Geum.ru

Вступ

Вид материалаДокументы

Содержание


Перелік літератури
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

ВИСНОВКИ


Проблема артикля та його місця в мові – одне з найскладніших питань англійської граматики. Незважаючи на величезну кількість літератури з питань дослідження такого граматичного явища як артикль, досі більшість науковців не дійшли єдиного погляду на нього, його значення та функції.

Артикль цілком ймовірно слід розглядати як перехідне явище, яке цілком не може бути віднесене ані до морфології, ані до синтаксису. Як і будь-яка інша частина мови, артикль характеризується певними морфологічними, синтаксичними та семантичними ознаками. Значення артикля як частини мови – це значення ідентифікації. Артикль має кілька функцій. Морфологічна функція артикля полягає у його ролі в якості формального показника іменника як частини мови. Синтаксичною функцією артикля є його ознака маркера лівого кордону групи іменника. Артикль може здійснювати також анафоричний або попередній зв’язок. Анафоричний артикль відіграє значну роль в організації зв’язного тексту, утворюючи зв’язок між самостійними реченнями. По відношенню до іменника, з яким артикль вживається, він виконує функцію диференціації. Комунікативна, або текстоформуюча, функція артикля проявляється в тому, що вживання різних варіантів артикля утворює різні варіанти контексту та змінює змістовну структуру комунікації.

Під впливом артиклів іменники можуть змінювати свою класифікуючи приналежність, переходячи з однієї групи лексики в іншу.

Лексична функція неозначеного артикля полягає у передачі слова «один».

По своїй граматичній функції Неозначений артикль класифікує, відмежовує один клас предметів від іншого.

При наявності перед іменником означення класифікуюча функція неозначеного артикля переходить на означення, що виражає ту ознаку або ту сторону явища, по яких проводиться класифікація іменника.

При наявності поширеного означення перед іменником класифікуюча функція, неозначеного артикля поширюється на весь означальний комплекс, включаючи підрядне означальне речення. Англійські артиклі, указують на різну значеннєву спрямованість ужитих у мовленні іменників.

Означений артикль показує, що оформлений їм іменник уживається мовцям у конкретно називному змісті, тобто позначає конкретно даний, що перебуває в полі зору співрозмовників або відомий їм у силу тих або інших обставин об'єкт (групу об'єктів).

Неозначений і нульовий артиклі є показниками вживання оформлених ними іменників в загальноназивному змісті -і для позначення об'єкта (об'єктів) як такого (таких), поза співвіднесеністю із чим-небудь конкретно даним або однозначно виділеним.

Науковці розрізняють наступні способи вираження детермінації. Детермінація (визначеність/ невизначеність) пов'язана із ступенем інформованості мовців про предмет розмови й властива всьому висловленню в цілому. У принципі вона може бути формально виражена наступними засобами:

а) граматично - порядком слів;

б) в іменній групі: лексично - детерминативами й визначеннями; морфологічно - особливими морфемами (наприклад, постпозитивні артиклі в румунській і болгарській мовах);

в) у дієслівній групі: лексично - у визначеннях до дієслова, зокрема в прислівниках; морфологічно - особливими морфемами (об'єктна дієвідміна в деяких мовах).

Якісна детермінація (визначеність/невизначеність) стосується злічуваних іменників і виражається опозицією артиклів a/an. Неозначений артикль має узагальнюючу функцію, зводить все до поняття, на відміну від означеного, який конкретизує предмет і робить акцент саме на певному приладі або явищі.

У стилістично нейтральних висловленнях тема передує ремі. В емфатичному висловленні рема йде поперед теми. В англійській мові для того, щоб поставити рему на перше місце, використаються емфатичні конструкції типу this is a …, there is a … as a ....

Невизначений артикль a звичайно вживається з узагальненим значенням у фразах з модальним відтінком значення (побажання, можливість), де можна припускати опущення таких прикметників, як теперішній, справжній, гарний і т.п. Ці прикметники можуть відновлюватися в транзитному тексті.

В технічному тексті неозначений артикль найчастіше використовується у функції детермінації та класифікації. Всі інші функції неозначеного артикля в технічному тексті представлені слабо, це можна пояснити специфікою текстів наукового дискурсу.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Аполлова М.А. Specific English (Грамматические трудности перевода). – М., 1977.
  2. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М., 1966.
  3. Ахметова С.Г. Синтактика и прагматика английского артикля. //АКД. – М., 1989.
  4. Ахметова С.Г. Артикль как выражение понятийной категории дейксиса в современном английском языке. – Алма-Ата, 1982.
  5. Ахметова С.Г. Некоторые вопросы преподавания грамматики английского языка. – Алма-Ата, 1977.
  6. Бархударов ЛС. Язык и перевод. – М., 1975.
  7. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. – М., 1973.
  8. Бархударов Л.С. Рецкер Я.И. Курс лекций по теории перевода. – М., 1977.
  9. Варшавская А.И. Смысловые отношения в структуре современного английского языка. // АКД. – Л., 1985.
  10. Ветошкина А.Н. Употребление артикля с неисчисляемыми абстрактными существительными в современном английском языке. // АКД. – М., 1974.
  11. Волкова Е.И. Английский артикль в условиях усложненного текста. – Воронеж, 1979.
  12. Воронцова Г.Н. Об артикле в английском языке. // Иностранные языки в высшей школе. / Тематический сборник. Выпуск III. – М., 1964.
  13. Гуренко Л.И Неопределенный артикль – маркер единичной расчлененности значения существительного под влиянием контекста. // АКД. – Одесса, 1978.
  14. Джваршейшвили Р.Г. Психологическая проблема художественного перевода. – Тбилиси, 1984.
  15. Журавлева Т.А. Конспект лекций по курсу “Основные проблемы теории и практики перевода». – Донецк, 1998.
  16. Иванова И.И., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского язика. – М., 1981.
  17. Ильиш Б.А. Значение и функции слов в предложении (на материале англ. яз). // Труды Горьковского пед. института ин. яз. Вып. XX. – Горький, 1960.
  18. Казакова Т.А. Translation Techniques. English Russian. Практические основы перевода. – СПб, 2000.
  19. Кашкин В. Б. Функциональная типология (Неопределенный артикль). – Воронеж, 2001.
  20. Кашкин ссылка скрыта Неопределенный артикль в зачине сказки. // Лексика и лексикография. Вып. 9. – М., 1999.
  21. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция та структура мови. – М., 1984.
  22. Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский. Часть II. Грамматические и жанрово-стилистические основы перевода. – М., 1965.
  23. Комиссаров В.Н. Слово о переводе – М., 1973.
  24. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода – М., 1980.
  25. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). – М., 1990.
  26. Крамский И. К проблеме артикля. // ВЯ. – 1968 — №4
  27. Латышев Л.К. Курс перевода: Эквивалентность перевода и способы ее достижения. – М., 1981.
  28. Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Проблемы перевода. / На матер. соврем. англ. яз. – М., 1976.
  29. Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Пособие по переводу с английского языка на русский. – М., 1973.
  30. Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Почему нужны грамматические трансформации при переводе. // Тетради переводчика. – Ученые записки № 8. – 1971.
  31. Лилова А. Введение в общую теорию перевода. – М., 1985.
  32. Маранцман А.Б. Виды каузации определенного (дейктического) артикля в современном английском языке. // АКД. – Л., 1978.
  33. Миронец Ю.А. История учений об артикле в грамматиках английского языка. // АКД. – Л., 1969.
  34. Москальская О.И. Грамматика немецкого языка. – М., 1968
  35. Москальская О.И. Развитие артикля в древнегерманских языках. / АКД. – М., 1952.
  36. Общая теория перевода. Учебное пособие. — М., 1999.
  37. ссылка скрыта: Учебное пособие. 2-е изд., исп. и доп. — М.: Изд-во УРАО, 2000.
  38. Пиотровский Р.Г. Формирование артикля в романских языках: Выбор формы. – М.; Л., 1960.
  39. Пропп В.Я. Проблема артикля в современном немецком языке. // Сборник статей, посвященный памяти академика Л.В. Щербы. – Л., 1952.
  40. Райхель Г.И. Выражение отношения к классу однородных предметов. // ВЯ. — № 6. – 1966.
  41. Ревзин И.И. К общесемиотическому истолкованию трех постулатов Проппа (анализ сказки и теория связности текста) // Типологические исследования по фольклору: Сб. статей памяти В.Я.Проппа. – М.: Наука, 1975.
  42. Ревзин H.H., Розенцвейг В.Ю. Основы общего и машинного перевода. – М., 1963.
  43. Рейман Е.А. Английский артикль. Коммуникативная функция. – Л., 1988.
  44. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М., 1974.
  45. Скляренко А.М. Артиклевые образования в ономастике. // Филология. – 1984. — №5.
  46. Смирницкий А.И. Морфология английского языка. – М., 1959.
  47. Танабаева З.К. Языковые средства смысловой организации текста. // АКД. – М., 1980.
  48. Торсуева И.Г Детерминированность высказывания параметрами текста. ВЯ. – 1986. – №1.
  49. Translating from English: Переводим с английского/Материалы для семинарских и практических занятий по теории и практике перевода (с английского на русский). — СПб.: КАРО, 2003.
  50. Уфимцева А.А. Слово в лексико-семантической системе языка. – М., 1968
  51. Фамина Н.В. Вариативность значений числа в английской речи и ее контекстовые условия. // АКД. – М., 1986.
  52. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). – М., 1983.
  53. Цивьян Т.В. Категория определенности / неопределенности в структуре волшебной сказки (на материале албанских сказок). // Категория определенности / неопределенности в славянских и балканских сказках. – М., 1979.
  54. Швейцер А.Д. ссылка скрыта. – М., 1988.
  55. Якобсон Р. О лингвистических аспектах перевода. // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М, 1978.



  1. Blokh M.Y. A Course in Theoretical English Grammar. M., 2000.
  2. Curme G.O. A grammar of the English language. London, 1931.
  3. Hawkins J.H. Definiteness and indefiniteness. A study in reference and grammatically prediction. London, 1978.
  4. Ilyish B. The Structure of Modern English. M., 1965.
  5. Jespersen O. Essentials of English grammar. London, 1933.
  6. Leech G., Svartvik J. A Communicative Grammar of English. – M., 1983
  7. Magnusson R. Studies in the Theory of Parts of Speech. Copenhagen, 1954.