Кримінального судочинства

Вид материала

Документы

Содержание 4.2. Поняття дізнання, здійснюваного Михеєнко М.М., Hop B.T., Шибіко В.П.

Подобный материал:

• Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
• Дипломна робота на тему: Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція, 1069.49kb.
• 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.
• Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
• Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
• Та принципи кримінального права, 6589.81kb.
• Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
• Питання для державних іспитів з кримінального права та кримінального процесу для факультету, 63.71kb.
• Ду першої інстанції І виконуваних ним функцій в цій частині роз­витку цивільного судочинства, 230.07kb.
• Рішення Конституційного Суду n 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22. 04. 2008 } Розділ, 1840.42kb.

' 3.6. Діяльність міліції як органу дізнання у порядку

протокольної форми досудової підготовки матеріалів

3.6.1. Зародження й становлення протокольної форми досудової підготовки матеріалів у кримінальному судочинстві України

Кримінально-процссуальним кодексом Української РСР, затвердженим Верховною Радою У РСР 28 грудня 1960 р. І введеним в дію з 1 квітня 1961 p., закріплювались дві форми розслідування кримінальних справ -дізнання і попереднє слідство. В свою чергу дізнання поділялось на діз-

201


- за наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності дізнавача.

За цими підставами відвід дізнавачезі може буті: заявлений потерпілим, цивільним позивачем або їхніми представниками. За наявності зазначених підстав, не чекаючи на заяву про його відвід, дізнавач повинен заявити самовідвід.

Дізнавач несе відповідальність за обґрунтованість своїх рішень, за законність та якість слідчих дій, які він проводить.

Після виконання невідкладних слідчих дій орган дізнання зобов'язаний передати кримінальну справу для подальшого провадження досудового розслідування слідчому Служби безпеки України через прокурора. Дізнання у справах закінчується складанням відповідної поста-I нови про направлення справи, яка затверджується прокурором (ст. 104 КПК України).

За наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК України, орган дізнання закриває справу вмотивованою постановою, коп.ю якої впродовж доби надсилає прокуророві (ст. 109 КПК України).

4.2. Поняття дізнання, здійснюваного

митними органами у кримінальних справах про контрабанду, і його співвідношення зі стадією порушення кримінальної справи та з досудовим слідством

Пізнання (дослідження) обставин скоєного злочину після порушення у зв'язку з цим кримінальної справи і до початку судового процесу здійснюється компетентними державними органами у межах с гадії досудового розслідування. Однією із форм досудового розслідування є дізнання¹⁷³.

Існує кілька форм дізнання, які відокремлюються залежно від гносеологічного (пізнавального) змісту цього виду діяльності. Перша з них І пов'язана з провадженням пізнавальних дій оперативно-розшукового характеру. З урахуванням цієї обставини виділяється оперативио-розшукова форма дізнання. ДруІ ий специфічний вид пізнавальної діяльності, здійснюваної органами дізнання в протокольній формі досудової ) підготовки матеріалів, дозволяє виділити протокольну форму дізнання. І, І насамкінець, третій вид дізнання, здійснюваного у формі розслідування а кримінальної справи, називається слідчою формою дізнання¹⁷⁴'.

J ^Ім Про провадження дізнання в кримінальних справах, що підслідім слідчим, див. \Марков А Я Дознание по делам о преступлениях, подследс, І венных следователям - М , 11995.

І "⁴ Зеленецкгш В С Возбу/кдепне уголовною дела X , 1998 -С241

257
ви митниці у справах про контрабанду та ПМП;

- узагальнення та аналіз результатів розгляд письмових звернень у справах про контрабанду та ПМП, подання керівництву митниці пропозицій щодо усунення виявлених недоліків у роботі з організації митного контролю, поліпшення його культури;

- брати участь в організації професійної підготовки оперативного
складу з питань, які стосуються боротьби з контрабандою та ПМП;

- вести пропаганду митного законодавства.
Відділ дізнання несе відповідальність за:

• недоліки при проведенні дізнання у справах про контрабанду та при
  проведенні проваджень у справах про ПМП;
  
• порушення законності при проведенні д заання у справах про ко
  нтрабанду та митних розслідуваннях у справах про ПМП.
  

Начальник органу дізнання (начальник митниці чи його заступники), керуючись вимогами КПК України, за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, виносить постанову про порушення кримінальної справи, а також доручає дізнавачеш провадження дізнання

у кримінальній справі.

Про виявлений факт контрабанди й розпоч Іте дізнання митний орган негайно повідомляє прокурора. Постанова про порушення кримінальної справи протягом однієї доби направляється прокуророві.

Дізнання у справах про контрабанду провадиться у строк не більше 10 днів з моменту порушення кримінальної справи (ст. 108 КПК України). У разі обрання до підозрюваного запобіхкого заходу у порядку, передбаченому ст. 165-2 КПК України, дізнанн І провадиться у строк не більше 5 діб з моменту обрання запобіжного іакоду. Продовження цього строку законом не передбачене. Дізнавач виконує у справі невідкладні слідчі дії від свого імені. Виконуючи слідчі дії у справі, дізнавач зобов'язаний суворо дотримуватися вимог Кримінально-процесуального кодексу України: вести дізнання об'єктивно забезпечувати права громадян, використовувати надані йому законом тсвноваження для розкриття злочину та викривати осіб, які його скоїли, виявляти їхні злочинні зв'язки. Процесуальні документи, протоколі повинні бути оформлені відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Дізнавач не може проводити дізнання (або брати участь у йоге провадженні) в кримінальній справі:

• якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, свідком, а також якщ<
  він брав участь у цій справі як експерт, спец аыст, перекладач;
  
• якщо він є родичем потерпілого, цивільного позивача або їх прел
  ставником, родичем підозрюваного чи Ро>х> законного представник:
  тобто осіб, зацікавлених у результатах справи;
  

256

І

Остання форма дізнання становить інтерес для працівників митниць, оскільки саме у такій (і лише у такій) формі митні органи здійснюють дізнання у кримінальних справах про контрабанду.

Нормативна регламентація цієї форми дізнання здійснена у гл. 10 КПК. Дізнання, що здійснюється у слідчій формі, залежно від тяжкості злочину, який розслідується, згідно зі ст.104 КПК поділяється на: 1) дізнання, що провадиться у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими; 2) дізнання, що провадиться у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими. Контрабанда, згідно зі ст. 12 КК (класифікація злочинів), належить до тяжких злочинів, а тому митні органи здійснюють дізнання другого виду. Для того щоб з'ясувати сутність цього виду дізнання, проаналізуємо його суттєві ознаки, до яких належать: завдання дізнання; процесуальні засоби, за допомогою яких воно здійснюється; учасники; рішення, що приймаються по закінченні провадження у формі дізнання.

Найголовнішим завданням дізнання у кримінальній справі про контрабанду є проведення всіх невідкладних слідчих дій. Невідкладними є такі слідчі дії, зволікання з проведенням яких може завдати шкоди виконанню завдань розслідування, передусім призвести до втрати певних доказів, від чого розкриття злочину може ускладнитися або стати взагалі неможливим¹⁷⁵. Таке визначення невідкладних слідчих дій свідчить про те, що питання про необхідність їхнього проведення вирішується посадовою особою, яка провадить дізнання, індивідуально у кожній кримінальній справі залежно від ситуації розслідування¹⁷⁶. Зміст цих дій визначається дізнавачем митного органу залежно від того, чи встановлено особу, що вчинила контрабанду, чи порушення й розслідування кримінальної справи здійснюється за фактом контрабанди. Певні складнощі виникають у практиці діяльності органів розслідування із тлумаченням терміна «особа, що вчинила злочин», вжитого у ч.І ст.104 КПК. Згідно з загальноправовими й суто кримінально-процесуальними принципами особа може бути визнаною винною у вчиненні злочину лише за вироком суду, що набрав чинності. Тому в даному разі доцільно використовувати обмежувальне граматичне тлумачення правової норми і під особою, яка вчинила злочин, під час провадження дізнання розуміти

¹⁷⁵ Див.: Михеєнко М.М., Hop B.T., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К
1999.-С. 206.

¹⁷⁶ До ЗО червня 1993 р. у ч. 2 ст.104 КПК України давався чіткий перелік невідклад
них слідчих дій: затримання і допит підозрюваного, допит потерпшого, допиг свідка,
огляд місця події. Внесення змін до цієї' норми закону дозволяє особам, що ведуть
провадження у справі, самостійно вирішувати, яка саме слідча дія має бути проведена не
відкладно, що, на нашу думку, є позитивним моментом і може бути розцінене як удоско
налення кримінально-процесуального законодавства.

258

особу, щодо якої було порушено кримінальну справу (ч.2 ст. 98 КПК) або особу, затриману за підозрою у вчиненні злочину (ст.106 КПК), або ж особу, щодо якої до пред'явлення їй обвинувачення¹⁷⁷ у винятковому порядку застосовано запобіжний захід (ч.4 ст. 148 КПК). У разі, коли встановлено особу, яка вчинила контрабанду, дізнавач здійснює невідкладні слідчі дії, спрямовані на закріплення слідів злочину, збирання й перевірку доказів, що вказують на вчинення контрабанди конкретною особою. В іншому ж випадку, якщо кримінальну справу було порушено за фактом контрабанди, то найголовнішим завданням дізнавача є проведення всіх можливих у межах закону процесуальних пізнавальних дій щодо встановлення особи контрабандиста. Виконання зазначених завдань дозволить органу дізнання досягти мети дізнання у кримінальній справі про контрабанду - підготувати справу для здійснення у ній досу-дового слідства слідчим підрозділом СБУ.

Специфіка дізнання проявляється також і в колі процесуальних засобів, що застосовуються в ньому. Насамперед це набір тих слідчих дій і процесуальних рішень, що їх можуть виконувати й приймати органи дізнання та, зокрема, митні органи. Неможливість здійснення органом дізнання певних слідчих дій і прийняття рішень може випливати з положень закону або ж з практики розслідування кримінальних справ. Наприклад, орган дізнання не має законного права притягати особу як обвинуваченого, а це означає, що він не може приймати рішення про притягнення як обвинуваченого та здійснювати його допит. Виходячи з практики розслідування кримінальних справ, органу дізнання (дізнава-чеві) не рекомендується провадити складні слідчі дії, наприклад, відтворення обстановки та обставин події злочину.¹⁷⁸ У використанні інших процесуальних засобів для органів дізнання обмежень не існує.

Наступною ознакою дізнання у кримінальних справах про контрабанду є інше, ніж у досудовому слідстві коло його учасників. Індивідуалізує дізнання у структурі досудового розслідування наявність таких учасників кримінального процесу, як орган дізнання і дізнавач, які здійснюють провадження у кримінальній справі, і тому є обов'язковими учасниками дізнання. Серед необов'язкових учасників слід виділити підозрюваного, особу, що вчинила злочин, - до направлення справи через прокурора до слідчого підрозділу СБУ. Характерною ознакою дізнання у справах про контрабанду є відсутність серед його учасників потерпі-

Слід пам'ятати, що правом пред'являти обвинувачення орган дізнання не наділений На нашу думку, такі обмеження є недоцільними І, би ьше того, несправедливими, оскільки співробітники підрозділів дізнання як І слідчі мають вищу юридичну освіту та певний досвід розслідування кримінальних справ. Обмеження, про які йдеться, принижують професійну гідність динавачів-юристів.

259

лого, оскільки шкода в результаті вчинення цього злочину заподіюється державі, а не конкретній особі. Немає на цому етапі провадження у кримінальній справі й постаті обвинуваченого.

Характерною ознакою дізнання у кримінальній справі про контрабанду є також специфіка процесуальних рішень, якими завершується його провадження. Першим, основним рішенням, що переводить кримінальний процес у наступний етап досудового розслідування - досудове слідство, є рішення про направлення кримінальної' справи до слідчого через прокурора (ч.І ст.104 КПК). Особливістю цього рішення, що приймається митним органом, є те, що кримінальна справа може бути направлена ним лише до слідчого підрозділу СБУ (за предметною підслідністю). Але це не означає, що досудове слідство у цій справі буде обов'язково здійснювати слідчий СБУ. Постанова про направлення кримінальної справи для провадження досудового слідства підлягає затвердженню прокурором, до якого направляється і кримінальна справа про контрабанду. Одержавши таку кримінальну справу, прокурор може, не направляючи її до слідчого підрозділу СБУ, прийняти до свого провадження або доручити провадження у ній слідчому прокуратури. Такі дії прокурора повністю узгоджуються з ч.І ст.112 КПК «Підслідність».

У кримінальній справі про контрабанду за результатами проведеного митним органом дізнання може бути прийняте й інше рішення - про закриття справи (ч.2 ст.109 КПК). Таке рішення приймається за наявності обставин, що виключають провадження у кримінальній справі (ст.6 КПК), у загальному порядку і ніяких особливостей процесуального характеру не має.

Частиною 1 статті 108 КПК передбачається ще одне рішення, яке може прийматися органами дізнання за результатами провадження: коли не встановлено особу, що вчинила злочин, - рішення про зупинення дізнання. Але слід пам'ятати, що це рішення може прийматися лише у кримінальних справах про нетяжкі злочини, до яких, як уже зазначалося, контрабанда не належить.

Сутність дізнання у кримінальних справах про контрабанду не може бути повністю розкрита без аналізу його співвідношення з елементами структури кримінального процесу, що передують йому, та тих, що виникають після провадження дізнання, тобто зі стадією порушення кримінальної справи та з досудовим слідством.

Для аналізу співвідношення стадії порушення кримінальної справи та дізнання, що с складовою частиною досудового розслідування, важливим є врахування вихідного положення першої в структурі кримінального процесу. Специфіка їхнього співвідношення полягає в тому, що стадія порушення кримінальної справи не міє передуючих їй процесуа-

260

льних утворень і тому співвідноситься лише з такими частинами кримінального процесу, як-от: по-перше, дізнання¹⁷⁹, яке в свою чергу є складовою частиною досудового розслідування.

Співвідношення стадії порушення кримінальної справи і дізнання може розглядатися у двох аспектах: 1) як потенційно можливий зв'язок частин процесуальної системи, що вивчаються в їхньому статичному положенні в плані порівняльного аналізу морфологічних структур; 2) як зв'язок при реальному переході стадії порушення справи у дізнання. У будь-якому разі аналіз такого співвідношення передбачає з'ясування таких питань: які спільні риси процесів, що співвідносяться між собою, чим вони відрізняються та як взаємодіють у ході свого існування (для взаємодії розглядуваних підсистем кримінального процесу є характерним розвиток зв'язку між ними в одному напрямку: від стадії порушення кримінальної справи до дізнання). При цьому стадія порушення справи і дізнання через своє відособлене положення та наявність власної структури можуть бути представлені як відносно самостійні системи.

Стадія порушення кримінальної справи та дізнання, будучи підсистемами загальної процесуальної системи, співвідносяться з останньою як частина та ціле, а між собою - як дві її частини. У цьому плані викликає інтерес визначення внеску кожної з них у вирішення загальних завдань кримінального процесу (такого підходу потребує принцип системності наукового дослідження, який передбачає вивчення будь-якого об'єкта як взаємовідношень та взаємозв'язків складових частин з виявленням ролі кожної частини у функціонуванні системи, що також передбачає дослідження їхнього співвідношення) При цьому слід зазначити, що внесок кожного з процесів у загальний результат кримінально-процесуальної діяльності залежить від їхніх можливостей, що визначаються взаємним положенням у структурі кримінального процесу. Стадія порушення кримінальної справи і дізнання співвідносяться між собою як передуючий (вихідний) та подальший (похідний) процеси. Процес дізнання виникає із стадії порушення справи Для такого перетворення процесуальної системи необхідна наявність певних умов' 1) вирішення у повному обсязі всіх за-

Слід зауважити, що співвідношення спади порушення кримінальної справи та дізнання має місце не завжди, не в усіх кримінальних справах, а лише у тих, які порушуються І розслідуються органами дізнання Іакс положення характерне І для кримінальних справ про конірабапду, що норушуюіься митними оріапами У тих випадках, коли мини орі.ніи пшижлн, мрсссірували перевірили Інформацію про контрабанду, а поим передали маїсріали до оріаііш СЬУ чи прокуратури для порушення кримінальної справи, мо/нпа І опори І и лише про співвідношення дій різних оріанів у стадії порушення кримінальної справи, оскільки в даному разі осіаточне рішення приймається не митними, а Іншими оріанами (СЬУ, прок>раіури)

261

I

вдань стадії порушення кримінальної справи і досягнення його цілей; 2) потреба у продовженні пізнання предмета доказування, але вже засобами, властивими для дізнання.

Поняття співвідношення стадії порушення справи та дізнання як вихідного та похідного процесів невідривне пов'язане із аналізом характеру встановлюваної в них істини. У стадії порушення кримінальної справи вперше відбувається відшукання об'єктивної істини. Початковим моментом одержання необхідного для цього знання є вивчення посадовою особою інформації про суспільно-небезпечне діяння, що надійшла до компетентного державного органу. Застосовуючи засоби, що є в його розпорядженні, названий орган встановлює обставини вчиненого діяння, одержуючи таким чином знання про діяння. Процесуальні засоби стадії порушення кримінальної справи дозволяють встановити істину в тій мірі, в якій вона необхідна для прийняття обґрунтованого остаточного для неї рішення: про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні справи або про направлення заяви чи повідомлення за належністю. Зафіксована в одному з цих рішень істина є для стадії порушення справи остаточною та абсолютною. Проте для подальшого процесу (дізнання) вона є відносною, оскільки у ході його проведення після порушення кримінальної справи передбачається продовження осягання об'єктивної істини в межах, необхідних для прийняття одного з таких рішень:

1. передачі кримінальної справи до органу досудового слідства;
   
2. закриття кримінальної справи.
   

Таким чином, зміст істини, встановленої в стадії порушення кримінальної справи, є базовим для подальшого пізнання предмета доказування, яким у стадії досудового розслідування є сукупність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі (ст. 64 КПК).

Співвідношення дізнання та стадії порушення кримінальної справи можна також розглядати у плані кількісно-якісних перетворень у загальному процесі пізнання. На початковому етапі стадії порушення справи, як правило, наявний дефіцит інформації. У ході поступального розвитку кримінально-процесуальної діяльності відбувається кількісне накопичення інформації, яке на певному етапі (наприклад, у разі прийняття рішення про порушення кримінальної справи) обумовлює необхідність переростання стадії порушення кримінальної справи у дізнання, яке характеризується якісно новою формою процесуальної діяльності. Дізнання має більші, порівняно зі стадією порушення справи, можливості виявлення та фіксації доказів для дослідження обставин скоєного злочину. При виявленні прогалин, допущених у стадії порушення кримінальної справи, під час дізнання є достатньо часу і засобів для їх усу-

262

нення. Але дізнання не завжди в змозі заповнити прогалини стадії порушення справи (наприклад, у випадках непроведения або невчасного проведення огляду місця події). Тому посадовим особам митних органів, які здійснюють провадження у стадії порушення кримінальної справи, не можна розраховувати на те, що всі прогалини, допущені ними, будуть надолужені під час дізнання. У свою чергу, дізнання, проведене на неналежному рівні, зводить нанівець працю, виконану у стадії порушення справи, у тому числі і співробітниками неправоохоронних підрозділів митниць. Викладене свідчить про нерозривний зв'язок стадії порушення кримінальної справи й дізнання між собою та їхню взаємо-обумовленість.

Розбіжності у розглядуваних процесах виникають внаслідок специфіки режимів їх здійснення, які визначаються правовою регламентацією відповідно до стадії порушення кримінальної справи та дізнання. Це стосується в основному правової регламентації пізнавальної діяльності у кожному із названих процесів. При провадженні дізнання доказова інформація вводиться у кримінальний процес шляхом виконання систе-' ми слідчих дій. Уведення ж інформації у стадії порушення кримінальної справи здійснюється за допомогою проведення системи дослідчих (перевірних) пізнавальних дій. Саме останні мають бути детально регламе-

. . -180

нтовані у новому кримінально-процесуальному законодавстві.

На наш погляд, з метою економії процесуальних засобів було б доцільним збільшення обсягу та інтенсивності діяльності в стадії порушення кримінальної справи. Це може бути досягнуто завдяки проведенню максимально можливої кількості дослідчих пізнавальних дій за умови, що ці дії зможуть забезпечити встановлення даних, необхідних для вирішення всіх завдань стадії порушення справи. При цьому витрати на проведення дослідчих дій будуть значно нижчими від витрат, необхідних для здійснення слідчих дій завдяки спрощеному порядку провадження перших.

Зменшення затрат часу в кримінальному процесі зводиться до швидкості дослідження обставин злочину. Прискорений темп процесу сприяє своєчасному виявленню та закріпленню слідів злочину, запобігає їх втраті, зміні або знищенню. Швидшому здійсненню кримінального процесу може сприяти й закріплення в законі положення про визнання інформації, що здобувається в стадії порушення крил, інальної справи, як доказової після порушення справи і включення її таким чином до сукупності доказів у кримінальній справі Ця обставина робить правомірним

¹⁸⁰ Про поняпя дослідчих шіііашиьних дій див . Лобойко ЛИ Акгуальные проблемы дослсдстаенного уголовною процесса. - Дисс. капд юрид паук - X, 1997 - С. 90-132.

263

обговорення питання про скорочення строків досудового розслідування (у тому числі і дізнання) з урахуванням кількості часу, витраченого на провадження у стадії порушення кримінальної справи. Розгляд даного питання невідривне пов'язаний із проблемою визначення початкового моменту перебігу строків дізнання.

Згідно з частиною 1 статті 120 КПК строк провадження у кримінальній справі відраховується з моменту її порушеьня. Ця вимога не суперечить і ч.І ст.113 КПК у тому, що розслідування проводиться лише після порушення справи. У той же час частина 2 даної статті вимагає від слідчого (й дізнавача) прийняти порушену справу до свого провадження і тільки після цього розпочати розслідування. Цілком очевидно, що розслідування не може бути розпочате й проведене без прийняття кримінальної справи до провадження. І це дійсно так,, оскільки рішенням про порушення кримінальної справи лише підбиваються підсумки діяльності у стадії порушення кримінальної справи, і тому воно ні в якому разі не може виступати як початковий функціональний акт розслідування. Звичайно, в окремих випадках акти порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження можуть бути,здійснені одночасно. У • такому разі суб'єкт, який веде процес, складає єдину постанову про порушення справи та прийняття її до свого провадження, після чого негайно приступає до розслідування (ч.2 ст.113 КПК). При цьому початковий момент строку досудового розслідування збігається у часі з порушенням кримінальної справи. Такий стан має місце тоді, коли вказані рішення приймаються одним і тим же суб'єктом. Зовсім інша ситуація складається у разі непоєднання в одній особі суб'єкта, що порушив справу, і суб'єкта, який повинен прийняти цю справу до свого провадження (наприклад, у разі порушення кримінальної справи прокурором або судом і направлення її до органу дізнання для проведення розслідування). За таких обставин неминуче виникає розрив у часі між порушенням справи і початком її розслідування. Незважаючи на це, часовий проміжок, потрібний для надходження кримінальної справи від прокурора (чи суду) до органу дізнання, якому належить здійснювати у ній провадження, включається згідно із законом до строку розслідування. А втім, дізнавач (або слідчий) впродовж цього часу, як правило, взагалі не має відомостей про існування такої справи. Виходячи з цього, вбачається правильним відраховувати строк досудового розслідування не з моменту порушення кримінальної справи, а з моменту прийняття дізнава-чем (слідчим) порушеної іншим органом справи до свого провадження. При цьому з метою реалізації дисциплінуючої функції строків у кримінальному процесі необхідно встановити стислі, але в той же час реальні строків направлення порушеної кримінальної справи для провадження

264

досудового розслідування, у тому числі й у формі дізнання.

Співвідношення дізнання та досудового слідства¹⁸¹ у кримінальних справах про контрабанду може бути виявлено за параметрами, за якими проводився аналіз співвідношення стадії порушення справи та дізнання. Тому тут ми лише окреслимо ці параметри: 1) характер встановлюваної істини; 2) кількісно-якісні перетворення у процесі пізнання обставин вчинення контрабанди; 3) можливість усунення прогалин дізнання під час досудового слідства; 4) неможливість зворотного ходу процесу: від досудового слідства до дізнання (слідчий не може повернути справу для провадження додаткового дізнання).

Специфічним у співвідношенні дізнання та досудового слідства у кримінальних справах про контрабанду є те, що митниця не зобов'язана на відміну від інших органів дізнання після вступу у справу слідчого виконувати його доручення щодо проведення розшукових дій. Такий обов'язок інших органів дізнання (як і обов'язок виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих дій) закріплено в ч. 4 ст. 104 КПК України. Але оскільки митні органи поки що не с суб'єктами оператив-но-розшукової діяльності, то на них розповсюджується лише обов'язок виконання доручення слідчого СБУ на проведення слідчих дій.