Методичні рекомендації до лабораторних занять з дисципліни «Технологія виробництва молока»
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- В. Г. Короленка Історичний факультет Кафедра географії та краєзнавства Плани лабораторних, 390.5kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни «Технологія виробництва молока» (за вимогами, 567.68kb.
- Завдання, 221.92kb.
- Методичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни, 904.89kb.
- В. Г. Короленка кафедра географії та краєзнавства загальне землезнавство плани лабораторних, 490.21kb.
- Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять з дисципліни «правознавство», 423.03kb.
- Методичні вказівки містять рекомендації для виконання лабораторних робіт з дисципліни, 1079.55kb.
- Робоча програма затверджена на засіданні кафедри технологій виробництва продукції тваринництва, 349.05kb.
- Л. В. Щербина Методичні вказівки, 607.08kb.
- Методичні рекомендації до семінарських занять з дисципліни, 477.57kb.
1. Загальна методика виконання лабораторних занять.
Методичні вказівки і завдання з дисципліни "Технологія виробництва молока" розроблені відповідно робочої програми складеної на підставі програми з дисципліни «Технологія виробництва молока» затвердженої Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України 12 жовтня 2007 р.
В процесі виконання лабораторних завдань, студенти на основі теоретичних знань, повинні вивчити і отримати відповідь на найбільш важливі питання щодо майбутньої роботи за фахом, придбати навики і вміння самостійного пошуку і прийняття оптимальних рішень конкретних практичних завдань.
Заняття проводяться в спеціалізованій аудиторії кафедри, навчальній фермі, частина занять - у вигляді виїзних.
Тематика занять розроблена з врахуванням міжпредметних зв'язків курсу з іншими дисциплінами.
Кожне заняття включає в себе такі елементи: підготовка студента до його виконання і її оцінку викладачем; видачу і виконання завдань; підбиття підсумків і оголошення теми наступного заняття.
Залежно від результатів перевірки стану підготовки студентів до заняття викладач допускає їх до виконання завдань теми.
Студенти, недопущені до занять, використовують заняття для вивчення його змісту і методики, а індивідуальне завдання виконують на кафедрі в позаурочний час під керівництвом і контролем чергового викладача, як пропущені заняття.
Кожний студент отримує інструктаж з техніки безпеки під час роботи з великою рогатою худобою.
2. Правила техніки безпеки при роботі з великою рогатою худобою.
Комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів в тваринництві сприяє підвищенню продуктивності праці. Однак із збільшенням кількості машин і обладнання підвищується ймовірність травмування працюючих.
Аналіз причин виробничого травматизму у тваринництві показує, що часто нещасні випадки трапляються внаслідок ударів різними предметами при виконанні ремонтних робіт (18,3), через технічну несправність обладнання при викачуванні із гноєзбірників гноївки, роздаванні кормів (9%) через відсутність огороджень (6,8%).
Травми, нанесені бугаями-плідниками, виникають:
- через відсутність запобіжних засобів (палиця-водило, ошийник - ланцюг та ін.) - 30,7%;
- незадовільний контроль з боку керівників за дотриманням вимог, правил та інструкцій з техніки безпеки - 29,4%;
- перебування бугаїв-плідників у стаді - 25,2%;
- появлення працівників на робочому місці у нетверезому стані - 6,5%;
- грубе поводження з тваринами, та інші - 8,2%.
Найчастіше нещасні випадки трапляються під час випасання бугаїв-плідників (31,9%), при загоні їх у стійла - 18,9%, під час руху по кормових проходах у тваринницьких приміщеннях - 1,6%.
Із загальної чисельності потерпілих внаслідок неправильного поводження з тваринами травмування становить - 93,2%.
На такі професії, як скотар, припадає 47,8% всіх травм, які наносять бугаї-плідники, технік по штучному осіменінню - 8,7%, пастух - 20,3%.
Із загальної чисельності потерпілих, внаслідок неправильного поводження з тваринами, травмування становить 93,2%;
Перш ніж приступити до роботи в умовах ферми, працюючий повинен ознайомитись з приміщенням в якому утримуються тварини.
Тварин слід прив’язувати міцною ланцюговою прив’яззю, достатньо вільною, щоб не обмежувати їх рухів. Краще застосовувати автоматичну або напівавтоматичну прив’язь.
Поводження з тваринами має бути спокійним та впевненим, але не грубим; не слід допускати різких і сильних окриків. Категорично забороняється бити і дратувати тварину особливо бугаїв, бо вони злопам’ятні і мстять за задані їм побої.
Заходячи у станок чи наближаючись до тварини, необхідно попередити її рівним владним голосом і по можливості дати якісь ласощі – шматочок хліба, цукру, тощо.
Не підходьте до тварини ззаду крадькома і не робіть раптових ударів по її тілу, різних окриків і больових подразнень – тварина може нанести травму.
Не бігайте по проходах корівника, голосно не розмовляйте, не смійтеся – це збуджує тварину і перешкоджає вашій роботі.
Під час роботи з тваринами студенти повинні мати спеціальний і санітарний одяг та дотримуватись таких правил:
- поводитись з тваринами при виконанні всіх операцій необхідно спокійно, впевнено і не грубо. Не можна допускати різких вигуків, підходити до тварини ззаду, зненацька і робити при цьому різкі удари по тілу, викликати у неї больові подразнення - тварина може нанести вам травму;
- виводити тварин необхідно тільки в спеціальному недоуздку на короткому поводі;
- категорично забороняється намотування поводу на руку;
- виводити тварин із стійла чи приміщення, а також заводити назад за собою необхідно при повністю відкритих і зафіксованих у такому положенні дверях, не пропускаючи тварину вперед і тримаючи повід у руці;
- бугаїв-плідників виводять, незалежно від їхнього норову, використовуючи недоуздок і спеціальну палицю-водило завдовжки близько 2 м. Її закріплюють за носове кільце, що не дає можливості бугаєві раптово нападати на того, хто виводить, чи інших людей;
- поводитися з бугаями-плідниками необхідно спокійно й впевнено, але не грубо. Не можна допускати різких і сильних окриків, а також бити й дратувати їх. Бугаї дуже збуджуються, якщо той, хто виводить, одягнений не в звичайний спецодяг або від нього йде непритаманний запах;
- вивчати статі, описувати екстер'єр, вимірювати, промацувати вим'я і сім'яники краще з правого боку, але можна й з лівого, тільки потрібно, щоб вас добре бачила тварина.
Приміщення для утримання бугаїв, вигульні майданчики огороджують міцною залізобетонною огорожею висотою не менше 2 м.
У місцях перебування бугаїв, необхідно обладнати острівки безпеки, розміщені на висоті не менше 1,5 м і виготовлені з вертикальних стальних труб діаметром 75-100 мм. Нижні кінці труб повинні бути заглиблені в бетон не менше як на 0,5 м. Відстань між трубами 0,4 м. Не допускається зварювати труби поперечними перегородками. Биків тримають у відведених для них приміщеннях на прив'язі в стійлах або денниках без глухих перегородок між тваринами.
Прив'язувати биків необхідно ланцюгом, виготовленим із дроту-катанки діаметром 8 мм. Ланцюг прив'язують до ошийника за допомогою карабіну з автоматичним замком. Ошийник виготовляють із металічного ланцюга, під який підкладений пас або повсть.
При прив'язному утриманні прив'язь повинна бути міцною та зручною для обслуговування тварин.
Під час випускання та впускання тварин у приміщення, у загони, клітки, двері мають бути повністю відкриті.
Доставляють тварин до місць зважування та проведення ветеринарних заходів по переходах.
Ветеринарну обробку необхідно проводити: на поголів'ї на дорощуванні - в загінках, де передбачені фіксуючі пристрої; на відгодівлі - в станках.
Фіксують тварин за роги або носо-губне дзеркало. При фіксації за роги стають біля шиї тварини з лівого або правого боку і двома руками беруть за роги так, щоб не виступали їх вільні кінці. Ліктем руки, що знаходиться ближче до шиї, натискують на неї, а тілом - на ділянку плеча й лопатки тварини. За носо-губне дзеркало худобу можна фіксувати при допомозі спеціальних щипців або пальцями рук.
Пам'ятайте, що велика рогата худоба б'є задніми кінцівками як назад, так і особливо часто - вбік. Крім того, деякі тварини можуть битися рогами, особливо це характерно для бугаїв-плідників, напад яких досить часто буває несподіваним, стрімким і може мати небажані наслідки.
Для перевезення великої рогатої худоби застосовують спеціальні автомобільні і транспортні засоби, обладнані відповідно до ветеринарних вимог.
Розміщення і кріплення розділювальних перегородок для тварин, яких перевозять в спецмашинах, повинно забезпечувати вивантаження їх з машин за 1-2 хв., а конструкція прив'язі бути такою, щоб працівник міг відв'язати тварин, перебуваючи ззовні фургона.
У випадку виникнення пожежі персонал повинен припинити навантаження та вивантаження тварин. Використовуючи багри, відкрити бокові та задні двері фургону, забрати розділювальні перегородки, відв'язати тварин і примусити їх вийти з фургону, після чого приступити до гасіння пожежі.
Транспортний засіб перед навантажуванням необхідно очистити від сторонніх предметів (цвяхи, дріт), а дно кузова посипати піском, тирсою, подрібненою соломою. Для збереження спокою тварин, запобігання травмуванню та порушенню стійкості транспортного засобу при перевезенні забороняється різко гальмувати та збільшувати швидкість. На території навантажувального майданчика необхідно рухатись із швидкістю не більше 5 км/год. Транспортний засіб повинен бути обладнаний: влітку тентами для захисту від сонячних та теплових ударів, взимку кузов утеплюють тентами і щитками, металічні днища кузовів застелюють дерев'яними щитами.
Перед навантажуванням тварин із злим норовом застосовують транквілізатори.
При утриманні на прив'язі, телят та нетелей відв'язують і направляють на навантажувальний майданчик групами, а бугаїв-плідників, корів та бичків на відгодівлі - індивідуально.
Молодняк розміщують безприв’язно, групами по 5-6 голів, розділених секційними перегородками, бугаїв-плідників та корів нa прив'язі, головами вперед в напрямку руху транспорту.
Під час занять студенту категорично забороняються самовільні дії відносно тварин.
Вивчивши наведені правила і одержавши інструктаж з техніки безпеки на робочому місці, кожний студент повинен про це розписатися в спеціальному журналі.
3. ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ
Тема 3.1. Присвоєння кличок, ідентифікація та реєстрація
великої рогатої худоби
Мета заняття: Ознайомитись з правилами присвоєння кличок тваринам, інвентарних номерів, зі способами організації мічення худоби.
Зміст і методика виконання завдань. Присвоєння кличок та ідентифікація тварин є одним із елементів зоотехнічного обліку в тваринництві, особливо на племфермах. Клички та ідентифікаційні номери присвоюють протягом 48 годин після народження.
Умови присвоювання кличок: а) не повинні бути схожі на прізвища, імена, по-батькові людей; б) клички повинні бути короткі, чіткі, прості, культурні; в) не повинні зачіпати національні інтереси; г) не повинні використовуватись політичні терміни; д) клички повинні даватись з області фауни і флори, явищ, пори року, назв дерев, фруктів, вітрів, тощо.
Клички тваринам присвоюються:
1) за початковою літерою клички батька;
2) за початковою літерою клички матері;
3) теличкам присвоюють клички на початкову літеру матерів, а бичкам - батьків;
4) в товарних господарствах приплід, що народжується протягом одного року, одержує клички, які починаються на одну літеру, наприклад, А, у наступному році - Б і т.п.;
5) клички присвоюються тільки теличкам, а бичкам - лише інвентарні номери.
Ідентифікація і реєстрація ВРХ
З 2003 року в Україні впроваджується обов'язкова загальнодержавна система ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби. У 2005 році розпочалась ідентифікація та реєстрація інших видів тварин: свиней, кіз, овець та коней. Кінцевою метою запровадження ідентифікації тварин є створення в Україні належної системи відслідкування походження та етикетування тваринницької продукції, що сприятимете забезпеченню населення України високоякісними та безпечними м'ясо-молочними продуктами, отриманню достовірної інформації про умови їх виробництва, підвищенню довіри споживача до якості продукції.
Ідентифікація — процес (робота) з ототожнювання тварини, що включає прикріплення бирок з ідентифікаційним номером на кожне вухо тварини, внесення інформації в книгу обліку тварин господарства, видачу паспорта великої рогатої худоби та ветеринарної картки до паспорта.
Реєстрація — внесення до Реєстру тварин інформації про ідентифікованих тварин, їх переміщення, власників, господарства та їх ветеринарно-санітарний стан тощо, що здійснюється адміністратором Реєстру тварин.
Основна мета ідентифікації та реєстрації тварин:
Загальнодержавна ідентифікація і реєстрація тварин переслідує мету:
• охорони території України від епізоотичних захворювань;
• забезпечення індивідуальної ідентифікації кожної тварини або груп тварин, в залежності від виду та призначення;
• контроль за санітарним станом, якістю і походженням продукції тваринництва;
• контроль за переміщеннями тварин всередині країни, при їх експорті та імпорті;
• оптимізацію запровадження планів ветеринарної медицини щодо попередження (профілактики), ветеринарного контролю, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб;
• забезпечення дотримання вимог з племінної справи та підвищення достовірності інформації при сертифікації племінних (генетичних) ресурсів;
• одержання оперативної і достовірної інформації про поголів'я щодо статі, віку, породи та його місцезнаходження для покращення управління і прогнозування ринків продукції скотарства;
• оптимізація розробки і виконання селекційних програм та організація технологічних систем у скотарстві;
• підтвердження права власності на тварин.
Органи ідентифікації і реєстрації
Комплекс заходів з ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби здійснюють:
• державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»;
• обласні філії та районні представництва державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин »;
• агенти з ідентифікації тварин.
Агент з ідентифікації — працівник державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» або фізична чи юридична особа, яка діє від імені державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на підставі агентської угоди.
Власник, відповідальна особа господарство
Власник — будь-яка фізична чи юридична особа, яка володіє, користується та розпоряджається тваринами.
Відповідальна особа — працівник підприємства, на якого керівником покладено обов'язки по здійсненню комплексу робіт з ідентифікації тварин і обліку тварин у господарстві.
Господарство — будівлі, споруди та, у випадку ферм на відкритому повітрі, будь-яке місце на території країни, де утримуються, розводяться або знаходяться тварини, місце торгівлі, забою, санутилізації, виставкове місце та інші місця зосередження тварин, які є об'єктом ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.
Об'єкти ідентифікації і реєстрації
Ідентифікації і реєстрації підлягають всі тварини виду великої рогатої худоби (Воs taurus), включаючи зебу (Zebu), бізонів (Віzon) і буйволів (Вubalus вubalus), які знаходяться, розводяться або утримуються на території України.
Процеси ідентифікації і реєстрації тварин
Ідентифікація і реєстрація великої рогатої худоби включає такі процеси:
• реєстрація господарства;
• оформлення замовлення;
• присвоєння кожній тварині унікального ідентифікаційного номера шляхом прикріплення двох вушних бирок єдиного зразка;
• облік ідентифікованих тварин у господарстві;
• реєстрацію ідентифікованих тварин у Реєстрі тварин;
• оформлення і видачу паспорта тварини;
• оформлення і видачу ветеринарної картки;
• реєстрацію в Реєстрі тварин інформації про народження, переміщення, загибель (падіж), забій, утилізацію тварин тощо (змін у Реєстрі тварин).
Реєстрація господарства
Власники тварин та інші суб'єкти господарювання, в господарствах яких тварини можуть постійно або тимчасово перебувати, зобов'язані зареєструвати свої господарства в Реєстрі тварин перед початком проведення ідентифікації і реєстрації тварин.
Для реєстрації господарства власник тварин подає Агентству з ідентифікації і реєстрації тварин через агента заповнену реєстраційну картку господарства. Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин вносить дані реєстраційної картки господарства до Реєстру тварин.
У разі зміни даних про господарство, занесених до реєстраційної картки, власник повинен в 7-денний термін подати Агентству з ідентифікації і реєстрації тварин через агента заяву про внесення змін до реєстраційної картки господарства.