Маркетингові організації виробників сільськогосподарської продукції. Досвід країн єс, порядок створення І діяльності в Україні

Вид материала

Документы

Содержание Створення й розвиток фермерських груп Визначення можливостей Виконання простого техніко-економічного обгрунтування Обговорення пропозиції з фермерами, зацікавленими у створенні групи Підготовка докладного бізнес/операційного плану групи Основи підготовки бізнес плану групи виробників с/г продукції Доопрацювання правил і стандартів групи та договорів з членами групи Реєстрація групи 4. Договори з членами групи Терміни та їх тлумачення Членство у групі Строк дії Вирішення спорів Правила членства в групі B) Невиконання зобов’язань членом групи C) Специфікація продукції Доставка продукції Контроль якості Право групи встановлювати умови утилізації некондиційної продукції Право власності ... Полное содержание

Подобный материал:

• Порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації, 137.98kb.
• Про порядок подання звіту за формою №21–заг «Реалізація сільськогосподарської продукції», 18.14kb.
• Пат «Ічнянський молочно консервний комбінат», 109.36kb.
• Правила роботи оптових ринків сільськогосподарської продукції I. Загальні положення, 186.57kb.
• Основні тенденції розвитку виробництва продукції тваринництва, 312.13kb.
• Стратегічні альянси відіграють одну з провідних ролей в економіках розвинутих країн, 106.63kb.
• Біржовий ринок Солодкий, 4833.08kb.
• М. О. 2005 р. Зміст вступ Розділ, 4832.11kb.
• Шляхи І способи державного регулювання, 47.77kb.
• План вступ Міжнародно-правове регулювання праці в Україні Загальні напрями діяльності, 247.86kb.

Створення й розвиток фермерських груп

Після створення фермерські групи поступово розвиваються. Більшість успішних груп створюються невеликою кількістю засновників з незначним капіталом і розвиваються поетапно, що дозволяє фермерам набути впевненості і відчути себе власниками групи. З плином часу інвестиції у групу зростають, і вона збільшує обсяг своєї діяльності. Найчастіше фермерські групи проходять такі етапи розвитку:

• Визначення можливостей. Можливості можуть стосуватися скорочення витрат, збільшення сукупного доходу, зменшення ризику, на який наражаються члени групи.
  
• Виконання базового аналізу та збирання загальної інформації по конкретних можливостях.
  
• Виконання спрощеного техніко-економічного обґрунтування простих пропозицій, що дають уявлення про те, як група збирається скористатися наявними комерційними можливостями, і чому фермери, діючи як група, одержать більші вигоди.
  

Виконання простого техніко-економічного обгрунтування

Перед тим як створювати нову фермерську групу, корисно виконати просте техніко-економічне обґрунтування. Воно допоможе з’ясувати наявні можливості, потенційні обсяги господарської діяльності, потребу у виробничих потужностях, оцінити операційні витрати і потреби в капіталі. Його результати стануть основою обговорення доцільності чи недоцільності створення групи. Мета створення групи Визначити спільні потреби фермерів – потенційних членів групи Визначити, які послуги надаватиме група Визначити види продукції, які група постачатиме чи продаватиме Бізнес потенціал Визначити потенційні ринки продукції та потенційних споживачів/клієнтів групи Провести обстеження потенційних членів групи, щоб оцінити потенційну чисельність членів і потенційний товарообіг групи Визначити потенційних конкурентів групи Операційна діяльність Визначити правила, за якими члени групи будуть зобов’язані купляти матеріали, споживати послуги чи постачати продукцію згідно з встановленою специфікацією Визначити структуру операційної діяльності та управління групою Фінансові витрати Оцінити розмір витрат початкових і поточних витрат Визначити та попередньо оцінити капітальні та постійні витрати, як-то витрати на необхідне обладнання, виробничі та інші потужності та персонал Джерела фінансування Визначити можливі варіанти фінансування та пов’язані з ними витрати Оцінити потребу у початковому фінансуванні з боку виробників (членів групи) та з інших джерел

• Обговорення пропозиції з фермерами, зацікавленими у створенні групи. Таке обговорення дозволяє проаналізувати слушність ідеї створення групи, заручитися підтримкою зацікавлених фермерів і підготувати план дій зі створення та розвитку групи.
  

• Підготовка докладного бізнес/операційного плану групи. Такий план містить докладну інформацію стосовно того, як саме працюватиме група, які послуги вона надаватиме, як вона управлятиметься і фінансуватиметься. План має бути реалістичним, здійсненним і зрозумілим кожному члену групи.
  

Основи підготовки бізнес плану групи виробників с/г продукції

Бізнес план фермерської групи має бути реалістичним, здійсненним і містити таку інформацію: Вступ і загальна інформація Назва, адреса і номер телефону групи ПІБ і номери телефонів директорів фермерських господарств Стислий опис господарської діяльності та основних цілей Опис господарської діяльності Мета створення групи, типи членства, організаційно-правова форма, товари та/або послуги, що пропонуються групою Опис поточного стану галузі, перспектив розвитку, нові види продукції, наявні тенденції, що впливають на ситуацію в галузі Опис продукції. В чому полягає унікальність продукції чи послуг групи, або чим вони відрізняються від продукції/послуг інших виробників/надавачів? Поточний стан розробки нових чи вдосконалення існуючої продукції/послуг Стратегія, до якої планує вдатися група для забпезпечення безперебійного постачання своєї продукції Ринкові дослідження і план їх проведення Потенційні споживачі, обсяг і тенденції ринку; аналіз ситуації з конкуренцією, оцінки обсягів збуту і прогнозована частка ринку Стратегії діяльності з таких питань: контроль якості, ціноутворення, тактика продажів, політика обслуговування клієнтів, реклама і просування на ринок План організаційної діяльності Власність та управління, роль директорів фермерських господарств, схема організаційної структури, посадові обов’язки працівників групи, потреба у навчанні, потреба у послугах з професійної підтримки; оцінки витрат на задоволення цих потреб Технічний та операційний план Обсяг збуту продукції, необхідний для виведення групи на рівень беззбитковості Місце здійснення господарської діяльності; місце розташування виробничих потуженостей Потреба в обладнанні Аналіз потенційних ризиків Фінансовий план Прогнози прибутків і збитків, грошових потоків, обсягів фінансування, одержавних з різних джерел; обгрунтування цих прогнозів Очікувані результати діяльності групи за оптимістичним, поміркованим і песимістичним сценарієм у коротко- і довгостроковій перспективі

• Доопрацювання правил і стандартів групи та договорів з членами групи. Вся діяльність групи підпорядковується правилам групи, перша редакція яких розробляється фермерами-засновниками. У міру розвитку групи правила періодично переглядаються для врахування змін, що відбуваються, і забезпечення якнайдієвішої роботи групи. Договори з членами групи є додатками до правил. У багатьох випадках вони укладаються на один рік, і на початку кожного року їх строк дії подовжується на черговий рік після внесення змін і доповнень, якщо в цьому виникає потреба.
  
• Реєстрація групи здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства країни. Організаційно-правова форма групи вибирається з міркувань доцільності.
  
• Вибори членів правління, голови правління, погодження й визначення обов’язків голови та членів правління.
  
• Початок роботи групи; впровадження і періодичний перегляд бізнес плану групи.
  
  
  

Інші важливі принципи створення і роботи фермерських груп

• Не слід очікувати на одержання вигод від створення фермерської групи за відсутності об’єктивної необхідності у створенні групи.
  
• Основа увага комерційних фермерських груп спрямована на одержання економічної вигоди від спільної закупівлі обладнання чи матеріалів та/або спільного продажу продукції чи спільного користування послугами.
  
• Власниками фермерських груп є фермерські господарства – їх члени. Вони ж і здійснюють контроль за роботою груп. Управління роботою фермерських груп спрямовується на одержання вигод для їх членів.
  
• Заявники і члени фермерської групи, які не бажають чи не можуть задовольняти встановлені стандарти групи, виключаються з групи, а заявникам відмовляють у прийомі до групи.
  
• Ретельний облік даних про сорти культур, що вирощуються членами групи, врожайність та обсяги виробництва сільськогосподарської продукції допомагає краще спланувати закупівлі, виробництво і реалізацію виробленої продукції.
  
• Початку роботи групи має передувати роз’яснення членам групи цілей і вигод від створення групи, визначення можливостей стосовно закупівлі і збуту і затвердження бізнес плану групи.
  
• Всі члени групи мають бути добре й повністю ознайомлені з бізнес планом, а також з небезпекою виникнення конфліктів інтересів між членами групи за наявності такої небезпеки.
  
• Члени правління групи контролюють хід виконання бізнес плану і коригують план і структуру операційної діяльності для врахування змін в обставинах, вирішення проблем, що виникають, і реалізації нових можливостей.
  
• Засідання правління повинні проводитися на професійному рівні, а рішення, що приймаються, оформлюватися документально. Щомісяця правління групи готує звіт про хід робіт, спрямованих на досягнення встановлених цілей.
  
• Члени правління розробляють дієві системи обліку господарської діяльності групи та інформування членів групи.
  
• Члени групи мають право на регулярне та своєчасне одержання інформації про ринкову ситуацію, існуючі ціни, тарифи і платежі.
  
• Будь-які надлишки коштів повертаються членам групи (раз на рік чи у разі припинення членства) пропорційно обсягу торгівлі через групу, а не частці участі у групі.
  
• Доходи групи складаються переважно з відрахування певної частки виручки, яка має бути достатньою для покриття витрат групи і накопичення коштів для інвестицій.
  
• Розмір відрахувань має бути реалістичним і достатнім для оплати всіх витрат групи. Члени групи повинні усвідомлювати, що у разі необхідності їм доведеться надавати кошти на фінансування капітальних інвестицій пропорційно своїм часткам використання основних фондів.
  
• Фінансові вигоди членів групи перебувають у прямій залежності від обсягу продукції, яку вони реалізують через групу.
  
• Частка одного члена у загальному обсязі торгівлі чи виручки групи не може перевищувати 50%.
  
• Обсяг торгівлі продукцією, виробленою не членами групи, має бути дуже малим.
  
• Роль комерційної групи виробників сільськогосподарської продукції НЕ полягає в тому, щоб надавати члену групи всі необхідні йому послуги, закупати всі необхідні йому матеріали чи техніку та продавати всю його продукцію незалежно від виду продукції, її якісних та інших параметрів.
  
• Договори з фермерськими господарствами про членство у групі визначають взаємні обов’язки сторін, які є додатковими до обов’язків, встановлених статутом групи. Зазвичай договори про членство у групі підписуються на початку кожного року (сільськогосподарського циклу).
  
• Члени групи беруть зобов’язання стосовно вироблення певних обсягів сільськогосподарської продукції з певними параметрами на продаж через групу або купівлі через групи певної мінімальної кількості необхідних для виробництва матеріалів та інших ресурсів.
  
• Як правило, члени групи продають свою продукцію за цінами, вищими за середні, за умови, що вони постачають продукцію наперед визначеної якості та у встановлених обсягах.
  
• Група відмовляє своїм членам у збуті продукції, що не задовольняє встановлені стандарти групи.
  
• Фермерські групи активно співпрацюють з покупцями та постачальниками для налагодження з ними ділових відносин на принципах безпеки і взаємної довіри і впровадження інтегрованих систем постачання продукції з можливістю відстеження та контролю своєчасності поставок.
  
• Фермерські групи налагоджують зв’язок з надійними джерелами для одержання регулярної інформації про ціни, покупців, постачальників, контракти і нові технології.
  

4. Договори з членами групи

Укладання договорів з членами групи формалізує зобов’язання всіх членів групи користуватися послугами групи і наявність у них функцій контролю за роботою групи. Зазвичай такі договори укладаються перед початку сільськогосподарського циклу.

Відсутність зобов’язань з боку членів групи призводить до ризику виникнення конкуренції між групою та її членами, яка підриватиме позиції групи у переговорах з контрагентами. Групі буде складно переконати покупців чи постачальників у доцільності укладання контрактів з групою у разі відсутності договорів між групою та її членами. Договори про членство у групі укладаються задля:

• формалізації зобов’язань членів групи стосовно користування потужностями чи послугами групи впродовж певного мінімального періоду часу;
  
• визначення часток виробленої членами продукції, яку вони продаватимуть через групу, та встановлення вимог до якості цієї продукції;
  
• визначення фінансових внесків членів групи, які поділяються на капітальні інвестиції та плату за фактично спожиті послуги групи;
  
• визначення порядку адміністративного управління роботою групи;
  
• визначення зобов’язання групи щодо продажу продукції членів групи;
  
• забезпечення стабільності роботи групи і впевненості членів, клієнтів і кредиторів групи;
  
• забезпечення безперебійності поставок продукції споживачам;
  
• забезпечення належного захисту членів групи у їхніх відносинах з групою і між собою.
  

Підготовка договорів між маркетинговими фермерським групами та їх членами вимагає аналізу багатьох питань і ретельного формулювання відповідних положень договорів. Найважливіші з цих питань перелічено нижче.


Сторони: Сторонами договору є суб’єкти, які укладають договір, тобто група і фермерське господарство (фермер). Якщо фермерське господарство створене як партнерство чи компанія, у договорі має зазначатися зареєстрована назви партнерства/компанії.


Продукція: Договір має чітко визначати, яку продукцію фермерського господарства продаватиме групи (наприклад, зерно, молоко, фрукти тощо) із зазначенням виду/сорту, якості та обсягу продукції.


Терміни та їх тлумачення: Всі терміни, що використовуються в договорі, мають бути чітко визначені і не допускати неоднозначного тлумачення.


Основа договору: Основою договору є докладні правила членства у групі (див. нижче).


Членство у групі: Договір має чітко визначати, що з моменту підписання договору фермерське господарство набуває статусу члена групи. Договір втрачає чинність у разі виходу фермерського господарств з числа членів групи.


Строк дії: Договір має чітко визначати строк дії договору, строки сповіщення сторін у випадку розірвання договору і причини розірвання договору.


Розірвання договору у разі порушення умов договору:Будь-яка сторона має право розірвати договір у разі порушення умов договору іншою стороною.


Неплатоспроможність: Будь-яка сторона має право розірвати договір у разі неплатоспроможності іншої сторони.


Форс-мажор: Сторони звільняються від виконання своїх обов’язків за договором у разі настання обставин непереборної сили – стихійного лиха, техногенної катастрофи тощо.


Вирішення спорів: Спори, що виникають між сторонами, і які не можуть бути вирішені самими сторонами, вирішуються із залученням посередника або шляхом арбітражу.

Правила членства в групі:

А). Зобов’язання членів групи: Як член групи фермерське господарство зобов’язується продавати через групу певну частину своєї продукції, наприклад, певну кількість тон, літрів молока, чисельність голів худоби тощо.

B) Невиконання зобов’язань членом групи: У разі невиконання членом групи своїх зобов’язань щодо постачання певного обсягу продукції, він відшкодовує групі її збитки, понесені через невиконання членом групи своїх зобов’язань.

C) Специфікація продукції: Продукція, що постачається членами групи для продажу через групу, має відповідати встановленим вимогам щодо виду/сорту, обсягу та якості продукції.


Інформація: Договір визначає інформацію, яка необхідна групі для виконання покладених на нею функцій збуту продукції – строки та обсяги поставок тощо.


Продукція: Як член групи, фермерське господарство зобов’язане постачати продукцію згідно з встановленою групою специфікацією.


Перевірки. Уповноважені представники групи мають право доступу на територію фермерського господарства, що є членом групи.

Доставка продукції: Договір має визначати, хто відповідає за доставку продукції покупцеві чи на перевалочну базу, і хто оплачує пов’язані з доставкою витрати.


Контроль якості: Договір визначає процедури контролю за якістю продукції, а також порядок поводження з продукцією, що не відповідає встановленим якісним параметрам, тобто чи повертається некондиційна продукція виробнику за його власник кошти, чи виробник відшкодовує групі вартість якісної продукції також обсягу за цінами продажу.


Право групи встановлювати умови утилізації некондиційної продукції: Група має право встановлювати умови утилізації некондиційної продукції.


Збут продукції: Група повністю контролює процес збуту продукції своїх членів і при цьому поводиться однаково з продукцією всіх членів


Право власності: Член групи, який надав свою продукцію групі для подальшого продажу, зберігає право власності на продукцію, доки продукція не буде продана покупцеві (рекомендована схема). Як альтернатива, група купляє продукцію у своїх членів і потім перепродує її покупцям.


Ризик: Договір визначає, хто несе ризик пошкодження чи втрати продукції після її передачі групі та перевізнику. Якщо цей ризик покладається на групу, тоді продукція має бути обов’язково застрахована на випадок її пошкодження чи втрати.


Суб-агенти: Якщо група продає продукцію посереднику, йому слід надати право делегувати функції збуту продукції іншим посередникам (суб-агентам).


Виручка від реалізації продукції: Група повинна мати повноваження одержувати виручку від продажу продукції від імені своїх членів


Розрахунки з членами групи: Договір визначає порядок і строки здійснення розрахунків з членами групи за продану продукцію, у тому числі порядок здійснення відрахувань з виручки.


Безнадійна заборгованість: Договір визначає, коли прострочена заборгованість споживачів (контрагентів) перекваліфіковується у безнадійну заборгованість.


Нарахування платежів членів групи: Договір визначає методику нарахування платежів членів групи (за надані групою послуги, користування потужностями групи тощо.), які мають враховувати амортизаційні відрахування, але не включати капітальні витрати, а також встановлює строки попередніх (протягом року) та остаточних (у кінці року) розрахунків членів групи з групою. Окреме положення договору стосується віднесення безнадійної дебіторської заборгованості групи на витрати групи з наступним їх розподілом серед всіх членів групи.


Інші види діяльності групи: Будь-які інші види діяльності групи мають підпорядковуватися виключно інтересам членів групи і породжувати для них додаткову конкуренцію.


Зміни та доповнення: Дане положення визначає порядок внесення змін і доповнень до правил групи.


5. Підтримка діяльності фермерських груп

• Створення фермерських груп не повинно розглядатися як засіб вирішення всіх проблем сільського господарства і розвитку сільської місцевості. Далеко не завжди вони є оптимальною формою організації господарської діяльності.
  
• Створення фермерських груп не повинно нав’язуватися радниками і політиками. Цей процес має ініціюватися самими виробниками сільськогосподарської продукції.
  
• Радники мають сприяти створенню фермерських груп шляхом надання фермерам допомоги у розробленні бізнес планів, проведення організаційних зустрічей та обговорень, під час яких члени ініціативних груп формулюють власні пропозиції та планують свої дії.
  
• Радники можуть надавати додаткову підтримку створенню фермерських груп за рахунок інформування, допомоги у налагодженні зв’язків з потенційними покупцями і постачальниками і навчання (з питань запровадження стандартів, нових технологій, законодавства, системи адміністративного управління тощо).
  

Перш ніж створювати групу, фермери та радники мають дати відповіді на такі запитання?

• Наскільки серйозно виробники налаштовані на створення групи і роботу в складі групи?

Налаштованість на створення групи і роботу в складі групи може бути формалізована у "колективному договорі" майбутніх членів групи, який визначатиме обсяги закупівлі фермерами необхідних їм матеріалів через групу та/або обсяги продажу через групу виробленої ними продукції, яка відповідатиме встановленим специфікаціям і стандартам.

• Чи існують чіткі ринкові чи господарські можливості для групи, можливість створення якої розглядається?

Чи обговорюватися такі можливості з потенційними покупцями та/або постачальниками? Чи складено обґрунтований план роботи?

• Чи існує в складі яскраво виражений лідер або нечисленна група лідерів, спроможних стати своєрідним локомотивом групи і забезпечити її дієву взаємодію з виробниками, покупцями та постачальниками?
  

• Чи існують очевидні (фінансові) вигоди від створення групи для виробників?
  

Перш ніж надавати допомогу у створенні фермерської групи, радникам слід зібрати істотну інформацію, яка правитиме за основу складання бізнес плану групи (див. нижче).


Назва (майбутньої) фермерської групи:

Регіон:

Провідне фермерське господарство / покупець:

Головна ціль (головні цілі) створення групи та її основна діяльність:

Покупці та/або постачальники – потенційні партнери групи:

Організація роботи групи

• Як організовуватиметься і спільно управлятиметься група?
  
• Де знаходитиметься група, і який регіон вона охоплюватиме?
  
• Скільки фермерських господарств налічуватиме у своєму складі група?
  
• На кого покладатиметься відповідальність за управління роботою групи?
  

Докладний опис продукції

• Що конкретно є продукцією?
  
• Які стандарти і специфікації продукції будуть встановлені?
  
• У чому полягає унікальність продукції?
  
• У чому полягають основні вигоди членів групи і покупців (якщо такі вигоди існують)?
  
• У чому полягає перевага нової системи над існуючою системою чи системами конкурентів?
  
• Які можливості/проблеми спробує використати/вирішити нова група?
  
• Де група одержуватиме сировину?
  
• Які процедури будуть впроваджені, і як вони працюватимуть?
  

Ринок

• Яким є цільовий ринок? – Типи покупців
  
• Де знаходяться клієнти групи?
  
• Наскільки великою є ємність ринку?
  
• Яким є потенціал зростання ринку?
  

Якими є імовірні сильні і слабкі сторони групи?

Сильні сторони:

Слабкі сторони:

Реалізація і доставка продукції

• Як транспортуватиметься і доставлятиметься продукція?
  
• Як продукція рекламуватиметься і просуватиметься на ринок?
  

Обладнання, потужності, сировина

• Що потрібно групі, і де вона це братиме?
  

Фінансові питання

• Оцінка сукупних витрат на створення групи:
  
• З яких джерел оплачуватимуться витрати на створення групи?
  

1. Власні кошти _____%

2. Кредити ______ %

3. Гранти ______ %

• Як група нараховуватиме плату за продажу продукції і надання послуг членам групи?
  
• На якому рівні прогнозується виручка / фінансовий дохід на наступний рік?
  
• Якими очікуються витрати у наступному році (наприклад, витрати на придбання сировини, палива, виплату заробітної плати, погашення процентів за кредитами, на рекламу тощо)?
  
• Якою є прогнозована прибутковість/збитковість діяльності групи (поділіть дохід на сукупні витрати)
  

Частина ІІ. Створення та організація діяльності маркетингових організацій виробників сільськогосподарської продукції в Україні.


Основними напрями маркетингової діяльності в аграрному секторі має бути:

– постійне вивчення споживчого ринку та визначення місця своєї продукції (за обсягами, якістю, ціною) на цьому ринку;

– якомога краще задоволення потреб споживачів;

– вмілий розподіл своєї продукції за різними каналами збуту (диверсифікація каналів збуту);

– надання потенційним споживачам оперативної і достовірної інформації про свою продукцію через різні інформаційні джерела;

– прогнозувати зміни цін.


Важливою складовою успішного функціонування маркетингу на аграрному підприємстві, у фермера та/або об’єднання фермерів є відповідне інформаційне забезпечення. Відомо, що ціни формуються під впливом попиту і пропозиції, тобто, маючи такого роду інформацію, можна швидше реагувати на прогнозовані зміни й продавати продукцію з вигодою для себе. Тобто кожному господареві потрібно оперувати такими видами інформації, як:

– новини аграрної політики;

– новини про ситуацію на агропродовольчому ринку та ринку матеріально-технічних ресурсів;

– прогнози аналітиків щодо обсягів виробництва, цінової політики, конюктури, інше;

– інформація про ціни;

– статистичні дані;

– аналіз ринкової ситуації;

– комерційні пропозиції від учасників ринку;

– курси валют;

– ринкові чутки.


На практиці такі потоки інформації доступні великим агроформуванням з відповідними маркетинговими службами. В той же час, найчисельніший сегмент сільськогосподарських товаровиробників – фермерські та особисті селянські господарства не мають можливості самостійно, без об’єднання в маркетингові групи чи збутові кооперативи, оперувати такою різносторонньою інформацією.


Створення та розвиток доступної для дрібних сільськогосподарських товаровиробників системи ринкової інформації доцільно зосереджувати на базі оптових та оптово-роздрібних ринків сільськогосподарської продукції їх об’єднань, які зможуть забезпечити організацію збирання, аналіз і поширення інформації про ринок сільськогосподарської продукції та цінову політику за видами (групами) продукції. Кінцевою метою формування системи ринкової інформації є створення на базі оптових ринків або їх об’єднань (асоціації) інформаційно-ресурсних центрів, основною метою яких є інформаційне забезпечення виробника, переробника та споживача сільськогосподарської продукції.


Необхідно усвідомлювати що зібрана ринкова інформація зможе бути потрібна та корисна для фермера лише за умови, , що якість його продукції буде високою, а її товарні партії достатніми. Разом з тим кожному фермеру, власнику ОСГ, насамперед, потрібно подбати про те, щоб вироблена сільськогосподарська продукція відповідала вимогам споживача щодо її якості. Товаровиробникам потрібно подбати про охолодження та додаткову обробку плодів, овочів, тим самим продовжити термін їх зберігання у товарному вигляді та відповідно продовжити термін її реалізації. На жаль, невеликі фермерські та особисті селянські господарства не мають можливості самостійно будувати та утримувати сучасні складські, технологічно оснащені, приміщення. Як результат, реалізація продукції є сезонною, що відповідно впливає на сезонне коливання цін і на жаль не на користь виробників.


Маркетинг вимагає критичного підходу щодо спеціалізації кожного окремого або групи сільськогосподарських виробників. До функції маркетингу входить обмеження виробництва невигідної продукції, яка не користується попитом, і, навпаки, максимальне сприяння нарощуванню виробництва вигідної високоякісної конкурентоспроможної продукції, попит на яку на аграрному ринку стійкий.


При формуванні маркетингової політики виробникам сільськогосподарської продукції необхідно зважати на те, що покупці цієї продукції, якими переважно є переробні підприємства, супермаркети, спеціальні державні установи, є зацікавлені в гуртових закупівлях необхідного асортименту продукції, що на сьогодні є досить складним питанням.

Власники особистих селянських господарств, невеликі приватні агропідприємства, фермерські господарства не в принципі не в змозі самостійно формувати гуртові партії різного сортименту свіжої сільськогосподарської продукції. Тому таким товаровиробникам доцільно об’єднувати свої зусилля щодо збуту продукції, створювати різноманітні заготівельно-збутові організації, як то маркетингові групи, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, інші. Такі форми співпраці мають бути вигідними для товаровиробників, оскільки об’єднавшись вони зможуть продавати свою продукцію покупцям, не вдаючись до послуг неорганізованих посередників. При цьому, товаровиробники отримують декілька переваг: заощаджують кошти, час, диктують найвигіднішу для себе ціну на ринку й формують надійні та стабільні канали збуту своєї продукції.


Загалом ціна сільськогосподарської продукції має вирішальне значення для товаровиробника: від неї залежать його прибутки, технічне та технологічне оновлення його виробництва, зрештою, добробут його родини. Але добра ціна може бути сформована лише на оптових ринках сільськогосподарської продукції, плодоовочевих аукціонах, аукціонах живої худоби та птиці - і залежить від попиту та пропозиції. Ефективна робота таких ринкових інституцій є важливою умовою прозорого та справедливого ціноутворення.


В Україні система оптової та оптово-роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією поки що лише формується і запорукою цього процесу є Закон України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції, який вступив в дію з січня 2010 року та ряд інших нормативно – правових актів з цього питання.


За оцінками фахівців, створення системи оптових ринків з розрахунку хоча б один на область дасть змогу вивести 20–30 відсотків сільськогосподарської продукції, вирощеної дрібно- і середньотоварними господарствами, з тіньового на прозорий ринок, забезпечить відкритість торгів між виробниками і споживачами, формування справедливих до обох сторін цін.

Разом з тим, необхідно усвідомлювати що побудова мережі оптових ринків без своєчасного формування системи сучасних пунктів заготівлі та передпродажної підготовки сільськогосподарської продукції, створення маркетингових груп та заготівельно-збутових кооперативів не призведе до позитивного результату. Адже маркетингові організації є базисом ринкової інфраструктури в цілому, без яких дрібний товаровиробник не зможе без посередників реалізовувати свою продукцію на оптових ринках і як результат, сама ідеологія розвитку оптових ринків сільськогосподарської продукції не зможе бути реалізована на користь дрібних сільськогосподарських виробників та споживачів їх продукції.


Організаційно – правові форма маркетнгових організацій в Україні:

За організаційно – правовою формою в рамках чинного законодавствам маркетингові організації можуть створюватись і працювати у формі державних та комунальних підприємств, приватних комерційних компаній (ТЗОВ; ПП; АО і тд.), сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК) та груп сільськогосподарських товаровиробників без створення юридичної особи.

Із числа зазначених можливих організаційно – правових форм маркетингових організацій лише сільськогосподарський обслуговуючий кооператив за соєю організаційною та економічною природою не є посередницькою організацією. Кооператив не купує продукцію у своїх членів, він працює на ринку – реалізує продукцію або купує матеріально – технічні засоби – від імені та за дорученням своїх членів. При цьому продукція залишається власністю члена кооперативу доти, доки вона не буде продана через кооператив споживачу. Кооператив замінює посередника, але не є посередником. Посередник працює на себе та свій прибуток, а кооператив – на своїх членів, які відшкодовують кооперативу лише понесені ним витрати на збут їх продукції.

За таким – же принципом створюються та діють групи сільськогосподарських товаровиробників без створення юридичної особи – прості товариства.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи

Основні принципи створення та організації діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу.

Слово "кооперація" латинського походження, у дослівному перекладі воно означає "співробітництво". У Положенні про Міжнародний кооперативний альянс дається таке визначення кооперативу: "Будь-яка асоціація людей чи товариств має бути визнана як кооператив, якщо вона має на меті підвищення економічного чи соціального рівня життя своїх членів шляхом ведення підприємства, яке грунтується на взаємодопомозі".

Для того, щоб організація могла називатися кооперативом, вона має вирізнятися низкою характерних ознак, які називаються організаційними принципами кооперації. Під останніми розуміють певні правила практичного й теоретичного характеру, якими керуються при створенні кооперативу. Основні з цих правил такі:

1. Добровільність членства. Кооперативом не може називатися організація, вступ до якої диктується розпорядженням влади, або пов'язаний із насильством тих чи інших осіб. Особи, які вступили в організацію, зберігають за собою право в будь-який час із неї вийти.
   
2. Мирні цілі. Кооперація не може мати цілей, пов'язаних з будь-яким насильством, і використовувати насильницькі методи. Тому, наприклад, зграя злодіїв не може бути кооперативом.
   
3. Необмежена кількість членів. Комерційне підприємство, ставлячи своїм завданням одержання якомога більшого прибутку, прагне зосередити вигоди об'єднання в руках небагатьох осіб. Кооперація грунтується на співробітництві широких мас.
   
4. Самоврядування. Управління кооперативом здійснюється не кимсь ззовні, а самими його членами, за принципом самоврядування та членський демократичний контроль за діяльністю.
   
5. Відмінне від комерційних підприємств значення капіталу. У комерційному підприємстві капітал та його приріст перетворюються у свого роду самоціль, оскільки метою підприємства є нагромадження капіталу та прибутків від нього. У кооперативі збільшення капіталу розглядається лише як засіб для досягнення спільної господарської мети, - в першу чергу розширення матеріально-технічної бази кооперативу, розширення та покращення якості послуг для своїх членів. В кооперативі визначальним є особа – член кооперативу, а не капітал.
   
6. Матеріальна відповідальність. Вступаючи до кооперативної організації, кожний новий член стає одним з її повноправних господарів і несе за неї відповідальність. Одержуючи від своєї організації певні вигоди, член кооперативу бере на себе зазначені у статуті зобов’язання, відповідальність та ризик.
   

Виходячи з основних принципів кооперації та практичного досвіду діяльності сільськогосподарських кооперативів в умовах реформування в агропродовольчому секторі економіки та формування цивілізованої ринкової інфраструктури можна зробити висновок, що маркетингова організація за організаційно-правовою формою «Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив» на даному етапі це:

• вища форма самоорганізації сільськогосподарських товаровиробників, в тому числі селян як власників особистих селянських господарств зокрема;
  

• високоорганізована форма взаємодопомоги, взаємовиручки;
  
• високоорганізована форма самозахисту своїх соціальних та економічних прав та інтересів;
  
• високоорганізована форма самооборони від монополістів та нечесної конкуренції в період розбудови ринкового середовища;
  

Нарешті, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив:

- це не лише тип маркетингової організації виробників сільськогосподарської організації, а ідеологія виживання невеликих фермерських та особистих селянських господарств, а відповідно і сільського населення в цілому;

- це єдиний шлях до:

• самоорганізації і “самооборони” дрібних виробників сільськогосподарської продукції від впливу зовнішніх факторів не завжди сумісних з цивілізованими ринковими відносинами;
  
• виходу на організований та ефективний ринок по реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції;
  
• навчання, підвищення поінформованості, знань нових технологій та навиків маркетингової діяльності.
  
• можливості координування своєї діяльності, пошуку ефективних механізмів захисту різноманітних інтересів членів кооперативу.
  

Законодавче забезпечення та основні принципи створення і організації господарської діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи створюється та функціонують на основі Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року з відповідними змінами і доповненнями та Закону України „Про кооперацію” від 10 липня 2003 року N 1087-IV

За визначенням Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію":

- сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

- обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Метою їх діяльності є надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам, які є членами кооперативу, сприяння їх прибутковому господарюванню.

Обслуговуючі кооперативи створюються для надання комплексу послуг, пов'язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва.

 - обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші.

- до заготівельно-збутових кооперативів відносяться кооперативи, які здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.


Мета та основні завдання заготівельно – збутових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як маркетингових організацій

Мета: Підвищення ефективності сільськогосподарської діяльності та покращення рівня життя своїх членів - сільськосподарських товаровиробників шляхом збільшення їх доходів через отримання найбільшої можливої ціни за їх продукцію, що реалізується через кооператив.

Основні завдання:

• підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва завдяки успішній маркетинговій діяльності спрямованій на створення доданої вартості виробленої сільськогосподарської продукції та збільшення прибутку від реалізації цієї продукції через свої кооперативні формування, які не ставлять за мету власного збагачення;
  
• сприяння формуванню на кооперативних засадах елементів інфраструктури аграрного ринку – пунктів заготівлі та передпродажної підготовки сільськогосподарської продукції, аукціонів живої худоби та птиці, оптових та оптово – роздрібних плодоовочевих ринків, тощо;
  
• активізація процесів формування сприятливого конкурентного середовища шляхом підтримки розвитку альтернативних комерційним структурам маркетингових каналів руху продукції до споживача, що належать самим сільськогосподарським товаровиробникам;
  
• удосконалення для сільськогосподарських товаровиробників процесу реалізації продукції, більш ефективне використання каналів збуту, допомога в досягненні міцних позицій на ринку сільськогосподарськими товаровиробниками, протистояння недобросовісній конкуренції, адаптація сільськогосподарських товаровиробників за допомогою сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів до умов сучасного ринкового середовища;
  
• більш повне задоволення потреб споживачів щодо кількості та якості продукції і доступної ціни на продовольчі товари;
  

Загальними умовами створення кооперативу є такі:

• кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.
  
• засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні.
  
• рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.
  
• чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.
  

Застереження: Членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть обов'язкову участь у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу.


Основні етапи створення кооперативу


Створення ініціативної групи та перші її кроки:

- проведення навчання (ознайомлення) членів ініціативної групи з організаційно – правовими та економічними засадами сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, її сильними та слабкими сторонами в порівнянні з іншими формами господарювання;

- ознайомлення з досвідом практичної діяльності 1- 2 вітчизняних кооперативів;

- популяризація кооперативної ідеї серед потенційних членів кооперативу;

- проведення маркетингового дослідження думки членів громади з питань щодо створення кооперативу, основних напрямів його діяльності, потенційних лідерів, умов участі у створенні та діяльності кооперативу;

- формування загальної стратегії (концепції) створення та діяльності кооперативу, його цільової групи сільськогосподарських товаровиробників та сегменту агро бізнес – послуг;

- проведення зібрання членів сільської громади, презентація результатів дослідження, висновків та пропозицій ініціативної групи, їх обговорення та прийняття відповідного рішення (протоколу) про наміри створення кооперативу.