Экономика

11041. Основи організації фінансів підприємтсв
Контрольная работа пополнение в коллекции 11.08.2010
Фінансові відносини підприємств будуються на визначених принципах, зв'язаних з основами господарської діяльності: господарська самостійність, самофінансування, матеріальна зацікавленість, матеріальна відповідальність, забезпечення фінансовими резервами.
- Принцип господарської самостійності не може бути реалізований без самостійності в області фінансів. Його реалізація забезпечується тим, що господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності самостійно визначають свої витрати, джерела фінансування, напрямки вкладень коштів з метою одержання прибутку. Розвиток ринкових відносин істотно розширило самостійність суб'єктів господарбвання, з'явилися нові можливості в інвестуванні коштів. Комерційні організації і підприємства з метою одержання додаткового прибутку можуть здійснювати фінансові інвестиції короткострокового і довгострокового характеру у формі придбання цінних паперів інших комерційних організацій, держави, участі у формуванні статутного капіталу іншого суб'єкта, що хазяює, збереження коштів на депозитних рахунках комерційних банків. Однак сказати про повну фінансову самостійність суб'єктів господарювання у процесі формування фінансових ресурсів і використання приналежних їм коштів не можна. Держава регламентує окремі сторони їхньої діяльності. Так, комерційні організації і підприємства усіх форм власності відповідно до законодавства сплачують необхідні податки відповідно до встановлених ставок, беруть участь у формуванні позабюджетних фондів. Нарахування амортизації також відбувається по нормах, установленим законодавчо.
- Принцип самофінансування. Реалізація цього принципу - однієї з основних умов підприємницької діяльності забезпечує конкурентноздатність суб'єкта господарювання. Самофінансування означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції, інвестування в розвитку виробництва за рахунок власних коштів і, при необхідності, банківських і комерційних кредитів. В даний час не всі підприємства й організації здатні цілком реалізувати цей принцип. Підприємства різних галузей, випускаючи продукцію, необхідну споживачу, по об'єктивних причинах не можуть забезпечити її достатню рентабельність. До них відносяться окремі підприємства міського пасажирського транспорту, житлово-комунального господарства, сільського господарства, оборонної промисловості, підприємства добуваючих галузей. Такі підприємства одержують додаткові асигнування з бюджету на різних умовах.
- Принцип матеріальної зацікавленості - об'єктивна його необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності - одержанням прибутку. Зацікавленість у результатах господарської діяльності в однаковій мірі притаманна колективам підприємств і організацій, окремим працівникам і державі в цілому. Реалізація цього принципу може бути забезпечена цілісною оплатою праці, оптимальною податковою політикою держави, дотриманням економічно обґрунтованих пропорцій у розподілі чистого прибутку на споживання і нагромадження.
- Принцип матеріальної відповідальності - означає наявність визначеної системи відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності. Фінансові методи реалізації цього принципу різні для окремих суб'єктів господарювання, їхніх керівників і окремих працівників. У цілому для суб'єкта господарювання цей принцип реалізується через пені і неустойки, штрафи, стягнуті при порушенні договірних зобов'язань (терміни, якості продукції), несвоєчасності повернення короткострокових і довгострокових позичок та погашення векселів, порушенні податкового законодавства, а також у випадку неефективної діяльності шляхом застосування до даного суб'єкта господарювання процедури банкрутства. Для керівників комерційних організацій і підприємств принцип матеріальної відповідальності реалізується через систему штрафів у випадках порушення суб'єктомгосподарювання податкового законодавства.
11042. Основи планування у підприємстві
Курсовой проект пополнение в коллекции 20.03.2011

Доход від реалізації продукції визначається як сума добутку плану продажу виробів (згідно з варіантом табл..Б.1) на планово-розрахункову ціну з ПДВ (табл. 13.1, рядок4). Податок на додану вартість визначається як 16,66% від доходу від реалізації продукції (табл..14.1, рядок1). Чистий доход визначається як різниця між доходом від реалізації продукції та податком на додану вартість. Виробнича собівартість реалізованої продукції визначається як сума добутку плану продажу виробів на виробничу собівартість відповідного виробу (табл. 12.1, рядок8). Валовий прибуток визначається як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (рядок3) та виробничою собівартістю реалізованої продукції (рядок4). Адміністративні витрати дорівнюють загальногосподарським витратам, які визначаються як 130% від річного фонду нормованої заробітної плати основних робітників (див. табл..8.1, рядок1). Витрати на збут дорівнюють 5% від виробничої собівартості реалізованої продукції (табл..14.1, рядок4). Операційний прибуток визначається як різниця між валовим прибутком та адміністративними витратами та витратами на збут (табл..14.1, рядок5рядок6рядок7). Податок на прибуток визначається як 25% від операційного прибутку (рядок8). Чистий прибуток це різниця між операційним прибутком та податком на прибуток (табл..14.1, рядок8 рядок9). Рентабельність виробництва визначається як відношення чистого прибутку (рядок10) до повної собівартості реалізованої продукції (рядок4+рядок6+рядок7), помноженою на 100%.
11043. Основи побудови обліку фінансування витрат
Курсовой проект пополнение в коллекции 20.03.2011
1. Бабіч В.В., Сагова С.В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. 2-ге вид., без змін. К.: КНЕУ, 2007. 288с.
2. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку.: Київ, КДТЕУ, 2000, -692с.
3. Бутинець Т.А. Документування господарських операцій: теорія, методологія, компютеризація. Наукове видання. - Житомир: ЖІТІ, 1999. -412с.
4. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / Вид. 2-е, доп. і перероб. -Житомир: ЖГГІ, 2007. - 640 с.
5. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі: Житомир, ПП «Рута», 2000,-608с.
6. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. Навч.посібник. К.: А.С.К., 2001. 848 с.
7. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навч.посібник.- Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2003. 524 с.
8. Михайлов М.Г., Мельник О.А., Теслюк В.М. та ін. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання.: Київ. «Вища освіта», 2002, -400с.
9. Н.В.Чебанова, Ю.А.Василенко. Бухгалтеріський фінансовий облік: Посібник. К.: Вид. Центр „Академія”, 2002 672 с.
10. Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. Київ: центр навчальної літератури, 2004. 464 с.
11. Організація бухгалтерського обліку. Навч.посіб. /Ф.Ф.Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Шигун, С.М.Шулепова. Житомир: ЖІТІ, 2001. 576
12. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій затверджений МФУ від 30.11.1999р. № 291.
13. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. Тернопіль: Карт-бланш, 2002. 628 с.
14. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. К.:КНЕУ, 2000. 578 с.
15. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.: Київ, «А.С.К.», 2008, -770с.
11044. Основи податкового адміністрування
Отчет по практике пополнение в коллекции 30.11.2010

Варто відмітити,що уряд звільнив від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів установ виконання покрань;заповідники, національні та дендрологічні парки, ботанічні сади;заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю;державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільськогосподарських культур;заклади фізичної культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, дитячі санаторно курортні та оздоровчі, а також навчально-виховні заклади;заклади фізичної культури та спорту, за винятком кооперативних і приватних;дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України;благодійні фонди;інваліди І та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни і прирівняні до них особи, пенсіонери;громадяни та громадські обєднання, які постраждали від Чорнобильської катастрофи [10,ст.12].
11045. Основи проектного аналізу
Контрольная работа пополнение в коллекции 12.08.2010
Алгоритм створення проекту складається з таких кроків:
1. Розпізнавання проблеми.
2. Аналіз проблеми. Для чого використовується поєднання прямих спостережень, інтервю, обзорів документів і засідань. При зборі інформації не завжди доцільно привертати увагу до проблеми доцільно говорити про симптоми та можливі дії.
3. Визначення альтернатив.
4. Прийняття рішення. Дії в даному контексті звичайно припускають або політику, або зміни плану та заходи у відношенні в ресурсів. Обравши рішення та визначивши дії, необхідно поінформувати топ-менеджмент про проблему та рекомендований підхід.
5. Оголошення про рішення та дії.
6. Безпосередні дії. Впроваджувати заходи слід одночасно, якщо робити це послідовно, деякий час буде існувати «гібрид» старого и нового.
7. Перевірка та контроль виконання. Результати дій та рішень повинні проявитися після їх втілення в життя.
11046. Основи ринкової лібералізації
Информация пополнение в коллекции 16.09.2010

Comparative advantages (порівняльні переваги) - принцип, висунута в теорії зовнішньої торгівлі Д. Рикардо. Відповідно до цього принципу, якщо дві країни, наприклад Англія й Португалія, провадять кожна два товари: вовна й вино, але в Англії виробництво обох товарів ефективніше, обмін між країнами можливий, якщо кожна країна зосередиться на відносно більше ефективному виробництві (Англія - тільки вовна, Португалія - тільки вино). У підсумку збільшується загальна ефективність. Модель Рикардо враховувала тільки один фактор виробництва - праця й зіставляла країни тільки по продуктивності праці. Надалі була побудована модель із узагальненням на два фактори виробництва (праця й капітал). Вона знайшла вираження у відомій теоремі Хекшера-Олина. Передбачається, що дві країни мають у своєму розпорядженні однакові технології й можуть провадити той самий набір продукції. Однак в одній з них - надлишок капіталу, а в іншій - надлишок робочої сили. У теоремі доводиться, що першій країні вигідно зосередитися на випуску й експорті капіталомісткої продукції, а другий - на випуску й експорті трудомісткої продукції. Відносно імпорту справедливо буде зворотне. При цьому в першій країні встановлюється більше висока заробітна плата в порівнянні із другий. Модель не враховує можливостей експорту капіталу й міграції робочої сили, а також росту заробітної плати в другій країні під тиском позаекономічних обставин. При цих допущеннях зовнішня торгівля між країнами сприяє підвищенню добробуту обох країн. Однак модель статична, і відповідно до неї країна з дешевою робочою силою приречена залишатися такий навічно. Тому модель Хекшера-Олина, як і модель Рикардо, є моделлю зовнішньої торгівлі між країнами різного рівня розвитку. Як показує досвід Японії, найбільш ефективна в змісті розвитку модель двоїстої економіки, де сектор дешевої робочої сили спочатку забезпечує експорт і нагромадження капіталу для сектора капіталомістких нових технологій і високооплачуваної праці, що розвивається при активній підтримці держави.
11047. Основи розвитку регіону. Видатки місцевих органів влади
Контрольная работа пополнение в коллекции 10.11.2009
1. Конституція України, ухвалена Верховною Радою України 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР
2. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХІІ
3. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. № 2493-ІІІ
4. Закон України "Про статус народних депутатів України" від 17.11.1992р.
5. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р.
6. Закон України "Про місцеві державні адміністрації"" від 09.04.1999р.
7. Указ Президента України "Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи" від 07.07.1997р. за № 620/1997
8. Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998р. за №810/1998.
9. Указ Президента України "Про першочергові заходи з проведення в Україні адміністративної реформи" від 20.11.1998р. за №1284/1998.
10. Указ Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999р. за№1572/1999.
11. Указ Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади України" від 15.12.1999р. за №1573/1999.
12. Указ Президента України "Стратегія реформування державної служби" від 14.04.2000р. за №599/2000.
13. Указ Президента України "Про деякі заходи оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади" від 26.05.2003р. за №434/2003.
14. Рішення Конституційного суду України №2-рп/2003 "У справі про повноваження Президента України реорганізовувати центральні органи виконавчої влади за №1-1/2003" від 28.01.2003р. // Урядовий кур'єр. - 2003. -№27.-С. 12-13.
15. Іванова Т.В. Організація місцевого самоврядування в Україні: Навч. посіб.- К., Професіонал, 2005 -112с.
16. Черноног Є.С. Державна служба в Україні : Навч. посіб. - Сєвєродонецьк, СФ МАУП, 2003 114с.
17. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. К., Знання-Прес, 2003- 523с.
18. Лазор О.Д., Лазор О.Я. Місцеве самоврядування. Вітчизняний та зарубіжний досвід. К., Дакор, 2005 560 с.
19. Бечко П.К. Ролінський О.В. Місцеві фінанси : Навч. посіб. К, ЦНЛ, 2007 192с.
20. Лазор О.Д., Лазор О.Я. Державна служба в Україні: Навч. посіб. К., Дакор,КНТ, 2005 -472с.
21. Рева Т.М. , Ковальчук К.Ф. та ін.. Місцеві фінанси К, ЦУЛ, 2007 -208с.
22. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика. Навчальний посібник- К., АТІКА,2003 160с.
23. Черноног Є.С. Державна служба : історія, теорія і практика: Навч. посіб. К., Знання, 2008 458с.
24. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні- К., Видавничий Дім, 1999- 242с.
25. Черноног Є.С. Державна служба в Україні Луганськ, СНУ ім.. В. Даля, 2005 160с.
26. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки : Навч. посіб. К., Знання, 2006 435 с.
27. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки : Навч. посіб. К., Знання, 2004 262 с.
28. Пазенюк В.С. Социальная политика: два измерения К., ЦУЛ, 1999- 414с.
11048. Основи статистики
Контрольная работа пополнение в коллекции 16.12.2010

ПоказникВАТ "Квітка"ВАТ "Красуня"Відносна величина структури ВАТ "Квітка", %Відносна величина структури ВАТ "Красуня", %Відносна величина координаціїВідносна величина просторового порівнянняВАТ "Квітка" %ВАТ "Красуня" %1. Виручка від реалізації телевізорів140060085,3423,94100100429,12. Виручка від реалізації магнітофонів4550230017,369,1732538,2850,53. Виручка від реалізації телефонів7689357429,3414,24549,2159,4946,54. Виручка від реалізації телефаксів6890754326,3030,06492,14125,55109,55. Виручка від реалізації ксероксів5677566721,6622,59405,594,3299,8Разом2620625092100%100%ХХХ
11049. Основи фінансового аналізу
Контрольная работа пополнение в коллекции 17.11.2010

вага %12345678I. Необоротні активиОсновні засоби791,452,111222,651,73+431,2+54,49-0,38Нематеріальні активи1,10,070,90,04-0,2-18,18-0,03Незавершене будівництвоДовгострокові фінансові інвестиціїВідстрочені податкові активиУсього за розділом I792,552,181223,551,76+431+54,38-0,41II. Оборотні активиЗапаси:виробничі запаси217,014,29244,310,34+27,3+12,58-3,95незавершене виробництво24,91,640,10-24,8-99,6-1,64товари0,60,040,60,0300-0,01готова продукція206,013,56347,014,68+141,0+68,45+1,12Разом запаси448,529,53592,025,05+143,5+32-4,48Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги110,77,29252,110,67+141,4+127,73+3,38За розрахунками:з бюджетом69,42,94+69,4+2,94за виданими авансамиіз внутрішніх розрахунківРазом за розрахунками69,42,94+69,4+2,94Інша поточна дебіторська заборгованість 28,11,85213,59,03+185,4+659,79+7,18Разом дебіторська заборгованість 138,89,1453522,63396,2+285,45+13,49Грошові кошти та їх еквіваленти:в національній валюті136,99,01-45,8-1,94-182,7-133,46-10,95в іноземній валюті52,82,23+52,8-2,23Разом грошові кошти136,99,017,00,3-129,9-94,89-8,71Інші оборотні активи2,10,146,20,26+4,1+195,24+0,12Усього за розділом II726,447,831140,148,24+413,7+56,95+0,41III. Витрати майбутніх періодівВсього1518,81002363,6100+844,8+55,620
11050. Основная деятельность потребительской кооперации
Курсовой проект пополнение в коллекции 26.10.2010

В настоящее время потребительские кооперативы начинают создаваться, во-первых, на проверенных историческим опытом и временем кооперативных постулатах кооперативных принципах и ценностях. Во-вторых, современная потребительская кооперация выступает как многоотраслевая социально-экономическая система, уставной целью функционирования которой является удовлетворение личных, экономических, социальных и других потребностей своих членов-пайщиков в товарах, услугах, а также обслуживание экономических интересов объединившихся в ней сельхозтоваропроизводителей и достижение определенных выгод для ее участников. Характерной особенностью деятельности потребительской кооперации является сочетание хозяйственных и социальных функций. Двойственная, социально-экономическая природа кооперации является ее глубоким, основным внутренним противоречием, накладывающим отпечаток на ее хозяйственную деятельность, социальную сущность, возможность устойчивого и стабильного развития. На дуалистический характер природы кооперации указывали многие теоретики, начиная с Р.Оуэна и Ш.Фурье. ПрофессорМ.И.Туган-Барановский писал: «Если тело кооператива создано капитализмом, то душа кооператива вдохнута социалистическим идеалом» именно из социально-экономической природы кооперации вытекают особенности создания и развития организационных форм потребительской кооперации. В нашем понимании, организационная форма есть такая управленческая конструкция, которая несет в себе как бы два начала одно организационно-правовая форма узаконенная форма предприятия как хозяйственного субъекта с правами юридического лица, который, используя закрепленное за ним имущество, производит и реализует товары и услуги. Второе управленческая структура, то есть система последовательно соподчиненных, но параллельно работающих органов управления. Выделяются управленческие структуры: а) внутри потребительского общества; б) в системе «потребительское общество союз»; в) в системе «союз союз». Организационная форма является тем конструктивным элементом кооперативного производства, который придает ему следующие характерные моменты: обеспечивает правовую регламентацию хозяйственной деятельности кооперативного предприятия; включает данное производство в систему единого экономического пространства; организационно закрепляет управление технологическими процессами и людьми; определяет систему внутренних и внешних финансовых взаимоотношений участников производственного процесса; регламентирует механизм взаимодействия профессионального менеджмента и общественного управления. В этой связи организационные формы потребительской кооперации отличает кооперативная самобытность, то есть статус некоммерческой организации, выполняющей социальную миссию и организующей свою экономическую деятельность на основе кооперативной идеологии, принципах и ценностях, что и определяет их потенциал и преимущества по сравнению с другими рыночными субъектами. При этом мы исходим из того, что потребительская кооперация как некоммерческая организация, с одной стороны фиксирует и закрепляет сложившуюся в ней систему экономических отношений между пайщиками и администрацией по поводу реализации объектов кооперативной собственности и распределению продуктов этой реализации между членами кооператива, а, с другой, определяет экономический порядок отношений с внешней средой: с государством и муниципальными органами власти через налоговую систему, финансовые и страховые организации и т.д. Поэтому потребительская кооперация, пожалуй, единственная организационная форма, которая тесно интегрирует интерес государства с его социальными группами. В-третьих, в современных условиях потребительская кооперация рассматривается как своеобразная форма организации производства (форма бизнеса), особая организационно-правовая форма предпринимательской деятельности. Предпринимательство в потребительской кооперации имеет свои особенности. Первая особенность предпринимательство является коллективным, так как осуществляется в интересах пайщиков, но неиндивидуально ими, а в рамках кооперативных структур. Вторая особенность предпринимательская деятельность реализуется преимущественно в сферах обращения и потребления, и лишь частично в сфере производства. Третья особенность целью предпринимательской деятельности потребительского кооператива является не извлечение прибыли. Хотя данное утверждение совсем не означает, что потребительский кооператив не заботится о ее получении. Скорее, наоборот, в наше время ориентация на прибыль для кооператива как субъекта рынка составляет основу его здоровой конкуренции. Для потребительского кооператива прибыль трансформируется в некую общую экономическую выгоду, которую получают его участники. Поэтому прибыль от кооперативного бизнеса в основном используется для хозяйственного укрепления потребительской кооперации и имеет ярко выраженную социальную направленность. Исходя из выше отмеченного, можно назвать следующие характерные черты организационных форм потребительской кооперации как социально-ориентированных хозяйствующих субъектов: свобода экономического выбора потребителя (открытое, доступное членство для всех); справедливое распределение дохода, это означает, что полученные кооперативом доходы распределяются пропорционально уровню пользования членами-пайщиками услугами кооператива; особая и своеобразная экономическая роль факторов производства. Капиталы, которыми обладают кооперативы, выступают для них как вспомогательное средство, так как на первом плане здесь находится человек труда и основное значение придается удовлетворению насущных потребностей людей.
11051. Основная проблематика экономической мысли античности
Дипломная работа пополнение в коллекции 18.10.2011

Особенностью периода VIII - VI вв. до н. э. была конфликт основной массы свободного населения и родовой аристократии. Отражением этой борьбы были реформы Солона. Солон - один из крупнейших афинских реформаторов, политический деятель и поэт, считающийся одним из семи греческих мудрецов. Избранный в Афинах в 594 г. до н. э. на должность первого архонта с правами законодателя, он осуществил ряд реформ, направленных на преодоление острых противоречий в развитии рабовладельческого общества. Он начал преобразования, направленные на восстановление единства гражданского коллектива. Прежде всего, он провел сейсахтейю (гр. стряхивание бремени): все долги, сделанные под залог земли, и накопившиеся по ним проценты были объявлены недействительными. Рабство за долги было отменено, афиняне-должники, проданные за границу, были выкуплены за счет государства. Сейсахтейя, а также законы о запрещении приобретения земли свыше определенной нормы предотвратили разорение крестьян и способствовали развитию в Аттике в основном среднего и мелкого землевладения. Для облегчения торговли Афин с Малой Азией и западной частью Средиземного моря была проведена унификация мер и весов, и господствовавшая ранее эгинская монетная система была заменена более легкой эвбейской. Были также приняты меры, направленные на усиление товарности сельского хозяйства: поощрялось развитие садово-огородных культур, разрешался вывоз за границу оливкового масла. Большое внимание уделялось также ремеслу: в частности, было установлено, что если отец не обучил сына какому-либо ремеслу, он не мог в старости претендовать на сыновнюю поддержку. Кроме того, был запрещен вывоз сырья; в Афины привлекались иностранные мастера-ремесленники, многим метекам, занимавшимся ремеслом, было предоставлено афинское гражданство.
11052. Основная характеристика инфраструктуры отдельных районов Приазовья
Информация пополнение в коллекции 14.12.2010

Так, ОАО "Бахчевик" в настоящее время занимается выращиванием зерна, подсолнечника, семян бахчевых культур, семян гибридного подсолнечника сортов Югославской и Украинской селекции, производством молока, мяса крупного рогатого скота, мяса свиней и птицы. Сельскохозяйственное предприятие с ограниченной ответственностью "Нива" специализируется на выращивании зерна подсолнуха и производстве молока. ОАО "Приазовье" в селе Новоселовка является производителем семян зерновых, технических культур, многолетних и однолетних трав. Животноводство представлено молочным стадом и выращиванием свиней. ООО "Агрофирма "Мичурино" занимается выращиванием зерновых и масличных культур. Специалисты фермерского хозяйства большое внимание уделяют повышению урожайности. На предприятии также осуществляется молочное скотоводство. Всего в хозяйстве 900 голов крупного рогатого скота, из них 370 голов дойного стада. [1] Медицинское обслуживание представлено лечебными учреждениями и аптеками. В сфере образования функционируют 22 общеобразовательные школы, один сельский профессиональный лицей. Культурная жизнь Тельмановского района представлена библиотечной сетью, музыкальной школой, краеведческим музеем и аматорскими коллективами. Изюминкой является единственный в Украине сельский образцовый цирк "Арабески" районного Дома культуры. На территории района активно действует Тельмановский приграничный полк Украинского реестрового казачества им. Петра Сагайдачного. Достижения спортивного развития этого края выражены посредством олимпийских чемпионов - это Илья Мате и Нина Зюськова, а также мастера спорта международного класса и заслуженные тренеры Украины.
11053. Основні виробничі фонди підприємства
Контрольная работа пополнение в коллекции 21.02.2011

Елементи витратЗначенняМатеріальні витрати6265,4В тому числі: Сировина, основ.матеріали, напівфабрикати691,2тара558,0запасні частини для ремонту7,9МШП5,7допоміжні матеріали504,0паливо1200,0енергія3298,6Витрати на оплату труда888,0Відрахування на соціальні заходи333,0В тому числі: на соц. страхування25,8в Пенсійний фонд284,2в Державний фонд зайнятості18,6на медичне страхування4,4Амортизація основних фондів5379,3Витрати на ремонт1882,8Всього прямих витрат на виробництво16957,4Непрямі витрати10174,4Виробнича собівартість товарної продукції27131,8Невиробничі витрати1356,6Повна собівартість товарної продукції28488,4
11054. Основні етапи господарського розвитку первісного суспільства
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Життя первісної людини змінялося дуже поволі. Минали тисячоліття, а людство жило так само, як і раніш. Якась невелика зміна у техніці кам'яних знарядь вважається археологами за дату та ознаку еволюції культури. Біля І3 000 років тому на Україні можна відзначити ряд нових винаходів та досягнень, які в цілому остільки важливі, що дають можливість вважати цей час новою добою, неолітом, себто новокам'яною добою («неос» новий, «літос» камінь). Не тільки техніка кам'яних знарядь дає підстави відокремити нову добу від попередньої. Зміни полягали в зовнішніх умовах життя. Змінився клімат, льодовики відступили на північ, підсоння на Україні стало м'якше, тепліше. Північна флора наблизилася до сучасної. Змінилася й фауна. Мамугів, тригонтеріїв, печерних левів, бізонів замінили ведмеді, вовки, лисиці, олені, тури, дикі коні, дикі кабани, кози, зайці, ховрахи. У зв'язку з зміною зовнішніх умов змінився побут людини. Вона не мала потреби, як раніш, ховатися в печерах. З'являються наземні будівлі халупи. Здебільшого вони не стояли окремо, а з них складалися села. Про великі села свідчать рештки будівель та цвинтарі. Головними ознаками в галузі виробництва з каменю бути: пиляння, шліфуванця та свердління. Ці винаходи дали можливість людині значно збільшити асортимент знарядь. З'являються різного типу сокири, мотики, оскарди, молоти, тесла, долота, ножі,наконечники списів. Велике значення мало винайдення лука з стрілами Його широко вживали знаходять силу стріл різних форм. Полювання на диких тварин було довгий час головним заняттям людини і джерелом її існування. За допомогою лука з стрілами, різного роду пасток, сильців людина полювала на оленів, диких коней, вовків, зайців. У повноводних річках було багато риби, і рибальство було дуже поширене. Вживали для рибальства сітки, неводи, кидали гарпуни, ловили вудками, вживали замість гачків малюсіньких кам'яних платівок. Біля 6-7 тисяч років тому людина почала виробляти посуд з глини. Спочатку посуд робили з грубими стінками. Згодом посудові надають гарних форм, прикрашають орнаментами. На вогких ще стінках посуду паличками, кістками, навіть пальцями виводять різні орнаменти: смужки, ялинки, хрести. Ганчарство внесло велике полегшення в побут людини. Вона могла варити їжу, зберігати воду. За неолітичної доби людина опанувала ткацтво. З'являються перші примітивні варстати, виробляють тканину з вовни, з волокнуватих рослин, спочатку типу рогож, а потім дедалі більше вдосконалені. Відбитки тканини зберігаються на глиняному посуді як орнамент. Велике значення для людини мало приручення тварин. Першою свійською твариною був собака. Пізніше було приручено корову, свиню, овечку. Скотарство стало значною галуззю господарства. Наприкінці неоліту людина почала обробляти землю: копати мотиками з каменю, великими патиками, сіяти, жати кам'яними серпами. Зерно мололи кам'яними зернотерками. Сіяли пшеницю, ячмінь, просо. Уся хліборобська праця лежала на жінках. За неолітичної доби відомо чимало будівель на плотах, на озерах та річках, а також на палях, які вбивали в дно річок та озер. На них будували мости з халупами. Такі будівлі відомі на Поліссі, на Волині, на Поділлі. За часів неоліту почали споруджувати човни. З великого стовбура дерева випалювали середину, вигладжували її сокирами з каменю, залишаючи одну-дві перегородки. Такого човна знайдено біля с. Сабатинівки, на р. Возі. Цими човнами можна було випливати на середину великих річок та озер для рибальства, а також робити більші рейси річками, які набули значення водяних шляхів, що сполучали різні племена. З цього часу в житті людини починається нова ера: вона виходить за межі території, де мешкає. Поволі зникають межі між окремими племенами, починаються зв'язки між віддаленими країнами. Зароджується обмін, починаються впливи різних культур. В Україні знаходять вироби з кам'яних порід, яких нема в тій місцевості. Так смугнастий камінь з Волині, обседіян з Вірменії або Карпат на Наддніпрянській Україні. За цей час можна спостерігати на Україні культурні впливи різних країн. Вони виявляються у формах знарядь, у типах їх. За часів неоліту можна констатувати, що Україна мала більше зв'язків з культурними країнами Сходу (Месопотамією, Кавказом, Малою Азією), ніж з ближчими сусідами на півночі. Так, Східна Европа вже тоді поділялася на дві частини: південну майбутню Україну та північну майбутню Московію, які перебували під різними впливами і утворювали окремі культури. Шириться мистецтво, але в ньому зникають реалістичні відображення тварин, мабуть у зв'язку з тим, що полювання на диких тварин перестало відігравати таку велику ролю, як то було за часів палеоліту. Можна докладніше уявити собі релігію людини. Поширюється культ жінки, жіночого божества. У похованнях видно вже певний ритуал. Покійника часто скорчують, навіть зв'язують. Його посипають червоною вохрою, що символізувало трупоспалення. З покійником ховають зброю, прикраси, їжу в горщиках усе, що йому потрібно на тому світі. Людина неоліту вірила в те, що життя людини не припиняється з смертю на землі. Люди неоліту жили родовими групами, об'єднаними особою жінки-матері, бо діти, з-за відсутности постійних шлюбів, не знали батьків, і споріднення велося за розрахунком зв'язків з матір'ю. Так утворився лад, в якому жінці належало первенство в житті групи: матріархат. Матріархат відбився на релігійних уявленнях, на культі богині- матері. Взагалі за неоліту відбулося так багато змін у побуті людини та в її фізичній будові, що антропологи припускають появу нової раси в Европі і, зокрема, в Україні. Раса, яка змінила неандертальську, кроманьйонська. У 8-6 тисячоліттях до Р. X. стає помітною балто-білорусько-українська єдність на тлі дальшого розвитку Европи. Виявилася вона в культурі неоліту ямково-гребінчастого стилю. Назва цієї культури походить від характеристичного для неї посуду, орнаментованого відтисками гребінців або патичків, обмотаних шнурками. Носії цієї культури жили великими селищами на узгір'ях, біля води. В Україні відомо багато поселень із цього часу (біля Погорілого на Чернігівщині, Міньєвки на Ізюмщині, Зоранки на Волині, Кам'яні могили на Маріюпільщині тощо). У Західній Европі їм відповідали селища типу «к'оккенмеддінгів»: так називаються купи харчових покидьків, переважно з кісток спожитих риб, мушлів тощо. Кераміка ямково-гребінчастого стилю стала основою слов'янського стилю кераміки.
11055. Основні етапи еволюції економічної думки
Реферат пополнение в коллекции 24.11.2010

Другою важливою складовою економічного новаторства Кейнса можна назвати обґрунтування концепції так званого «ефективного попиту», тобто потенційно можливого і стимульованого державою попиту. Різко і аргументовано критикуючи тих економістів, які були прихильниками догматичних постулатів «закону ринків» Ж.-Б. Сея, у тому числі Кларка, Маршалла, Пігу, Кейнс дійшов висновку, що всі життєво важливі проблеми високороз-винутого капіталістичного суспільства слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів (їхньої рідкісності, цінності, найефективнішого поєднання для отримання максимуму продукції тощо), чим займалася до цього часу неокласична економічна думка, а у сфері попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. Сучасний рівень виробництва або національного доходу, за Кейнсом, залежить від сукупного ефективного попиту, тобто попиту, що забезпечений грошима, інакше кажучи, від реальних витрат на придбання товарів та послуг. У зв'язку з цим Кейнс звертає увагу на проблему реалізації та доводить, що неузгодженості у сфері попиту і створюють у капіталістичному суспільстві головну перешкоду для використання ресурсів: труднощі з реалізацією саме і призводять до порушень процесу відтворення. Тому в центрі теорії Кейнса проблема факторів, що визначають величину попиту та його зростання. Вихідним у вивченні цієї проблеми є зрозуміння того, що «ефективний попит» є тотожним національному доходу, який витрачається на споживання й нагромадження, тобто складається з особистого та виробничого попиту. Перший це витрати суспільства на споживчі блага, другий на інвестиції (капітальні блага), інакше кажучи це споживчий та інвестиційний (виробничий) попит. Кейнс розглядає ефективний попит у зв'язку з дією трьох факторів: схильності до споживання, схильності до інвестицій, переваги ліквідності. Перший фактор схильність до споживання визначає величину споживчого попиту. Відповідно до теорії Кейнса витрати на споживання зростають мірою збільшення доходу, що є в розпорядженні суспільства. Проте величина їхнього зростання дещо відстає від абсолютного збільшення доходу, тобто кожний додатковий долар останнього хоч і збільшує споживання, але на суму меншу за цей долар. Кейнс назвав частку кожного додаткового долара даного доходу, яка використовується на споживання, граничною схильністю до споживання. З допомогою цього показника можна визначити, якою мірою приріст доходу впливає на приріст споживання, ураховуючи, що зі зростанням доходу цей показник зменшується, тобто зменшується і частка споживання в доході. Відставання споживання від темпів зростання доходу, що є в суспільному розпорядженні, пов'язане з тим, що частина національного доходу зберігається, заощаджується, не повертаючись у господарський оборот. Підстави цієї закономірності Кейнс бачив не в соціальних, класових стосунках, а в психології людини. Це його твердження відоме під назвою «основний психологічний закон». Економічна сутність цього закону полягає в тому, що зі зростанням доходу збільшується і споживання, але меншою мірою, ніж збільшується дохід, оскільки зростає схильність до заощаджень. Це, зрештою, стримує зростання попиту і споживання. Дія «психологічного закону» може бути компенсована, на думку Кейнса, іншим фактором схильністю до інвестицій, що визначає величину інвестиційного (виробничого) попиту. Основними факторами, що впливають на обсяг інвестицій, за Кейнсом, є норма процента й норма очікуваного прибутку. Інакше кажучи, інвестиції можуть здійснюватися лише в тім разі, коли очікуваний прибуток перевищуватиме позичковий процент. Величину процента Кейнс узалежнював від пропозиції грошових засобів та попиту на них. Збільшення інвестиційних витрат, котрі покликані поглинути обсяги заощаджень, що постійно зростають, на думку Кейнса, може ліквідувати розрив між рівнем доходу та споживання. Це, однак, є можливим тільки тоді, коли інвестиції дорівнюватимуть заощадженням. Розглядаючи цей аспект концепції Кейнса, слід згадати, що докейнсіанська економічна думка виходила з того, що інвестиції автоматично пристосовуються до рівня заощаджень за допомогою норми процента і між ними не може виникати стійкої невідповідності. Кейнс же висловив думку про те, що насправді величина інвестицій зазнає впливу певних факторів, які не допускають такого автоматизму. Населення завжди використовує на споживання лише певну частку своїх доходів, а решту заощаджує. Рішення про заощадження, таким чином, приймаються паралельно з рішеннями про частку споживчих витрат у загальному обсязі доходу і цілком незалежно від розв'язання фірмами (приватним бізнесом) питання про рівень інвестицій. Економісти до Кейнса не звертали особливої уваги на той факт, що заощаджують споживачі, а інвестують виробники, тобто рішення про заощадження та інвестиції приймають різні люди, не погоджуючи їх між собою. Важливо зазначити, що Кейнс зробив цей висновок одним із засадничих пунктів свого аналізу.
11056. Основні етапи та причини еволюції ролі держави у ринковій економіці
Контрольная работа пополнение в коллекции 12.12.2010

З одного боку, міжнародний капітал не може підпорядковуватися якомусь одному національному уряду. За своєю природою він є інтернаціональним і його розвиток неминуче супроводжується формуванням відповідного світового уряду у вигляді міжнародних економічних та фінансових інститутів. З іншого боку, у світовому масштабі ще не склалися такі механізми, які б протистояли вузькоегоїстичним інтересам світового капіталу та дозволили б врахувати при виробці економічних рішень і стратегій міжнародних фінансових інститутів інтереси усіх соціальних груп, представлених у тих чи інших країнах. Тобто «баланс інтересів», якого у кінцевому рахунку вдалося досягти завдяки створенню інститутів громадянського суспільства всередині окремих країн та завдяки чому держави більшості країн перетворилися на «соціальні держави», сьогодні внаслідок глобалізації істотно підірвано. Це й є однією з головних причин переходу наприкінці XX ст. в більшості країн від політики «соціальної держави» до політики «ефективної держави».
11057. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
Зовнішні звязки проявляються у видах зовнішньоекономічної діяльності, яку здійснюють субєкти цієї діяльності. Можливими видами зовнішньоекономічної діяльності є:
1. експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
2. надання субєктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним субєктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, надання вищезазначених послуг іноземними субєктами господарської діяльності субєктам зовнішньоекономічної діяльності України;
3. наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними субєктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
4. міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
5. кредитні та розрахункові операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності; створення субєктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними субєктами господарської діяльності зазначених установ на території України;
6. спільна підприємницька діяльність;
7. підприємницька діяльність на території України, повязана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних обєктів власності з боку іноземних субєктів господарської діяльності; аналогічна діяльність субєктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
8. організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю субєктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;
9. товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності;
10. орендні, в тому числі лізингові, операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності;
11. операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
12. роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними субєктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з субєктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;
13. міжнародний туризм та інші, не заборонені законодавством види діяльності.
11058. Основні засади інноваційного розвитку
Методическое пособие пополнение в коллекции 24.02.2010

Класифікаційна ознакаКласифікація1.За призначенням і ефективністю- базисні засновані на наукових відкриттях і великих винаходах, що лежать в основні нових поколінь техніки (технології), є основою для формування нового технологічного укладу та визначають його структуру.- удосконалюючи реалізують дрібні і середні винаходи, що сприяє значному удосконаленню існуючої продукції та технології виробництва.2. За змістом- продуктові в результаті постановки на виробництво нових виробів з поліпшеними якісними властивостями, дають право виробникам обґрунтовано підвищувати ціну на вироби на ринку.- технічні (технологічні) це нове обладнання, нові технології, що докорінно змінюють або істотно покращують існуючий технологічний уклад і ефективність економіки.- організаційні сприяють упровадженню нових або більш досконалих методів організації виробництва (потокових, сітьових та ін.)- економічні нові механізми функціонування економіки, які забезпечують прогресивні зміни існуючого економічного укладу, сприяють розвитку економіки на всіх рівнях від держави в цілому до підприємства.- управлінські нові підходи та методи щодо організації, управління, реформування системи управління для адаптації економіки до мінливих ринкових умов.- політичні це нові механізми управління процесами державотворення, нові методи вирішення державних проблем та проблем взаємовідносин політичних субєктів.- соціальні цілеспрямовані зміни в соціальній структурі і соціальних взаємовідносинах, проведені державою (на рівні країни в цілому) або організацією для підвищення соціального статусу особистості й оптимального співвідношення особистих і суцільних інтересів.- юридичні спрямовані на розробку нових або вдосконалених існуючих законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у різних сферах суспільства.3. За сферою застосування- широкого застосування- часткового застосування4. За рівнем новизни- радикальні- ординарні5. Залежно від технологічних параметрів технологічні інновації поділяються- продуктові охоплюють впровадження нових або удосконалених продуктів (заміна парового двигуна двигуном внутрішнього згорання, індикатори на рідких кристалах і ін.) - процесні це освоєння нової або удосконаленої діючої технології, устаткування, організації виробництва для випуску продукції, що забезпечує принципово новий рівень її якості, економіки її виробництва, умов праці (заміна ручного зварювання автоматизованим способом і ін.) .6. За стадіями життєвого циклу товару, на якій впроваджується інновація або розробляється нововведення- інновації на стадії стратегічного маркетингу;- інновації на стадії науково-дослідних досвідно-конструкторських робіт;- організаційно технологічна підготовка виробництва;- виробництво включаючи практичний маркетинг;- сервіс виробника;7. За сферою застосування інновації- для внутрішнього застосування (всередині фірми);- для нагромадження на фірмі;- для продажу;8. За видом ефекту, що отриманий внаслідок впровадження інновації- науково-технічний;- соціальний;- екологічний;- економічний;- інтегральний;
11059. Основні макроекономічні показники
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009
Основні макроекономічні показники
1. Кінцевий продукт сукупність товарів і послуг, що купуються для особистого споживання, а не для перепродажу або подальшої переробки
2. Валовий національний продукт
3. Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни незалежно від їх територіального розміщення
4. Визначення:
5. Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг у ринкових цінах, включає вартість спожитих населенням товарів і послуг, державних закупівель, капітальні вкладення і сальдо платіжного балансу
6. Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну ринкову вартість товарів і послуг, виготовлених в країні протягом року
7. Обчислюється:
8. За видатками: ВНП = C + Ig + G + Xn
9. C особисті споживацькі видатки: предмети споживання тривалого використання, товари поточного споживання, споживацькі видатки на послуги
10. Ig валові приватні внутрішні інвестиції: кінцеві покупки устаткування, будівництво, зміна запасів
11. G державні закупки товарів і послуг всі державні видатки на кінцеву продукцію підприємств і на прямі закупки ресурсів
12. Xn чистий експорт величина, на яку закордонні видатки на державні товари і послуги країни перевищують державні видатки на закордонні товари і послуги
13. За прибутками: ВНП = ВСК + НПБ + З + Р + П + ПВ + ПК
14. ВСК відрахування на споживання капіталу амортизація
15. НПБ непрямі податки на бізнес: податок з продаж, акцизи, податки на майно, ліцензійні платежі, мито
16. З винагорода за працю найманим робітникам
17. Р рентні платежі прибутки господарів житла і землі, що забезпечують економіки ресурсами власності
18. П процентні платежі прибутки кредиторів, які ті отримують від позичальників як плату за користування грошима
19. ПВ прибутки від власності чистий прибуток підприємств
20. ПК прибутки корпорацій
21. Взаємопов'язаний з валовим внутрішнім продуктом: на відміну від ВВП включає і суму чистих прибутків із-за кордону
22. На відміну від НД включає і доходи, отримані в невиробничій сфері, і амортизацію від основних фондів
23. Валовий внутрішній продукт
24. Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни, які розміщені на її території
25. Визначення: Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених на території даної країни, у ринкових цінах.
26. За своєю натурально-речовинною формою є сукупністю предметів і послуг, що використовувались протягом даного року на споживання і накопичення.
27. Чистий національний продукт
28. Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни
29. Визначення: ВНП за відрахуванням тої частини, яка необхідна для заміни засобів виробництва, зношених в процесі випуску продукції
30. Формула: ЧНП = ВНП ВСК
31. Національний доход
32. Характеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у поточному виробництві
33. Визначення:
34. Узагальнюючий показник економічного розвитку країни, який виражає загальний прибуток, отриманий постачальниками ресурсів за їхній внесок у виробництво валового національного продукту.
35. Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає вартість частини сукупного суспільного продукту, одержувану за відрахуванням усіх матеріальних витрат на його виробництво.
36. Формула: НД = ЧНП НПБ = ВНП ВСК НПБ = З + Р + П + ПВ + ПК
37. Розраховується в поточних цінах
38. Обчислюється:
39. Виробничим методом: НД = (ВП ВМВВ)1 + (ВП ВМВВ)2 + … + (ВП ВМВВ)n
40. ВП валова продукція і-ої галузі
41. ВМВВ вартість матеріальних виробничих витрат
42. n кількість галузей матеріального виробництва
43. Розподільчим методом (радянська статистика): НД сума первинних доходів фізичних і юридичних осіб в сфері матеріального виробництва
44. Методом кінцевого використання: НД сума кінцевих доходів галузей матеріального і нематеріального виробництва і населення (що використана на споживання і нагромадження)
45. Доход особистого споживання (особистий доход)
46. Характеризує прибуток, який постачальники ресурсів фактично одержали
47. Формула: ОД = НД ВСС ППК НПК + ТП
48. ВСС внески на соціальне страхування
49. ППК податки на прибуток корпорацій
50. НПК нерозподілені прибутки корпорацій
51. ТП трансферні платежі
52. Рівень цін
53. Визначення: Середня зважена цін, за якими купуються готові товари та послуги в державі
54. Виражається у вигляді індексу
55. Індекс цін: Iц = (Pдр/ Pбр)*100%
56. Pдр ціна ринкового кошику в даному році
57. Pбр ціна ринкового кошику в базовому році
58. (Номінальний ВНП / Індекс цін)*100% = Реальний ВНП
59. Рівень безробіття
60. Визначення: Доля робочої сили, яка не має роботи на даний момент
61. Формула: Рівень безробіття = (Кількість робочої сили, що не має роботи / Кількість робочої сили)*100%
62. Закон Оукена: Коли рівень безробіття перевищує нормальний рівень (3-4%) на 1%, спостерігається спад ВНП на 2,5%
63. Процентна ставка
64. Визначення: Плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування грошима
65. Види:
66. За суб'єктом встановлення:
67. Процентна ставка , встановлена НБ
68. Процентна ставка комерційних банків, що розраховується як процент від процентної ставки НБ
69. За реальністю:
70. Номінальна процентна ставка, встановлена банком
71. Реальна = (Номінальна процентна ставка / Індекс цін)*100%
11060. Основні моделі ринків. Конкуренція
Контрольная работа пополнение в коллекции 26.11.2010

За будь-якої вищої ціни постачальники хочуть продавати більшу кількість товару, ніж споживачі готові купити в результаті виникає надлишок. За будь-якої нижчої ціни споживачі хочуть купити більшу кількість, ніж згодні продати виробники, про що свідчить виникаюча нестача. Розбіжності між пропозицією продавців і попитом покупців породжують зміну цін, які зрештою завершуються узгодженням між собою цих двох протилежних бажань: надлишок товару «штовхає» ціну на нього вниз, а нестача його викликає підвищення ціни. Коли за певної ціни немає ні нестачі, ні надлишку, не існує жодних підстав до того, щоб реальна ціна відхилялася від цієї ціни. Таку ціну називають ціною ринкового клірингу або рівноважною ціною. Описані процеси і називаються ціновим механізмом, а графічне зображення цього процесу павутиноподібною моделлю.

Blog

Экономика