Постановою Кабінету Міністрів України № від 200 р. Технічний регламент

Вид материала

Регламент

Содержание 2.5 Вимоги до сировини, інгредієнтів, напівфабрикатів, матеріалів 2.6 Вимоги до технологічного процесу та обладнання 2.6.1 Загальні вимоги до технологічного обладнання та трубопроводів 2.6.2 Вимоги до приймання та зберігання спирту 2.6.3 Вимоги до технологічного процесу та обладнання підготовки води 2.6.3.6 Вимоги до блоку пом'якшення води

Подобный материал:

• Державний Герб України затверджено постановою Кабінету Міністрів України № від 200, 1866.91kb.
• Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України постановляє : Внести зміни, 1193.3kb.
• Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1307.95kb.
• Постановою Кабінету Міністрів України від 29. 12. 03р. №2067, ст. 7 закон, 448.58kb.
• Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1089.23kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 600.88kb.
• Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року № 5 Кабінет Міністрів України постановляє, 40.85kb.
• Кабінету Міністрів України від 27. 07. 1995 №554 розроблений з метою виконання Плану, 75.07kb.
• Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 09. 07. 97 N 307, 1889kb.
• Стини другої статті 81 Митного кодексу України, пункту 7 Положення про Державну митну, 900.46kb.

2.5 Вимоги до сировини, інгредієнтів, напівфабрикатів, матеріалів


З метою захисту від ризиків, які пов’язані з безпекою горілок, горілок особливих та лікеро-горілчаних напоїв, умови виготовлення, вказаних напоїв, зберігання, транспортування, реалізації та знищення вказаних напоїв, , а також сировина для їх приготування, матеріали для пакування, тара повинні відповідати вимогам санітарного законодавства України, а також законодавства в області безпеки продуктів харчування та санітарно-мікробіологічного благополуччя населення.

Для приготування горілок і горілок особливих застосовують сировину, інгредієнти, напівфабрикати та матеріали, вимоги до яких встановлені ДСТУ 4256, ТР У 18.5084 [47], чинними НД [55], [56].

Для приготування лікеро-горілчаних напоїв застосовують сировину, інгредієнти, напівфабрикати та матеріали, вимоги до яких встановлені ДСТУ 4257, ТР У 18.5084 [47], нормативними документами [55], [56] та чинними НД, дозволені для використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Для приготування слабоалкогольних напоїв застосовують сировину, інгредієнти, напівфабрикати та матеріали, вимоги до яких встановлені ДСТУ 4258, ТР У 18.5084 [47], нормативними документами [55], [56] та чинними НД, дозволені для використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Застосування синтетичних барвників харчових можливе за умови наявності методик визначення їх у лікеро-горілчаних напоях.

Сировина, що надходить для виробництва напоїв, за вмістом токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів повинна відповідати вимогам чинних НД [52].

Вміст радіонуклідів у сировині не повинен перевищувати рівня, який встановлений РД-97 [ 51].

Сировина, напівфабрикати, інгредієнти, основні та допоміжні матеріали уражені збудниками, або які не відповідають вимогам чинної НД, підлягають терміновому ізолюванню, переробці або знищенню згідно з вимогами законодавства в області безпеки продуктів харчування та санітарно-мікробіологічного благополуччя населення.

Не допускається застосування нових (невідомих) видів сировини, напівфабрикатів, інгредієнтів, основних та допоміжних матеріалів, які не мають дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України до використання в лікеро-горілчаному виробництві та висновку науково-дослідної установи відповідного профілю.

Сировина, інгредієнти, напівфабрикати, основні та допоміжні матеріали, які надходять на підприємство, повинні мати супроводжувальний документ про якість.

Наявність та рівень вмісту генно-модифікованих джерел в напоях визначається вимогами чинного законодавства України в області безпеки харчових продуктів.

Якість води питної, яка надходить на підприємство на водопідготовки, повинна відповідати ДСанПіН № 383 [57] , НРБУ-97 [58], Директиві Ради Європейского Союзу 98/87/ЕС [59] та чинним НД.

Якість води, що використовується на виробничі потреби, повинна відповідати технологічним вимогам з урахуванням її впливу на продукцію, що випускається, і забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов для обслуговуючого персоналу. Вода підготовлена повинна відповідати вимогам чинних НД.

Приймання та зберігання здійснюють згідно з чинними НД на конкретний вид сировини, напівфабрикатів, інгредієнтів, основних та допоміжних матеріалів.

Приймання, застосування та зберігання прекурсорів здійснюють згідно з картою даних небезпечного фактора (речовини, матеріалу) згідно з чинними НД [15].

Для приготування настоїв та ароматних спиртів використовують рослинну сировину згідно з чинними НД, яка дозволена для використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Різні види рослинної сировини повинні надходити на завод в упаковці згідно з ТР У 18.5084 [47], ТІ У 18.4466 [50] та чинною НД на конкретний вид сировини.

При прийманні рослинної сировини на підприємстві визначають її кількість і якість згідно з чинними НД на конкретний вид сировини.

Для запобігання втрат цінних речовин сировини, суху рослинну сировину зберігають у спеціально обладнаних провітрюваних сховищах за температури від 0 ^оС до плюс 4^оС і відносної вологості повітря від 70 % до 75%. Температуру та вологість в приміщенні перевіряють щоденно та записують в спеціальний журнал.

Для запобігання сорбції ароматичних речовин ароматична і неароматична сировина повинні зберігатися окремо, без доступу сонячних променів. Сировина, яка надходить від постачальника в тканих мішках, повинна бути перевантажена в герметично закриту тару.

Для зберігання різних видів ефіроолійної сировини на підприємстві повинні бути встановлені деревяні засіки, обшиті зсередини алюмінієвими або стальними листами, які герметично закриваються кришками.

Гарантійні терміни зберігання сировини згідно з ТР У 18.5084 [47], ТІ У 18.4466 [50] та чинними НД.

Суха плодово-ягідна сировина повинна зберігатися в критому сухому добре провітрюваному приміщенні, окремо від ефіроолійної сировини.

Недосушена, запліснявіла сировина повинна бути відбракована.

У виробництві лікеро-горілчаних напоїв, як напівфабрикати використовують ефірні олії: м’ятну (Mentha spicata Linnaeus) згідно з ДСТУ ISO 3033, евкаліпту лимонного (Eucalyptus citriodora Hook) згідно з ДСТУ ISO 3044, кминову (Carum carvi Linnaeus) згідно з ДСТУ ISO 8896, шавлії далматинської (Salvia officinalis L.) згідно з ДСТУ ІSO 9909 та інші згідно з чинними НД, які дозволені для використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Приймання та зберігання ефірних олій згідно з ДСТУ 2729
(ГОСТ 30145) та чинними НД.

Ефірні олії повинні зберігатися в окремому приміщенні за температури від плюс 5 ^оС до плюс 25 ^оС і відносної вологості повітря не більше 70%.

Спиртовані соки повинні відповідати вимогам ДСТУ 4466. Приймання, транспортування та зберігання соків спиртованих згідно з ДСТУ 4466. У сировині, яка використовується для виробництва соків спиртованих, вміст радіонуклідів не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені ДР-97 51, вміст пестицидів згідно з чинною НД 52.

Морси плодово-ягідні водно-спиртові повинні відповідати вимогам ДСТУ 4298. Приймання, зберігання, транспортування морсів плодово-ягідних водно-спиртових згідно з ДСТУ 4298.

У сировині, яка використовується для виробництва морсів плодово-ягідних водно-спиртових, вміст радіонуклідів не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені ДР-97 51, вміст пестицидів згідно з чинною НД 52.

Настої водно-спиртові повинні відповідати вимогам чинних НД.

При виготовленні настоїв водно-спиртових використовують основні та допоміжні матеріали, сировину згідно з чинними НД та дозволені до використання в лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Вміст в настоях водно-спиртових радіонуклідів згідно з ДР-97 51.

Настої зберігають у чистій, без сторонніх запахів, сухій хімічно-стійкій тарі, яка виготовлена з корозійностійких матеріалів або емальована всередині та дозволена для використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Настої зберігають в закритих приміщеннях за температури не вище, ніж 25 ⁰С. Настої не повинні зазнавати дії прямих сонячних променів.

Ароматні спирти повинні відповідати вимогам чинної НД.

При виготовленні ароматних спиртів використовують основні та допоміжні матеріали, сировину згідно з чинними НД та дозволені до використання в лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Ароматні спирти зберігають в закритих приміщеннях за температури не вище, ніж 25 ⁰С в ємкостях та резервуарах, які виготовлені з корозійностійких матеріалів або мати емальовану внутрішню поверхню, чи інше захисне покриття, дозволене центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

2.6 Вимоги до технологічного процесу та обладнання


Вимоги до процесів виробництва розповсюджуються тільки на підприємства, які здійснюють виробничу діяльність на території України.

Технологічні процеси, а також усі види робіт, пов’язані з виготовленням, використовуванням, зберіганням, транспортуванням, реалізацією горілок, горілок особливих і лікеро-горілчаних напоїв, переробкою та утилізацією (знищенням відходів та продукції, яка не відповідає встановленим вимогам), повинні відповідати вимогам чинного законодавства у сфері організації виробництва на підприємствах харчової та переробної промисловості та охорони навколишнього середовища.

Вимоги безпеки технологій у вигляді організаційних та технічних заходів розробляються та погоджуються на етапі організації виробництва, а також на усіх етапах виробничого циклу: при виготовленні, зберіганні, транспортуванні, реалізації горілок, горілок особливих і лікеро-горілчаних напоїв, а також використанні, переробленні або знищенні (утилізації) вторинних продуктів виробництва, відходів та продукції, яка не відповідає чинним НД.


2.6.1 Загальні вимоги до технологічного обладнання та трубопроводів

Підбір обладнання здійснюється відповідно до вихідних даних на проектування, вимог чинних НД, а також за показниками надійності відповідно до категорій вибухонебезпеки технологічних блоків, які входять в технологічну систему.

Крім забезпечення обладнання протиаварійними пристроями, необхідно розробляти заходи, які не допускають виникнення в ньому джерела запалювання.

Обладнання в приміщеннях категорій А і Б повинно бути вибухопожежобезпечним.

Технологічні резервуари повинні мати не менше двох люків. Люки повинні бути круглої форми діаметром не менше 450 мм чи овальної форми з розмірами в вісях не менше 400х500 мм. Резервуари обладнуються необхідними пристроями і приладами відповідно до технологічного процесу.

Вимоги та заходи безпеки, що визначаються особливостями будови та умовами роботи машин та устаткування, систем та елементів конструкцій, а також концентрації парів, аерозолей та інших шкідливих речовин, що виділяються, рівні шуму, вібрації у числовому виразі повинні вказуватись у стандарті, технічних умовах на машину, устаткування у розділі “Вимоги безпеки”.

В експлуатаційній документації апаратів та машин, що працюють з виділенням шкідливих газів, парів, пилу та що мають відсмоктувачі безпосередньо в конструкції, повинні міститись вказівки щодо необхідного об’єму повітря, що відсмоктується від них.

Устаткування повинне мати паспорти та інвентарні номери. За відсутності паспорту заводу-виготовлювача він складається підприємством-власником. Допускається складання одного паспорта на групу однотипового устаткування з вкладками для кожної одиниці. Відповідно з інвентарними номерами устаткування заноситься до спеціальних журналів обліку та періодичних оглядів. Устаткування, що виготовляється в майстернях харчових підприємств, повинне відповідати вимогам чинних НД, Правил безпеки та іншої нормативної документації з безпеки праці. Технічну документацію на його виготовлення узгоджують з місцевим органом Держнаглядохоронпраці, затверджують керівником підприємства і зберігають в архіві підприємства на весь час експлуатації.

Ємкості-накопичувачі продукції фасувально-пакувальних машин для рідких, пастоподібних та сипких продуктів повинні мати пристрої, що виключають їх переповнення над допустимий об’єм.

Бункери-живильники повинні бути обладнані запобіжними ґратами, які замикаються поруччями або іншими пристроями, що виключають можливість падіння людей у бункери.

Зони заповнення та закупорювання пляшок повинні бути огороджені суцільним кожухом знизу та з бічних сторін.

Живильні пристрої для подавання вибухопожежонебезпечних матеріалів повинні мати блокувальні пристрої для припинення подачі цих матеріалів у разі виникнення аварійних ситуацій.

При розміщенні обладнання необхідно забезпечити зручність обслуговування та безпечну евакуацію людей у разі пожеж чи аварійних ситуацій. При розміщенні устаткування слід передбачати:

- головні проходи за наявності постійних робочих місць – шириною не менше 1,5 м;

- проходи біля віконних прорізів, доступних з рівня підлоги або площадки – шириною не менше 1,0 м;

- проходи між устаткуванням для обслуговування та ремонту, а також поміж устаткуванням та стінами – шириною не менше 0,8 м, за наявності постійних робочих місць між ними – 1,4 м;

- проходи між устаткуванням у вибухопожежонебезпечних приміщеннях – шириною не менше 1,5 м, крім малогабаритних машин шириною та висотою до 0,8 м, для яких дозволяється зменшити ширину проходу до 1,0 м.

Ширина проходів при обслуговуванні стрічкових та ланцюгових конвеєрів повинна бути не менше 0,75 м.

Відстань між двома паралельно встановленими конвеєрами повинна бути не менше 1,0 м, ширина проходу між паралельно встановленими конвеєрами, закритими на всю довжину ґратчастим огородженням або жорсткими коробами, повинна бути не менше 0,7 м.

Відстань по вертикалі від найбільш виступаючих частин конвеєра (вантажу, що транспортується), до нижніх поверхонь виступаючих будівельних конструкцій має бути не менше 0,6 м.

У кожному виробничому приміщенні повинні бути вивішені технологічні схеми розташування та обв’язки апаратів та трубопроводів, виконані в умовних кольорах та затверджені керівником підприємства. Запірні пристрої на схемах повинні бути пронумеровані, а напрямок руху продуктів вказаний стрілкою. Нумерація устаткування, апаратів, посудин, запірних пристроїв та іншої арматури повинна бути єдиною на схемах, у регламентах та технологічних інструкціях з обслуговування устаткування.

Висота прокладання від низу виступаючих частин технологічних трубопроводів повинна бути не менше 5,5 м до головки рейки; 4,5 м – до полотна автодороги; 2,2 м – над проходами для людей або робочими дільницями.

Трубопроводи не повинні перехрещувати віконних прорізів та сходових кліток. Трубопроводи, що прокладаються по підлозі у проїздах та проходах, не повинні виступати над поверхнею підлоги.

Трубопроводи для транспортування концентрованих кислот, лугів та отруйних речовин повинні з’єднуватись зварюванням, фланцеві з’єднання допускаються лише при підключенні трубопроводів до устаткування і арматури, у цьому випадку фланці на трубопроводах повинні бути закриті захисними кожухами.

Трубопроводи для викиду шкідливих та небезпечних газів та сумішей з повітряних клапанів апаратів повинні виводитись вище гребеня даху будівлі не менше 2 м.

Верх вихлопних труб для аміаку слід виводити на висоту не менше 3 м вище даху найвищої будівлі, розташованої у радіусі 50 м.

На трубопроводах у місцях їх проходження над проїздами, воротами не повинно бути роз’ємних сполучень та запірної арматури.

Запірна та регулююча арматура трубопроводів повинна бути доступною для обслуговування. У випадку розташування арматури вище 1,7 м для її обслуговування повинні передбачатись спеціальні пристрої або площадки.

При прокладанні трубопроводів крізь будівельні конструкції будівель та інші перешкоди повинні вживатись заходи, які б виключали можливість передачі додаткових навантажень на труби (встановлення гільз, патронів тощо). Місця перетинання протипожежних стін (перекриттів) трубопроводами повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димо-газонепроникнення.

Не дозволяється прокладати транзитні трубопроводи для транспортування вибухопожежонебезпечних речовин крізь побутові, підсобні та адміністративно-господарчі приміщення, розподільчі електричні пристрої, приміщення щитів та пультів автоматизації, вентиляційні камери, машинні відділення, шахти і приямки ліфтів, а також крізь виробничі приміщення категорії В, Г, Д, холодильні камери, склади.

Не дозволяється застосовувати у вибухопожежонебезпечних технологічних системах гнучкі шланги (гумові, пластмасові тощо), як стаціонарні трубопроводи для транспортування ЛЗР. Для проведення допоміжних операцій (продувки ділянок трубопроводів, насосів, звільнення трубопроводів від залишків ЛЗР та ГР тощо), при наповненні ГР і ЛЗР пересувної тари (цистерн, бочок) дозволяється застосування гнучких шлангів. Сполучення шлангів з трубопроводами виконуються при цьому за допомогою хомутів, або інших з’єднувальних пристроїв

У процесі експлуатування трубопроводи повинні підлягати технічному огляду у відповідності з виробничою інструкцією.

Заново змонтовані технологічні трубопроводи повинні піддаватися гідравлічному випробовуванню при тиску в 1,5 рази більше робочого.

Трубопроводи, які з’єднують технологічне устаткування з аварійними збірниками, на всій довжині не повинні мати арматури за винятком запірної біля апаратів.

Експлуатування ємкостей і апаратів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа повинно здійснюватись відповідно до виробничої інструкції.

Встановлення і експлуатування ємкостей та апаратів повинно забезпечувати можливість огляду, очищення, промивання, ремонтування.

Всі ємкості, апарати повинні бути технічно засвідчені за порядком і в терміни, які наведені в виробничій інструкції. Технічне засвідчення ємкості, апарата виконується відповідальним за нагляд за цим обладнанням на підприємстві в присутності відповідального за стан та безпечну дію ємкостей та апаратів.

Керівництво підприємства повинно забезпечувати нагляд та контроль за роботою обладнання згідно з вимогами чинної НД.

Робота ємкості, апарату повинна бути зупинена на разі небезпечної ситуації в усіх випадках, зазначених у виробничій інструкції.


2.6.2 Вимоги до приймання та зберігання спирту

Виробництво горілок, горілок особливих і лікеро-горілчаних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту згідно з чинним законодавством України.

Відділення приймання та зберігання спирту повинно бути забезпечено засобами (приладами) вимірювальної техніки, повіреними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (мірники або ваги, термометри, спиртоміри, інвентаризаційні лінійки або рулетки).

У відділенні повинні бути забезпечені належні умови для зберігання, обліку спирту (окремі ємкості, комунікації, мірники) та відповідні умови для проведення інвентаризації спирту шляхом пропуску через мірники або зважуванням.

Умови приймання, зберігання, відпускання та обліку спирту повинні відповідати вимогам чинної НД [43], [44].

Відділення повинно бути забезпечено типовими журналами обліку спирту, форма яких установлена чинною НД [43].

Транспортування спирту етилового здійснюється за умови обов'язкового попереднього інформування органів державної податкової служби у супроводженні її представників та відповідно до вимог законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів. Порядок надання інформації про транспортування та контроль за таким транспортуванням визначається центральними органами виконавчої влади.

Забороняється транспортування спирту без товарно-транспортних накладних.

У спиртосховищі (спиртоприймальному відділенні) повинна бути схема комунікацій з нанесенням арматури і резервуарів.

Повинно бути забезпечено надійне приєднання до заземлювача залізничних шляхів, естакад, трубопроводів, телескопічних труб, а також заземлювального з'єднання з наливним шлангом залізничних цистерн, автоцистерн і металевих бочок, у які наливається (зливається) спирт.

Наконечники шлангів повинні бути виконані з металу, який не утворює іскор при ударі (бронза, мідь, алюміній).

Спиртосховище (спиртоприймальне відділення) повинно бути забезпечено газоаналізатором для автоматичного контролю наявності парів спирту етилового в повітрі робочої зони, або організований систематичний контроль за їх умістом за допомогою переносного газоаналізатора (для спиртосховищ закритого типу).

Кожний спиртовий резервуар повинен відповідати чинним вимогам на наявність необхідної арматури і приладів, передбачених проектом (запобіжник вогневий, дихальний клапан), технологічних карт на кожен резервуар, у яких вказуються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнення.

Повинен бути забезпечений захист від механічних пошкоджень скляних частин покажчиків рівня спирту в мірниках.

Необхідно забезпечити на люках, що слугують для замірювання рівня та відбирання проб із резервуарів, герметичних кришок, а на отворах для вимірів - кільця з металу (із внутрішнього боку), який унеможливлює іскроутворення.

Забороняється експлуатувати резервуари, що мають перекоси, тріщини, підтікання, а також несправні контрольні прилади, стаціонарні протипожежні пристрої, продуктопроводи, для яких минули строки зачищення і випробовування на тривкість.

Спиртосховище (спиртоприймальне відділення) повинно бути забезпечено вибухозахищеним електроустаткуванням.

Забороняється зберігання спирту в сталевих оцинкованих бочках, контейнерах, іншій недозволеній до контакту із спиртом тарі, приймання та зберігання бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі, та зберігання бочок упритул до приладів і труб опалення.

У спиртосховищі (спиртоприймальному відділенні) повинно забезпечуватися роздільне розташування штабелів порожньої тари і тари, яка наповнена спиртом (у разі зберігання під одним навісом).

Необхідно дотримуватися заземлення наливних та зливних пристроїв для спирту, естакад, металевих сходинок до них.

Для транспортування та зберігання спирту етилового ректифікованого застосовують тару, виготовлену з матеріалів, які дозволені уповноваженим органом виконавчої влади по безпеці харчових продуктів для тривалого контакту з продуктом даного виду.

Спирт етиловий ректифікований транспортують у спеціально підготовлених залізничних вагонах-цистернах згідно з ГОСТ 10674, автомобільними цистернами та контейнерами згідно з чинними НД, а також у бочках згідно з ГОСТ 1395 та ГОСТ 6247, які повинні бути закупорені та опломбовані.

Ступінь (рівень) заповнення тари спиртом встановлюють з урахуванням повного використання їх місткості (вантажопідйомності) та обємного розширення спирту за умов перепаду температур під час транспортування та зберігання.

Для приймання та відпускання спирту застосовують мірники спирту 1 класу точності згідно з чинною НД.

Мірники повинні бути виготовлені з листової сталі марки Ст.3 або 12Х18Н10Т, або інших матеріалів, дозволених до використання в лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Конструкція і встановлення мірників повинні забезпечувати повний злив спирту. Мірники повинні бути встановлені на міцній основі, яка не допускає їх зміщення, або коливання. Правильність встановлення мірника повинна бути перевірена по виску та по рівню.

Повітряні штуцери всіх мірників повинні бути об’єднані загальним трубопроводом, який підключають до спиртовловлювача.

Для зливу спирту мірники повинні бути обладнані бронзовими пробковими кранами. Застосування засувок і вентилів не дозволяється.

Мірники повинні бути з’єднані загальною зливною комунікацією, по якій спирт направляють до насосу або в збірник, а звідти насосом перекачують в резервуари для зберігання.

При встановленні мірників повинні бути використані всі можливості для наповнення і вивільнення їх від спирту самопливом.

При монтажі комунікацій мірника повинно бути передбачено встановлення компенсаторів.

Місткість мірників перевіряють один раз в два роки.

Зберігання спирту здійснюють в вертикальних або горизонтальних циліндричних зварних резервуарах згідно з чинною НД, які виготовлені з листової сталі Ст.3, 12Х18Н10Т або інших матеріалів, дозволених до використання в лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Резервуари повинні бути встановлені на фундаменти, які повинні гарантувати стійке положення резервуару і не допускати його просідання, так як це може призвести до появи тріщин в корпусі резервуару і виливу спирту.

Резервуари повинні бути оснащені:

- люком-лазом, який герметично закривається і знаходиться в нижньому поясі резервуару і призначений для входу робітника при ремонті та зачищенні резервуару;

- світловим люком, який встановлюється в кришці резервуару для провітрювання перед ремонтом і для природного освітлення під час ремонту. Світловий люк повинен бути розташований на протилежному боці від люку-лазу;

- замірним люком (для відбирання середньої проби і визначення висоти рівня наливу спирту в резервуарі), який складається з патрубка з фланцем і кришкою. Герметичність закриття замірного люка повинна забезпечуватися прижимним болтом і еластичною прокладкою;

- наливною трубою, яка проходить через кришку збірника і опускається до дна резервуара не менше як на ѕ його висоти і повинна бути скошена на зрізі на 45⁰ у бік стінки резервуара;

- зливною трубою, приєднаною до днища резервуара в нижній точці для повного вивільнення резервуару від спирту;

- запірним клапаном, який закриває вихідний отвір зливного трубопроводу зсередини резервуару і тим самим запобігає втратам спирту з резервуара при зіпсованому прохідному бронзовому крані на зливному трубопроводі;

- дихальним клапаном для сполучення газового простору резервуару з атмосферою при досягненні граничнодопустимого тиску або вакууму у відповідності з чинними нормативами. Дихальні клапани можуть бути механічними або гідравлічними. Клапани та сідла повинні бути виготовлені з антикорозійного алюмінієвого сплаву, а напрямні – з нержавіючої сталі. За станом дихального клапану повинен буди забезпечений постійний контроль. Розміри і кількість дихальних клапанів, які повинні бути встановлені на резервуарах, визначають залежно від їх пропускної спроможності повітря при заповненні або спорожненні резервуара. Гідравлічний дихальний клапан є запобіжним і у разі відмови в роботі механічного клапану виконує його функції. Гідравлічний клапан повинен бути залитий маловипаровуючою або незамерзаючою рідиною до певного рівня;

- вогневим запобіжником для усунення можливості проникнення всередину резервуару іскор і полум’я. Механічний дихальний клапан, через який резервуар може з’єднуватись з атмосферою, повинен бути встановлений на вогневому запобіжнику.

Для точного виміру висоти заповнення резервуарів спиртом та для їх правильного калібрування резервуари повинні бути обладнані контрольною плитою, від якої вимірюється висота заповнення. Рівень верхньої поверхні контрольної плити повинен точно співпадати з рівнем рідини, об’єм якої вважається “незмінною наявністю”. Контрольна плита повинна бути встановлена під замірним люком на кронштейні, який приварений до стіни резервуару і розміщується якомога ближче до днища таким чином, щоб робоча поверхня плити була на 30-40 см вище найбільш піднесеної частини днища. Точки кріплення кронштейну не повинні виходити за межі кутового заліза для жорсткості конструкції. Суворо горизонтальне положення контрольної плити на кронштейні повинно досягатися за допомогою установчих гвинтів.

Прилад для заміру рівня спирту встановлюється на резервуарах великої місткості. Він повинен складатися з поплавка, який закріплений на стальній стрічці. Стальна замірна стрічка зовні резервуара вкладається в герметичний кожух, який складається з кутових коробок і труби. Стрічка повинна бути з’єднана з обертовим блоком в оглядовій коробці. Для вільного ходу стрічка в кутових коробках повинна лежати на роликах. Поплавок повинен бути урівноважений вантажем. При вимірюванні рівня спирту поплавок переміщується в напрямку стержня, а стрічка розмотується або намотується на барабан.

Водяні зрошувачі повинні застосовуватися для зменшення втрат спирту від випаровування. Водяне охолодження застосовують з метою зниження температури суміші пари спирту і повітря в газовому просторі резервуара, а також самого спирту. Застосовуються поливні і розпилювальні зрошувачі. Поливними зрошувачами можуть бути перфоровані кільця або зрошувач типу “сегнерове колесо”.

При експлуатуванні резервуарів обов’язково слідкують за станом швів і корпусу, за ступінню просідання резервуару, за станом обладнання резервуару, за правильним виконанням всіх операцій.

Щільність і тривкість зварних швів повинна бути перевірена випробовуванням їх на герметичність перед експлуатуванням резервуару.

При експлуатуванні резервуарів, у випадку виявлення течі в корпусі або днищі, яка виникає внаслідок деформації металу, неякісного зварювання, нерівномірного просідання резервуару і т.і., вона повинна бути ліквідована в найкоротший строк. Для цього резервуар повинен бути звільнений від спирту, ретельно зачищений. Після його пропарювання знайдені нещільності заварюють або зачеканюють. Якщо резервуар не може бути звільнений від спирту, місце течі повинно бути ліквідовано під чеканкою або накладанням на це місце спеціальної замазки. Перед нанесенням замазки дефектне місце зачищають до блиску. Ліквідація течі за допомогою замазки є допоміжним заходом, і при першій можливості нещільність резервуару повинна бути заварена або зачеканена.

Обладнання резервуарів (люки, дихальні клапани, запірні клапани і т.і.) повинні бути під щоденним контролем. Обладнання, яке встановлене на резервуарах, повинно запобігати втратам спирту в рідкому або пароподібному стані.

Люки, дихальні клапани та інші повинні встановлюватися щільно на прокладках.

Притискні болти повинні періодично підтягуватися.

Тарілки дихального клапану повинні щільно прилягати до сідловини клапану і вільно переміщатися за направляючими. При огляді клапанів необхідно провертати їх декілька разів, злегка притираючи їх до сідел. Клапани не слід змащувати. Коробку дихальних клапанів необхідно періодично чистити від бруду та пилу щітками.

Періодично проводять звільнення резервуарів від спирту і зачищають їх.

Злив спирту за допомогою насосу застосовують у випадку, коли приймальні мірники розташовані вище рівня цистерни Для перекачування спирту застосовують: поршневі насоси або двохступеневі відцентрові насоси. Насоси повинні бути укомплектовані вибухонебезпечним електродвигуном з запобіжником.

Насоси повинні бути встановлені на відмітці ±0,000 на міцному бетонному фундаменті у відповідності з вимогами ПУЭ [22] в окремому приміщенні сусідньому з приміщенням приймання спирту, ізольованому від інших приміщень і що має безпосередній вихід назовні. У випадку неможливості влаштовування окремого приміщення для установки насосів дозволяється встановлювати насоси у вибухобезпечному виконанні безпосередньо в приміщеннях спиртоприймального відділення та спиртосховища.

Перекачування спирту трубопроводами повинно виконуватися за тиску не більше, ніж 0,6 МПа.


2.6.3 Вимоги до технологічного процесу та обладнання підготовки води

При проектуванні та експлуатуванні установок водопідготовки керуються Законами України 45, 46 та чинними НД.

Оптимальний варіант обладнання водопідготовки визначають найменшими приведеними затратами з урахуванням скорочення витрат матеріальних ресурсів, трудовитрат, електроенергії і палива згідно зі СНиП 2.04.02 34 та чинними НД.

При проектуванні установок водопідготовки повинні бути передбачені прогресивні технічні рішення, механізація трудомістких робіт, автоматизація технологічних процесів і максимальна індустріалізація будівельно-монтажних робіт за рахунок застосування збірних конструкцій, стандартних і типових виробів і деталей.

В залежності від якості вихідної води повинен бути визначений її тип і розроблено блок-схема установки, яка в основному включає:

• блок очищення від механічних домішок;
  
• блок очищення від органічних домішок і поліпшення органолептичних якостей води;
  
• блок видалення заліза, марганцю, сірководню;
  
• блок коригування лужності;
  
• блок дефторування і фторування;
  
• блок помякшення;
  
• блок демінералізації;
  
• блок кондиціювання;
  
• блок знезараження;
  
• комплексні блоки, в яких одночасно здійснюються декілька процесів.
  

Арматура і трубопроводи установок водопідготовки повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02 34 та чинній НД.

Установки водопідготовки повинні бути обладнані приладами і пристроями для визначання основних параметрів їх роботи, а також пристроями для відбирання проб після кожного блоку установки.

Установки водопідготовки повинні бути розраховані на рівномірну роботу протягом доби максимального водоспоживання, причому повинна бути передбачена можливість відключення окремих блоків для профілактичного огляду, регенерації і капітального ремонту.

Комунікації установок водопідготовки повинні бути розраховані на можливість витрати води на 20-30% більше розрахункової.

Перед заповненням та включенням у роботу установки водопідготовки проводять зовнішній та внутрішній огляд та гідравлічні випробовування для перевірки герметичності корпусів, трубопроводів та вентилів, манометрів. Виявлені дефекти усувають.

Пуск, наладку, можливі неполадки, способи їх ліквідації здійснюють згідно з паспортом на конкретну установку.

Фільтри очищення води повинні бути виготовлені з матеріалів, які дозволені до використання в лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

2.6.3.1 Вимоги до блоку очищення води від механічних домішок

Фільтри механічного фільтрування повинні бути оснащені: запірною арматурою, встановленою на вхідній та вихідній комунікаціях, комунікацією для відбирання проб; люком для завантаження фільтрувальних матеріалів; повітряним хідником, манометром.

Фільтри і їх комунікації повинні бути розраховані на роботу при нормальному і форсованому (частина фільтрів знаходиться в ремонті) режимах.

Для завантаження фільтрів застосовують кварцовий пісок і інші фільтрувальні матеріали, дозволені до використання в лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України, що забезпечують технологічний процес і мають необхідну механічну міцність і хімічну стійкість. Допускаються відхилення в крупності завантаження фільтрів у межах до 10%.

Механічні фільтри з зернистим завантаженням розраховують на граничну втрату напору у фільтрувальному завантаженні і дренажі до 150 кПа.

При промиванні фільтрів повинна бути виключена можливість підсмоктування повітря в трубопроводи, що подають промивну воду на фільтри, а також підпору води в трубопроводах, що відводять промивну воду.

Для уловлювання піску, що виноситься при промиванні механічних фільтрів повинні бути передбачені вловлювачі піску.


2.6.3.2 Вимоги до фільтрів очищення води від органічних домішок і поліпшення органолептичних якостей води


Фільтри повинні бути обладнані штуцерами для встановлення запобіжного клапану, для входу та виходу води, для надходження пари.

Для проведення регенерації активного вугілля фільтр повинен бути оснащений патрубком з різьбою для встановлення термометра та забезпечені манометром.

При завантаженні активного вугілля не допускають розповсюдження пилу по відділенню водопідготовки, люк фільтра обгортають вологою тканиною або вугілля перед завантаженням змочують підготовленою водою.

Регенерацію активного вугілля проводять згідно з ТР У 18.5084 [47].


2.6.3.3 Вимоги до блоку видалення заліза, марганцю, сірководню

Конструкцію і розрахункові параметри блоку видалення заліза, марганцю, сірководню, розрахункові дози реагентів-окислювачів приймають згідно з СанПиН 2.04.02 [34].

Періодично, але не рідше 1 разу на тиждень обладнання знезалізнення миють від оксидів заліза.

2.6.3.4 Вимоги до блоку коригування лужності

Кількість соляної або оцтової кислоти, яку вносять у воду для коригування лужності, розраховують згідно з ТР У 18.5084 [47].

Конструкцію і розрахункові параметри установок коригування лужності води, розрахункові дози реагентів приймають згідно з ТР У 18.5084 [47], ТІ У 18.8928 [48], СанПиН 2.04.02 [34]. Пуск, наладку, можливі неполадки, способи їх ліквідації – згідно з паспортом на конкретну установку.


2.6.3.5 Вимоги до блоку дефторування і фторування води

Необхідність фторування води в кожному окремому випадку визначається органами санітарно-епідеміологічної служби.

Конструкцію і розрахункові параметри установок, розрахункову кількість реагентів приймають згідно з СанПиН 2.04.02 [34] та чинними НД.

Пуск, наладку, можливі неполадки, способи їх ліквідації – згідно з паспортом на конкретну установку.

2.6.3.6 Вимоги до блоку пом'якшення води

Для пом’якшення води застосовують синтетичні іонообмінні смоли: згідно з чинними НД, які дозволені для використання у лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Конструкцію і розрахункові параметри установок, розрахункову кількість регенерантів приймають згідно з СанПиН 2.04.02 [34] та ТР 18.5084 [47] та чинними НД.

При експлуатуванні іонообмінних фільтрів порівнюють та контролюють:

• показники роботи установки в цілому, окремих її вузлів та фільтрів в початковий період після пуску, з проектними або нормативними,
  
• питомі витрати реагентів,
  
• втрати напору в трубопроводах та обладнанні,
  
• правильність показань контрольно-вимірювальних приладів,
  
• роботу дозаторів та регуляторів,
  
• коливання концентрації розчинів реагентів та порушення їх дозування,
  
• винесення фільтрувальних матеріалів з фільтрів при їх роботі, спушуванні та промиванні,
  
• забивання каналів трубопроводів для видалення шламу і апаратів для нейтралізації вод, які скидаються в каналізацію.
  

Іонообмінні фільтри повинні забезпечувати оптимальні умови роботи:

- рівномірний прохід води через всю площу перерізу фільтра;

- завантаження в фільтри однорідного іонообмінного матеріалу. При зменшенні висоти шару іонообмінного матеріалу більше як на 5-10% необхідне додавання нового (або який працював в інших фільтрах) іоніту такої ж якості та крупності зерен, як і завантажений;

- своєчасне спушування іонообмінного матеріалу з необхідною інтенсивністю (не допускаючи виносу матеріалу з фільтра);

- промивання іоніту, який забруднений оксидами заліза та органічними речовинами;

- фільтрування води та розчинів зі швидкостями не менше 5 і не більше 40 м/год;

- постійна заміна непридатних до роботи ковпачків в іонообмінних фільтрах;

- установка після іонообмінних фільтрів вловлювачів зерен іонообмінного матеріалу для запобігання засмічення каналізації.

Не допускається накопичення дрібних часток іонообмінного матеріалу та бруду47 в шарі завантаження.

Не допускається робота з втратою напору в фільтрі більше 0,1 МПа (включаючи опір розподільчого пристрою та дренажу).

Не допускається скидання в каналізацію кислих вод Н-катіонітових установок.

2.6.3.7 Вимоги до блоку приготування регенераційного розчину кухонної солі

Конструкцію і розрахункові параметри солерозчинника, розрахункову кількість регенераційного розчину приймають згідно з СанПиН 2.04.02 [34], ТР 18.5084 [47] та чинними НД.

2.6.3.8 Вимоги до блоку приготування регенераційних розчинів

Регенерацію катіоніту у водневій формі здійснюють розчином кислоти згідно з ТР 18.5084 [47], ТІ У 18.8928 [48], СанПиН 2.04.02 [34].

Конструкцію і розрахункові параметри установки приготування регенераційного розчину кислоти, розрахункову кількість регенеранту приймають згідно з ТР 18.5084 [47], ТІ У 18.8928 [48] та чинними НД.

Збірник зворотного регенераційного розчину виготовляють з матеріалів, які дозволені для використання у лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України. Конструкцію і розрахункові параметри збірника зворотного розчину приймають згідно з СанПиН 2.04.02 [34] та чинними НД.

Подавання кислоти та лугу в ємкості приготування регенераційних розчинів повинно проводитися закритим струменем і бути механізованим. Розташовувати кислотні та лужні ємкості над проходом забороняється. Збірники приготування регенераційних розчинів повинні бути обладнані витяжними пристроями.


2.6.3.9 Вимоги до блоку дегазації води після Н⁺- катіонування

Конструкцію і розрахункові параметри установки дегазації води після Н⁺-катіонування приймають згідно з ТІ У 18.8928 [48] та чинними НД.

2.6.3.10 Вимоги до блоку демінералізації води

Конструкцію і розрахункові параметри установки демінералізації води, розрахункову кількість регенерантів приймають згідно з СанПиН 2.04.02 [34], ТР 18.5084 [47], ТІ У 18.8928 [48] та чинними НД.

2.6.3.11 Вимоги до блоку кондиціювання води

Кондиціювання води здійснюють:

• шляхом введення мінеральних солей у воду пом’якшену або демінералізовану;
  
• шляхом змішування демінералізованої та пом’якшеної води;
  
• структурування води за допомогою пористих мінералів згідно з чинною НД та, які дозволені для використання у лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.
  

Введення мінеральних солей у воду підготовлену та змішування демінералізованої та пом’якшеної води здійснюється безпосередньо у збірнику підготовленої води. Збірник повинен бути виготовлений з матеріалів, які дозволені для використання у лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України, та оснащений системою перемішування. Кількість мінеральних солей, які додають у воду підготовлену, кількості демінералізованої та пом’якшеної води для змішування приймають розрахунковим методом для конкретної води підприємства.

Структурування води за допомогою пористих мінералів здійснюють у фільтрі, який виготовлений з матеріалів, що дозволені до використання у лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Перед завантаженням пористого мінералу в фільтр, перевіряють справність вхідних та вихідних комунікацій, арматури, наявність металевих сит, герметичність люків, проводять гідравлічні випробовування, при цьому перевіряють дію запобіжного клапану і правильність показання манометра.

2.6.3.12 Вимоги до блоку знезараження води

Знезараження води досягають фільтруванням її крізь знеплоджувальні фільтри, бактерицидним випромінюванням, обробкою іонами срібла.

Керамічний фільтр необхідно промивати щоденно протягом 10 хв водою в напрямку, зворотному потоку фільтрату за тиску не більше 0,03 МПа. Дезинфекцію свічок проводять не менше 2 разів за місяць.

Бактерицидні лампи розташовують на шляху проходження води.

Кількість робочих бактерицидних ламп визначають за їх паспортною продуктивністю. Їх кількість повинна бути не більше п'яти, резервних - одна.


2.6.3.13 Вимоги до складів реагентів і фільтрувальних матеріалів

Склади реагентів повинні забезпечувати 30-добовий запас регенераційних матеріалів, з розрахунку на максимальну їх добову витрату, але не менше обсягу їх разового використання.

При обґрунтуванні обсяг складів допускається приймати на інший термін зберігання, але не менше 15 діб.

При наявності центральних (базисних) складів обсяг складів для відділення підготовки води допускається приймати на термін зберігання не менш 7 діб.

Зберігання реагентів передбачають в закритих складах.

Склад активного вугілля розміщають в окремому приміщенні. Приміщення для зберігання активного вугілля повинно забезпечувати вимоги до складів зберігання легкозаймистих речовин.

Приміщення для збереження запасу катіоніту і аніоніту розраховують на обсяг завантаження двох катіонітових фільтрів, одного аніонітового фільтра зі слабоосновним і одного із сильноосновним аніонітом у випадку його застосування.

Склади для збереження реагентів (крім хлору й аміаку) розташовують поблизу приміщень для готування їх розчинів і суспензій.

Для кухонної солі застосовують склади сухого збереження, при цьому шар солі не повинен перевищувати 2 м.

У випадках, коли не забезпечене постачання установки водопідготовки кондиційними фільтрувальними матеріалами, передбачають спеціальне відділення для збереження, подрібнення, сортування, промивання і транспортування матеріалів, необхідних для довантаження фільтрів.

Розрахунок ємкостей для збереження фільтрувальних матеріалів і вибір устаткування проводять з розрахунку 10%-ного щорічного поповнення й обміну фільтрувального завантаження і додаткового аварійного запасу на перевантаження одного фільтра при кількості їх у відділенні до 20.

Транспортування фільтрувальних матеріалів згідно з СНиП 2.04.02 [34] та чинними НД. Розвантажувальні роботи і транспортування реагентів на складах і усередині відділення водопідготовки повинні бути механізовані.

2.6.3.14 Вимоги до насосів у відділенні водопідготовки

Вибір типу насосів і кількості робочого устаткування проводять на основі розрахунків одночасної роботи насосів, регулюючих ємкостей, добового та погодинного графіків водоспоживання.

Вибір типу насосів повинен забезпечувати мінімальне значення надлишкового тиску при усіх режимах роботи насосів за рахунок використовування регулюючих ємкостей, регулювання числа обертів, зміни числа і типів насосів, обрізки або заміни робочого колеса у відповідності зі зміною умов їх роботи протягом розрахункового строку.

Насоси для перекачування розчину кислоти, лугу та води, підготовленої Н-катіонітовим методом, повинні бути кислотостійкими.

Для групи насосів одного призначення, кількість резервних агрегатів приймають згідно з СНиП 2.04.02 [34] та чинними НД.

Розміщення запірної арматури на усмоктувальних і напірних трубопроводах повинне забезпечувати можливість заміни або ремонту кожного з насосів, зворотних клапанів і основної запірної арматури, а також перевірки характеристики насосів без порушення вимог по забезпеченості подачі води.

Напірна лінія кожного насосу повинна бути обладнана запірною арматурою і, як правило, зворотним клапаном, установлюваним між насосом і запірною арматурою. При установці монтажних вставок їх необхідно розміщати між запірною арматурою і зворотним клапаном. Діаметр труб, фасонних частин і арматури необхідно приймати на підставі техніко-економічного розрахунку виходячи зі швидкостей руху води в межах згідно з СНиП 2.04.02 [34] та чинними НД.

Допускається встановлювати насоси з правим і лівим обертанням вала, при цьому робоче колесо повинне обертатися тільки в одному напрямку.

Усмоктувальні і напірні колектори з запірною арматурою розташовують згідно з СНиП 2.04.02 [34] та чинними НД.

2.6.3.15 Вимоги до трубопроводів у відділенні водопідготовки

Використовують трубопроводи, виготовлені з матеріалів, дозволених для використання у лікеро-горілчаному виробництві центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

Усмоктувальний трубопровід повинен мати безупинний підйом до насосу не менш 0,005. У місцях зміни діаметрів трубопроводів застосовують ексцентричні переходи.

Запірна арматура та апаратура для регулювання на продуктових трубопроводах повинна бути виконана з корозійностійкого матеріалу.

Трубопроводи для транспортування кислот і кислотних розчинів, лугів та лужних розчинів повинні бути змонтовані з ухилом, який забезпечує повне їх вивільнення. Вони не повинні мати застійних зон. При сумісній пакетній прокладці кислотопроводів з іншими трубопроводами, кислотопроводи повинні бути нижче інших трубопроводів. Трубопроводи для кислот та лугів не повинні мати фланцевих з’єднань над проходами. Усі кислотні крани, вентилі, фланцеві з’єднання цих трубопроводів повинні мати захисні металеві кожухи.

За трубопроводами, по яких транспортуються кислоти, луги або їх розчини, необхідно здійснювати постійне технічне спостереження, труби повинні бути пофарбовані у відповідні кольори, на головках кранів – закріплені ключі відповідних розмірів.

На трубопроводах повинні бути передбачені пристрої для сигналізації аварій.