Інститут соціальної та політичної психології апн україни
| Вид материала | Документы |
- Інститут соціальної та політичної психології академії педагогічних наук україни, 64.52kb.
- Міністерство науки І освіти україни львівський національний університет імені івана, 106.69kb.
- Як чинник формування статеворольової, 333.53kb.
- Тема категоріальний апарат соціальної психології, 182.3kb.
- Вихованн, 2030.5kb.
- Малхазов Олександр Ромуальдович. Психофізіологічні механізми управління руховою діяльністю:, 194.6kb.
- Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
- Кочубейник Ольга Миколаївна. Трансформація уявлень про Яонцепцію у крос-культурних, 205.84kb.
- Л. М. Кудояр, кандидат психологічних наук, 3973.47kb.
- Укладач: Яценко Т. В, 1443.89kb.
Характеристика вибірки за розміром підприємства
| | Розподіл суб’єктів підприємницької діяльності у генеральній сукупності (до впровадження нових критеріїв визначення СПД) | Розподіл суб’єктів підприємницької діяльності у вибірковій сукупності |
| Великі підприємства | 0,2 | 2,8 |
| Середні підприємства | 14,7 | 11,1 |
| Малі підприємства | 85,1 | 69,6 |
| | фізичні особи-підприємці* | 16,5 |
* Примітка. В структурі загальної кількості СПД (суб’єктів підприємницької діяльності) підприємства складають 13,7 %, а фізичні особи-підприємці - 86,3%
Характеристика вибірки у розрізі економічної діяльності підприємств
Відібрані для опитування підприємства презентували усі значущі для приватного сектора галузі економіки України, за винятком рибного господарства. Структура вибірки у розрізі галузей економіки представлена в табл.
Таблиця
Розподіл суб’єктів підприємництва за видами економічної діяльності
| Вид економічної діяльності | Частка суб’єктів підприємницта у генеральній сукупності (у %) | Частка суб’єктів підприємницта у вибірці (у %)* |
| Сільське, мисливське та лісове господарство + Рибальство, рибництво | 4,9 | 3,2 |
| промисловість | 15,0 | 22,9 |
| Будівництво | 10,0 | 11,8 |
| Торгівля | 32,0 | 28,0 |
| Готелі та ресторани | 3,2 | 3,9 |
| Транспорт і зв’язок | 5,1 | 6,2 |
| Фінансова діяльність | 1,4 | 0,9 |
| Операції з нерухомим майном, орендою, інжиніринг та надання послуг підприємцям | 23,3 | 10,3 |
| Освiта | 0,6 | 0,4 |
| Охорона здоров'я | 1,3 | 2,1 |
| Надання комунальних послуг; дiяльнiсть у сферi культури та спорту | 3,2 | 11,6 |
| Інші види діяльності | − | 4,3 |
*Примітка. Сума перевищує 100%, оскільки деякі респонденти зазначали кілька видів економічної діяльності
Майже 85% досліджених підприємств були засновані після проголошення незалежності України і лише 15,2% − до 1991 р. Серед останніх є й такі, що мають дуже поважний вік. Час заснування найстаріших із обстежених підприємств припадає на 1853 р. (Крим), 1912 р. (Чернівецька обл.) та 1920 р. (Донецька обл.). Більше половини з досліджених підприємств були засновані після 2000 р. Найбільше у вибірці підприємств, які були створені у період 2001–2005 рр. − 32,8%. Частка підприємств, які існують не більше 4 років, становить 18,8%. Найбільше таких в АР Крим − 23,1%, найменше у Чернівецькій області − 14,2%.
Не менше 93% досліджених суб’єктів підприємницької діяльності являють собою самостійні підприємства, решта − філії чи структурні підрозділи інших підприємств та компаній.
У цілому по пілотних регіонах близько чверті (25,5%) респондентів віднесли свій бізнес до сфери виробництва, решта − до сфери послуг. Опитуванням були охоплені суб’єкти підприємництва практично усіх видів економічної діяльності.
Розподіли підприємств за часом їх заснування серед тих, хто має досвід співпраці з GTZ, та не має такого, є досить схожими.
4. ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ ТА НАЙБЛИЖЧІ ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВИТКУ
В умовах економічної кризи суб’єкти підприємницької діяльності частіше скорочували, ніж збільшували кількість працюючих. Причому чим меншим є підприємство, тим частіше воно вдавалося до цих заходів. Підприємства, на яких кількість працюючих порівняно з 2004 р. скоротилася, становить: серед великих − 30,8%, серед середніх − 36,5%, серед малих − 37,7%. Чи дрібнішим є підприємство, тим частіше чисельність його персоналу не зазнавала змін протягом останніх п’яти років. За цей час без змін лишилася кількість працівників у 67,1% підприємців-фізичних осіб. Частка малих підприємств, штат яких не змінився, становить 57,7%, середніх − 15,4%, великих − 15,4%. Натомість чим більшим є підприємство, тим частіше воно протягом зазначеного періоду збільшувало кількість працюючих. Частка тих, хто порівняно з 2004 р. збільшив кількість працівників, становить: серед підприємців- фізичних осіб − 3,9%, серед малих підприємств − 22,1%, серед середніх − 40,4%, серед великих − 53,8%.
Середня кількість працівників на одному підприємстві у 2009 р. виявилася такою:
- серед великих підприємств − 853 особи;
- серед середніх підприємств − 113 осіб;
- серед малих підприємств − 13 осіб;
- у підприємців-фізичних осіб − 2 особи.
Результати опитування щодо кількості працівників на малих підприємствах істотно відрізняються від даних офіційної статистики, представленої у розділі 2. Згідно із статистичними даними в середньому на одному малому підприємстві працює 7 осіб. Згідно з результатами опитування − майже удвічі більше. Така розбіжність виявляється вже не вперше. Дослідники та експерти, які з цим стикалися, пояснюють її так. Посилаючись на глибинні та фокус-інтерв’ю з підприємцями, вони констатують, що представники малого бізнесу зацікавлені у приховуванні реальної кількості зайнятих, а також реального рівня заробітної плати найманих працівників. Прийом на роботу нової людини і пов’язана з цим сплата усіх податків та зборів на сьогодні є доволі важким тягарем, і тому підприємці вдаються до нових форм зайнятості. Зокрема, починаючи із 2006 р. багато підприємств стали активно переводити своїх співробітників на становище фізичних осіб-підприємців. Експерти вважають, що це дозволило роботодавцям економити на відрахуваннях з фонду оплати праці, а також не дотримуватися деяких положень трудового законодавства.
У цілому в пілотних регіонах у 2009 р. скоротили чисельність персоналу близько третини опитаних суб’єктів підприємницької діяльності, збільшили − 22,1%. Найбільше тих, хто вдався до скорочень працівників, було виявлено у Чернівецькій − 37,8% та Донецькій областях − 35,6%; найменше у Криму − 25,3%. Частка СПД (суб’єктів підприємницької діяльності), які порівняно з 2004 р. збільшили чисельність працівників, навпаки, є найбільшою у Криму. Тут кількість працюючих у 2009 р. зросла майже на кожному третьому підприємстві (32,2%). У Чернівецькій області таких підприємств 20,9%, у Донецькій − 14,4%.
Суб’єкти підприємницької діяльності у пілотних регіонах в умовах кризи помітно частіше звільняли жінок, ніж збільшували їх чисельність. Загалом скоротили кількість жінок серед інших працівників 22,5% опитаних СПД, збільшили − 13,5%. Ця тенденція притаманна насамперед суб’єктам малого підприємництва. Серед них число тих, хто скоротив кількість працівниць, удвічі перевищує чисельність тих, хто збільшив їх чисельність. Найбільш інтенсивно витіснення жінок з ринку праці відбувалося у Чернівецькій та Донецькій областях. У Криму кількість жінок серед інших працівників, навпаки, збільшилася.
Чисельність жінок-керівників порівняно з 2004 р. істотним чином не змінилася. На скорочення кількості жінок серед керівного складу вказали 7,5% респондентів, на збільшення − 6,6%. А от протягом найближчих
2-4 років усі досліджені категорії суб’єктів підприємницької діяльності очікують скоріше збільшення чисельності жінок-керівників, ніж їх скорочення. У цілому в пілотних регіонах очікують зростання жінок-керівників 18,4% респондентів, зменшення − 2,6%.
Чимало підприємств в умовах економічної кризи зазнало спаду обороту. Частка СПД , оборот яких від 2004 р. зменшився, становить: серед великих підприємств − 23,1%; серед середніх − 30,8%; серед малих − 32,2%; серед підприємців фізичних осіб − 38,2%. А от збільшення обороту вдалося досягти насамперед середнім підприємствам. Серед них збільшили оборот 38,5%, тоді як серед великих таких було 30,8%, серед малих − 22,1%, серед підприємців-фізичних осіб − 19,7%. Середні підприємства виявилися також лідерами і за абсолютною величиною обороту. Середній рівень обороту в цій групі підприємств у 2009 р. становив понад 91,8 млн. грн., тоді як серед досліджених великих підприємств − трохи більше 19,2 млн. Оборот серед малих підприємств у середньому становить близько 820,6 тис. грн., серед підприємців-фізичних осіб − близько 140 тис. грн.
У цілому в пілотних регіонах у 2009 р. скорочення обороту зазнали близько третини опитаних СПД (32,8%), збільшили − 23,8%. Найбільший спад обороту зафіксований серед підприємців Чернівецької області. Тут оборот зменшився майже у кожного другого − 48%. У Донецькій таких було 35,1%, в АР Крим − 14,4%.
Суб’єкти підприємницької діяльності пілотних регіонів у 2009 р. збували свою продукції переважно на місцевому та регіональному ринках. На ці сегменти відповідно припало 74,3% і 25,1% збуту. Найбільшою мірою на місцевий ринок орієнтовані підприємці Чернівецької та Донецької областей, які реалізують на ньому відповідно 81,3% і 79% виробленої продукції. Помітно меншою мірою зорієнтовані на місцевий ринок підприємці Криму. На цей сегмент ринку тут припадає 58,1%. Регіональний ринок становить дещо більше третини для підприємців Донецької області та Криму. У Чернівецькій області він удвічі менший, на нього припадає 15,8% збуту.
На загальноукраїнському ринку продукція підприємців Чернівецької області майже не представлена − частка збуту у цьому сегменті становить лише 3,6%. А от АР Крим та Донецька область збувають на загальноукраїнському ринку понад чверть виробленої продукції.
Зовнішні ринки відіграють у збуті продукції Криму та Донецької області майже таку роль, як і загальноукраїнський. Підприємці Криму збувають на зовнішніх ринках 22,7% виробленої продукції, Донецької області − 27,8%. Причому кримчани помітно активніше за донеччан працюють на ринках країн-сусідів. Про присутність підприємців Чернівецької області на ринках інших країн можна говорити лише з деякою мірою умовності, адже на цей сегмент ринку припадає лише 0,9% збуту.
Аналіз очікувань щодо збуту продукції протягом найближчих 1-4 років свідчить про збереження існуючих пріоритетів між ринками. У всіх без винятку регіонах очікується розширення сегментів ринку у такому порядку: місцевий, регіональний, загальноукраїнський, інші країни. Очікування підприємців Чернівецької області привертають особливу увагу, оскільки співвідношення між прогнозованим зростанням і спадом окремих сегментів ринку свідчать про можливе зародження тенденції до економічної самоізоляції цього регіону через деяке зменшення регіонального та загальноукраїнського сегментів ринку й стагнації усіх інших, окрім місцевого.
На місцеві ринки зорієнтовані передусім суб’єкти малого підприємництва. Серед підприємців-фізичних осіб на цей сегмент ринку припадає майже 90% збуту, серед МП − 74%. Не менш важливим місцевий ринок є також для середніх та великих підприємств, які реалізують на ньому більшу частину виробленої продукції − 58,4% і 57,2%, відповідно. Великі підприємства більшою мірою за усіх інших зорієнтовані на зовнішній та загальноукраїнський ринки, середні підприємства − на регіональний.
Криза не призвела до домінування у підприємницькому середовищі пілотних регіонів песимістичних очікувань. Зменшення загальної кількості працівників протягом найближчих 2-4 років очікують лише 9% опитаних, скорочення обороту − 22,9%. Переважна ж більшість вважає, що у найближчому майбутньому щойно згадані показники не зазнають змін. Більше того, 46,2% респондентів сподіваються на збільшення кількості працівників, а 30,8% очікують зростання обороту. Найоптимістичніше налаштовані підприємці Криму. Більше половини з них (58,9%) сподіваються протягом найближчих 2-4 років на зростання кількості працівників. Спаду майже ніхто з них не очікує (таких усього 07,%). Дещо поміркованішими у своїх сподіваннях є підприємці Донецької області. Тут на збільшення кількості працівників очікують близько половини підприємців (49,4%), спад прогнозують 8,6%. Підприємці цих областей сподіваються також на зростання обороту. У Чернівецькій області, навпаки, переважають песимістичні очікування. Тут кількість тих, хто прогнозує скорочення обороту та скорочення кількості працюючих, переважає чисельність тих, хто очікує на поліпшення цих показників. Цілком можливо, що це пов’язано з прогностичними орієнтаціями, пов’язаними з президентськими виборами.
Найоптимістичніше налаштовані представники великих підприємств та суб’єкти малого підприємництва ( МП та підприємці-фізичні особи). Дещо меншою мірою оптимізм притаманний середнім підприємствам. Серед респондентів, які репрезентують великі підприємств, різниця між кількістю тих, хто очікує зростання, і тими, хто очікує зменшення кількості працівників, становить +38,5%; серед малих підприємств − +33,2%; серед підприємців-фізичних осіб − +30,9%; серед середніх підприємств − +23%.
5. СТАН ВИЗНАЧАЛЬНИХ ФАКТОРІВ ДІЛОВОГО
ТА ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ У ПІЛОТНИХ РЕГІОНАХ
Найгостріші проблеми суб’єктів підприємництва. До трійки найгостріших бізнесових проблем власних підприємств респонденти найчастіше включали: проблеми фінансування, обмежену кількість клієнтів та бюрократію. Найбільш одностайними думки респондентів були щодо проблем фінансування. Брак фінансів визнавався за найгострішу проблему суб’єктами підприємницької діяльності в усіх регіонах і фактично не залежав від розміру підприємства. Хіба що у групі великих підприємств цей чинник посів друге місце, поступившись за ступенем гостроти проблемі обмеженої кількості клієнтів.
Найменш гострими проблемами опитувані вважали низьку кваліфікацію працівників та низьку якість продукції. Стурбованість рівнем кваліфікації працівників та якістю певною мірою корелює з розміром підприємства. Найбільшу занепокоєність ця проблема викликає на великих підприємствах, найменшу − у підприємців-фізичних осіб та у групі малих підприємств, на яких зайнято до 10 працівників. Регіональних відмінностей у ставленні щодо цієї проблеми не виявлено.
Найбільші відмінності в оцінках ступеня гостроти запропонованих проблем були виявлені стосовно браку кількості фахівців з продажу та недостатньої дослідженості ринку. Якщо у Криму проблема кількості фахівців з продажу посідає друге місце, то у Чернівецькій області − останнє. Дефіцит фахівців з продажу є найбільш гострою проблемою для великих підприємств. Найменшою мірою вона турбує малі підприємства з чисельністю персоналу до 10 осіб та підприємців-фізичних осіб. Актуальність проблем дослідження ринку більшою мірою відчувають підприємці Криму, де ця проблема посіла 4 місце, меншою мірою − підприємці Донецької та Чернівецької областей (тут ця проблема опинилася відповідно на 8-му та 10-му місцях).
До числа проблем, ступінь гостроти яких має доволі істотні регіональні відмінності, належать також проблеми, пов’язані з дозвільною системою, ліцензуванням та недостатньою потужністю обладнання. Не вистачає існуючих потужностей обладнання підприємцям Чернівецької області, які поставили цю проблему на 4-те місце. Найменшою мірою стурбовані цим у Донецькій області та в Криму, де вона посідає останнє або ж передостаннє місце. Ступінь гостроти проблеми потужності обладнання доволі виразно пов’язаний із розміром підприємства. Як правило, чим дрібніше воно, тим менш актуальною є ця проблема. Проблеми з дозвільною системою та ліцензуванням найбільшою мірою відчувають у Донецькій області, де вона посідає 4-те місце. У Криму та Чернівецькій області її ставлять на 8-ме місце. Що ж до розміру підприємства, то проблема дозволів та ліцензій не є найгострішою проблемою лише для великих підприємств. Не можна вважати її найгострішою і для дрібніших суб’єктів піжприємницької діяльності, оскільки вона посідає передостанні (6-8) місця у загальному рейтингу проблем.
Динаміка ситуації у сферах стосунків бізнесу з владою,
контролюючими органами тощо
У більшості із запропонованих для оцінювання сфер взаємодії суб’єктів підприємницької діяльності з бізнес-середовищем істотних змін протягом останнього року не відбулося. Найстабільнішою за оцінками респондентів є сфера реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності. На відсутність змін у ній вказали від 62,2 % до 75,5 % опитаних (Донецька та Чернівецька області відповідно).
Якщо ж говорити про динамічну складову ситуації, то вона скоріше погіршувалася, ніж поліпшувалася.
Найбільшою мірою із цілком зрозумілих причин погіршилася ситуація у сфері фінансової підтримки бізнесу. На зменшення доступності кредитування в АР Крим вказали 84,2 % опитаних, у Донецькій області − 83,7 %, у Чернівецькій − 72,3 %. Погіршення у сфері кредитування бізнесу всі категорії підриємців відчули майже однаковою мірою. Дещо рідше за інших вказували на погіршення ситуаціїї у цій сфері лише підприємці-фізичні особи. Серед останніх на зменшення доступності кредитів вказали 72 %, серед респондентів-підприємств − від 80 до 85 %.
Нефінансова підтримка з боку державних та недержавних організацій, фондів сприяння бізнесу в умовах кризи також у більшості випадків погіршилася. Частіше за інших вказували на це респонденти з Донецького регіону − 53,2 %. Більше третини таких було у Криму (34,3 %), найменше − у Чернівецькій області (14,4 %). У Чернівецькій області найбільше виявилося тих, хто вказав на поліпшення ситуації у цій сфері − 22,6 %. В інших регіонах таких було 14-15 %.
Стосунки бізнесу та місцевої влади скоріше поліпшилася, ніж погіршилися, лише в одному з пілотних регіонів – Чернівецькому. Ситуацію у цій сфері оцінили тут як таку, що поліпшилася, 21,8 % опитаних, а як таку, що погіршилася, − 15 %. У Чернівецькій області фактично однаковою була й кількість тих, хто оцінив стосунки з контролючими органами як такі, що погіршилися чи, навпаки, поліпшилися. У Криму та Донецькій області на погіршення ситуації в обох цих сферах вказали від 30,5 % до 48,8 % респондентів.
На особливу увагу заслуговують розбіжності в оцінках ситуації у зазначених сферах серед респондентів, які мають та не мають досвіду співпраці з представниками GTZ. Респонденти, які співпрацювали з GTZ, частіше за своїх колег вважали, що ситуація змінилася на краще. У сфері стосунків бізнесу та місцевої влади на поліпшення ситуації вказало 25,5% тих, хто брав участь у заходах, ініційованих GTZ, і лише 10,1% тих, хто не брав участі у них. В інших сферах ці співввідношення такі:
- у сфері нефінансової підтримки бізнесу − 27,1% і 13,0%;
- у сфері реєстрації та ліцензування підприємницької діяльності − 15,2% і 10,9%;
- у стосунках з контролюючими органами − 13,6% і 8,4%.
Підрозділи підприємств, які потребують удосконалення
Частота віднесення підрозділів до числа тих, що потребують удосконалення, не має якихось яскраво виражених регіональних відмінностей.
Дещо частіше за інші до числа таких, що потребують вдосконалення, респонденти відносили підрозділи, відповідальні за роботу персоналу. До цієї категорії такі підрозділи віднесли 15,5 % опитаних у пілотних регіонах. Найрідше респонденти вказували на необхідність вдосконалення роботи відділів контрою якості, виробництва та бухгалтерії. Частка тих, хто вважав, що ці підрозділи потребують удосконалення, є трохи більшою за 9 %. У переважній більшості випадків це завдання вирішується власними силами. Потребу у зовнішній підтримці найчастіше висловлювали респонденти Чернівецького регіону, більше половини з яких потребують її заради вдосконалення підрозділів, відповідальних за виробництво та роботу з персоналом. Зовнішня підтримка при удосконаленні роботи цих підрозділів є також актуальною щонайменше для чверті піприємців Донецького регіону та Криму. Крім того, кожний четвертий підприємець Криму потребує зовнішньої підтримки заради удосконалення роботи відділів маркетингу, а кожний третій донецький респондент − відділу, відповідального за конкурентоспроможність підприємства.