Інститут соціальної та політичної психології апн україни

Вид материала

Документы

Содержание Очікувані інвестиції та інші джерела фінансування, основні пріоритети щодо їх використання 6. Основні джерела інновацій, розроблення нових продуктів та проведення досліджень, якими користуються суб’єкти підприємництва п 7. Інноваційно-технологічна сфера діяльності суб’єктів мп: стан та перспективи розвитку

Подобный материал:

• Інститут соціальної та політичної психології академії педагогічних наук україни, 64.52kb.
• Міністерство науки І освіти україни львівський національний університет імені івана, 106.69kb.
• Як чинник формування статеворольової, 333.53kb.
• Тема категоріальний апарат соціальної психології, 182.3kb.
• Вихованн, 2030.5kb.
• Малхазов Олександр Ромуальдович. Психофізіологічні механізми управління руховою діяльністю:, 194.6kb.
• Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
• Кочубейник Ольга Миколаївна. Трансформація уявлень про Яонцепцію у крос-культурних, 205.84kb.
• Л. М. Кудояр, кандидат психологічних наук, 3973.47kb.
• Укладач: Яценко Т. В, 1443.89kb.

Очікувані інвестиції та інші джерела фінансування, основні пріоритети щодо їх використання

Для понад 90% суб’єктів підприємницької діяльності основним джерелом фінансування є власний прибуток, і саме він буде лишатися таким і в майбутньому. До числа доволі поширених джерел фінансування належать також позики і фінансова підтримка від сім'ї та друзів. Позиками користуються понад 38% великих підприємств, 44,2% середніх та близько чверті суб’єктів малого підприємництва. Фінансова підтримка від сім'ї та друзів використовується тим часітше, чим дрібнішим є суб’єкт підприємницької діяльності. Серед підприємців-фізичних осіб до цього вдаються 43,4%, серед МП з чисельністю до 10 працівників на рік − 35%, до 25 працівників − 18,9%, до 50 − 14,9%; серед середніх − 9,6%. Великі підприємства, звісна річ, такі джерела фінансування не використовують.

У регіональному розрізі дотепер найактивніше користувалися позиками суб’єкти підприємницької діяльності Чернівецької області. До цього джерела фінансування тут вдавалися 39,9% опитаних, у Криму та Донецькій області − 20,8% і 21,1%, відповідно. Фінансова підтримка від сім'ї та друзів найбільшою популярністю користується у Чернівецькій області. Дотепер нею користувалися тут 41,2% опитаних.У Криму до цього джерала фінансування вдавалося 28,5%, у Донецькій області − 15,8%.

Найрідше суб’єкти підприємницької діяльності з пілотних регіонів використовують лізинг. Кількість тих, хто має досвід його застосування, коливається в межах 3%.

Досвід залучення як джерела фінансування різноманітних програм сприяння, донорських програм чи програм підтримки розвитку бізнесу також мало поширений − його мають від 4% до 9% респондентів. Серед тих, хто співпрацює з GTZ, таких третина. Серед тих, хто співпрацював з GTZ – кожен п’ятий.

У майбутньому переважна більшість суб’єктів підприємницької діяльності планує помітно рідше звертатися до найбільш популярних дотепер джерел фінансування. Відмовитися від них планує приблизно кожен десятий. Утім, вони і надалі лишатимуться найбільш активно використовуваними. Незначна кількість опитаних у майбутньому планує активніше використовувати такі джерела фінансування, як пільгові позики, лізинг та пайова участь. А от найбільшою мірою опитувані сподіваються на програми сприяння, донорські програми чи програми підтримки розвитку бізнесу.



Найчастіше планують використовувати їх як джерела фінансування респонденти Донецької області та АР Крим − 37,1% та 28,8%, відповідно. У Чернівецькій області, судячи з результатів опитування, у майбутньому чекають на скорочення всіх джерел фінансування.

Результати опитування свідчать про те, що чим дрібніший бізнес, тим меншою мірою він розраховує на залучення інвестицій. Якщо серед великих підприємств не планують отримати жодних інвестицій 25%, то серед середніх − 39,6%, серед малих − 57,9%, серед підприємців-фізичних осіб − 65,8%.

Розмір запланованих інвестицій також доволі виразно пов’язаний з розмірами підприємства. На інвестиції понад 500 000 грн. розраховує половина великих підприємств і лише 8,3% середніх. Серед суб’єктів малого підприємництва таких ще менше (менше 4%). Підприємці-фізичні особи переважно розраховують на отримання інвестицій до 50 000 грн. Причому їх відносно небагато − 22,4%. Інвестиції обсягом до 500 000 грн. планують отримати 38,4% малих підприємств та 52,1% середніх.


Найбільше тих, хто планує отримати інвестиції, виявлено у Донецькій області − 62%. Тут також найбільше тих, хто розраховує на інвестиції понад 500 000 грн. − 10,6%. Найменшою мірою очікують на інвестиції у Чернівецькій області. Тут не було жодного респондента, чиє підприємство планувало б отримати інвестиції понад 500 000 грн. Навіть на інвестиції до 50 000 грн. тут розраховує менше чверті респондентів.

Суб’єктів підприємницької діяльності, які б не потребували додаткового капіталу, майже не було виявлено. Найбільше таких у Чернівецькій області − 11%.



У рейтингу завдань, на які підприємці усіх пілотних регіонів насамперед мають намір спрямувати додатковий капітал, перше місце посідають інвестиції у виробництво та інфраструктуру. На значущість цього завдання істотною мірою впливає розмір підприємства. Інвестували б додаткові кошти передусім у виробництво та інфрастуктуру понад 70% респондентів, що презентували малі підприємства з чисельністю працівників до 50 осіб на рік. Аналогічним чином використали б додаткові кошти 60,8% середніх підприємств, 45,9% МП з чисельністю працівників до 25 осіб і 36,7% МП з чисельністю до 10 осіб на рік. Підприємці-фізичні особи потребують додаткових коштів насамперед для запровадження нових продуктів та розбудови системи збуту. На пріоритетність кожного із зазначених завдань вказали по 27,6% опитаних цієї категорії.

До числа задач, які насамперед потребують додаткового капіталу, респонденти також віднесли розбудову системи збуту та інвестиції в імідж підприємства. У Донецькій області на вирішення саме цих завдань спрямували б додаткові кошти відповідно 30,4% і 22% опитаних, у Чернівецькій − 25,3% і 24%, у Криму − 37,9% і 40%. На відміну від інших підприємці Криму значно частіше потребують додаткових коштів для запровадження нових продуктів на ринку. Таких серед опитаних виявилося 43,4%.


6. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ІННОВАЦІЙ, РОЗРОБЛЕННЯ НОВИХ ПРОДУКТІВ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ, ЯКИМИ КОРИСТУЮТЬСЯ СУБ’ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ПІЛОТНИХ РЕГІОНІВ

На момент проведення опитування кількість суб’єктів підприємництва, які мали власні відділи досліджень та розвитку, становила: у Криму − 24,5%, у Чернівецькій області − 16,4%, у Донецькій − 12,1%. Кількість тих, хто не мав та не має таких відділів, коливається від 65% у Чернівецькій області до 83% у Донецькій.

Кількість суб’єктів підприємництва, які втратили власні відділи досліджень та розвитку (ДР), щонайменше у півтора рази перевищує число тих, хто нещодавно створив їх. У Чернівецькій області це співвідношення є на порядок більшим. Колись мали такі підрозділи, а тепер не мають 18,4% суб’єктів підприємництва. Натомість спромоглися створити підрозділи ДР лише 1,4% з них.

Утримувати відділи досліджень та розвитку мають можливість насамперед більші за розмірами суб’єкти підприємництва. Серед великих підприємств таких нині 58,3%, серед середніх − 51,9%, серед малих − 14%, серед підприємців-фізичних осіб −1,3%.

Найчастіше суб’єкти підприємництва пояснюють відсутність власного відділу досліджень та розвитку проблемами фінансування та особливостями продукції (послуг). На ці причини посилаються від 33% до 66% опитаних.



Не дивно, що за такого стану речей власні відділи досліджень та розвитку не так часто виступають як джерела інновацій, розроблення нової продукції та проведення досліджень. Проте й наявний потенціал використовується далеко не повністю. Якщо порівняти кількість респондентів, які підтвердили, що в них існує такий відділ, з кількістю тих, хто зазначив, що цей відділ виступає як джерело інновацій тощо, то дістанемо таку картину. У Криму відповідні відділи мають 24,5% суб’єктів підприємництва. Вказали, що ці відділи виступають джерелом інновацій, 15,9%. У Чернівецькій області це співвідношення таке: 16,4% і 7,5%, у Донецькій − 12,1% і 7%. Найефективніше використовують відділи досліджень та розвитку на середніх та великих підприємствах. Майже на кожному четвертому великому підприємстві та кожному третьому ці підрозділи є джерелом інновацій, розроблення нової продукції та проведення досліджень.

Зовнішні дослідження сьогодні не в пошані. Як до джерела інновацій та розроблення нової продукції до них звертаються ще рідше, ніж до власних відділів досліджень та розвитку. Ще рідше за таке джерело використовуються установи з трансферу технологій. Серед опитаних їх послугами користуються лише середні та малі підприємства, проте їх частка мізерна − від 1,5% серед МП до 5,8% серед середніх.



Найчастіше як джерела інновацій, розроблення нової продукції та проведення досліджень вказувалися аналіз ринку та клієнтів, а також конкуренти. У Донецькому регіоні на перше джерело вказали 61,6% опитаних, у Чернівецькому та в АР Крим − відповідно 81,6% та 80%. Конкуренти згадувалися однаково часто у всіх регіонах. На них вказали дещо більше третини опитаних. Конкуренти, аналіз ринку та клієнтів однаково часто використовуються усіма суб’єктами підприємництва. Проте є ряд джерел інновацій, використання яких доволі виразно корелює з розміром бізнесу. До них належать насамперед публікації, патенти, література, а також раціоналізаторство та винаходи співробітників. Патенти та літературу як джерело інновацій, розроблення нової продукції та проведення досліджень найактивніше використовують великі підприємства − 38,5%. У групі середніх підриємств таких трохи більше третини (34,6%), серед малих − 27,9%, серед підриємців-фізичних осіб − 13,3%. Раціоналізаторство та винаходи співробітників також використовуються тим частіше, чим більшим є підприємство. У групі великих підриємств − 30,8%, середніх − 25,0%, малих − 16,7%, підприємців-фізичних осіб − 6,7%. Спеціалізовані ярмарки є джерелом інновацій насамперед для середніх та великих підприємств. З цією метою їх використовують 42,3% перших і 38,5% других. Частка малих підприємств, для яких ярмарки є стимулом інновацій, становить 28,8%, підприємців-фізичних осіб − 16%.



У сфері досліджень та розроблення нової продукції суб’єкти підприємництва, як правило, найактивніше співпрацюють із своїми колегами по бізнесу. Загалом у пілотних регіонах таких більше третини. Фактично стільки ж і тих, хто ні з ким не співпрацює. Серед підприємців Криму тих, хто має досвід співпраці у сфері досліджень та розроблення нової продукції з іншими установами, − 83%, у Донецькій області − 77,9%. Найменше таких у Чернівецькому регіоні − 28,7%. Окрім колег по бізнесу суб’єкти підприємництва доволі часто співпрацюють з вищими навчальними закладами (ВНЗ), а також сервісними компаніями і конструкторськими бюро (КБ). Досвід співпраці з ВНЗ мають 17,4% опитаних, із КБ − 11,7%. Співпраця з науково-дослідними інститутами не є поширеним явищем. На її наявність загалом по вибірці вказали 7,1% респондентів. Найчастіше до співпраці з науково-дослідними інститутами вдаються у Криму (11,6%), найрідше − у Донецькій області (1,7%). Співробітництво у сфері досліджень та розроблення нової продукції виразно корелює з розміром бізнесу. Чим більшим він є, тим частіше здійснюється така співпраця.


7. ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МП: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ


Кількість респондентів з пілотних регіонів, які вважають, що на даний момент певні технологічні сфери їхнього бізнесу потребують удосконалення, становить трохи більше половини − 56,1%. У Криму на бажаність такого удосконалення вказали 81,5% опитаних, у Донецькій області − 66,1%, у Чернівецькій − 18,9%. У майбутньому потреба у вдосконаленні тих чи тих технологічних сфер бізнесу має послабитися у Донецькій та Кримській областях − на 12% та 6,9% відповідно. У Чернівецькій області кількість суб’єктів підприємництва, зацікавлених у модернізації технологічних сфер бізнесу, навпаки, має зрости на 20,3%.

До числа технологічних сфер, які потребують невідкладного удосконалення, респонденти найчастіше відносили інформаційну та комунікаційну техніку (28,5%), транспортну техніку (21,4%), техніку для виробництва (18,2%), нові матеріали (13,1%). Бажання вдосконалити технології виробництва продуктів харчування; екологічно безпечну техніку; техніку автоматизації, вимірю­валь­ну та сенсорну техніку; техніку для обробки поверхонь, тонкі шари; техніка для енергетики; мeдичну техніку висловили від 4% до 7% опитаних. Потребу у вдосконаленні інших сфер задекларували менше 3% опитаних.



Потреба у поточному вдосконалені тих чи тих сфер висловлювалися тим частіше, чим більшим є підприємство. Так, наприклад, на необхідність модернізації транспортної техніки у групі великих підприємств вказали 69,2%, середніх − 40,4%, малих − 19,6%, підприємців-фізичних осіб − 7,9%. На необхідність удосконалення інформаційної та комунікаційної техніки відповідно 46,2%, 32,7%, 29,4%, 18,4%.

Респонденти з малих підприємств до числа сфер, що потребують поточного вдосконалення, найчастіше відносили такі: інформаційна та комунікаційна техніка (29,4%); транспортна техніка (19,6%); техніка для виробництва (19%), нові матеріали (13,5%). На необхідність удосконалення технологій виробництва продуктів харчування; техніки автоматизації, вимірю­валь­ної та сенсорної техніки; екологічно безпечної техніки; техніки для обробки поверхонь, тонких шарі; техніки для енергетики вказали від 6,4% до 4% опитаних. Потребу у вдосконаленні інших сфер задекларували менше 3% опитаних.

Підприємці-фізичні особи найчастіше висловлювали потребу у вдосконаленні інформаційної та комунікаційної техніки, а також транспортної техніки − 18,4% і 7,9% відповідно.

У майбутньому істотних змін щодо пріоритетності у вдосконаленні технологічних сфер поки що не очікується. Дещо може зменшитися потреба у вдосконаленні інформаційної та комунікаційної техніки (з 28,5% до 18%). Потреба у вдосконаленні техніки для виробництва, екологічно безпечної техніки, нових матеріалів, навпаки, може на 3-5% збільшитися.

Вважають, що мають власний потенціал вдосконалення за рахунок досліджень та розвитку близько 30% опитаних. Найбільше таких у Криму, найменше − у Чернівецькій області. Найчастіше респонденти вказували, що мають власний потенціал для вдосконалення таких сфер: інформаційна та комунікаційна техніка (12,8%), транспортна техніка (10,1%), техніка для виробництва (9,2%), нові матеріали (6,4%), технології виробництва продуктів харчування (4,7%), екологічно безпечна техніка (4,3%). У більшості випадків, чим більшим є підприємство, тим частіше воно має власний потенціал вдосконалення. Єдиною сферою, де такий потенціал є фактично не залежить від розміру суб’єкта господарювання, є інформаційна та комунікаційна техніка.

Найчастіше учасники опитування виказували запит на зовнішню допомогу у вдосконаленні наступних технологічних сфер: техніка для виробництва (23,6%), транспортна техніка (16,1%), нові матеріали (13,9%), інформаційна та комунікаційна техніка (13,1%), екологічно безпечна техніка (9,4%), технології виробництва продуктів харчування (7,5%), техніка для обробки поверхонь, тонкі шари (6,9%), техніка автоматизації, вимірю­валь­на та сенсорна техніка (6,4%), техніка для енергетики (4,7%), біотехніка та генна інженерія (3,6%). Найчастіше запит на зовнішню допомогу формулювали респонденти АР Крим, найрідше − Чернівецької області. Більш крупні суб’єкти господарювання робили це частіше за дрібніших.

Що стосується форм зовнішньої допомоги у найбільш актуальних для себе технологічних сферах, то найчастіше респонденти хотіли б отримати: підтримку у просуванні на ринку (34,9%), надання інформації про можливості сприяння, тощо (26,3 − 24,4%), створення мереж бізнес-контактів (23,1%), забезпечення відповідної співпраці (22,5%), особисті зустрічі з носіями досвіду (20,6%), підвищення кваліфікації та залучення кадрів (20,1%), центри демонстрації технологій (16,9%), підтримку проектів з досліджень та розвитку (16,1%), інноваційний консалтинг, орієнтований на технології (12,0%).



Загалом по пілотних регіонах готові платити за послуги, пов’язані з такою підтримкою, 22,3% опитаних. У Криму таку готовність висловили 32,9% опитаних, у Донецькій області − 19%, у Чернівецькій − 13%. Кількість готових платити у групі великих підриємств становить 40%, середніх − 34,7%, малих − 22%, підприємців-фіичних осіб − 12,7%. В середньому респонденти готові сплачувати за такі послуги 10 122 грн. Великі підприємства можуть платити до 30 000 грн., середні − 18 700 грн., малі − 8 480 грн., підприємці-фізичні особи − 2,290 грн.


У переліку факторів, які на думку респондентів гальмують розробку та впровадження нової продукції і виробничих процесів на їх власному підприємстві, перше місце впевнено посідають проблеми з фінансуванням. На наявність таких проблем вказали близько 70% опитаних. Впливу інших факторів надається помітно меншого значення. За частотою згадування вони розташовуються таким чином: відсутність партнерів для можливої співпраці (22,2%), неготовність до інновацій з боку клієнтів (17,3%), іміджеві проблеми (15,9%), недостатні за обсягом заходи з досліджень та розвитку (13,2%), відсутність інноваційних стратегій (11,9%), брак кваліфікованого власного персоналу (11,2%), брак знань про проектний менеджмент (7,2%), недостатня продуктивність обладнання (8,3%), незнання потреб клієнтів (4,7%).

Серед форм трансферу знань та технологій найактивніше застосовуваною є використання зовнішніх джерел інформації. Нею у пілотних регіонах користується 36,6% суб’єктів господарювання. Найчастіше це роблять великі підприємства − 76,9%, помітно рідше малі та середні − 38,5% і 38,3% відповідно, ще рідше малі − 21,1%. У регіональному розрізі найчастіше до цієї форми трансферу звертаються підприємці Криму − 46,6%, дещо рідше Донецької та Чернівецької області − 36,8% і 27% відповідно.

Інші форми трансферу знань та технологій не набули широкого розповсюдження. До числа тих, якими у пілотних регіонах користується в середньому принаймні 11% опитаних, належать участь у заходах з підвищення кваліфікації, які спрямовані на трансфер технологій, а також мережева співпраця. До інших форм вдаються щонайменше удвічі менше респондентів.

За власний рахунок планується забезпечити розвиток передусім вже найактивніше використовуваних форм трансферу знань та технологій. Проте від 10% до 14% опитаних вважають, що це можливе лише за умови надання зовнішньої підтримки.

До числа інших найзатребуваніших форм трансферу знань та технологій, які на думку респондентів можливі лише за умови на­да­ння зовнішньої підтримки, належать такі: цілеспрямований обмін персоналом (16,1%), надання контактів для зв’язку з донорами технологій (14,6%), півпраця з проектами у сфері досліджень та розвитку (13,3%), використання інноваційного консалтингу, орієнтованого на трансфер технологій (12,2%).


8. ВИСНОВКИ

1. В умовах економічної кризи суб’єкти підприємницької діяльності пілотних регіонів частіше скорочували, ніж збільшували кількість працюючих. Частка тих, чий оборот зменшився, також перевищує кількість тих, хто спромігся його збільшити. Насамперед це стосується суб’єктів малого підприємництва. Середні підприємства виявили більшу стійкість. У цій категорії чисельність підприємств, які порівняно з 2004 р. збільшили кількість працівників та свій оборот, дещо перевищила чисельність тих, які їх скоротили.
   
2. Суб’єкти підприємницької діяльності пілотних регіонів у 2009 р. збували свою продукції переважно на місцевому та регіональному ринках. На ці сегменти відповідно припало 74,3% і 25,1% збуту. На загальноукраїнський сегмент ринку припало 14,8% збуту, на зовнішні ринки − 8,6%. На місцеві ринки зорієнтовані передусім суб’єкти малого підприємництва. Серед підприємців-фізичних осіб на цей сегмент ринку припадає майже 90% збуту, серед МП − 74%. Загальноукраїнський та зовнішній ринки відіграють значну роль у збуті продукції Криму та Донецької області. Протягом найближчих 1-4 років опитуваними очікується збереження існуючих пріоритетів між ринками. Очікування підприємців Чернівецької області можуть свідчити про можливе зародження тенденції до економічної самоізоляції цього регіону через деяке зменшення регіонального та загальноукраїнського сегментів ринку та стагнації усіх інших, окрім місцевого.
   
3. Криза не призвела до домінування у підприємницькому середовищі пілотних регіонів песимістичних очікувань. Зменшення загальної кількості працівників протягом найближчих 2-4 років очікують лише 9% опитаних, скорочення обороту − 22,9%. Переважна ж більшість вважає, що у найближчому майбутньому щойно згадані показники не зазнають змін. На збільшення кількості працівників сподіваються 46,2% респондентів, а 30,8% очікують зростання обороту. Найоптимістичніше налаштовані підприємці Криму. У Чернівецькій області, навпаки, переважають песимістичні очікування. Цілком можливо, що це пов’язано з прогностичними орієнтаціями, пов’язаними з президентськими виборами.
   
4. До трійки найгостріших бізнесових проблем власних підприємств респонденти найчастіше включали: проблеми з фінансуванням, обмежену кількість клієнтів та бюрократію. Найменш гострими проблемами опитувані вважали низьку кваліфікацію працівників та низьку якість продукції.
   
5. У більшості із запропонованих для оцінки сфер взаємодії суб’єктів підприємницької діяльності з бізнес-середовищем істотних змін протягом останнього року не відбулося. На це вказали щонайменше близько половини опитаних. Винятком є лише сфера фінансової підтримки бізнесу, на погіршення якої вказали понад 80% опитаних. Респонденти Донецької області та Криму частіше вважали, що ситуація погіршилася, ніж покращалася. У Чернівецькій області опитувані, як правило, дотримувалися протилежної думки. Респонденти, які співпрацювали з GTZ, частіше за своїх колег вважали, що ситуація змінилася на краще.
   
6. Дещо частіше за інші до числа таких, що потребують вдосконалення, респонденти відносили підрозділи, відповідальні за роботу персоналу. Найрідше респонденти вказували на необхідність вдосконалення роботи відділів контрою якості, виробництва та бухгалтерії. У переважній більшості випадків це завдання вирішується власними силами. Потребу у зовнішній підтримці найчастіше висловлювали респонденти Чернівецького регіону.