Місце І роль кредитних операцій у банківській діяльності

Вид материала

Документы

Содержание 74. Кредити під заставу векселів. 75. Авалювання та акцептування векселів банку. 76.Споживчий кредит. Суб'єктами кредитування Об'єкти кредитування 77. Кредитна картка як одна із форм споживчого кредиту. 78.Чекоий кредит на споживчі цілі. 78. Чековий кредит на споживчі цілі. 79. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на поточні потреби. 80. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на витрати капітального характеру.

Подобный материал:

• Формат опису модуля, 17.43kb.
• План Сутність та джерела формування кредитних ресурсів банку > Класифікація депозитів, 12.63kb.
• Реферат на тему, 11.78kb.
• Верховною Радою України, а також виданими на виконання цього закон, 174.06kb.
• Методичні рекомендації для виконання контрольної роботи з дисципліти «Аналіз діяльності, 127.33kb.
• Реферат на тему: Зовнішній та внутрішній аудит в Україні, 142.93kb.
• Порядок обробки персональних даних в банківській діяльності І. Загальні положення, 257.9kb.
• Закон україни про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної, 76.22kb.
• 2. Закон України Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної, 88.67kb.
• Роль європи в грошово банківській системі україни, 37.12kb.

74. Кредити під заставу векселів.

Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредиту.

Кредити під заставу векселів можуть надаватись у вигляді:

--строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафік­сована за домовленістю з позичальником;

--кредитів до запитання, коли сірок погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення вексе­лів із застави.

Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укла­деного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому встановлюється місце зберігання заставлених векселів. У заставу приймаються високоліквідні векселі, строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.

Вексель може бути переданий у заставу згідно з відповідним договором шляхом:

здійснення заставного індосаменту і передавання його за- ставо-тримачеві;здійснення іменного індосаменту на користь заставотримача;здійснення іменного чи бланкового індосаменту і переда­вання векселя заставотримачеві;простого передавання векселя на зберігання в депозит дер­жавної нотаріальної контори;

простого передавання векселя на зберігання заставотрима­чеві без учинення на його користь будь-якого індосаменту.

Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром вексе­лів, у якому векселі розташовуються у порядку настання строків платежу, починаючи з найближчого. Після ухвалення банком по­зитивного рішення про прийняття в заставу всіх або окремих век­селів визначається оцінна вартість кожного векселя і сума креди­ту, що надається, а з позичальником укладається договір застави та кредитний договір.

Кредит надається в розмірі 60—90 % номінальної вартості ве­кселя, а сірок кредиту встановлюється відповідно до терміну по­гашення векселя. Договір надання кредиту під заставу векселів може містити положення, що стосуються специфіки застави, зокрема такі:

--право банку за потреби спрямовувати на погашення боргу суму, що надходить в оплату прийнятих у заставу векселів;

--право банку дозволити позичальнику за його ініціативою замінювати одні векселі до строку їх оилати іншими.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

--Пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержано за заставним або передавальним індосаментом;

--Продажу, якщо вексель одержано за передавальним індоса­ментом.


75. Авалювання та акцептування векселів банку.

Авалювання векселів – це ухвалення банком зобов'язань по повній або частковій оплаті векселя за одну із зобов'язаних по векселю осіб.

Авалювання - прийняття будь-якою особою зобов'язання оплатити

вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем

осіб при неоплаті векселя платником у строк або у разі

неможливості одержати платіж за векселем у строк;

Акцепт - засвідчена підписом трасата або іншої особи

(посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому

вигляді, в якому він пред'явлений до платежу. Акцепт має бути

безумовним. Він має бути надписаний на векселі і може складатися лише з підпису трасата на лицьовому боці векселя. Акцепт трасата може бути обмежений частиною вексельної суми. Якщо за час від акцепту до пред'явлення векселя до платежу в текст векселя були внесені зміни без згоди акцептанта, останній відповідає згідно з умовами наданого ним акцепту;

акцептування (акцептація) - проставлення на векселі акцепту;

Аваль — це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язаннями якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта). Аваль може вчинятися на переказному векселі або додатковому аркуші до нього — алонжі. Аваль виражається словами «Вважати за аваль», «Гарантую», «Як аваліст за…». В авалі відмічається, за кого він видається. Коли банк здійснює авалювання векселя, він тим самим надає такій особі кредит (строковий або до запитання). Авалістом може бути як третя особа, яка не має відношення до векселя, так і один із надписантів векселя. Аваліст є боржником «другої»черги, тобто він відповідатиме за зобов’язаннями по векселю у разі невиконання зобов’язань особою, за яку він виданий. Якщо клієнт банку не виконує своїх зобов’язань, банк повинен оплатити вексель. У такому разі, якщо банком було здійснено оплату переказного векселя, він набуває права як проти особи, за яку було здійснено платіж, так і проти осіб, що зобов’язані перед цією особою. Перед тим, як здійснити авалювання векселів, банк перевіряє кредитоспроможність клієнта. З цією метою клієнт подає до банку заяву, документи, які характеризують його фінансовий стан, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі. Векселі для авалювання подаються разом з реєстром векселів, пред’явлених до авалювання щонайменше у двох примірниках. Якщо банк після перевірки векселів приймає позитивне рішення, то з клієнтом укладається договір на авалювання. Сума, яку банк стягує на свою користь, розраховується на підставі відсоткової ставки банку. Крім цього, за іногородніми авальованими векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто. Також банк може утримувати з клієнта комісію за зобов’язання надати авальний кредит. Банк, що здійснив авалювання векселів, зобов’язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він видав аваль. Банк зобов’язаний платити за авальованим ним векселем, якщо: мала місце відмова від платежу або акцепту, якщо боржник за векселем припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні; боржник оголошений банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні. Відповідальність банку як аваліста припиняється, якщо була здійснена оплата векселя платником або особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника або раніше закінчення строку позовної давності проти банку-авзліста. У світовій практиці значного поширення набули акцентні операції комерційних банків. Їх суть полягає в тому, що банк гарантує оплату своїм клієнтам поставленої продукції шляхом акцептування замість нього переказного векселя. Банківські акцепти є досить ліквідними і можуть виступати як міжнародний платіжний засіб. Особливістю цієї операції є те, що акцептний кредит видається за боржника за векселем. Схема проведення такої операції: імпортер укладає з експортером угоду на купівлю продукції, надання послуг з умовою оплати контракту за допомогою банківського акцепту. Імпортер також домовляється з банком про акцептування ним переказного векселя. Експортер, відвантаживши продукцію, виписує переказний вексель на банк імпортера і передає його разом з комерційними документами банку, який погодився акцептувати переказний вексель. Банк імпортера акцептує цей вексель і передає його експортеру. Експортер може дочекатись строку оплати за векселем або переврахувати його на грошовому ринку, що переважно відбувається. Для більшої впевненості експортера у здійсненні банком акцепту тратти, як правило, імпортер відкриває на користь експортера безвідзивний акредитив. Для зниження ризику по такій операції банк здійснює контроль за товарно-грошовими потоками. Ризик банку також знижується за умови поєднання акцепту з рамбурсуванням, тобто відшкодуванням клієнтом суми платежу до настання строку платежу за банківським акцептом. Винагорода банку за здійснення такої операції складається з комісійної винагороди, яка сплачується одразу після досягнення домовленості на акцептування. Додаткові доходи від акцептної операції банк може отримати за допомогою врахування акцептованого ним векселя.


76.Споживчий кредит.

Споживчий кредит — кредит, який надасться тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який по­вертається в розстрочку, яюцо інше не передбачено умовами кре­дитного договору.

Споживчому кредиту притаманні такі особливості:

по-перше, цей вид позики відображає відносини між креди­торами і позичальниками, сутність яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання;

по-друге, споживчий кредит позичальники, як правило, бе­руть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи час­то використовують одержані кредити як джерело доходів;

по-третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб'єкти господарювання, споживчий кредит одержують фізичні особи;

по-четверте, повернення позиченої вартості у разі спожив­чої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у по­зичальника, а внаслідок їх накопичення;

по-п 'яте, споживчий кредит с засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей;

по-шосте, лише за умови споживчого кредитування кредит­ні відносини громадян будуються за схемою «фізична особа — фізична особа»;

по-сьоме, усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проб­лем — підвищенню життєвого рівня населення (передусім із ни­зькими та середніми доходами), утвердженню принципів соці­альної справедливості. Саме з цій причини споживче кредиту­вання здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Суб'єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредиторів виступають комерційні банки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства й організації. Між банками і населен­ням може існувати посередник, наприклад торговельна організація.

Об'єкти кредитування — це затрати, пов'язані із задоволен­ням потреб населення для купівлі товарів у особисту власність, а також затрати інвестиційного характеру на будівництво та під­тримку нерухомості.

Приватних клієнтів кредитують за тими самими принципат, що й суб'єктів господарювання, а саме: на умовах цільової спря­мованості, строковості, повернення, платності та забезпеченості.


77. Кредитна картка як одна із форм споживчого кредиту.

Найпоширенішим в сучасних умовах у західних країнах є такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитування за допомогою кредитної картки. Основна перевага кредитної картки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення, є зручність у практичному користуванні. Кредитна картка — це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Кредитні картки виготовляють з матеріалу, важкодоступного для підробки. Нині в розвинутих країнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку в сфері споживання. Сьогодні кредитні картки в грошовій сфері замінили готівку і чеки: розрахунки за товари і послуги проводяться позичальником в рахунок своєї кредитної картки. Використання кредитних карток значно полегшує умови надання споживчого кредиту. Для кожної з карток встановлюється ліміт кредитування.

Власники кредитних карток постійно отримують інформацію про залишок ліміту кредитування за нею і, відповідно, про необхідність продовження кредиту.

Отже, можна виділити такі типові стадії процесу споживчого кредитування за допомогою кредитних карток: 1) видача банком кредитної картки клієнту-позичальнику; 2) купівля позичальником товарів за картку в магазині; 3) передача магазином торговельних рахунків на куплені товари в банк; 4) перерахування банком коштів на поточний рахунок магазину; 5) щомісячне виставлення магазином рахунків за куплені товари власникові кредитної картки — постачальнику; 6) повернення позичальником коштів банку.

Кредитні картки для потреб споживчого кредитування можуть випускатися не лише банками, а й такими організаціями, як авіакомпанії, залізниці, готелі, телефонні фірми, автозаправочні станції тощо.

Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з: • комісії, шо стягується з торговельної організації за сплати рахунків за відпущені власнику кредитної картки товари;

-щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо така вста­новлена);-відсотків за кредит, що надасться власникам карток у межах ліміту кредитування.

Крім цього, вони можуть служити як дебетові картки, тобто їх можна використовувати як засіб доступу до рахунків клієнтів. Наприклад, їх можна використати для отримання готівки цілодо­бово за допомогою касових автоматів, а також депонування че­ків, переказу грошей з поточних рахунків на строкові вклади та погашення позик. Емісія власних кредитних карток є досить дорогою банківською операцією.тому наа практиці комерційні банки використовують загальнонаціональні (навіть всесвітні) системи кредитних карток. Найвідоміші з них: VISA, American Express, Euro Card та ін. Банки на основі купленої ліцензії емітують кредитні картки цих систем.


78.Чекоий кредит на споживчі цілі.

Чековий кредит — це вид споживчого кредиту, при якому надання позики здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка. В банківській практиці використовуються два основні різновиди чекового кредиту — кредитування з овердрафтного рахунка (при від'ємному сальдо на поточному рахунку) та кредитування на основі використання спеціального чекового рахунка і спеціальних банківських чеків.

Овердрафт, як зазначалося вище, — це кредит, який надається банком автоматично у разі утворення на поточному рахунку клієнта дебетового сальдо. Величина позики за овердрафтом визначається під час відкриття рахунка і не може перевищувати наперед визначеної суми. При овердрафтному чековому рахунку наперед обумовлюється автоматичне надання банком кредиту в момент вичерпання залишку на рахунку.

Позики з овердрафтного чекового рахунка погашаються, як правило, в процесі надходження на рахунок нових додаткових коштів.

Спеціальні чекові рахунки відкриваються в банку з метою надання (випуску) для своїх клієнтів спеціальних чеків визначеної вартості. Банк встановлює клієнту на його прохання певний ліміт кредитування і на цю величину видаються чеки. Сума кредиту зараховується в дебет даного рахунка.

Чековий кредит є різновидом поновлюваної позики. Це — форма кредитної лінії з правом одержання кредиту протягом певного строку.

Використання клієнтом чеків призводить до зменшення ліміту кредитування. Банк дозволяє власникові рахунка виписувати чеки на суму лише в межах встановленого ліміту. Додаткові внески на чековий рахунок відновлюють ліміт кредитування. Якщо додаткові внески не надходять, ліміт кредитування вичерпується і спеціальний чековий рахунок закривається.

Чековий кредит є вигідним видом споживчого кредитування як для фізичної особи, так і для банку. Його організація не вимагає значних витрат; чековий кредит легко піддається банківському контролю. Для клієнта чековий кредит вигідний й тим, що комерційні банки беруть за його користування відносно невелику плату (відсоток).


78. Чековий кредит на споживчі цілі.

До кредитів на споживчі цілі належить і чековий кредит. В його основі лежить відкриття чекового рахунка. Існує два різно­види рахунків — овердрафтні та спеціальні чекові. За викорис­тання овердрафтних рахунків оплата чеків проводиться з рахунка клієнта. У разі відсутності грошей на рахунку банк покриває від'ємне сальдо кредитом у межах встановленого ліміту. Пога­шення позички відбувається за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів.

Спеціальні чекові рахунки використовуються банками, котрі емітують для своїх клієнтів спеціальні чеки певного номіналу.

Такі чеки можуть мати особливу форму і код, який забезпечує ідентифікацію при їх опрацюванні в банку-емітенту. Використання клієнтом чеків приводить до вичерпання ліміту кредитування, а над­ходження платежів (внесків) на чековий рахунок відтворюють ліміт.

79. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на поточні потреби.

Як уже зазначалося, залежно від цільового спрямування розріз­няють споживчі кредити на поточні потреби та на витрати капі­тального характеру.

Різновидом поточних потреб є:

придбання товарів широкого вжитку тривалого користуван­ня і транспортних засобів; нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо).

Банки надають споживчі кредити фізичним особам на поточні потреби у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які е об'єктом кредитування, у межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів.

Для одержання кредиту позичальник подає банку:

паспорт; заяву на одержання кредиту, де зазначаються об'єкти креди­тування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення;

документи, що підтверджують платоспроможність позичаль­ника (довідка з місця роботи про суму заробітку та суму утри­мань, а за наявності інших доходів — документи, що підтвер­джують їх отримання);

За видачі кредиту на придбання товарів тривалого користу­вання жодних звітів про цільове використання коштів позичаль­ник банку, як правило, не надає. Споживчий кредит надасться тим громадянам, які мають по­стійне джерело доходів. Максимальний розмір позички на придбання товарів тривалого користування встановлюється залежно від середньомісячної заробітної плати позичальника, але сума кредиту не повинна перевищувати розмір, установлений правлін­ням банку.

Строк користування кредитом визначається залежно від об'єк­та кредитування, розміру позички, платоспроможності клієнта. Як правило, строк користування кредитом не перевищує двох ро­ків, а в окремих випадках — трьох.


80. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на витрати капітального характеру.

Щодо споживчого кредиту на витрати капітального характеру, то він потребує від населення надання банкам звітів про цільове використання одержаних коштів.

Об'єктами даного виду кредитування є:

а)будівництво:індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями;будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок;

надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літніх кухонь, теплиць, майстерень, накриттів тощо;гаражів;

б)купівля:індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями;квартир у житлових будинках;будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;

гаражів;

в)реконструкція та капітальний ремонт:

індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інже­нерних мереж, придбання обладнання для інженерного благо­устрою будинку;квартир;будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом.

Термін користування споживчим кредитом на витрат капіталь­ного характеру встановлюється залежно від об'єкта кредитуван­ня, розміру позички та фінансового стану позичальника.

Розміри споживчих кредитів обмежуються: граничними розмірами, установленими банком для конкрет­ного виду кредиту; платоспроможністю (кредитоспроможністю) позичальника; вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані позичальником як забезпечення повернення боргу.

Обов'язковою умовою надання довгострокового споживчого кредиту є страхування об'єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування позикою.

Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом:

оплати розрахункових документів за матеріали, конструк­ції, обладнання, надані послуги, виконані роботи; зарахування коштів на поточний рахунок позичальника (у разі будівництва власними силами) на підставі розрахунку готов­ності об'єкта кредитування; перерахування коштів на поточний рахунок продавця квар­тири, житлового будинку чи гаража.

В окремих випадках позичка може надаватися готівкою з пра­вом контролю за цільовим використанням коштів.

Для отримання кредиту позичальник подає до установи банку такі документи:заяву;паспорт;довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;анкету позичальника;довідки з місця постійної роботи і про доходи;документи, що підтверджують право власності на майно по­зичальника;письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне об­грунтування).

У разі отримання довгострокового кредиту, крім зазначених документів, позичальник додатково подає залежмо від об'єкта кре­дитування хакі довідки: про відведення земельної ділянки під бу­дівництво, про власність на будинок; балансову вартість квартири, про право власності на квартиру,; про членство позичальника в садівницькому товаристві.

Кредити на будівництво, купівлю, капітальний ремонт житло­вих будинків, квартир, садових будинків надаються, як правило, у розмірі від 70 до 90 % від вартості об'єкта кредитування, але в межах, визначених правлінням банку.

За одержання кредиту на купівлю квартири чи будинку пози­чальник надає банку копію договору про куп івлю- продаж.

Для одержання кредиту на будівництво надвірних будівель, капітальний ремонт квартири, будинку чи його реконструкцію позичальник подає копію документа, шо засвідчує право власно­сті на квартиру чи будинок та перелік робіт із зазначенням їхньої вартості.

Видача кредиту на будівництво житлових будинків здійсню­ється в міру виконання робіт і мас компенсаційний характер. По­зичальник повинен використати спочатку власні кошти, а потім кредит. Для придбання будівельних матеріалів чи побутового об­ладнання з метою облаштування будинку позичальник може одер­жати аванс у рахунок відкритого кредиту в розмірі до 15 % від суми кредиту за договором. Кожна наступна видача кредиту здійснюється на підставі звіту про обсяг виконаних робіт і розра­хунку розміру коштів, шо належать до видачі з урахуванням ра­ніше одержаних коштів.

Кредитування здійснюється на підставі укладення між устано­вою банку і позичальником кредитної угоди та угоди про заставу.

Позичальники погашають кредити і сплачують відсотки пере­рахуванням коштів з особистого вкладу, депозитного рахунка, переказами через пошту або готівкою. Погашення кредиту здійс­нюється у строки, передбачені кредитним договором і графіком. За незабезпечення повернення кредиту у визначений термін сума непогашеного платежу відноситься на рахунок прострочених кредитів.

1. Місце і роль кредитних операцій у банківській діяльності.
   
2. Умови виникнення кредитної угоди між банком і позичальником.
   
3. Зміст кредитної заявки та її аналіз.
   
4. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.
   
5. Форми забезпечення повернення банківських кредитів.
   
6. Зміст договору про заставу.
   
7. Заставне право банку і спосіб його реалізації.
   
8. Оцінка доцільності і прибутковості позичкової операції.
   
9. Бізнес — план на здійснення заходу, під який запитується кредит.
   
10. Участь власних коштів при фінансуванні об’єкту, що кредитується.
    
11. Оцінка можливості повернення позички за рахунок цільових джерел.
    
12. Зміст кредитного договору.
    
13. Банківські ризики та їх характеристика.
    
14. Захист від ризиків і елементи управління ними.
    
15. Оцінка і управління кредитним ризиком.
    
16. Критерії оцінки кредитного ризику: репутація, можливість, капітал, умови, застава.
    
17. Визначення рейтингу кредиту за допомогою системи балів та фінансових коефіцієнтів.
    
18. Система рейтингу банків CAMELS.
    
19. Кредитна політика банку її зміст і параметри.
    
20. Способи захисту від кредитного ризику.
    
21. Лімітування як засіб управління кредитним ризиком.
    
22. Страхування ризику непогашення позички.
    
23. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
    
24. Показники, що характеризують платоспроможність позичальника.
    
25. Показники, що характеризують фінансову стійкість позичальника.
    
26. Показник, що характеризує достатність поточних грошових надходжень для погашення позички.
    
27. Показники, що характеризують ефективність використання оборотного капіталу.
    
28. Показники, що характеризують ефективність використання основного капіталу позичальника.
    
29. Показники рентабельності роботи позичальника.
    
30. Аналіз грошових коштів позичальника, їх оцінка і прогнозування.
    
31. Зміст і аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості.
    
32. Класифікація активів позичальника за ступенем ліквідності.
    
33. Класифікація пасивів позичальника за ступенем терміновості їх виконання.
    
34. Оцінка ліквідності балансу позичальника.
    
35. Оцінка ризику кредитної угоди.
    
36. Оцінка вартості кредитної послуги.
    
37. Класифікація кредитів комерційних банків.
    
38. Методи надання і способи повернення кредиту.
    
39. Форми позичкових рахунків і режим їх дії.
    
40. Характер і спосіб стягнення відсотків.
    
41. Диференціація позичкового відсотку.
    
42. Етапи процесу банківського кредитування.
    
43. Структурування позички.
    
44. Зміст висновку на кредит.
    
45. Порядок документального оформлення кредиту в комерційному банку.
    
46. Кредитний портфель комерційного банку, його структура і аналіз.
    
47. Критерії класифікації кредитних операцій.
    
48. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.
    
49. Оцінка якості обслуговування кредитного боргу.
    
50. Класифікація кредитного портфелю комерційного банку за ступенем ризику.
    
51. Класифікація кредитних операцій за врахованими векселями.
    
52. Класифікація кредитних операцій за факторингом, авалем, гарантіями та поруками.
    
53. Причини виникнення проблемних позичок.
    
54. Робота банку, що пов’язана з погашенням проблемних позичок.
    
55. Банківський контроль за своєчасним і повним погашенням кредиту клієнтом.
    
56. Аналіз складу кредитного портфеля банку і оцінка його якості.
    
57. Чистий кредитний ризик.
    
58. Врахування забезпечення при визначенні чистого кредитного ризику.
    
59. Порядок формування резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій.
    
60. Джерела формування резерву під кредиті ризики.
    
61. Особливості кругообігу оборотного капіталу сільськогосподарських підприємств.
    
62. Кредити на сезонні витрати в рослинництві, що надаються підприємствам АПК.
    
63. Кредитування тваринницьких господарств.
    
64. Кредити, що надаються в готівковій формі сільгосппідприємствам.
    
65. Особливості кредитування торгівельних підприємств та організацій.
    
66. Консорціальні та паралельні кредити.
    
67. Кредити під цінні папери.
    
68. Контокорентний кредит.
    
69. Лізинговий кредит.
    
70. Факторинг.
    
71. Іпотечний кредит
    
72. Кредитні операції банків у сфері вексельного обігу.
    
73. Врахування та перерахування векселів.
    
74. Кредити під заставу векселів.
    
75. Авалювання та акцептування векселів банками.
    
76. Споживчий кредит.
    
77. Кредитна картка як одна із форм споживчого кредиту.
    
78. Чековий кредит на споживчі цілі.
    
79. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на поточні потреби.
    
80. Особливості надання та погашення споживчих кредитів на витрати капітального характеру.