Подобный материал:
- Інститут соціальної та політичної психології академії педагогічних наук україни, 64.52kb.
- Міністерство науки І освіти україни львівський національний університет імені івана, 106.69kb.
- Як чинник формування статеворольової, 333.53kb.
- Тема категоріальний апарат соціальної психології, 182.3kb.
- Вихованн, 2030.5kb.
- Малхазов Олександр Ромуальдович. Психофізіологічні механізми управління руховою діяльністю:, 194.6kb.
- Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
- Кочубейник Ольга Миколаївна. Трансформація уявлень про Яонцепцію у крос-культурних, 205.84kb.
- Л. М. Кудояр, кандидат психологічних наук, 3973.47kb.
- Укладач: Яценко Т. В, 1443.89kb.
Для понад 90% суб’єктів підприємницької діяльності основним джерелом фінансування є власний прибуток, і саме він буде лишатися таким і в майбутньому. До числа доволі поширених джерел фінансування належать також позики і фінансова підтримка від сім'ї та друзів, причому чим дрібнішим є суб’єкт підприємницької діяльності, ти частіше він звертається по таку допомогу. Найрідше суб’єкти підприємницької діяльності з пілотних регіонів використовують лізинг. Кількість тих, хто має досвід його застосування, коливається в межах 3%. У майбутньому переважна більшість суб’єктів підприємницької діяльності планує помітно рідше звертатися до найбільш популярних дотепер джерел фінансування. Відмовитися від них планує приблизно кожний десятий. Втім, вони і надалі лишатимуться найбільш активно використовуваними. Незначна кількість опитаних у майбутньому планує активніше використовувати такі джерела фінансування як пільгові позики, лізинг та дольова участь. А от найбільшою мірою опитувані сподіваються на програми сприяння, донорські програми чи програми підтримки розвитку бізнесу.
Суб’єктів підприємницької діяльності, які б не потребували додаткового капіталу, майже не було виявлено. Водночас чим дрібнішим є бізнес, тим меншою мірою він розраховує на залучення інвестицій, тим меншим є їх очікуваний розмір.
У рейтингу завдань, на які малі та середні підприємці усіх пілотних регіонів насамперед мають намір спрямувати додатковий капітал, перше місце посідають інвестиції у виробництво та інфраструктуру. Підприємці-фізичні особи потребують додаткових коштів насамперед для запровадження нових продуктів та розбудови системи збуту.
Власні відділи досліджень та розвитку має 12-24% суб’єктів підприємництва. Кількість тих з них, хто втратив такі відділи, щонайменше у півтора рази перевищує число тих, хто нещодавно створив їх. Утримувати ці відділи мають можливість насамперед більші за розмірами суб’єкти підприємництва. Їх відсутність найчастіше пояснюється проблемами з фінансуванням та особливостями продукції (послуг). На ці причини посилаються від 33% до 66% опитаних. Наявний потенціал цих відділів використовується далеко не повністю − кількість респондентів, які зазначили, що ці відділи виступають джерелом інновацій є помітно нижчою за тих, хто хто вказав на їх наявність. Найчастіше в якості джерела інновацій, розробки нової продукції та проведення досліджень вказувалися аналіз ринку та клієнтів, а також конкуренти.
У сфері досліджень та розробки нової продукції суб’єкти підприємництва, як правило, найактивніше співпрацюють із своїми колегами по бізнесу. Загалом по пілотних регіонах таких більше третини. Окрім колег по бізнесу суб’єкти підприємництва доволі часто співпрацюють з вищими навчальними закладами (ВНЗ), а також сервісними компаніями і конструкторськими бюро.
Кількість респондентів з пілотних регіонів, які вважають, що на даний момент певні технологічні сфери їхнього бізнесу потребують удосконалення, становить трохи більше половини − 56,1%. У майбутньому потреба у вдосконаленні тих чи тих технологічних сфер бізнесу має дещо послабитися у Донецькій та Кримській областях, а Чернівецькій, навпаки, досить помітно зрости. До числа технологічних сфер, які потребують невідкладного удосконалення, респонденти найчастіше відносили інформаційну та комунікаційну техніку (28,5%), транспортну техніку (21,4%), техніку для виробництва (18,2%), нові матеріали (13,1%). У майбутньому істотних змін щодо пріоритетності у вдосконаленні технологічних сфер поки що не очікується. Дещо може зменшитися потреба у вдосконаленні інформаційної та комунікаційної техніки (з 28,5% до 18%). Потреба у вдосконаленні техніки для виробництва, екологічно безпечної техніки, нових матеріалів, навпаки, може на 3-5% збільшитися.
Власний потенціал вдосконалення за рахунок досліджень та розвитку за самооцінками респондентів становить близько 30%. Найчастіше учасники опитування виказували запит на зовнішню допомогу у вдосконаленні техніки для виробництва (23,6%), транспортної техніки (16,1%), нових матеріалів (13,9%), інформаційної та комунікаційної техніки (13,1%). Найчастіше запит на зовнішню допомогу формулювали респонденти АР Крим, найрідше − Чернівецької області. Найчастіше респонденти хотіли б отримати підтримку у просуванні на ринку (34,9%), надання інформації про можливості сприяння, тощо (26,3 − 24,4%), створення мереж бізнес-контактів (23,1%), забезпечення відповідної співпраці (22,5%), особисті зустрічі з носіями досвіду (20,6%), підвищення кваліфікації та залучення кадрів (20,1%).
Загалом по пілотних регіонах готові платити за послуги, пов’язані з такою підтримкою, 22,3% опитаних. В середньому респонденти готові сплачувати за такі послуги 10 122 грн. Великі підприємства можуть платити до 30 000 грн., середні − 18 700 грн., малі − 8 480 грн., підприємці-фізичні особи − 2,290 грн.
До числа найбільш значущих факторів, які на думку респондентів гальмують розробку та впровадження нової продукції і виробничих процесів на їх власному підприємстві, належать проблеми з фінансуванням (70%), відсутність партнерів для можливої співпраці (22,2%), неготовність до інновацій з боку клієнтів (17,3%), іміджеві проблеми (15,9%).
Серед форм трансферу знань та технологій найактивніше застосовуваною є використання зовнішніх джерел інформації. Нею у пілотних регіонах користується 36,6% суб’єктів господарювання. Інші форми трансферу знань та технологій не набули широкого розповсюдження. За власний рахунок планується забезпечити розвиток передусім вже найактивніше використовуваних форм. До числа найзатребуваніших форм трансферу знань та технологій, які можливі лише за умови надання зовнішньої підтримки, належать: цілеспрямований обмін персоналом (16,1%), надання контактів для зв’язку з донорами технологій (14,6%), співпраця з проектами у сфері досліджень та розвитку (13,3%), використання інноваційного консалтингу, орієнтованого на трансфер технологій (12,2%).
1 Складено за даними Обстежень умов життя домогосподарств
