Geum.ru

Україна міністерство освіти І науки одеська загальноосвітня школа №101 І-ІІІ ступенів одеської міської ради одеської області

Вид материалаДокументы

Содержание


Запрошення батьків до співробітництва
Дотримання позиції рівноправності
Визнання важливості батьків у співпраці
Пошук нових форм співпраці
Основне завдання роботи з сім'єю — закріп­лення, розвиток виховного потенціалу сім'ї
Iii. склад шкільної ради профілактики.
На 2009-2010 навчальний рік
Для більш ретельного вивчення родини пропонується схема психолого-педагогічної характеристики родини
Ii. коротка характеристика членів родини
Iii. педагогічна культура батьків
Iv. трудове виховання та профорієнтація дітей у родині
V. соціальні цінності родини
Vi. організованість родини
Vii. інтелектуальні зв'язки членів родини
Viii. емоційні зв'язки членів родини
Ix. вольова характеристика родини
Благополучні та неблагополучні сім'ї.
До неблагополучних належать
Культура означає турботу... Високий рівень культури має той педагог, який дотримується вимог і певних неписаних правил...
Пам'ятка для вчителя в роботі з батьками
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6





Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників:


^ Запрошення батьків до співробітництва

Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.


^ Дотримання позиції рівноправності

Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.


^ Визнання важливості батьків у співпраці

Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.


Вияв любові, захопленості їх дитиною

Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.


^ Пошук нових форм співпраці

Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.


Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог.


До них належать:
  • використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;
  • довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;
  • педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник — особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;
  • життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.


У народі кажуть, що гарна та сім'я, у якій зростають гарні діти. І це справедливо, адже долю дітей вирішують не прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат родинного виховання. Діти в таких сім'ях живуть своїм бага­тобарвним життям, скороминущими бажаннями і мріями, їхній сміх веселий і дзвінкий.

З метою виховання любові та взаємопова­ги, шанобливого ставлення до старших, рідних і близьких, розширення знань про склад сім'ї, родини вчителі разом зі своїми вихованцями скла­дають генеалогічні дерева як символ роду.

Багато можна говорити про виховання дітей у благополучних сім'ях.

Але, на превеликий жаль є сім'ї, які потребують допомоги, соціально-правового за­хисту. Це неблагонадійні сім'ї, де батьки зловжи­вають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, втягуючи в це своїх дітей, або по­кидають їх напризволяще. І, як правило, у таких сім'ях ростуть діти, схильні до асоціальних про­явів поведінки, діти «групи ризику».




^ Основне завдання роботи з сім'єю — закріп­лення, розвиток виховного потенціалу сім'ї


Ус­пішність такої роботи залежить від достатньої поінформованості школи, класних керівників про умови сімейного виховання кожної конкретної неблагонадійної сім'ї. Таку інформацію класні керівники отримують у процесі вивчення цих сі­мей.

Знання індивідуальних особливостей сімей, характеру внутрішньосімейних стосунків, ступеня педагогічної культури батьків допомагають здійснювати диференційований підхід до кожної окре­мої сім'ї та групи сімей. Такий підхід забезпечує можливість поглиблювати контакти з батьками, знаходити в кожній сім'ї невикористані резерви сімейного виховання.

Аналіз передового досвіду роботи школи з неблагонадійними сім'ями свідчить, що успіху досягають ті вчителі, у яких розроблена система роботи з сім'ями, зокрема неблагонадійними.

Передусім це виявлення та облік неблагонадійних сімей у кожному класі. Як правило, на облік беруть сім'ї, де один з батьків або обидва — п'ють, ведуть аморальний спосіб життя, психічнохворі, матері-одиначки, які не забезпечують на належному рівні виховання дитини, сім'ї, де не склалися взаємини з мачухою, вітчимом.

Для виявлення неблагонадійних сімей ми про­водимо значну роботу і передусім — відвідування сімей з метою вивчення умов сімейних негараз­дів. Без такого вивчення класному керівникові складно встановити контакт із сім'єю, виробити спільні вимоги впливу на дитину.

Наступний етап роботи — облік виявлених сі­мей, складання картотеки за формою: прізвище, ім'я, по батькові, домашня адреса, де працюють батьки, на якій посаді, загальна характеристика сім'ї, за що поставлені школою на облік, робо­та, проведена з цією сім'єю (зокрема батьком, матір'ю) з боку класного керівника, батьківського комітету класу, школи, зв'язок з відділом внут­рішніх справ тощо.

Після визначення контингенту неблагонадій­них сімей у класах визначають ті сім'ї, які став­лять на загальношкільний облік, складають пла­ни роботи з ними та узгоджують з планом роботи школи в цьому напрямі. Досвід роботи школи підтверджує необхідність абсолютної узгодже­ності такого планування, зокрема, дирекція шко­ли рекомендує кожному класному керівнику чітко планувати роботу на місяць: яку роботу і з якими батьками вони вестимуть.

Систематичну роботу з неблагонадійними сім'ями здійснює заступник директора з вихов­ної роботи. На нарадах заслуховують звіти на­ставників, класних керівників по роботі з цими сім'ями, за актами рейдів батьківського комітету. Дирекція веде облік роботи з неблагонадійними сім'ями, спрямовує роботу класних керівників на систематичне відвідування цих сімей, проводить на методоб'єднаннях класних керівників спе­ціальні семінари (наприклад «Форми і методи ро­боти з неблагонадійними сім'ями»), на яких вони обмінюються досвідом такої роботи, ознайомлю­ються з літературою з цього питання. На педаго­гічних радах, вирішуючи питання навчально-ви­ховного процесу, розглядають і питання роботи з батьками, які не забезпечують належного рівня сімейного виховання.

Досвід роботи з неблагонадійними сім'ями стверджує, що працівники школи (директор класний керівник, члени батьківського комітету школи і класу, наставники) раз на місяць обов'язково повинні відвідувати неблагонадійну сім'ю. Це допомагає тримати її в полі зору, нада­вати їй необхідну допомогу. В таких умовах клас­ний керівник має можливість дати кожній сім'ї конкретні поради щодо виховання дитини в сім'ї, взаємозв'язку зі школою, встановлення єдиних вимог до дитини, враховуючи специфіку сімей­ного виховання, індивідуальні особливості дітей.

Крім індивідуальних консультацій, ми практи­куємо батьківські дні в школі, які проводить ад­міністрація разом з батьківським комітетом раз або двічі на семестр. Батьківські дні організову­ють за розробленою заздалегідь тематикою. На них класні керівники обов'язково запрошують і батьків, які не забезпечують належного рівня сі­мейного виховання, допомагають їм отримати необхідні консультації. Зокрема, батьки мають змогу поговорити про успішність і поведінку ді­тей з учителями окремих навчальних предметів, класним керівником, психологом та медсест­рою.


Благодійний фонд ”Освіта 101”, що діє в школі, є цент­ром організаційної структури управління, значно сприяє впорядкуванню управлінської діяльності всіх органів та учасників навчально-виховного процесу, забезпечує динаміку та розвиток школи як соціальної системи.






  • організація літнього відпочинку учнів і працівників школи;
  • проведення свят, спортивних змагань;
  • заохочення кращих учителів;
  • надання допомоги малозабезпеченим учням;
  • проведення конкурсів професійної майстер­ності серед учителів;
  • організація безкоштовного харчування, медичного обслуговування для педагогічних пра­цівників та учнів;
  • соціальний захист учнів та педагогів.


Адміністрація школи і благодійний фонд вирішують пи­тання в тісному контакті. Так, вони обговорюють питання дотримання прав дитини, підвищення рівня їх соціального захисту, нормативно-право­ву базу щодо вдосконалення навчально-вихов­ного процесу, фінансове та матеріальне забез­печення закладу, залучення додаткових ресурсів для діяльності й розвитку школи, створення до­даткових соціальних гарантій педагогічним та ін­шим працівникам, поліпшення умов їхньої праці, заохочення високих результатів у роботі педаго­гів, успіхів школярів у навчанні, створення ком­фортних умов для учасників навчально-виховно­го процесу, дотримання належних умов з техніки безпеки.

На виконання рішень благодійного фонду ди­ректор, у разі потреби, видає відповідні накази по школі, залучаючи до роботи педагогічний ко­лектив та обслуговуючий персонал.

У своїй діяльності благодійний фонд викорис­товує різноманітні методи (громадські доручення, самозвіти тощо) і форми діяльності (засідан­ня, збори, конференції, випуск інформаційного бюлетеня, анкетування тощо).

Упровадження в життя моделі державно-гро­мадського управління освітою сприяло актив­ному залученню батьківської громадськості до навчально-виховного процесу, і мало хто споді­вався, що це нововведення виллється в плідну співпрацю школи, батьків і дітей.

Здійснити рішучий поворот до особистості школяра, створити сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку можна лише за цілеспрямованої взаємодії педа­гогів і батьків.

Досвід школи підтверджує: активна співпра­ця не на словах, а на ділі. Визнання за бать­ківською та учнівською громадськістю права на участь у всіх напрямах діяльності закладу, в прийнятті рішень — така співпраця має реаль­не втілення в конкретних справах і дає вагомі результати.







Засідання І, вересень

  1. Про основні завдання Благодійного фонду на 2009 /2010н. р.
  2. Про функціональні обов'язки голови, за­ступника та секретаря Благодійного фонду.
  3. Вибори голови, заступника та секретаря Благодійного фонду.
  4. Розгляд і затвердження плану роботи на 2009 /2010н. р.


Засідання II, грудень

  1. Про проект Програми розвитку та забезпечення необхідних умов функціонування школи на 2009 /2010н. р.
  2. Звіт класного керівника, учителів-предметників та батьків учнів 11-х класів з питань нав­чально-виховного процесу.
  3. Про розподіл фонду просвіти.
  4. Про сприяння залученню додаткових джерел фінансування школи.


Засідання III, лютий

  1. Шляхи реалізації ідей захисту дитини в системі навчально-виховного процесу.
  2. Звіт класного керівника, вчителів-предметників, батьків учнів 10-х класів з питань навчаль­но-виховного процесу.
  3. Звіт членів Благодійного фонду про проведену протягом семестру роботу.


Засідання IV, травень

  1. Про створення цілісної системи стимулювання творчої праці педагогічних працівників та учнів.
  2. Про запобігання дитячій бездоглядності й створення умов у сприянні працевлаштування випускників школи.
  3. Про підсумки роботи Благодійного фонду у 2009 /2010н. р. та визначення напрямів роботи на наступний навчальний рік.
  4. Про організацію оздоровлення влітку.



При батьківському комітеті створено раду профілактики правопорушень, яка надає практичну допомогу батькам у вихованні дітей, схильних до правопорушень, спілкуванні з ними, ор­ганізації дозвілля.







І. МЕТА Й ЗАВДАННЯ

Створення умов зі сприяння соціальному зрос­танню молоді, утвердженню свідомості й високо-гуманних принципів, утілених у праві, підвищення соціальної активності в діяльності, спрямованій на запобігання правопорушенням:
  • Подолання в свідомості окремих учнів по­милкових поглядів, які сформувалися внаслідок неправильного виховання.
  • Формування в учнів правових понять, які б регулювали їхню поведінку.
  • Вироблення в них навичок і звичок право­мірної поведінки.
  • Формування в учнів активної позиції в пра­вовій сфері.
  • Протистояння негативним явищам та впливам.


ІІ.ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ

1.Педагогічна профілактика:

Діагностика інтересів.
  • Діагностика нахилів, здібностей.
  • Діагностика та корекція особистісного самовизначення учнів.
  • Розробка і проведення заходів щодо створення сприятливих умов для саморозвитку осо­бистості в колективі.


2. Консультаційна діяльність:
  • Практичні поради щодо виходу з проблем­ної ситуації.
  • Допомога у встановленні причин, які приз­водять до виникнення проблем, та вирішення їх.


3. Просвітницька діяльність:
  • Поширення знань з права, психології, соціо­логії, медицини, які сприяють ефективному вирі­шенню завдань профілактики правопорушень.
  • Ознайомлення вчителів, батьків з основами вікової психології.
  • Практичне використання набутих знань у вирішенні конкретних питань навчання й виховання.


^ III. СКЛАД ШКІЛЬНОЇ РАДИ ПРОФІЛАКТИКИ.
  1. До шкільної ради профілактики входять:
  • директор;
  • заступники директора з навчально-виховної роботи;
  • заступник директора з виховної роботи;
  • психолог;
  • класні керівники;
  • педагог-організатор;
  • бібліотекар;
  • дільничний інспектор.

2. У засіданнях ради за потреби беруть участь члени вчителі-предметники

3. Періодичність засідань ради визначається залежно від загального стану профілактичної ро­боти в школі, необхідності в рішучих заходах.

Дільничний інспек­тор, дирекція школи спільно здійснюють рейди-перевірки вивчення умов навчання та виховання дітей удома; спільні засідання на чолі з директо­ром школи, разом із заступниками директора з навчально-виховної та виховної роботи, членами ради профілактики правопорушень. Школа пору­шує питання про застосування засобів правового впливу на батьків, які не займаються вихованням дітей. На ці засідання викликають батьків та уч­нів, щоб знайти можливі шляхи виходу із скрутної ситуації. І це, звичайно, дає бажані результати.

Діти з неблагополучних сімей перебувають під постійним контролем , посиленою увагою школи, починаючи з першого класу (незважаючи на те, справили на дитину сімейні негаразди свій вплив чи ні). Класоводи, класні керівники організовують навчально-виховний процес, щоб з першого-дня перебування в школі ці діти не були ізольованими в класному колективі, постійно відчували з його боку увагу і піклування. Цьому сприяє й залучен­ня таких учнів до активної участі в громадській діяльності, роботі гуртків, спортсекцій, художній самодіяльності. Учні, в яких удома складаються несприятливі умови для виховання, повинні пос­тійно відчувати, що школа — їхній рідний дім, де вони знайдуть розуміння, підтримку, емоційну рівновагу серед друзів — учителів та однолітків. Не треба боятися зайвий раз похвалити такого учня, відзначити його успіхи, хоч і незначні, пе­ред класним колективом. Рівновага, якої набуває учень з неблагонадійної сім'ї в класному колек­тиві, запобігає створенню конфліктних ситуацій між школою та сім'єю. Якщо учні з таких сімей не знаходять свого місця в класному колективі, розуміння з боку вчителів, а залишаються ізо­льованими, вони починають шукати розуміння, підтримки за межами школи, часто потрапляють у групи з асоціальною спрямованістю.









^ НА 2009-2010 НАВЧАЛЬНИЙ РІК



№

п/п
Захід
Дата
Відповідальний

1
Особливу увагу приділити роботі з педагогічне занедбаними дітьми, які знаходяться на обліку ДКМ, з не благодійних сім'ях в соціально-педагогічному відношенні.
П Протягом року

р
ЗВР Мельниченко С.Г., класні керівники,

соціальний педагог школи, практичний психолог школи.

2.
Скласти списки дітей, схильних до правопорушень
До 05.09.
Класні керівники

3.
Відвідати всіх дітей, схильних до правопорушень.
Вересень
Класні керівники,

соціальний педагог школи, практичний психолог школи.

4.
Залучити всіх дітей, схильних до правопорушень до роботи в гуртках, секціях, клубах.

Вересень
Класні керівники

5.
Організувати школу правових
знань для учнів 5-11 класів
(лекції, бесіди)
Протягом року
Педагог – організатор школи Чебан Н.І.

6.
Підтримувати постійний зв'язок з ДКМ з питань профілактики правопорушень
Протягом року
Педагог – організатор школи Чебан Н.І.

7.
Регулярно заслуховувати неповнолітніх, схильних до правопорушень на засіданнях

Ради школи, нарадах при директорі

Протягом року
Заступник директора з виховної роботи Мельниченко С.Г.

8.
Розробити цикл лекцій і бесід з правової тематики для учнів і батьків.
Жовтень
ДКМ

Педагог – організатор школи Чебан Н.І.

9.
Провести бесіди для 1-11 кл. про відповідальність неповнолітніх:

«Я громадянин»; «Честь, дружба і ти»;

«Сім'я і підліток»;

«Алкоголь, наркоманія, як фактор злочину серед неповнолітніх»;
Протягом року
Класні керівники

10.
Провести бесіди, диспути для учнів 9-11 класів
Протягом року
Класні керівники

11.
Проводити разом з ДКМ рейди в не благодійні сім'ї
Протягом року
Класні керівники

12.
Систематично контролювати відвідування та успішність учнів, проводити індивідуальні бесіди з батьками дітей, схильних до правопорушень.
Протягом року
Класні керівники,

соціальний педагог школи, практичний психолог школи.


Підвищення педагогічної культури батьків, пропаганда педагогічних знань, передового до­свіду сімейного виховання на класних, загально-шкільних зборах — одна з дієвих форм впливу на сім'ї, які не забезпечують необхідного рівня сі­мейного виховання. При цьому такі форми робо­ти обов'язково сполучаються з індивідуальними. Після прослуховування загальноустановчих лек­цій класні керівники обов'язково знаходять мож­ливість обговорити ті чи інші моменти з батьками проблемних учнів, спрямувати їхню увагу на необ­хідність ліквідації недоліків сімейного виховання.

В основу роботи з неблагонадійними сім'ями класні керівники покладають опору на позитив­не, що передбачає зміцнення, розвиток позитив­них рис особистості учнів і позитивного досвіду сімейного виховання, сімейного укладу. Вміння побачити в дитині позитивне навіть там, де його доводиться збирати по крихті, шляхом вправлян­ня постійно закріплювати ці позитивні риси ха­рактеру, якості особистості — основа роботи з проблемними учнями та їхніми сім'ями. На бать­ківські збори не виносять на обговорення погані вчинки учня, його недисциплінованої поведінки на уроках. Як відомо, це призводить до того, що батьки зовсім перестають ходити до школи, з'являтися на виклики класних керівників.


Практика свідчить, що успіху досягають ті класні керівники, які обговорення недоліків сі­мейного виховання здійснюють в індивідуальних бесідах з батьками, при цьому ведуть розмову не взагалі, а про конкретні факти: «У вашого сина проявляється певна негативна риса характеру, давайте подумаємо разом, де ми припустилися педагогічної помилки, чому так сталося, що ми разом з Вами повинні зробити, щоб допомогти учневі виправитись. У нього є певні позитивні риси, які допоможуть нам, спираючись на них, виправити його поведінку». І, звичайно, помил­кою є узагальнення: «Ваш син завжди погано по­водиться, тому не дивно, що і в даному випадку він зробив недостойний вчинок. Невідомо, хто з нього виросте».

Ідучи до школи, батьки переконані в добро зичливості вчителя, в тому, що вони отримають кваліфіковану пораду, знайдуть педагогічно пра­вильне вирішення питання, яке їх хвилює.

Встановлення контактів з батьками учнів, за досвідом роботи класних керівників, сприяє ак­тивному залученню батьків до громадської діяль­ності в школі (організація екскурсій, керівництво гуртками, участь у різних рейдах, комісіях тощо). Успіху в цій роботі досягають класні керівники, які якомога більшу кількість батьків залучають до активної допомоги школі. Залучають до роботи в комісіях і батьків, з якими складно встанови­ти контакт. Таким батькам дають спочатку дуже конкретні завдання, які вони можуть виконати без зайвого напруження. Поступово завдання ускладнюють.

Завдання школи полягає в налагодженні тіс­ної взаємодії з сім'єю. Адже лише тісний зв'язок шкільного та сімейного вихований, що полягає в єдності вимог, засобів впливу на дитину, дає по­зитивний виховний результат.


Додаток№1
^

Для більш ретельного вивчення родини пропонується схема психолого-педагогічної характеристики родини


Така схема включає: загальні відомості про родину, коротку характеристику виховних можливостей кожного члена родини та педагогічну культуру батьків, трудове виховання та профорієнтаційну роботу в умовах родини, соціальну цінність родини, її спрямованість, організаційну сутність, її підготовленість до спільної діяльності, емоційну й вольову характеристику родини.

Для більш ретельного вивчення родини пропонується схема психолого-педагогічної характеристики родини, що включає: загальні відомості про родину, коротку характеристику виховних можливостей кожного члена родини та педагогічну культуру батьків, трудове виховання та профорієнтаційну роботу в умовах родини, соціальну цінність родини, її спрямованість, організаційну сутність, її підготовленість до спільної діяльності, емоційну й вольову характеристику родини.


І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ

1. Прізвище, ім'я, по батькові батьків учня:

Батька__________________
матері___________________

2. Адреса родини:_________________

3. Склад родини (потрібне підкреслити): повна родина (батьки, діти), повна складна (батьки, діти, батьки батьків), неповна (один із батьків офіційно не живе в родині).

4. Кількісний склад родини: .........., у тому числі дітей .........., із них хлопчиків .........., дівчинок ..............;

учень довіреного вам класу старший чи молодший у родині:

5. Віковий склад родини:

батьків
дітей

6. Ким і де працюють дорослі члени родини:

7. Освіта членів родини:

Батька__________
матері__________

8. Чи має хтось із дорослих членів родини педагогічну освіту, указати, що закінчили (педагогічне училище, педагогічний інститут, курси тощо).

9. Середня сума доходу на кожного члена родини:

10. Житлові умови:

Чи має учень постійне місце для занять, ігор:

11. Наявність у родині домашньої бібліотеки та педагогічної літератури:

Які педагогічні журнали в родині виписують регулярно:


^ II. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЛЕНІВ РОДИНИ

1. Інтереси та схильності членів родини:

2. Улюблені заняття:

батька
матері

3. Ставлення до роботи:

батька
матері

4. Як у родині відпочивають:

5. Сімейні свята та традиції:

6. Чи допомагають старші брати та сестри у вихованні малят:

7. Ставлення в родині до дідусів і бабусь:


^ III. ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА БАТЬКІВ

1. Батьки вміють ураховувати вікові особливості дітей (знаходять вірний тон у відносинах із дітьми в залежності від віку, їхніх індивідуальних розходжень)

2. Батьки вміють виявляти й оцінювати позитивні риси характеру своїх дітей

3. Знають недоліки в характері та звичках своїх дітей, уміло організують перевиховання

4. Батьки займаються педагогічною освітою, постійно займаються самоосвітою й самовихованням

5. Батьки цікавляться позитивним досвідом виховання в інших родинах, намагаються застосовувати його у своїй родині

6. Батьки висувають єдині вимоги до дітей

7. У родині є традиції, спільно проводяться свята, відпочинок

8. Батьки заохочують дітей у родині (за що та як заохочують)

9. Батьки карають дітей у родині (за що і як карають)


^ IV. ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ТА ПРОФОРІЄНТАЦІЯ ДІТЕЙ У РОДИНІ

1. Чи мають діти трудові обов'язки в родині:

постійні (перелічити, які); тимчасові або разові (перелічити, які)

2. Чи люблять діти трудитися

3. Якими мотивами керуються діти при виконанні доручень (змушують дорослі, обіцяють подарунки, хочеться допомогти мамі, бабуся старенька, їй треба допомогти, тощо)

4. Мотиви навчання дітей у школі (учитись цікаво, хочеться багато довідатися, сам книжки хочу читати і дізнаватись про цікаве, у школі цікаво, примушують дорослі вчитись, хочу поступити в інститут, коли школу закінчу, й ін.):

5. Колективні справи в родині

6. Чи любить дитина допомагати дорослим у роботі

7. Як удалось родині привчити дітей до праці

8. Чи поважають діти працю дорослих, як це виявляється

9. Чи знають діти про роботу батьків, як ставляться до професії:

батька

матері

10. Чи бачать батьки інтереси та схильності дітей до певних видів праці, до певної професії

11. Ким би хотіли бачити батьки своїх дітей, яку професію хотіли б рекомендувати для своїх дітей


^ V. СОЦІАЛЬНІ ЦІННОСТІ РОДИНИ


1. В якій сфері виробництва працюють батьки

2. Чи задоволені своєю роботою

3. Чи діляться батьки успіхами у своїй роботі в родині, за яких обставин

4. Яку суспільну роботу виконують батьки на роботі, чи люблять її, як про неї відкликаються в родині

5. Чи знають про громадську роботу батьків їхні діти

6. Чи цікавляться батьки громадською роботою своїх дітей, чи допомагають їм у їхніх суспільних справах

7. Яку допомогу батьки можуть зробити школі

8. Які урядові нагороди батьки мають за свою працю, чи знають про це діти, як реагують


^ VI. ОРГАНІЗОВАНІСТЬ РОДИНИ


1. Родина активно впливає на своїх членів, у тому числі й на дітей

2. Батько й мати в родині є авторитетними організаторами всіх сімейних справ.

3. У родині легко вирішуються питання взаємодопомоги, підтримки один одного

4. Невдачі та труднощі ще більше згуртовують родину, роблять її стійкою

5. Батьки позитивно ставляться до допомоги школі, іншим організаціям у роботі

6. Члени родини відчувають задоволення від ділової атмосфери в родині, готові впливати на всіх її членів


^ VII. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ РОДИНИ


1. Батьки швидко та легко знаходять загальну мову в родині, приходять до єдиної думки, не допускають суперечок у принципових питаннях

2. Взаєморозуміння всіх членів родини доставляє радість спілкування та ділового настрою

3. У родині колективно обговорюються справи родини та досягається взаємне розуміння

4. У родині є свої авторитети, свої більш активні члени, які впливають, хто це: батько, мати, старші брати чи сестри

5. Родина легко вступає в контакти з іншими родинами, проводить разом свята, відпочиває разом

6. Родина дозволяє дітям дружити з іншими дітьми, бувати в них удома, грати разом, проводити дитячі свята

7. У родині легко йдуть на заклик школи допомогти у вихованні дітей, у керівництві гуртками, у проведенні екскурсій


^ VIII. ЕМОЦІЙНІ ЗВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ РОДИНИ

1. Родину відрізняє єдність емоційних переживань, єдність почуттів, доброзичливість стосунку один до одного

2. Членам родини добре, приємно вдома

3. Взаємне розуміння й любов характеризують атмосферу родини

4. Успіхи чи невдачі в родині дружно переживаються, намічаються конкретні заходи боротьби з недоліками та невдачами

5. Тимчасові невдачі дітей мобілізують батьків на конкретну допомогу

6. Родина відчуває радість від спільно проведених свят, вихідних днів, відвідування театрів, кіно й ін.

7. Родина любить разом відпочивати, чим при цьому захоплюються її члени

8. Спільні колективні справи в родині, у саду доставляють радість і дорослим і дітям


^ IX. ВОЛЬОВА ХАРАКТЕРИСТИКА РОДИНИ

1. У батьків вистачає терпіння та наполегливості в досягненні поставлених перед родиною задач

2. Чи розуміють батьки необхідність домагатись виконання прийнятих зобов'язань на роботі й у родині

3. Чи завжди батьки виявляють приклад наполегливості та старанність у досягненні мети

4. Як батьки учать дітей переборювати труднощі, що зустрічаються, у навчанні, суспільній роботі

5. Батьки самі вміють і вчать дітей доводити почату справу до кінця

6. Усі члени родини мають чіткий режим дня й вимагають виконання режиму від дітей

7. Батьки не допускають розбіжності слова та справи і цього вимагають від своїх дітей

8. Родина здатна надихнути інші родини на подолання труднощів, що зустрічаються в них

Вам багато доведеться допомагати своїй дитині при організації виконання домашнього завдання, у розвитку пізнавальних здібностей, читання, письма.

Вам треба співробітничати із класним керівником, іншими вчителями, які працюють з дітьми, психологами.

Будьте готові до цього!

Віримо в успіх!

Додаток №2


^ БЛАГОПОЛУЧНІ ТА НЕБЛАГОПОЛУЧНІ СІМ'Ї.


Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.

 

  Благополучна сім'я — сім'я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем.

   Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрі сімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості.
   Сучасні благополучні сім'ї мають і певні особливості: деякі батьки намагаються не стільки “формувати” особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати в її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття; в інших батьків мета — підготувати дитину до життя за допомогою тренування її волі, навчання на їх погляд необхідним та корисним навичкам. Є батьки, які, крім цього, ще й прагнуть жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втрати навіть зовнішніх ознак благополучної сім'ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах.

  

Неблагополучна сім'я — сім'я, яка через об'єктивні або суб'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини.


^ До неблагополучних належать:


— сім'ї, де батьки — алкоголіки, наркомани — ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, не має найнеобхіднішого;


— сім'ї асоціальні. Члени конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;


— сім'ї конфліктні. У них відбуваються постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, суперечках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках. Виникають такі сім'ї через брак у взаємостосунках між батьками взаєморозуміння, взаємодопомоги, щирості, морально-емоційної вихованості. Тут панують грубість, чвари, взаємні погрози, стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи. У дітей формуються підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах. Нестачу позитивних емоцій вони компенсують пошуком їх у вуличних компаніях, бродяжництві, вживанні алкоголю, наркотиків;


— сім'ї неповні. У них дитину виховує один з батьків, переважно матір. Виникають вони здебільшого внаслідок: розлучення подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. У таких сім'ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вистачає врівноваженості, доброзичливості, натомість виявляють надмірну роздратованість, байдужість;


— сім'ї, зовні благополучні. Систематично припускаються серйозних прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім'ї, де взаємостосунки з дітьми є формальними; відсутня єдність у вимогах до дитини, наявні бездоглядність, надмірна батьківська любов або суворість у вихованні, застосовуються фізичні покарання тощо);


— сім'ї соціального ризику. Це — соціально незахищені сім'ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні). Вони не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов.
  

Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснюють вчитель, школа на основі формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, взаєморозуміння.
Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім'ї.

Додаток №3
^

Культура означає турботу... Високий рівень культури має той педагог, який дотримується вимог і певних неписаних правил...



1. Не робить того, що засуджує в інших.

2. Завжди розуміє й відчуває душевний стан іншої людини (колеги, учня, батька).

3. Знає, що його поведінка впливає на стан душі, здоров'я, настрій іншої людини.

4. Знає, що вибачення доречне завжди.

5. Знає, що в розмові, крім лексичного запасу та граматичної структури, головними є тон та інтонація розмови.

6. Любить свою роботу й удосконалює її.

7. Щоденно працює над підвищенням свого фахового й методичного рівня.

8. Навіть випадково нікого й ніколи не образить.

9. Знає, що його діями (поступками) повинна керувати «домінанта на обличчі іншого в особистому образі».

10. Поважає себе та свою справу.

11. Ставиться до інших з увічливістю, доброзичливо, тактовно, делікатно, уважно, привітно.

12. Виконує свою місію вчителя на совість.

13. Не смітить навколо себе (ні недопалками, ні поганими звичками, ні поганими ідеями (а це теж сміття - і ще яке!)).

14. Громадське місце, колектив - не місце для відкритих симпатій чи антипатій...


15. З розумінням ставиться до чужого горя та чужої радості.

16. Уміє непомітно допомогти іншому.
17. Уміє тактовно, делікатно й переконливо вести полеміку.


Додаток №

^ ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ В РОБОТІ З БАТЬКАМИ

  • Залучайте батьків до шкільного життя, запрошуйте їх до співпраці, на уроки, влаштовуйте з ними зустрічі.



  • Дякуйте батькам за все, навіть за найменші дрібниці. Дякуйте багато разів
    за одне й те саме, бажано прилюдно.



  • Ніколи не докоряйте батькам, які не відвідують батьківських зборів — це
    не сприятиме їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро
    (без тіні сарказму) радійте їх появі в класі.



  • Називайте батьків по іменах та по батькові, не вживайте поширених фраз
    «мама Петра Іванчука». Інакше в батьків складеться враження, що вони вам
    цікаві лише в такому статусі.



  • На батьківських зборах наголошуйте на проблемі, а не на конкретній ди­тині. Водночас хваліть учнів персонально й обов'язково всіх. Знайдіть кілька
    теплих слів для кожної дитини.



  • Аналізуйте досягнення дитини з часу останньої зустрічі з батьками. Конс­труктивно окреслюйте проблеми та визначайте потрібну допомогу з боку
    батьків для її вирішення. Коли батькам пропонують посильну і конкретну
    модель докладання своїх зусиль, то віддача від них підвищується. Вони частіше звертаються по пораду до вчителя, а той, у свою чергу, має чудову можливість стежити за розвитком дитини в сім'ї.



  • Пишіть батькам листи з позитивними відгуками про вчинки дитини, з най­
    меншого приводу, який може заслуговувати на схвалення.



^

Додаток №

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ


Можливі причини складностей у навчанні дітей:

  • Дитина нездорова.
  • Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.
  • Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів.
  • Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.
  • Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не звикла працювати).
  • Батьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й підбадьорити маленьку людину.
  • Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.
  • Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.


Поради батькам, що допомагають дітям учитися

  • Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.
  • Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.
  • Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.
  • Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.
  • У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.
  • Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.
  • Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.



^

Золоті правила для батьків

  • Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.
  • У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини.
    Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний.
    Здійснитися в житті може лише активна дитина, Виховуйте людину дій , вчинку.
  • Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за дітьми право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.
  • Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.
  • Не змішуйте поняття "хороша" і "зручна" дитина! Хороша живе своїми думками і почуттями інших (тобто самостійна і чуйна). Зручна - це дитина, яку дорослі «пристосували» до себе - слухняна, підкоряється вимогам. безвольна.
  • Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...
  • Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.
  • Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...
  • Будьте відповідальними! Безпечність - механізм, який продукує борги перед долею дитини, перед її теперішнім і майбутнім. Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх діл.
    Оцінюючи результат, вчинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те чим ви незадоволені, а скоріше на те, що вам подобається в ній, Не порівнюйте її з однокласниками з братиками чи сестричками. Діти усі різні!
  • Порівнюйте дитину в її динаміці - якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто, порівнюйте зростаючу особистість з самою собою.
  • Не ставтесь до дитини зневажливо.

^ ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

ШЛЯХ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ


Дітям необхідна любов батьків – це одна з найголовніших потреб. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть, за допомогою такого ланцюжка – ніжний дотик - слова заохочення - час присвячений дитині- подарунки – допомога у найскладніших життєвих ситуаціях.

 

^ ЯКЩО СВІТ НЕ ЗМІНИТИ – ЗМІНІТЬ СТАВЛЕННЯ ДО НЬОГО...


 Намагайтеся не зациклюватися на негативних емоціях, спробуйте „перемкнути” свої думки на інші справи.

 Якщо Ви дуже знервовані, відчуваєте провину, сором тощо, спробуйте знайти причини цього стану та помірковано розібратися в них.

 


^ ЯК НАДОВГО ЗАПАМ`ЯТАТИ НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ?

(поради для учнів)
  • Виділяй, співвіднось і групуй матеріал – хто добре усвідомлює, той добре запам’ятовує і довго пам’ятає.
  • Якщо отримав завдання у вівторок, а відповідати потрібно в п’ятницю, не чекай четверга – вивчи одразу, а напередодні тільки повтори.
  • Завчай і повторюй невеличкі шматки ще доти, як матеріал почав забуватися.
  • Коли вчиш, записуй, малюй схеми, діаграми, таблиці - наочність краще запам’ятовується.
  • Якомога швидше, не чекаючи повного заучування, намагайся відтворити матеріал, закривши книгу.
  • Після математики – вчи історію, після фізики – літературу: пам’ять любить різноманітність.




 

^ УЯВА ПОКРАЩУЄ ПАМ`ЯТЬ


АБО ЯК ЗАПАМ`ЯТАТИ НАЙБІЛЬШЕ...


  • Усе, що хочеш пам’ятати - уявляй! (Не уявляю – не пам’ятаю)
  • Май на увазі: усе, що побачив, відчув, почув, - уже запам’яталось.
  • Легко пригадується тільки те, що уявив.
  • Не думай словами – думай образами.
  • Не завчай, а уявляй що – небудь цікаве, що допоможе пригадати потрібну інформацію.




 

^ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГУ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ СТРЕСУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ


  • Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення у Вас стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення змініть свої ставлення до них.
  • Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, діяльності, сім’ї, позитивному мисленні.
  • Навчіться розслаблятися: тілом, думкою тощо. Стрес викликає загальну напругу. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Уміння розслаблятися – секрет боротьби із стресом.
  • Зробіть паузу: зробити паузу у спілкуванні; порахувати до 10; вийти з приміщення. Такі „перерви” потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю.
  • Змусьте стрес працювати на Вас, а не проти Вас, опануйте головним умінням – перетворюйте негативні події у позитивні.
  • Оволодіти теорією та практикою позитивного мислення. Позитивне мислення – це головний людський інструмент забезпечення здоров’я і благополуччя.




 

^ ЯК ПОПЕРЕДИТИ ДИТЯЧУ ТА ПІДЛІТКОВУ НАРКОМАНІЮ


Тільки довірливий контакт може сприяти тому, що надалі Ваша дитина звернеться до Вас запорадою чи допомогою або довіриться Вам. І тільки через повагу та підтримку Ви зможете допомогти один одному вирішувати свої проблеми.


Щоб попередити девіантну поведінку, необхідно дотримуватися таких правил виховання:


 Щодня поводьтеся так, аби максимально сприяти здоровому вибору вашої дитини.

 Виховуйте в дитині незалежність. Навчіть її саму приймати рішення й відповідати за них.

 Хваліть дитину: за добре виконану роботу, навіть за старання. Якщо критикуєте, то критикуйте вчинок, а не дитину.

 Будьте завжди готові обговорити з підлітком гострі для нього питання.

 Цікавтеся справами й захопленням своєї дитини.

 



^ ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ


 Дізнайся як можна більше про різні професії (інформація від вчителів, психолога, батьків, знайомих з літератури, Інтернату і т.п.), щоб було із чого вибирати.

 Склади для себе оглядову схему для орієнтації в світі професій. Не забудь включити в неї інформацію про основні вимоги, які ставить професія до особистих якостей людей.

 Збери інформацію про те, які професії користуються попитом сьогодні на ринку праці, і які будуть потрібні через 3-5 років.

 Розглянь можливості і обмеження, які обумовлені особливостями твоєї сім'ї, а також можливості і обмеження, обумовлені твоїми особистими якостями.

 Визнач для себе головні цілі: ким хочеш стати, яку роботу хочеш виконувати, чого досягти в житті?

 Оціни свої ресурси: здібності, нахили, здоров'я особливості характеру і темпераменту.

 Співстав свої ресурси і вимоги, які пред'являє обрана тобою професія до людини; в ідеалі вони повинні співпадати,

 Не забудь проконсультуватись з лікарем, щоб не вибрати професію, яка тобі протипоказана за станом здоров'я.

 Вибери навчальний заклад (професійне училище, ліцей, коледж, технікум, ВНЗ, курси і т.п.), де би ти зміг отримати обрану професію.

 Підбери запасні варіанти цілей і шляхів їх досягнення на випадок виникнення нездоланних перешкод.

 Обдумай свій вибір ще раз, оціни кожний свій крок.

 Звернись за консультацією до спеціаліста - профконсультанта, якщо на якомусь етапі вибору професії у тебе виникли труднощі.