Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 2421. Денежная система РФ
    Реферат пополнение в коллекции 09.12.2008

    В денежных операциях самым значительным является эмиссия наличных денег, то есть дополнительный выпуск в обращение денежных знаков. Эмиссия наличных денег, организация их обращения и изъятия из обращения на территории Российской Федерации проводится исключительно Банком России, который осуществляет наличную и безналичную эмиссию денег. Безналичная эмиссия денег происходит в процессе депозитно-ссудных операций, а вся эмиссия регулируется средствами денежно-кредитной политики. Наличные деньги выпускаются в обращение в виде банковских билетов (банкнот) и металлической монеты, те и другие являются безусловными обязательствами банка России и обеспечиваются всеми его активами. Образцы банкнот и монет утверждаются Центральным банком по согласованию с Государственной Думой. Новые образцы банкнот и монет публикуются в средствах массовой информации.

  • 2422. Денежное обращение, финансы и кредит
    Вопросы пополнение в коллекции 09.12.2008

    Финансы (Ф) - это денежные отношения, возникающие в процессе распределения валового общественного продукта в связи с формированием денежных доходов у субъектов хозяйствования и государства и использованием их на расширенное воспроизводство, стимулирование работающих, удовлетворение социальных и др. потребностей общества. Ф отличаются от зар платы, др. доходов, кредита тем, что Ф- это неэквивалентные отношения, выражают одностороннее движение стоимости (зарплата - двустороннее движение; кредит- возвратные отношения). Финансовые ресурсы предоставляются бесплатно и без возвращения. С помощью Ф удовлетворяются различные государственные и общественные потребности: 1)Образование; 2)Наука; 3)Военные потребности; 4)Затраты на социальные цели; 5)Улучшение воспроизводства капитала; 6)Охрана окружающей среды и т.д. Финансовые отношения могут быть поделены на три сферы:1)Ф предприятий, 2)страхование, 3)государственные Ф. На уровне микроэкономики (на предприятиях и в домашних хозяйствах) образуются первичные Ф. Первичные Ф на уровне макроэкономики служат базой вторичных Ф государства. Они образуются в результате последующего распределения (или перераспределения) доходов главным образом в виде налогов. Налоги - обязательные платежи предприятий населения, которые государство взимает с учетом величины первичных доходов. Функции Ф: 1)Сущность Ф как особой сферы распределительных отношений проявляется прежде всего с помощью распределительной функции. Через эту функцию реализуется общественное назначение Ф - обеспечение каждого субъекта хозяйствования необходимыми ему финансовыми ресурсами. Субъектами при финансовом методе распределения выступают юр и физ лица: государство, предприятия, граждане. С помощью распределительной функции создаются бюджетные резервы, страховые и внебюджетные фонды; данные фонды используются для устранения пропорций в экономике; обеспечиваются общегосударственные потребности. 2)Контрольная функция. Благодаря этой функции Ф общество знает а)как складываются пропорции в распределении денежных средств; б)насколько своевременно финанс ресурсы поступают в распоряжение субъектов хозяйствования, в)насколько экономно и эффективно они используются.

  • 2423. Денежное обязательство и способы его исполнения
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Если рассматривать в качестве предмета денежного обязательства и денежные знаки (банкноты и монеты), и денежные средства, находящиеся на расчетном счете в кредитной организации (денежное обязательство в широком смысле), то исполнением такого обязательства будут как уплата наличных денег, так и перечисление денежных средств по расчетному счету в кредитной организации. Это не снимает вышеописанной проблемы, связанной с использованием и уплатой наличных денег. Кроме того, если кредитор не выразит своего согласия на исполнение должником денежного обязательства в широком смысле путем перечисления денежных средств на расчетный счет кредитора, то возникнет неразрешимая ситуация: должник не в состоянии выполнить такое обязательство ни путем уплаты наличных денег кредитору, ни путем перечисления денежных средств на расчетный счет кредитора.

  • 2424. Денежно-кредитная политика
    Информация пополнение в коллекции 09.12.2008

    В ситуации, когда экономика сталкивается с излишними расходами, что порождает инфляционные процессы, центральный банк должен попытаться понизить общие расходы путем ограничения или сокращения предложения денег. Чтобы решить эту проблему, необходимо понизить резервы коммерческих банков. Это осуществляется следующим образом. Центральный банк должен продавать государственные облигации на открытом рынке для того, чтобы урезать резервы коммерческих банков. Затем необходимо увеличить резервную норму, что автоматически освобождает коммерческие банки от избыточных резервов. Третья мера заключается в поднятии учетной ставки для снижения интереса коммерческих банков к увеличению своих резервов посредством заимствования у центрального банка. Приведенную выше систему мер называют политикой дорогих денег. В результате ее проведения банки обнаруживают, что их резервы слишком малы, чтобы удовлетворить предписываемой законом резервной норме , то есть их текущий счет слишком велик по отношению к их резервам. Поэтому, чтобы выполнить требование резервной нормы при недостаточных резервах, банкам следует сохранить свои текущие счета, воздержавшись от выдачи новых ссуд, после того как старые выплачены. Вследствие этого денежное предложение сократится, вызывая повышение нормы процента, а рост процентной ставки сократит инвестиции, уменьшая совокупные расходы и ограничивая инфляцию. Цель политики заключается в ограничении предложения денег, то есть снижения доступности кредита и увеличения его издержек для того, чтобы понизить расходы и сдержать инфляционное давление.

  • 2425. Денежно-кредитная политика Банка Англии
    Информация пополнение в коллекции 09.12.2008

    У каждого способа определения резервной базы по отношению к банковским пассивам или к банковским активам есть свои преимущества и недостатки. С одной стороны, обязательные резервы способствуют улучшению банковской ликвидности, когда они рассчитываются на основе пассивных банковских операций. В данном случае их влияние на экономику является опосредованным. Установление обязательных резервов по пассивным операциям ведет к снижению размера выдаваемых банком ссуд: ресурсы удорожаются, если банк не намерен сократить общий объем активных кредитных операций. Результатом этого является рост взимаемых банком по активным операциям процентных ставок и сокращение объемов кредитов. С другой стороны, основанные на кредитных операциях нормы обязательных резервов, выступают в качестве прямого ограничителя осуществления инвестиций, способствуя в целом поддержанию умеренных процентных ставок. Исключение составляют периоды, когда центральный банк проводит политику, направленную на урегулирование платежного баланса страны, например путем привлечения иностранных капиталов. Но метод установления резервных требований по отношению к банковским активам не лишен и существенных недостатков. Кредитные ограничения - это самая жесткая форма воздействия на кредит. В свою очередь, такая практика приводит к снижению деловой активности в стране, ухудшению функционирования банковской системы в целом, препятствует развитию конкуренции в банковском деле, затрудняет доступ мелких и средних фирм к банковскому кредиту, ухудшая их платеже- и кредитоспособности и финансовое положение.

  • 2426. Денежно-кредитная политика Национального банка Киргизской Республики
    Реферат пополнение в коллекции 05.09.2010
  • 2427. Денежно-кредитная политика России
    Информация пополнение в коллекции 09.12.2008

    Денежно-кредитная политика государства осуществляется через Центральный Банк (ЦБ), как правило, по двум направлениям:

    1. проведение экспансионистской или расширительной политики, направленной на стимулирование масштабов кредитования и увеличение количества денег. В зависимости от экономической ситуации ЦБ осуществляет удорожание или удешевление кредитов для коммерческих банков, а соответственно, и для заемщиков. Если в экономике наблюдается спад производства, растет безработица, то он проводит политику дешевых денег, которая делает кредиты дешевыми и доступными. Параллельно происходит увеличение предложения денег, что ведет к снижению процентной ставки и, соответственно, должно стимулировать рост инвестиций и деловой активности, а также реального Валового Национального Продукта (ВНП). Если на финансовом рынке обостряется конкуренция и предложение денег опережает спрос на них, банки вынуждены снижать процентную ставку (цену денег) с целью привлечения заемщиков. Это особенно четко проявляется в условиях депрессивного состояния экономики. Дешевый кредит подталкивает предприятия вкладывать деньги в средства производства, а домашние хозяйства - покупать потребительские товары. Происходит увеличение спроса на товарном рынке и создаются предпосылки для экономического роста. Эта политика проводится в период застоя;
    2. проведение рестриктивной или ограничительной (жесткой) политики, направленной на увеличение процентной ставки. При росте инфляции ЦБ проводит политику дорогих денег, что ведет к подорожанию кредита и делает его труднодоступным. В этом случае происходит увеличение продажи государственных ценных бумаг на открытом рынке, рост резервной нормы и увеличение учетной ставки. Высокие процентные ставки, с одной стороны, стимулируют владельцев денег побольше сберегать их, а с другой стороны, ограничивают число желающих брать их в ссуду. В этом случае субъекты рынка стремятся приобретать ценные бумаги. Данное направление регулирования используется при наличии инфляции и высоких темпов экономического роста. Банки стремятся заработать на проценте по кредитам, присваивая разницу между доходами от активных операций и расходами, осуществленными для привлечения средств. Как известно, процентная ставка зависит от темпов инфляции и даже от инфляционных ожиданий. Если цены возросли, а процентная ставка оказалась неизменной, то и банки, и вкладчики получат обратно обесценившиеся деньги. При подъеме экономики, когда деньги нужны всем, процентные ставки будут расти.
  • 2428. Денежные знаки и монеты
    Информация пополнение в коллекции 10.07.2010
  • 2429. Денежный оборот и денежное обращение в Республике Казахстан
    Реферат пополнение в коллекции 06.06.2010
  • 2430. Деньги как объект гражданских прав
    Курсовой проект пополнение в коллекции 09.10.2010

    Невозможно игнорировать объективные факты истории, демонстрирующие, что первые металлические монеты появились в VII веке д.н.э. в Лидийском царстве и в Китае, что в VIII веке нашей эры в Китае уже обращались и бумажные деньги, что в XVI XVIII веках действовала система биметаллизма, что в XIX веке возобладал золотой стандарт, постепенно «демонтированный» в XX веке в связи с отменой золотых паритетов валют и широким распространением бумажных платежных средств. Поэтому Л.Г. Ефимова, безусловно, права, когда она последовательно предпринимает анализ правовой природы наличных денег, и лишь затем безналичных денег. Такая логика научного исследования вытекает из фактов экономической истории и объективно отражает действительную тенденцию в эволюции денег и соответственно эволюцию понятия денег. Однако экономическая тенденция, это еще не экономический закон. Для науки представляет интерес подчас не только закономерное развитие событий, но и отступления от этих закономерностей. Имеются, к примеру, достаточные доказательства того, что и в древних цивилизациях, еще до появления металлических монет, возникали платежные системы как своеобразные прототипы современных безналичных расчетов. Так, характеризуя материальную культуру Древнего Египта, Г. Вейс писал, что после удачных войн с народами Ближней Азии в египетские сокровищницы стекались огромные богатства. Египтяне уже умели «ранжировать» их с точки зрения меновой ценности. «В надписях-перечнях той эпохи на первом месте стоят «серебро, золото, медь, олово, драгоценные камни, слоновая кость, черное дерево» и т.д., затем драгоценная утварь прекрасной работы, богатые сосуды, роскошно убранные колесницы и оружие». В литературе отмечается, что в Древнем Египте издавна существовала чисто условная, теоретическая единица, именуемая «шетит». Египтяне хорошо знали, какое количество золота, серебра или меди соответствовало одному шетит. Таким образом, товар не обменивался на деньги. Но тот, кто хотел продать дом и договаривался о его стоимости в шетит, получал зерна или скота на эту сумму. Если продавец и покупатель обменивались животными или изделиями неодинаковой стоимости, разницу измеряли в шетит и, чтобы ее уравновесить, подыскивали подходящий товар, который одна сторона могла предложить, а другая соглашалась принять. На другой пример «безналичного» косвенного товарообмена из истории Египта, заимствованный из работ Б. Литаера, ссылается А.С. Генкин: «Хранилище пищевых продуктов лежало в основе египетской валютной системы. Каждый фермер, который вносил свой вклад в коллективное хранилище, получал черепок, на котором указывалось количество и дата вложения. Затем он мог его использовать, чтобы получить другие товары». Если не «придираться» к частностям, то, видимо, речь идет о явлениях весьма близких, если не совпадающих. Для того, чтобы иметь право на долю в этом коллективном богатстве, необходимо было выразить эту долю в какой-то условной единице, «вмещающей» в себя определенное количество весовых частей определенного металла. Неважно, что представляла собой эта единица: слово «шетит» или керамический черепок. Существенно, что и в первом, и во втором случае имеется некая материальная субстанция, отражающая познанную человеком практическую и экономическую закономерность в соотношении меновых стоимостей. Напомним, все это имело место до появления в обороте первой металлической монеты. Слово, черепок, запись в книге, отчеканенный на монете или отпечатанный на купюре номинал денежной единицы, электронная запись в банковском счете все это, на наш взгляд явления если не одного, то близкого порядка.

  • 2431. Деньги, история их возникновения и этапы развития денежных отношений
    Информация пополнение в коллекции 11.09.2010
  • 2432. Депонирование музыкальных произведений
    Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

    Согласно п. 1 ст. 7 Закона Российской Федерации «Об авторском праве и смежных правах» от 9 июля 1993 г. № 5351-1 (далее Закон) музыкальные произведения с текстом или без текста являются объектами авторского права. Авторское право на произведение возникает с момента создания этого произведения в объективной форме. Эта норма закреплена в п.1 ст. 9 Закона. Из Закона следует, что для признания авторского права достаточно, чтобы произведение было выражено в определенной форме, будь то литературное произведение (стихотворение, повесть или роман); музыкальное произведение (с текстом или без текста); фотографическое произведение и т.д. (ст. 7). Закон прямо указывает на то, что для возникновения и осуществления авторского права не требуется регистрации произведения, иного специального оформления произведения или соблюдения каких-либо формальностей. Термин «формальность» обозначает выполнение определенных процедур, установленных законодательством той или иной страны. Анализируя национальные законодательства разных стран, к формальностям можно отнести следующее: применение знака охраны авторского права, регистрация и депонирование произведений, регистрация авторского договора.

  • 2433. Депутатская деятельность
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    МАНДАТ (от лат. mandatum - поручение), документ, удостоверяющий те или иные полномочия или права предъявителя, напр. депутатский Мандат. Основной функцией и содержанием депутатского мандата является представительство. В Верховной Раде депутат представляет народ. Характер депутатского мандата определяется тем, что в Конституции признан принцип парламентаризма, а также отсутствуют такие институты, как наказы избирателей депутатам. Таким образом, мандат депутата - это свободный мандат, т.е. избиратели не могут определять позицию депутата, он жестко не связан правовыми обязательствами перед своими избирателями, хотя ст. 7 Закона «О статусе народного депутата Украины» депутат ответственен перед избирателями своего округа и им подотчетен, если он не оправдал доверие избирателей то может быть отозван ими на основаниях и в порядке, установленных действующим законодательством. Следует отметить особый характер деятельности депутатов: они как народные представители осуществляют законодательную власть, их деятельность носит политический характер.

  • 2434. Держава і політична система суспільства
    Курсовой проект пополнение в коллекции 29.07.2010

     

    1. Конституція (Основний закон) України. - К. - 1996.
    2. Коментар до Конституції України. - К. - 1996.
    3. Білоус А. О. Політико-правові системи: Світ і Україна: Навчальний посібник. К. АМУПП. 1997.
    4. Білоус Л.С. Політичні обєднання україни. К. 1993.
    5. Кравчук М. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. третє видання, змін. і доповн. Тернопіль: Карт-Бланш. 2002. 247 с.
    6. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права: Учебник. М. -2005. 265 с.
    7. Марченко М. Н. Теория государства и права: Учебник. М. Проспект. 2005. 321 с.
    8. Оксамытный В. В. Теория государства и права: Учебник. М. Омега-Л. 2005.
    9. Олійник А. Ю. Теорія держави і права: Навчальний посібник. К.: Юрінком Інтер. 2001. 176 с.
    10. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. Х.: Консум. 2006. 656 с.
    11. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. К.: Либідь. 2002. 576 с.
    12. Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копейчикова. К. Юрінком Інтер. 1998. 320 с.
    13. Політологія / Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М.І. Хильки та ін.; За ред. Ф. М. Кирилюка. К.:Здоровя. 2004. 776 с.
    14. Теорія держави і права: Підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомир, В. С. Ковалевський; За ред. С. Л. Лисенкова. К.: Юрінком Інтер. 2005. 448 с.
    15. Теорія держави і права: Навчальний посібник / Упоряд. Л. М. Шестопалова. К.: Прецедент. 2006. 197 с.
  • 2435. Держава як політична організація суспільства: сутність, походження та функції
    Информация пополнение в коллекции 10.03.2011

    Погляди вчених на природу і головне призначення держави теж відрізнялись неоднорідністю та суперечливістю. На думку Т. Мора, держава - це змова багатих проти бідних (таке розуміння держави пізніше було притаманне марксистам та анархістам); німецький філософ Г. Гегель трактував державу як втілення моральної ідеї, „образ і дійсність Розуму”, „ходу Бога в світі”; інший німецький філософ І. Кант вважав, що призначенням держави є забезпечення максимальної відповідності державного устрою принципам права. На думку К. Маркса і Ф. Енгельса, мораль, право і заснована на них держава у класовому суспільстві повинні бути повністю підпорядковані інтересам панівного класу. У розумінні Г. Кельзена держава - це „позитивний правопорядок, який примусово регулює суспільство людей”, звідси, кожна держава вже за означенням є правовою. Відмінною є думка українського вченого Б. Кістяківського, який вважав, що наявність законів не є підставою для ототожнення держави з правом і що „тільки маючи справу з уповноваженними особами, котрі можуть виставляти правові вимоги до самої держави, державна влада виявляється змушеною незмінно дотримуватись законів”. Отже, розмаїття підходів до сутності та призначення держави дає кардинально відмінні трактування. Від розуміння держави як апарату насильства „чудовиська, що пожирає людей" (Т. Гобс, Ф. Ніцше, В. Ленін) до трактування її як інструмента здійснення солідарних планів людей, втілення їх спільної волі та досягнення „загального блага”.

  • 2436. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
    Контрольная работа пополнение в коллекции 17.01.2011

    Принцип імунітету держави відображений у внутрішньому законодавстві абсолютної більшості країн світу. Так в ЗУ «Про міжнародне приватне право» судовому імунітету присвячена ст. 79 [2]. В ЦКРФ ст. 127 регулюються цивільні відносини за участю іноземних юридичних осіб, громадян і держав. Положення, яке міститься в ній, є відсиланням і містить правило про те, що особливості відповідальності Російської Федерації і суб'єктів РФ в міжнародних цивільно-правових відносинах визначаються законом про імунітет держави і його власності. На даний час імунітет іноземних держав в Росії регулюється ст. 401 Цивільно-процесуального кодекса РФ і ст. 251 Арбітражного процесуального кодекса РФ. Ст. 401 ЦПК РФ затверджує імунітет іноземної держави від позовів в судах Російської Федерації, якщо інше не передбачене федеральним законом (поки такого закону немає) або міжнародним договором РФ. В той же час, ст. 251 АПК РФ гарантує імунітет тільки в тих випадках, коли іноземна держава виступає «як носій влади». Звідси витікає, що на випадки, коли вона виступає в іншій якості, імунітет не розповсюджується. Державна Дума Росії прийняла в першому читанні ще в 2005р. законопроект «Про юрисдикційний імунітет іноземної держави і його власності». Проте подальших дій з ухвалення даного законопроекту поки не проводилося. В Республіці Білорусь принцип судового імунітету при участі іноземної держави розглядається в ст. 239, а також в ст. 553 Господарського процесуального кодекса РБ. Згідно ст. 553 ЦПК РБ, пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, що знаходиться на території Республіки Білорусь, можуть бути допущені лише з відома компетентних органів даної держави.

  • 2437. Державна молодіжна політика в Україні: соціально-педагогічний аспект
    Курсовой проект пополнение в коллекции 26.03.2011

     

    1. Атрощенко Б., Коваленко В. Історія молодіжної політики незалежної України пишеться вже зараз // Сіверянський літопис. 2006. №6. С.112-114.
    2. Андрущенко В.Л. Запорізька Січ як український феномен. // В.Л. Андрущенко, В.М. Федоров - К. : Заповіт, 1995. - 75 с
    3. Балакірєва О. М., Головенько В.А. Державна молодіжна політика як важливий напрям діяльності владних інститутів щодо розвязання проблем молоді в сучасній Україні // Укр. соціум. 2006. № 6. С. 149-150.
    4. Бакаєв, О. Деякі концептуальні проблеми молодіжної політики в Україні // Розбудова держави. 1996. - № 1. С. 13-20.
    5. Богомаз, К.Ю. Формування політичної культури української молоді в умовах незалежної держави //Етнополітологія в Україні: здобутки, проблеми, перспективи. К., 2004. С. 221-225.
    6. Бородін, Є. І. Державна молодіжна політика в Україні у 1991-2003 рр.: урядові програми // Вісник Дніпропетровського університету. Д., 2004. № 5. С. 98-108. (Історія та археологія ; Вип.12)
    7. Бородін Є.І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991-2004 рр.): Монографія /Є.І. Бородін. Д.: Герда, 2006. 472 с.
    8. Гикава, Г. Особливості соціального становлення молоді // Соціальний педагог. 2008. - № 12(грудень). С. 58-60.
    9. Гадяцький Л. Державна молодіжна політика: поганяй до ями ?: Виступ [народного депутата України], що не прозвучав у парламенті // Новий час. 1999. 28 черв. 4 лип. С.3.
    10. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. К.: Наук. думка, 1993
    11. Димитров, М. Ф. Пріоритетні напрями молодіжної політики у діяльності державних місцевих структур та громадських організацій // Проблеми освіти : наук.-метод. зб. / гол. ред. В.Г. Кремень. К., 2006. Вип. 44. С. 63-66.
    12. Донченко Т.О. Формування державної молодіжної політки в Україні:історико- правовий аспект. //Наукові праці.Том 125.Випуск 112.-К.2009.-С.141-143.
    13. Жигайло, Н. І. Діяльність центрів соціальних служб для молоді // Соціальна педагогіка: навч. посіб. / Н. І. Жигайло. Л., 2007. С. 133-143.
    14. Зінченко А. Державна молодіжна політика: історія формування, проблеми, перспективи // Політичний менеджмент 2007. № 1. С.185-186.
    15. Ільченко Н.М. Деякі аспекти формування механізму реалізації державної політики України в галузі засобів масової інформації // Державне будівництво: електрон. наук. фахове видання ХарРІ НАДУ. Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. № 2.
    16. Карнаух, А.А. Молодіжна політика: проблеми та перспективи // Віче. 2007. № 18. С. 47-48
    17. Кривчик Г.Г. Молодіжна політика в Україні у дзеркалі історизму і обєктивності // Грані. 2006. № 6. С. 153-155.
    18. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). Київ, Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. 242 с.
    19. Перепелиця, М. Механізм реалізації регіональної, місцевої державної молодіжної політики // Нова політика. 2000. - № 6. С. 40-43.
    20. Перепелиця, М. Державна молодіжна політика: молодь про її формування та реалізацію // Віче. 2000. - № 10. С. 47-60.
    21. Пилипчук І., Федусь С. Державна житлова молодіжна політика // Розробка державної політики: Аналіт. зап. / Уклад. О. І. Кілієвич. К., 2002. С. 137-141.
    22. Плахотнюк Н.Г. Проблеми і шляхи залучення молоді на державну службу в Україні // Укр. соціум. 2005. № 4. С. 84-92.
    23. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. 34 с.
    24. Метьолкіна Н.Б. Механізми формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні [Електронний ресурс] / Н.Б. Метьолкіна // Державне будівництво Х. : ХарРІ НАДУ "Магістр", 2008. № 1.
    25. Смолій, В.А. Молодіжна державна політика Історія України XX початку XXI століття: навч. посіб. // за ред. В.А. Смолія. К., 2004. С.342.
    26. Старожук Р. Державна молодіжна політика в контексті європейського вибору України: механізи реалізації . //Дис..канд.наук з держ.упр.25.00.02- Р. Старожук //О.;ОРІДУ НАДУ .2007,С.13-25.
    27. Ченцов В., Колесніков К. Українська молодіжна політика від Кравчука до Кучми // Бористен. 2006. № 12. С. 12-13.
    28. Шульга, В.В. Соціально-педагогічні аспекти державної молодіжної політики в Україні // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. / гол. ред. В.Г. Кремень. К., 2004. Вип. 40. С. 32-39.
    29. . Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 13 травня 1999р.,№655-ХІV.
    30. Гажієнко Ю. Проблеми політичної соціалізації молоді в сучасних умовах. //Вісн. НАДУ -2005-С.417-418.
    31. Пилипенко В. Молодь України:сподівання, орієнтації, поведінка //В. Пилипенко, О. Вишняк, О. Дончеко- К:Наук.думка,1993- С.40-50.
    32. Родина Л. Развитие социальной активности подростков // Л. Родина, О. Мичина // Партнерство через образование. Совместный российско-американский журнал.
    33. Соціальні послуги в Україні: сьогодення та перспективи // Т.В. Семигіна, К.С.Міщенко та ін.-К.:ВК "Зірка",2007-52с.
    34. Соціальна педагогіка.Навч. посібник. //За ред.А.Й. Капської-К.,2000-264с.
    35. Study on the State of Young People and Youth Policy in Europe 9(Final report). UN, 2001. 147 p.
  • 2438. Державна політика протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (підсумки 9 місяців 2009 р.)
    Контрольная работа пополнение в коллекции 28.10.2009

    У той же період розпочав свою діяльність Базельський комітет з нагляду за банківською діяльністю. У 1989 р. на зустрічі "Великої сімки" у Парижі було засновано Групу з розробки фінансових заходів протидії відмиванню грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering - FATF). Сьогодні членство в цій організації мають 31 країна, 2 міжнародні організації, а також понад 20 спостерігачів: 5 регіональних органів FATF та понад 15 інших міжнародних організацій. Основними формами діяльності Групи є розробка та періодичний перегляд рекомендацій з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - зазначених Сорока рекомендацій (які, поряд із Вісьмома спеціальними рекомендаціями FATF щодо протидії фінансуванню тероризму, були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, а також складання "чорного списку" країн, які не протидіють відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - тобто не впроваджують у національне законодавство та не керуються у регулюванні фінансової сфери зазначеними Сорока рекомендаціями - з наступним запровадженням проти них фінансових санкцій).

  • 2439. Державна реєстрація юридичних та фізичних осіб
    Дипломная работа пополнение в коллекции 11.05.2011

    Форма № 1 РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особиІ. Відомості про юридичну особуПовне найменування юридичної особи Організаційно-правова форма юридичної особи Назва юридичної особи Скорочене найменування юридичної особи (відповідно до установчих, розпорядчих документів) Місцезнаходження юридичної особи: У К Р А Ї Н А Область АР Крим Поштовий індекс Район області Район міста Місто Селище міського типу Селище Село Вулиця (інший тип елементу вулично-дорожньої мережі) - зазначається разом з назвою Будинок Корпус Тип приміщення* № Розмір статутного фонду (грн.) , Розмір сплаченого внеску до статутного фонду (грн.) , Дата закінчення формування статутного фонду (ДД.ММ.РРРР) . . Відомості про фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, (згідно з відомостями, що містяться в установчих або у розпорядчих документах) - про керівника юридичної особиПрізвище Імя, по батькові Ідентифікаційний номер Наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи Відомості про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори (згідно з відомостями, що містяться в установчих або у розпорядчих документах)Прізвище Імя, по батькові Ідентифікаційний номер Наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи *Зазначається тип приміщення - або квартира, або кімната, або кабінет, або офіс тощо

  • 2440. Державна служба в Україні
    Курсовой проект пополнение в коллекции 12.09.2010

     

    1. Закон України "Про державну службу".//Урядовий кур'єр. 1994. - №4.
    2. Конституція України. - Київ, 1996.
    3. Указ Президента України "Про стратегію реформування системи державної служби в Україні" №599 від 14 квітня 2000р.
    4. Указ Президента України "Про підвищення ефективності системи державної служби" №208 від 11 лютого 2000р.
    5. Нижник Н. Деякі аспекти адміністративної реформи в Україні: стан та перспективи. Програма "Україна - 2010". Консолідація українського суспільства: реалії, перспективи: Науково-методичний посібник. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 200с.
    6. Государственная служба (комплексный подход). - М.: Дело, 1999. - 440с.
    7. Котюк В.О. Основи деpжави i пpава.- К.: Вентуpi, 1997.
    8. Мелащенко В.Ф. Основи конституцiйного пpава на Укpаїнi.- К.: Вентуpi, 1995.
    9. Кодекс Законів про працю України КзиП України за станом на 5 жовтня 1996р.
    10. Кодекс законів про працю України.
    11. Постанова Верховної Ради, від 01.03.91, N 804-XII, Про порядок введення в дію Закону Української РСР " Про зайнятість населення "
    12. Закон, від 14.10.94, N 206/94-ВР, Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про зайнятість населення"
    13. Постанова Верховної Ради, від 12.12.96, N 603/96-ВР, Про проект Закону України про внесення змін до статті 22 Закону України "Про зайнятість населення".
    14. Закон, від 21.11.97, N 665/97-ВР, Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення".
    15. Постанова КМ, від 27.04.98, N 578, Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення".
    16. Постанова КМ, від 14.09.98, N 1435, «Про внесення змін і доповнень до положень про державну службу зайнятості та про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення».
    17. Кодекс законів про працю України і інше законодавство про працю, Українська правнича фундація, К.,1995.
    18. Кодекс України про адміністративні правопорушення, К.,1997.
    19. Цивільний кодекс України, К.,1996.
    20. Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар, Фірма “Консул”, Харків, 1997.
    21. Закони України, Збірник, Українська правнича фундація, К., 1996, т.2,4,5,7.
    22. Трудове право України. Під. ред. Чанишевой Г.І., Х. «Одисей», 1999.
    23. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Х.: Фірма «Консум», 1998.
    24. Трудове право України: Курс лекцій. // Під. Ред. П.Д. Пилипенка. Львів: Вид-во “Вільна Україна”, 1996.
    25. Рабінович П.Р. Основи загальної теорії права та держави. К., 1994.
    26. Трудове право : Підручник. М.: “Статут ЛТД”, 1996.