Кримінального судочинства

Вид материала

Документы

Содержание Виявлення в ході розслідування обставин, що сприяли вчиненню контрабанди. Заходи щодо усунення криміногенних чинників, щЬ сприяють учиненню контрабанди. Використані джерела

Подобный материал:

• Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
• Дипломна робота на тему: Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція, 1069.49kb.
• 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.
• Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
• Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
• Та принципи кримінального права, 6589.81kb.
• Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
• Питання для державних іспитів з кримінального права та кримінального процесу для факультету, 63.71kb.
• Ду першої інстанції І виконуваних ним функцій в цій частині роз­витку цивільного судочинства, 230.07kb.
• Рішення Конституційного Суду n 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22. 04. 2008 } Розділ, 1840.42kb.

6.2. Профілактична діяльність за матеріалами розслідування справ про контрабанду

Деякі відомості щодо криміногенних чинників, які сприяють учиненню контрабанди. Розгляд у рамках методики розслідування контрабанди безпосередніх криміногенних чинників (причин і умов), що об'єктивно сприяють учиненню даних злочинів, створює, Ііа нашу думку, більш повне уявлення щодо цього злочинного зазіхання, а також не використаних ще резервів рішучої протидії контрабандній діяльності.

Узагальнення й аналіз слідчої практики дозволяють дійти висновку, що в загальному масиві чинників, специфічних для контрабанди, треба розрізняти дві групи обставин: по-перше, під впливом яких у підозрюваного сформувалася антигромадська установка і злочинна спрямованість j

394

способі життя, а по-друге, завдяки яким сгало можливим учинення одного або декількох фактів контрабанди.

У числі типових обставин першої групи варто назвати: • невтримне прагнення окремих членів суспільства (осіб, раніше засуджених, і молодих людей із дефектами моральної свідомості) до паразитичного способу життя, що виражається в надмірному задоволенні своїх матеріальних потреб за допомогою збагачення не за рахунок особистої праці у передбаченій законом формі, а всупереч цьому, незаконно переміщуючи товари і транспортні засоби через митний кордон поза або з приховуванням їх від митного контролю. Причини цього найчастіше криються в сукупності властивостей особистості людини, наявності в неї антигромадських установок, негативних (а часом і кримінальних) навичок, що мотивують його поведінку в тій або іншій життєвій ситуації; підбуренні, котре чинить розтлінний вплив злочинних та інших антигромадських елементів на осіб, які не мають стійкої життєвої установки щодо моральності, з метою залучення останніх до сфери злочинної діяльності, утворення і поповнення злочинних угруповань із числа молоді, котра не перебуває на спеціальному облікові в органах міліції.

Водночас із причинами вчинення митних правопорушень, слід приділяти увагу умовам (обставинам), що сприяють їх учиненню. Під умовами, що сприяють учиненню контрабанди, слід розуміти ті факти реальної дійсності, що самі по собі митного правопорушення не викликають, але наявність яких може сприяти виникненню в людини (або групи осіб) наміру вчинити правопорушення, що підпадає під ознаки контрабанди. Це можуть бути як конкретні хиби в діяльності державних органів (установ), окремих посадових осіб, комерційних організацій, так чи інакше пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, так і хиби в діяльності митних органів, їхніх технологічних процедур, слабка пропускна спроможність пунктів пропуску на кордоні, правовий вакуум, що знижує ефективність правоохоронної діяльності митних органів у боротьбі з окремими видами митних правопорушень, і т. ін.

Вплив умов, що сприяють учиненню контрабанди, найчастіше дуже істотний, а самі ці умови бувають дуже різноманітними. Тому для полегшення завдання щодо їхнього практичного виявлення та усунення необхідно ці умови класифікувати за сферами існування в такий спосіб:

• хиби у сучасній політиці, економіці та соціальній сфері України,
  що призвели до зубожіння як матеріального, так і морального відно
  шення більшості населення і т. ін.;
  
• відсутність належного реагування з боку сім'ї, трудового колек
  тиву та інших зацікавлених громадських організацій, у тому числі й ор
  ганів внутрішніх справ на випадки відхилення у поведінці з боку конк-
  

395

ретних осіб, незадовільної організації повсякденного побуту і дозвілля підростаючого покоління - майбутнього нації;

• помилки в митній і податкової політиці;
  

• недосконалість і недоліки в чинному митному, кримінальному і
  кримінально-процесуальному законодавстві;
  
• хиби в організації і технології проведення митного контролю та
  оформлення;
  

• слабке технічне й інформаційне забезпечення митних органів;
  

• недостатній рівень спеціальної підготовки осіб, що ведуть боро
  тьбу з контрабандою; відсутність налагодженої оперативно-розшукової
  роботи;
  
• корупція і зловживання службовим становищем у митних і право
  охоронних органах;
  
• неналежне міждержавне співробітництво в боротьбі'з контрабан
  дою та ін.
  

Особливе місце серед умов, що сприяють учиненню правопорушень у сфері митної справи, мають ганебні явища зловживань, а часом і прямої корупції з боку посадових осіб митних органів. Тому забезпечення власної безпеки, організація і контроль за проведенням підпорядкованими митницями заходів, спрямованих на забезпечення власної безпеки, є однією з самостійних функцій Держмитслужби України, регіональних митниць та митниць у сфері правоохоронної діяльності. І це не випадково. У нинішній час на митні органи йде масований тиск із боку кримінальних структур, окремих юридичних і фізичних осіб, спрямований на досягнення різноманітних протизаконних результатів. Особливо потужний пресинг із боку кримінальних структур відчувають співробітники митниць і митних постів, що виконують основну роботу з реалізації функцій митної справи в Україні. Служба власної безпеки, створена в системі митних органів, покликана разом з іншими структурними підрозділами митниць на основі вивчення й аналізу технологічних схем митного контролю й оформлення виявляти найбільш уразливі митні процедури, які можуть бути використані співробітниками митних органів для вчинення посадових злочинів і проступків в інтересах несумлінних учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Виявлення в ході розслідування обставин, що сприяли вчиненню контрабанди. Важливо пам'ятати, що, виходячи зі змісту ст.23 і 23^і КПК України, виявлення обставин, що сприяли вчиненню розслідуваної контрабанди, і вживання заходів щодо їхнього усунення - прямий процесуальний обов'язок дізнавача (слідчого), ігнорування якою може сга-ти підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування. У цьому зв'язку в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суд}'

396

України від 26.02.1999 р. № 2 "Про судову практику по справах про контрабанду і порушення митних правил" зазначається, що відповідно до вимог ст.ст. 23, 23², 340 КПК України судам необхідно з'ясовувати причини й умови, що сприяють учиненню контрабанди і порушенню митних правил, і реагувати на них окремими рішеннями (постановами).

Робота дізнавача з виявлення криміногенних обставин, які сприяли учиненню контрабанди, повинна здійснюватися, як правило, з моменту порушення кримінальної справи і впродовж усього дізнання та досудо-вого слідства з урахуванням рекомендацій, що достатньо повно, на наш погляд, висвітлені в спеціальній літературі²⁴².

За загальним правилом, для одержання даних щодо цих обставин не потрібно проведення яких-небудь особливих, спеціально призначених для цієї цілі слідчих дій. Ці дані одержують під час проведення будь-•якої слідчої дії, спрямованої на збирання, дослідження та перевірку доказів у кримінальній справі. При цьому особливого значення набувають огляд місця події, допити осіб, що здійснюють митний і прикордонний контроль, підозрюваних, свідків, провадження судових експертиз і т. ін.

Крім того, виявлення криміногенних обставин процесуальними засобами не виключає можливості використання засобів і методів, не врегульованих кримінально-процесуальним законом - за допомогою опера-тивно-розшукових заходів (наприклад, опитувань, бесід, особистого ознайомлення з обстановкою на місці вчинення контрабанди або митних обстежень та ін.). Проте останні, як відомо, служити засобом доказування у кримінальній справі не можуть і застосовуються лише як допоміжні для встановлення джерел доказової інформації та забезпечення успіху наступних за ними слідчих дій, у ході котрих ця інформація й буде зафіксована в належній (процесуальній) формі.

Успішне встановлення всіх обставин, що сприяли формуванню в обвинуваченого злочинної установки, мотивів виникнення злочинних намірів, сприятливих чинників, унаслідок яких стало можливим учинення розслідуваної контрабанди, а також ефективність заходів для усунення цих обставин можуть бути досягнуті лише за умови ретельного планування діяльності слідчого в цьому напрямку. План розслідування у кримінальній справі в цілому і планування провадження окремих слідчих дій повинні передбачати всебічну перевірку найбільш імовірних версій щодо обставин, які сприяли вчиненню контрабанди. У них ви-

²⁴² Зуйков Г Г Предупреждение преступлений (общие положения). - М , 1967, Михайлов А И. Выявление причин преступления и принятие предупредительных мер по уголовному делу - М, 1967, Івирбуль А К, Макушенок А II, Петренко ИМ Деятельность следователя МВД по выявлению и ус гранению причин и условий, способствующих совершению преступлений . М , 1972 та ш

397

значаються необхідні питання та слідчі дії для їхнього з'ясування.

Установлення обставин, що сприяють становленню у винних антигромадських поглядів і навичок, формуванню злочинного угруповання та виникненню злочинного наміру на вчинення контрабанди, жадає від діз-навача ретельного вивчення особистості контрабандиста і його способу життя, у тому числі сукупності поглядів і переконань, потреб, виявлення і дослідження його зв'язків серед осіб найближчого оточення, навички його поводження в побуті і на виробництві (за місцем навчання, служби), а також ставлення до праці, навчання, сім'ї, колективу тощо.

Необхідно мати на увазі, що поряд із підозрюваним у контрабанді, котрий часто-густо прагне здаватися в очах дізнавача позитивно, прикрасити свою біографію і приховати низькі мотиви контрабандної діяльності, важливим джерелом інформації про дійсні мотиви підозрюваного є його родичі, друзі, товариші по службі та сусіди за місцем проживання. Проте завжди варто враховувати, що, бажаючи послабити несприятливі наслідки своєї інформації, а можливо, й 'приховати негативні риси особистої поведінки, ці особи не завжди охоче дають повні й об'єктивні показання щодо цікавих для слідчого причин становлення винного на злочинний шлях.

Тому в подібних випадках вивчення особистості підозрюваного має здійснюватися методом "узагальнення незалежних характеристик", тобто збирання максимуму всіляких відомостей щодо підслідної особи із різноманітних і незалежних один від одного джерел (наприклад, за допомогою допиту всіх осіб, що володіють цікавою інформацією; витребування характеристик, що є в особовій справі за місцем роботи або навчання підозрюваного, довідок про приводи в міліцію, копій вироків щодо попередньої судимості, актів про проведені спеціальні обстеження за місцем його роботи і проживання та ін. Ці відомості зіставляють між собою, виявляють найбільш загальні риси особистості й обстановки, у котрій підозрюваний жив і працював.

Крім того, необхідні відомості про обставини, що сприяли досягненню злочинного наміру, а так само внаслідок чого стало можливим S існування цих обставин і хто конкретно винний у їхньому виникненні, І дізнавач може одержати і перевірити їх ще раз у ході очних ставок, об- \ шуків, призначення різноманітних експертиз, відтворення обстановки й обставин події. При цьому в останньому випадку підозрюваний, наприклад, може продемонструвати у присутності понятих, яким чином він використав ті або інші обставини для успішного вчинення контрабанди.

Заходи щодо усунення криміногенних чинників, щЬ сприяють учиненню контрабанди. Робота з усунення виявлених у процесі розслідування контрабанди криміногенних чинників (обставин), що сприяють учиненню

398

даних злочинів, містить у собі, насамперед, ретельний аналіз отриманої інформації і визначення на його основі:

• об'єкта профілактичного впливу, тобто, яка сфера діяльності або
  яка конкретна особа потребує подібного впливу;
  
• характеру й змісту конкретних запобіжних заходів, які слід ужити
  з метою усунення виявлених обставин;
  
• конкретних виконавців вироблених заходів, тобто, яка саме орга
  нізація (установа, підприємство) або компетентна особа з потрібною
  ефективністю може здійснити намічені заходи;
  

— часу й раціональних засобів доведення змісту профілактичних заходів і методики їхнього здійснення безпосередніми виконавцями;

- діючих форм і методів контролю за здійсненням рекомендованих за
ходів для усунення обставин, що сприяють учиненню контрабанди.

Звичайно, наведений вище перелік питань не є вичерпним, але він дозволяє визначити основні напрямки роботи з усунення криміногенних

чинників.

Насамперед під час розробки заходів попереджувального характеру важливо визначити, яка сфера діяльності (виробнича, управлінська, виховна, побутова, правоохоронна і т. ін.) або яка конкретна особа потребує профілактичного впливу, а також характер і зміст заходів, яких слід ужити. Не претендуючи на вичерпну повноту, можна запропонувати деякі рекомендації з цього приводу. Обираючи заходи, необхідні для усунення обставин, що сприяли вчиненню контрабанди, потрібно в кожному випадку зіставити можливості, що застосовуються на практиці та рекомендовані наукою, із специфічними умовами даної установи і на цій підставі обрати ті заходи, проведення котрих є найбільш доцільними у даній ситуації. При цьому враховуються кадрові, фінансові й технічні можливості, а іноді й соціально-психологічні чинники. Важливо також мати на увазі, що здійснення профілактичних заходів, особливо технічного, економічного або виховного характеру, потребує обов'язкового урахування доцільності й реальної їхньої реалізації, "психологічного клімату" у трудовому колективі або конкретній сім'ї, тому що слідчій практиці відомі випадки, коли пропозиції дізнавача, як говорять, "не б'ють у ціль" просто через нерозуміння їхнього значення й необхідності, тобто вони сприймаються зайвими у порівнянні з уже чинними заходами.

Вироблені пропозиції щодо усунення конкретних обставин, які сприяли вчиненню розслідуваної контрабанди, можуть бути реалізовані дізнавачем за допомогою:

- внесення, згідно зі ст. 23^і КПК України, мотивованого подання, яке направляється до відповідного державного органу, громадської організації або посадової особи;

399

• виступу дізнавача з доповіддю або ювідомленням на зборах пе
  ред співробітниками підприємства чи установи, де працює винний, або
  за місцем його проживання;
  
• направлення інформаційного повідомлення до міської або облас
  ної державної адміністрації;
  
• надання інформації профілактичного характеру центру по зв'язкам з
  громадськістю, що існують при Держмитслужбі України, регіональних мит
  ницях, органів СБУ та МВС, з метою публікації матеріалів виховного і про
  філактичного впливу у засобах масової інформації;
  
• безпосереднього виступу по місцевому телебаченню, радіо чи в
  пресі;
  
• внесення конкретних пропозицій щодо удосконалення процедури
  митного контролю;
  
• індивідуальних співбесід дізнавача з посадовими особами, окре
  мими сім'ями і з конкретними громадянами і т. ін.
  

Важливим процесуальним засобом викорінення обставин, що сприяли вчиненню контрабанди, є внесення дізнавачем за матеріалами конкретної кримінальної справи вмотивованого подання до відповідних державних органів із пропозицією вжити необхідних заходів щодо усунення цих причин і умов. У такому поданні викладається суть кримінальної справи, зазначається, хто і за що був притягнутий до кримінальної відповідальності, характеризуються обставини, які сприяють учиненню контрабанди, а також конкретні запобіжні заходи, яких необхідно вжити для їхнього усунення. Тобто воно має бути лаконічним, ясним і водночас містити всю потрібну інформацію та сприйматися однозначно (наприклад, учинення контрабанди стало можливим унаслідок недосконалості процедури митного контролю та оформлення, зловживання або прямої корупції з боку посадових осіб митних органів і т. ін.). Серед цих заходів можуть бути пропозиції відповідальним особам розглянути питання щодо відповідальності конкретних посадових осіб, винних у виникненні обставин, які сприяли учиненню контрабанди, і т. ін. Ті у свою чергу протягом місяця з дня надходження подання зобов'язані повідомити посадовій особі митного органу, що внесла подання, про вжиті ними заходи.

Звичайно, подання вноситься по закінченні розслідування, хоча не виключається можливість його внесення і за результатами початкових слідчих дій. Рекомендується це доцільним у тих випадках, коли необхідно терміново усунути виявлені хиби (наприклад, удосконалити пропускний режим на конкретній митниці, змінити графік або місце роботи тієї чи іншої посадової особи митного органу тощо), для запобігання вчиненню нових фактів контрабанди.

400

Практика показує, що подання попереджувального характеру повинні вноситися на розгляд тих посадових осіб, що мають право і зобов'язані безпосередньо і швидко усунути обставини (хиби), що сприяли вчиненню розслідуваної контрабанди.

Таку форму профілактичної роботи дізнавача, як виступ із доповіддю або повідомленням на зборах членів трудового колективу або за місцем проживання винного, корисно і доцільно використовувати тоді, коли в справі установлені факти негативного впливу навколишнього середовища на винного або виявлені хиби в діяльності даного колективу в цілому, що сприяли вчиненню контрабанди. Окрім того, збори трудящих проводяться й у тих випадках, коли за обставинами справи винний може бути звільнений від кримінальної відповідальності та згідно зі ст. 10 КПК України переданий на поруки колективу підприємства, установи чи організації (за наявності їхнього клопотання про це, прийнятого на загальних зборах) для перевиховання і виправлення винного. При цьому в процесі свого виступу дізнавач коротко викладає обставини вчинення контрабанди, наводить дані щодо особистості винного, необхідні докази, а також розкриває криміногенні чинники, через які стало можливим учинення даного факту контрабанди. Доцільно в ході обговорення надати можливість виступити всім зацікавленим особам (винному, керівникові фірми і т. ін.).

Таким чином, проведення комплексу ефективних профілактичних заходів, основою яких виступає всебічне і повне виявлення причин і умов, що сприяють учиненню контрабанди, є однією з умов успішної боротьби з даним видом злочинів.

Проте, як показує практика, митні органи не завжди з належним усвідомленням ведуть профілактичну роботу з усунення причин і умов учинення митних правопорушень. У пропозиціях, внесених митними органами в різноманітні державні органи, підприємства, установи й організації, нерідко відсутній аналіз причин учинення правопорушень, а констатується лише самий факт учинення правопорушення й містяться вимоги усунути причини, що його спричинили. Нечасто можна зустріти і нагадування про осіб, відповідальних за допущені недоліки (крім, звичайно, осіб, що безпосередньо притягаються до відповідальності). Все це істотно знижує профілактичну роль правоохоронної діяльності митних органів, тому, на наш погляд, керівникам митних органів варто посилити контроль за дотриманням своїми співробітниками вимог ст. 23 КПК України.

401

Стаття 12. Імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюються відповідно до сертифіката (окремого дозволу), виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я для кожного такого випадку, незалежно від того, стосується це одного чи кількох наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів. Порядок видачі сертифіката та його зразок встановлюються Кабінетом Міністрів України. Копія сертифіката, завірена у встановленому порядку, додається до кожної партії вантажу і надсилається урядові країни-імпортера.

Імпорт, експорт або транзит наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюються лише через митниці, визначені Державною митною службою України.

При транзитному перевезенні через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів копія сертифіката передається країною-експортером Державній митній службі України.

Партія наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що транзитом перевозиться через територію України, не підлягає розпакуванню і переробці, яка може змінити природу наркотичного засобу, психотропної речовини або прекурсору.

Стаття 20. Реєстрація операцій з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами .

Операції, здійснені в процесі діяльності щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, підлягають реєстрації у спеціальних журналах. Реєстраційні журнали зберігаються протягом десяти років після внесення до них останнього запису.

Порядок ведення реєстраційних журналів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Л. КУЧМА

Президент України

м. Київ, 8 липня 1999 року № 863-XIV

428

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

Нормативні акти

Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // ВВР. - 1996. - № ЗО.

Кримінально-процесуальний кодекс України. - К., 2002.

Кримінальний кодекс України. - К., 2002.

Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К., 1997.

Митний Кодекс України // ВВР. - 1992. - № 16. - Ст. 203,№35. - Ст. 511; 1993. - №12.-Ст. 107; 1994.-№10.-Ст.116; 1995.-№13.-Ст.85.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4.11.96 р. //Офіційний вісник України. - 1998. -№13

Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживань владою. Прийнята на сороковій сесії Генеральної Асамблеї ООН 29 листопада 1985 року.

Основні принципи, що стосуються незалежності судових органів. Схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 40/32 від 29 листопада 1985 року і 40/146 від 13 грудня 1985 року.

Мінімальні стандартні правила поведінки з ув'язненими. Прийняті на першому Конгресі Організації Об'єднаних Націй по попередженню злочинності і поведінки з правопорушниками, що відбувся в Женеві в 1955 році, і схвалені Економічною і Соціальною Радою в його резолюціях 663 С (XXIV) від 31 липня 1957 року і 2076 (LXII) від 13 травня 1977 року.

Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку. Прийнятий резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 року.

Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018-111 //Офіційний вісник України. - 2002. - № 10. - Ст. 442.

Закон України Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України від 7 березня 2002 року № 3099-111 // Голос України від 9 квітня 2002 року № 66.

Закон України "Про прокуратуру" // ВВР. - 1991. - №53. - Ст.793; 1993. - №22. - Ст.229; 1993. - №50. - Ст.474; 1995. -№11.- Ст.71; 1995.- №34. -Ст. 268; Офіційний вісник України. - 2001. -№29. - Ст.1295.

Закон України від 19.12.1992 року "Про адвокатуру" // ВВР. - 1993. -№9. - Ст.62.

Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" // ВВР. - 1994. - №11. - Ст. 50.

Закон України від 20.12.1990 року "Про міліцію" //ВВР. - 1991. -№4. -Ст. 20; 1992. - №36. - Ст. 526; 1993. -№11.- Ст. 83; 1993. - №22. - Ст. 234; 1994. -№26.-Ст.216; 1995.-№15.-Ст. 102; 1999.-№4.-Ст. 35; 2000.-№10.- Ст. 79. Із змінами внесеними Законом України №2537-111 від 21.06. 2001.

429

Закон України від 18.02.1992 року "Про оперативно-розшукову діяльність" //ВВР. 1992. - №22. - Ст.ЗОЗ; 1992. - №39. - Ст.