Загальне вчення про зобов'язання
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?що вимога мала сугубо особистий характер (наприклад, алiменти), при спiрних вимогах, а також заборонялась передача вимоги впливовiшим особам, вiд пiдопiчного до опiкуна.
Разом з поступкою вимоги допускалося переведення боргу на iншу особу. При передачi права вимоги особистiсть боржника нiякоСЧ ролi не вiдiгравала, а при переведеннi боргу на iншу особу його особистiсть набувала iстотного значення: чи платоспроможний вiн, чи заслуговуСФ на довiру Вступаючи в нове фактично зобовязання, кредитор мав бути впевненим в його виконаннi, вiрити новому боржнику. Тому перенесення боргу мало мiiе лише за згодою кредитора. Здiйснювалося воно у формi новацiСЧ, тобто укладенням нового договору мiж кредитором i новим боржником, який припиняв дiю старого договору, що iснував мiж кредитором i старим боржником.
Для переведення боргу слiд було дотримуватися таких умов: а) прийняття чужого боргу добровiльне; б) особа, що приймаСФ чужий борг, повинна бути сторонньою; в) переведення маСФ здiйснюватися у формi певного правочину, тобто бути належно оформленим. Переведення боргу своСФрiдна форма забезпечення виконання зобовязання, тому iнколи вона виражалася у формi надання застави чи поруки.
Головна мета будь-якого зобовязання задовольнити певнi вимоги кредиторiв певнi потреби або вiдшкодування заподiяних збиткiв. Тому будь-яке зобовязання зумовлено передусiм його реалiзацiСФю. Виконання зобовязань полягаСФ в здiйсненнi зобовязаною особою (боржником) дiй, що становлять його змiст (передача речi, надання речi в тимчасове користування, виконання якоСЧ-небудь роботи). Предметом виконання зобовязання за загальним правилом СФ обСФкт зобовязання, який без згоди кредитора не може бути замiнений iншим предметом. Само по собi виконання маСФ багато рiзних нюансiв, елементiв, вимог тощо. Тому в практицi нерiдко виникають спори про характер виконання, його повноту, вiдповiднiсть умовам договору. Те, що на думку боржника вважаСФться виконанням, на погляд кредитора не вiдповiдаСФ умовам договору i не може бути визнаним як виконання. З метою уникнення подiбних спорiв римськi юристи розробили чiткi критерiСЧ, яким вiдповiдало виконання зобовязання. Невiдповiднiсть хоча б одному з них мала певнi негативнi наслiдки, аж до визнання зобовязання невиконаним
Вiд диiиплiни виконання зобовязань залежить усталенiсть цивiльного обороту. Тому римськi юристи надавали велике значення оцiнцi виконання зобовязань. Вони розробили загальнi правила виконання, встановили сувору вiдповiдальнiсть за порушення принципiв виконання.
Ефективнiсть зобовязально-правових норм визначаСФться результативнiстю виконання. Нема виконання нема зобовязання. Будь-якi правовi операцiСЧ, що передували виконанню, втрачають сенс, якщо не досягнуто бажаного результату.
За грошовими зобовязаннями виконання називалось плагежом. Будь-яке зобовязання це тимчасове правове вiдношення. Нормальний спосiб його припинення виконання (платiж). До виконання боржник певним чином повязаний зобовязанням, тобто вiн певною мiрою обмежений у своСЧй правовiй свободi. Обмеженiсть, звязанiсть боржника припиняються виконанням зобовязання, що звiльняСФ його вiд зобовязання. Для цього необхiдне виконання таких умов.
1 Зобовязання повинно бути виконано в iнтересах кредитора Воно визнаСФться виконаним за умови, що виконання прийняв сам кредитор Для цього вiн маСФ бути здатним до прийняття виконання, тобто бути дiСФздатним. Виконання зобовязання на користь iнших осiб без згоди на те кредитора не допускалось i не визнавалось виконаним з усiма наслiдками, що з цього випливали. РЖз загального правила було встановлено ряд виняткiв. Кредитор мiг уступити своСФ право вимоги iншим особам за цесiСФю. Якщо вiн був недiСФздатним або став таким, то виконання приймав його законний представник (опiкун, повiрений). Проте й при доброму здоровСЧ кредитор мiг доручити третiй особi прийняти виконання зобовязання. Нарештi, пiсля смертi кредитора виконання зобовязання мали право прийняти його спадкоСФмцi.
2 Зобовязання виконуСФ боржник. Для кредитора не завжди мала значення особистiсть боржника. Не так вже й важливо, хто поверне борг за позикою, чи сам боржник, чи його син, важливо, щоб було виконано зобовязання. Проте в зобовязаннях, що тiсно повязанi з особистiстю боржника, кредитор вправi був вимагати виконання саме боржником (наприклад, художник зобовязався написати портрет кредитора, а доручив це зробити своСФму сину). Якщо ж особистiсть боржника не мала для кредитора особливого значення, то зобовязання могло бути виконано будь-якою третьою особою за дорученням боржника. В цьому разi належало дотримуватися правила боржник повинен бути здатним до виконання, розпоряджатися своСЧм майном, тобто бути дiСФздатним. При його недiСФздатностi виконання зобовязання повинен здiйснити його законний представник.
3. Мiiе виконання зобовязання маСФ важливе практичне значення (для визначення цiни, суми боргу, розмiру шкоди тощо). За умов розвинутого обороту широко застосовували договори, контрагенти яких знаходились в рiзних мiiях (наприклад, продавець в Африцi, а покупець у Римi). Якщо мiiем виконання був визначений склад покупця в Римi, то обовязок доставити туди товар покладали на продавця, який в свою чергу встановлював цiну, здатну вiдшкодувати витрати на транспортування. Мiiе ви