Держава як полiтична органiзацiя суспiльства: сутнiсть, походження та функцiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Держава як полiтична органiзацiя суспiльства: сутнiсть, походження та функцiСЧ
полiтичний правова держава справедлива
Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежностi УкраСЧни актуалiзувало необхiднiсть вивчення проблем, повязаних з державою як полiтичною формою органiзацiСЧ суспiльства.
Вивчення держави передбачаСФ, перед усiм, зясування притаманних СЧй ознак, функцiй, прерогатив, структури, форм. Не менш важливим СФ ознайомлення з теорiями походження держави, концепцiями сучасноСЧ держави, ознаками правовоСЧ держави та механiзмами СЧСЧ спiввiдношення з громадським суспiльством.
На сьогоднi у свiтi iснуСФ близько 200 держав, якi вiдрiзняються одна вiд одноСЧ своСФю iсторiСФю, рiвнем соцiально-економiчного та культурного розвитку, соцiально-полiтичною органiзацiСФю, величиною територiСЧ, чисельним та якiсним складом населення, ступенем впливу на мiжнароднiй аренi. Однак, кожна з цих держав СФ найголовнiшим системоутворюючим елементом полiтичноСЧ системи, СЧСЧ ядром, що включаСФ в себе сукупнiсть безпосереднiх субСФктiв полiтики.
Дослiдники рiзних епох демонстрували сталий iнтерес до природи держави, при чому погляди на державу змiнювались iсторично. В краСЧнах Стародавнього Сходу держава розглядалась як щось святе, що виникаСФ внаслiдок БожоСЧ волi, а тому потребуСФ беззаперечного пiдкорення. До початку ХХ столiття таке розумiння збереглось в суспiльствах з одноособовою (монархiчною) формою влади, що передавалась в спадок. Проте, ще у Стародавнiй ГрецiСЧ рiзнi фiлософи та фiлософськi течiСЧ починають повязувати державу з вимогами справедливостi (пiфагорiйцi), законностi (Сократ), турботи про суспiльне благо (Демокрiт). Арiстотель трактував державу як вищу форму спiлкування мiж людьми. На думку Арiстотеля, держава виникаСФ не лише для господарського обмiну i протидiСЧ несправедливостi. тАЮВона зявляСФтся тiльки тодi, коли створюСФться спiлкування заради благого життя мiж сiмями i родинами, заради досконалого i достатнього для себе самого життятАЭ. У своСЧй багатотомнiй працi тАЮПолiтикатАЭ. Арiстотель описав 158 грецьких i варварських державних устроСЧв. Найбiльш вдалою формою держави вiн вважав конституцiйну помiрковано-демократичну республiку (полiтiю), що спираСФться на середнi верстви суспiльства, на вiльних людей середнього статку i передбачаСФ правлiння бiльшостi в iнтересах всього суспiльства.
Розвиток iсторичноСЧ думки призвiв до появи значноСЧ кiлькостi iнодi навiть протилежних думок про походження, суть та основне призначення держави. В середнi вiки, коли визначальну роль в життi суспiльства вiдiгравала Церква, панiвною була теологiчна теорiя, яка трактувала виникнення держави та державноСЧ влади з БожоСЧ волi. Звiдси випливаСФ святiсть, недоторканнiсть держави, покора всiх пiдданих державнiй владi. Патрiархальна теорiя обТСрунтовуСФ патрiархально-патерналiстичну концепцiю держави, згiдно якоСЧ держава - це результат iсторичного розвитку сiмСЧ. Природний процес розростання сiмСЧ у роди, потiм у племена призводить до появи великих спiльнот, якими i стали держави. За цiСФю теорiСФю, спадковий монарх це нащадок племiнних вождiв, якi ведуть свiй родовiд вiд Адама.
У ХVРЖРЖ - ХVРЖРЖРЖ столiттях великоСЧ популярностi набуваСФ теорiя суспiльного договору, яка доводить, що держава виникаСФ на певному етапi iсторичного розвитку людства як наслiдок укладання угоди мiж народом i правителем. Держава тут виступаСФ як орган загального примирення людей, якi перебували у природному станi, коли йшла тАЮвiйна всiх проти всiхтАЭ. Концепцiя суспiльного договору iснувала у двох рiзновидах. У першому випадку наголос на тому, що народ добровiльно вiддав право керувати суспiльством монарховi i тому маСФ добровiльно пiдкорятись, виправдовував абсолютизм. РЖнша концепцiя наголошувала на тому, що в разi невиконання правителем своСЧх обовзкiв, занедбаностi умов угоди народ маСФ право на супротив правителю.
РЖснують i iншi теорiСЧ походження держави. Зокрема, органiчна трактуСФ виникнення держави як наслiдок природноСЧ диференцiацiСЧ органiв тАЮсуспiльного органiзмутАЭ; психологiчна пояснюСФ походження держави особливими властивостями психiки визначних осiб; теорiя завоювання трактуСФ появу держави як результат завоювання та поневолення одних племен iншими i встановлення на завойованiй територiСЧ влади завойовника; класова теорiя повязуСФ появу держави з подiлом, внаслiдок майнового розшарування суспiльства на класи, з яких один пануСФ, а iншi пiдкоряються. Сучасна загальна теорiя походження держави СФ юридичною. Вона повязуСФ виникнення держави з правами людини, розглядаСФ як правову форму органiзацiСЧ i функцiонування полiтичноСЧ влади.
Сьогоднi, коли iсторичний метод в полiтичних дослiдженнях не вiдiграСФ важливоСЧ ролi, дискусiСЧ навколо проблеми виникнення держави припинилися. На думку багатьох полiтологiв, держави виникали рiзними шляхами i на СЧх утворення впливали рiзноманiтнi фактори та чинники.
Погляди вчених на природу i головне призначення держави теж вiдрiзнялись неоднорiднiстю та суперечливiстю. На думку Т. Мора, держава - це змова багатих проти бiдних (таке розумiння держави пiзнiше було притаманне марксистам та анархiстам); нiмецький фiлософ Г. Гегель трактував державу як втiлення моральноСЧ iдеСЧ, тАЮобраз i дiйснiсть РозумутАЭ, тАЮходу Бога в свiтiтАЭ; iнший нiмецький фiлософ РЖ. Кант вважав, що призначенням держави СФ забезпечення максимальноСЧ вiдповiдностi держ?/p>