Geum.ru

Розбитої недавніми зливами грунтової дороги купаючись у вже теплих промінях сонця, що заходить,та наче подружки шепочуть про щось шелестя друг дружці листячком

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34

та невже наш світ не здатен їх зупинити, ой як же ж хочеться помилятись, але

наврядчи ми помиляємось...". На роздуми ми вже не мали часу тому прийня-

лись за справу. Переварив такі враження не втрачаючи часу почали досліджувати

все довкола і брати зразки матеріалів, набравши те, що нас цікавить цілий спеціаль-

ний рюкзак зайнялися електронною інформацією. На моніторі наче насміхаючись

крутився бойовий символ ранкурів, скільки воюємо, а що він значе ніхто не знає -

два сплюснуті чорні круги розташовані один над одним і сполучені прямокутником

білого кольору, в каждй фігурі знаходяться невідомі символи. Клавіатура консолі

якась дивна велика з незрозумілими символами, основні символи не зрозумілі,

а під ними схоже арабські, саме арабські раніше завжди нам зустрічалися у

ворожій техниці. Натиснув ту ж червону кнопку крісло помчало назад до дверей,

переглянувшись зайнялися начебто комп'ютером, оглянули кожен сантиметр, корпус монолітний, де знаходиться системний блок невідомо, жодних дротів, все ретельно приховано не подберешся ні до чого, понатискували на клавіши жодного результата.

" Схоже десь є запуск системи прихований від нас, потрібно його якось обійти,

що думаєш командире?",-"Якби в нас був гелікоптер ми б всю цю бандуру в

нього засунули і доставили куди треба, тому давай міркувати,"- відповів я. "Так

командире ти влучно підмітив, ми не потрапимо вчасно на місце нашого транс-

портування,- виповнив завдання загін повинен був дістатися місця звідки нас

би переправили за лінію фронта як завжди, а тепер цього не бачити, о 4тій

ранку нам треба там бути тому прийдеться прориватися самим, ті хто побачать,

що нас немає на місці спробують з нами зв"язатися по рації, не зможуть, ви-

рішать, що загинули, почекають ще пару годин під страхом, що їх самих вия-

влять та знищать та полетять собі з великим жалем за нас,- так в нас не буде

гелікоптера,"- сказав я уявляючи собі, що нас чекає. Провозившись зрозуміли,

де саме знаходяться електронні накопичувачі інформації, та вирішили їх прос-

то вирубати, тому що даже нашому хакеру, сапер в нас ще й хакер, та й

мінер височайшого рівня, не вдалося втруритися в систему та зкачати бази да-

них. Сапер почав роботу, розплавлена пластмаса цівкою потекла по стінці з вигляду неприступному корпусу."Порядок командир як плавлений сирок розрізати", -обережно відкоркували загадковий блок, попорпавшись ми знайшли усередині ящика додаткову знову закриту нішу, ми знайшли накопичувачі інформації. Розтрощив електронну ма-

5

шину витягли два жорсткі диски, задоволені результатом ми поклали їх в рюкзак.

Але нас зацікавило ще дещо, знищивши комп'ютер ми ніяк не вплинули на роботу

систем бойової машини, це дуже нас здивувало, хоч ми давно не дивуємось

ранкурівськім дивацтвам і віднеслися до цього спокійно, і продовжили свої досліджен-

ня. Наші пошуки завершилися знахідкою ще двох мінідисків на яких є може дані

про самого гіганта, але знахідка обернулася для нас катастрофою. Видерши їх з тех-

ніки на головному моніторі почалися якісь зміни, символ ранкурів на екрані зупини-

лися, до цього він зухвало вертівся, консоль засвітилася переливаючись дрібними розрядами статичної електрики усередині своєї напівпрозорої структури. Лампи освітлення заблимали й залунав тихо переривистий звук, виламавши з консолі частини елементів, різну дрібноту і тепер вже повністю задоволені вирішили забратися звідси,

тим паче, що підозрілий звук все прискорювався, "оце диво дивись,- ткнув мені рюк-

зак я побачив, що багато чого після вилучення зі свого місця до нашого здивування

й надалі продовжувало світитися, - з-за цих цяцянок які ми збираємо ось вже пів-

року скільки народу полягло, невже думають нас так легко здолати, нехай поки

їхня бере, але бити ми вже Їх вміємо...". Северин не встиг добалакати свою промову, він кивнув в бік монітора, на моніторі почався видно якийсь відлік, неві-

домі символи швидко закрутились, ми миттю вистрибнули з гігантського кулемета,

м'яко приземлившись на рихлу від боя землю, інстинктивно побігли якнайшвидше,

ледь встигли й 50ти метрів промчати, як позаду нас земля стряслася від вибуху,

вибухова хвиля збила."Ти цілий, - запитав я у Северина, ледве ворочавши язика, мутна голова від вибуху на мить не давала зосередитись, витряхнувши голову

від землі подивився витираючи очі у бік друга. "Цілий командире", - дивлячись

на уламки бойової машини відповів він. Прийшовши в норму сапер зайнявся

своєю улюбленою справою, зробе на уламках графіті, я йому підсвітив, пів-

житомира в його шедеврах. "Супер, ти неперевершений, напомацки зробити диво,- дивуючись його таланту сказав йому, запорізький козак давить ногою потвору з надписом "ранкур", нижче підпис автора, - ну що тепер можна йти, гайда звідси".

Малими перебіганнями добрались до дівчат, вони дуже хвилювалися за нас, "після вибуху ми не знали, що й думати",- ледь чутно почув голос Каті, я побачив її силует в напрямку слів, так її голос зараз важко впізнати, дівчата за цей день втратили дуже близьких друзів, яких вже не повернути, ми четверо останні з великого колись таємного загону гетьманської гвардії, поки ще живі.

Навколо тиша, сумні та гіркі почуття збивали з рівноваги, але мій мозок три-

має мене в руслі цілі, яку треба виконати, ми розуміли що в нас мізерні шанси

вийти живими до своїх, тиша говорить про це, ворог чекає на нас, ранкури підсу-

нули нам те, що нам треба для того щоб остаточно з нами покінчити й забути

про нас.

Ми обговорили це між собою, та як нам діяти, подивились на обладнання що ще працює, вцілілий радар тепловиявлення на щастя вимкнувся і зелене світло

на маленькому екрані запевнело нас, що в радіусі двох кілометрів взагалі нічого

здатного виділяти достатньо тепла немає. Зі зброї штурмові гвинтівки з достатньою

кількістю набоїв, прилади нічного бачення вбудовані в їх приціли, та ті що кріплять-

ся на каску чи пілотку, гранати, та пристрій здатний виводити зі строю електроніку ворога в радіусі 500 метрів, ножі, димові шашки.

На годиннику 00.26 вже нового дня, ми вирушили в страшний путь в чотирьох,

ми зробимо все щоб гибель хлопців була не даремною, один за одним неспішно зникли розчинилися серед сосен. Максимальну швидкість руху в густо зарослому лісі розвинути не удалося, навіть з приладами нічного бачення розглянути вільний простір в зеленому фоні дуже складно, просувалися повільно фактично напролом.

Чагарники і молоді дерева чіплялися за одяг і зброю, інколи не сильно дряпаючись за руки і обличчя, прилади нічного бачення оберігали наші очі, добре що майже всі боєприпаси витратили, а то б і зовсім застрягли.

Йшли всю ніч майже п'ять годин без передиху прямо на схід уздовж річки на відстані п'яти кілометрів від Тясміна, за годину до сходу сонця все ж здолавши біля 10км вирішили зробити привал, відпочинемо пару годин, дівчата та Северин добре вимоталися, я ж відчував себе бадьоро, останні два кілометри мені як би не війна

мені б почав подобатися цей марафон по нічному лісу. Місце для привалу підібрали

6

відповідне, чагарник майже вже зник і ліс став проглядатися далеко углиб,

помістилися в невеликий яр густо завалений опалою ароматно пахучою хвоєю, а найголовніше те, що поряд з ним протікає струмок з джерельною водою, у яру

ворожі пристрої тепловиявлення будуть безсилі, дивно але й досі ворога ми не виявили. Напившись бадьорої води, затишно влаштувавшись друг до дружки лягли

відпочити, я встав до варти, спати мені зовсім не хотілося, ліг на край яру придивлявся та вслухувався в безмежність лісу намагаючись виявити що-небудь підозріле, подивився на годинник 3.50 ранку, місце повернення зараз так далеко, як

до космоса, а до нього усього 10км, нічого не поробиш. Через годину світатиме,

ребятам треба виспатися перед буревієм, зараз поспішати це наша погибель, а ось

потихеньку може все й обійдеться. Не встиг навіть нормально помилуватися ран-

ком, як десь далеко загуркотіли вибухи, я від гніву ліг на спину і глянув на зо-

рі, "карамба, та що ж це таке, вони чекали нас на нашому місці, наші гелікоптери

попали у засідку ранкурів",- голова закипала від питань, яких й так вже зібралося, зорі такі яскраві та несуть таку загрозу, якщо ранкури це вони чи здолаємо ми їх,

невже все йде до нашого знищення, що думати, думай чи міркуй, а все одно

війна це наша головна справа тепер надовго, чи може до кінця. Звуки бою чулися

28 хвилин, потім стихло, чомусь я знав хто переміг в сутиці, такий сум мене взяв,

що хотілося на все це забить та погуляти в останнє, а потім нехай, як попре. Від-

разу забив на варту, зліз з нахилу та ліг вставив навушники у вуха, улюблена музика наперекір інстинкту самозбереження трохи розрядила цю скажену мить...


Йде травень 2048го року, вже цілих 1.5ра роки планета охоплена жорстокою війною з невідомим суспільством, що прагне знищити цивілізацію людей, на території трьох материків йде повне винищування всіх людей, що потрапили в приціл загадкової армії, так за цей час ніхто не дав хоч якогось пояснення, чому ранкури хочуть нас знищити . Все почалося 20го грудня 2046го року, цей день міг стати навпаки початком вічної дружби і щасливого життя на всій планеті Земля. Ніхто

навіть уявити не міг, що грандіозне економічне зрастання Азії приведе до краху

системи під назвою цивілізація, але зрозуміло тим хто воює з ранкурами, що

перед нами не араби, не мусульмани, це щось інше діє під лічиною бідолаш-

ної Азії, схоже відповіді ми знайдемо в разі нашої перемоги, але в це щось мало

віриться покищо, наші армії поки що не знають смак перемоги над ранкурами.

До цього часу за період починаючи з 2024го по 2046ий рік економіки країн всієї планети виросли до не баченого раніше високого рівня, цьому сприяли країни ЄС, США, Японія і найголовнішу і вирішальнішу роль зіграло ОАД (об'єднання азіатських держав).У період з 2024го по 2029ий в азіатському регіоні почався економічний і технічний бум, вони призвели до технічної революції в цьому регіоні, а він привів до фантастичного зростання економік всіх країн цієї частини світу від Туреччини до Папуа Нова Гвінея, особливо виділялися Іран, Туреччина, ОАЕ, Саудівська Аравія, Ірак, Малазія, Оман, вони стали самими передовими, локомотивами що тягнули вперед до технічного і соціального високорозвиненого життя всю Азію.

Завзятість і прагнення урядів і народів азіатських країн привели до бажаного поперед- ньому досягненню 50%ов країн Азії досягли до 2029го року европейського рівня життя, підсумком срьезного результату став форум азіатських держав, форум відбувся в столиці Індії Делі, 28ім держав взяло в нім участь, найголовнішим питанням зборів стало вирішення глобальних питань регіону - досягнення всіма країнами високоцивілізованого технічного і соціального життя, несподіваним результатом форуму стало формування нового величезного єдиного економічного і культурного простору, 28 держав прийняли рішення злитися в одну структуру для досягнення задуманого, після двотижневого форуму з'явився новий економічно-політичний простір на планеті - Коаліція незалежних азіатських держав - КНАД, для Азії починався щасливий час, швидше за все вперше за всю її історію. З 2029го по 2031ий роки в КНАГ йшов період стабілізації і налагодження економічних і соціальних взаємин, головним досягненням став рівномірний розподіл корисних копалини, трудових і інтелектуальних ресурсів, коаліція жила загальною справою і все йшло як потрібно. Вміло ведучи економічну політику КНАД вдалося накопити і застосувати в справу величезні кошти, особлива увага приділялася до транспортної інфраструктури,

7

побудовані автомобільні багатосмугові автобани, головним азіатським автомобільним зв'язком став автобан Стамбул-Сінгапур, гігантський стрибок стався в залізничному транспорті, магістралі швидкісних поїздів аналогічних ЄВРО-4 і ЄВРО-5 зв'язали всі столиці країн, крупні економічні і промислові центри в єдину структуру взаємовигідних взаємин, перлиною та гордістю КНАД став цивільний повітряний флот, всі літаки вироблені на власних авіазаводах і вони одні з найкращих в

світі. Азіатські державні авіаційні компанії об'єдналися в "Air Azia" і компанія стала головною по повітряних перевезеннях у всьому азіатському регіоні, флагманом компанії став реактивний 4х моторний аеробус іранський розробки і виробництва Azia - 385 Tegeran місткість - 385ть пасажирів, швидкість 980 км. за годину.Добре розвинена транспортна інфраструктура дозволила реалізувати все задумане.

Всі маленькі поселення та всі крупні міста Азії від Стамбулу до портових сіл, які знаходяться на східному побережжі Папуа-Нової Гвінєї нестримно розвивалися соціально і промислово, до 2032 року КНАД повністю досягла всіх цілей і на щастя громадян всієї планети частина світу Азія стала взірцем стабільності та безпеки. Природно, що всі країни які знаходяться в басейні Індійського океану теж потрапили в круговорот розвитку життя, цьому сприяли самі країни КНАД, особливо активно ними освоювався ринок африканських країн розташованих в океану, повезло Сомалі, у розвиток її економіки країни КНАД вклали головні свої вільні кошти розташувавши на території найсучасніші промислові об"єкти, які гарантували всьому населенню Сомалі робочі місця з високою заробітною платою і відповідно достаток, нормальне перспективне сучасне життя.

Пам"ятаю, як тоді ми дивувались, я ще ходив тоді у школу, на те що бідолаш-

на Азія так швидко перетворюється на красуню, що дасть фору іншим світам планети, але нажаль це все було прилюдією, через деякий час вся ця краса стала чудовою базою цих ранкурів. Ми раділи за них і мріяли, щоб вона стала як і наша країна місцем здійснення усіх добрих мрій. Разом з цим завжди вітало питання, як це можна так швидко усього досягти, та й ні з того, ні з чого то були на самісенькому дні життя, а тут бах і super, але це питання заглушалося бажан-

ням вірити, що все буде добре...

Країни КНАД досягли серйозного рівня і сталі в один ровень зі всіма країнами високого рівня розвитку в культурній, освітній, промисловій, соціальній і економічній сферах. У 2038ому році відбувся другий форум всіх азіатських країн. Він відбувся в Тегерані, столицю Ірану не взнати, гості, що приїхали з країн зі всієї планети побачили справжній сучасний мегаполіс як Токіо чи Лондон, лише чистий і безпечний, на форумі КНАД підвела підсумки своєї діяльності і досягнень, розробила план подальшого розвитку азіатських країн на найближчих 20ть років, для досягнення всього запланованого країни Азії вирішили перейти на новий рівень взаємин, після довгого тижня нарад і переговорів 28 країн Азії стали одними цілими, монолітом - Об'єднанням Азіатських Держав (ОАД), на десятки тисяч кілометрів розкинулося нове по сенсу і рівню схожий на Євросоюз простір зі штаб-квартирою в Тегерані.

Зовсім за короткий проміжок часу ОАД сягнула усіх вершин, які досягли перші

країни світу, найкращим показником цього було здійснення освоєння ближнього

космосу ОАД разом з цими країнами - США, Євросоюз, Росія, Китай, Японія. Свій

надсучасніший космодром став головним для виводу космічних кораблей на орбі-

ту... Взагалі під"їом азіатського регіону вплинув на весь світ, особливо на поліп-

пшення екологічної ситуації, в історію нарешті пішли шкідливі виробництва, глузд

нарешті взяв гору, починаючи з 2030го року весь світ перейшов на виключно

електричну енергію в усьому, цьому дала товчок всесвітня організація пошуку

альтернативної енергії, завдяки нажиму організації на США вони отримали зариті

винаходи Тесли та інших геніїв, проведена робота дала світу самодостатню енер-

гетичну електромеханічну установку, единим недоліком якої була часта заміна раз на два місяці електронакопичувачів. Цей пристрій став еталоном на планеті, який

допоміг звести на нівець ті сполуки, що шкодили природі, не треба було спалю-

вати газ, дрова, бензин, нафту, вугілля, щоб зробити те чи іншу життеву потребу

людей, на жаль цей пристрій поки що стосується лише часних споживачів, тому

що гигантські накопичувачі несуть велику загрозу і поки, що не зважаючи на вій-


8

ну шукається ідея винайти спосіб надіїного збереження енергії струму...

Це я згадую уривки з наукових передач, якими я так захоплювався, тридцяті

роки - роки нових ідей, революційних переоцінок фізики та способів отримання

енергії, все йшло до отримання вічного двигуна, але невстигли війна віткинула

все це на потім, хоча може під загрозою знищення він і з"явиться.

В пам"яті летять уривки тумана історії, яка була не просто розвітком нашої циві-

лізації, а чимось іншим що можливо не має нічого спільного з цим розвитком і

стає зрозумілим, що схоже нічого не робиться випадково, все за планом, та за

якоюсь там ціллю, дуже хочеться дізнатися з ким все ж таки ми воюємо. А як

вся планета вважала, що ми на порозі вічного благополуччя, миру, щастя та всьо-

го такого, але ці мрії обірвало те, що сталося в грудні 2046го році на самому на березі Червоного моря. В загалі цивілізація знаходилась перед катастрофою в

найомріянішій дійсністі, мир, дружба, безмежні плани, про воєнні конфлікти було

давно покінчено, живи та радій, скільки я вже воюю, а все трохи ще є те відчут-

тя того потрясіння коли стало остаточно зрозуміло, що сталось, в голові це ніяк

не укладалося, але зараз потрохи мозайка починається складатися і починаєшь

розуміти кому це насамперед потрібно. А якщо я почну згадувати, яка була

до війни Україна-неня, серце може не витримати від відчуття втрати країни мрій,

якщо дивлячись на ті обставини, які починають вказувати на кінець нашого краю,

зрозуміло сражаться будемо до останнього козака та козачки, але як гірко це

усвідомлювати, дуже хочу надіятися на те що наш отряд допоможе нашому уряду знайти новий тип зброї, щоб зупинити цей жах, всі вірять в Гетьмана України і ми все зробимо заради порятунку нашої Батьківщини. Так наша Бать-

ківщина, яка ж вона була перед війной, молода красуня в самому соку, якщо можна порівняти, вже 28 років Україна йде безперервним шляхом розвітку. Саме

так 28 років по тому 2020му році відбулася молодіжна революція, це був диво-

вижний вибух молодіжної енергії, якому передувала ціла епоха боротьби молоді

за у прямому слові за своє існування в нашій країні. Після остаточного краху

україниської економіки завдяки деспотичному викачуванню олігархами всіх коштів з країни у 2013му році ООН визнала Україну не здатну бути самостійним осеред-

ком українського народу, це призвело до великих заворушень по країні наслід-

ком чого ООН ввела миротворчі сили щоб зупинити кровопроліття, народ та вла-

да стали заклятими ворогами. На цьому тлі виникла ультраправа молодіжна органі-

зація керівником та лідером якої був майбутній Гетьман України. Довгих сім років

йшла боротьба української молоді за своє майбутнє жага вирватися зі злиднів в

які їх загнала влада давала їм силу що до здійснення своєї мрії - відвоювати

рідну українську землю від "загарбників", які поставили її на коліна перед світом

з простягнутою рукою жебрачки. Піком боротьби став 2020ий рік, коли нарешті світ

визнав молодіжний рух політичною силою, яка не загрожує мирному життю країни

та може піти на вибори у верховну раду та президента, нарешті український на-

род затамувавши подих чекав довгоочікувану перемогу правди та глузду над

темрявою, що майже знищила український дух та самосвідомість. І ось 22го жовт-

ня 2020го року сталася історична подія - Україна отримала українське правитель-

ство та президента. Правлячою партією став "Молодіжний Рух", а президентом

став наймолодчий у світі керівник країни 28ми річний хлопець з Запоріжжя, який

згодом став Великим Гетьманом України. Так це була революція яка поділила

історію нашого краю на дві частини - жах що минув, та щастя яке розпочалося і

поки ще є дійсністю. Яка жахлива думка в"ється в голові, що всі ці пристрасті,

боротьба, взагалі життя нашої країни, все може просто накритися і стати забвен-

ням назавжди і що для тих хто хоче повністю знищити людську цівілізацію це

нічого не значить, просто пустий звук, який не вартий уваги, наче лягушка з"їдає

комаху і вона щаслива лише тому, що сита і може далі жити зовсім не зважаю-

чи на його смерть. Це так і є, якщо це те, що я думаю, та у всякому разі ми

будемо надіятися на щасливу козацьку долю, це так по-дітячи, мріяти та надіяти-

ся не зважаючи ні на що і це добре бо без цього ми б вже давно програли б

битву за Україну, а так ми все ж б"ємо ранкурів по вусах...

Мені чомусь так сладко стало від спогадів та почуттів, відчуваю себе людиною

Землі - відчуття таке багате, велике, відповідальне, дуже тонке, і я відчуваю що саме

9

від мене та всіх землян зараз залежить доля природи, яка відтворила нас