Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти управлінська діяльність в загальноосвітньому навчальному закладі в умовах профільного навчання
| Вид материала | Диплом |
- Які провадять самі навчальні заклади, методичні кабінети (центри) відділів/управлінь, 189.34kb.
- Полтавська обласна рада Головне управління юстиції у Полтавській області Полтавський, 188.87kb.
- Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 1031.24kb.
- Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені василя сухомлинського, 1209.87kb.
- Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Лабораторія історії, 363.57kb.
- Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 4190.92kb.
- План роботи комунального закладу «запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної, 2769.22kb.
- Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені василя сухомлинського, 481.81kb.
- Полтавський обласний інститут післядиплом, 2118.09kb.
- План роботи Навчально-методичного центру дистанційного навчання на 2010 рік, 192.33kb.
SWOT-аналіз служить для визначення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз (strength, weaknesses, opportunities and threats).
Оцінювання сильних та слабких сторін у діяльності закладу освіти щодо можливостей та загроз зовнішнього середовища визначає наявність у закладі освіти стратегічних перспектив та можливостей їх реалізації. При цьому, можливо, будуть виникати перешкоди (загрози), які необхідно подолати, що буде провокувати переорієнтацію методів управління розвитком закладу освіти з опори на вже досягнуті результати, на існуючий кадровий потенціал, опановані технології (внутрішні фактори), на вивчення обмежень, які пов’язані з зовнішнім середовищем (зовнішні фактори).
Отже, необхідно проаналізувати стан навчального закладу, місце вашої школи (навчального закладу нового типу) на ринку серед аналогічних навчальних закладів (конкурентів) на сучасному етапі розвитку організації; визначити передбачувані та форсмажорні обставини, які можуть вплинути (впливають) на діяльність вашого навчального закладу.
Для продуктивного використання зовнішнього середовища навчального закладу необхідно:
- знати про ситуацію в соціумі, про умови, необхідні для вироблення комунікаційної політики;
- з’ясувати, з ким школа хоче підтримувати зв’язки і з якими конкретно соціальними групами прагне працювати;
- визначити цілі й завдання комунікативної політики;
- конкретизувати, яку інформацію, якій групі реципієнтів школа збирається передати;
- визначити арсенал інструментів, якими буде користуватись школа для роботи в області комунікації;
- скласти й реалізувати конкретний план комунікації;
- з’ясувати, наскільки ефективно розроблений план і в разі потреби відкоригувати його.
Після одержання інформації про зовнішнє середовище загальноосвітнього навчального закладу його керівник переходить до наступного етапу роботи – структурування даних про навчальне середовище закладу освіти. Таким чином, аналітична робота керівника закладу освіти складається з трьох етапів: отримання інформації про стан навчального середовища; структурування отриманих даних; аналізу даних. Структурування отриманих даних пов’язане з формуванням баз і банків даних.
Результати аналітичної діяльності керівника є основою його прогностичної діяльності, в результаті якої прогнозується позитивний результат або негативні наслідки нововведення у функціонування загальноосвітнього навчального закладу.
Приблизний алгоритм технології оцінювання навчального середовища закладу освіти.
| Формалізований опис навчального середовища закладу освіти |
| Розробка системи показників |
| Отримання основної й фахової інформації про стан навчального середовища |
| Структура отриманих даних |
| Аналіз формальних результатів, психолого-педагогічної організації навчально-виховного процесу, динаміки розвитку учнів і закладу в цілому |
| Прогнозування позитивних результатів або негативних наслідків |
| Визначення доцільності нововведення |
Таким чином, вивчаючи й аналізуючи стан навчального середовища закладу освіти, прогнозують подальший його розвиток, визначають методи, засоби й технології досягнення мети його діяльності.
ІІ. Визначення мети і завдань діяльності ЗНЗ, перспективних ліній його розвитку (прогностична функція)
Розвиток творчих здібностей учнів.
Реформування освіти передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими дозволить учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.
Розвиток творчої компетентності учнів повинен мати науковий, системний, комплексний характер і ґрунтуватися на результатах моніторингових досліджень.Розвиток та формування творчих здібностей здійснюється за допомогою системи спрямованого педагогічного впливу, шляхом спеціально організованої взаємодії, що опосередковується і виявляється у формі навчання, гри, спілкування та праці і представляється у вигляді схеми.
З метою розвитку творчої компетенції учнів навчання має відбуватися на основі принципів індивідуалізації та диференціації з врахуванням 4-ох стратегій, кожна з яких дозволяє враховувати вимоги до навчальних програм для здібних дітей:
1 стратегія. Прискорення – літні та зимові табори, творчі майстерні, що припускають проходження інтенсивних курсів навчання за диференційованими програмами.
2 стратегія. Поглиблення – більш глибоке вивчення тем, дисциплін або галузей знань.
3 стратегія. Збагачення – якісно інший зміст навчання з виходом за рамки традиційних тем за рахунок встановлення зв’язків з іншими темами, дисциплінами (дослідницькі проекти, інтелектуальні ігри, тренінги).
4 стратегія. Проблематизація – використання проблемно-пошукового та діяльнісного методу, які стимулюють особистісний розвиток учнів, виробляють рефлексивний план свідомості, а також методів розвитку творчого мислення і пошуку.
Навчальну роботу зі здібними дітьми необхідно здійснювати у процесі організації творчих ситуацій, які стимулюють пошукову діяльність учнів, розвивають їх творчу можливість. Творчі ситуації можна створювати під час розв’язання учнями творчих задач, вирішення навчальних проблем, дискусій, критичного аналізу прочитаного, виконання різноманітних творчих завдань, навчальної експериментальної і дослідницької діяльності, ігрових ситуацій та ін. Особливо ефективними для організації творчої навчальної діяльності є нестандартні уроки: конференції, диспути, мандрівки, змагання, загадки, ігри та ін. (додаток 2).
Одне із завдань управлінців – вивчити комплекс процедур управління навчанням творчо розвинених дітей, застосувати на практиці відповідну педагогічну технологію, а саме: здійснити аналіз результатів моніторингу, визначити провідні тенденції розвитку творчих здібностей, розробити корекційні заходи за результатами моніторингу, організувати педагогічну діяльність. Слід організувати навчання педагогів з питань:
- сутність управління процесом розвитку творчих здібностей, обдарованості особистості;
- психологічне забезпечення управління процесом розвитку творчих здібностей, обдарованості особистості;
- методичне забезпечення управління процесом розвитку творчих здібностей учня.
Вчителі, що працюють зі здібними дітьми, є визначальним чинником у системі навчання творчо розвинених дітей.
Розвиток творчих здібностей вчителів.
| Модель розвитку творчих здібностей учителів |
| Діагностика педагогічних кадрів |
| Проблема: Р    озвиток творчих здібностей учителя |
ЗМІСТ:
– розвиток особистості кожного учителя;
– удосконалення рівня професійної компетентності;
– підвищення педагогічної культури;
– оволодіння інноваційними технологіями навчання та виховання вчителів
ФОРМИ:
– участь у колективних формах методичної роботи школи, міста, району;
– методичні об’єднання, кафедри;
– семінари;
– школа педагогічної майстерності;
– школа педагогічної адаптації;
– творчі звіти;
– презентації;
– варіативні об’єднання вчителів.
ВЗАЄМОДІЇ:
– співпраця;
– наукова діяльність;
– взаємопідтримка і взаємоповага;
– здатність приймати нестандартні рішення;
– гуманність у спілкуванні;
– виважені взаємини.
ВИРОБЛЕННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНОспроможного ПЕДАГОГА
В роботі з педагогічними кадрами неважливого немає, і, в більшості, все залежить від умов розвитку педагогічної творчості вчителів у поєднанні з побудовою різноманітних творчих рішень. Саме створення сприятливих умов для розвитку педагогічної творчості, самореалізації особистості вчителя – складові соціально-психологічної і методичної функції управління школою.
Розвиток творчих здібностей педагога складається з цілої низки взаємопов’язаних компонентів, і тільки в єдності всіх складових досягається результат, це:
- забезпечення реалізації вчителем своїх здібностей у навчально-виховному процесі, у системі підвищення кваліфікації;
- створення творчої атмосфери, здорового морально-психологічного клімату в колективі;
- демократичний стиль спілкування;
- стимулювання творчо працюючих учителів;
- створення ситуації успіху;
- уміння розвивати творчу індивідуальність учителя;
- створення естетичних умов, матеріально-технічної бази;
- соціальний захист учителя;
- залучення учителя до певних видів громадської діяльності з метою його самовираження;
- створення умов для самореалізації вчителя, підвищення його загальної культури, вивільнення часу.
При організації навчально-виховного процесу слід передбачити сприятливі умови для педагогічної творчості, диференційовано підходити до організації методичної роботи, надавати індивідуальну допомогу в самоосвіті вчителя.
Диференційований підхід до організації методичної роботи через діагностичні дослідження дає можливість виділити рівні професійної компетентності вчителів і сформувати варіативні об’єднання вчителів з урахуванням рівня творчості, фаху.
Звичайно, навіть найпродуманіша методична робота не буде результативною, якщо учитель не створює власної індивідуальної системи самоосвіти, не працює над самовдосконаленням. Накопичення дидактичного матеріалу, моделювання нестандартних інноваційних підходів до проведення уроків, постійний аналіз результатів своєї роботи, активна участь у колективних і індивідуальних формах методичної роботи – важлива складова формування творчого вчителя, створення власної творчої лабораторії педагога.
Виходячи з цього, можна виділити чотири рівні творчої педагогічної діяльності вчителів, а саме:
- репродуктивний рівень передбачає, що учитель, працюючи за відомим досвідом, методиками, рекомендаціями, вибирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його діяльності, індивідуально-психологічним особливостям;
- раціоналізаторський рівень припускає, що учитель на основі аналізу власного досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує деякі елементи наявних рекомендацій, методик, досвіду відповідно до нових завдань;
- конструкторський рівень характеризує діяльність учителя тоді, коли на основі власного досвіду, самоаналізу своєї діяльності і знань, психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу учитель, використовуючи існуючі методики, рекомендації, передовий досвід, конструює власний варіант вирішення педагогічної проблеми;
- новаторський рівень передбачає вирішення педагогічних проблем на принципово нових основах, відрізняється новизною, оригінальністю і високою результативністю.
Диференціація навчально-виховного процесу.
Диференціація в перекладі з латинської « difference» означає розподіл, розмежування цілого на різні частини, форми, ступені.
Диференціація навчання – це множинність та варіативність індивідуальних та колективних підходів до суспільно погоджених цілей загальної освіти. Вона створює сприятливі умови для індивідуалізації навчання, професійної орієнтації учнів та осмисленого вибору ними життєвого шляху. Диференціація передбачає відкритість змісту освіти, різноманітність навчального матеріалу, посібників, форм і методів навчальної роботи, контролю знань, широке врахування національної та регіональної специфіки у роботі шкіл.
Диференціація навчання навіть у самій загальній постановці питання – проблема не самостійна, а похідна від стану суспільства і його потреб, насамперед соціальних, економічних, технічних, тому й актуальна вона в час розбудови національної школи.
Диференціація навчання в усіх своїх різноманітних проявах повинна стати засобом для досягнення всіма учнями як мінімуму базового рівня освіти, необхідного для наступного свідомого вибору ними професії або сфери діяльності. Її слід розглядати як спосіб охоплення молоді знаннями з максимальним врахуванням її індивідуальних особливостей, уподобань і здібностей.
Диференціація навчання не повинна зводитись лише до поглибленого вивчення ряду предметів в окремих школах: необхідна система диференціації навчання у кожній школі.
Один з вирішальних напрямків гуманізації навчання - його диференціація відповідно до вікових особливостей учнів, їх здібностей і можливостей.
В даний час диференціація здійснюється таким чином:
- загальноосвітні школи трьох ступенів;
- школи нового типу ( гімназії, ліцеї, колегіуми, коледжі тощо);
- професійно-технічні заклади освіти;
- спеціальні школи для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку (в їх числі класи ЗПР при дитячих дошкільних закладах );
- профільні класи;
- класи з поглибленим вивченням предметів;
- факультативи;
- курси за вибором.
При цьому у всіх типах шкіл та занять здійснюється рівнева диференціація ( рівневе навчання ).
Основні правила –стандарти методу рівневого навчання
Тематичність. Навчальна тема є основною, найменшою структурною одиницею, у якій втілений повний дидактичний цикл засвоєння певних знань, формування навичок та вмінь застосовувати їх у різних ситуаціях. За змістом навчальна тема є цілісною, логічно впорядкованою системою теоретичних і практичних знань про певний клас об'єктів чи відношення між об'єктами, способи дій з ними. Навчальна тема є витком у розвитку інтелектуальних здібностей та особистісних якостей учня, реалізації виховних цілей.
Диференційованість змісту. Теми розподіляють на основні та додаткові (допоміжні, ознайомлювальні). Основними темами є ті, за якими вивчають фундаментальні об'єкти чи відношення, що відіграють базову роль у розбудові певних знань. Ці теми вивчають усебічно, ґрунтовно. Допоміжні, додаткові теми вивчають на рівні ознайомлення, тобто на рівні уявлень про предмети та елементарні дії над ними. Повний зміст основних тем складають базовий і поглиблений зміст. Базовий зміст включає:
- базові елементи теорії - означення, аксіоми, теореми, доведення, правила, необхідні для практичного застосування теорії;
- базові навички – алгоритмічні дії з елементами теорії, виконання яких доведено до автоматизму;
- базові вміння – основні системи дій з елементами теорії, доведені до усвідомлення їх застосування при розв’язуванні інших задач, виконанні вправ тощо.
Поглиблений зміст включає елементи теорії та способи розв'язування задач — результати продуктивного застосування базового змісту в різних ситуаціях.
Теоретичний зміст складних тем поділяють на підтеми, у кожній з яких виділяють базові елементи.
Поетапність, рівневість у вивченні тем. Етапами вивчення тем є: початковий етап — усвідомлення, осмислення елементів базового змісту, формування початкових, елементарних умінь: середній етап — формування базових навичок і умінь та застосування базового змісту в основних типових, прикладних ситуаціях; головний етап — логічне осмислення базового змісту і його застосування в стандартних, змінених, нових ситуаціях; заключний етап — логічне, практичне осмислення повного змісту теми і його застосування в змінних ситуаціях. Кожному етапу відповідає рівень засвоєння теми — відповідно початковий, середній, достатній і високий. Рівень засвоєння знань характеризується системою основних результатів, яких послідовно, сходинково досягають на кожному етапі навчання.
Активність, творчість, самостійність. Основою класичного методу є системи ретельно вибудуваних запитань і завдань, а основним законом навчання за класичним методом є раціональне поєднання настанов (викладів, пояснень, вказівок), прикладів, зразків і вправ. Настанови, приклади та зразки повинні
становити
часу, а решту - 
часу – вправи, застосування і виправлення можливих помилок. Особиста самостійна практика учнів в оволодінні знаннями, навичками, вміннями є основною складовою навчання. На середньому та завершальному етапах самостійна робота над виконанням доступних завдань і перевірка правильності їх виконання повинні складати половину часу навчання.Варіативність учіння. На всіх етапах вивчення теми діяльність учнів організовується залежно від їхніх природних здібностей до вивчення предмета, розвитку, рівня підготовки і спрямовується на досягнення особисто доступного рівня оволодіння змістом. Метод передбачає виділення принаймні трьох груп учнів за рівнем їхнього розвитку і підготовкою: «початківців» (учнів з низьким рівнем розвитку), «продовжувачів» (учнів із середнім рівнем розвитку) і «завершувачів» (учнів з рівнем розвитку вищим від середнього). Стосовно цих учнів під час вивчення тем реалізуються різні стратегії. Навчання учнів –«початківців» зорієнтоване на засвоєння змісту тем на середньому рівні. Змістом особистої самостійної практики цих учнів переважно є завдання початкового та середнього рівнів. У навчанні вони потребують постійної опори на приклади, зразки та правила. Із завданнями вищих рівнів вони ознайомлюються у фронтальному навчанні. Навчання учнів –«продовжувачів» зорієнтовано на досягнення ними достатнього рівня. Особисту самостійну практику учнів складають завдання середнього та достатнього рівнів. Стосовно учнів –«завершувачів» реалізується стратегія вільного, випереджального проходження теми після початкового її вивчення. Основним змістом діяльності цих учнів повинні бути завдання достатнього та високого рівнів.
Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів є обов'язковою складовою частиною навчання на всіх етапах вивчення теми. Чотирирівнева дванадцятибальна система оцінювання, яка відповідає чотирьом технологічним етапам, трьом ступеням оволодіння змістом теми на кожному з них. Контроль за рівнем засвоєння теми здійснюється через завдання, що відповідають кожному з дванадцяти ступенів засвоєння теми. Видами контролю є:
- поточний (оперативний) контроль, який здійснюється при розв'язуванні навчальних задач;
- проміжний (етапний) контроль, який встановлює і коригує ступінь засвоєння кожним учнем змісту теми;
- підсумковий тематичний (атестаційний) контроль, який встановлює кінцеві результати вивчення теми.
За основним каналом відбувається передача інформації від джерела (вчителя) до сприймача (учня). Це – подача інформації, управління навчально-пізнавальною діяльністю, процедура сприйняття, осмислення, застосування інформації учнем. Істотним елементом є наявність додаткових керованих джерел інформації – науково-методичної літератури, ТЗН, комп’ютера тощо. Канал керованих впливів включає стратегічне й тактичне планування, корекцію основного технологічного руху навчання інформації. Зворотний зв’язок, контроль і оцінювання, додаткова інформація – це канал передачі інформації від учня до вчителя про результати процесу.
Аналіз структури технологічного процесу показує, що підвищити його ефективність можна за рахунок: оптимальної структури змісту навчальної інформації; ефективного управління й організації пізнавальної діяльності суб’єктів навчання; використання можливостей індивідуальних процесів засвоєння інформації суб’єктами навчання; організації ефективного контролю засвоєння інформації (зворотного зв’язку).
Вчителі можуть підвищити ефективність управління та організації навчального процесу за допомогою технології диференціації, індивідуалізації та модульної організації навчання.
Впровадження інновацій у навчально-виховний процес.
1. Класифікація освітніх інновацій.
ОСНОВНІ ІННОВАЦІЇ
Науково-виробничі
Психолого-педагогічні
Соціально-економічні
Навчальна інноваційна технологія:
відповідний добір операцій та дії педагога з учнем, в результаті яких суттєво поліпшується мотивація учнів до навчального процесу
Виховна інноваційна технологія:
мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування в нього особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими
Управлінська інноваційна технологія:
сучасні інформаційні та діагностичні технології, технології економічного та психологічного впливу на підлеглого, що створюють умови для ефективного прийняття керівником управлінського рішення
2. Структура інноваційної діяльності.