Вської області управління юстиції в миколаївській області право XXI століття: становлення та перспективи розвитку збірник наукових праць миколаїв 2006
| Вид материала | Документы |
СодержаниеСерийные убийства Место убийства Жертвами серийных убийств Цели и мотивы могут быть различными Сказанное выше позволяет сделать следующие выводы Ключевые слова |
- Й суд миколаївської області управління юстиції в миколаївській області визначальні, 11872.54kb.
- Миколаївського навчального центру Одеської національної юридичної академії та 15-річчю, 4594.24kb.
- Міністерство Юстиції україни головне управління юстиції у сумській області, 100.67kb.
- Головне управління юстиції у Черкаській області Черкаське міське управління юстиції, 749.11kb.
- Міністерство Юстиції україни головне управління юстиції у сумській області нака, 98.63kb.
- Загальні положення, 93.94kb.
- Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції в одеській області, 11.57kb.
- Довідка про підсумки діяльності Головного управління юстиції у Київській області, територіальних, 855.37kb.
- Регіональна Програма розвитку внутрішньої торгівлі у Миколаївській області на період, 511.14kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Київській області Методична, 3245.56kb.
1. Возжеников А.В. Национальная безопасность России: методология исследования и политика обеспечения: Монография. – М.: Изд-во РАГС, 2002.
2. Законодательное обеспечение национальной безопасности Украины (сравнительно-правовое исследование) / Под ред. В.М. Редкоуса. – Орск: Издательство ОГТИ, 2005. 282 с.
3. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М.: ООО “Городец-издат”, 2002. 1068 с.
4. Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Белоус В.Т. Национальная безопасность Украины (методологические аспекты, состояние и тенденции развития) / Под общ. ред. П.В. Мельника, Н.Р. Нижника. – К.: Пресса Украины, 2004.
5. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение. – М.: Норма, 2006.
6. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996. 432 с.
Рогинський Валерій Павлович
Співвідношення понять “трудова дисципліна” та “дисциплінарна відповідальність” у трудовому праві
1. Вступ робітника у трудові правовідносини на конкретному підприємстві, установі, організації спричиняє його обов’язок додержуватися трудової дисципліни. Основними елементами цього обов’язку є по-перше, чесне, сумлінне, точне, своєчасне виконання трудової функції, розпоряджень роботодавця; та по-друге, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, додержання трудової та технологічної дисциплін, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливе ставлення до майна. Дисципліна праці є засобом забезпечення найбільш ефективного досягнення економічних, технічних та соціальних цілей процесу праці. Роботодавець повинен правильно організувати працю, створити умови для зростання її продуктивності, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися вимог законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Трудова дисципліна неможлива без цілого ряду факторів. Як інститут трудового права дисципліна праці представляє собою правовідношення, яке виражає субординацію людей в процесі праці та їх додержання юридично встановлених правил поведінки, наприклад, правил внутрішнього трудового розпорядку, положень та статутів про дисципліну. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства та сферах діяльності для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
2. Примус – один із засобів виконання працівником договірної трудової функції, який може застосовуватися роботодавцем у випадку невиконання робітником своїх трудових обов’язків або порушення заборон, встановлених нормами трудового права. Він реалізується з метою запобігання трудовим правопорушенням, усунення їх наслідків, притягнення порушників до відповідальності у порядку, встановленому законодавством. Примус знаходить своє вираження у погіршанні правового положення робітника, у передбачуваному або реальному позбавленні його прав, або у покладенні на правопорушника додаткових обов’язків. Роботодавець в змозі примусити робітника до дотримання правових приписів, виконанню суб’єктивних обов’язків, але до активної, творчої, сумлінної праці примусити працівника без його бажання неможливо.
3. Юридична дисциплінарна відповідальність як різновид примусу, полягає у можливості з боку роботодавця погіршувати правове положення зобов’язаної особи, стосовно трудових правовідносин до працівника, який тим чи іншим способом порушує трудову дисципліну. Трудове правопорушення у формі дисциплінарного проступку є підставою дисциплінарної відповідальності, яка завжди спричиняється невиконанням або неналежним виконанням робітником обов’язків, передбачених трудовим договором (контрактом). Сутність та зміст дисциплінарної відповідальності завжди визначається умовами трудового договору, характером праці, особливостями її організації та можливістю здійснення та ін. Але у кінцевому рахунку підставою дисциплінарної відповідальності є порушення дисципліни праці у формі дисциплінарного проступку.
Дисциплінарний проступок це сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак. До об’єктивної сторони дисциплінарного проступку відноситься протиправну дію або бездіяльність працівника, шкідливі наслідки такого діяння та причинний зв’язок між протиправним діянням (бездіяльність) та спричиненою шкодою. На мою думку, протиправним діянням у трудовому праві слід вважати не тільки не виконання або неналежне виконання робітником своєї трудової функції, а й інших обов’язків встановлених погодженням сторін у трудовому договорі (контракті), правилах внутрішнього трудового розпорядку, колективному договорі, інших нормативних приписах.
4. Система мір дисциплінарної відповідальності встановлена законодавством України. В залежності від суб’єктів застосування та характеру санкцій у трудовому праві розрізняють загальну та спеціальну дисциплінарну відповідальність. Вони розрізняються за категоріями працівників, по відношенню до яких застосовується дисциплінарна відповідальність, за нормативно-правовими актами, які регулюють кожний з видів, та за мірами дисциплінарних стягнень. Загальна дисциплінарна відповідальність регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку окремого підприємства, установи, організації, спеціальна - статутами та положеннями про дисципліну. Наприклад, дисциплінарна відповідальність державних службовців регулюється Законом України “Про державну службу”, працівників дипломатичної служби – Законом України “Про дипломатичну службу”, військовослужбовців – Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”, працівників митної служби – Законом України “Про Дисциплінарний статут митної служби України”, працівників органів внутрішніх справ України – Законом України “Про міліцію”, та Законом України “Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” та ін. Відносно цих категорій працівників слушно буде казати про службову дисципліну.
5. Службова дисципліна полягає у суворому дотриманні працівниками законів України, в безумовному виконанні посадовими особами службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби у відповідних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.
Підтримання службової дисципліни забезпечується постійним контролем з боку кожного начальника за виконанням підлеглими своїх посадових обов’язків, наказів, розпоряджень та вказівок, яки були віддані у встановленим законом порядку; суворим дотриманням правил внутрішнього розпорядку, правил субординації та службової етики; дисциплінарною практикою, яка ґрунтується на послідовному поєднанні методів морального та матеріального стимулювання; переконанням при застосуванні дисциплінарних стягнень та заохочень; особистою відповідальністю кожного співробітника за виконання посадових обов’язків.
На мою думку, порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи відповідного державного, правоохоронного органу, дипломатичної, митної служби, збройних сил та ін., зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов’язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби у вище перелічених органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову або службову особу, а й відповідний державний або правоохоронний орган України.
Нажаль, до сих пір норми, які регулюють інститут трудової дисципліни залишаються недосконалими. КЗпП України не містять понять трудової дисципліни, дисциплінарної відповідальності, умов застосування заходів стягнення за порушення трудової дисципліни. Спеціальні норми розрізнені у різних нормативних джерелах. Ця прогалина у законодавстві потребує негайного усунення у новому Трудовому Кодексі України.
Саинчин Александр Сергеевич
Криминалистическая характеристика серийных убийств
Одним из составляющих элементов методики расследования убийств является криминалистическая характеристика. Криминалистическая характеристика убийств представляет собой систему взаимосвязанных обобщенных данных о наиболее типичных признаках, которые проявляются в способе и механизме убийства, обстановке его совершения, личности убийцы, личности потерпевшего, следовой картине.
Криминалистическая характеристика серийных убийств отличается определённой спецификой составляющих её структурных элементов. Прежде всего, это обусловлено тем, что криминалистические характеристики серийных убийств как групп преступлений, совершенных одними и теми же лицами по схожим способам, мотивам и при почти повторяющихся обстоятельствах, имеют более широкое внутреннее содержание. Представляется, что наиболее продуктивными элементами указанной характеристики, наряду с другими, не менее важными, являются способы и обстановка совершения серийных убийств.
Криминалистическая характеристика серийных убийств представляет собой более сложную систему информационных данных, специфических признаков, способа и механизма совершения убийств, данных о личности убийцы и потерпевших, которые выявляются в каждом эпизоде серии убийств. В основе подхода к пониманию “криминалистической характеристики серийных убийств” лежат теоретические положения криминалистической характеристики определённого вида убийств. Если даже убийства были совершены без свидетелей, то их объединяют такие элементы как: 1) цель убийства; 2) предмет преступного посягательства; 3) способ совершения убийства; 4) обстановка и обстоятельства совершения убийства; 5) следовая картина совершения убийства.
Мотивы и данные о личности преступника являются дополнительными факторами, которые обуславливают дальнейшую конкретизацию элементов криминалистических характеристик серийных убийств.