Вступ
| Вид материала | Документы |
- Вступ, 323.48kb.
- Програма дисципліни кредитний модуль " основи радіоелектроніки" (для груп фф) Вступ, 153.44kb.
- Питания з Програми з курсу «Механіка», що виноситься на зм 1 вступ, 86.8kb.
- Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність, 222.75kb.
- План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок, а також список, 24.79kb.
- Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
- Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності, 404.17kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
- Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
- М. В. Ломоносов; [вступ ст., сост., примеч. А. А. Морозова]. Ленинград : Сов писатель,, 249.18kb.
ВСТУП 2
І. Артикль у системі функціонування сучасної мови 5
1.1. Поняття артиклю в сучасному мовознавстві. 5
1.2. Типологія артиклів англійської мови 11
1.3. Осоновні принципи вживання артиклів в англійській мові 16
ІІ Функції неозначеного артикля у мові 25
2.1. Лексичне значення неозначеного артикля. 25
2.2. Граматичні функції неозначеного артикля 28
2.3. Класифікуюча функція неозначеного артикля 31
2.4. Сенсорозпізнавальна функція неозначеного артикля 41
2.5. Основні функції артикля при номінації технічних приладів та явищ. 44
ВИСНОВКИ 64
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ 67
ВСТУП
Проблема артикля та його місця в мові – одне з найскладніших питань англійської граматики. Незважаючи на величезну кількість літератури з питань дослідження такого граматичного явища як артикль, досі більшість науковців не дійшли єдиного погляду на нього, його значення та функції. Крім того, останнім часом досліджується контекстна зумовленість вживання артиклів, а також відмічається роль артикля в організації наукового тексту в якості засобу встановлення зв’язку між членами речення, визначенням логічного наголосу.
Необхідність вивчення мови наукового дискурсу як засобу комунікації та тексту у його інтегративній цілісності спонукає доповнити результати вже існуючих праць дослідженням взаємодії артикля та контексту словосполучень, речень та фрагментів тексту.
Чітко просліджується тенденція останніх років розглядати питання про функції артикля в науковому тексті. Ще Г.В. Колшанський (21) писав, що сучасна філологія виявляє виразну тенденцію до досліджень реальних мовних одиниць, які функціонують у реальній мовній комунікації. Питання неозначеного артиклю має досить ґрунтовне розкриття у працях сучасних науковців, однак всі їх приклади взяті із художньої чи публіцистичної літератури. Питання функціонування неозначеного артикля в науковому дискурсі не висвітлені, також слабо вивчені питання специфіки перекладу конструкцій та речень з неозначеним артиклем у сучасному науковому дискурсі. Саме цим і пояснюється актуальність нашого дослідження
Отже, об’єктом дослідження є англійський артикль.
Предметом дослідження є особливості функціонування англійського артиклю у науковому тексті та особливості перекладу артиклю, що визначає мету нашого дослідження – дослідити особливості функціонування неозначеного артикля в англійському науковому тексті та визначити специфіку перекладу англійського артикля на українську мову в текстах наукового дискурсу.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:
- Описати пдходи до визначення артикля у сучасному мовознавстві;
- розглянути систему артиклів англійської мови
- окреслити основні принципи функціонування артиклів у сучасній англійській мові;
- дослідити роль неозначеного артикля в технічному тексті та визначити його функції;
- дослідити особливості функціонування неозначеного артиклю при номінації технічних термінів та явищ;
- визначити особливості перекладу англійського неозначеного артикля на українську мову в науковому дискурсі.
При вирішенні сформульованих завдань застосовувалася змішана методика, яка включає наступні методи дослідження:
- метод лінгвістичного спостереження;
- дистрибутивний метод;
- метод контекстуального аналізу;
- метод перекладацьких трансформацій.
Матеріалом для дослідження стали технічні тексти англійською мовою.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів дослідження, загальних висновків по дослідженню та списків використаної теоретичної літератури.
У Вступі обґрунтовуються актуальність дослідження, наукова новизна, теоретична та практична цінність роботи; визначаються предмет, об’єкт та мета дослідження, згідно цього виділяються завдання та методи дослідження; зазначається матеріал.
У Першому розділі розглядаються загальні питання існування артиклю у сучасній англійській мові, висвітлюються різні погляди на вивчення такого явища як артикль, розглядаються теорії, що вивчають артикль, подається характеристика типів артиклю.
У Другому розділі досліджуються функції неозначеного артикля у сучасній мові.
Третій розділ роботи представляє дослідження функціонування неозначеного артиклю при детермінації технічних термінів та явищ.
У Загальних висновках підводяться підсумки проведеного дослідження та зазначаються провідні положення.
Списки літератури та ілюстративного матеріалу містять 62 джерела теоретичної літератури.
І. Артикль у системі функціонування сучасної мови
1.1. Поняття артиклю в сучасному мовознавстві.
Питання про природу артикля висвітлювалося ще у ранніх англійських описових (донормативних) граматиках XVI ст., і воно досі продовжує активно вивчатися у сучасній лінгвістиці. Історія питання у загальному вигляді представлена у дисертаційному дослідженні Ю.О. Миронець. Коротко вона зводиться до наступного. У XVI-XVIII сторіччях артикля розглядався як знак іменника, який виділявся серед інших частин мови здебільшого за цією ознакою. У кінці XVI ст. існувала і інша концепція, згідно якої артикль розглядався як різновид прикметника. У XVII ст., крім того, деякі автори граматик вже вважали, що артикль є самостійною частиною мови. У цей же період були досить розповсюдженими і більш відокремлені трактування, серед яких виділялися такі: артикль – це певна властивість іменника, артикль – це певний детермінант, артикль – частка. Ю.О. Миронець відмічає, що терміни “definite” та “indefinite” ввів у вжиток Дж. Хауелл у 1662 році [24, c. 77].
У XVII- XVIII ст. більшість граматистів виокремлювала у неозначеного артикля у якості провідного неозначено-класифікуюче значення, у якості супутнього – кількісне. У означеного артикля виділяли вказівне значення. У XVIII ст. нормативні граматики, не обмежуючись описом мовних фактів, намагаються встановити мовні норми та правила. При цьому розвиваються дві концепції відносно сутності артикля. Згідно однієї з них, він є самостійною частиною мови, згідно іншої – одним із різновидів прикметника.
Погляду на артикль як самостійну частину мови дотримувалися у XIX ст. досить значна кількість граматистів, проте разом з тим існувала концепція, за якою артикль включався у клас займенників або у клас прикметників. При чому у деяких граматиках артикль класифікувався як означальний (definitive) прикметник, у інших - як прикметник, що виділяє (distinguishing), чи вказівний прикметник (demonstrative), тоді як ряд граматистів вважав його обмежувальним (limiting) прикметником [4, c. 155].
У XX ст. артикль досі далеко не всіма граматистами визнається самостійною частиною мови. Дж. Керм, наприклад, не включає артикль у число перелічених ним частин мови, натомість він розглядає вживання артикля лише у зв’язку із класифікацією іменників. Зокрема, він констатує значущість вживання означеного артикля при іменах власних у формі множини.
Крім того, Керм відмічає у означеного артикля функцію генералізації. Керм розрізнює узагальненість та цілісність, або тотальність (totality), наводячи у якості прикладу реалізацій ознаки цілісності речення The Cummingses have left town for their summer home. Відсутність артикля при тому ж самому іменнику у множині пов’язане з ідеєю партитивності: You will find Cummingses active in the various benevolent activities of our city.
О Єсперсен відносить артикль до займенників і включає означений артикль у підклас вказівних займенників, а неозначений – у підклас неозначених займенників. Називаючи означений артикль детермінуючим (the article of determination), Єсперсен вважає його показником того, що виділене контекстом або ситуацією мовлення, а також показником типового або генеративного у семантиці іменника. Пор.: He is quite the gentleman та He plays the violin. О. Єсперсен також відмічає функцію виділення кваліфікативно-уточнюючого контексту, яка визначає необхідність вживання означеного артикля. Неозначений артикль Єсперсен вважає недетермінуючим (the article of indetermination), оскільки його вживання свідчить про відсутність можливості або необхідності ідентифікувати референт. Єсперсен відмічає узагальнююче-генеративне вживання неозначеного артикля у випадках, коли один предмет розглядається як представник цілого класу предметів. Також вказується на дистрибутивне вживання артикля [9, c. 55].
У сучасній описово-нормативній граматиці Р.Кверка, С. Грінбаума, Дж. Лінча та Я. Сквартвіка, заснованій на аналізі значного узагальненого фактичного матеріалу живої англійської мови, артикль розглядаються тільки у тих розділах, де мова йде про класифікацію іменників та про детермінанти іменників у складі словосполучень. Питання вживання артиклів пов’язується з питанням про референцію іменників, при цьому виділяється три типи референції: родова (generic), конкретна (specific) та одинична (unique). Референція розуміється авторами як відношення імені до об’єкта незалежно від характеру (конкретного чи абстрактного) об’єкту, що позначається.
Конкретна референція зазвичай передбачає попереднє знайомство комунікантів із предметом, який називається – він або згадувався раніше або складає частину культурної ситуації (the cultural situation). Засобом експліцитного вираження цього виду референції є означений артикль.
При родовій референції можливе вживання як означеного, так і неозначеного артиклів, або їх відсутність [30. c.71].
Одинична референція властива іменам власним, які зазвичай не вживаються з артиклями. Проте у контексті деяких обмежувальних модифікацій значення одиничності модифікується в партитивне, що виражається наявністю при іменниках означеного артикля: during January – during the January of that year. Відмічається можливість перетворення власних імен на імена загальні. Показником цього є вживання іменника з тим чи іншим артиклем.
У вітчизняній же граматиці укорінилася точка зору на артикль як службову частину мови. Виділення артикля в самостійну частину мови зумовлене у деяких граматиках трактуванням артикля як самосійного слова із власними значенням та функціями, у інших – як самостійного слова, яке проте функціонує у якості маркера іменника.
У числі теоретичних граматик 80-х років слід також згадати граматику М.Я. Блоха. У ній артикль розглядається як особливий тип допоміжної граматичної одиниці, як детермінант іменника, який складає з ним аналітичну єдність, що займає проміжне положення між вільним синтаксичним сполученням слів та сполучання граматичного афіксу із значущою
основою [2, c. 44].
Цікавій та складній проблемі артикля в англійській мові присвячено чимало й окремих досліджень.
Наприклад, С.Г. Ахметова трактує артикль як спеціальний клас слів, які існують для вираження дейктичних відносин. На думку авторки, розрізняються означений, або ідентифікуючий, артикль, неозначений, або класифікуючий, та нульовий артикль – дейксис узагальнення.
У багатьох дисертаційних працях вітчизняних дослідників також розглядаються питання сутності артикля, його значень та функцій.
Говорячи про сутність артикля О.Б. Маранцман висловлює думку про неможливість включення англійського артикля ані до розряду слів, ані до розряду морфем. Сутність артикля в тому, що він уявляє собою окремий сегмент слова, або атрибутивної групи та виконує функцію маркування. Це формальна ознака словотипа, формотипа чи синтагмотипа.
Більшість авторів дисертацій відносять артикль до числа визначників (детермінантів) іменника, не розкриваючи при цьому поняття „визначник”. При цьому проблема артикля розглядається у зв’язку із питанням про характер семантики іменника. Так, Л.І. Гуренко стверджує, що поняття референта відноситься до екстралінгвістичної дійсності та є нерелевантним при дослідженні функціонування мови. Релевантним є об’єм поняття, яке виражається іменником. Загальний об’єм поняття, яке виражається необчислювальним іменником, уявляє собою “неозначену довжину”. Таке поняття не здатне ділитися на однорідні одиниці. Необчислювальний іменник, який виражає неграничне поняття у загальному об’ємі, оформлюється нульовим артиклем. Якщо під впливом якихось факторів поняття набуває здатності ділитися, утворюються одиниці неграничного членування та відповідні до них необчислювальні іменники оформлюються неозначеним артиклем. Вживання неозначеного артикля не пов’язане із обчислювальністю/ необчислювальністю іменника, ані з протилежністю однини чи множини. Неозначений артикль маркує одиничну розчленованість значення іменника будь-якого семантичного класу, нульовий артикль – нерозчленований характер іменника [14, c. 20].
Про неозначений артикль Т.В.Соколова висловлює іншу думку. Вона також розглядає артикль у зв’язку із питанням про семантику іменника та виділяє три групи імен за ступенем абстрагованості їхнього значення. Автор констатує, що функціонування неозначеного артикля зумовлене не лише лінгвістичними, але й різними екстралінгвістичними факторами. Призначення артикля виходить за межі вираження граматичної категорії імені. Він є елементом більш широкої категорії лімітативності, яка має відкритий характер.
Авторка вважає необґрунтованим гіпотезу про семантичну багатозначність неозначеного артикля. Мають місце синтагматичні нашарування на смисловий зміст імені як в артиклевій, так і у безартиклевій формі. Неозначеному артиклю належить лише досить абстрактне значення “окремості” явища, що позначається. Можливість вживання неозначеного артикля із будь-яким іменником виникає за наявності в семантиці іменника смислового відтінку “окремості” стану, що позначається. Ця взаємодія семантики артикля та іменника – фактор парадигматичний. Розглядаються фактори, які сприяють цій обставині, роз’яснюються специфічні смислові відтінки, зумовлені ступенем абстракції імені. Індикаторами ступеню абстракції ім’я можуть бути різноманітні кількісні та якісні лімітації, що мають власне вираження в семантиці слів, які сполучаються з іменником. У реченні діють також фактори граничності лексико-семантичного фразового контексту та сегментації відображеної в ньому дійсності [42, c. 54].
Вживання як означеного, так і неозначеного артиклів досліджується і в дисертації А.Н. Вєтошкіної. Авторка вважає, що вживання означеного артикля пов’язане з лімітацією, обмежуванням того поняття, яке називає іменник, що викликане, наприклад, наявністю при іменнику лімітую чого означення. Тоді як вживання неозначеного артикля спостерігається при іменниках з такими означеннями, які дають яскраву характеристику референта, підкреслюють його вагомість, значущість. Вживання неозначеного артикля спостерігається здебільшого в текстах художньої прози (запам’ятаймо це), а також у науковій прозі – у працях з літератури та мистецтва. Функції неозначеного артикля – виділення яскравої або вагомої характеристики референта. Цю функцію авторка вважає стилістичною. Функція означеного артикля – обмежувальна [5, c. 12].
У дисертації Є.В. Барабаш проблема артикля аналізується в аспекті пов’язаності тексту. Артикль, як стверджує авторка, — особливе службове слово, за допомогою якого здійснюється складний процес співвіднесення у тексті різних одиниць, встановлюються смислові зв’язки. Зв’язки, що встановлюються, мають анафоричний та катафоричний характер. Означений артикль на рівні тексту виступає в ідентифікуючій функції [12, c. 77].