Geum.ru
Главная / Категории / Типы работ

Держава як полiтична органiзацiя суспiльства: сутнiсть, походження та функцiСЧ

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



Вµннiсть влади) (див. Таблицю №2).

Суверенiтет як верховенство державноСЧ влади вирiзняСФ державу вiд iнших iнститутiв полiтичноСЧ системи, стосовно яких вона СФ самостiйною i незалежною. Лише держава представляСФ все суспiльство, iнтереси всiх соцiальних груп, захищаСФ права i свободи громадян та забезпечуСФ СЧх загальносоцiальнi потреби. Сувереннiсть державноСЧ влади виражаСФться у монополiСЧ на продукування загальнодержавних актiв, виробленнi та реалiзацiСЧ внутрiшньоСЧ i зовнiшньоСЧ полiтики. З iншого боку, диференцiацiя суспiльства на рiзнi групи, якi мають своСЧ iнтереси i прагнуть СЧх задовiльнити шляхом оволодiння державною владою, призводить до того, що держава як сукупнiсть владних та адмiнiстративних органiв може здiйснювати управлiння в iнтересах певноСЧ групи, найбiльш наближеноСЧ до влади або володiючоСЧ нею монопольно.

Держава використовуСФ певнi прерогативи до яких належить:

  1. управлiння суспiльством з метою стабiлiзацiСЧ суспiльноСЧ системи та збереження цiлiсностi суспiльства;
  2. застосування органiзованого примусу;
  3. збирання податкiв, мита, випуск грошей i регулювання грошового обмiну;
  4. використання всiх суспiльних ресурсiв для здiйснення внутрiшньоСЧ i зовнiшньоСЧ полiтики.

Пiдсумовуючи сказане, можемо дати наступне визначення держави:

держава - це структурована i правовим шляхом, унормована суверенна суспiльна (публiчна) влада, що здiйснюСФ контроль над даною територiСФю i виступаСФ вiд iменi всього суспiльства при вирiшеннi внутрiшнiх i зовнiшнiх питань. Вона СФ основним системоутворюючим елементом полiтичноСЧ системи.

СвоСФ суспiльне призначення держава здiйснюСФ через виконання своСЧх функцiй, якi традицiйно подiляються на внутрiшнi i зовнiшнi. Такий подiл до певноСЧ мiри СФ умовним, оскiльки кожна функцiя держави включаСФ в собi i внутрiшнi, i зовнiшнi аспекти.

До зовнiшнiх функцiй вiдноситься:

  1. оборонна функцiя, яка забезпечуСФ цiлiснiсть держави, СЧСЧ безпеку, розвиток вiйськового потенцiалу;
  2. дипломатична, яка спрямована на створення та забезпечення сприятливих умов для розвитку держави в системi мiжнародних вiдносин, розвиток спiвробiтництва з iншими краСЧнами, iнтеграцiю у свiтове спiвтовариство.

Виконуючи зовнiшнi функцiСЧ, держава прагне забезпечити реалiзацiю нацiональних iнтересiв на мiжнароднiй аренi.

Серед внутрiшнiх функцiй видiляють:

  1. адмiнiстративно-управлiнську;
  2. нормотворчу;
  3. правозахисну;
  4. виконання загальносуспiльних робiт;
  5. розвязання конфлiктiв i стабiлiзацiю суспiльних вiдносин;
  6. здiйснення полiтичного керування;
  7. iнтеграцiйну;
  8. нацiонально-консолiдуючу та iншi.

В УкраСЧнi, яка протягом кiлькох столiть була пошматована i перебувала у складi iнших держав, розвиток нацiональноСЧ свiдомостi i культури проходив пiд впливом iмперських центрiв. Саме тому, пiсля проголошення незалежностi, особливого значення для украСЧнськоСЧ держави набула нацiонально-консолiдуюча функцiя. Вона проявляСФться в тому, що держава:

  1. обСФднуючи всi приналежнi до даноСЧ держави територiСЧ, визначаСФ зовнiшнi рамки, в яких вiдбуваються процеси економiчноСЧ, мовноСЧ, культурноСЧ iнтеграцiСЧ;
  2. обумовлюСФ спiльнiсть iсторичноСЧ долi та традицiСЧ, зокрема у вiдносинах з iншими народами;
  3. сприяСФ творенню СФдиноСЧ для всiСФСЧ нацiСЧ системи цiнностей, в яких вiдображена специфiка нацiонального поступу i якi водночас виступають орiСФнтиром для подальшого вирiшення суспiльних проблем;
  4. сприяСФ розвитку нацiональноСЧ культури (нацiональна система освiти, нацiональна наука, мистецтво, лiтература);
  5. часто iнiцiюСФ створення нацiональноСЧ релiгiСЧ (Англiканська церква у АнглiСЧ, iнiцiювання екуменiчного руху в УкраСЧнi).

A