Інститут соціальної та політичної психології апн україни
| Вид материала | Документы |
- Інститут соціальної та політичної психології академії педагогічних наук україни, 64.52kb.
- Міністерство науки І освіти україни львівський національний університет імені івана, 106.69kb.
- Як чинник формування статеворольової, 333.53kb.
- Тема категоріальний апарат соціальної психології, 182.3kb.
- Вихованн, 2030.5kb.
- Малхазов Олександр Ромуальдович. Психофізіологічні механізми управління руховою діяльністю:, 194.6kb.
- Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
- Кочубейник Ольга Миколаївна. Трансформація уявлень про Яонцепцію у крос-культурних, 205.84kb.
- Л. М. Кудояр, кандидат психологічних наук, 3973.47kb.
- Укладач: Яценко Т. В, 1443.89kb.
Інститут соціальної та політичної психології АПН України
ОЦІНКА СИТУАЦІЇ
У ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ ПРОЕКТУ
«ПРОГРАМА СПРИЯННЯ ЕКОНОМІЧНОМУ
РОЗВИТКУ ТА ЗАЙНЯТОСТІ»
( АР Крим, Донецька, Чернівецька області)
Результати соціологічного дослідження
Київ - 2010
З М І С Т
1. Загальна характеристика дослідження 3
2. Мале та середнє підприємництво в Україні та пілотних регіонах: статистичний портрет 5
3. Інформація про вибірку 17
4. Економічний стан суб’єктів підприємницької діяльності
у пілотних регіонах та найближчі перспективи їх розвитку 21
5. Стан визначальних факторів ділового та інвестиційного клімату у пілотних регіонах 26
6. Основні джерела інновацій, розроблення нових продуктів
та проведення досліджень, якими користуються суб’єкти підприємництва пілотних регіонів 33
7. Інноваційно-технологічна сфера діяльності суб’єктів МП: стан та перспективи розвитку 36
8. Висновки 40
Додаток. Одномірні та двомірні розподіли відповідей респондентів на запитання анкети
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження методом анкетування проведено Інститутом соціальної та політичної психології АПН України 16 грудня 2009 − 10 лютого 2010 року на замовлення Німецького товариства технічного співробітництва (ГТЦ) ГмбХ (GTZ GmbH). Такий великий часовий проміжок пояснюється збігом цілої низки як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників. Через складні погодні умови (снігові замети, морози), епідемію грипу та новорічні свята значна частина респондентів виявилася недосяжною. Крім того, під час вибіркового контролю якості проведеного опитування було з’ясовано, що у Донецькій області через складні погодні умови 10% інтерв’ю були проведені у забороненому інструкцією телефонному режимі. У зв’язку з цим було проведено повторне опитування. Списки на опитування по Криму виявилися меншими за обсягом, ніж було передбачено Договором, і доповнювалися в процесі проведення опитування. Останнє таке доповнення було зроблено 21 січня. Дослідження істотним чином було уповільнено і через те, що деякі респонденти із списків, наданих Замовником, відмовлялися від участі в опитуванні, досить тривалий час були недосяжними (перебували у відрядженнях тощо), або ж відомості щодо них були неточними (ці люди виявлялися безробітними, службовцями, найманими працівниками або такими, що на момент опитування відмовилися від підприємницької діяльності). Через зазначені причини дотримати обумовлене Договором співвідношення респондентів (50% за списками Замовника, 50 % - за результатами самостійного пошуку) не вдалося, і більшу частину респондентів інтерв’юєри знайшли самостійно.
Головна мета дослідження полягала у з’ясуванні поточної ситуації, в якій перебувають підприємства малого та середнього бізнесу відповідно до індикаторів проекту в рамках дослідження (Baseline Assessment) у трьох пілотних регіонах: Крим (включаючи місто Севастополь), Чернівецька область та місто Чернівці, Донецька область та місто Донецьк
Дослідження мало вирішити такі основні питання:
− оцінити економічний стан малих та середніх підприємств пілотних регіонів, визначити перелік найгостріших проблем та найближчі перспективи розвитку;
− з’ясувати існуючий стан визначальних факторів ділового та інвестиційного клімату у пілотних регіонах;
− визначити основні джерела інновацій, розроблення нових продуктів та проведення досліджень, якими користуються підприємства пілотних регіонів (у тому числі кола вищих навчальних закладів та дослідницьких установ, з якими підприємства співпрацюють у сфері досліджень та розроблення нових продуктів);
− з’ясувати перелік технологічних сфер, розвиток яких є актуальним для підприємств у даний час та в майбутньому, а також впливаючі фактори, що перешкоджають розробленню та впровадженню нових продуктів і виробничих процесів;
− з’ясувати перелік технологічних сфер, форм трансферу знань та технологій, розвиток яких у найближчому майбутньому можливий лише за умови надання підприємствам зовнішньої підтримки, а також з’ясувати найбільш бажані форми зовнішньої підтримки і ступінь готовності підприємств сплачувати за них.
2. МАЛЕ ТА СЕРЕДНЄ ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ
ТА ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ: СТАТИСТИЧНИЙ ПОРТРЕТ
Нині в Україні підприємництво є ринковою діяльністю, що здійснюється такими його суб’єктами:
- фізична особа – підприємець;
- мале підприємство;
- середнє підприємство;
- велике підприємство;
- група підприємств.
На сьогоднішній день суб’єктами малого і середнього бізнесу є фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», та юридичні особи - малі і середні підприємства, визначені відповідно до Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 63 Господарського Кодексу України малими вважаються підприємства, середньооблікова чисельність працюючих на яких не перевищує за рік п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції – сімдесяти мільйонів гривень. Великими визнаються підприємства, на яких чисельність працюючих перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації перевищує сто мільйонів гривень. Відповідно, усі інші підприємства належать до категорії середніх.
Ці нові критерії є одним з кроків по приведенню української класифікації підприємств до рекомендацій ЄС. Їх застосування розпочалося переважно з 2009 року. З впровадженням нових критеріїв визначення суб’єктів підприємництва відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності» відбувся перерозподіл у структурі кількості підприємств: зменшилася кількість середніх підприємств (до 24,5 тисяч) на користь малих та великих. Кількість останніх відповідно становить тепер 354,8 тисячі (93,1%) та 1520 підприємств (0,4%) Тож у структурі підприємств за їх кількістю значимість малих підприємств ще більше посилилася (рис. 1).
Рис. 1. Розподіл підприємств в Україні за розмірами (на початок 2009 р.)
До впровадження нових критеріїв визначення суб’єктів підприємництва частка малих підприємств становила – 85,1% (324 тис. одиниць); середніх − 14,7% (56 тис. одиниць), а великих – лише 0,2% (770 підприємств). Така структура суб’єктів підприємництва в цілому була доволі стабільною протягом кількох останніх років. Найдинамічнішою її складовою є фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, кількість яких зросла з 1751,5 тис. у 2004р. до 2390,3 тис у 2009 р. (табл. 1). Стосовно надійності даних офіційної статистики щодо приватних (індивідуальних) підприємців існують обгрунтовані сумніви, оскільки вона містить також дані про людей, які по суті не є приватними підприємцями. Нерідко громадяни реєструються такими для роботи найманими працівниками у компаніях, котрі використовують переваги спрощеного податкового режиму, що застосовується для суб’єктів підприємницької діяльності (СПД). За даними репрезентативного опитування, проведеного у квітні-травні 2007 р. на замовлення IFC, число зареєстрованих реально діючих приватних підприємців не перевищувало 480 000 осіб, тоді як згідно з відомостями Держкомстату кількість офіційно зареєстрованих приватних підприємців на цей час становила 1 916 000 осіб.
У розвинених країнах середні підприємства зазвичай представлені новими приватними компаніями, значна частина яких виросла з малого бізнесу. В перехідних економіках, таких як українська, переважна більшість середніх підприємств утворилася в результаті приватизації колишніх державних підприємств або їх структурних складових. Частка новостворених приватних компаній не перевищує 10%. До приватизації лише трохи більше половини підприємств належали до групи середніх, тоді як інші з'явились у результаті значного подрібнення великих підприємств під час і після приватизації.
Таблиця 1
Динаміка кількості суб’єктів підприємництва в Україні
протягом 2004 − 2008 років
| | Кількість (тис. од.) | Всього підприємств (тис. од.) | у тому числі | |||
| фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності | фермерських господарств | великих підприємств | середніх підприємств | малих підприємств | ||
| 2008 р. | 2390,3 | 43,5 | 380,82 | 1,520 | 24,5 | 354,8 |
| 2007 р. | 2218,0 | 43,4 | 380,789 | 770 | 56,008 | 324,011 |
| 2006 р. | 1976,7 | 43,2 | 360,297 | 764 | 52,135 | 307,398 |
| 2005 р. | 1916,6 | 42,4 | 344,514 | 700 | 48,7 | 295,109 |
| 2004 р. | 1751,6 | 42,5 | 331,121 | 723 | 47,0 | 283,398 |
На початок 2008 року загальна кількість суб’єктів малого підприємництва в Україні дорівнювала понад 2,6 млн. одиниць. В структурі їх загальної кількості підприємства складають 15,8 %, а фізичні особи-підприємці - 84,2%. На початок 2009 року загальна кількість суб’єктів малого підприємництва зросла до 2,77 млн. одиниць. В структурі їх загальної кількості підприємства складають 13,7 %, а фізичні особи-підприємці - 86,3%. Детальнішу інформацію стосовно динаміки основних показників суб’єктів малого підприємництва по Україні в цілому та у пілотних регіонах містять рис. 2 і таблиці 2 − 5.
Рис. 2 Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення та середня кількість найманих працівників на одному малому підприємстві у 1995 - 2008 роках
Таблиця 2
Основні показники малих підприємств - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у загальних показниках по суб’єктах малого підприємництва по Україні в цілому та у пілотних регіонах (у%)
| | Малі підприємства-юридичні особи | Фізичні особи-підприємці | ||||
| від кількісті суб’єктів | від кількісті зайнятих працівників | від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) | від кількісті суб’єктів | від кількісті зайнятих працівників | від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) | |
| По Україні в цілому* | | | | | | |
| 2006 | 15,7 | 40,8 | 75,1 | 84,3 | 59,2 | 24,9 |
| 2007 | 14,9 | 38,7 | 74,2 | 85,1 | 61,3 | 25,8 |
| 2008 | 13,0 | 36,8 | 70,8 | 87,0 | 63,2 | 29,2 |
| АР Крим | | | | | | |
| 2006 | 16,3 | 38,1 | 61,5 | 83,7 | 61,9 | 38,5 |
| 2007 | 15,6 | 36,1 | 58,2 | 84,4 | 63,9 | 41,8 |
| 2008 | 13,6 | 34,0 | 52,6 | 86,4 | 66,0 | 47,4 |
| Донецька | | | | | | |
| 2006 | 16,6 | 38,6 | 75,6 | 83,4 | 61,4 | 24,4 |
| 2007 | 15,2 | 36,9 | 75,9 | 84,8 | 63,1 | 24,1 |
| 2008 | 12,6 | 35,6 | 73,8 | 87,4 | 64,4 | 26,2 |
| Чернівецька | | | | | | |
| 2006 | 11,8 | 35,4 | 69,9 | 88,2 | 64,6 | 30,1 |
| 2007 | 8,9 | 27,9 | 56,8 | 91,1 | 72,1 | 43,2 |
| 2008 | 7,1 | 23,8 | 47,3 | 92,9 | 76,2 | 52,7 |
* Примітка. Тут і надалі (табл. 3, 4,) дані наведено з урахуванням фермерських господарств та статистичної інформації по фізичних особах-підприємцях, яка сформована на підставі даних ДПА.
Таблиця 3
Основні показники малих підприємств - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у загальних показниках по суб’єктах малого підприємництва за видами економічної діяльності
| | Малі підприємства-юридичні особи | Фізичні особи-підприємці | ||||
| від кількісті суб’єктів | від кількісті зайнятих працівників | від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) | від кількісті суб’єктів | від кількісті зайнятих працівників | від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) | |
| По Україні в цілому* | | | | | | |
| 2006 | 15,7 | 40,8 | 75,1 | 84,3 | 59,2 | 24,9 |
| 2007 | 14,9 | 38,7 | 74,2 | 85,1 | 61,3 | 25,8 |
| 2008 | 13,0 | 36,8 | 70,8 | 87,0 | 63,2 | 29,2 |
| У тому числі: | | | | | | |
| сільське господар- ство, мисливство, лісове господарство | | | | | | |
| 2006 | 55,1 | 81,8 | 82,2 | 44,9 | 18,2 | 17,8 |
| 2007 | 52,3 | 78,8 | 82,3 | 47,7 | 21,2 | 17,7 |
| 2008 | 48,8 | 75,5 | 79,9 | 51,2 | 24,5 | 20,1 |
| промисловість | | | | | | |
| 2006 | 31,7 | 64,0 | 79,3 | 68,3 | 36,0 | 20,7 |
| 2007 | 27,6 | 59,6 | 77,0 | 72,4 | 40,4 | 23,0 |
| 2008 | 22,9 | 55,6 | 71,2 | 77,1 | 44,4 | 28,8 |
| будівництво | | | | | | |
| 2006 | 49,5 | 81,6 | 89,8 | 50,5 | 18,4 | 10,2 |
| 2007 | 44,4 | 77,7 | 89,3 | 55,6 | 22,3 | 10,7 |
| 2008 | 36,4 | 73,8 | 86,2 | 63,6 | 26,2 | 13,8 |
| торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку | | | | | | |
| 2006 | 8,0 | 19,8 | 73,2 | 92,0 | 80,2 | 26,8 |
| 2007 | 7,6 | 18,9 | 72,0 | 92,4 | 81,1 | 28,0 |
| 2008 | 6,4 | 17,9 | 69,3 | 93,6 | 82,1 | 30,7 |
| торгівля автомо- білями та мотоци- клами, їх технічне обслуговування та ремонт | | | | | | |
| 2006 | 18,3 | 43,9 | 80,9 | 81,7 | 56,1 | 19,1 |
| 2007 | 15,5 | 38,5 | 77,3 | 84,5 | 61,5 | 22,7 |
| 2008 | 12,3 | 33,9 | 72,5 | 87,7 | 66,1 | 27,5 |
| оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі | | | | | | |
| 2006 | 38,3 | 61,3 | 87,1 | 61,7 | 38,7 | 12,9 |
| 2007 | 34,3 | 57,0 | 85,9 | 65,7 | 43,0 | 14,1 |
| 2008 | 28,3 | 53,1 | 84,5 | 71,7 | 46,9 | 15,5 |
| роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку | | | | | | |
| 2006 | 2,0 | 7,3 | 21,5 | 98,0 | 92,7 | 78,5 |
| 2007 | 1,9 | 6,7 | 20,9 | 98,1 | 93,3 | 79,1 |
| 2008 | 1,6 | 6,2 | 19,6 | 98,4 | 93,8 | 80,4 |
| діяльність готелів та ресторанів | | | | | | |
| 2006 | 26,2 | 54,0 | 58,7 | 73,8 | 46,0 | 41,3 |
| 2007 | 22,5 | 48,0 | 55,3 | 77,5 | 52,0 | 44,7 |
| 2008 | 18,8 | 44,5 | 50,1 | 81,2 | 55,5 | 49,9 |
| діяльність транспорту та зв’язку | | | | | | |
| 2006 | 8,9 | 32,0 | 61,9 | 91,1 | 68,0 | 38,1 |
| 2007 | 8,7 | 31,0 | 60,5 | 91,3 | 69,0 | 39,5 |
| 2008 | 7,8 | 30,0 | 55,5 | 92,2 | 70,0 | 44,5 |
| фінансова діяльність | | | | | | |
| 2006 | 45,1 | 78,1 | 95,6 | 54,9 | 21,9 | 4,4 |
| 2007 | 38,2 | 72,7 | 94,7 | 61,8 | 27,3 | 5,3 |
| 2008 | 30,1 | 66,8 | 87,8 | 69,9 | 33,2 | 12,2 |
| операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям | | | | | | |
| 2006 | 41,0 | 77,5 | 81,8 | 59,0 | 22,5 | 18,2 |
| 2007 | 36,7 | 72,9 | 79,8 | 63,3 | 27,1 | 20,2 |
| 2008 | 30,5 | 68,8 | 76,7 | 69.5 | 31,2 | 23,3 |
| освіта | | | | | | |
| 2006 | 36,9 | 77,3 | 79,0 | 63,1 | 22,7 | 21,0 |
| 2007 | 33,9 | 73,8 | 78,3 | 66,1 | 26,2 | 21,7 |
| 2008 | | | | | | |
| охорона здоров’я та надання соціальної допомоги | | | | | | |
| 2006 | 23,1 | 56,7 | 62,5 | 76,9 | 43,3 | 37,5 |
| 2007 | 21,9 | 55,1 | 62,7 | 78,1 | 44,9 | 37,3 |
| 2008 | 19,8 | 54,3 | 57,8 | 80,2 | 45,7 | 42,2 |
| надання комуна- льних та індивіду- альних послуг; діяльність у сфері культури та спорту | | | | | | |
| 2006 | 11,1 | 39,7 | 48,3 | 88,9 | 60,3 | 51,7 |
| 2007 | 9,7 | 34,8 | 44,9 | 90,3 | 65,2 | 55,1 |
| 2008 | 7,8 | 32,0 | 40,8 | 92,2 | 68,0 | 59,2 |
Таблиця 4
Кількість найманих працівників на одному малому підприємстві
за регіонами (осіб)
| | 2006 | 2007 | 2008 |
| Усього | 6 | 6 | 7 |
| Автономна Республіка Крим | 5 | 5 | 5 |
| Донецька область | 6 | 6 | 7 |
| Чернівецька область | 7 | 6 | 7 |
Таблиця 5
Кількість найманих працівників на одному малому підприємстві
за видами економічної діяльності (осіб)
| | 2006 | 2007 | 2008 |
| Усього | 6 | 6 | 7 |
| у тому числі | | | |
| сільське господарство, мисливство, лісове господарство | 10 | 9 | 10 |
| промисловість | 9 | 8 | 9 |
| будівництво | 7 | 7 | 7 |
| торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку | 5 | 5 | 5 |
| торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт | 6 | 6 | 6 |
| оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі | 4 | 4 | 5 |
| роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку | 6 | 6 | 6 |
| діяльність готелів та ресторанів | 7 | 7 | 7 |
| діяльність транспорту та зв’язку | 7 | 7 | 7 |
| фінансова діяльність | 5 | 5 | 5 |
| операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям | 6 | 6 | 6 |
| освіта | 8 | 7 | 8 |
| охорона здоров’я та надання соціальної допомоги | 7 | 7 | 8 |
| надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту | 8 | 8 | 8 |
Малий і середній бізнес в Україні за кількістю підприємств становить основу підприємництва.
Із загального обсягу реалізованої продукції, робіт, послуг (без ПДВ, акцизу) на великі підприємства припадає 26,6%; на середні підприємства – 68,6% і на малі підприємства – 4,8%. На малих та середніх підприємствах зайнято понад 65% працівників від загальної кількості працівників на підприємствах – суб’єктах підприємницької діяльності.
Підприємства малого та середнього бізнесу в основному зосереджені у сфері торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 35,2% підприємств; у сфері операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям – 19,8 %; у сфері промисловості – 15,0%; у сфері будівництва – 10,0%.
Розподіл питомої ваги малих підприємств за основними видами економічної діяльності у 2008 році виглядав таким чином: 32% малих підприємств від їхньої загальної кількості працювали у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям займалися 23,3% малих підприємств. 5,1% підприємств функціонували у сфері транспорту і зв'язку, 3,2% займались готельним та ресторанним бізнесом; 3,2% надавали комунальні та індивідуальні послуги, здійснювали діяльність у сфері культури та спорту; 1,4% здійснювали фінансову діяльність. У сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги працювало 1,3% малих підприємств, у сфері освіти - 0,6%.
Підприємці помітно вирізняються із загальної сукупності населення за рівнем освіти та накопиченого людського капіталу. Так, 37% підприємців, за даними 2007 року, мають повну вищу освіту, що вдвічі перевищує середній по Україні показник. Найбільш поширеною є технічна (31,3% підприємців з повною вищою освітою) та економічна (10,8%) освіта.1 Більшість власників малого та середнього бізнесу становлять чоловіки (71,1%), середній вік українських підприємців – 42 роки.
Самооцінка рівня свого добробуту за більшістю параметрів у підприємців вища, ніж в середньому по країні. Порівняно з іншими, вони частіше купляють предмети тривалого користування, нерухомість, користуються платними послугами. Родини підприємців значно частіше мають автомобіль, житло з усіма сучасними зручностями. Підприємці більше вкладають у будівництво і ремонт житла, частіше мають можливість відновити свої сили за кордоном. До представників середнього класу себе відносять 19,0% підприємців, що в 8,6 разу більше, ніж у середньому по країні. Проте переважна більшість (59,5%) підприємців оцінює свій статус як проміжний між бідністю та належністю до середнього класу.
Частка жiнок у загальнiй кiлькостi пiдприємцiв, за даними різних досліджень, що проводилися у 2008 р., становить 30 - 38%. В основному вони зайнятi в малому та середньому бiзнесi. У великому бiзнесi жiнки — рiдкiсть. Становлення жiночого бiзнесу в основному вiдбувається за рахунок iнiцiативи жiнок, а не як результат дiї спецiальних державних програм. Жiночий бiзнес зорiєнтований в основному на роздрiбну торгiвлю, медицину, культуру та науку.
За результатами дослідження Міжнародної фінансової корпорації, 78% усіх підприємств очолюють чоловіки і лише 22% - жінки. Підприємства, якими керують або володіють жінки, переважно працюють у сфері громадського харчування або готельно-ресторанного бізнесу, у сфері послуг та торгівлі.
За словами заступника постійного представника Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні Йоанни Казани-Вишневецької, жіночий контроль над економічними ресурсами в Україні не перевищує 5-10%. Жінки становлять не більше 35% усіх підприємців, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, очолюють усього 26% малих підприємств, 15% середніх та 12% великих. Бізнесом у промисловості керують тільки 2% жінок. При цьому зарабітна плата жінок в середньому становить 68,6% від зарплати чоловіків.
Більша частина ділових жінок має вищу освіту (73%). Перед тим, як відкрити свою власну справу, понад 70% жінок працювали в державному секторі, у приватному бізнесі - 23%. Досвід управління з попереднього місця роботи мала половина жінок.
Середня чисельність персоналу фірм і підприємств, що належать жінкам, 11осіб. Більшість обстежених підприємств орієнтуються на місцеві ринки. Понад 70% українських підприємниць реалізують свою продукцію на локальному рівні.
Нижче наводяться окремі статистичні дані в розрізі пілотних регіонів.
АР КРИМ. На початок 2009 р. у Криму діяло 87 малих підприємств-юридичних осіб на 10 тис. наявного населення. Це на 18,4% більше, ніж у середньому по Україні. Загалом на МП у 2008 р. працювало 80,9 тис. осіб, з яких 72,8 тис. були найманими працівниками. В середньому на одному малому підприємстві Криму зайнято 5 осіб.
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ. У першому півріччі 2009 р. в області діяли 54 малих підприємства на 10 тис. осіб наявного населення.
Кількість зайнятих на малих підприємствах складає 169,3 тис. осіб, кількість фізичних осіб-підприємців - 177,0 тис., у них за наймом працює понад 71 тис. осіб.
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ. Станом на 01.10.2009р. в ЄДРПОУ значилось 16352 суб’єкти, розташованих в області, з них 94,6% – із статусом юридичної особи.
Найбільша кількість суб’єктів зосереджена в м.Чернівцях (55,5%), Кіцманському (5,3%) і Новоселицькому (5,2%) районах, найменша – в м.Новодністровську та Герцаївському районі (1,4% та 1,8% відповідно). На початку 2009 р. у Чернівцях зарєстровано 28,5 тисяч суб’єктів підприємницької діяльності. Кількість малих підприємств становить 2559 одиниць. На 10 тисяч населення міста припадає 104 малих підприємства. По області цей показник складає 49.
Найбільш привабливими для малих підприємств у Чернівцях залишаються сфери торгівлі, ресторанного господарства, надання транспортних, юридичних послуг та операції з нерухомістю. Частка малих підприємств у цих сферах діяльності становить 87,3% від їх загальної кількості, в тому числі 31,6% - в торгівлі; 21,5% - у сфері здійснення операцій з нерухомістю; 15,8% - у промисловості; 10,1% - у будівництві; 8,2% - у сфері діяльності транспорту та зв’язку.
3. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВИБІРКУ
Вибірка для проведення дослідження була сформована на підставі даних Державного комітету статистики України, головних управлінь статистики АР Крим, Донецької та Чернівецької областей, а також відомостей, що містяться у Національній доповіді «Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні».
Через те що дослідження мало на меті з’ясування поточної ситуації, в якій перебувають підприємства малого та середнього бізнесу у пілотних регіонах, формування вибірки спочатку здійснювалося таким чином, щоб одержані результати були репрезентативними саме для досліджуваної сукупності малих і середніх підприємств. Оскільки мінімально необхідну для коректних статистичних порівнянь кількість середніх підприємств за визначеного Замовником обсягу вибірки забезпечував лише розподіл, який існував до впровадження нових критеріїв визначення суб’єктів підприємництва, саме він і був покладений в основу конструкції вибіркової сукупності дослідження. Крім того, за побажаннями Замовника до вибірки були включені великі підприємства (в обсягах, близьких до їх питомої ваги у генеральній сукупності), а безпосередньо перед початком дослідження – ще й фізичні особи-підприємці. Через те що частка фізичних осіб-підприємців у загальній чисельності суб’єктів малого та середнього підприємництва згідно з даними Держкомстату України становить понад 86%, їх питома вага за визначеного обсягу вибірки не могла бути відповідною, і вона була обрана довільно мінімальною. Але з таким розрахунком, щоб мати можливість робити мінімально статистично надійні порівняння.
При формуванні вибірки до уваги бралися лише активні (діючі) підприємства. Критерії формування вибірки враховували:
- розмір підприємства (виходячи з чисельності зайнятого персоналу);
- сферу господарської діяльності підприємства (галузь економіки);
- географічне місцезнаходження підприємства.
При формуванні вибірки суб’єкти підприємницької діяльності за розміром були розподілені таким чином:
- великі (понад 250 працівників на рік);
- середні (від 50 до 250 працівників на рік);
- малі (до 50 працівників на рік);
- приватні підприємці-фізичні особи (1 особа).
У процесі аналізу малі підприємства були розподілені на такі підгрупи:
- 26–50 працівників на рік;
- 11–25 працівників на рік;
- до 10 працівників на рік.