Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 2321. Гражданство Украины
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
  • 2322. Гражданство: понятие, принципы и порядок приобретения
    Курсовой проект пополнение в коллекции 10.11.2010

    Обретение независимости новыми государствами зачастую совпадает с ростом социальной нестабильности и экономического спада, вызывая к жизни межэтнические конфликты, вооруженные столкновения и междоусобицу. В таких условиях концепция гражданства может проявлять свои негативные аспекты, способствуя росту социального неравенства. Становление правового государства и гражданского общества предполагает переосмысление социальных отношений, выработку понятийного аппарата и соответствующей идеологии и политики, которые бы учитывали как традиционные значения гражданства, так и особенности статуса граждан в условиях глобальной трансформации. Социологический анализ гражданства выступает необходимым фундаментом гражданского образования, позволяющим осуществить переход от абстрактных прав гражданина к более сложному синтезу нравственных оценок и политических норм гражданственности. Таким образом, перспективным является такое направление, в соответствии с которым гражданство является продуктом социального конструирования, смыслы его определения зависят от социального контекста, места и времени. Остаются мало изученными особенности функционирования гражданства как социального института, представляющего собой устойчивую социальную практику взаимных обязательств между государством и индивидами. Требует своевременного исследования гражданство как социологическая категория, которая раскрывается через понятия социального статуса, идентичности, как и ее практическое воплощение в социальной политике и системе гражданских прав и свобод населения в изменяющейся России. Гражданство представляет собой особый тип социальных отношений между населением и государством, воплощаясь в статусе, определяющем доступ к экономическим, социальным и политическим правам и свободам. Развитие гражданства в современном мире связано с широким кругом национальных и глобальных процессов, определяющих характер социального контракта между государством и индивидом. Природа таких отношений определяется взаимными обязательствами гражданства: гарантиями прав и свобод, значительно варьирующихся в зависимости от типа политического режима, и обязательствами гражданина перед государством и местным сообществом. В современном мире гражданство представляет собой комплексный пакет прав и ответственностей, накопленный индивидами по праву их членства в соответствующем государственном устройстве; формируя своего рода социальный капитал, аккумулированный поколениями граждан. Кроме того, гражданство выступает статусным маркером идентификации, уведомляющим государственные и негосударственные агентства определенного государства, к которому индивид себя относит. Современное развитие концепции гражданства связано с определенным прогрессом в уровне жизни, в результате которого одни получают больше привилегий и прав, чем другие.

  • 2323. Границы интерпретационной деятельности Конституционного Суда Украины
    Информация пополнение в коллекции 23.04.2006

     

    1. Конституція України: Прийнята на пятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996, 13 липня.
    2. Закон України «Про Конституційний Суд України» // www. rada. kiev. ua
    3. Алексеев С.С. Право: азбука теория философия: опыт комплексного исследования. М., 1999.
    4. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. К., 1993.
    5. Васьковский Э.В. Руководство к толкованию и применения законов. M., Юридическое бюро “Городец”, 1997.
    6. Витрук Н.В. Конституционная законность и судебный конституционный контроль / В кн.: Теория государства и права. М., 1999.
    7. Витрук Н.В. Развитие теории юридической ответственности в решениях Конституционного суда РФ // Государство и право, 2000, №3. С. 20.
    8. Вопленко Н.Н. Толкование права // Общая теория права. Курс лекций. Нижний Новгород, 1993.
    9. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. К., Наукова думка, 2002.
    10. Конституційне право України: Навч. посібник. К., Атака, 2001.
    11. Кравец И. А. Конституционная герменевтика: проблемы определения и роль в правовой системе // Эл. публ. http://www.philosophy.nsc.ru/ journals/humscience/1_00/20_KRAV. htm
    12. Марченко М.Н. Теория государства и права. М., 1996.
    13. Митюков М.А. Конституционные суды на постсоветском пространстве. М., 1999.
    14. Морщакова Т.Г. Судебный конституционный контроль в России: Уроки, проблемы и перспективы // Государство и право, 1997, №5. С. 9.
    15. Назаренко Є. Закон у системі нормативніх актів України // Право України, 1995, № 12. С. 11-18.
    16. Рабінович П. Конституційні принципи верховенства права // Юридичний вісник, 1997, № 3, С. 66-69.
    17. Таций В., Тодика Ю. Границы толкования Коституционним Судом Конституции и законов Украины // Вестник Конституційного Суду Украины, № 2, 2002. С. 81-84.
    18. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду // Право України, № 2, 2000, С. 6-9.
    19. Тихий В. Основні повноваження Конституційного Суду України (коментар до статті 150 Конституції України) // Вісник Конституційного Суду України, 2003, № 4. С. 30-34.
    20. Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и Законов Украины: теория и практика // Факт, 2001, № 12.
    21. Хабриева Т.Я. Доктринальное и компетентное толкование Конституции // Изв. вузов. Правоведение, 1998, № 1.
    22. Хабриева Т.Я. Правовая охрана Конституции. Казань, 1995.
    23. Хабриева Т.Я. Толкование Конституции Российской Федерации: теория и практика. М., 1998.
    24. Храмцов Е.Б. Постановления конституционного суда Российской Федерации и развитие науки конституционного права // Юридический аналитический журнал, 2003, №4, С. 18-25.
    25. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. К., 1996.
  • 2324. Границы морского пространства. Договор морского круиза
    Контрольная работа пополнение в коллекции 03.02.2011

    Это понятие впервые было использовано в Барселонской конвенции и в Статуте относительно режима судоходных водных путей международного значения 1921 года. Правила плавания: по фарватерам в водах Германии состоят из 476 правил; по водному пути Св. Лаврентия 382; а по реке Парана и ее основным притокам 312. Правила МАКО, ІМО, Еврорегистра, классификационного товарищества Регистр судоходства Украины, Российского Регистра морского судоходства, Американского бюро судоходства, Английского Ллойда, Германского Ллойда, Норвежского Веритаса, Италийского Ллойда и т.д. Международная конвенция о подготовке и дипломировании моряков и несении вахты 1978 г. с изменениями 1995 г. (ПДМНВ-78/95); Международный Кодекс о подготовке и дипломировании моряков и несении вахты 1995 г. (Кодекс ПДМНВ-95) и т.д. Соглашение относительно морских сигналов (Лиссабон, 1930 г.); Международный свод сигналов 1965 г.; МППСС-72 и т.д. СОЛАС-74/98; Конвенция МОТ №147 „О минимальных нормах на торговых судах” 1976 г.; Международная конвенция по подавлению противоправных действий в отношении безопасности морского судоходства 1988 г.; десятки Резолюций сессий Ассамблеи и комитетов ИМО и т.д.. МАРПОЛ-73/78; Резолюция ІМО МЕРС.54(32); Международный кодекс по управлению безопасной эксплуатацией судов и предотвращению загрязнения 1993 г.; и т.д. Международная конвенция для унификации некоторых правил относительно столкновения судов 1910 г.; Международная конвенция по поиску и спасанию на море 1979 г. (САР-79); Международная конвенция по спасанию 1989 г.; Йорк-Антверпенские правила общей аварии 1990 г.; Международный кодекс по спасательным средствам 1995 г. (ЛСА-95); Наставление для торговых судов по поиску и спасанию (МЕРСАР) 1995 г. и т.д.

  • 2325. Греция: основные направления внешней политики
    Контрольная работа пополнение в коллекции 01.07.2010

    Греция присоединилась к НАТО в период т.н. «Первого расширения НАТО» вместе с Турцией в 1952 году. Предпосылки вхождения Греции в НАТО были, в основном, экономического и политического характера: Греция была частью плана Маршала по восстановлению послевоенной Европы, одновременно нарастала напряженность в отношениях НАТО с СССР и восточной Европой. В связи с этим, включение в НАТО Греции и Турции должно было стать крупным стратегическим мероприятием на пути сжатия СССР в военные тиски. Его успешность во многом была предопределена тем, что США оказывала помощь авторитарным режимам, готовым к борьбе против коммунистов, а в Греции после второй мировой войны как раз сформировались предпосылки для авторитарного строя, которые вылились сначала в установление монархии, а потом и в диктатуру «черных полковников» (с 1967 года). Она была номинально осуждена США, но, по сути, поддержана. Последующий за этим тяжелый период в истории страны привел к очередному обострению «проблемы Кипра» - спорной территории, которая управлялась совместно турками и греками в соответствии с Лондонскими соглашениями 1963 г. (заключенными после очередного военного противостояния на острове). Последующая вслед за переворотом на Кипре, оккупация Кипра Турцией перевернула греческое общество и взгляды на членство в НАТО. Пикантность ситуации заключалась в том, что Турция также была членом НАТО. Вскоре президент Греции К. Караманлис заявил о выходе его страны из военного блока НАТО. Страна оказалась на пике антиамериканских настроений, который постепенно сошел на нет и Греция вновь вернулась в военную организацию альянса в 1980 году. В 1983 году правительство под руководством А. Папандреу пролонгировало военные соглашения с США и договорилось о военной помощи греческой армии.

  • 2326. Греческая математика
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Стоя у истока греческой науки, Пифагор был вынужден заниматься всем сразу: арифметикой и геометрией, астрономией и музыкой. И цель он себе поставил богатырскую: разобраться в строении Вселенной и человеческого общества (от движения звезд до политической борьбы), а на основе такого знания исправить все, что происходит в мире не наилучшим образом. Решить вторую часть этой задачи Пифагор не сумел. На старости лет он погиб в городской усобице, пытаясь установить в Кротоне "республику ученых". Но в постижении Вселенной через математику Пифагор сделал огромный шаг вперед. Он первый заметил, что сила и единство науки основаны на работе с ИДЕАЛЬНЫМИ объектами. Например, прямая линия - это не тетива натянутого лука и не луч света: ведь они имеют небольшую толщину, а линия толщины не имеет. То же относится к геометрической плоскости и поверхности воды в спокойном озере, или к числу 5 и пяти пальцам на руке. Идеальные объекты (будь то числа или фигуры) встречаются только в математическом рассуждениии - зато там без них не обойтись. Только для них верны строгие научные выводы! Поэтому математика является как бы "вторым зрением" человека: она открывает разуму идеальные объекты, тогда как обычные чувства говорят нам о свойствах природных тел. Но если так, то какое из двух зрений важнее" Пифагор не сомневался на этот счет. Конечно, идеальные объекты важнее природных тел, поскольку о них мы знаем все - и знаем наверняка. Несовершенные природные тела являются лишь грубоватым подобием идеальных математических сущностей. Но где можно увидеть эти сущности в чистом виде"

  • 2327. Громадська думка і ЗМІ та їх вплив на забезпечення законності та профілактики правопорушень у службовій діяльності працівників міліції
    Информация пополнение в коллекции 10.05.2011

    У процесі формування громадської думки про діяльність міліції має значення не тільки зміст цієї діяльності, а й її форма, стиль поведінки працівників міліції. Про це свідчить соціологічне дослідження, проведене у січні - лютому 2001 р., коли було опитано 3500 осіб - жителів Харківської області, одержано такі результати: 31,0% респондентів висловили недовіру міліції, ще 24,0% - охарактеризували своє ставлення формулою: «швидше за все не довіряю», 19,0% - «швидше за все довіряю», 5,0% - «довіряю», 21,0% - «важко відповісти»; а в сусідній Білгородській області на питання відповіли: 17,0% - «не довіряю», 20,0% - «швидше за все не довіряю», 31,0% - «швидше за все довіряю», 6,0% - «звичайно довіряю», 26,0% - «важко відповісти» [7, с.189]. Як бачимо, ставлення до міліції у Харківській області переважно негативне, а це відображає реалії сьогодення. Оцінка міліції - загальний показник діяльності, який свідчить про становище та статус міліції в суспільстві та готовність громадян надавати допомогу правоохоронцям органам у боротьбі зі злочинністю та у профілактиці правопорушень. «Головна ж мета, - підкреслює О.М. Бандурка, - в діяльності органів внутрішніх справ полягає в забезпеченні громадського порядку на всій території держави» [8, с.7]. Громадська думка про діяльність міліції може розглядатися під впливом таких чинників, як: 1) політика держави, політичних партій, рухів і організацій, депутатського корпусу щодо службової діяльності міліції; 2) формування громадської думки населення про їх службову діяльність; 3) формування думки працівників міліції про їх діяльність; 4) роль ЗМІ у формуванні громадської думки щодо службової діяльності; 5) рівень правової культури, свідомості громадян відносно права, законності і правопорядку в службовій діяльності міліції.

  • 2328. Громадські організації як вид об’єднань громадян
    Контрольная работа пополнение в коллекции 01.11.2010

    Згідно до п. 5 ст. 11 Закону України “Про міліцію” міліція вправі затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом; осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на строк, встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але не більше десяти діб; осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання; неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин; осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи народним суддею; осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження; осіб, яких запідозрене у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб з санкції прокурора; осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, - на строк до 3 діб; військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин або військових комісаріатів; осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години.

  • 2329. Громадяни як суб’єкти трудового права
    Курсовой проект пополнение в коллекции 12.12.2009

    Підприємство як юридична особа є носієм і володарем основного і абсолютного права права власності, незалежно від того, в якій формі воно виступає. Основним джерелом створення і примноження власності є виробнича діяльність. Використовуючи своє майно, підприємство виробляє продукцію, реалізовує її і здобуває прибуток, за рахунок якого і формує своє майно. Належне підприємству майно охороняється законом і може бути вилучене у власника тільки за рішенням суду. Наявність у підприємства майна, необхідного йому для здійснення своїх статутних завдань, зумовлює його матеріальну відповідальність у разі вчинення протиправних дій і заподіяння збитків іншим юридичним особам, громадянам і державі. Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, що ним виробляється, послуги та необхідність забезпечення виробничого і соціального розвитку, підвищення доходів. Для виконання своїх завдань підприємство вступає з робітниками і службовцями в тривалі трудові відносини, що робить підприємство субєктом цих відносин, а відповідно і суб'єктом трудового права. Трудові відносини, які створюються на підприємстві, у разі однократного виконання сторонами своїх обовязків не закінчуються і не припиняються. При цьому підприємство перебуває у відносинах з робітниками і службовцями не тільки по застосуванню їх праці, айв інших відносинах, що є похідними від трудових і належать до предмета регулювання трудового права, таких, як відносини по встановленню умов праці, розгляду трудових спорів, соціальному страхуванню тощо.

  • 2330. Громадяни як суб'єкти адміністративного права
    Курсовой проект пополнение в коллекции 27.12.2010

    Юридичних прав і свобод особи надзвичайно багато, тому їх можна класифікувати на такі групи за сферою реалізації в суспільному житті.

    1. Фізичні (життєві, або вітальні) чи природні, необхідні для її нормального існування і розвитку. До них можна віднести: право на життя, на свободу, на фізичну недоторканість, на безпеку, на власність і т.д. До обовязків належить обовязок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, а обовязок дорослих дітей утримувати своїх батьків, які потребують допомоги.
    2. Особисті, немайнові (духовні), спрямовані на конкретизацію свободи і вільний розвиток особи: право на імя, честь і гідність, національні почуття інших людей, не порушувати особистісних прав інших людей тощо.
    3. Економічні права та обовязки повязані з реалізацією прав і свобод особи у сфері виробничих відносин, підприємництва, торгівлі тощо. До них можна віднести: право на працю, на професію, на відпочинок, на власність, на оплату праці. До обовязків належать: обовязок чесно й добросовісно працювати, дотримуватись дисципліни праці й технології виробництва, обовязок сплачувати податки тощо.
    4. Політичні права та обовязки повязані з участю громадян у політичному житті суспільства: наприклад, право обирати та бути обраними у представницькі органи державної влади і місцевого самоврядування, брати участь у діяльності політичних партій і громадських рухів тощо; до обовязків належать: парламентськими методами домагатися політичної влади, обовязок захищати Батьківщину тощо.
    5. Культурні права та обовязки, повязані з реалізацією у сфері духовних цінностей суспільства: право на освіту та інформацію, га користування закладами культури (театри, кіно, бібліотеки, музеї, заповідники і т.ін.). Обовязок берегти культурні надбання народу, володіти державною мовою.
    6. Громадянські права та обовязки, повязані з правом на громадянство, вступом і виходом із громадянства. Це також право на місце проживання, пересування, вїзд і виїзд за кордон. Обовязок захищати інтереси держави і суспільства. Громадянські права та обовязки дуже тісно повязані з політичними, й іноді їх важко відрізнити.
    7. Соціальні права та обовязки повязані з реалізацією права на соціальний захист особи, на матеріальну допомогу, на безпечні умови праці, на пенсію тощо.
    8. Екологічні права та обовязки спрямовані на раціональне використання, користування дарами природи, землі, води, лісів тощо; це право користуватися корисними копалинами, збирати гриби, ягоди, плоди в лісах. Обовязки берегти природу, фауну і флору, відшкодувати завдані природні збитки тощо.
    9. Трудові права та обовязки виникають із реалізації права на працю і укладення трудового договору. Ці права передбачено в Кодексі законів про працю, у колективному трудовому договорі, у правилах внутрішнього трудового розпорядку і статутах про дисципліну.
    10. У Конституції також закріплено спеціальні права. До них відносять: право знати свої права і обовязки (ст.57); право на правову допомогу, на захист (ст.59); право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст.60); право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями держави та її органів (ст.56); право на законність і прав осудність, гарантії законності в судовому процесі (ст.62)[15,372].
  • 2331. Громадянин і суспільство
    Информация пополнение в коллекции 26.06.2010

    Але крім такого обмеження прав і свобод людини, яке виходить із самої їх суті, є ще такі обставини, коли держава вимушена обмежені гарантовані Конституційні права і свободи. Наприклад, під час війни свобода преси буде обмежена воєнною цензурою; у період стихійного лиха, скажімо, такого, як повінь у Закарпатті, державні органи можуть залучити громадян до участь у боротьбі з ним. І хоча використання примусової праці заборонено Конституцією (ч.3 ст.43), у даному випадку праця громадян не розглядається як примусова. Конституція України (як і міжнародне законодавство з прав людини) передбачає можливість ситуацій, в яких держава буває вимушена відійти від своїх забовязань і обмежити певні права людини. Але ніяка ситуація на може виправдати обмеження державою деяких прав людини, таких, наприклад, як право на життя, на свободу думок і совісті та ін. В звязку з цим конституційні права людини розподіляють на необмежені і обмежені. Необмежені права людини - це права, які держава не може обмежити, вони належать людині в повному обсязі за будь-яких обставин. Обмежені права людини - це права, які в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть зазнати деяких обмежень обсягу їх використання із зазначенням строку дії цих обмежень. Стаття 64.

  • 2332. Громадянське суспільство в правовій системі
    Курсовой проект пополнение в коллекции 19.11.2010

    Ми живемо в країні, що по Конституції є правовою державою. Але те, що пишеться в основному законі, не дає нам приводу затверджувати, що це саме так. На мій погляд, у нас ще не усі цілком усвідомлюють, що для державотворення необхідне виникнення ряду визначених передумов, найважливішої з яких є громадянське суспільство, тобто відповідна зрілість традиційного суспільства. А суспільство ще не зовсім дозріло, щоб забезпечити для себе умови, що задовольняють і реалізують свої різноманітні потреби і інтереси. Наша психологія спирається на те, що сама держава повинна подбати про добробут свого народу. Але адже навіть сама розвинена правова держава не здатна надати своїм громадянам прийнятні блага для повного функціонування суспільства. Інакше кажучи, ми самі повинні подбати про свою забезпеченість. В Україні, я вважаю, що не можна сказати про те, що громадянське суспільство досягло вищого етапу у своєму розвитку, а це сприяє утрудненню розвитку правової держави в країні. Отже, щоб розв`язати цю проблему, необхідно удосконалити українське суспільство, а цьому можемо сприяти тільки ми самі. Але з`ясувати для себе достовірні і правильні висновки було складно. Насамперед тому, що в різних джерелах правова держава і громадянське суспільство характеризується по-різному. В одних джерелах говориться про те, що правова держава не може виникнути і функціонувати без утворення усередині себе громадянського суспільства. І, у принципі, я дотримуюсь цієї точки зору. В іншій літературі мені довелось зштовхнутися з тим, що існує деяка грань між правовою державою і громадянським суспільством. Поняття “громадянське суспільство ” використовується в зіставленні з поняттям “держава”.

  • 2333. Громадянське суспільство і держава
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Розвал старої тоталітарної системи суспільного керування породив багато негативних явищ, такі, як націоналізм, сепаратизм, екстремізм, корпоративність і , що серьознішають перешкодою на шляху твердження громадянського суспільства. В умовах позаринкової економіки і низкою громадянської культури нові корпорації (концерн, суспільно-політичні об'єднання й ін.) з їх нерідко зустрічається максималізмом і нетерпимістю здатні привести суспільство до конфронтації, загостренню соціальних конфліктів. Щоб зробити їхній найменш хворобливими для суспільства (якщо не удасться уникнути їх узагалі), необхідно прийти до громадянської згоди, виходячи з тих суспільних ідеалів, що висувалися і відстоювалися не одним поколінням людей усіх країн світу. Пройшовши тривалу перевірку часом, вони залишаються нетлінними і сьогодні. Мова йде про такі поняття, як "гуманізм", "демократія", "справедливість", що у сучасних умовах повинна розумітися як рівність усіх громадян у правах і можливостях, а аж ніяк не як зрівнялівка в усьому. Незважаючи на найширший плюралізм думок, позицій і поглядів на перспективи нашого подальшого суспільного розвитку, що існують серед українських громадян, подібне тлумачення і практичне здійснення ідеї справедливості здатні згуртувати основну частину населення України. Тим самим буде встановлений громадянський світ, так необхідний для формування громадянського суспільства в нашій країні. З огляду на неминучий опір цьому процесу з боку різних політичних сил у перехідний період від тоталітарно-авторитарного до громадянського суспільства, найбільш прийнятної, можливо, стане модель сильного державно-ліберального режиму, що поступово відкрив би дорогу до справжньої демократії, забезпечив би необоротність руху нашої країни до громадянського суспільства. Його головною задачею буде створення необхідних умов, при яких процеси, що йдуть у суспільстві, змогли б ввійти в нормальне русло, піддавалися б демократичному керуванню і регулюванню.

  • 2334. Громадянське суспільство і правова держава
    Курсовой проект пополнение в коллекции 26.12.2010

    Історичний досвід переконує, що небезпека тоталітаризму полягає в тому, що в кризових ситуаціях громадянське суспільство за своєю природою виявляється беззахисним і недостатньо організованим для відсічі безконтрольної влади тієї або іншої партії або соціальної групи, що захопила керівництво державою. На сьогодні в Україні в Україні ідея громадянського суспільства тісно повязана, як це не парадоксально, з ідеєю державотворчою. Причина такого звязку полягає у своєрідності історичних і суспільно-політичних умов розвитку української нації, що тривалий час була бездержавною. Тому антиетатизм, що нерідко сповідається під гаслами анти авторитаризму влади, є згубним для української ідеї, оскільки одночасно заперечує і державність, і громадянське суспільство. Останнє не може виникнути в українському вакуумі, а вимагає відповідного політико-правового забезпечення і таким гарантом у даному випадку виступає державність. Разом із тим історія також довела, що українська державність стала можливою тільки тоді, коли ідея незалежності обєдналася з ідеєю демократії і свободи, тобто засадничими принципами і цінностями ідеї громадянського суспільства. Отже, як на етапі боротьби за державну незалежність, так і на етапі розвитку «перехідного суспільства, реформування суспільно-політичної системи, ідея державності й ідея громадянського суспільства перебувають в органічній взаємодії. Не тільки ідея громадянського суспільства коректує принципи перебудови демократичної держави, але і держава як така є необхідною для громадянського суспільства. Це обмовляється зокрема необхідністю стабілізації соціальної системи, що знаходиться під загрозливими впливами конфронтуючих сил і систем цінностей. Саме демократичний вектор суспільного розвитку формує потужне річище конструктивного суспільно творчого порядку, тоді як інші сили і напрямки суспільної діяльності відсуваються на периферію соціальної системи. Маргіналізація радикальних напрямків і плинів суспільно-політичного життя є одним із позитивних результатів того, що цінності демократії і громадянського суспільства зміцнюються і стають більш діючими в умовах соціальної творчості на основах свободи і гуманізму.

  • 2335. Гроші: сутність, історія та функції
    Реферат пополнение в коллекции 20.08.2010
  • 2336. Грузино-абхазский конфликт
    Дипломная работа пополнение в коллекции 30.10.2010

     

    1. Анискевич А. С. Политический конфликт. Владивосток, Изд-во ДВГУ. 1994.
    2. Арон Р. Мир и война между народами. М., NOTA BENE, 2000.
    3. Бекмурзаев Б. Миротворческая деятельность России в урегулировании вооруженных конфликтов в СНГ // Московский журнал международного права №4, 1994
    4. Военная конфликтология: основные подходы к изучению вооруженных конфликтов // Современная конфликтология в контексте культуры мира. М., 2001.
    5. Военный энциклопедический словарь. Т.1. М., Рипол Классим, 2000.
    6. Делягин М. От глобальных противоречий к региональным конфликтам // Россия в глобальной политике, № 5, сентябрь-октябрь 2004
    7. митриев А. Войны бывают... Сравнение войн. М., 2003.
    8. Доронина Н. И. Международный конфликт. М., 1981
    9. Зверев А. Этнические конфликты на Кавказе 1988-1994гг.. Спорные границы на Кавказе, М.1995
    10. Ибраева Г. СМИ в военно-политических конфликтах ХХ века // http://psyfactor.org/lib/infowar3.htm
    11. История Нагорно-Карабахского конфликта // http://conflicts.aznet.org/conflicts/ konf/konf_k1.htm#gruppi
    12. История России. Л.С Орлов, В.Л. Георгиев. М.2000.
    13. Казин Ф. Что случилось с российско-грузинскими отношениями. Аналитический сборник. Содружество Независимых Государств: уроки и вызовы современности. 30.11.02
    14. Ксимена Куровска Роль России и СНГ в урегулировании вооруженных конфликтов в Закавказье Аналитический сборник. Содружество Независимых Государств: уроки и вызовы современности. 30.11.02
    15. Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов. М., 1997
    16. Между Москвой и Страсбургом. Эдуард Шеварднадзе пытается соответствовать взаимоисключающим требованиям России и Европейского суда. //.Независимая газета. 9.10.2002
    17. Международные отношения: социологические подходы / под ред. Цыганкова П. И. М., 1998 г.
    18. Отаров П., Степин М. Абхазия и Грузия. Жить вместе или жить рядом? (взгляд из Абхазии) // Время содружества, № 1. зима - весна, 2003.
    19. Терентьев В. Грузия - Абхазия: есть ли выход из тупика? // Диалог №2, 1993
    20. Фельдман Д. М. Политология конфликта М., 1998
    21. Амелин В.В. этнополитические конфликты: типы и формы проявления, региональные особенности // Сredo new, 1997, № 1.
    22. Анискевич А. С. Политический конфликт. Владивосток, Изд-во ДВГУ. 1994.
    23. Арон Р. Мир и война между народами. М., NOTA BENE, 2000.
    24. Арцибасов И. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. М., 1989.
    25. Б. Бекмурзаев Миротворческая деятельность России в урегулировании вооруженных конфликтов в СНГ // Московский журнал международного права №4, 1994
    26. Военная конфликтология: основные подходы к изучению вооруженных конфликтов // Современная конфликтология в контексте культуры мира. М., 2001.
    27. Военный энциклопедический словарь. Т.1. М., Рипол Классим, 2000.
    28. ДегоевВ.В. Большая игра на Кавказе: история и современность. Статьи, очерки, эссе. - М.: 5Р8Ь -»Русская панорама», 2001. - 448 с.
    29. Делягин М. От глобальных противоречий к региональным конфликтам // Россия в глобальной политике, № 5, сентябрь-октябрь 2004.
    30. Дмитриев А. Войны бывают... Сравнение войн. М., 2003.
    31. Жилин П.А. О войне и военной истории. М., Наука, 1984.
    32. http://abhazia.com/history.php
    33. Казенин К.И. Грузино-Абхазский конфликт: 1917 - 1992. Сборник.- М., 2007
    34. Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов М., 1997
    35. Саркисян Т. Геополитическая роль России в Закавказье. М.: РИЦ ИСПИ РАН, 2005. 102 с.
  • 2337. Грузино-Осетинский конфликт
    Информация пополнение в коллекции 21.06.2010

    12 сентября заместитель председателя парламента Бельгии по международным делам Жози Дюбье заявил, что сразу после начала войны как бывший журналист с 25-летним стажем он понял: «имеет место распространение дезинформации в прессе и что жертву нам представляют в качестве агрессора». Сенатор, назвав Саакашвили «военным преступником», отметил: «Опираясь на личный опыт, я тщательно изучил факты и пришел к выводу, что именно грузинская армия по приказу президента Саакашвили глубокой ночью нанесла массированный удар по осетинским городам, что привело к сотням жертв, и это без сомнения акт агрессии». По его мнению, недопустимо представлять ответный удар российских войск как агрессию. После посещения Южной Осетии 20 сентября Дюбье отметил: «В западных средствах массовой информации проводится идея, что именно Россия напала на Грузию. Но здесь нам удалось посетить очень много мест, в том числе, еврейский квартал, села Хетагурово, Тбет. Мы побеседовали с людьми очевидцами и пострадавшими. Увидели сожженный городок миротворцев, разрушенные дома ОБСЕ, республиканскую больницу, побеседовали с врачами, увидели, в каких условиях принимали раненых и предоставленные нам свидетельства убедили нас в том, что агрессором был Саакашвили, он напал на Южную Осетию и ответственность полностью лежит на нем… он убил множество мирных граждан, произвел большое количество разрушений. Мы шокированы тем, что увидели. Мы собрали очень большое количество свидетельств, материала с Цхинвала и окружающих его деревень. Они совершенно ясно показывают, что было совершенно военное преступление. И для нас человек, который отдал приказ совершить такое, является военным преступником. И это Саакашвили».

  • 2338. Грузино-южноосетинский конфликт. Причины и последствия
    Информация пополнение в коллекции 27.04.2010

    Глава МИД России Сергей Лавров заявил, что причинами ввода российских войск в зону конфликта стали агрессия Грузии против неподконтрольных ей территорий Южной Осетии и последствия этой агрессии: гуманитарная катастрофа, исход из региона 30 тыс. беженцев, гибель российских миротворцев и многих жителей Южной Осетии. Действия грузинской армии в отношении мирных жителей Лавров квалифицировал как геноцид. Он отметил, что большинство населения Южной Осетии граждане России и что «ни одна страна мира не осталась бы безучастной к убийству своих граждан и изгнанию их из своих жилищ». Лавров заявил, что Россия «этот конфликт не готовила» и выступала с предложением принять резолюцию Совбеза ООН, призывающую Грузию и Южную Осетию отказаться от применения силы. По мнению Лаврова, «военный ответ России на нападение Грузии на российских граждан и солдат миротворческого контингента был полностью пропорционален». Необходимость бомбардировок военной инфраструктуры, находившейся вне зоны конфликта, Лавров объяснил тем, что она использовалась для поддержки грузинского наступления. Лавров назвал обвинения в том, что Россия, прикрываясь югоосетинским конфликтом, пыталась сбросить правительство Грузии и установить контроль над этой страной, «несусветной чепухой». Он отметил, что как только безопасность в регионе была восстановлена, президент России объявил об окончании военной операции.

  • 2339. Грузовая документация
    Контрольная работа пополнение в коллекции 02.01.2011

     

    1. Комментарий к Кодексу торгового мореплавания РФ / под ред. Г.Г. Иванова. М.: Спарк, 2000. 734 с.
    2. Кодексу торгового мореплавания РФ от 1.05.1999.
    3. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Учебник. В 2 Т. М.: Статус,2000.
    4. Тарасов М. А. Договор перевозки. - Ростов-на-Дону, 1965.
    5. Форма сделки отдельных вопросов осуществления предпринимательской деятельности // Российская газета.- 1997.- 21 сент
    6. Черепахин Б. Б. Ответственность грузополучателя по Договору перевозки.- Иркутск, 1997.
    7. Витрянский В. В. Перевозка (гл. 40). Транспортная экспедиция (гл. 41)//Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель. М., 1996. С. 398-419.
    8. Егиазаров В. А. Транспортное право. Учебное пособие. М., 1999;
    9. Калпин А. Г. Основные условия фрахтования судна и практика их применения. М., 1984.
    10. Брюссельская конвенция о коносаменте Конвенция об унификации правил о коносаменте, принятая в Брюсселе 25 августа 1925 года.
    11. Правила Висби - Протокол об изменении Международной конвенции об унификации некоторых правил о коносаменте, подписанной в Брюсселе 25 августа 1924 года.
    12. Гамбурские правила Конвенция ООН о морской перевозке грузов 1978 года, принятая 30 марта 1978 года.
    13. Конвенция о смешанных перевозках грузов Конвенция ООН о международных смешанных перевозках грузов, принятая в Женеве 24 мая 1980 года.
  • 2340. Група Світового Банку та її роль у регулюванні МЕВ
    Контрольная работа пополнение в коллекции 05.11.2009

    Епідемія ВІЛ/Сніда становить найбільшу небезпеку для країн Африки до півдня від Сахари. У вересні 2000 року Банк разом з партнерами приступився до реалізації багатокраїнної програми боротьби з ВІЛ/Снідом (МШС) для Африки - першої програми такого роду. Програма МШС передбачає швидке й гнучке фінансування розроблених країнами конкретних проектів боротьби з ВІЛ/Снідом на умовах Міжнародної асоціації розвитку - установи Банку, що надає кредити на пільгових умовах. Багатобічна підтримка програм скорочення бідності. У Доповіді Банку про світовий розвиток за 2000/2001 рік основними умовами скорочення бідності у всіх її проявах були названі розширення прав і можливостей і підвищення захищеності населення. У цьому зв'язку, наданий Банком обсяг кредитування на боротьбу з інфекційними захворюваннями досяг 608 млн. дол. США, що у два рази перевищує середньорічні обсяги кредитування за останні чотири роки. Надавана Банком допомога в галузі освіти направляється в першу чергу на забезпечення доступності, високого якості й рівних можливостей у його одержанні. Діяльність Банку по забезпеченню більше чистого й здорового навколишнього середовища зажадала проведення по усьому світі великих консультацій для збору інформації, необхідної для розробки екологічної стратегії. Швидко, що розвивається напрямком, діяльності Банку є надання допомоги країнам в області вдосконалювання законодавства й судової системи, причому діяльність Банку крім реформування конкретних аспектів законодавства в цей час охоплює правове утворення населення, реалізацію програм боротьби з корупцією в судових органах, створення механізмів дозволу споровши з використанням місцевих традицій і правову допомогу незаможним жінкам.