi iнших Кредитор отримував суму штрафу стiльки разiв, скiльки було злодiСЧв.
Частковi зобовязання можливi тiльки при подiльному предметi зобовязання (грошi, зерно, мука тощо).
Зобовязання, за яким кредитор маСФ право вимагати вiд будь-кого iз боржникiв його виконання в повному обсязi, називаСФться солiдарним Воно також може бути активним i пасивним. Якщо кожний iз кiлькох кредиторiв маСФ право вимагати вiд боржника (боржникiв) виконання зобовязання в повному обсязi, то це солiдарне активне зобовязання. При цьому витребування одним iз кiлькох кредиторiв повного виконання зобовязання на свою користь позбавляСФ права iнших кредиторiв вимагати виконання того самого зобовязання ще раз. Так само виконання зобовязання в повному обсязi одним iз кiлькох боржникiв звiльняСФ iнших вiд обовязку виконувати його. Боржник, що виконав зобовязання в повному обсязi, маСФ право вимагати вiд iнших боржникiв вiдшкодування в тих частках, в яких вiн виконав зобовязання за них (право регресу). Кредитор, який одержав задоволення за зобовязанням в повному обсязi, зобовязаний передати частки виконаного iншим кредиторам. Часткове зобовязання було вигiдним для боржникiв, оскiльки кожний з них вiдповiдав тiльки у своСЧй частцi, а солiдарнi, навпаки. для кредиторiв, бо вони мали право вимагати повного виконання зобовязання вiд будь-кого iз кiлькох боржникiв. Свою вимогу кредитор мiг задовольнити повнiстю за рахунок майна найзаможнiшого боржника, аби той сам розрахувався б з iншими. У разi виникнення спору кредитор стверджував, що зобовязання було солiдарним, а боржник частковим. Для усунення подiбних конфлiктiв виробили чiтке правило: солiдарне зобовязання, а отже, солiдарна вiдповiдальнiсть наставала тодi, коли це було передбачено договором або законом; в усiх iнших випадках часткова вiдповiдальнiсть.
Замiна сторiн в зобовязаннi спочатку не допускалась. Як уже вiдзначалося, римське зобовязання на раннiх стадiях було суворо особистим взаСФмовiдношенням кредитора i боржника, що за умов обмеженого цивiльного обороту не викликало iстотних незручностей. Пiзнiше був потрiбний бiльш гнучкий пiдхiд. Цьому сприяло й те, що з давнiх часiв римське право допускало перехiд бiльшостi зобовязань в спадщину Виняток становили тiльки зобовязання, тiсно повязанi з особою кредитора або боржника (алiментнi зобовязання, обовязок художника написати портрет тощо). Останнi не могли бути предметом спадкування. РЖ все ж замiна осiб у зобовязаннi за життя кредитора i боржника тривалий час не допускалась, що було дуже незручно.
Основою замiни осiб в зобовязаннi стала новацiя (оновлення зобовязання), на пiдставi якоСЧ кредитор мiг передати своСФ право вимоги iншiй особi. З цiСФю метою зi згоди боржника кредитор укладав з третьою особою, якiй хотiв передати своСФ право вимоги до боржника, новий договiр того ж самого змiсту, який був в першому зобовязаннi. Новий договiр вiдмiняв старий, встановлюючи зобовязально-правове вiдношення мiж тим же боржником i новим кредитором. Така форма замiни кредитора в зобовязаннi була досить громiздкою, складною i не могла задовольнити потребу цивiльного обороту По-перше, для новацiСЧ вимагалась згода боржника, якоСЧ вiн мiг i не дати з яких-небудь своСЧх мiркувань. По-друге, укладення нового договору не лише вiдмiняло старий, а й припиняло рiзнi форми забезпечення, встановленi для нього, що також ускладнювало становище нового кредитора.
На змiну новацiСЧ прийшла досконалiша форма замiни кредитора, а потiм i боржника. З утвердженням формулярного процесу, коли можна було вести справу через представника, почали застосовувати особливу форму передачi зобовязання, яка дiстала назву цесiСЧ cessio. Суть РЗРЗ полягала в тому, що кредитор, який бажав передати своСФ право вимоги iншiй особi, призначав його своСЧм представником по стягненню боргу з боржника i передавав йому своСФ право В бiльш пiзньому римському правi цесiя стала самостiйною формою переносу права вiд попереднього кредитора до другоСЧ особи. Вона усувала недолiки новацiСЧ. Для цесiСЧ не треба було згоди боржника, його лише належало повiдомити про замiну кредитора. Крiм того, цесiя не вiдмiняла ранiше iснуючих форм забезпечення зобовязання: з правом вимоги до нового кредитора переходило i забезпечення зобовязання.
Для захисту iнтересiв цесiонарiя йому надавався спецiальний позов Цесiя укладалася за волею кредитора, за судовим рiшенням, а також на вимогу закону. Не допускалась цесiя, я?/p>