Розбитої недавніми зливами грунтової дороги купаючись у вже теплих промінях сонця, що заходить,та наче подружки шепочуть про щось шелестя друг дружці листячком
| Вид материала | Документы |
- Особливості видимого руху Сонця, Місяця І планет, 60.39kb.
- Використання українських, 154.76kb.
- Тренінгове заняття „Корабель” Мета, 35.36kb.
- Проек т р І шенн я про Порядок розміщення зовнішньої реклами в місті, 592.95kb.
- Щоб дещо дізнатися, потрібно вже щось знати, 39.08kb.
- Дороги. Проселочные дороги. Размытые осенью. Пыльные летом. Зимние дороги, теряющиеся, 89.39kb.
- Укази Президента України про державну підтримку обдарованої молоді (квітень 2000 рік), 393.44kb.
- «Планети», 346.34kb.
- Нове життя з «Малою Батьківщиною», 78.98kb.
- Районный конкурс сочинений, посвященный 64-годовщине Великой Отечественной войны Нам, 106.78kb.
ної цівілізації, вони повинні були до прибуття колонізаторів винищити землян чи
зробити рабами, а потім головні сили ранкурів поглотят Землю, як багато інших
планет. Першою жертвою ранкурів стала Римська імперія, створивши державний переворіт заволоділи ним і зробили своїм джерелом постачання необхідних ре-
сурсів. Виснажив її кинули на проізволяще, переключились на схід, так вони жили
на Землі реалізовуючи свою мету і роблячи нашій цівілізації велику шкоду – від-
кидаючи її всякий раз коли досягнув чогось в прірву забуття. Але ці події були
помічені людьми, але ці люди були не стандартою моделлю природи, ми вже в
нашому столітті лише дізналися і це від ранкурів, те що боротьба проти них
почалася коли природа відчула смертельну загрозу по відношенню до себе і
стала протидіяти прибульцям. Зміни в людях сталися на генному рівні, з'явилися
80
люди на яких не впливало зомбування і вони могли тверезо оцінити що відбувається, ранкури відчули силу природи коли люди зробили першу спробу знищити ранкурів - Хрестові походи, так лицарі це були перші нові земляни, але протистояти технологіям ворога було доки неможливо, дорогу лицарям перегородили тисячі людей-роботів на чолі ранкурів. Це в історії вони називаються Хрестовими походами, а насправді це була інша війна. З тієї пори почалося незриме для всіх протистояння нових землян з ранкурами, тамплієри стали оплотом протистояння, але і їх наздогнали ранкури, щаслівчикам вдалося розчинитися у все зростаючому населенні Землі, а це ніяк не входило в плани прибульців, Епоха Відродження стала відкритою відповіддю природи на дію ворога, але ранкури придумали інквізицію, знову все завмерло. Ти думаєш відкриття Америки було випадковим, ранкурам потрібне було у великих кількостях золото та і зменшити чисельність населення в тих краях потрібно було негайно. Новою відповіддю природи став Наполеон і його оточення, Європа на 50 років стала вільною від їх влади, це стало переломним моментом, і у землян нарешті з’явилася хоч якась надія. Чисельність самих ранкурів природним чином досягла 1500 одиниць в 19м столітті, будівництво бази було тепер завжди під загрозою тому-що людство почало нестримно розвиватися у всіх галузях науки, зрозумівши в чому проблема ранкури спробивали втрутитися в протидію природі і виробили інтервенцію в гени людям, цього вони добивалися при допомозі нібито рятівних вакцинацій і це подіяло, чисельність нормальних людей знизилась
до 3-4 на 100000 народившихся готових людей-роботів, з‘явився Гітлер їх найкращий
друг, Сталін ще чище та інші потвори. Але боротьба продовжувалась хоч і в даль-
ньому підпіллі. Справжній вибух природнього адреналіна нарешті прорвало в 2026му
році, майже кожен 4ий народжувався нормальним, саме тому добро нарешті взяло
гору над злом, ранкури були загнані у кут у свою базу під Веджхом. Очищення
України почалось з приходом нашої організації до влади, ми одні з тих хто володіє
тисячолітніми знаннями про них. Я запитав чому про це не розповісти усім, щоб
все стало зрозуміло, боїмось того що ранкури заклали в гени тих людей у котрих
немає природнього генного захисту, ми знаємо що у кожної такої людини закладена генна бомба і як вона вибухне ніхто не знає, вони можуть просто перейти на їх сто-
рону дізнавшись правду, ось такий безумний механизм. Голова де що закрутилася
від отриманої інформації, невже це правда, все життя людей це боротьба з ними
і ось ми так близько до довгоочікуваної волі, але ранкури дуже сильні і хто знає
хто кого, всі попередні спроби з ними розібратись провалювались, поки що ця
спроба теж, але в нас є тепер технології хоть трохи зрівняні з їхніми і хто зна
може нарешті зробимо їх. Тепер я розумію чому так важко жилось людям, чому
інші люди нехтували іншими роблячи їх нещасними, а яке було життя до Гетьмана
в Україні, це якийсь жах самознищення. Гетьман витримавши паузу продовжив розпо-
відь. Саме через ранкурів були втрачені безцінні винаходи, які повинні були дати
нам ще давно навіть перевагу над ними, але вони стежили за цим, кожен хто
приносив свій винахід у відповідну структуру аналізу і якщо це був переворіт в
науці ту людину робили ізгоєм в найкращому випадку, в гіршому – фізичне усу-
нення, а геніями визнавали тих хто пропонував дуже трудомісткі і складні винаходи із-за яких люди мучилися, приклад - відбійні молотки, а була альтернатива гідравлічний ударний прес - який виробляв роботу без участі людини, жодної електрики лише геніальна думка в механіці – опинилась в корзині для смиття, а автор в псих-
лікарні, це було в 1951му році, але його винахід не зник, а був збережений і переданий до надійних рук, як багато іших, зараз на основі цього винаходу створюється супер-броне-костюм для стандартного піхотинця. Ранкури старалися в щоб то не стало гальмувати розвиток нашої цивілізації, інакше коли прибудуть колонізатори їх зустрінуть не пірогами, наше майбутнє вирішується зараз і вся відповідальність лежить на нас нових землян, ми новий етап еволюції природи,
нам потрібно перемогти цих ранкурів и встигнути приготуватись до зустрічі тих
хто прийде по справжньому нас завойовувати. Тепер тобі все зрозуміло козак,
двічі герой ст. лейтенант гетьманської гвардії син України, дуже гріє серце, що
саме наш народ може стати основою відродження Земної цівілізації. Після цього
откровення я звісно став все розуміти, я нарешті зрозумів, що це везіння – це тур-
бота природи, вона робить все, щоб мене зберегти для цієї місії, я відчув себе
81
одним цілим з нею, кожна мить мого життя це все для майбутнього життя на
Землі...
Ось і почалися жаркі днинки навчання і тренувань, як я не мріяв побачити човен не виходило, 1ий тиждень виявився лише учбово-тренувальним, щодня з 7.00 ранку і до 18.00 вечора дівчата, які знаходилися тоді в залі, ганяли мене на різних тренажорах прагнучи збільшити мої фізичні можливості, їх цікава методика повністю відновила мій організм після отриманих серйозних поранень. Особливо важкими були тренування під водою, в тренувальному центрі, виявилося його побудували саме для того, щоб мене тренувати, об'ємний імітуючий різний глибинний тиск басейну давав можливість копіювати майже всі водні особливості, шторм, течії і багато додаткових рідкісних явищ. Дівчата прагнули виробити в моєму організмі структуру, яка стане повною відповідністю тим труднощам, які швидше за все прийдеться самому долати, тому-що я єдиний хто знаходитиметься в підводному човну, за словами красунь новий підводний човен справжній винищувач, точно як повітряний без перебільшення.
Всі дівчата видатні вчені-медики зібрані зі всієї країни, вони давно вже працюють на ПМЗ. Всі тренування ретельно контролювалися різними датчиками, їх прикріплювали до мого тіла, весь тиждень дівчини аналізували дані і визначали здібності мого організму. Після тижня підготовок і тренувань відбулося засідання з приводу моєї придатності для підводному човну, у присутності Гетьмана, деяких генералів і всього персоналу дівчини, що займається мною, підготували оголосили підсумки наших зусиль, зробили виводи, виводи виявилися для багатьох присутніх приємними, строгі дівчата дали добро на пілотування мною нового підводного корабля, Гетьман розплився в задоволеній посмішці і після недовгих нарад всіх присутніх було прийнято рішення про продовження робіт, почалась теоретична підготовка, потрібно досконально до гвинтика вивчити апарат, тому-що в разі якихось неполадок мені прийдется виправляти все самому, потім я почну тренування по управлінню човна, а за тим почнуться його випробування. Я був дуже щасливий і з нетерпінням чекав зустрічі з новим секретним озброєнням українського флоту.
Наступного дня після засідання мене розбудили гл.інженер і начальник групи моєї фізподоготовки, вони неголосно постукали в двері цього вистачило для цього, щоб мене розбудити, я швидко одягнувся відкрив їм двері вони увійшли, привітались, гл.інженер без паузи сказав мені:"Ну що парубок підемо знайомитися...", дівчина чомусь уважно дивилася на мене. Вийшли з кімнати і попрямували до виходу, ми йшли другим поверхом, металевий проліт прикріплений до краю стіни ангара давав можливість швидко потрапляти в необхідну частину будь-якого цеху що знаходився в ангарі, до кожної окремої виробничої ділянки вели від прольоту вниз круті металеві сходи. . Звідси все виробництво було як на долоні, але багато що що я бачив було мені не зрозуміло, ми недовго йшли і ось мої попутники різко почали сходити вниз по одній зі сходів, тут мої очі побачили його, я не відразу зрозумів що це підводний човен. Він знаходився по середині всього науково-виробничого комплексу, її вигляд сильно здивував мене, її корпус нагадав мені морського ссавця, довге блискуче тіло, інший термін до човна важко підібрати, переливалося в різноколірних променях прожекторів, вона була покрита якимсь матеріалом і він давав ці ігри кольору, дивно, до човна тягнулися купи тонких і товстих комунікаційних дротів, приставлені по всій довжині трапи, очевидно до ще вмонтовуваних вузлів, її тіло було однорідним, рівним без технологічних отверствій, це мене відразу спантеличило, як же в неї попасти, де озброєння, двигуни, антени, рій питань крутив в голові. Я думав ми відразу почнемо з її ознайомленням, проте ми пройшлі мимо і увійшли до обгородженого напівпрозорим пластиком приміщення знаходилося в метрах 20ті від човна, зайшовши в приміщення гл.інженер двері закрив, в приміщенні вже знаходилося багато народові, всі в білих халатах, гл.інженер познайомив нас, всі вони конструктори - інженери човна, вони і вивчать мене. Після підготовчих розмов було прийняті зразкові тимчасові рамки мого вчення, за 2 дні за словами зібравшихся я стану асом в знанні її технічної частини. . Дійсно всі два дні майже без відпочинку я вивчав теоретично механічну, електричну, електронну частини і перші навики управління, ці дні мене не підпускали до човна і мені залишалося лише милуватися реальною фантастикою застосованих в ній технологій і її формами майбутнього. . Все чому мене виучували з дивною легкістю запам'ятовувалося, мені
82
майже нічого не потрібно було вивчати, та те що цікаво вивчати не потрібне воно само запам'ятовується. Після закінчення підготовки у мене був прийнятий страшно строгий іспит, він тривав півдня, на іспиті був присутній Гетьман, він взагалі дуже часто приїжджав сюди і дивився як у нас йдуть справи, після виснажливого іспиту знову була нарада і в кінці дня було прийнято чергове рішення, із завтрашнього дня паралельно почнуться випробування човна і моє вчення пілотування нею, та ніхто не вживав по відношенню до нього слово управління, всі говорили пілотування. Почалися дні випробувань підводного човна і особистого мого знайомства з нею. Гл. інженер, гл. конструктор і двоє дівчат фізпідготовки ознайомлювали мене з першим підводним винищувачем в світі, та у нього і технічне позначення іменується як "підводний винищувач класу СТ(середній тоннажності) СЗ(середній занурюваності) - 1500(потужність силової агрегату), ), а я стану першим в історії цивілізації пілотом підводного винищувача здатного вирішувати просто неймовірні завдання, ПВ (підводний винищувач) СТСЗ-1500, довге позначення, здатний повністю поодинці контролювати Чорне море, а надалі планується повна гегемонія його в Середземному морі, це дасть можливість сбити спесь нарешті з ранкурів в планетарному масштабі, при одній лише думці про його можливості спочатку аж мурашки забігали по шкірі, на мене покладається настільки важливе завдання, але я думав про те, що найголовніше щоб він ні за яких обставин не виявився в руках ворога, це мене трохи турбувало, тому-що я багато раз бачив коли ми загоном проникали в глибокий тил ранкурів як вони збирали нашу нову техніку і кудись відправляли, очевидно на вивчення, я навіть трохи посерйознішав і став небагато дісциплінованішим від цього всього.
Підводний човен просто приголомшував мене своєю красою і що причаїлася в ній важкозрівняною гігантською силою, кожну секунду мого з ним знайомства він дивував мене своїми неймовірними можливостями. Знайомство почалося з візуального огляду підводної лодки-красуні, тепер всі отримані теоретичні знання я повинен застосувати і освоїти як 2+2, в руках ніс товсту теку зі всіма кресленнями і до них поясненням, раптом щось вилетить з голови, довге чорне тіло тягнулося на 64ри метри, воно мало тіло в точь як у середнього кита, після огляду я у супроводі персоналу готового у будь-який момент, щось мені підказати раптом щось при вивченні я, а може викладачі, забули розібратися, піднялися по високому алюмінієвому трапу він вів на верхню частину човна, товщина човна 8,5ой метра, вона не кругла, а повністю відповідала округлості морського ссавця, підводний човен стояв на значного розміру гідравлічних підйомниках, біля нього стояв колісна платформа, яка після випробувань човна вивезе його з корпусу, але куди я цього ще не знав, піднявшись вгору ми ступили на борт, це було дивним відчуттям, коли я торкнувся ногою що переливається всіма барвами веселки і поверхні, що блищала, я на мить подумав, а може і справді кит, поверхня була м'якою і в той же час дуже пружною, навіть слизькою, ми акуратно стояли і про багато що говорили, інженери, вчені мені у котрий раз ставили одні і ті ж питання, в основному показував що і де знаходиться, я наполегливо абсолютно не дратуючись на монотонність питань ввічливо відповідав.
Я знав що покриття повністю імітує китову шкіру, але я і не думав наскільки точно, китових родичів я багато раз бачив в багатьох морських походах, та підводний човен повністю імітує ластівку, ех тоді звичайно я не бачив косаток, там де вони плескалися мені не довелося плавати, але все одно шкіра у них в принципі дуже схожа, дивно класно виконана робота, я не зміг стриматися і поторкав її штучну шкіру на дотик, відчуття якесь від дотика приємне і довго не хочеться відривати руку від неї. На корпусі майже не було ніяких видимих технологічних отверствій, всі вони заховані під цим матеріалом, цей матеріал з якого зроблена шкіра володіє властивістю зворотного стягання і з'єднання, допустимий при пуску торпед відкриваються люк торпедного апарату матеріал в цьому місці проривається торпедою, що пускається, без побоювання детонації, а після закриття люка шкіра затягується як ні в чому не бувало, все шито, крито - ще один унікальний метод маскування розроблений на ПМЗ. Все досконально поглянувши і вивчивши мені запропонували попасти у середину човна гл.інженер витягнув з внутрішньої кишені піджака накритого білим виробничим халатом маленький дистанційний пульт:"Теперь парубок він належить тобі, бери і застосовуй свої знання в справі", - сказав він і дав
83
його мені, звичайно я знав як їм управляти, він був спроектірован і виготовлений в той момент, коли став відомий всім пілот тобто я, у мене були узяті відбитки всіх пальців з обох рук, на пульті був вмонтований ідентифікатор, потрібно було для активації пульта спочатку включити систему ідентифікації, вона складається з двох кнопок і ямки куди потрібно було вставляти всі пальці у певному порядку, виходив своєрідний малюнок, їх всіх фотографує ця система потім потрібно натискувати на праву кнопку для початку аналізу, потім після аналізу спалахує ліва і її потрібно натискувати для ознайомлення висновком, яка зробила система, при відповідності система включає пульт і можна їм відкрити вхідний люк, вся ця справа проробляється за хвилину, та до речі пульт працює і у воді, в глибинах до 3500 метрів. Цей пульт ідентифікує весь персонал що працює з човном, але це доки, коли підводний човен повністю підготують і випробують до бойових дій, і мене звичайно, робочий пульт замінять на основній з виключно моїми відбитками пальців, бортовий комп'ютер переустановлять і відновлять новою базою він стане відповідати лише на мою ідентифікацію, тобто окрім мене ніхто більше не зможе попасти в човен, ну хіба що я вирішу чи за наказом Гетьмана України, тут без жартів, абсолютна строгість засекречування кожного кроку робіт з човном. Я узяв пульт зробив все як потрібно, спалахнула кнопка у вигляді вм'ятини пальця, натискував її, раптом рівно посередині чорній абсолютно гладкій поверхні розступився шкірний матеріал під тиском знизу люка, отпалірованний до блиску з унікального як і весь човен мінливого світлого металу, він виблискував відображаючи яскраве штучне світло, діаметром в 1,5ра метра, він був дуже у середину довгим з безліччю технологічних пристосувань для
стримання глибинних вод, гідравлічний привід не чутно виштовхнув його назовні човна, в аварійному режимі раптом заклинить він відстрілюється і тоді можна покинути човен, це єдиний вхід і вихід в нього, торпедні апарати і все озброєння встановлено зовні на корпусі і складають не залежні від корпусу системи, до них підводяться лише ланцюги управління і електроживлення, люк відкрився відкинувшись як він сам собі може дозволити, знов виблискувала вже внутрішня частина люка, але вже зовсім іншим металом, промені відбитого відблиску золота досягли всіх хто знаходився на човні, золотий тризубець гордо красувався на маленькому місці в центрі люка, класно.
Мене запросили у середину, я підійшов до входу і не міг не поторкати красу, люк як з фантастичного фільму, теорія майже не дає справжніх відчуттів, я його бачив на кресленнях знаю з чого він складається і як функціонує, але реальне знайомство приголомшує капітально, мені задавали купу питань по ньому і я с захопленням відповідав на них отримуючи схвальні кивки фахівців. Коли я збирав свій підводний човен всього кілька років тому я і думати не думав, що ці технології можуть вже існувати, я за гл. інженером поліз по трапу у середину човна-кита.
ПВ СТСЗ-1500 - унікальний єдиний підводний апарат на планеті здатний розвивати швидкість в підводному положенні до 1450км за годину, в надводному до 1800км за годину, звичайно за супутніх умов - попутна течія, мале хвилювання на поверхні, цю силу дають два двигуни розроблених тут же на ПМЗ за участю МоторСіч з Запоріжжя. Тяга досягнута в основному за рахунок унікального відкриття вчених, принцип роботи двигуна лежить в застосуванні головної сили підводної товщі води її величезного тиску на поверхню човна, в двигуні зробили два окремі водозабірники зверху і знизу, знизу більше, зверху менше, із-за штучно зробленої різниці величин тиску виходить природний феномен названий його вченими, що відкрили, на початку 20их років "водним протягом", при запуску двигунів відразу відкриваються стулки, двигуни теж приховані під штучною шкірою про них говорять маленькі щілини, ті стулки, але вони не схожі на щілині більше схожі на складки шкіри, а ззаду двигуни розходяться системами, що фільтрують, схожі на хвіст ластівки, і потік води, що уривається знизу, пронизує з великою швидкістю у відділення лопатей, лопаті - довга низка лопатей дуже оригінальної конструкції,
чесно кажучи я деякий час ніяк не міг зрозуміти як вони взагалі можуть гнати воду, потік води із складно сприйманою силою подхвачивают лопаті і розганяють їх до 800 км. за годину залежно від глибини, чим глибше тим швидкість вища, запущені двигуни на маленькому ходу миттєво досягають пікової стартової швидкості, живлені окремим атомним реактором, човен оснащений двома атомними енергоустановками, 1а живить озброєння і всю електроніку, 2а двигуни, при тому другою є резервним, на
84
нім в аварійному режимі можна вести оборонні бойові дії, підхоплюють безмежну силу води і розганяють човен до фантастичних швидкостей. Звичайно важко сприйманою швидкістю важко керуватити без спецпристроїв, простота і легкість управління вбудованими підводними крилами вони висуваються з корпусу телескопічно, керовані зміни поверхні човна дають можливість здійснювати складні маневри майже на всіх швидкостях і виконувати будь-які різкі кутові повороти, підводні крила при висуненні можуть обертатися довкола своєї осі, додаткові можливості дають стулки запуску води в лопатеві резервуари, закриваючи і відкриваючи яку-небудь з одних, обидві не можна захлинуться двигуни, можна зробити стрімкий підйом вгору і зануритися в глибини, сукупність цих можливостей дають один з крайніх маневрів для човна, можна набравши потрібну швидкість виплигнути з моря на висоту до 30ти метрів і в довжину до 25ти, цей маневр потрібний, коли немає можливості знищити торпеди що рухаються на човен і зробити відхилення, особливо в разі раптом їх купи мчаться на тебе, човен просто виплигує і торпеди вирушають в своєму напрямі, а човен приводнюється і спокійно вирушає від небезпеки, цей маневр абсолютно безпечний для човна. Ті теоретичні знання що я отримав швидко запам'ятовувалися тому-що це було те про що я завжди мріяв - морські пригоди, я уважно слухав вчених і чекав з нетерпінням технічних випробувань, хоча вони будуть віртуальними, за словами конструкторів нудно не буде, все ж її можливості і зараз просто дивлячись на неї я відчуваю гігантською силою. Після вивчання систем двигунів ми перейшли знову до корпусу, запитуючи мене про багато що вони пояснювали заново, щоб я нічого не упустив. Корпус підводного човна - це абсолютно нове слово в будівництві підводних човнів, конструкторське бюро відмовилося від металевого корпусу, метал що міститься в корпусі грає роль виключно для спецможливостей, у зв'язку не повної відповідності будь-яких сплавів для завдань які човну потрібно буде виконувати, металевий корпус просто не зможе витримати перевантаження, основа корпусу виготовлена з на перший погляд не відповідного для морської справи продукту матінки-пріроді - базальту, корпус човна монолітний витесан з величезної глиби що був знайдений у надрах Українського щита, висока вага човна компенсована унікальною системою баласту - комбінації сумішей стислого кисню і багатьох газів здібних до виняткового стискування і стійкості до підводного високого тиску, поєднання газів міняється відповідно до умов в яких знаходиться човен, всю цю складну систему контролює та керує автоматична установка-генератор до якої мені доступу не буде, дуже небезпечно, але система дуже ефективна і робить човен інколи легкою як літня хмарка. Доставлений моноліт прибув на ПМЗ відразу в цей самий цех, базальт оброблений із збереженням монолітності, як відомо камінь впав у воду - здатний зануриться на будь-яку глибину і з ним нічого не станеться, залишиться тим же камінчиком, в отриманому корпусі були вирізані технологічні отвіри - під гвинти, комунікацію і багато іншого устаткування, всі двигуни, енергоустановки, системи управління, все що знаходиться усередині човна протягувалося через єдиний об'ємний отвір в ній - люк через який ми щойно проникли у середину, все доводилося розбирати і вмонтовувати устаткування в розрізненому вигляді, особливо було складно з двигунами, атомними реакторами і метровим довгим монітором, це все я взнав по словах вчених, яким доводилося за мінімум часу придумувати як все розроблене ними ж упровадити в життя. Моноліт витесаний і оброблений не ущемлюючи його цілісність, коли базальтовий корпус був готовий учені почали покривати його поверхню додатковими ізоляційними покриттями на яких незабаром лягли комунікаційні кабелю в технологічних трубах. Весь корпус, а потім і навісне устаткування - озброєння, перископ, були вкриті зовнішніми комбінованими з різних видів сплавів металів захисними шарами, шарів 8м: 1й і 8й - це ті шари які імітують підводний човен під морського ссавця, виготовлений із складної композиції гуми, каучуку, кераміко-пласстмаси і невідомих мені діелектричних з'єднань, два шару дають човну абсолютну обтічність, складають єдиний пружний пружинячий механізм і працює як захист від механічних негативних дій, наприклад може в разі лицьового зіткнення з торпедою, торпеда по теорії і задуму повинна прослизнути по "шкірі" човна і піти собі далі не заподіюючи їй шкоди; 2й і 7й шари - свинцеві оболонки захищають човен від радіаційної небезпеки, здатні без напруги витримати вибух ядерної середньої боєголовки і відвести загрозу ядерного зараження; 3й та 6й