Geum.ru

Інститут соціальної та політичної психології академії педагогічних наук україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Слюсаревський Микола Миколайович
Корнієнко Анатолій Анто­нович
Подобный материал:
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ


Університет «Україна» плідно співпрацює з Інститутом соціальної та політичної психології АПН України Студенти нашого університету проходять практику у цій вельми поважній установі. Тому виникла потреба детальніше ознайомити нашого читача з цим інститутом, його керівниками, науковими співробітниками.

Інститут соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України створений 26 січня 1994 року як Науково-практичний центр політичної психології АПН України. 14 жовтня 1996 р. центр реорганізовано в Інститут соціальної та політичної психології АПН України.

В Україні це - єдина наукова установа такого профілю. Його діяльність зумовлена потребами становлення і розвитку в нашій державі соціальної та політичної психології як наукових дисциплін, що є необхідними складовими сучасної системи знань про людину й суспільство, шляхи гармонізації та гуманізації суспільних відносин узагалі і в сфері освіти зокрема.

Інститут є колективним членом Міжнародного товариства політичних психологів, Товариства психологів України, Асоціації політичних психологів України, Соціологічної асоціації України.

До наукових підрозділів Інституту входять лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень, соціальної психології особистості, психології мас та організацій, психології політичної освіти, психології політичного вибору, психології політичного іміджмейкінгу, пропаганди та реклами, моніторингу суспільно-політичних процесів та відділ соціально-психологічних проблем здоров'я.

Загальна кількість працівників — 105, із них: наукових співробітників - 73, членів АПН України - 2, докторів наук - 14, кандидатів наук - 31.

Основні напрями досліджень:

— теоретико-методологічні засади соціальної та політичної психології;

— комплексний аналіз соціальної ситуації особистісного та громадянського розвитку дітей і молоді;

— психологічні механізми соціалізації особистості, підвищення її соціально-адаптаційних можливостей, особистісного зростання;

— стан, закономірності і тенденції розвитку масової свідомості та поведінки;

— проблеми психології влади, політичного лідерства, участі громадян у політичному житті;

— психологічні технології прогнозування суспільно-політичних процесів та впливу на їх перебіг.

Поряд із фундаментальними науковими розробками проводяться численні прикладні дослідження, що мають на меті відстеження та прогнозування найважливіших тенденцій суспільного розвитку, електоральної поведінки, вироблення науково обґрунтованих рекомендацій з актуальних проблем державотворення. Вивчаються соціально-психологічні умови реформування освіти, суспільні настрої вчителів. Інститут бере участь у виконанні національних, державних та міжгалузевих програм. Результати цих досліджень використовуються Адміністрацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони України, Міністерством освіти і науки України.

Науковці Інституту активно працюють у сфері психологічної практики. Головними напрямами роботи у цій сфері є психологічне консультування; психологічна підтримка рідних і близьких людини, яка перебуває у кризовому стані; психотерапевтичний супровід; соціально-психологічні тренінги, ділові ігри, «мозкові штурми», психодіагностичні обстеження; тестування рекламно-інформаційних матеріалів, підготовка експертних висновків.

Інститут здійснює через аспірантуру й докторантуру підготовку фахівців вищої кваліфікації за спеціальностями 19.00.01 — загальна психологія, історія психології та 19.00.05 — соціальна психологія для наукових установ, вищих і середніх навчальних закладів, а також для органів державного управління, органів правопорядку, для системи соціального захисту (психологічна допомога ВІЛ-інфікованим, хворим на СНІД та іншим групам ризику), засобів масової інформації. В Інституті діє спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю 19.00.05 — соціальна психологія.

За 10 років від часу створення Інституту його співробітниками опубліковано 1 469 праць загальним обсягом понад 1 800 друкованих аркушів. Серед них: монографії — 33, підручники та навчальні посібники — 31, збірники наукових праць — 29. Автори трьох монографій і підручника у різні роки відзначалися першими преміями АПН України: В.О. Татенко (1997), В.А. Роменець, І.П. Маноха (1998), О.А. Донченко, Ю.В. Романенко (2001), Т.М. Титаренко (2003); однієї монографії — третьою премією: Н.Ф. Каліна, Є.В. Чорний, О.Д. Шоркін (1999).

Періодичні видання: збірник "Наукові студії із соціальної та політичної психології; журнали: Психологічні перспективи (спільно з Волинським державним університетом ім. Лесі Українки), "Психодрама і сучасна психотерапія" (спільно з Асоціацією психодрами).


Слюсаревський Микола Миколайович — директор Інституту соціальної та політичної психології АПН України (з 1996), кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент АПН України. Президент Асоціації політичних психологів, член Товариства психологів України.

Народився 02.01.1949.

Закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, факультет журналістики.

З 1979 працював у Науково-дослідному інституті психології Міносвіти УРСР (нині Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України), в лабораторії психології та пропаганди, від молодшого наукового співробітника до завідувача лабораторією та з 1991 — відділення психології управління. З 1994 — директор Науково-практичного центру політичної психології АПН України. У 1996-1997 pp., залишаючись директором Центру (Інституту), водночас працював у Кабінеті Міністрів України завідувачем інформаційно-аналітичного відділення Служби Прем'єр-міністра; у 2000— 2002 — в Адміністрації Президента України керівником Управління з питань політичного аналізу та планування. Згуртував колектив із неповторною атмосферою людяності та цінностями істини в науковому пошуку.

Наукові інтереси: психологія політики; масовищні психічні явища; етнологія та етнопсихологія; теорія комунікації; масові інформаційні процеси; психологія пропаганди та реклами; психологія навчання дорослих.

Основні праці: «Психология политической учебы» (1985, редактор, співавт.). «Психология и педагогика пропаганды» (1986, співавт.). «Психологические основы политической учебы молодежи: Практикум» (1987, редактор, співавт.). «Слово, рисунок, цвет: Психологический анализ наглядных средств политической агитации» (1995, співавт.). «Ілюзії і колізії: Нариси, статті, інтерв'ю на теми політичної та етнічної психології» (1998). «Соціальна психологія в Україні: Довідник» (2004). Усього понад 100 наукових праць.

Корнієнко Анатолій Анто­нович — кандидат психологічних наук (з 1985), віце-президент Товариства психологів України (з 1991), член Асоціації політичних психологів України (з 1996).

Народився 02.09.1945 у с. Гребінки Васильківського району Київської області. Закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. О.М. Горького (1969).

Професійна діяльність: школа-інтернат № 88, вихователь, учитель, завуч; з 1975 — Одеський інститут удосконалення вчителів, методист; з 1975 — науково-дослідний Інститут психології Міністерства освіти України, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, заступник директора, виконуючий обов'язки директора; з 1996 — Інститут соціальної та політичної психології АПН України, учений секретар, заступник директора.

Головні здобутки розроблюваних тем: розроблено психолого-педагогічні засади та методику формування позитивних якостей особистості аномальних дітей та поліпшення соціально-трудової адаптації випускників допоміжних шкіл.

Відзнаки: Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (1999), Відмінник освіти України (2002), Грамота Верховної Ради України (2004).

Основні напрями наукової роботи: соціальна психологія — суспільно-політичні процеси; спеціальна психологія — психологія дітей-олігофренів, соціально-трудова адаптація аномальних учнів.

Основні праці: «Особенности отношения к профессионально-трудовому обучению» (1982). «Психологические особенности формирования в учащихся вспомогательной школы положительного отношения к производительному труду» (1985). «Гуманизм концепции Г.С. Костюка» (1992).

Найдьонова Любов Антонівна — учений секретар Інституту соціальної та політичної психології АПН України (з 2004), кандидат психологічних наук (з 1993).

Народилася 24.11.1963. Закінчила Харківський державний університет, факультет психології (1986); аспірантуру Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (1993); докторантуру Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (1999).

Професійна діяльність: 1987-1990 - Горлівський педагогічний інститут іноземних мов, кафедра педагогіки і психології, стажер, викладач; 1990-1991 - Запорізький державний університет, кафедра педагогіки і психології, викладач; 1993-1996 - Державний інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників, старший викладач; 1999-2000 - Інститут рефлексивних досліджень і спеціалізації, провідний науковий співробітник; 2000-2004 - Інститут соціальної та політичної психології АПН України, старший науковий співробітник лабораторії психології політичного вибору.

Член Товариства психологів України, Міжнародної асоціації психології особистості (з 1998), Всесвітньої асоціації прикладної психології (з 2000).

Наукові інтереси: психологія групової рефлексії; психологія особистості; прикладна психологія.

Основні праці: «Методические рекомендации по применению психодиагностических методов в процессе обучения» (1991). «Экспериментальное исследование рефлексивных механизмов музыкально-образного мышления подростков» (1992, співавт.). «Reflektive Creative Workshop (RCW) in the Specific Economic Situation in the Ukraine» (1993). Усього понад 50 наукових праць.


Матеріали надані науковою частиною

Інституту соціальної та політичної психології АПН України,

Газета «Університет «Україна», №1-2, 2005