Geum.ru

Основні тенденції розвитку виробництва продукції тваринництва

Вид материалаДокументы

Содержание


Таблиця 2.3 Продуктивність основних видів тварин у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області
Таблиця 2.6 Продуктивність тварин у передових підприємствах Черкащини, 2006 р.
Подобный материал:
Основні тенденції розвитку виробництва продукції тваринництва


У процесі реформування аграрного сектору економіки України виникли організаційні форми виробництва сільськогосподарських підприємств, які здатні виробляти конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію. Досвід розвинутих країн світу переконує, що із збільшенням обсягів виробництва продукції зростає його ефективність завдяки підвищенню продуктивності праці.

Одним із головних завдань аграрної економіки України є розробка сучасних механізмів і підходів, які б дали змогу забезпечити населення країни високоякісними вітчизняними продуктами харчування за доступними цінами, а також поліпшити структуру харчування. Тваринництво як одна із базових галузей сільського господарства посідає вагоме місце у розвитку переробної, харчової та легкої промисловості, які забезпечують населення продуктами харчування, одягом, іншими товарами. Динамічність процесів розвитку та функціонування сільськогосподарського виробництва характеризує показник вартості валової продукції в порівнянних цінах.

За обсягом валової продукції, виробленої у 2006 р. сільськогосподарськими підприємствами, Черкаська область посідає третє місце серед інших регіонів, якій належить тринадцята частина загального обсягу виробництва [152]. У сільському господарстві Черкащини обсяг валової продукції становить 4994,7 млн. грн. (у порівнянних цінах 2005 р.), в тому числі у сільськогосподарських підприємствах – 2774,7 млн. грн., що на 16,4% більше рівня 2005 р. [150]. Позитивна тенденція зростання загального обсягу сільськогосподарського виробництва у 2006 р. зумовлена, передусім, значно більшим проти 2005 р. обсягом виробництва тваринницької продукції в сільськогосподарських підприємствах.

Сільськогосподарськими підприємствами Черкаської області вироблено валової продукції тваринництва на суму 1125,1 млн. грн., що на 210,8 млн. грн., або 23,1%, більше проти 2005 р. В загальному обсязі виробництва валової продукції тваринництва сільськогосподарським підприємствам належить 52,6% (у 2005 р. – 46,4%). Вагомий внесок у виробництво валової продукції тваринництва зроблено підприємствами Черкаського, Золотоніського, та Чорнобаївського районів досліджуваної області.

Поголів'я великої рогатої худоби в Україні в 2006 р. налічувало 2295 тис. гол., у тому числі корів – 764 тис. гол., свиней – 3257,4 тис. гол. Для порівняння, в 1944 р. поголів'я свиней у всіх категоріях господарств України налічувало 2,9 млн. голів, у 1971 р. – 21,4 млн., а в 1990 р. – відповідно 21083, 6192, 14071 тис. голів. У 2006 р. спостерігалося нарощування поголів'я свиней на 25% до 2005 р. [151, 152]. Аналогічна ситуація склалася в сільськогосподарських підприємства Черкаської області (табл. 2.1).

Статистичні дані свідчать, що частка поголів'я свиней у сільськогосподарських підприємствах із 40,6 % у 2005 р. зросла до 45,4 % у 2006 р., або на 4,8 пункти. Поголів'я овець і кіз практично відсутнє в сільськогосподарських підприємствах області: з 224,6 тис. голів у 1991 р. залишилося 3,9 тис. голів у 2006 р. Структуру поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз у 1990 і 2006 роках наведено на рис. 2.1 і 2.2.

Частка Черкаської області в загальному обсязі виробництва м'яса всіх видів по Україні у 1990 р. (табл. 2.2) дорівнювала 4,8%, а в 2006 р. – 8,6%; молока – 4,5% (1990 р.) і 7,8 % (2006 р.) .

Отже, сільськогосподарським підприємствам Черкаської області належить вагоме місце у формуванні пропозиції на ринку м’ясо-молочної продукції України.


Таблиця 2.1

Динаміка поголів’я великої рогатої худоби і свиней за категоріями господарств у Черкаській області, тис. гол. (на початок року)

Показник
1991 р.
1996 р.
2001 р.
2006 р.
2007 р.
2007р. до 1991р.,%
2007р. до 2006р., %

Усі категорії підприємств

ВРХ – всього
958,5
732,2
422,5
279,6
269,5
28,1
96,4

у т.ч. корови
308,5
273,9
188,7
131,1
121,1
39,4
92,4

Свині
1056,7
765,0
506,4
433,3
495,5
46,9
114,4

Вівці та кози
261,6
114,7
62,7
48,0
45,2
17,3
94,2

Сільськогосподарські підприємства

ВРХ – всього
866,2
633,3
311,5
163,0
156,0
18,0
95,7

у т.ч. корови
251,6
197,1
109,8
51,5
47,2
18,8
91,7

Свині
796,4
461,6
185,8
175,8
225,2
28,3
128,1

Вівці та кози
224,6
59,0
7,7
3,7
3,9
1,7
105,4

Господарства населення

ВРХ – всього
92,3
98,9
111,0
116,6
113,5
123,0
97,3

у т.ч. корови
56,9
76,8
78,9
79,6
73,9
129,9
92,8

Свині
260,3
303,4
320,6
257,5
270,3
103,8
105,0

Вівці та кози
37,0
55,7
55,0
44,3
41,3
93,2
93,2

Питома вага сільськогосподарських підприємств, %

ВРХ – всього
90,4
86,5
73,7
58,3
57,9
-32,5п.
-0,4п.

у т.ч. корови
81,6
72,0
58,2
39,3
39,0
-42,6п.
-0,3п.

Свині
75,4
60,3
36,7
40,6
45,4
-30,0п.
+4,8п.

Вівці та кози
85,9
51,4
12,2
7,7
8,6
-77,3п.
+0,9п.


Джерело: Статистичний щорічник Черкаської області за 2006 рік.



Рис. 2.1. Частка поголів'я тварин у підприємствах Черкаської області за категоріями господарств станом на 1990 р., %

Джерело: Побудовано автором за даними статистичного щорічника Черкаської області за 2006 рік.



Рис. 2.2. Частка поголів'я тварин у підприємствах Черкаської області за категоріями господарств станом на 2006 р., %

Джерело: Побудовано автором за даними статистичного щорічника Черкаської області за 2006 рік.

Таблиця 2.2

Валове виробництво основних видів продукції тваринництва сільськогосподарськими підприємствами України та Черкащини, тис. т

Показник
1990 р.
1995 р.
2000 р.
2005 р.
2006 р.
2006 р. у % до

1990 р.
2005 р.

Україна

М’ясо всіх видів*
3099,0
1107,3
438,1
588,1
736,6
23,8
125,3

Молоко
18634,1
9443,0
3668,7
2582,5
2454,0
13,2
95,0

Черкаська область

М’ясо всіх видів*
150,1
55,1
27,4
50,9
63,6
42,4
125,0

Молоко
834,3
508,4
241,3
191,9
191,7
23,0
99,9

Питома вага Черкаської області у виробництві продукції, %

М’ясо всіх видів
4,8
5,0
6,3
8,6
8,6
+3,8 п.
-

Молоко
4,5
5,4
6,6
7,4
7,8
+3,3 п.
+0,4 п.

* У забійній вазі.

Джерело: Статистичний щорічник «Сільське господарство України» за 2006 рік.


Основними виробниками продукції тваринництва в досліджуваній області є сільськогосподарські товаровиробники, проте їхня частка, починаючи з 1990 р., помітно зменшується. Так, виробництво яловичини і телятини в 1990 р. на 81,6% було сконцентровано в сільськогосподарських підприємствах, у 2006 р. – тільки 43,6%, тоді як господарствами населення у 2006 р. вироблено продукції на рівні показників 1990 року.

Практично така ж ситуація склалася у свинарстві. Виробництво свинини в живій вазі у сільськогосподарських підприємствах за 16 останніх років скоротилося в 3,7 раза, що стало причиною зменшення їхньої частки в загальному виробництві з 64,7 до 38,9%. Але за останні три роки простежується тенденція до збільшення обсягів виробництва свинини сільськогосподарськими підприємствами області.

Галузь свинарства характеризується деякими відмінними від скотарства особливостями. Так, свині використовують поживні речовини корму при відгодівлі на 35%, а велика рогата худоба – на 20%, забійний вихід – відповідно 75-85 і 50-60%. Таким чином, від однієї свиноматки протягом року при 2,6 опоросах можна отримати понад 2 т свинини, тоді як від однієї корови – 250 кг.

До 1995 року сільськогосподарські підприємства Черкаської області виробляли 2/3 загального обсягу молока, нині – тільки 1/3 частину. Передові позиції з виробництва молока займають сільськогосподарські підприємства Золотоніського та Чорнобаївського районів. У господарствах цих районів сконцентровано 18,4 тис. голів корів, ними вироблено 835 тис. ц молока, що становить 46,4 % виробництва по області (рис. 2.3).



Рис. 2.3. Рівень розвитку молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах районів Черкаської області (у середньому за 2003-2006 рр.)

Джерело: Дані форми № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» за 2003 – 2006 рр.

Одним з узагальнюючих показників ефективності розвитку галузей тваринництва в агровиробничих підприємствах Черкащини є продуктивність тварин, значні коливання якої в останні роки зумовлені низкою факторів, зокрема рівнем забезпечення кормовими ресурсами, їхньою структурою, генетично-селекційними показниками поголів’я.

Велике значення для збільшення продуктивності тварин і підвищення інтенсифікації виробництва тваринницької продукції має якість кормів. Протеїнова та мінерально-вітамінна поживність кормів безпосередньо залежить від фази розвитку рослин. Крім того, застосування добрив під кормові культури сприяє підвищенню біологічної цінності кормів, збільшенню в них вмісту протеїну, вітамінів і мінеральних речовин [48].

Частка посівів кормових культур у загальній посівній площі України останнім часом зменшується. У Черкаській області ситуація аналогічна: в 1990 році під кормовими культурами було зайнято 31,3% посівної площі, у 2006 році – 11,4%. У структурі по­сівів зернових культур низькою є частка зерно­бобових культур, які мають високий вміст протеїну (20-40%) і забезпечують повноцінність кормо­вих раціонів. У розв’язанні білкової проблеми важливого значення набуває також вирощування сої, боби якої міс­тять 36-44% білка [92]. Для підвищення продуктивності кормового гектара важливе значення мають сумісні посіви кукурудзи з бобовими культурами, які забезпечують надходження високоякісних кормів, збалансованих за протеїном. Урожай зеленої маси при цьому знижується, а поживні якості значно зростають і забезпечують одну кормову одиницю перетравним протеїном до 102-109 г. Таким чином, сумісні посіви сої та кукурудзи на силос і зелений корм дають змогу збільшити надходження протеїну з гектара на 35-40% [42].

Специфіка життя в ринковому середовищі вимагає від суб’єктів економічних взаємовідносин проведення глибокого аналізу існуючих на ринку кормів процесів, щоб забезпечити ефективне використання наявних ресурсів та найповніше задоволення вимог споживачів. У ринкових умовах основними економічними показниками, що формують попит на продукцію та рівень прибутку виробника, є собівартість і ціна окремих видів кормів [68].

Збільшення виробництва свинини значною мірою залежить не тільки від росту чисельності поголів'я, а й від високопродуктивних генотипів і розробки та застосування сучасних науковообгрунтованих технологій. Так, у 2005 році Інститутом свинарства ім. О. В. Квасницького завершено роботу щодо створення у великій білій породі нового заводського типу з поліпшеними м’ясними якостями УВБ-3, середньодобові прирости яких становлять 730–750 г за витрат кормів на 1 кг приросту 3,85–3,90 корм. од. Репродуктивні якості свиноматок характеризуються багатоплідністю – до 12 поросят [135].

Завдання суб’єктів племінного свинарства – виведення нових ліній, типів, удосконалення елементів технології виробництва якісної племінної продукції (системи годівлі, утримання, відтворення поголів’я, ветеринарного захисту тощо) [170]. Проте не слід допускати завезення вакцин і проводити щеплення проти хвороб, які у нашій країні не реєструються, тим більше в племгосподарствах. Це дуже небезпечно, оскільки можуть виникнути нові захворювання, тому використання вакцин має бути чітко контрольоване [37].

Середньодобові прирости великої рогатої худоби та свиней на відгодівлі починаючи з 2000 року мають тенденцію до збільшення. Продуктивність великої рогатої худоби (середньодобовий приріст) у 2006 р. була на 7% менша рівня 1990 р. Крім того, середньодобові прирости свиней є найвищим показником у 2006 р. (313 г) за досліджуваний період. Надій на одну корову в рік також збільшився до 3803 кг, або на 16,8%, порівняно з показником 1990 р. та 5,7% до рівня 2005 р. Така продуктивність корів у 2006 р. є найвищим показником за останніх 17 років (табл. 2.3, додатки А, Б).

Аналіз загального стану тваринництва Черкащини доводить, що досягнуто перші кроки у відродженні галузей тваринництва, спостерігається тенденція до підвищення продуктивності тварин, ринок поступово насичується продуктами тваринного походження.


Таблиця 2.3

Продуктивність основних видів тварин у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області

Показники
1990 р.
1995 р.
2000 р.
2005 р.
2006 р.
2006 р. у % до

1990 р.
2005 р.

Середньодобовий приріст ВРХ, г
502
341
301
476
468
93,2
98,3

Середній надій на 1 в рік, кг
3257
2439
1849
3599
3803
116,8
105,7

Середньодобовий приріст свиней, г
231
133
118
289
313
135,5
108,3

Джерело: Статистичний щорічник «Сільське господарство України» за 2006 рік.

Вибір спеціалізації виробництва в галузі тваринництва залишається за товаровиробниками, але втручання держави необхідне з метою рівномірного розподілу пропозицій і забезпечення попиту на продукцію тваринництва не лише в Черкаській області, але і в країні за помірними цінами. Важливою складовою такого підходу має стати формування аграрного менталітету кожного регіону. Спочатку необхідно «ревізувати ресурси і резерви агросекторів у конкретних регіонах, і на основі цих даних відпрацювати регіональну політику стабілізації, а потім – відродження АПК, концепцію аграрного розвитку» [110].

Державна політика щодо фінансової підтримки галузей тваринництва має забезпечити належну підтримку збиткових і розширений розвиток прибуткових підприємств та сприяти вітчизняному виробництву конкурентоспроможної продукції. Факт завезення у 2005 році в Україну 96 тис. голів тварин за ціною 6–7 грн. за кілограм (при внутрішній закупівельній ціні 11–12 грн.) засвідчує низьку купівельну спроможність населення країни. Водночас вітчизняний товаровиробник не може реалізувати понад 80 тис. голів кондиційного свинопоголів’я, що завдає збитку в сумі 300 тис. грн. за кожний день його перетримки [113].

Для відтворення поголів’я корів є Програма селекції для молочних господарств, які мають статус племінного репродуктора на технічне переоснащення та новітні технології з виділенням 200 тис. грн. і більше на кожне таке підприємство. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства» передбачає, починаючи з 2005 року, видачу спеціальної державної дотації лише по тваринах, що пройшли ідентифікацію та реєстрацію у встановленому порядку [122].

Згідно з Програмою селекції здійснює свою виробничу діяльність ПОП «Відродження» Шполянського району Черкаської області. Проте і в нього виникли проблеми, зокрема з витраченої суми підприємству відшкодовано лише 25% витрат. Незважаючи на державні пільги та доплати за здану велику рогату худобу відповідної вгодованості, кондиційних свиней, інтенсивна відгодівля худоби, як і молочне скотарство поки, що не є пріоритетними.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 31 березня 2004 року затверджено зміни щодо порядку виділення коштів на доплати сільгоспвиробникам за проданий ними на забій і переробку молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій і кондиційних свиней, які на жаль не на користь виробників. Якщо до 31 березня 2004 року розміри дотацій із розрахунку за 1 кг живої маси були на рівні: за молодняк великої рогатої худоби і молочних корів – 1,30 грн, за кондиційне поголів’я свиней – 0,80 грн, то з 1 квітня 2004 року доплати дорівнювали відповідно 0,50 і 0,30 грн. Такий крок є не обґрунтованим і не враховує інтересів виробників тваринницької продукції. Свідченням цього є структура реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами: худоба та птиця реалізується в обсязі 85 – 87%, у тому числі переробним підприємствам тільки 25 – 56% від загального виробництва.

Однією з гострих проблем нині є контроль за якістю молочної продукції. Контролюючих органів існує досить багато, але у випадках виявлення неякісної продукції незрозуміло, який з них повинен нести відповідальність. Тому, на думку Ю. Мельника і представників Спілки молочних підприємств України, „функцією єдиного контролюючого органу вірогідно буде департамент ветмедицини, який відповідатиме за якість продукту та безпечність його споживання. «Нечесна гра» буде припинена – перемагатиме той у кого якісна продукція” [180, с. 9]. Законопроект «Про молоко та молочні продукти» поставить виробника, посередника, переробника та споживача у рівні взаємовигідні умови [124].

Безвихідна ситуація склалася в переважній більшості підприємств, які мають невеликі обсяги виробництва. Практика доводить, що подолати рубіж беззбитковості за таких умов досить складно і навіть практично неможливо.

Відтворення маточного поголів’я катастрофічно погіршується. Надходження телят у 2006 році порівняно з 1990 роком зменшилося на 86%; приплід поросят – на 27%. Таким чином, відновлення та розвиток тваринництва є не самоціллю, а потребою сьогодення. З огляду на це невідкладним завданням слід вважати розробку нормативів оптимальної щільності маточного поголів’я великої рогатої худоби на кожні 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі корів, свиней – на 100 га ріллі та птиці – на 100 га зернових культур у кожному районі [66].

Нарощуванню поголів’я тварин мають передувати стабілізаційні процеси галузі кормовиробництва. За останні роки зменшився обсяг виробництва й заготівлі кормів, погіршилася їх структура внаслідок зниження частки концентрованих кормів і сіна. В сільськогосподарських підприємствах Черкаської області згодовано тільки 14,3% комбікормів від потреби, це на 9% менше, ніж у середньому по сільськогосподарських підприємствах країни.

Застосування екструдованого зерна сої в раціонах дійних корів забезпечує підвищення молочної продуктивності на 22% [53]. Тваринники СВК „Ятрань” Уманського району розширили площі під посівами сої. За рахунок регулярного додавання сої до раціону корів продуктивність корів збільшилася в середньому на 980 кг, або на 27% .

Ефективність використання кормів визначається також затратами кормових одиниць на 1 ц продукції тваринни­цтва (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Витрати кормів на виробництво 1 ц продукції тваринництва у сільськогосподарських підприємствах, ц корм. од.

Роки
Молоко
Приріст ВРХ
Приріст свиней




Черкаська область
Україна
Черкаська область
Україна
Черкаська область

1990
1,47
1,45
13,53
11,83
9,85
9,13

2000
1,63
1,69
16,73
15,71
17,90
18,93

2001
1,58
1,67
15,27
14,04
13,82
15,19

2002
1,55
1,53
15,72
14,09
11,64
12,17

2003
1,47
1,41
15,50
14,21
11,32
11,74

2004
1,40
1,35
14,33
13,15
9,70
9,49

2005
1,31
1,24
15,89
14,79
8,97
8,87

2006
1,34
1,30
15,53
15,30
8,12
8,40

Джерело: Статистичний щорічник «Сільське господарство України» за 2006 рік

Витрати кормів на 1 ц виробленого молока у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області дещо нижчі, ніж у середньому по Україні, проте середній надій на 1 корову в рік у регіоні перевищує показник по Україні на 151 кг (2006 р.).

В сільськогосподарських підприємствам Черкаської області середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі є найвищими серед інших регіонів протягом всього досліджуваного періоду, хоч затрати кормів на отримання 1 ц приросту нижче показника по Україні.

На отримання 1 ц приросту свиней на вирощуванні та відгодівлі в сільськогосподарських підприємствах Черкащини затрачається корму більше (у переведенні на кормові одиниці), ніж у середньому по підприємствах країни. Починаючи з 2000 року витрати кормів на одиницю продукції зменшуються, тоді як продуктивність свиней зростає. Так, у 2006 р. на отримання 1 ц приросту свиней затрачено 8,40 ц корм. од, що вдвічі менше, ніж у 2000 р., тоді як середньодобові прирости свиней у 2006 р. становлять 313 г, що в 2,6 раза вище показника 2000 р.

Оптимізація кормових раціонів сприяє не тільки підвищенню продуктивності тварин, а й зниженню витрат кормів у розрахунку на одиницю продукції. Так, зелені корми позитивно впливають не тільки на поліпшення якості виробленої продукції, але і її здешевлення [142].

Оптимізувати раціони необхідно не тільки кількісно (кормові одиниці, протеїн і структура кормів), але і якісно. Вміст необхідної кількості мікро- та макроелементів для повноцінного розвитку тварин неможливо забезпечити тільки за рахунок раціону. Для цього тваринникам підприємств області необхідно використовувати білково-вітамінні добавки (премікси), які сприяють кращому травленню та підвищенню продуктивності тварин, скорочуючи термін їх відгодівлі, а отже, запобігають перевитратам кормів.

Основними виробниками преміксів і білково-вітамінних добавок для сільськогосподарських тварин є ТОВ «Крем ікс» Полтавської області та ТОВ «Семекстрейд-Іст» м. Дніпропетровськ. Потужність цих товариств становить 25 тис. т преміксів та 30 тис. т білково-вітамінних концентратів на рік. Загальна потреба тваринництва та птахівництва України в цій продукції дорівнює 45 тис. т на рік. Таким чином, вітчизняні виробники преміксів і біодобавок у змозі забезпечити потреби галузі країни.

З огляду на ситуацію, що склалася, для виведення галузі тваринництва з економічного занепаду, нарощування обсягів виробництва продукції та підвищення її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках, необхідно утримувати високопродуктивних тварин, щоб відшкодувати всі матеріальні витрати в процесі виробництва та реалізації продукції і заощаджувати кошти на розширене відтворення виробництва. На сучасному етапі особливої ваги набуває пошук шляхів інтенсивного розвитку тваринництва й обґрунтування економічних і зооветеринарних факторів інтенсифікації галузі.

Незважаючи на становище, що склалося в галузях тваринництва, деякі фахівці є прихильниками подальшого скорочення чисельності поголів’я тварин. На нашу думку, в сучасних умовах така пропозиція є безпідставною, оскільки це можливо лише при надвиробництві продукції, а населення країни нині гостро відчуває її дефіцит.

Важливим напрямом підвищення добробуту населення є забезпечення раціональних норм споживання основних продуктів харчування, серед яких чільне місце належить наявності в раціоні необхідної кількості м’яса та м’ясних виробів [78].

Для збалансованого харчування й високої працездатності населення продукти харчування повинні бути широкого асортименту та високої якості. Потребу молока неможливо замінити збільшенням споживання яєць або м’яса птиці. Тому постає завдання комплексного відродження тваринництва та кожної його галузі зокрема. Рівень споживання тваринницької продукції населенням України досяг критичної межі: 34 кг м’яса, 219 кг молока, 218 шт. яєць, тоді як мінімальна і повна потреба становлять відповідно 50 і 80 кг м’яса, 344 і 380 кг молока, 240 і 290 шт. яєць [84]. Для порівняння, лише в окремих країнах (Франція, Фінляндія, Польща) фактичний рівень споживання молока та молокопродуктів на душу населення перевищує 400 кг [182].

М’ясо є головним джерелом фосфору, містить багато заліза, незначну кількість кальцію; мікроелементи (мідь, цинк, алюміній, марганець); вітаміни групи В. В Австралії, Аргентині, Канаді, США, Франції показник виробництва м’яса на душу населення коливається в межах 130,4 – 197,3 кг, а частка яловичини становить 50 – 70% [3].

Обсяги виробництва м'яса в Україні у розрахунку на душу населення удвічі нижчі, ніж у Черкаській області. Виробництво молока на душу населення по Україні в середньому на 100 кг менше, ніж у досліджуваній області, а споживання – на 20 кг. Для порівняння, в Росії 1 житель країни споживає 52 кг м'яса і м’ясопродуктів, 231 кг молока [168]. Загалом ситуація не дуже відмінна від рівня споживання тваринницької продукції населенням України.

В нашій країні гостро постала проблема забезпечення продовольчого споживання по соціальних групах населення. В Україні 26% населення опинилося за межею продовольчої бідності і 16% – нижче межі крайньої продовольчої бідності [130].

Для забезпечення продовольчої безпеки країни необхідно виробляти потрібну кількість продуктів харчування [115]. Науковцями ННЦ «Інститут аграрної економіки» розраховано обсяги виробництва продукції м’ясних галузей на перспективу з урахуванням фізіологічно необхідного рівня споживання продукції (80 кг м'яса на душу населення). Так, загальна потреба м'яса в забійній вазі при чисельності населення 47 млн. осіб становитиме 4400 тис. т, у тому числі для потреб населення – 3754,9 тис. т, для експорту – 645,1 тис. т [86].

Ситуація щодо споживання основних видів продукції тваринництва в Черкаській області останніми роками дещо покращилася, проте не досягнуто показників мінімального рекомендованого рівня. Виробництво м’яса та молока у розрахунку на одного жителя Черкащини у 2006 році перевищує рівень 2000 року, проте обсяги споживання молока і м’яса нижче рекомендованої норми (табл. 2.5, додаток В).

Таблиця 2.5

Виробництво та споживання основних видів продукції тваринництва у розрахунку на одного жителя Черкаської області, кг

Роки
М’ясо всіх видів
Молоко

виробництво
споживання
виробництво
споживання

1990
127,6
62,4
659,4
342,1

2000
52,0
39,9
349,4
216,3

2001
55,8
36,9
381,2
221,7

2002
61,5
36,9
401,5
252,7

2003
70,6
37,6
366,9
246,6

2004
72,3
42,6
369,2
247,8

2005
75,3
43,1
384,4
248,4

2006
84,6
43,2
386,3
250,0

Джерело: Статистичний щорічник Черкаської області за 2006 рік.

Поділяємо думку В. Я. Месель-Веселяка про те, що з метою відродження галузей тваринництва, нарощування обсягів виробництва продукції та прибутковості галузі «доцільно було б встановити державні дотації» [84, с. 7], але сума дотації у розмірі 150 грн. за 1 т молока, 3035 грн. за 1 т м’яса великої рогатої худоби і 3450 грн. за 1 т свинини надто низькі для виробників продукції тваринництва.

Кращих результатів в Черкаській області при виробництві молока досягли в СТОВ «Прогрес» Золотоніського району та ПСП «Веселий хутір» Чорнобаївського району. Тут надої на одну корову досягають 7 т, а виробництво молока в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь більше 100 т. Достатньо високий рівень інтенсифікації галузей м'ясного скотарства та свинарства у СТОВ «АФ «Маяк» Золотоніського району, СТОВ «Лан» Чорнобаївського району. Досягнення передових сільськогосподарських підприємств дають підстави стверджувати, що для підвищення продуктивності тварин на Черкащині є значні невикористані резерви (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Продуктивність тварин у передових підприємствах Черкащини, 2006 р.

Показники
Середній надій на одну корову, кг
Середньодобовий приріст, г

ВРХ
свиней

Черкаська область
3803
468
313

СТОВ «Прогрес», Золотоніський район
7066
554
399

СТОВ «АФ «Маяк», Золотоніський район
6012
659
450

ПСП «Веселий хутір», Чорнобаївський район
7629
431
325

СТОВ «Лан», Чорнобаївський район
6466
539
684

СТОВ «Світанок», Чорнобаївський район
6159
426
282


Джерело: Дані форми № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств».


Економічна ситуація, що склалася наприкінці 90-х років минулого століття в сільськогосподарських підприємствах, змусила більшість господарств позбутися свиней, щоб виручені кошти спрямувати на потреби інших галузей. Таким чином, теперішнє відновлення поголів’я тварин і виробництво свинини доводиться починати практично з нуля. Проте, останнім часом спостерігається поступове нарощування поголів’я та забезпечення приросту свиней в сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області.

Вагомий внесок у відродження однієї з м’ясних галузей тваринництва – свинарства – належить СТОВ «Чигиринська аграрна компанія», яке інвестують Черкаська продовольча компанія та концерн «Нафтаенерго». Ферма-репродуктор і відгодівельний комплекс підприємства розташовані в селі Ранцеве в реконструйованих приміщеннях. Молодняк вирощують на власному племрепродукторів «Кожарки», де щороку отримують понад 4 тисячі поросят. У 2006 р. поголів'я свиней на відгодівлі налічувало 4379 голів, що становить 87,5 % від наявного поголів'я свиней у Чигиринському районі. Підприємство одержало 4475 ц валового приросту свиней (при середньодобових приростах 280 г), тоді як показник по району дорівнює 5305 ц. Свинокомплекс компанії налічує майже три тисячі свиней, які за 150-160 днів утримання досягають ваги понад 160 кг. Протягом року потомство однієї свиноматки дає понад 2 тонни м'ясної продукції. Це свідчить про те, що годівлі тварин тут приділяють пильну увагу.

Процес відгодівлі на свинофермах підприємства організований за так званим методом «шведського столу», коли у тварин завжди вдосталь високоякісного корму, до якого вона має вільний доступ. У приміщенні-відгодівельнику свиней утримують на глибокій солом’яній підстилці, яка, поновлюючись, накопичується, а вивозять її тільки один раз, коли реалізують свиней на забій. Тоді ж проводять всі необхідні санітарно-гігієнічні заходи і тільки потім відбувається чергове заселення відгодівельного молодняку. На думку фахівців, такий спосіб утримання тварин є цілком фізіологічним та економним, оскільки тварини ніколи не переїдають і, разом з тим, не розкидають корму. За таких умов утримання протягом трьох місяців вага свиней досягає відповідних кондицій. Компенсаційні кошти, які підприємство отримує за кожну реалізовану кондиційну голову, становлять майже 150 тис. грн. у рік.

Про збалансованість раціонів та їх поживність піклуються в підприємстві спільно з англійською компанією «Райт Френк», що дає позитивні результати. Після проведеного зоотехнічного аналізу поживності сіна, яке вирощується в Чигиринському районі науковці компанії та практики підприємства прийняли рішення щодо зміни структури раціону. Замість 25 кг силосу і 5 кг сіна для великої рогатої худоби почали згодовувати 20 кг силосу і 7 кг сіна. Завдяки цьому на 20% збільшилися прирости, а денний надій на одну корову становить 18 кг. Потребу комбікормів у «Чигиринській аграрній компанії» забезпечують власним виробництвом. У досліджуваному підприємстві протягом останніх трьох років раціон для молодняку свиней доповнюють біопрепаратом «Лутамікс» з розрахунку 25 г на голову, який сприяє засвоєнню корму та збільшенню приросту. Для проведення експерименту на свинофермі СТОВ «Чигиринська аграрна компанія» було виділено дві групи молодняку свиней: контрольну і дослідну. В останній середньодобовий приріст живої маси дорівнював 456 г, що на 87 г більше, ніж у контрольній. Отже, продуктивність тварин у дослідній групі на 20 % вища, ніж у групі зі звичайною технологією утримання. При цьому витрати кормів на 1 ц приросту зменшились з 9,13 до 7,12 ц корм. од.

Свинарство – не єдина галузь тваринництва в СТОВ «Чигиринська аграрна компанія». Завдяки високим урожаям, достатній кількості та якості кормів у підприємстві стало можливим нарощувати кількість поголів’я. Нині СТОВ «Чигиринська аграрна компанія» налічує 375 корів з річною продуктивністю 3840 кг кожна, 1088 голів великої рогатої худоби на відгодівлі, які дають середньодобовий приріст понад 400 г.

Проблема відродження тваринництва, зокрема свинарства, є загальнодержавною. Так, 13 червня 2005 року між Міністерством аграрної політики України та компанією «Graakjaer International A/S» (Данія) підписано меморандум про співробітництво у питанні будівництва свинокомплексів в Україні та використання датського досвіду вирощування свиней. Відповідно до умов меморандуму в кожній області України буде побудовано сучасний свинокомплекс. З 25 запланованих свиноферм 5 фінансуватиме датська сторона, 15 – спільне українсько-датське фінансування, 10 – за рахунок бюджетних коштів.

Отже, відродження тваринництва в Україні можливе за умови розв’язання системи взаємопов’язаних проблем. Необхідно здійснювати заходи щодо розвитку спеціалізованого м'ясного та молочного скотарства, що забезпечить в подальшому отримання необхідних обсягів продукції. Основними складовими такої системи є: становлення кормовиробництва, санітарно-гігієнічні та зооветеринарні умови утримання й годівлі тварин, підвищення ефективності селекційно-племінної роботи, комплекс економічних заходів (удосконалення стимулювання реалізації молодняку тварин підвищених вагових кондицій, впровадження порядку державного дотування виробництва продукції тваринництва в розмірах, що сприятимуть прибутковому веденню галузі, дотримання вимог закону вартості при формуванні цінової політики).

Таким чином, вирішення цих та ряду інших не менш важливих питань сприятиме досягненню самоокупності виробництва в сільськогосподарських підприємствах, які були основними виробниками тваринницької продукції в країні та забезпечували переробні підприємства сировинною продукцією, а населення – високоякісними продуктами харчування тваринного походження.